UA129721C2 - Пристрій, що генерує аерозоль, нагрівальна камера для нього та спосіб утворення нагрівальної камери - Google Patents

Abstract

Пристрій (100), що генерує аерозоль, має нагрівальну камеру (108) для приймання тримача (114) субстрату, який містить субстрат (128), що утворює аерозоль. Нагрівальна камера (108) містить трубчасту бічну стінку (126), яка має відкритий перший кінець (110), при цьому трубчаста бічна стінка (126) має товщину 90 мкм або менше.

Description

Галузь техніки

Даний винахід стосується пристрою, що генерує аерозоль, і нагрівальної камери для нього.

Даний винахід, зокрема, застосовується до портативного пристрою, що генерує аерозоль, який може бути автономним і низькотемпературним. Такі пристрої можуть нагрівати, а не спалювати тютюн або інші придатні матеріали за допомогою провідності, конвекції та/або випромінення з метою генерування аерозолю для вдихання.

Передумови створення винаходу

Популярність і використання пристроїв зі зменшеним ризиком або модифікованим ризиком (також відомих як випаровувачі) швидко зросли в останні декілька років як допомога у сприянні бувалим курцям, які бажають кинути курити традиційні тютюнові продукти, такі як сигарети, сигари, сигарили і тютюн для самокруток. Доступні різні пристрої і системи, які нагрівають або підігрівають речовини, здатні утворювати аерозоль, на противагу спалюванню тютюну у звичайних тютюнових продуктах.

Загальнодоступний пристрій зі зменшеним ризиком або модифікованим ризиком являє собою нагрівальний пристрій, що генерує аерозоль із субстрату, або пристрій нагрівання без горіння. Пристрої цього типу генерують аерозоль або пару шляхом нагрівання субстрату, що утворює аерозоль, що зазвичай містить зволожений листовий тютюн або інший придатний матеріал, здатний утворювати аерозоль, до температури зазвичай у діапазоні від 150 С до 300 "С. Під час нагрівання субстрату, що утворює аерозоль, але не його спалювання або горіння, вивільнюється аерозоль, який містить компоненти, бажані для користувача, але не токсичні і канцерогенні побічні продукти спалювання і горіння. Крім того, аерозоль, що одержується шляхом нагрівання тютюну або іншого матеріалу, здатного утворювати аерозоль, зазвичай не викликає смак гарі або гіркоти, який виникає через спалювання та горіння, який може бути неприємним користувачу, і тому для субстрату не потрібні цукри й інші добавки, які зазвичай додають у такі матеріали для того, щоб зробити смак диму та/або пари більш привабливим для користувача.

Загалом потрібно швидко нагріти субстрат, що утворює аерозоль, до температури, за якої з нього може вивільнюватися аерозоль, і підтримувати субстрат, що утворює аерозоль, за цієї температури. Буде очевидно, що аерозоль буде вивільнюватися із субстрату, що утворює аерозоль, і доставлятися користувачу тільки під час проходження потоку повітря через субстрат, що утворює аерозоль.

Пристрій, що генерує аерозоль, даного типу являє собою портативний пристрій, тому енергоспоживання є важливим фактором під час розробки. Даний винахід направлений на вирішення проблем, які є в наявних пристроях, і на надання покращеного пристрою, що генерує аерозоль, і нагрівальної камери для нього.

Суть винаходу

Згідно з першим аспектом даного винаходу пропонується нагрівальна камера для пристрою, що генерує аерозоль, при цьому нагрівальна камера містить: трубчасту бічну стінку, яка має відкритий перший кінець; при цьому трубчаста бічна стінка має товщину 90 мкм або менше.

Необов'язково, нагрівальна камера додатково містить основу на другому кінці трубчастої бічної стінки, протилежному першому кінцю, при цьому переважно основа є єдиним цілим із трубчастою бічною стінкою, та при цьому більш переважно основа повністю закриває трубчасту бічну стінку на другому кінці.

Необов'язково, основа має товщину більшу за товщину бічної стінки.

Необов'язково, нагрівальна камера містить фланцеву частину, яка проходить радіально назовні від нагрівальної камери на першому відкритому кінці.

Необов'язково, фланцева частина проходить по всій окружності нагрівальної камери.

Необов'язково, фланцева частина проходить похило від бічної стінки.

Необов'язково, фланцева частина містить перший матеріал, а бічна стінка містить другий матеріал, причому перший матеріал має більш низьку теплопровідність, ніж другий матеріал, при цьому переважно перший матеріал або другий матеріал містить метал.

Необов'язково, трубчаста бічна стінка та фланцева частина утворені з однакового матеріалу, при цьому переважно матеріал є металом.

Необов'язково, метал являє собою нержавіючу сталь, переважно нержавіючу сталь серії 300, а ще більш переважно обрану з групи, яка включає нержавіючу сталь серії 304, нержавіючу сталь серії 316 та нержавіючу сталь серії 321.

Необов'язково, трубчаста бічна стінка містить матеріал, який має теплопровідність 50 Вт/м" К або менше. бо Необов'язково, нагрівальна камера виготовлена за допомогою глибокого витягування.

Необов'язково, нагрівальна камера додатково містить сукупність виступів, утворених на внутрішній поверхні бічної стінки.

Необов'язково, виступи утворені за допомогою вдавлювання зовнішньої поверхні бічної стінки.

Необов'язково, нагрівальна камера додатково містить нагрівач, розташований суміжно із зовнішньою поверхнею бічної стінки, при цьому переважно нагрівач розташований на зовнішній поверхні трубчастої бічної стінки.

Необов'язково, нагрівач проходить навколо тільки частини бічної стінки.

Згідно із другим аспектом винаходу наданий пристрій, що генерує аерозоль, який містить: джерело електроживлення; нагрівальну камеру, як описано вище; деякий/вказаний нагрівач, виконаний із можливістю подачі тепла в нагрівальну камеру; та схему керування, виконану з можливістю керування подачею електроживлення від джерела електроживлення на нагрівач.

Необов'язково, нагрівач передбачений на деякій/вказаній зовнішній поверхні трубчастої бічної стінки.

Необов'язково, нагрівач розташований суміжно із зовнішньою поверхнею трубчастої бічної стінки.

Необов'язково, нагрівальна камера виконана з можливістю витягання з пристрою, що генерує аерозоль.

Згідно з третім аспектом винаходу наданий спосіб утворення нагрівальної камери для пристрою, що генерує аерозоль, причому спосіб включає: надання заготовки, яка має першу товщину; здійснення глибокого витягування заготовки з утворенням трубчастої стінки, яка має відкритий перший кінець, причому трубчаста бічна стінка має товщину 90 мкм або менше.

Необов'язково, спосіб додатково включає утворення основи на другому кінці трубчастої бічної стінки, протилежному першому кінцю.

Необов'язково, трубчаста стінка утворена з товщиною меншою за товщину основи.

Необов'язково, основа має приблизно першу товщину.

Необов'язково, основа утворена з нержавіючої сталі, та більш конкретно з нержавіючої сталі серії 300, а ще більш конкретно з нержавіючої сталі серії 304 або нержавіючої стали серії 316.

Необов'язково, утворення трубчастої стінки товщиною 90 мкм або менше включає додатковий етап: нагрівання та витягування нагрівальної камери для потоншення трубчастої бічної стінки.

Необов'язково, глибоке витягування включає утворення фланцевої частини на відкритому кінці.

Необов'язково, спосіб включає додатковий (окремий) етап утворення фланцевої частини на першому кінці.

Необов'язково, спосіб додатково включає етап утворення одного або декількох спрямованих всередину виступів за допомогою деформації трубчастої стінки, причому деформація необов'язково включає гідроформування.

Стислий опис графічних матеріалів

На Фіг. 1 представлений схематичний вигляд у перспективі пристрою, що генерує аерозоль, згідно з першим варіантом здійснення даного винаходу.

На Фіг. 2 представлений схематичний вигляд у розрізі збоку пристрою, що генерує аерозоль, за Фіг. 1.

На Фіг. 2(а) представлений схематичний вигляд у розрізі зверху пристрою, що генерує аерозоль, за Фіг. 1 уздовж лінії Х-Х, показаної на фіг. 2.

На Фіг. З представлений схематичний вигляд у перспективі пристрою, що генерує аерозоль, за Фіг. 1, показаного з тримачем субстрату, що утворює аерозоль, завантаженим у пристрій, що генерує аерозоль.

На Фіг. 4 представлений схематичний вигляд у розрізі збоку пристрою, що генерує аерозоль, за Фіг. 1, показаного з тримачем субстрату, що утворює аерозоль, завантаженим у пристрій, що генерує аерозоль.

На Фіг. 5 представлений схематичний вигляд у перспективі пристрою, що генерує аерозоль, за Фіг. 1, показаного з тримачем субстрату, що утворює аерозоль, завантаженим у пристрій, що генерує аерозоль.

На Фіг. 6 представлений схематичний вигляд у розрізі збоку пристрою, що генерує аерозоль, за фіг. 1, показаного з тримачем субстрату, що утворює аерозоль, завантаженим у пристрій, що генерує аерозоль.

На Фіг. б(а) представлений детальний вигляд у розрізі частини Фіг. б, на якому виділені взаємодія між тримачем субстрату і виступами в нагрівальній камері і відповідний вплив на шляхи для потоку повітря. 60 На Фіг. 7 представлений вигляд зверху нагрівача, відокремленого від нагрівальної камери.

На Фіг. 8 представлений схематичний вигляд у розрізі збоку пристрою, що генерує аерозоль, згідно з другим варіантом здійснення даного винаходу, що має альтернативне компонування для потоку повітря.

На Фіг. 9 представлений схематичний вид у поперечному перерізі збоку пристрою, що генерує аерозоль, згідно з третім варіантом здійснення винаходу, який має нагрівальну камеру з основою, утвореною у вигляді окремої частини від бічної стінки.

На Фіг. У(а) представлений вигляд у перспективі зверху нагрівальної камери пристрою, що генерує аерозоль, згідно з третім варіантом здійснення даного винаходу.

На Фіг. 9(5) представлений вигляд у перспективі знизу нагрівальної камери пристрою, що генерує аерозоль, згідно з третім варіантом здійснення даного винаходу.

На фіг. 10 представлений схематичний вид у перспективі пристрою, що генерує аерозоль, згідно з четвертим варіантом здійснення винаходу, який має нагрівальну камеру без фланця.

На Фіг. 10(а) представлений вигляд у перспективі зверху нагрівальної камери пристрою, що генерує аерозоль, згідно з четвертим варіантом здійснення даного винаходу.

На Фіг. 19(5) представлений вигляд у перспективі знизу нагрівальної камери пристрою, що генерує аерозоль, згідно з четвертим варіантом здійснення даного винаходу.

На Фіг. 11 представлений схематичний вид у перспективі пристрою, що генерує аерозоль, згідно з п'ятим варіантом здійснення винаходу, який має нагрівальну камеру без виступів на її бічній стінці.

На Фіг. 11(а) представлений вид у перспективі зверху нагрівальної камери пристрою, що генерує аерозоль, згідно з четвертим варіантом здійснення винаходу.

На Фіг. 11(5) представлений вид у перспективі знизу нагрівальної камери пристрою, що генерує аерозоль, згідно з четвертим варіантом здійснення винаходу.

Докладний опис варіантів здійснення

Перший варіант здійснення

Із посиланням на фіг. 1 і 2 згідно з першим варіантом здійснення даного винаходу пристрій 100, що генерує аерозоль, містить зовнішню оболонку 102, яка вміщає різні компоненти пристрою 100, що генерує аерозоль. У першому варіанті здійснення зовнішня оболонка 102 є трубчастою. Більш конкретно вона є циліндричною. Слід зазначити, що зовнішня оболонка 102 необов'язково повинна мати трубчасту або циліндричну форму, але може мати будь-яку форму за умови, що її розмір буде вміщати компоненти, описані в різних варіантах здійснення, викладених у даному документі. Зовнішня оболонка 102 може бути утворена з будь-якого придатного матеріалу або, зокрема, із шарів матеріалу. Наприклад, внутрішній шар металу може бути оточений зовнішнім шаром пластмаси. Це забезпечує приємне відчуття користувачу під час утримування зовнішньої оболонки 102. Будь-який витік тепла з пристрою 100, що генерує аерозоль, розподіляється по окружності зовнішньої оболонки 102 за допомогою шару металу, що, таким чином, запобігає утворенню гарячих точок, тоді як шар пластмаси пом'якшує зовнішню оболонку 102 на дотик. Додатково шар пластмаси може сприяти захисту шару металу від окиснення або подряпин, що покращує зовнішній вигляд пристрою 100, що генерує аерозоль, у довготривалій перспективі.

Перший кінець 104 пристрою 100, що генерує аерозоль, показаний у напрямку нижньої частини кожної з Фіг. 1-6, для зручності описаний як нижня частина, основа або нижній кінець пристрою 100, що генерує аерозоль. Другий кінець 106 пристрою 100, що генерує аерозоль, показаний у напрямку верхньої частини кожної з Фіг. 1-6, описаний як верхня частина або верхній кінець пристрою 100, що генерує аерозоль. У першому варіанті здійснення перший кінець 104 являє собою нижній кінець зовнішньої оболонки 102. Під час використання користувач зазвичай орієнтує пристрій 100, що генерує аерозоль, першим кінцем 104 вниз та/або в дистальному положенні відносно рота користувача, а другим кінцем 106 уверх та/або в проксимальному положенні відносно рота користувача.

Як показано, пристрій 100, що генерує аерозоль, утримує на місці пару шайб 107а, 10756 на другому кінці 106 за допомогою посадки з натягом із внутрішньою частиною зовнішньої оболонки 102 (на Фіг. 1, З ії 5 є видимою тільки верхня шайба 107а). У деяких варіантах здійснення зовнішня оболонка 102 загнута або зігнута навколо верхньої із шайб 107а на другому кінці 106 пристрою 100, що генерує аерозоль, для утримування шайб 107а, 10765 на місці. Друга із шайб 107Ь (тобто шайба, найвіддаленіша від другого кінця 106 пристрою 100, що генерує аерозоль) спирається на плече або кільцевий гребінь 109 зовнішньої оболонки 102, завдяки чому попереджується посадка нижньої шайби 107р на відстані, яка більша від попередньо визначеної відстані від другого кінця 106 пристрою 100, що генерує аерозоль.

Шайби 107а, 1076 утворені із теплоізолювального матеріалу. У даному варіанті здійснення теплоізолювальний матеріал є придатним для використання в медичних пристроях, наприклад, являє собою поліетеретеркетон (РЕЕК).

Пристрій 100, що генерує аерозоль, має нагрівальну камеру 108, розташовану у напрямку другого кінця 106 пристрою 100, що генерує аерозоль. Нагрівальна камера 108 є відкритою в напрямку другого кінця 106 пристрою 100, що генерує аерозоль. Інакше кажучи, нагрівальна камера 108 має перший відкритий кінець 110 у напрямку другого кінця 106 пристрою 100, що генерує аерозоль. Нагрівальна камера 108 утримується на відстані від внутрішньої поверхні зовнішньої оболонки 102 за допомогою посадки через центральний отвір шайб 107а, 1075. За такого компонування нагрівальна камера 108 утримується, у широкому сенсі, у співвісному компонуванні із зовнішньою оболонкою 102. Нагрівальна камера 108 підвішена за допомогою фланця 138 нагрівальної камери 108, розташованого на відкритому кінці 110 нагрівальної камери 108 та утримуваного між парою шайб 107а, 107р. Це означає, що проведення тепла від нагрівальної камери 108 до зовнішньої оболонки 102 зазвичай проходить через шайби 107а, 1076 ії, таким чином, обмежується теплоїізолювальними властивостями шайб 107а, 107.

Оскільки є повітряний зазор, який іншим способом оточує нагрівальну камеру 108, перенос тепла з нагрівальної камери 108 до зовнішньої оболонки 102 інакше, ніж через шайби 107а, 10765, також зменшується. У показаному варіанті здійснення фланець 138 проходить назовні від бічної стінки 126 нагрівальної камери 108 на відстань приблизно 1 мм, утворюючи кільцеву конструкцію.

Для додаткового збільшення теплоізоляції нагрівальної камери 108 нагрівальна камера 108 також оточена ізоляцією. У деяких варіантах здійснення ізоляція являє собою волокнистий матеріал або піноматеріал, такий як бавовняна вата. У зображеному варіанті здійснення ізоляція містить ізолюючий елемент 152 у формі ізолюючої гільзи, яка містить двостінкову трубку 154 й основу 156. У деяких варіантах здійснення ізолюючий елемент 152 може містити пару вкладених гільз, які вміщують порожнину між собою. Порожнина 158, утворена між стінками двостінкової трубки 154, може бути заповнена теплоїзолювальним матеріалом, наприклад волокнами, піноматеріалами, гелями або газами (наприклад, під низьким тиском). У деяких випадках порожнина 158 може містити вакуум. Переважно вакуум потребує дуже невеликої товщини для досягнення високої теплоізоляції, і стінки двостінкової трубки 154, які о вміщують порожнину 158, можуть мати товщину до 100 мкм, а загальна товщина (двох стінок і порожнини 158 між ними) може становити до 1 мм. Основа 156 являє собою ізолюючий матеріал, такий як силікон. Оскільки силікон є гнучким, електричні з'єднання 150 для нагрівача 124 можуть проходити через основу 156, що утворює ущільнення навколо електричних з'єднань 150.

Як показано на Фіг. 1-6, пристрій 100, що генерує аерозоль, може містити зовнішню оболонку 102, нагрівальну камеру 108 й ізолюючий елемент 152, як докладно описано вище. На

Фіг. 1-6 показаний пружно деформований елемент 160, розташований між зверненою назовні поверхнею ізолюючої бічної стінки 154 і внутрішньою поверхнею зовнішньої оболонки 102, для утримання ізолюючого елемента 152 на місці Пружно деформований елемент 160 може забезпечувати тертя, достатнє для забезпечення посадки з натягом для утримання на місці ізолюючого елемента 152. Пружно деформований елемент 160 може являти собою прокладку, або ущільнювальне кільце, або іншу замкнену петлю з матеріалу, які відповідають формі зверненої назовні поверхні ізолюючої бічної стінки 154 і внутрішньої поверхні зовнішньої оболонки 102. Пружно деформований елемент 160 може бути утворений із теплоїізолювального матеріалу, такого як силікон. Це може забезпечувати додаткову ізоляцію між ізолюючим елементом 152 і зовнішньою оболонкою 102. Таким чином можна зменшити перенесення тепла до зовнішньої оболонки 102 для того, щоб під час використання користувач міг зручно утримувати зовнішню оболонку 102. Пружно деформований матеріал виконаний із можливістю стискання і деформації, однак відпружинює назад до його попередньої форми і являє собою, наприклад, еластичні або каучукові матеріали.

Як альтернатива даному компонуванню, ізолюючий елемент 152 може підтримуватися підпорами, що проходять між ізолюючим елементом 152 і зовнішньою оболонкою 102. Підпори можуть забезпечувати збільшену жорсткість для того, щоб нагрівальна камера 108 була розташована в центрі в зовнішній оболонці 102, або так, щоб вона була розташована в заданому місці розташування. Це можна розрахувати так, щоб тепло рівномірно розподілялося по всій зовнішній оболонці 102 для того, щоб уникнути розвитку гарячих точок.

Як ще одна альтернатива, нагрівальна камера 108 може бути закріплена в пристрої 100, що генерує аерозоль, за допомогою частин зачеплення на зовнішній оболонці 102 для зачеплення з бічною стінкою 126 на відкритому кінці 110 нагрівальної камери 108. Оскільки відкритий кінець бо 110 піддається дії найбільшого потоку холодного повітря і тому охолоджується найшвидше,

А прикріплення нагрівальної камери 108 до зовнішньої оболонки 102 поруч із відкритим кінцем 110 може забезпечувати можливість швидкого розсіювання тепла в навколишнє середовище і надійну посадку.

Слід зазначити, що в деяких варіантах здійснення нагрівальна камера 108 виконана з можливістю вилучення із пристрою 100, що генерує аерозоль. Таким чином, нагрівальну камеру 108 можна легко чистити або заміняти. У таких варіантах здійснення нагрівач 124 й електричні з'єднання 150 можуть бути виконані без можливості вилучення і можуть залишатися на своєму місці в ізолюючому елементі 152.

У першому варіанті здійснення основа 112 нагрівальної камери 108 є закритою. Тобто нагрівальна камера 108 має форму гільзи. В інших варіантах здійснення основа 112 нагрівальної камери 108 має один або декілька отворів або є перфорованою, при цьому нагрівальна камера 108 залишається загалом у формі гільзи, але не є закритою на основі 112. У ще одних варіантах здійснення основа 112 є закритою, але бічна стінка 126 має один або декілька отворів або є перфорованою в ділянці, суміжній з основою 112, наприклад між нагрівачем 124 (або металевим шаром 144) та основою 112. Показана нагрівальна камера 108 має бічну стінку 126, розташовану між основою 112 й відкритим кінцем 110. Бічна стінка 126 та основа 112 з'єднані одна з одною. У першому варіанті здійснення бічна стінка 126 є трубчастою.

Більш конкретно вона є циліндричною. Однак в інших варіантах здійснення бічна стінка 126 має інші придатні форми, такі як форма трубки з еліптичним або багатокутним поперечним перерізом. Зазвичай поперечний переріз є загалом рівномірним по довжині нагрівальної камери 108 (без урахування виступів 140), однак в інших варіантах здійснення він може змінюватися, наприклад, поперечний переріз може зменшуватися в розмірі в напрямку одного кінця, так що трубчаста форма звужується або є усічено-конічною.

У зображеному варіанті здійснення нагрівальна камера 108 є цільною, тобто бічна стінка 126 та основа 112 утворені з одного фрагмента матеріалу, наприклад, за допомогою процесу глибокого витягування. Результатом цього може бути загалом більш міцна нагрівальна камера 108. Інші приклади можуть мати основу 112 та/або фланець 138, утворений як окремий фрагмент, а потім прикріплений до бічної стінки 126. Це, зі свого боку, забезпечує можливість утворення фланця 138 та/або основи 112 із матеріалу, відмінного від того матеріалу, з якого зо виконана бічна стінка 126. Сама бічна стінка 126 виконана тонкостінною. Зазвичай бічна стінка 126 має товщину, що становить менш ніж 100 мкм, наприклад приблизно 90 мкм або навіть приблизно 80 мкм. В інших випадках можливо, щоб бічна стінка 126 мала товщину приблизно 50 мкм, хоча у міру зменшення товщини збільшується частота відмов під час технологічного процесу. Загалом придатним зазвичай є діапазон від 50 мкм до 100 мкм, при цьому діапазон від 70 мкм до 90 мкм є оптимальним. Технологічні допуски становлять до приблизно--10 мкм, але надані параметри повинні мати точність до приблизно /-5 мкм.

Якщо бічна стінка 126 є настільки тонкою, як описано вище, помітно змінюються теплові властивості нагрівальної камери 108. Передача тепла через бічну стінку 126 виявляє незначно малий опір, оскільки бічна стінка 126 є настільки тонкою, що теплопередача вздовж бічної стінки 126 (тобто паралельно центральній осі або по окружності бічної стінки 126) має невеликий канал, вздовж якого може виникати провідність, і, таким чином, тепло, вироблене нагрівачем 124, розташованим на зовнішній поверхні нагрівальної камери 108, залишається локалізованим поблизу нагрівача 124 в напрямку радіально назовні від бічної стінки 126 на відкритому кінці, але швидко зумовлює нагрівання внутрішньої поверхні нагрівальної камери 108. Додатково тонка бічна стінка 126 сприяє зменшенню теплоємності нагрівальної камери 108, що, зі свого боку, підвищує загальну ефективність пристрою 100, що генерує аерозоль, оскільки менше енергії використовується під час нагрівання бічної стінки 126.

Нагрівальна камера 108 і, зокрема, бічна стінка 126 нагрівальної камери 108 містить матеріал, що має теплопровідність 50 Вт/м-"К або менше. У першому варіанті здійснення нагрівальна камера 108 виконана з металу, переважно нержавіючої сталі. Нержавіюча сталь має теплопровідність від приблизно 15 Вт/м'К до 40 Вт/м'К із точним значенням, яке залежить від конкретного сплаву. Як додатковий приклад, нержавіюча сталь марки 300, яка є придатною для даного застосування, має теплопровідність приблизно 16 Вт/м:К. Придатні приклади включають нержавіючу сталь марок 304, 316 і 321, яка була схвалена для медичного застосування, є міцною і характеризується достатньо низькою теплопровідністю для забезпечення можливості локалізації тепла, описаної в даному документі.

Матеріали з теплопровідністю на описаних рівнях знижують можливість проведення тепла у бік від ділянки, в яку підводиться тепло, порівняно з матеріалами з більш високою теплопровідністю. Наприклад, тепло залишається локалізованим поруч із нагрівачем 124. 60 Оскільки пригнічується переміщення тепла в інші частини пристрою 100, що генерує аерозоль,

ефективність нагрівання, таким чином, збільшується завдяки забезпеченню того, що дійсно нагріваються тільки ті частини пристрою 100, що генерує аерозоль, які призначені для нагрівання, а ті, які не призначені для нагрівання, не нагріваються.

Метали є придатними матеріалами, оскільки вони є міцними, ковкими і простими в наданні форми й утворенні. Додатково їхні теплові властивості широко варіюються від металу до металу, і їх за необхідності можна регулювати шляхом ретельного підбору складу сплаву. У даній заявці термін "метал" стосується елементарних (тобто чистих) металів, а також сплавів декількох металів або інших елементів, наприклад вуглецю.

Відповідно, конфігурація нагрівальної камери 108 з тонкими бічними стінками 126 сумісно з вибором матеріалів із необхідними тепловими властивостями, з яких утворені бічні стінки 126, забезпечує можливість ефективного проведення тепла через бічні стінки 126 і в субстрат 128, що утворює аерозоль. Переважно результатом цього також є скорочення часу, необхідного для підвищення температури від температури навколишнього середовища до температури, за якої із субстрату 128, що утворює аерозоль, може вивільнюватися аерозоль, після вихідного приведення в дію нагрівача.

Нагрівальна камера 108 утворена за допомогою глибокого витягування. Воно являє собою ефективний спосіб утворення нагрівальної камери 108 і може використовуватися для забезпечення дуже тонкої бічної стінки 126. Процес глибокого витягування включає пресування заготовки з листового металу за допомогою пуансона для її вдавлювання в матрицю певної форми. Із використанням низки пуансонів і матриць із розмірами, що поступово зменшуються, утворюється трубчаста конструкція, що має основу на одному кінці і трубку, глибина якої більша за відстань поперек трубки (тобто трубка має довжину, порівняно більшу за ширину, що зумовлює термін "глибоке витягування"). Завдяки утворенню цим способом бічна стінка утвореної таким чином трубки має таку ж товщину, як вихідний листовий метал. Аналогічно утворена таким чином основа має таку ж товщину, як вихідна заготовка з листового металу.

Фланець може бути утворений на кінці трубки за допомогою того, що обід вихідної заготовки з листового металу продовжує проходити назовні на протилежному основі кінці трубчастої стінки (тобто починаючи з більшою кількістю матеріалу в заготовці, ніж необхідно для утворення трубки та основи). Альтернативно фланець може бути утворений потім на окремому етапі, який включає одне або декілька з різання, згинання, вальцювання, обтискування тощо.

Як описано, трубчаста бічна стінка 126 згідно з першим варіантом здійснення є більш тонкою, ніж основа 112. Цього можна досягти передусім шляхом глибокого витягування трубчастої бічної стінки 126, а потім витягування цієї стінки зі стоншенням. Термін "витягування зі стоншенням" стосується нагрівання трубчастої бічної стінки 126 і її витягування так, що під час процесу відбувається її стоншення. Таким чином, трубчаста бічна стінка 126 може бути виконана з розмірами, описаними в даному документі.

Тонка бічна стінка 126 може бути крихкою. Наслідки цього можна зменшити шляхом забезпечення додаткової конструктивної опори для бічної стінки 126 і шляхом утворення бічної стінки 126 у трубчастій і переважно циліндричній формі. У деяких випадках додаткова конструктивна опора передбачена як окремий елемент, однак слід зазначити, що конструктивну опору також деякою мірою забезпечують фланець 138 та основа 112. Розглядаючи передусім основу 112, слід зазначити, що трубка, відкрита на обох кінцях загалом більш схильна до зминання, тоді як забезпечення нагрівальної камери 108 згідно з даним винаходом основою 112 додає опору. Слід зазначити, що в зображеному варіанті здійснення основа 112 має більшу товщину, ніж бічна стінка 126, наприклад товщину у 2-10 разів більшу, ніж у бічної стінки 126. У деяких випадках результатом цього може бути основа 112, яка має товщину від 200 мкм до 500 мкм, наприклад товщину приблизно 400 мкм. Основа 112 також має додаткове призначення, що полягає в запобіганні введенню тримача 114 субстрату на надмірно велику відстань у пристрій 100, що генерує аерозоль. Збільшена товщина основи 112 сприяє запобіганню ушкодженню 5О нагрівальної камери 108 у випадку ненавмисного прикладення користувачем надто великого зусилля під час уведення тримача 114 субстрату. Аналогічно під час чищення нагрівальної камери 108 користувачем користувач зазвичай може вводити через відкритий кінець 110 нагрівальної камери 108 будь-який об'єкт, такий як подовжена щітка. Це означає, що користувач із великою ймовірністю прикладає більше зусилля до основи 112 нагрівальної камери 108, оскільки подовжений об'єкт упирається в основу 112, а не в бічну стінку 126. Тому товщина основи 112 відносно бічної стінки 126 може сприяти запобіганню ушкодженню нагрівальної камери 108 під час чищення. В інших варіантах здійснення основа 112 має таку ж товщину, як бічна стінка 126, що забезпечує деякі з вищевикладених корисних ефектів.

Фланець 138 проходить назовні від бічної стінки 126 і має кільцеву форму, що проходить по 60 всій окружності обода бічної стінки 126 на відкритому кінці 110 нагрівальної камери 108.

Фланець 138 чинить опір згинальному і зсувальному зусиллям щодо бічної стінки 126.

Наприклад, бічна деформація трубки, утвореної бічною стінкою 126, із великою ймовірністю потребує вигинання фланця 138. Слід зазначити, що, хоча показано, що фланець 138 проходить, у широкому сенсі, перпендикулярно відносно бічної стінки 126, фланець 138 може проходити відносно бічної стінки 126 із нахилом, наприклад, утворюючи сумісно з бічною стінкою 126 форму лійки, водночас, як і раніше, зберігаючи вищеописані переважні ознаки. У деяких варіантах здійснення фланець 138 не є кільцевим, а розташований лише частково навколо обода бічної стінки 126. У зображеному варіанті здійснення фланець 138 має таку ж товщину, як бічна стінка 126, однак в інших варіантах здійснення для підвищення стійкості до деформації фланець 138 має більшу товщину, ніж бічна стінка 126. Будь-яке збільшення товщини певної частини для збільшення її міцності слід оцінювати порівняно з введеним збільшенням теплоємності так, щоб пристрій 100, що генерує аерозоль, загалом залишався міцним, але ефективним.

У внутрішній поверхні бічної стінки 126 утворена сукупність виступів 140. Ширина виступів 140 по периметру бічної стінки 126 є невеликою відносно їхньої довжини паралельно центральній осі бічної стінки 126 (або, в широкому сенсі, в напрямку від основи 112 до відкритого кінця 110 нагрівальної камери 108). У даному прикладі є чотири виступи 140. Чотири зазвичай є придатною кількістю виступів 140 для утримування тримача 114 субстрату в центральному положенні в нагрівальній камері 108, як стане очевидно з наступного обговорення. У деяких варіантах здійснення може бути достатньо трьох виступів, наприклад, розподілених (рівномірно) з інтервалами приблизно 120 градусів по окружності бічної стінки 126.

Виступи 140 мають сукупність призначень, і точна форма виступів 140 (ї відповідних западин на зовнішній поверхні бічної стінки 126) вибирається на основі необхідного результату. У будь- якому випадку виступи 140 проходять до тримача 114 субстрату і входять із ним у зачеплення, і тому інколи вони називаються елементами зачеплення. До того ж терміни "виступ" та "елемент зачеплення" вживаються в даному документі взаємозамінно. Аналогічно, якщо виступи 140 забезпечені шляхом вдавлювання бічної стінки 126 ззовні, наприклад за допомогою гідравлічного витягування або пресування тощо, взаємозамінно з термінами "виступ" та "елемент зачеплення" також вживається термін "западина". Утворення виступів 140 шляхом о вдавлювання бічної стінки 126 має таку перевагу, що вони є єдиними з бічною стінкою 126 і тому мають мінімальний вплив на тепловий потік. Додатково виступи 140 не вносять будь-яку додаткову теплоємність, як було би у випадку, коли у внутрішню поверхню бічної стінки 126 нагрівальної камери 108 треба було додати додатковий елемент. До того ж у результаті утворення виступів 140 шляхом вдавлювання бічної стінки 126 товщина бічної стінки 126 35 залишається по суті постійною в напрямку по окружності та/"або в осьовому напрямку навіть там, де передбачені виступи. Нарешті, описане вдавлювання бічної стінки збільшує міцність бічної стінки 126 завдяки введенню частин, які проходять поперечно бічній стінці 126, що, таким чином, забезпечує стійкість бічної стінки 126 до згинання.

Зазвичай нагрівальна камера 108 має відношення внутрішнього діаметра до висоти 40 приблизно 1:4 (внутрішній діаметр становить приблизно 7,5 мм і довжина становить приблизно мм). У випадках, коли необхідно включити додатковий етап гідроформування або вдавлювання, наприклад, щоб утворити виступи 140, нагрівальна камера 108 може бути піддана глибокому витягуванню на довжину до 60 мм перед етапом гідроформування, що дає співвідношення 1:8. Ці співвідношення важко реалізувати з використанням глибокого витягування, й у сфері глибокого витягування зазвичай вважалося, що спроба реалізації такого співвідношення призвела б до неприйнятно високої частоти відмов (нагрівальна камера 108 могла б гнутися при використанні або навіть при витягуванні з інструмента в процесі виготовлення), зокрема, в поєднанні з товщиною стінок меншою за 100 мкм, які, як очікується, будуть надто крихкими. Несподівано, викладені в даному документі конструкції не страждають від неприйнятної частоти відмов, частково внаслідок підтримки, забезпеченої фланцем 138 та/або основою 112, як описано вище. Включення основи 112 надає ступінь зміцнення, а надання фланця 138 також надає власний ступінь зміцнення. Однак надання як основи 112, так і рланця 138 надає більший ступінь зміцнення, ніж надання тільки основи 112 або фланця 138.

Це значною мірою пов'язано з тим, що фланець 138 і основа 112 розташовані на протилежних кінцях бічної стінки 126, що означає, що жоден із кінців бічної стінки 126 не підтримується. Це, у свою чергу, означає, що максимальна відстань між непідтримуваною частиною (тобто частинами, не розташованими біля основи 112 або фланця 138) бічної стінки 126 й опорою (опорами) (основою 112 або фланцем) зменшено з повної довжини нагрівальної камери 108 (у випадку, коли присутнє тільки одне з основи 112 та фланця 138) до лише половини довжини 60 нагрівальної камери 108 (коли присутні як фланець 138, так і основа 112). Більш того, спосіб утворення виступів 140 за допомогою вдавлювання бічної стінки викликає подальше стоншування та, як можна припустити, послаблює стінку. Було виявлено, що текстурована поверхня, яка виникає в результаті процесу вдавлювання, призводить до отримання бічної стінки 126, яка є достатньо міцною, щоб протистояти деформації при використанні, незважаючи на те, що вона тонше в деяких частинах у порівнянні з бічною стінкою 126, яка має однорідну товщину, та яка не має виїмок та виступів 140.

Нагрівальна камера 108 виконана з можливістю приймання тримача 114 субстрату.

Зазвичай тримач субстрату містить субстрат 128, що утворює аерозоль, такий як тютюн або інший придатний матеріал, здатний утворювати аерозоль, виконаний із можливістю нагрівання для генерування аерозолю для вдихання. У першому варіанті здійснення нагрівальна камера 108 має розмір для приймання однієї порції субстрату 128, що утворює аерозоль, у формі тримача 114 субстрату, також відомого як "витратний матеріал", як показано, наприклад, на фіг. 3-6. Однак це не є значним, і в інших варіантах здійснення нагрівальна камера 108 виконана з можливістю приймання субстрату 128, що утворює аерозоль, в інших формах, таких як розсипчастий тютюн або тютюн, упакований іншими способами.

Пристрій 100, що генерує аерозоль, діє як шляхом проведення тепла від поверхні виступів 140, що входять у зачеплення із зовнішнім шаром 132 тримача 114 субстрату, так і шляхом нагрівання повітря у повітряному зазорі між внутрішньою поверхнею бічної стінки 126 і зовнішньою поверхнею тримача 114 субстрату. Тобто відбувається конвективне нагрівання субстрату 128, що утворює аерозоль, у міру втягування нагрітого повітря через субстрат 128, що утворює аерозоль, коли користувач здійснює всмоктування через пристрій 100, що генерує аерозоль (як більш докладно описано нижче). Ширина і висота (тобто відстань, на яку кожний виступ 140 проходить у нагрівальну камеру 128) збільшують площу поверхні бічної стінки 126, яка проводить тепло у повітря, що забезпечує можливість більш швидкого досягнення ефективної температури пристроєм 100, що генерує аерозоль.

Виступи 140 на внутрішній поверхні бічної стінки 126 проходять у напрямку тримача 114 субстрату і до того ж входять із ним у контакт під час його введення в нагрівальну камеру 108 (див., наприклад, Фіг. 6). Результатом цього є нагрівання субстрату 128, що утворює аерозоль, також шляхом провідності через зовнішній шар 132 тримача 114 субстрату.

Буде очевидно, що для проведення тепла в субстрат 128, що утворює аерозоль, поверхня 145 виступу 140 повинна входити у взаємне зачеплення із зовнішнім шаром 132 тримача 114 субстрату. Однак технологічні допуски можуть призводити до невеликих змін у діаметрі тримача 114 субстрату. Додатково через порівняно м'які і стискувані властивості зовнішнього шару 132 тримача 114 субстрату та утримуваного в ньому субстрату 128, що утворює аерозоль, будь-яке пошкодження або недбале поводження з тримачем 114 субстрату може призводити до зменшення діаметра або зміни форми поперечного перерізу на овальну або еліптичну в ділянці, де зовнішній шар 132, як передбачається, входить у взаємне зачеплення з поверхнями 145 виступів 140. Відповідно, будь-яка зміна діаметра тримача 114 субстрату може призводити до зменшеного теплового контакту між зовнішнім шаром 132 тримача 114 субстрату і поверхнею 145 виступу 140, що негативно впливає на проведення тепла від поверхні 145 виступу 140 через зовнішній шар 132 тримача 114 субстрату в субстрат 128, що утворює аерозоль. Для послаблення впливу будь-якої зміни діаметра тримача 114 субстрату, викликаного технологічними допусками або пошкодженнями, виступи 140 переважно виконані з розміром для проходження в нагрівальну камеру 108 на відстань, достатню для того, щоб викликати стискання тримача 114 субстрату і, таким чином, забезпечити посадку з натягом між поверхнями 145 виступів 140 і зовнішнім шаром 132 тримача 114 субстрату. Це стискання зовнішнього шару 132 тримача 114 субстрату також може викликати утворення поздовжньої мітки на зовнішньому шарі 132 тримача 114 субстрату і надання видимої вказівки про те, що тримач 114 субстрату був використаний.

На Фіг. б(а) показаний збільшений вигляд нагрівальної камери 108 і тримача 114 субстрату.

Як видно, стрілка В зображує шляхи для потоку повітря, які забезпечують вищеописане конвективне нагрівання. Як зазначено вище, нагрівальна камера 108 може мати форму гільзи, що має герметичну, повітронепроникну основу 112, а це означає, що, оскільки потік повітря через герметичну, повітронепроникну основу 112 неможливий, для потрапляння в перший кінець 134 тримача субстрату повітря змушене текти вздовж бічної сторони тримача 114 субстрату. Як зазначено вище, виступи 140 проходять у нагрівальну камеру 108 на відстань, щонайменше достатню для входження в контакт із зовнішньою поверхнею тримача 114 субстрату і зазвичай для того, щоб викликати стискання тримача субстрату щонайменше деякою мірою. Отже, оскільки розріз на вигляді в розрізі за Фіг. б(а) проходить через виступи 60 140 зліва і справа на фігурі, на всьому шляху вздовж нагрівальної камери 108 у площині фігури відсутній повітряний зазор. Замість цього шляхи для потоку повітря (стрілки В) показані як штрихові лінії в ділянці виступів 140, які вказують, що шлях для потоку повітря розташований перед виступами 140 і за ними. Фактично порівняння з Фіг. 2(а) вказує, що шляхи для потоку повітря займають чотири рівномірно розподілених ділянки зазорів між чотирма виступами 140.

Звісно, в деяких ситуаціях може бути більше або менше чотирьох виступів 140, і в цьому випадку правильною загальною особливістю залишається те, що шляхи для потоку повітря існують у зазорах між виступами.

Також на Фіг. б(а) виділена деформація в зовнішній поверхні тримача 114 субстрату, викликана його вдавлюванням за виступи 140 у міру введення тримача 114 субстрату в нагрівальну камеру 108. Як зазначено вище, відстань, на яку виступи 140 проходять у нагрівальну камеру, переважно може бути вибрана так, щоб вона було достатньою для того, щоб викликати стискання будь-якого тримача 114 субстрату. Ця (інколи постійна) деформація під час нагрівання може сприяти забезпеченню стійкості тримача 114 субстрату в тому сенсі, що деформація зовнішнього шару 132 тримача 114 субстрату створює більш щільну ділянку субстрату 128, що утворює аерозоль, поблизу першого кінця 134 тримача 114 субстрату.

Додатково результуюча зовнішня поверхня отриманої форми тримача 114 субстрату забезпечує ефект утримування на краях більш щільної ділянки субстрату 128, що утворює аерозоль, поблизу першого кінця 134 тримача 114 субстрату. Загалом це знижує ймовірність випадіння будь-якого розсипчастого субстрату, що утворює аерозоль, із першого кінця 134 тримача 114 субстрату, що могло би призводити до засмічення нагрівальної камери 108. Цей ефект є корисним, оскільки, як описано вище, нагрівання субстрату 128, що утворює аерозоль, може викликати його усадку, що збільшує ймовірність випадіння розсипчастого субстрату 128, що утворює аерозоль, із першого кінця 134 тримача 114 субстрату. Завдяки описаному ефекту деформації цей небажаний ефект послаблюється.

Для впевненості в тому, що виступи 140 входять у контакт із тримачем 114 субстрату (контакт, необхідний для забезпечення кондуктивного нагрівання, стискання і деформації субстрату, що утворює аерозоль), враховуються технологічні допуски кожного з: виступів 140; нагрівальної камери 108 і тримача 114 субстрату. Наприклад, внутрішній діаметр нагрівальної камери 108 може становити 7,620,1 мм, тримач 114 субстрату може мати зовнішній діаметр о) 7,020,1 мм, і виступи 140 можуть мати технологічний допуск 50,1 мм. У даному прикладі, якщо припустити, що тримач 114 субстрату установлений по центру в нагрівальній камері 108 (тобто навколо зовнішньої частини тримача 114 субстрату залишається рівномірний зазор), то зазор, який кожний виступ 140 має охоплювати, щоб контактувати з тримачем 114 субстрату, перебуває в діапазоні від 0,2 мм до 0,4 мм. Іншими словами, оскільки кожний виступ 140 охоплює деяку радіальну відстань, найменш можливе значення для даного прикладу становить половину різниці між найменш можливим діаметром нагрівальної камери 108 і найбільш можливим діаметром тримача 114 субстрату або (7,6-0,1)-(7,0--0,1/2-0,2 мм. Верхня межа діапазону для даного прикладу становить (з аналогічних причин) половину різниці між найбільш можливим діаметром нагрівальної камери 108 і найменш можливим діаметром тримача 114 субстрату або ((7,6--0,1)--(7,0-0,1))/2-50,4 мм. Для точного забезпечення контакту виступів 140 із тримачем субстрату, очевидно, що в даному прикладі кожний із них має проходити на щонайменше 0,4 мм у нагрівальну камеру. Однак при цьому не враховується технологічний допуск виступів 140. Якщо потрібен виступ розміром 0,4 мм, фактично отримуваний діапазон становить 0,4-40,1 мм, або він змінюється від 0,3 мм до 0,5 мм. Деякі з них не будуть охоплювати максимально можливий зазор між нагрівальною камерою 108 і тримачем 114 субстрату. Тому виступи 140 у даному прикладі слід виготовляти з номінальною відстанню виступу 0,5 мм, що зумовлює діапазон значень від 0,4 мм до 0,6 мм. Він є достатнім для забезпечення того, щоб виступи 140 завжди перебували в контакті з тримачем субстрату.

Загалом, якщо записати внутрішній діаметр нагрівальної камери 108 як ЮОхбо, зовнішній діаметр тримача 114 субстрату як дба, і відстань, на яку виступи 140 проходять у нагрівальну камеру 108, як І бі, то відстань, на яку виступи 140, як вважається, проходять у нагрівальну камеру, слід вибирати як: с - Бор (аа у 2 де |бо| стосується абсолютного значення технологічного допуску внутрішнього діаметра нагрівальної камери 108, |б4| стосується абсолютного значення технологічного допуску зовнішнього діаметра тримача 114 субстрату, і || стосується абсолютного значення технологічного допуску відстані, на яку виступи 140 проходять у нагрівальну камеру 108. Для виключення неоднозначного тлумачення якщо внутрішній діаметр нагрівальної камери 108 становить ЮОжбо- 7,6:0,1 мм, то |бс| - 0,1 мм.

Крім того, технологічні допуски можуть зумовлювати незначні зміни у щільності субстрату 128, що утворює аерозоль, у тримачі 114 субстрату. Ці зміни в щільності субстрату 128, що утворює аерозоль, можуть існувати як в осьовому, так і в радіальному напрямках в одному тримачі 114 субстрату або між різними тримачами 114 субстрату, виготовленими в одній партії.

Відповідно, також буде очевидно, що для забезпечення порівняно рівномірного проведення тепла в субстраті 128, що утворює аерозоль, у конкретному тримачі 114 субстрату важливо, щоб щільність субстрату 128, що утворює аерозоль, також була порівняно однорідною. Для послаблення впливу будь-яких неоднорідностей у щільності субстрату 128, що утворює аерозоль, виступи 140 можуть бути виконані з розміром для проходження в нагрівальну камеру 108 на відстань, достатню для забезпечення стискання субстрату 128, що утворює аерозоль, у тримачі 114 субстрату, що може збільшувати проведення тепла через субстрат 128, що утворює аерозоль, завдяки виключенню повітряних зазорів. У зображеному варіанті здійснення придатними є виступи 140, що проходять у нагрівальну камеру 108 на приблизно 0,4 мм. В інших прикладах відстань, на яку виступи 140 проходять у нагрівальну камеру 108, можна визначити як процентну частку відстані поперек нагрівальної камери 108. Наприклад, виступи 140 можуть проходити на відстань від З 95 до 7 95, наприклад на приблизно 5 95 відстані поперек нагрівальної камери 108. В іншому варіанті здійснення обмежений діаметр, позначений виступами 140 в нагрівальній камері 108, становить від 6,0 мм до 6,8 мм, більш переважно від 6,2 мм до 6,5 мм і, зокрема, 6,2 мм (4/-0,5 мм). Кожний із сукупності виступів 140 охоплює відстань у радіальному напрямку від 0,2 мм до 0,8 мм і найбільш переважно від 0,2 мм до 0,4 мм.

Що стосується виступів/западин 140, їхня ширина відповідає відстані по периметру бічної стінки 126. Аналогічно напрямок їхньої довжини проходить поперечно їй, проходячи, у широкому сенсі, від основи 112 до відкритого кінця нагрівальної камери 108 або до фланця 138, і їхня висота відповідає відстані, на яку виступи проходять від бічної стінки 126. Слід зазначити, що проміжок між суміжними виступами 140, бічною стінкою 126 і зовнішнім шаром 132 тримача 114 субстрату утворює ділянку, доступну для потоку повітря. Результатом цього є те, що чим о менша відстань між суміжними виступами 140 та/або висота виступів 140 (тобто відстань, на яку виступи 140 проходять у нагрівальну камеру 108), тим сильніше користувачу потрібно всмоктувати повітря для того, щоб втягнути його через пристрій 100, що генерує аерозоль (це відомо як збільшений опір затяжці). Буде очевидно, що (якщо припустити, що виступи 140 стикаються із зовнішнім шаром 132 тримача 114 субстрату) саме ширина виступів 140 визначає зменшення каналу для потоку повітря між бічною стінкою 126 і тримачем 114 субстрату. навпаки (також із припущенням, що виступи 140 стикаються із зовнішнім шаром 132 тримача 114 субстрату), збільшення висоти виступів 140 зумовлює більше стискання субстрату, що утворює аерозоль, що виключає повітряні зазори в субстраті 128, що утворює аерозоль, а також збільшує опір затяжці. Є два параметри, які можна регулювати для отримання задовільного опору затяжці, який не є ані надто низьким, ані надто високим. Нагрівальну камеру 108 також можна зробити більшою для збільшення каналу для потоку повітря між бічною стінкою 126 і тримачем 114 субстрату, однак для цього є практична межа - до того, як нагрівач 124 почне ставати неефективним, коли зазор стане надто великим. Зазвичай зазор навколо зовнішньої поверхні тримача 114 субстрату, що має розмір від 0,2 мм до 0,4 мм або від 0,2 мм до 0,3 мм, являє собою задовільний компроміс, який дозволяє точно регулювати опір затяжці в межах припустимих значень шляхом зміни розмірів виступів 140. Повітряний зазор навколо зовнішньої частини тримача 114 субстрату також можна змінити шляхом зміни кількості виступів 140. Будь- яка кількість виступів 140 (від одного і більше) забезпечує щонайменше деякі з переваг, викладених у даному документі (збільшення площі нагрівання, забезпечення стискання, забезпечення кондуктивного нагрівання субстрату 128, що утворює аерозоль, регулювання повітряного зазору тощо). Чотири є найменшим числом, за якого тримач 114 субстрату надійно утримується в центральному (тобто співвісному) вирівнюванні з нагрівальною камерою 108. В іншій можливій конструкції присутні тільки три виступи, які розподілені на відстані 120" один від одного. Конструкції, які містять менше від чотирьох виступів 140, мають схильність до того, Щоб дозволяти тримачу 114 субстрату притискатися до частини бічної стінки 126 між двома з виступів 140. Ясно, що за умови обмеженого простору забезпечення дуже великої кількості виступів (наприклад, тридцяти або більше) має схильність до ситуації, в якій між ними є невеликий зазор або він відсутній, що може повністю закривати шлях для потоку повітря між зовнішньою поверхнею тримача 114 субстрату і внутрішньою поверхнею бічної стінки 126, що 60 значно зменшує здатність пристрою, що генерує аерозоль, забезпечувати конвективне нагрівання. Однак такі конструкції можна, як і раніше, використовувати у поєднанні з можливістю забезпечення отвору в центрі основи 112 для утворення каналу для потоку повітря.

Зазвичай виступи 140 рівномірно розподілені по периметру бічної стінки 126, що може сприяти забезпеченню рівномірного стискання і нагрівання, хоча деякі варіанти можуть мати асиметричне розміщення залежно від того, який потрібен точний результат.

Буде очевидно, що розмір і кількість виступів 140 також забезпечують можливість регулювання балансу між кондуктивним і конвективним нагріванням. Завдяки збільшенню ширини виступу 140 (відстані, на яку виступ 140 проходить по периметру бічної стінки 126), що перебуває в контакті з тримачем 114 субстрату, зменшується доступний периметр бічної стінки 126, який діє як канал для потоку повітря (стрілки В на Фіг. 6 і б(а)), завдяки чому зменшується конвективне нагрівання, яке забезпечується пристроєм 100, що генерує аерозоль. Однак, оскільки більш широкий виступ 140 входить у контакт із тримачем 114 субстрату на більшій частині периметра, збільшується кондуктивне нагрівання, яке забезпечується пристроєм 100, що генерує аерозоль. У разі додавання більшої кількості виступів 140 можна спостерігати аналогічний ефект, який полягає в тому, що доступний для конвекції периметр бічної стінки 126 зменшується під час збільшення кондуктивного каналу завдяки збільшенню загальної площі поверхні контакту між виступом 140 і тримачем 114 субстрату. Слід зазначити, що збільшення довжини виступу 140 також зменшує об'єм наявного в нагрівальній камері 108 повітря, яке нагрівається нагрівачем 124, і зменшує конвективне нагрівання, у той же час збільшуючи площу поверхні контакту між виступом 140 і тримачем субстрату і збільшуючи кондуктивне нагрівання.

Збільшення відстані, на яку кожний виступ 140 проходить у нагрівальну камеру 108, може сприяти покращенню кондуктивного нагрівання без значного зменшення конвективного нагрівання. Тому пристрій 100, що генерує аерозоль, може бути виконаний із можливістю балансування нагрівання кондуктивного і конвективного типу шляхом вищеописаної зміни кількості і розміру виступів 140. Ефект локалізації тепла внаслідок порівняно тонкої бічної стінки 126 і використання матеріалу з порівняно низькою теплопровідністю (наприклад, нержавіючої сталі) забезпечує те, що кондуктивне нагрівання являє собою придатний засіб перенесення тепла до тримача 114 субстрату та, отже, в субстрат 128, що утворює аерозоль, оскільки частини бічної стінки 126, які нагріваються, можуть, у широкому сенсі, відповідати місцям о розташування виступів 140, що означає, що генероване тепло проводиться до тримача 114 субстрату виступами 140, але не проводиться у бік від нього. У місцях розташування, які нагріваються, але не відповідають виступам 140, нагрівання бічної стінки 126 зумовлює вищеописане конвективне нагрівання.

Як показано на Фіг. 1-6, виступи 140 є подовженими, тобто їхня протяжність у довжину більша, ніж у ширину. У деяких випадках виступи 140 можуть мати довжину в п'ять, десять або навіть двадцять п'ять разів більшу за їхню ширину. Наприклад, як зазначено вище, в одному прикладі виступи 140 можуть проходити в нагрівальну камеру 108 на 0,4 мм, а також можуть мати ширину 0,5 мм і довжину 12 мм. Ці розміри є придатними для нагрівальної камери 108 із довжиною від 30 мм до 40 мм. У даному прикладі виступи 140 не проходять на повну довжину нагрівальної камери 108, оскільки в наданому прикладі вони є більш короткими, ніж нагрівальна камера 108. Тому кожний виступ 140 має верхній край 142а і нижній край 142р. Верхній край 142а являє собою частину виступу 140, розташовану найближче до відкритого кінця 110 нагрівальної камери 108, а також найближче до фланця 138. Нижній край 1426 являє собою кінець виступу 140, розташований найближче до основи 112. Видно, що вище від верхнього краю 142а (ближче до відкритого кінця, ніж верхній край 142а) і нижче від нижнього краю 142р (ближче до основи 112, ніж нижній край 1426) бічна стінка 126 не має виступів 140, тобто в цих частинах бічна стінка 126 не є деформованою або вдавленою. У деяких прикладах виступи 140 є більш довгими і проходять на всю довжину до верхньої та/або нижньої частини бічної стінки 126 так, що правильним є одне або обидва з наступного: верхній край 142а вирівняний із відкритим кінцем 110 нагрівальної камери 108 (або фланцем 138); і нижній край 1426 вирівняний з основою 112. До того ж у цих випадках навіть може не бути верхнього краю 142а та/або нижнього краю 1426.

Може бути переважним, щоб виступи 140 не проходили на всю довжину нагрівальної камери 108 (наприклад, від основи 112 до фланця 138). На верхньому кінці, як буде описано нижче, верхній край 142а виступу 140 можна використовувати як індикатор для користувача для забезпечення того, щоб він не вводив тримач 114 субстрату на надмірно велику відстань у пристрій 100, що генерує аерозоль. Однак може бути корисно нагрівати не тільки ділянки тримача 114 субстрату, які містять субстрат 128, що утворює аерозоль, але також й інші ділянки. Причиною цього є те, що після генерування аерозолю корисно підтримувати його 60 високу температуру (яка є вищою від кімнатної температури, але не настільки високою, щоб обпалити користувача) для запобігання повторній конденсації, яка, зі свого боку, може погіршити враження користувача. Тому ділянка ефективного нагрівання нагрівальної камери 108 проходить за очікуване місце розташування субстрату 128, що утворює аерозоль (тобто вище від нагрівальної камери 108, ближче до відкритого кінця). Це означає, що нагрівальна камера 108 проходить вище від верхнього краю 142а виступу 140 або що еквівалентно виступ 140 не проходить по всій довжині до відкритого кінця нагрівальної камери 108. Аналогічно стискання субстрату 128, що утворює аерозоль, на кінці 134 тримача 114 субстрату, введеного в нагрівальну камеру 108, може зумовлювати випадіння деякої частини субстрату 128, що утворює аерозоль, із тримача 114 субстрату і забруднення нагрівальної камери 108. Тому може бути переважним перебування нижнього краю 14250 виступів 140 далі від основи 112, ніж знаходиться очікуване положення кінця 134 тримача 114 субстрату.

У деяких варіантах здійснення виступи 140 не є подовженими і мають ширину, яка приблизно дорівнює їхній довжині. Наприклад, вони можуть мати ширину, яка дорівнює висоті (наприклад, мати квадратний або круглий профіль, якщо дивитися в радіальному напрямку), або вони можуть мати довжину, яка у два-п'ять разів більша за ширину. Слід зазначити, що ефект центрування, який забезпечує виступи 140, може досягатися навіть тоді, коли виступи 140 не є подовженими. У деяких прикладах вони можуть являти собою сукупність наборів виступів 140, наприклад верхній набір поблизу відкритого кінця нагрівальної камери 108 і нижній набір, розташований на відстані від верхнього набору і поблизу від основи 112. Це може сприяти забезпеченню утримування тримача 114 субстрату у співвісному розташуванні з одночасним зниженням опору затяжці, що вноситься єдиним набором виступів 140, на однаковій відстані. Два набори виступів 140 можуть бути по суті однаковими, або вони можуть змінюватися за довжиною або шириною або за кількістю або розміщенням виступів 140, розташованих по окружності бічної стінки 126.

У виді збоку виступи 140 показані як такі, що мають трапецієподібний профіль. Під цим розуміють, що профіль уздовж довжини кожного виступу 140, наприклад, середній спрямований по довжині поперечний переріз виступу 140, є приблизно трапецієподібним. Тобто верхній край 142а, у широкому сенсі, є планарним і звужується до злиття з бічною стінкою 126 поблизу відкритого кінця 110 нагрівальної камери 108. Інакше кажучи, верхній край 142а має скошену о форму профілю. Аналогічно виступ 140 має нижню частину 142р, яка є, у широкому сенсі, планарною і такою, що звужується до злиття з бічною стінкою 126 поблизу основи 112 нагрівальної камери 108. Тобто нижній край 1425 має скошену форму профілю. В інших варіантах здійснення верхній та/або нижній краї 142а, 14265 не звужуються в напрямку бічної стінки 126, а замість цього проходять від бічної стінки 126 під кутом приблизно 90 градусів. У ще одних варіантах здійснення верхній та/або нижній краї 142а, 14265 мають зігнуту або скруглену форму. З'єднання верхнього та нижнього країв 142а, 14250, у широкому сенсі, являє собою планарну ділянку, що входить у контакт із тримачем 114 субстрату та/або стискає його.

Планарна контактна частина може сприяти забезпеченню рівномірного стискання і кондуктивного нагрівання. В інших прикладах планарна частина, навпаки, може являти собою зігнуту частину, вигнуту назовні для контакту із тримачем 128 субстрату, наприклад, яка має багатокутний або зігнутий профіль (наприклад, у вигляді сегмента окружності).

У випадках, коли виступи 140 мають верхній край 142а, виступи 140 також діють для запобігання надлишковому введенню тримача 114 субстрату. Як найчіткіше показано на Фіг. 4 і б, тримач 114 субстрату має нижню частину, яка містить субстрат 128, що утворює аерозоль, яка закінчується на деякій відстані вздовж тримача 114 субстрату на межі субстрату 128, що утворює аерозоль. Субстрат 128, що утворює аерозоль, зазвичай є більш стискуваним, ніж інші ділянки 130 тримача 114 субстрату. Тому користувач, що вводить тримач 114 субстрату, відчуває збільшення опору, коли верхній край 142а виступів 140 вирівнюється з межею субстрату 128, що утворює аерозоль, через знижену стисливість інших ділянок 130 тримача 114 субстрату. Для досягнення цього результату частина (частини) основи 112, у контакті з якою (якими) перебуває тримач 114 субстрату, має бути розташована (мають бути розташовані) відносно верхнього краю 142а виступу 140 на відстані, яка дорівнює довжині тримача 114 субстрату, що зайнята субстратом 128, що утворює аерозоль. У деяких прикладах субстрат 128, що утворює аерозоль, займає приблизно 20 мм тримача 114 субстрату, тому відстань між верхнім краєм 142а виступу 140 і частинами основи, з якими стикається тримач 114 субстрату під час вставляння в нагрівальну камеру 108, також становить приблизно 20 мм.

Як показано, основа 112 також містить платформу 148. Платформа 148 утворена за один етап, на якому основа 112 продавлюється знизу (наприклад, за допомогою гідравлічного формування, механічного пресування як частини утворення нагрівальної камери 108) так, щоб 60 залишалася западина на зовнішній поверхні (нижній поверхні) основи 112 і платформа 148 на внутрішній поверхні (верхній поверхні всередині нагрівальної камери 108) основи 112. Якщо платформа 148 утворена даним способом, наприклад із відповідною западиною, ці терміни вживаються взаємозамінно. В інших випадках платформа 148 може бути утворена з окремого фрагмента, який прикріплюють до основи 112 окремо, або шляхом вирізання частин основи 112 так, що залишається платформа 148; у кожному з двох цих випадків відповідна западина не є необхідною. Останні вказані випадки можуть забезпечувати можливість досягнення більшої різноманітності форм платформи 148, оскільки вони не основані на деформації основи 112, яка (хоча і є зручним способом) обмежує складність, з якою може бути вибрана форма.

Незважаючи на те, що показана форма є, у широкому сенсі, круглою, звісно, наявне велике розмаїття форм, які будуть досягати необхідних результатів, докладно викладених у даному документі, в тому числі, але без обмеження: багатокутні форми, зігнуті форми, включаючи сукупність форм одного або декількох із цих типів. До того ж, незважаючи на те, що платформа 148 показана як розташована в центрі, у деяких випадках може бути забезпечений один або декілька елементів платформи, розташованих на відстані від центра, наприклад на краях нагрівальної камери 108. Зазвичай платформа 148 має, у широкому сенсі, плоску верхню частину, однак також передбачені напівсферичні платформи або платформи у формі купола, скругленого у верхній частині.

Як зазначено вище, відстань між верхнім краєм 142а виступу 140 і частинами основи 112, з якими стикається тримач 114 субстрату, можуть бути ретельно вибрані, щоб збігатися з довжиною субстрату 128, що утворює аерозоль, для надання користувачу вказівки, щоб він увів тримач 114 субстрату у пристрій 100, що генерує аерозоль, на необхідну відстань. У випадках, коли платформа 148 на основі 112 відсутня, це всього лише означає, що відстань від основи 112 до верхнього краю 142а виступу 140 має збігатися з довжиною субстрату 128, що утворює аерозоль. Якщо платформа 148 наявна, то довжина субстрату 128, що утворює аерозоль, має відповідати відстані між верхнім краєм 142а виступу 140 і найвищою частиною платформи 148 (тобто в деяких прикладах тією частиною, яка є найближчою до відкритого кінця 110 нагрівальної камери 108). У ще одному прикладі відстань між верхнім краєм 142а виступу 140 і найвищою частиною платформи 148 трохи менша за довжину субстрату 128, що утворює аерозоль. Це означає, що наконечник 134 тримача 114 субстрату має проходити трохи за о найвищу частину платформи 148, що, таким чином, викликає стискання субстрату 128, Що утворює аерозоль, на кінці 134 тримача 114 субстрату. До того ж цей ефект стискання може виникати навіть у прикладах, де виступи 140 на внутрішній поверхні бічної стінки 126 відсутні.

Дане стискання може сприяти запобіганню випадінню субстрату 128, що утворює аерозоль, на кінці 134 тримача 114 субстрату в нагрівальну камеру 108, що, таким чином, зменшує необхідність у чищенні нагрівальної камери 108, що може являти собою комплексне та складне завдання. Додатково стискання сприяє стисканню кінця 134 тримача 114 субстрату, що, таким чином, послабляє вищеописаний ефект, коли стискання даної ділянки з використанням виступів 140, що проходять від бічної стінки 126, є непридатними з тієї причини, що вони схильні збільшувати ймовірність випадіння субстрату 128, що утворює аерозоль, із тримача 114 субстрату.

Платформа 148 також забезпечує ділянку, в якій може збиратися будь-який субстрат 128, що утворює аерозоль, що випав із тримача 114 субстрату, без блокування шляху для потоку повітря до наконечника 134 тримача 114 субстрату. Наприклад, платформа 148 розділяє нижній кінець нагрівальної камери 108 (тобто частини, найближчі до основи 112) на підійняті частини, що утворюють платформу 148, і нижні частини, що утворюють решту основи 112. Нижні частини можуть приймати розсипчасті частинки субстрату 128, що утворює аерозоль, які випадають із тримача 114 субстрату, тоді як повітря може, як і раніше, текти по цих розсипчастих частинках субстрату 128, що утворює аерозоль, у кінець тримача 114 субстрату. Для досягнення цього результату платформа 148 може бути розташована на приблизно 1 мм вище за решту основи 112. Платформа 148 може мати діаметр, який є меншим за діаметр тримача 114 субстрату, тому вона не перешкоджає протіканню повітря через субстрат 128, що утворює аерозоль.

Переважно платформа 148 має діаметр від 0,5 мм до 0,2 мм, найбільш переважно від 0,45 мм до 0,35 мм, наприклад, 0,4 мм (5-0,03 мм).

Пристрій 100, що генерує аерозоль, має кнопку 116, що приводиться в дію користувачем. У першому варіанті здійснення кнопка 116, що приводиться в дію користувачем, розташована на бічній стінці 118 оболонки 102. Кнопка 116, що приводиться в дію користувачем, розташована так, що після приведення кнопки 116, що приводиться в дію користувачем, у дію, наприклад шляхом натискання на кнопку 116, що приводиться в дію користувачем, пристрій 100, що генерує аерозоль, активується для нагрівання субстрату 128, що утворює аерозоль, для бо генерування аерозолю для вдихання. У деяких варіантах здійснення кнопка 116, що приводиться в дію користувачем, також виконана з можливістю забезпечення користувачу можливості активації інших функцій пристрою 100, що генерує аерозоль, та/або подавання світлового сигналу для вказівки про стан пристрою 100, що генерує аерозоль. В інших прикладах для вказівки про стан пристрою 100, що генерує аерозоль, може бути передбачений окремий світловий індикатор або світлові індикатори (наприклад, один або декілька світлодіодів або інших придатних джерел світла). У контексті даного документа стан може означати одне або декілька із наступного залишок живлення акумулятора, стан нагрівача (наприклад, "увімкнений", "вимкнений", "помилка" тощо), стан пристрою (наприклад, "готовий для затяжки" або "не готовий") або іншу вказівку про стан, наприклад режими помилок, вказівки щодо кількості затяжок або кількості повних тримачів 114 субстрату, які є спожитими або залишилися до повного розряджання джерела живлення, тощо.

У першому варіанті здійснення пристрій 100, що генерує аерозоль, має електроживлення.

Тобто він виконаний із можливістю нагрівання субстрату 128, що утворює аерозоль, із використанням електроживлення. Із цією метою пристрій 100, що генерує аерозоль, має джерело 120 електроживлення, наприклад батарею. Джерело 120 електроживлення з'єднане зі схемою 122 керування. Схема 122 керування, зі свого боку, з'єднана з нагрівачем 124. Кнопка 116, що приводиться в дію користувачем, виконана з можливістю забезпечення з'єднання і розриву з'єднання джерела 120 електроживлення з нагрівачем 124 за допомогою схеми 122 керування. У даному варіанті здійснення джерело 120 електроживлення розташоване в напрямку першого кінця 104 пристрою 100, що генерує аерозоль. Це забезпечує можливість розташування джерела 120 електроживлення на відстані від нагрівача 124, розташованого в напрямку другого кінця 106 пристрою 100, що генерує аерозоль. В інших варіантах здійснення нагрівальна камера 108 нагрівається іншими способами, наприклад за допомогою горіння горючого газу.

Нагрівач 124 прикріплений до зовнішньої поверхні нагрівальної камери 108. Нагрівач 124 передбачений на металевому шарі 144, який сам передбачений у контакті із зовнішньою поверхнею бічної стінки 126. Металевий шар 144 утворює смугу навколо нагрівальної камери 108, що відповідає формі зовнішньої поверхні бічної стінки 126. Нагрівач 124 показаний як установлений у центрі на металевому шарі 144, при цьому металевий шар 144 проходить на о рівні відстані уверх і вниз за нагрівач 124. Як показано, нагрівач 124 повністю розташований на металевому шарі 144 так, що металевий шар 144 покриває площу, більшу за площу, зайняту нагрівачем 124. Нагрівач 124, як показано на Фіг. 1-6, прикріплений до середньої частини нагрівальної камери 108 між основою 112 і відкритим кінцем 110 і прикріплений до ділянки зовнішньої поверхні, покритої металевим шаром 114. Слід зазначити, що в інших варіантах здійснення нагрівач 124 може бути прикріплений до інших частин нагрівальної камери 108 або може міститися в бічній стінці 126 нагрівальної камери 108, і те, що зовнішня частина нагрівальної камери 108 містить металевий шар 144, не є суттєвим.

Як показано на Фіг. 7, нагрівач 124 містить нагрівальний елемент 164, доріжки 150 електричних з'єднань і захисну плівку 166. Нагрівальний елемент 164 виконаний так, що під час проходження струму через нагрівальний елемент 164 нагрівальний елемент 164 нагрівається, і його температура збільшується. Нагрівальний елемент 164 виконаний такої форми, що він не містить гострих кутів. Гострі кути можуть містити гарячі точки в нагрівачі 124 або утворювати точки плавлення. Нагрівальний елемент 164 також має рівномірну ширину, і частини елемента 164, що проходять близько одна до одної, утримуються на приблизно рівній відстані. У нагрівальному елементі 164 за Фіг. 7 показані два резистивних тракти 164а, 16460, кожний з яких проходить по змієподібній траєкторії по ділянці нагрівача 124, що покриває якомога більшу площу і водночас задовольняє вищеописані критерії. Ці тракти 164а, 16465 на Фіг. 7 розташовані електрично паралельно один одному. Слід зазначити, що можна використовувати інші кількості трактів, наприклад три тракти, один тракт або багато трактів. Тракти 16б4а, 1646 не перетинаються, оскільки це створювало би коротке замикання. Нагрівальний елемент 164 виконаний як такий, що має опір для створювання правильної густини енергії для необхідного рівня нагрівання. У деяких прикладах нагрівальний елемент 164 має опір від 0,4 Ом до 2,0 Ом, зокрема переважно від 0,5 Ом до 1,5 Ом, і більш конкретно від 0,6 Ом до 0,7 Ом.

Доріжки 150 електричних з'єднань показані як частина нагрівача 124, але в деяких варіантах здійснення їх можна замінити дротами або іншими з'єднувальними елементами. Електричні з'єднання 150 використовуються для подавання живлення на нагрівальний елемент 164 та утворення ланцюга із джерелом 120 живлення. Доріжки 150 електричних з'єднань показані як такі, що проходять вертикально вниз від нагрівального елемента 164. У разі перебування нагрівача 124 на місці електричні з'єднання 150 проходять за основу 112 нагрівальної камери 60 108 і через основу 156 ізолюючого елемента 152 для з'єднання зі схемою 122 керування.

Захисна плівка 166 або може являти собою цільний лист із прикріпленим нагрівальним елементом 164, або може утворювати обгортку, в якій нагрівальний елемент розташований між двома листами 1бба, 1660. У деяких варіантах здійснення захисна плівка 166 утворена з полііміду. У деяких варіантах здійснення товщина захисної плівки 166 мінімізована для зниження теплоємності нагрівача 124. Наприклад, товщина захисної плівки 166 може становити 50 мкм, або 40 мкм, або 25 мкм.

Нагрівальний елемент 164 прикріплений до бічної стінки 108. На Фіг. 7 нагрівальний елемент 164 завдяки ретельному вибору розміру нагрівача 124 виконаний із можливістю одноразового обгортання навколо нагрівальної камери 108. Це забезпечує приблизно рівномірне розподілення тепла, що виробляється нагрівачем 124, поблизу поверхні, покритої нагрівачем 124. Слід зазначити, що в деяких прикладах замість одного повного обертання нагрівач 124 може бути обгорнутий навколо нагрівальної камери 108 цілу кількість разів.

Також слід зазначити, що висота нагрівача 124 становить від приблизно 14 мм до 15 мм.

Довжина окружності нагрівача 124 (або його довжина перед застосуванням у нагрівальній камері 108) становить від приблизно 24 мм до 25 мм. Висота нагрівального елемента 164 може становити менше від 14 мм. Це дозволяє розташовувати нагрівальний елемент 164 повністю всередині захисної плівки 166 нагрівача 124 з межею навколо нагрівального елемента 164.

Тому площа, покрита нагрівачем 124, у деяких варіантах здійснення може становити приблизно 3,75 см.

Живлення, що використовується нагрівачем 124, подається джерелом 120 живлення, яке в даному варіанті здійснення має форму елемента живлення (або батареї). Напруга, що забезпечується джерелом 120 живлення, являє собою регульовану напругу або додаткову напругу. Наприклад, джерело 120 живлення може бути виконане з можливістю генерування напруги в діапазоні від 2,8 В до 4,2 В. В одному прикладі джерело 120 живлення виконане з можливістю генерування напруги 3,7 В. Якщо припустити, що типовий опір нагрівального елемента 164 в одному варіанті здійснення становить 0,6 Ом і типова напруга становить 3,7 В, це забезпечить вихідну потужність у нагрівальному елементі 164 приблизно 30 Вт. Слід зазначити, що на основі типових опорів і напруг вихідна потужність може становити від 15 Вт до 50 Вт. Елемент живлення, що утворює джерело 120 живлення, може являти собою перезаряджуваний елемент живлення або альтернативно може являти собою елемент 120 живлення одноразового використання. Джерело живлення зазвичай виконане так, що воно може подавати живлення для 20 або більше циклів нагрівання. Це дозволяє користувачу використовувати повну пачку з 20 тримачів 114 субстрату на один заряд пристрою 100, що генерує аерозоль. Елемент живлення може являти собою літій-іонний елемент живлення або комерційно доступний елемент живлення будь-якого іншого типу. Він може являти собою, наприклад, елемент живлення типу 18650 або елемент живлення типу 18350. Якщо елемент живлення являє собою елемент живлення типу 18350, пристрій 100, що генерує аерозоль, може бути виконаний із можливістю зберігання заряду, достатнього для 12 циклів нагрівання або навіть 20 циклів нагрівання, що забезпечує для користувача можливість споживання 12 або навіть 20 тримачів 114 субстрату.

Однією важливою величиною для нагрівача 124 є потужність на одиницю площі, яку він виробляє. Вона є критерієм того, скільки тепла може бути надано нагрівачем 124 в ділянку контакту з ним (у даному випадку в нагрівальну камеру 108). Для описаних прикладів вона перебуває в діапазоні від 4 Вт/см? до 13,5 Вт/см?. Залежно від конструкції, нагрівачі зазвичай розраховані на максимальні щільності потужності від 2 Вт/см? до 10 Вт/см". Тому в деяких із цих варіантів здійснення для ефективного проведення тепла від нагрівача 124 і зменшення ймовірності пошкодження нагрівача 124 на нагрівальній камері 108 може бути передбачений шар 144 міді або іншого провідного металу.

Потужність, що доставляється нагрівачем 124, в деяких варіантах здійснення може бути постійною, а в інших варіантах здійснення може не бути постійною. Наприклад, нагрівач 124 може забезпечувати змінну потужність протягом робочого циклу або більш конкретно циклу широтно-імпульсної модуляції. Це забезпечує можливість доставки потужності у вигляді імпульсів і простого контролю усередненої за часом вихідної потужності нагрівача 124 шляхом простого вибору співвідношення часу в "уУвімкненому" і "вимкненому" станах. Вихідну потужність нагрівача 124 також можна контролювати за допомогою додаткових засобів керування, таких як керування струмом або напругою.

Як показано на Фіг. 7, пристрій 100, що генерує аерозоль, має датчик 170 температури для визначення температури нагрівача 124 або середовища, що оточує нагрівач 124. Датчик 170 температури може являти собою, наприклад, терморезистор, термопару або будь-який інший 60 термометр. Наприклад, терморезистор може бути утворений зі скляної кульки, в яку вміщений резистивний матеріал, який з'єднаний із вольтметром і має відомий струм, що протікає крізь нього. Таким чином, під час змінювання температури скла опір резистивного матеріалу змінюється передбачуваним чином, і тому температуру можна визначити з перепаду напруги на ньому за постійного струму (також можливі режими з постійною напругою). У деяких варіантах здійснення датчик 170 температури розташований на поверхні нагрівальної камери 108, наприклад у западині, утвореній у зовнішній поверхні нагрівальної камери 108. Западина може являти собою одну із западин, описаних будь-де у даному документі, наприклад як частина виступів 140, або може являти собою западину, спеціально забезпечену для утримування датчика 170 температури. У зображеному варіанті здійснення датчик 170 температури передбачений на захисному шарі 166 нагрівача 124. В інших варіантах здійснення датчик 170 температури виконаний як одне ціле з нагрівальним елементом 164 нагрівача 124 у тому сенсі, що температура визначається шляхом контролю зміни опору нагрівального елемента 164.

У пристрої 100, що генерує аерозоль, першого варіанта здійснення важливим параметром є час до першої затяжки після запуску пристрою 100, що генерує аерозоль. Користувач пристрою 100, що генерує аерозоль, буде вважати переважним якомога швидший початок вдихання аерозолю з тримача 128 субстрату з мінімальним часом затримки між запуском пристрою 100, що генерує аерозоль, і вдиханням аерозолю з тримача 128 субстрату. Тому під час першої стадії нагрівання джерело 120 живлення подає 100 95 доступної потужності на нагрівач 124, наприклад шляхом задання робочого циклу як "завжди ввімкнений" або шляхом керування виробленням напруги і струму до досягнення їхнього максимально можливого значення. Це може займати період у 30 секунд, або більш переважно період у 20 секунд, або будь-який період до моменту, коли датчик 170 температури дасть показання, що відповідає 240 "с.

Зазвичай тримач 114 субстрату може оптимально працювати за 180 "С, проте, однак, може бути переважним нагрівання датчика 170 температури вище від цієї температури для того, Щоб користувач міг якомога швидше вилучити аерозоль із тримача 114 субстрату. Причиною цього є те, що температура субстрату 128, що утворює аерозоль, зазвичай відстає (тобто є більш низькою) від температури, що визначається датчиком 170 температури, тому що субстрат 128, що утворює аерозоль, нагрівається шляхом конвекції підігрітого повітря через субстрат 128, що утворює аерозоль, і в міру проведення тепла між виступами 140 і зовнішньою поверхнею о тримача 114 субстрату. Для порівняння - датчик 170 температури утримується у задовільному тепловому контакті з нагрівачем 124 і тому вимірює температуру поблизу температури нагрівача 124, а не температуру субстрату 128, що утворює аерозоль. Фактично точне вимірювання температури субстрату 128, що утворює аерозоль, може бути ускладненим, тому цикл нагрівання часто визначається емпірично шляхом випробування різних профілів нагрівання і температур нагрівача і контролю аерозолю, що генерується субстратом 128, що утворює аерозоль, щодо різних компонентів аерозолю, які утворюються за даної температури.

Оптимальні цикли надають аерозолі максимально швидко, але при цьому виключається генерування продуктів згорання через перегрівання субстрату 128, що утворює аерозоль.

Температуру, визначену датчиком 170 температури, можна використовувати для задання рівня потужності, що доставляється елементом 120 живлення, наприклад шляхом утворення контуру зворотного зв'язку, в якому температура, визначена датчиком 170 температури, використовується для керування циклом живлення нагрівача. Цикл нагрівання, описаний нижче, може відбуватися для випадку, в якому користувач хоче спожити один тримач 114 субстрату.

У першому варіанті здійснення нагрівач 124 проходить навколо нагрівальної камери 108.

Тобто нагрівач 124 оточує нагрівальну камеру 108. Більш докладно нагрівач 124 проходить навколо бічної стінки 126 нагрівальної камери 108, але не навколо основи 112 нагрівальної камери 108. Нагрівач 124 не проходить по всій бічній стінці 126 нагрівальної камери 108.

Замість цього він повністю проходить навколо бічної стінки 126, але лише частково по довжині бічної стінки 126, при цьому довжина в контексті даного документа являє собою відстань від основи 112 до відкритого кінця 110 нагрівальної камери 108. В інших варіантах здійснення нагрівач 124 проходить по всій довжині бічної стінки 126. У ще одних варіантах здійснення нагрівач 124 містить дві нагрівальні частини, розділені зазором, що залишає відкритою центральну частину нагрівальної камери 108, наприклад частину бічної стінки 126 посередині між основою 112 і відкритим кінцем 110 нагрівальної камери 108. В інших варіантах здійснення, оскільки нагрівальна камера 108 має форму гільзи, нагрівач 110 аналогічно має форму гільзи, наприклад, він повністю проходить навколо основи 112 нагрівальної камери 108. У ще одних варіантах здійснення нагрівач 124 містить сукупність нагрівальних елементів 164, розподілених поблизу нагрівальної камери 108. У деяких варіантах здійснення є проміжки між нагрівальними елементами 164; в інших варіантах здійснення вони перекриваються один з одним. У деяких 60 варіантах здійснення нагрівальні елементи 164 можуть бути рознесені по окружності нагрівальної камери 108 або бічної стінки 126, наприклад латерально, в інших варіантах здійснення нагрівальні елементи 164 можуть бути рознесені по довжині нагрівальної камери 108 або бічної стінки 126, наприклад поздовжньо. Слід розуміти, що нагрівач 124 згідно з першим варіантом здійснення передбачений на зовнішній поверхні нагрівальної камери 108 ззовні нагрівальної камери 108. Для забезпечення можливості задовільного перенесення тепла між нагрівачем 124 і нагрівальною камерою 108 нагрівач 124 передбачений у задовільному тепловому контакті з нагрівальною камерою 108.

Металевий шар 144 може бути утворений із міді або будь-якого іншого матеріалу (наприклад, металу або сплаву) з високою теплопровідністю, наприклад із золота або срібла. У контексті даного документа термін "висока теплопровідність" може стосуватися металу або сплаву з теплопровідністю 150 Вт/м-К або більше. Металевий шар 144 може бути нанесений будь-яким придатним способом, наприклад за допомогою електроосадження. Інші способи нанесення шару 144 включають приклеювання металевої стрічки до нагрівальної камери 108, хімічне осадження з парової фази, фізичне осадження з парової фази тощо. Незважаючи на те, що електроосадження являє собою зручний спосіб нанесення шару 144, воно потребує того, щоб частина, на яку осаджують покриття шару 144, була електропровідною. Це не потрібне в інших способах осадження, і ці інші способи відкривають можливість утворення нагрівальної камери 108 із матеріалів, що не є електропровідними, таких як кераміка, які можуть мати корисні теплові властивості. Крім того, якщо шар описаний як металевий, незважаючи на те, що зазвичай це слід розуміти як таке, що означає "утворений із металу або сплаву", в контексті даного документа це стосується матеріалу з порівняно високою теплопровідністю (2150 Вт/м:К).

Під час електроосадження металевого шару 144 на бічну стінку 126 спочатку може бути необхідно утворити "шар затяжки" для забезпечення приклеювання електроосадженого шару до зовнішньої поверхні. Наприклад, якщо металевий шар 144 є мідним, і бічна стінка 126 являє собою нержавіючу сталь, для забезпечення задовільної адгезії часто використовується нікелевий шар затяжки. Електроосаджені шари та оосаджені шари мають перевагу безпосереднього контакту між металевим шаром 144 і матеріалом бічної стінки 126, що, таким чином, збільшує теплопровідність між цими двома елементами.

Який би метод не використовували для утворення металевого шару 144, товщина шару 144 о зазвичай трохи менша за товщину бічної стінки 126. Наприклад, діапазон товщин металевого шару може становити від 10 мкм до 50 мкм або від 10 мкм до 30 мкм, наприклад приблизно 20 мкм. Під час використання шару затяжки він є ще більш тонким, ніж металевий шар 144, наприклад має товщину 10 мкм або навіть 5 мкм. Як більш докладно описано нижче, призначенням металевого шару 144 є розподілення тепла, що генерується нагрівачем 124 по площі, яка більша від площі, зайнятої нагрівачем 124. Після задовільного досягнення цього ефекту користь від додаткового збільшення товщини металевого шару 144 стає невеликою, оскільки це тільки збільшує теплоємність і знижує ефективність пристрою 100, що генерує аерозоль.

Із Фіг. 1-6 буде очевидно, що металевий шар 144 проходить тільки по частині зовнішньої поверхні бічної стінки 126. Це не тільки зменшує теплоємність нагрівальної камери 108, але і забезпечує можливість визначення ділянки нагрівання. У широкому сенсі, металевий шар 144 має більшу теплопровідність, ніж бічна стінка 126, тому тепло, що виробляється нагрівачем 124, швидко поширюється по площі, покритій металевим шаром 144, однак через те, що бічна стінка 126 не тільки є тонкою, але і має порівняно нижчу теплопровідність, ніж металевий шар 144, тепло залишається порівняно локалізованим у ділянках бічної стінки 126, покритих металевим шаром 144. Вибіркове електроосадження досягається шляхом маскування частин нагрівальної камери 108 придатною стрічкою (наприклад, поліестерною або поліімідною) або виливком із кремнійорганічної гуми. В інших способах осадження у міру необхідності можуть використовуватися інші стрічки або способи маскування.

Як показано на Фіг. 1-6, металевий шар 144 по всій довжині перекривається з нагрівальною камерою 108, уздовж якої проходять виступи/западини 140. Це означає, що виступи 140 нагріваються під впливом теплопровідності металевого шару 144, що, зі свого боку, дозволяє виступам 140 забезпечувати вищеописане кондуктивне нагрівання. Протяжність металевого шару 144, у широкому сенсі, відповідає протяжності ділянки нагрівання, тобто часто немає необхідності у проходженні металевого шару до верхньої і нижньої частин нагрівальної камери 108 (тобто до частин, найближчих до відкритого кінця та основи 112). Як зазначено вище, ділянка тримача 114 субстрату, яка має бути нагріта, починається на невеликій відстані над межею субстрату 128, що утворює аерозоль, і проходить у напрямку кінця 134 тримача 114 субстрату, однак у багатьох випадках не включає кінець 134 тримача 114 субстрату. Як 60 зазначено вище, металевий шар 144 діє так, що тепло, що генерується нагрівачем 124,

поширюється по площі, більшій за площу, зайняту самим нагрівачем 124. Це означає, що на нагрівач 124 може бути подано більше енергії, ніж номінально могло би бути на основі його проектного значення у Вт/см? і площі поверхні, зайнятої нагрівачем 124, оскільки тепло, що генерується, поширюється по більшій площі, тому ефективна площа нагрівача 124 більша від площі поверхні, фактично зайнятої нагрівачем 124.

Оскільки зона нагрівання може визначатися частинами бічної стінки 126, які покриті металевим шаром 144, точне розміщення нагрівача 124 на зовнішній частині нагрівальної камери 108 є менш критичним. Наприклад, замість необхідності у вирівнюванні нагрівача 124 на конкретній відстані від верхньої або нижньої частини бічної стінки 126, металевий шар 144 замість цього може бути сформований у дуже конкретній ділянці, а нагрівач 124, розміщений зверху металевого шару 144, поширює тепло по ділянці металевого шару 144 або зоні нагрівання так, як це описано вище. Процес маскування часто простіше стандартизувати для електроосадження або осадження, ніж точно вирівнювати нагрівач 124.

Аналогічно, якщо є виступи 140, утворені шляхом вдавлювання бічної стінки 126, западини представляють частини бічної стінки 126, які не будуть контактувати з нагрівачем 124, обгорнутим навколо нагрівальної камери 108; замість цього нагрівач 124 має тенденцію до перекриття западини із зберіганням зазору. Металевий шар 144 може сприяти послабленню цього ефекту внаслідок того, що завдяки провідності через металевий шар 144 тепло з нагрівача 124 приймають навіть ті частини бічної стінки 126, які не перебувають у безпосередньому контакті з нагрівачем 124. У деяких випадках нагрівальний елемент 164 може бути розташований із можливістю мінімізації перекриття між нагрівальним елементом 164 і западиною на зовнішній поверхні бічної стінки 126, наприклад завдяки розташуванню нагрівального елемента 164 так, що він перетинає западину, але не проходить уздовж западини. В інших випадках нагрівач 124 розташований на зовнішній поверхні бічної стінки 126 так, що частини нагрівача 124, що лежать зверху западин, являють собою зазори між нагрівальними елементами 164. Який би спосіб не був вибраний для послаблення впливу нагрівача 124, що лежить поверх западини, металевий шар 144 послабляє цей вплив шляхом проведення тепла в западину. Додатково металевий шар 144 забезпечує додаткову товщину в ділянках бічних стінок 126 із западинами, завдяки чому забезпечується додаткова конструктивна опора цих ділянок. До того ж додаткова товщина, що забезпечується металевим шаром 126, підвищує міцність тонкої бічної стінки 126 у всіх частинах, що покриті металевим шаром 144.

Металевий шар 144 може бути утворений перед етапом або після етапу, на якому в зовнішній поверхні бічної стінки 126 утворюють западини для забезпечення виступів 140, що проходять у нагрівальну камеру 108. Переважним є утворення западин перед утворенням металевого шару, оскільки після утворення металевого шару 144 такі процеси, як відпал, мають тенденцію до пошкодження металевого шару 144, а штампування бічної стінки 126 для утворення виступів 140 стає більш складним через збільшену товщину бічної стінки 126 у комбінації з металевим шаром 144. Однак у випадку, коли западини утворюють перед утворенням металевого шару 144 на бічній стінці 126, значно простіше утворити металевий шар 144 так, щоб він проходив за западини (тобто вище і нижче), оскільки маскування зовнішньої поверхні бічної стінки 126 так, щоб вона проходила у западину, є ускладненим. Наявність будь- якого зазору між маскуванням і бічною стінкою 126 може призводити до осадження металевого шару 144 під маскування.

Навколо нагрівача 124 обгорнутий теплоїзолювальний шар 146. Цей шар 146 перебуває під натягом, таким чином, забезпечуючи стосовно нагрівача 124 стискальне зусилля, яке щільно утримує нагрівач 124 відносно зовнішньої поверхні бічної стінки 126. Переважно даний теплоіїзолювальний шар 146 являє собою термоусадковий матеріал. Це забезпечує можливість щільного обгортання теплоїзолювального шару 146 навколо нагрівальної камери (поверх нагрівача 124, металевого шару 144 тощо) з наступним нагріванням. Під час нагрівання теплоїізолювальний шар 146 скорочується і щільно притискає нагрівач 124 до зовнішньої поверхні бічної стінки 126 нагрівальної камери 108. Це виключає будь-які повітряні зазори між нагрівачем 124 і бічною стінкою 126 та утримує нагрівач 124 у достатньо задовільному тепловому контакті з бічною стінкою. Це, зі свого боку, забезпечує високу ефективність, оскільки тепло, вироблене нагрівачем 124, забезпечує нагрівання бічної стінки (а потім субстрату 128, що утворює аерозоль), а не витрачається даремно на нагрівання повітря або витікає іншими способами.

У переважному варіанті здійснення використовується термоусадковий матеріал, наприклад оброблена поліїмідна стрічка, усадка якого відбувається тільки в одному вимірі. Наприклад, у 60 випадку поліїмідної стрічки ця стрічка може бути виконана з можливістю усадки тільки в напрямку довжини. Це означає, що стрічку можна обгорнути навколо нагрівальної камери 108 і нагрівача 124 і що під час нагрівання вона буде скорочуватися та притискати нагрівач 124 до бічної стінки 126. Через усадку теплоїзолювального шару 146 у напрямку довжини зусилля, що генерується в такий спосіб, є рівномірним і спрямованим усередину. Там, де відбувається усадка стрічки в поперечному напрямку (за шириною), вона може спричинити зминання нагрівача 124 або самої стрічки. Це, зі свого боку, може спричинити утворення зазорів і знизити ефективність пристрою 100, що генерує аерозоль.

Можна очікувати, що зусилля стискання, яке генерується при використанні термоусадкового матеріалу таким чином, поставить під загрозу структурну стабільність бічної стінки 126, наприклад, у результаті її руйнування. Несподівано, нагрівач 124 і термоусадковий матеріал разом забезпечують підтримку бічній стінці 126 та допомагають чинити опір вигинанню або руйнуванню. Крім того, зусилля стискання допомагають чинити опір деформації, коли тримач 114 субстрату вставлений в нагрівальну камеру 108, оскільки таке вставлення може тиснути назовні на виступи 140. Зусилля стискання, яке забезпечується термоусадковим матеріалом, допомагає чинити опір цьому спрямованому назовні зусиллю. Слід зазначити, що описаний вище металевий шар 144 забезпечує додаткову товщину в ділянці виступів 140 ї, таким чином, також допомагає запобігти небажаній деформації бічної стінки 126.

Із посиланням на Фіг. 3-6 тримач 114 субстрату містить попередньо упаковану кількість субстрату 128, що утворює аерозоль, разом із ділянкою 130 збирання аерозолю, які обгорнуті в зовнішній шар 132. Субстрат 128, що утворює аерозоль, розташований у напрямку першого кінця 134 тримача 114 субстрату. Субстрат 128, що утворює аерозоль, проходить по всій ширині тримача 114 субстрату в межах зовнішнього шару 132. Вони також упираються один в одного на деякій відстані вздовж тримача 114 субстрату, стикаючись на межі. У цілому тримач 114 субстрату є загалом циліндричним. Пристрій 100, що генерує аерозоль, показаний на Фіг. 1 і 2 без тримача 114 субстрату. На Фіг. З і 4 тримач 114 субстрату показаний над пристроєм 100, що генерує аерозоль, але не завантажений у пристрій 100, що генерує аерозоль. На Фіг. 5 і 6 тримач 114 субстрату показаний як завантажений у пристрій 100, що генерує аерозоль.

Коли користувач хоче використати пристрій 100, що генерує аерозоль, користувач спочатку завантажує тримач 114 субстрату в пристрій 100, що генерує аерозоль. Це включає введення о тримача 114 субстрату в нагрівальну камеру 108. Тримач 114 субстрату вводиться в нагрівальну камеру 108 у такій орієнтації, що перший кінець 134 тримача 114 субстрату, в напрямку якого розташований субстрат 128, що утворює аерозоль, потрапляє в нагрівальну камеру 108. Тримач 114 субстрату вводиться в нагрівальну камеру 108 до моменту, коли перший кінець 134 тримача 114 субстрату притулиться до платформи 148, що проходить усередину від основи 112 нагрівальної камери 108, тобто до моменту, коли тримач 114 субстрату не можна ввести далі в нагрівальну камеру 108. У показаному варіанті здійснення, як описано вище, відбувається додатковий ефект взаємодії між верхнім краєм 142а виступів 140 і межею субстрату 128, що утворює аерозоль, із менш стискуваною суміжною ділянкою тримача 114 субстрату, що попереджає користувача про те, що тримач 114 субстрату був введений у пристрій 100, що генерує аерозоль, на достатню відстань. Як видно на фіг. З і 4, коли тримач 114 субстрату вводиться в нагрівальну камеру 108 на максимально можливу відстань, усередині нагрівальної камери 108 знаходиться тільки частина довжини тримача 114 субстрату.

Решта довжини тримача 114 субстрату виступає з нагрівальної камери 108. Щонайменше частина решти довжини тримача 114 субстрату також виступає із другого кінця 106 пристрою 100, що генерує аерозоль. У першому варіанті здійснення з другого кінця 106 пристрою 100, що генерує аерозоль, виступає вся решта довжини тримача 114 субстрату. Тобто відкритий кінець 110 нагрівальної камери 108 збігається з другим кінцем 106 пристрою 100, що генерує аерозоль. В інших варіантах здійснення у пристрої 100, що генерує аерозоль, може бути розміщений весь або по суті весь тримач 114 субстрату, і тоді тримач 114 субстрату не виступає або по суті не виступає з пристрою 100, що генерує аерозоль.

У разі введення тримача 114 субстрату в нагрівальну камеру 108 субстрат 128, що утворює аерозоль, у тримачі 114 субстрату щонайменше частково розташовується в нагрівальній камері 108. У першому варіанті здійснення субстрат 128, що утворює аерозоль, знаходиться в нагрівальній камері 108 повністю. До того ж попередньо упакована кількість субстрату 128, що утворює аерозоль, у тримачі 114 субстрату розташована з можливістю проходження вздовж тримача 114 субстрату від першого кінця 134 тримача 114 субстрату на відстань, яка приблизно (або навіть точно) дорівнює внутрішній висоті нагрівальної камери 108 від основи 112 до відкритого кінця 110 нагрівальної камери 108. Вона практично дорівнює довжині бічної стінки 126 нагрівальної камери 108 усередині нагрівальної камери 108.

Коли тримач 114 субстрату завантажений у пристрій 100, що генерує аерозоль, користувач вмикає пристрій 100, що генерує аерозоль, використовуючи кнопку 116, що приводиться в дію користувачем. Це викликає подавання електроживлення від джерела 120 електроживлення на нагрівач 124 за допомогою (і під керуванням) схеми 122 керування. Нагрівач 124 викликає проведення тепла через виступи 140 у субстрат 128, що утворює аерозоль, із нагріванням субстрату 128, що утворює аерозоль, до температури, за якої він може почати вивільняти пару.

Після нагрівання до температури, за якої пара може починати вивільнятися, користувач може вдихати цю пару шляхом всмоктування пари через другий кінець 136 тримача 114 субстрату.

Тобто пара генерується із субстрату 128, що утворює аерозоль, розташованого на першому кінці 134 тримача 114 субстрату в нагрівальній камері 108, і втягується вздовж довжини тримача 114 субстрату через ділянку 130 збирання пари в тримачі 114 субстрату у другий кінець 136 тримача субстрату, через який він потрапляє в рот користувача. Цей потік пари зображений на

Фіг. 6 стрілкою А.

Зрозуміло, що, коли користувач всмоктує пару в напрямку стрілки А на Фіг. 6, пара протікає з ділянки поблизу субстрату 128, що утворює аерозоль, у нагрівальній камері 108. Завдяки цій дії навколишнє повітря втягується в нагрівальну камеру 108 (через шляхи для потоку, указані на

Фіг. 6 стрілками В і більш докладно показані на Фіг. б(а)) із навколишнього середовища, яке оточує пристрій 100, що генерує аерозоль. Це навколишнє повітря потім нагрівається нагрівачем 124 і, зі свого боку, нагріває субстрат 128, що утворює аерозоль, спричиняючи генерування аерозолю. Більш конкретно в першому варіанті здійснення повітря потрапляє в нагрівальну камеру 108 через проміжок, передбачений між бічною стінкою 126 нагрівальної камери 108 і зовнішнім шаром 132 тримача 114 субстрату. Для цієї мети зовнішній діаметр тримача 114 субстрату є меншим від внутрішнього діаметра нагрівальної камери 108. Більш конкретно в першому варіанті здійснення нагрівальна камера 108 має внутрішній діаметр (там, де не передбачений виступ, наприклад там, де виступи 140 відсутні, або між ними) 10 мм або менше, переважно 8 мм або менше, і найбільш переважно приблизно 7,6 мм. Це дає змогу тримачу 114 субстрату мати діаметр приблизно 7,0 мм (50,1 мм) (коли він не стиснений виступами 140). Це відповідає довжині зовнішньої окружності від 21 мм до 22 мм або більш переважно 21,75 мм. Інакше кажучи, проміжок між тримачем 114 субстрату та бічною стінкою о 126 нагрівальної камери 108 найбільш переважно становить приблизно 0,1 мм. В інших варіантах проміжки становлять щонайменше 0,2 мм, а в деяких прикладах до 0,3 мм. Стрілками

В на Фіг. 6 зображений напрямок, в якому повітря втягується в нагрівальну камеру 108.

Коли користувач активує пристрій 100, що генерує аерозоль, шляхом приведення в дію кнопки 116, що приводиться в дію користувачем, пристрій 100, що генерує аерозоль, нагріває субстрат 128, що утворює аерозоль, до температури, достатньої для того, щоб викликати випарювання частин субстрату 128, що утворює аерозоль. Більш докладно схема 122 керування подає електроживлення від джерела 120 електроживлення на нагрівач 124 для нагрівання субстрату 128, що утворює аерозоль, до першої температури. Коли субстрат 128, що генерує аерозоль, досягає першої температури, компоненти субстрату 128, що утворює аерозоль, починають випарюватися, тобто субстрат, що утворює аерозоль, виробляє пару.

Після одержання пари користувач може вдихати цю пару через другий кінець 136 тримача 114 субстрату. У деяких сценаріях користувач може знати, що нагрівання пристроєм 100, що генерує аерозоль, субстрату 128, який утворює аерозоль, до першої температури та початку вироблення пари субстратом 128, що утворює аерозоль, займає певну кількість часу. Це означає, що користувач може сам вирішувати, коли слід почати вдихати пару. В інших сценаріях пристрій 100, що генерує аерозоль, виконаний із можливістю надання користувачу вказівки того, що пара доступна для вдихання. До того ж у першому варіанті здійснення схема 122 керування викликає світіння кнопки 116, яка приводиться в дію користувачем, коли субстрат 128, що утворює аерозоль, має першу температуру протягом початкового періоду часу. В іншому варіанті здійснення вказівка надається іншим індикатором, наприклад шляхом генерування чутного звуку або вібрації вібраційного механізму. Аналогічно в інших варіантах здійснення вказівка надається після фіксованого періоду часу після активації пристрою 100, що генерує аерозоль, як тільки нагрівач 124 досягне робочої температури або внаслідок будь-якої іншої події.

Користувач може продовжувати вдихати пару увесь час, протягом якого субстрат 128, що утворює аерозоль, може продовжувати виробляти пару, наприклад увесь час, протягом якого субстрат 128, що утворює аерозоль, має компоненти, які випаровуються, що залишаються для випарювання з утворенням придатної пари. Схема 122 керування регулює електроживлення, що подається на нагрівач 124, для забезпечення того, щоб температура субстрату 128, що 60 утворює аерозоль, не перевищувала пороговий рівень. Зокрема, за певної температури, яка залежить від складу субстрату 128, що утворює аерозоль, субстрат 128, що утворює аерозоль, буде починати горіти. Цей ефект є небажаним, і температур, які дорівнюють цій температурі або перевищують її, необхідно уникнути. Для сприяння цьому пристрій 100, що генерує аерозоль, оснащений датчиком температури (не показаний). Схема 122 керування виконана з можливістю приймання від датчика температури вказівки щодо температури субстрату 128, що утворює аерозоль, і використання цієї вказівки для керування електроживленням, яке подається на нагрівач 124. Наприклад, в одному сценарії схема 122 керування подає максимальне електроживлення на нагрівач 124 протягом початкового періоду часу до досягнення нагрівачем або камерою першої температури. Потім після досягнення субстратом 128, що утворює аерозоль, першої температури схема 122 керування припиняє подавання електроживлення на нагрівач 124 протягом другого періоду часу до досягнення субстратом 128, що утворює аерозоль, другої температури, яка нижча від першої температури. Потім після досягнення нагрівачем 124 другої температури схема 122 керування починає подавати електроживлення на нагрівач 124 протягом третього періоду часу до наступного досягнення нагрівачем 124 першої температури. Це може продовжуватися доти, доки субстрат 128, що утворює аерозоль, не буде витрачений (тобто весь аерозоль, який міг бути згенерований шляхом нагрівання, уже згенерований) або поки користувач не припинить використання пристрою 100, що генерує аерозоль. В іншому сценарії після досягнення першої температури схема 122 керування зменшує подавання електроживлення на нагрівач 124 для підтримання субстрату 128, що утворює аерозоль, за першої температури, але без збільшення температури субстрату 128, що утворює аерозоль.

Один вдих користувача зазвичай називається "затяжкою". У деяких сценаріях потрібно імітувати враження від паління сигарет, а це означає, що пристрій 100, який генерує аерозоль, зазвичай виконаний із можливістю вміщення достатньої кількості субстрату 128, що утворює аерозоль, для забезпечення від десяти до п'ятнадцяти затяжок.

У деяких варіантах здійснення схема 122 керування виконана з можливістю підрахунку затяжок і вимкнення нагрівача 124 після виконання користувачем від десяти до п'ятнадцяти затяжок. Підрахунок затяжок виконується одним із сукупності різних способів. У деяких варіантах здійснення схема 122 керування визначає, коли температура під час здійснення о затяжки зменшується, у міру того, як повз датчик 170 температури протікає свіже холодне повітря, викликаючи охолодження, яке виявляється датчиком температури. В інших варіантах здійснення потік повітря виявляється безпосередньо з використанням датчика потоку. Інші придатні способи будуть очевидні фахівцю в даній галузі техніки. В інших варіантах здійснення схема керування додатково або альтернативно вимикає нагрівач 124 після закінчення попередньо визначеної кількості часу з моменту першої затяжки. Це може сприяти як зменшенню енергоспоживання, так і забезпеченню резерву для вимкнення у разі відмови правильної реєстрації лічильником затяжок одержання попередньо визначеної кількості затяжок.

У деяких прикладах схема 122 керування виконана з можливістю живлення нагрівача 124 так, що він дотримується попередньо визначеного циклу нагрівання, що потребує для закінчення попередньо визначеної кількості часу. Після закінчення цього циклу нагрівач 124 повністю вимикається. У деяких випадках у цьому циклі може використовуватися контур зворотного зв'язку між нагрівачем 124 і датчиком температури (не показаний). Наприклад, цикл нагрівання можна параметризувати за допомогою низки температур, до яких нагрівач 124 (або, точніше, датчик температури) нагрівається або допускається його охолодження. Для оптимізації температури субстрату 128, що утворює аерозоль, значення температури і тривалості такого циклу нагрівання можна визначити емпірично. Це може бути необхідним, оскільки безпосереднє вимірювання температури субстрату, що утворює аерозоль, може бути непрактичним або таким, що вводить в оману, наприклад у разі, коли зовнішній шар субстрату 128, що утворює аерозоль, має температуру, відмінну від температури осердя.

У наступному прикладі час на першу затяжку становить 20 секунд. Після цього моменту рівень потужності, що подається на нагрівач 124, зменшується від 100 95 так, що температура залишається постійною за приблизно 240 "С протягом періоду приблизно 20 секунд. Потужність, що подається на нагрівач 124, потім може бути додатково зменшена так, що температура, яка реєструється датчиком 170 температури, становить приблизно 200 "С. Ця температура може підтримуватися протягом приблизно 60 секунд. Рівень потужності потім може бути додатково зменшений так, що температура, яка вимірюється датчиком 170 температури, падає до робочої температури тримача 114 субстрату, яка в цьому разі становить приблизно 1800. Ця температура може підтримуватися протягом 140 секунд. Цей проміжок часу може визначатися 60 тривалістю часу, протягом якого може використовуватися тримач 114 субстрату. Наприклад,

тримач 114 субстрату може припинити вироблення аерозолю після заданого періоду часу, тому період часу, протягом якого температура задана такою, що дорівнює 180 "С, може забезпечувати можливість продовження циклу нагрівання протягом цієї тривалості. Після цього моменту потужність, що подається на нагрівач 124, може бути зменшена до нуля. Навіть після вимкнення нагрівача 124 аерозоль, або пара, згенерована за той час, коли нагрівач 124 був увімкнений, як і раніше, може витягуватися з пристрою 100, що генерує аерозоль, під час всмоктування користувачем. Тому, навіть коли нагрівач 124 вимкнений, користувач може бути попереджений про цю ситуацію за допомогою видимого індикатора, що залишається увімкненим, незважаючи на те, що нагрівач 124 уже був вимкнений під час підготовки до закінчення сеансу вдихання аерозолю. У деяких варіантах здійснення цей заданий період може становити 20 секунд. Загальна тривалість часу циклу нагрівання в деяких варіантах здійснення може становити приблизно 4 хвилини.

Вищеописаний приблизний цикл нагрівання може бути змінений шляхом використання користувачем тримача 114 субстрату. Коли користувач вилучає аерозоль із тримача 114 субстрату, вдих користувача захоплює холодне повітря через відкритий кінець нагрівальної камери 108 у напрямку основи 112 нагрівальної камери 108 із протіканням повз нагрівач 124.

Потім повітря може потрапляти в тримач 114 субстрату через наконечник 134 тримача 114 субстрату. Потрапляння холодного повітря в порожнину нагрівальної камери 108 зменшує температуру, що вимірюється датчиком 170 температури, у міру того, як холодне повітря заміщує гаряче повітря, яке раніше в ній було наявне. Коли датчик 170 температури виявляє, що температура зменшилася, це може бути використано для збільшення потужності, що подається елементом живлення на нагрівач, для нагрівання датчика 170 температури знову до робочої температури тримача 114 субстрату. Цього можна досягти шляхом подавання максимальної величини потужності на нагрівач 124 або альтернативно шляхом подавання величини потужності, яка є більшою від величини, необхідної для підтримання зчитування сталої температури датчиком 170 температури.

Джерело 120 електроживлення є достатнім для щонайменше приведення субстрату 128, що утворює аерозоль, в одному тримачі 114 субстрату до першої температури та його підтримання за першої температури для забезпечення кількості пари, достатньої для щонайменше від о) десяти до п'ятнадцяти затяжок. Загалом згідно з імітацією враження від паління сигарет джерело 120 електроживлення зазвичай є достатнім для повторення цього циклу (приведення субстрату 128, що утворює аерозоль, до першої температури, підтримання першої температури та генерування пари для від десяти до п'ятнадцяти затяжок) десять разів або навіть двадцять разів, що, таким чином, імітує враження користувача від випалювання пачки сигарет до того, як виникне потреба в заміні або заряджанні джерела 120 електроживлення.

Загалом ефективність пристрою 100, що генерує аерозоль, підвищується тоді, коли якомога більша кількість тепла, що генерується нагрівачем 124, зумовлює нагрівання субстрату 128, що утворює аерозоль. Для цього пристрій 100, що генерує аерозоль, зазвичай виконаний із можливістю керованого подавання тепла в субстрат 128, що утворює аерозоль, з одночасним зменшенням теплового потоку до інших частин пристрою 100, що генерує аерозоль. Зокрема, тепловий потік до частин пристрою 100, що генерує аерозоль, яким керує користувач, підтримується на мінімальному рівні, завдяки чому ці частини залишаються холодними та їх зручно тримати, наприклад за допомогою ізоляції як більш докладно описано у даному документі.

Із Фіг. 1-6 і супровідного опису зрозуміло, що згідно з першим варіантом здійснення передбачена нагрівальна камера 108 для пристрою 100, що генерує аерозоль, при цьому нагрівальна камера 108 містить відкритий кінець 110, основу 112 і бічну стінку 126 між відкритим кінцем 110 і основою 112, при цьому бічна стінка 126 має першу товщину, та основа 112 має другу товщину, яка є більшою від першої товщини. Зменшена товщина бічної стінки 126 може 5О сприяти зменшенню енергоспоживання пристрою 100, що генерує аерозоль, оскільки він потребує менше енергії для нагрівання нагрівальної камери 108 до необхідної температури.

Другий варіант здійснення

Другий варіант здійснення описаний нижче з посиланням на Фіг. 8. Пристрій 100, що генерує аерозоль, згідно з другим варіантом здійснення ідентичний пристрою 100, що генерує аерозоль, згідно з першим варіантом здійснення, описаним із посиланням на Фіг. 1-6, крім випадків, описаних нижче, й однакові посилальні позиції використовуються для посилання на аналогічні елементи. Пристрій 100, що генерує аерозоль, згідно з другим варіантом здійснення має компонування для забезпечення можливості втягування повітря в нагрівальну камеру 108 під час використання, яке відрізняється від компонування згідно з першим варіантом здійснення.

Більш докладно із посиланням на Фіг. 8 в основі 112 нагрівальної камери 108 передбачений канал 113. Канал 113 розташований у центрі основи 112. Він проходить через основу 112 так, що знаходиться в сполученні за текучим середовищем із навколишнім середовищем поза зовнішньою оболонкою 102 пристрою 100, що генерує аерозоль. Більш конкретно канал 113 знаходиться в сполученні за текучим середовищем із впускним отвором 137 у зовнішній оболонці 102.

Впускний отвір 137 проходить крізь зовнішню оболонку 102. Він розташований на деякій відстані вздовж довжини зовнішньої оболонки 102 між першим кінцем 104 і другим кінцем 106 пристрою 100, що генерує аерозоль. У другому варіанті здійснення зовнішня оболонка утворює простір 139 поблизу від схеми 122 керування, між впускним отвором 137 у зовнішній оболонці 102 і каналом 113 в основі 112 нагрівальної камери 108. Простір 139 забезпечує сполучення за текучим середовищем між впускним отвором 137 і каналом 113 так, що повітря може проходити з навколишнього середовища поза зовнішньою оболонкою 102 в нагрівальну камеру 108 через впускний отвір 137, простір 139 і канал 113.

Під час використання у міру вдихання пари користувачем на другому кінці 136 тримача 114 субстрату повітря втягується в нагрівальну камеру 108 із навколишнього середовища, яке оточує пристрій 100, що генерує аерозоль. Більш конкретно повітря проходить через впускний отвір 137 у напрямку стрілки С у простір 139. Із простору 139 повітря проходить через канал 113 у напрямку стрілки О в нагрівальну камеру 108. Це забезпечує можливість втягування спочатку пари, а потім пари, змішаної з повітрям, через тримач 114 субстрату в напрямку стрілки О для вдихання користувачем на другому кінці 136 тримача 114 субстрату. Під час потрапляння повітря в нагрівальну камеру 108 воно зазвичай нагрівається, і, таким чином, повітря сприяє перенесенню тепла в субстрат 128, що утворює аерозоль, шляхом конвекції.

Зрозуміло, що у другому варіанті здійснення шлях для потоку повітря через нагрівальну камеру 108 зазвичай є лінійним, тобто шлях проходить від основи 112 нагрівальної камери 108 до відкритого кінця 110 нагрівальної камери 108, у широкому сенсі, по прямій лінії.

Компонування згідно з другим варіантом здійснення також забезпечує можливість зменшення зазору між бічною стінкою 126 нагрівальної камери 108 і тримачем субстрату. До того ж у другому варіанті здійснення діаметр нагрівальної камери 108 становить менше від 7,6 мм, а о проміжок між тримачем 114 субстрату діаметром 7,0 мм і бічною стінкою 126 нагрівальної камери 108 становить менше від 1 мм.

У варіаціях другого варіанта здійснення впускний отвір 137 розташований інакше. В одному конкретному варіанті здійснення впускний отвір 137 розташований на першому кінці 104 пристрою 100, що генерує аерозоль. Це забезпечує можливість, у широкому сенсі, прямолінійного проходження повітря через весь пристрій 100, що генерує аерозоль, наприклад, повітря, яке потрапляє в пристрій 100, що генерує аерозоль, на першому кінці 104, який зазвичай орієнтований дистально відносно користувача під час використання, протікає через субстрат 128, що утворює аерозоль (або по субстрату, повз субстрат тощо), у пристрої 100, що генерує аерозоль, та з нього в рот користувача на другому кінці 136 тримача 114 субстрату, який під час використання зазвичай орієнтований проксимально відносно користувача, наприклад у роті користувача.

Третій варіант здійснення

Третій варіант здійснення описаний нижче з посиланням на Фіг. 9, У(а) і 9(Б). Пристрій 100, що генерує аерозоль, третього варіанта здійснення ідентичний пристрою 100, що генерує аерозоль, першого варіанта здійснення, описаному з посиланням на Фіг. 1-6, крім випадків, описаних нижче, й однакові посилальні позиції використовуються для посилання на подібні елементи. Також можливо, що нагрівальна камера 108 згідно з третім варіантом здійснення відповідає нагрівальній камері 108 згідно з другим варіантом здійснення, наприклад із каналом 113, передбаченим в основі 112 нагрівальної камери 108, за винятком того, що описано нижче, та це створює додатковий варіант здійснення даного винаходу.

Пристрій 100, що генерує аерозоль, третього варіанта здійснення має нагрівальну камеру 108, в якій основа 112 утворена як окремий елемент, а не як єдине ціле з бічною стінкою 126, як показано на Фіг. 1--6.

Надання нагрівальної камери 108 з окремою основою забезпечує структурний підтримуючий ефект, описаний стосовно першого варіанта здійснення. Більш того, така основа 112 може бути утворена з матеріалу, відмінного від матеріалу, з якого утворена бічна стінка 126, наприклад із матеріалу, який є менш теплопровідним, ніж бічна стінка 126. Нагрівання першого кінця 134 тримача 114 субстрату може бути проблематичним, оскільки це може привести до генерування небажаних компонентів аерозолю. Надання теплоізолювальної частини в основі 112 60 нагрівальної камери 108 може зменшити теплопровідність до першого кінця 134 тримача 114 субстрату, тим самим послаблюючи небажані ефекти нагрівання першого кінця 134 тримача 114 субстрату. Дійсно, у випадках, коли присутня платформа 148, платформа 148 може бути надана як окремий компонент основи 112. Ця окрема платформа 148 може містити теплоізолювальний (відносно основи 112 та/або бічної стінки 126) компонент, тим самим зменшуючи небажане нагрівання першого кінця 134 тримача 114 субстрату. У цьому прикладі основа 112 може бути прикріплена будь-яким придатним способом, наприклад, за допомогою клеїв, гвинтової різьби, посадки з натягом тощо.

Слід зазначити, що основа 112 передбачена як окремий єлемент, який входить у кінець відкритої трубки (наприклад, бічної стінки 126) й утримується там. Це дозволяє йому підтримувати трубчасту стінку 126 проти зусиль стискання в ділянці основи 112.

Четвертий варіант здійснення

Четвертий варіант здійснення описаний нижче з посиланням на Фіг. 10, 1О(а) і 10(Б).

Пристрій 100, що генерує аерозоль, четвертого варіанта здійснення ідентичний пристрою 100, що генерує аерозоль, першого варіанта здійснення, описаному з посиланням на Фіг. 1-6, крім випадків, описаних нижче, й однакові посилальні позиції використовуються для посилання на подібні елементи. Також можливо, що нагрівальна камера 108 згідно з четвертим варіантом здійснення відповідає нагрівальній камері 108 згідно з другим варіантом здійснення, наприклад із каналом 113, передбаченим в основі 112 нагрівальної камери 108, за винятком того, що описано нижче, та це створює додатковий варіант здійснення даного винаходу.

Пристрій 100, що генерує аерозоль, четвертого (та подальшого) варіанта здійснення має нагрівальну камеру 108, в якій відсутній фланець 138. Надання нагрівальної камери 108 без фланця 138 зменшує теплову масу нагрівальної камери 108 за рахунок зменшення міцності конструкції, яка забезпечується фланцем 138. У цьому варіанті здійснення нагрівальна камера 108 встановлена в пристрої 100, що генерує аерозоль, іншим способом, оскільки між шайбами 106 немає фланця 138, який можна було б захопити. Більш докладно, нагрівальна камера 108 має розмір, який дозволяє утворювати посадку з натягом із внутрішнім діаметром шайб 107а, 1076 та утримувати його таким чином. Це забезпечує перевагу, яка полягає в тому, що менша площа поверхні нагрівальної камери 108 перебуває в контакті з шайбами 107а, 10760, що, у свою чергу, зменшує передачу тепла від нагрівальної камери 108 і покращує загальну ефективність о пристрою 100, що генерує аерозоль.

П'ятий варіант здійснення

П'ятий варіант здійснення описаний нижче з посиланням на Фіг. 11, 11(а) і 11(5). Пристрій 100, що генерує аерозоль, п'ятого варіанта здійснення ідентичний пристрою 100, що генерує аерозоль, першого варіанта здійснення, описаному з посиланням на Фіг. 1-6, крім випадків, описаних нижче, й однакові посилальні позиції використовуються для посилання на подібні елементи. Пристрій 100, що генерує аерозоль, п'ятого варіанта здійснення має нагрівальну камеру 108, в якій відсутні виступи 140. Також можливо, що нагрівальна камера 108 згідно з п'ятим варіантом здійснення відповідає нагрівальній камері 108 згідно з другим варіантом здійснення, наприклад із каналом 113, передбаченим в основі 112 нагрівальної камери 108, за винятком того, що описано нижче, та це створює додатковий варіант здійснення даного винаходу.

У п'ятому (та подальшому) варіанті здійснення слід розуміти, що, оскільки бічна стінка 126 відносно тонка, не обов'язково, щоб шлях для кондуктивного нагрівання утворювався з використанням виступів 140, оскільки відносно невеликий об'єм повітря в нагрівальній камері 108 відносно швидко нагрівається нагрівачем 124. Будь-яка деформація тонкої бічної стінки 126 може привести до ризику пошкодження бічної стінки 126 або, іншими словами, виробництво стінок без виступів 140 може збільшити ефективність виробничого процесу за допомогою зменшення кількості нагрівальних камер 108, які необхідно відбраковувати внаслідок виробничих помилок.

Визначення та альтернативні варіанти здійснення

Із наведеного вище опису зрозуміло, що багато ознак різних варіантів здійснення є взаємозамінними. Даний винахід поширюється на додаткові варіанти здійснення, які включають ознаки з різних варіантів здійснення, скомбіновані одна з одною способами, які конкретно не згадані. Наприклад, варіанти здійснення із третього по п'ятий не мають платформу 148, показану на Фіг. 1-6. Платформа 148 може бути включена у варіанти здійснення із третього по п'ятий, таким чином приносячи користь від платформи 148, описаної щодо цих фігур.

Термін "нагрівач" слід розуміти як такий, що означає будь-який пристрій для виведення теплової енергії, достатньої для утворення аерозолю із субстрату 128, що утворює аерозоль.

Перенесення теплової енергії від нагрівача 124 у субстрат 128, що утворює аерозоль, може 60 бути кондуктивним, конвективним, променистим або будь-якою комбінацією цих способів. Як необмежувальні приклади кондуктивні нагрівачі можуть входити в безпосередній контакт і стискати субстрат 128, що утворює аерозоль, або можуть входити в контакт з окремим компонентом, який сам викликає нагрівання субстрату 128, що утворює аерозоль, за допомогою провідності, конвекції та/або випромінювання. Конвективне нагрівання може включати нагрівання рідини або газу, що потім (прямо або опосередковано) переносить теплову енергію в субстрат, що утворює аерозоль.

Променисте нагрівання включає, але без обмеження перенесення енергії в субстрат 128, що утворює аерозоль, шляхом емісії електромагнітного випромінювання в ультрафіолетовій, видимій, інфрачервоній, мікрохвильовій або радіочастотній частинах електромагнітного спектра.

Випромінювання, що емітується таким чином, може поглинатися безпосередньо субстратом 128, що утворює аерозоль, викликаючи нагрівання, або випромінювання може поглинатися іншим матеріалом, таким як виявлювач або флуоресцентний матеріал, результатом чого є повторна емісія випромінювання з іншою довжиною хвилі або спектральне зважування. У деяких випадках випромінювання може поглинатися матеріалом, який потім переносить тепло в субстрат 128, що утворює аерозоль, за допомогою будь-якої комбінації провідності, конвекції та/або випромінювання.

Нагрівач може мати електроживлення, живлення від згоряння або будь-які інші придатні засоби. Електричні нагрівачі можуть включати елементи з резистивними доріжками (що необов'язково містять ізолюючу набивку), системи індукційного нагрівання (наприклад, що містять електромагніт і високочастотний оосцилятор) тощо. Нагрівач 128 може бути розташований навколо зовнішньої частини субстрату 128, що утворює аерозоль, він може частково або повністю проникати в субстрат 128, що утворює аерозоль, або може бути будь-яка комбінація цього.

Термін "датчик температури" використовується для опису елемента, виконаного з можливістю визначення абсолютної або відносної температури частини пристрою 100, що генерує аерозоль. Він може включати термопари, термоелементи, терморезистори тощо.

Датчик температури може бути передбачений як частина іншого компонента, або він може являти собою окремий компонент. У деяких прикладах може бути передбачено більше від одного датчика температури, наприклад, для контролю нагрівання різних частин пристрою 100, що генерує аерозоль, наприклад для визначення температурних профілів.

Схема 122 керування була всюди показана як така, що має одну кнопку 116, яка приводиться в дію користувачем, для ввімкнення пристрою 100, що генерує аерозоль. Це підтримує простоту керування та зменшує шанси неправильного використання користувачем пристрою 100, що генерує аерозоль, або неправильного керування пристроєм 100, що генерує аерозоль. У деяких випадках, однак, елементи керування введенням, доступні користувачу, можуть бути більш складними, ніж указані, наприклад для керування температурою, наприклад у рамках попередньо заданих меж, наприклад для зміни смакового балансу пари або перемикання між режимами економії енергії та швидкого нагрівання.

Із посиланням на вищеописані варіанти здійснення субстрат 128, що утворює аерозоль, містить тютюн, наприклад у висушеній або ферментованій формі, у деяких випадках із додатковими інгредієнтами для ароматизації або одержання більш однорідного або, інакше кажучи, більш приємного враження. У деяких прикладах субстрат 128, що утворює аерозоль, такий як тютюн, може бути оброблений засобом, що сприяє випарюванню. Засіб, що сприяє випарюванню, може поліпшувати генерування пари із субстрату, що утворює аерозоль. Засіб, що сприяє випарюванню, може містити, наприклад, поліол, такий як гліцерин або гліколь, такий як пропіленгліколь. У деяких випадках субстрат, що утворює аерозоль, може не містити тютюн або навіть не містити нікотин, а замість цього може містити природні або штучно одержані інгредієнти для ароматизації, надання леткості, підвищення однорідності та/або забезпечення інших ефектів, які дають задоволення. Субстрат 128, що утворює аерозоль, може бути передбачений як матеріал твердого або пастоподібного типу в різаній, брикетованій, порошкоподібній, гранульованій формі, формі смужок або листа, необов'язково у вигляді комбінації цих форм. Так само субстрат 128, що утворює аерозоль, може являти собою рідину або гель. До того ж деякі приклади можуть містити як тверді, так і рідкі/гелеві частини.

Отже, пристрій 100, що генерує аерозоль, рівноцінно може називатися "нагрівальний пристрій для тютюну", "пристрій для нагрівання тютюну без горіння", "пристрій для випарювання тютюнових продуктів" тощо, і це слід інтерпретувати як пристрій, придатний для досягнення цих ефектів. Ознаки, описані в даному документі, рівною мірою застосовні до пристроїв, виконаних із можливістю випарювання будь-якого субстрату, що утворює аерозоль.

Варіанти здійснення пристрою 100, що генерує аерозоль, описані як виконані з можливістю 60 приймання субстрату 128, що утворює аерозоль, у попередньо упакованому тримачі 114 субстрату. Тримач 114 субстрату може, у широкому сенсі, мати схожість із сигаретою і мати трубчасту ділянку із субстратом, що утворює аерозоль, розташованим придатним чином. У деякі конструкції також можуть бути включені фільтри, ділянки збирання пари, ділянки охолодження та інші конструкції. Також може бути передбачений шар паперу або іншого гнучкого планарного матеріалу, такого як фольга, наприклад для утримування субстрату, що утворює аерозоль, на місці, для додаткової схожості із сигаретою тощо.

У рамках даного документа термін "текуче середовище" слід тлумачити як такий, що загалом описує матеріали, що не є твердими, які належать до типу матеріалу, здатного протікати, у тому числі, але без обмеження, до рідин, паст, гелів, порошків тощо. Відповідно, термін "псевдозріджені матеріали" слід тлумачити як такий, що позначає матеріали, які по суті є текучими середовищами або були модифіковані так, щоб вони поводилися як текучі середовища. Псевдозрідження може включати, але без обмеження, подрібнення в порошок, розчинення в розчиннику, гелеутворення, згущення, розбавлення тощо.

У рамках даного документа термін "леткий" означає речовину, здатну легко змінюватися від твердого або рідкого стану до газоподібного стану. Як необмежувальний приклад летка речовина може являти собою речовину, яка має температуру кипіння або сублімації близько до кімнатної температури за атмосферного тиску. Відповідно, терміни "забезпечити леткість" або "надавати леткості" слід тлумачити як такі, що означають надання (матеріалу) леткості та/або забезпечення випарювання або диспергування в парі.

У контексті даного документа термін "пара" (або "випарювання") означає: (ї) форму, в якій рідини природним чином перетворюються під дією достатнього ступеня тепла; або (ії) частинки рідини/вологи, суспендовані в атмосфері та видимі як хмари пари/диму; або (ії) текуче середовище, яке заповнює об'єм подібно до газу, але через те, що воно має температуру, яка є нижчою від своєї критичної температури, може бути перетворене на рідину під дією тільки тиску.

Узгоджуючись із цим визначенням, термін "випарювати" (або "перетворювати на пару") означає: (ї) змінювати або забезпечувати перетворення на пару і (ії) змінювати фізичний стан частинок (тобто з рідкого або твердого в газоподібний стан).

У рамках даного документа термін "розпилювати" (або "перетворювати на пил") означає: (і) перетворювати (речовину, зокрема рідину) на частинки дуже невеликого розміру або краплі та (ї) зберігати частинки в такому самому фізичному стані (рідкому або твердому), як до розпилення.

У контексті даного документа термін "аерозоль" означає систему частинок, диспергованих у повітрі або газі, такому як туман, серпанок або дим. Відповідно, термін "утворювати аерозоль" (або "перетворювати на аерозоль") означає перетворювати на аерозоль та/або диспергувати у вигляді аерозолю. Слід зазначити, що значення терміна "аерозоль / утворювати аерозоль" відповідає кожному з визначених вище термінів "надавати леткість", "розпиляти" і "випаровувати". Щоб уникнути двозначності, термін "аерозоль" вживається для узгодженого опису туману або крапель, які містять розпилені, звітрені або випарені частинки. Термін "аерозоль" також включає туман або краплі, які містять будь-яку комбінацію розпилених, звітрених або випарених частинок.

Claims (3)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Нагрівальна камера (108) для пристрою (100), що генерує аерозоль, при цьому нагрівальна камера (108) містить: трубчасту бічну стінку (126), яка має відкритий перший кінець (110); і нагрівач (124), розташований закріпленим відносно зовнішньої поверхні трубчастої бічної стінки (126) у тепловому контакті з цією зовнішньою поверхнею, при цьому трубчаста бічна стінка (126) має товщину 90 мкм або менше.

2. Нагрівальна камера за п. 1, яка відрізняється тим, що додатково містить основу (112) на другому кінці трубчастої бічної стінки (126), протилежному відкритому першому кінцю (110).

3. Нагрівальна камера (108) за п. 2, яка відрізняється тим, що основа (112) є єдиним цілим із трубчастою бічною стінкою (126).

4. Нагрівальна камера (108) за п. 2, яка відрізняється тим, що основа (112) повністю закриває трубчасту бічну стінку (126) на другому кінці.

5. Нагрівальна камера (108) за будь-яким із пп. 2-4, яка відрізняється тим, що основа (112) має товщину, більшу, ніж товщина трубчастої бічної стінки (126).

6. Нагрівальна камера (108) за будь-яким із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що 60 містить фланцеву частину (138), яка проходить радіально назовні від нагрівальної камери (108)

на першому відкритому кінці (110).

7. Нагрівальна камера (108) за п. 6, яка відрізняється тим, що фланцева частина (138) містить перший матеріал, а трубчаста бічна стінка (126) містить другий матеріал, причому перший матеріал має більш низьку теплопровідність, ніж другий матеріал.

8. Нагрівальна камера (108) за п. 7, яка відрізняється тим, що перший матеріал або другий матеріал містить метал.

9. Нагрівальна камера (108) за будь-яким із пп. 1-6, яка відрізняється тим, що трубчаста бічна стінка та фланцева частина утворені з однакового матеріалу, при цьому переважно матеріалом є метал.

10. Нагрівальна камера (108) за п. 8 або 9, яка відрізняється тим, що метал являє собою нержавіючу сталь, переважно нержавіючу сталь серії 300, а ще більш переважно, вибрану з групи, яка включає нержавіючу сталь серії 304, нержавіючу сталь серії 316 та нержавіючу сталь серії 321.

11. Нагрівальна камера (108) за будь-яким із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що другий матеріал трубчастої бічної стінки (126) має теплопровідність 50 Вт/м'К або менше.

12. Нагрівальна камера (108) за будь-яким із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що нагрівальна камера (108) виготовлена за допомогою глибокого витягування.

13. Нагрівальна камера (108) за будь-яким із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що додатково містить сукупність виступів (140), утворених на внутрішній поверхні бічної стінки (126).

14. Нагрівальна камера (108) за п. 13, яка відрізняється тим, що виступи (140) утворені за допомогою вдавлювання зовнішньої поверхні трубчастої бічної стінки (126).

15. Нагрівальна камера (108) за будь-яким із попередніх пунктів, яка відрізняється тим, що нагрівач (124) проходить навколо тільки частини трубчастої бічної стінки.

16. Пристрій (100), що генерує аерозоль, який містить: джерело (120) електроживлення; нагрівальну камеру (108) за будь-яким із пп. 1-15; та схему (122) керування, виконану з можливістю керування подаванням електроживлення із джерела (120) електроживлення на нагрівач (124). о 17. Пристрій (100), що генерує аерозоль, за п. 16, який відрізняється тим, що нагрівальна камера (108) виконана з можливістю витягання з пристрою (100), що генерує аерозоль.

18. Спосіб утворення нагрівальної камери (108) для пристрою (100), що генерує аерозоль, причому спосіб включає: надання заготовки, яка має першу товщину; здійснення глибокого протягування заготовки з утворенням трубчастої бічної стінки (126) з відкритим першим кінцем (110), причому трубчаста бічна стінка (126) має товщину 90 мкм або менше; і налаштування нагрівача (124) закріпленим відносно зовнішній поверхні трубчастої бічної стінки (126) у тепловому контакті з цією зовнішньою поверхнею.

19. Спосіб за п. 18, який відрізняється тим, що додатково включає утворення одного або декількох спрямованих всередину виступів (140) за допомогою деформації трубчастої бічної стінки (126).

і ие КТ х их 107а Е Й ТОВ 705156 яв м . Шен ЗкАооВосиум снковврн та І і ч / і г "то «Ел . ех Тая я трек хня і Я Я --й вч Ех ж (не риття я отв ! Й , І ЕВ Тен З еднньн Ге з запіанюсяих ій ТК ТЕСТ, ГЕ Т8О св дк зх Ж т в М «в екон КРрАККЕ М яка й В ї 3; о ; Н ! її ! пот тя х ОА том ТЯ сн ЯК осн рн ЕН ; сені -е й вик Що ТЯ . М ш- КЕ МИ ТЯ 1 НК . -145 с КС о ях мово жк т? Р й ко Й

К. дижленя се дення Й 7 Ж тв | с щі ОХ з Ж вки 7 Її о 3, ок

120. . вв инт І | ше Моль і нуту ї Кк соя й -ї Фіг. 2 ки : 1

Фіг. 1 о і. 0 тва

77 144 -146 24 сн Фів ще пн я В о У Що ї З т В я й у В ї

3. ї т о ШЕ 13 ш З | й В її її Я що / и І : М Ж ; -

Ко. З 1 Хкодккшжккни т ОХ ї : В и. : : ЩІ ї І ху о ї ї ї ї й ОО у : І 7 у що ї ї Е ї : КЕ щі К «Д ї : м ща ї І Що ї с ЩО, Я поь їче В З м Вк нс х їх щ.. Що НЯ «й : І : І г М - В я ш НІ т ї ї В ЕН : : ; І 8 і ї ї ПУ шиті ЩІ : Її аж | З : ос ВЕ По ї «Жсосж я ха жа речи ОВ : ол . : І зх и, а Е ї що пот Я : І е Бо що о її еку і п ла тов ї : з сш й жа 1 ї ї т ВИ т 5 Ще : : Та НК ко ше и То 7 вій . вх. ї ї х ї с Мерккек кет З; я ї ї б жд че кктжк кити : ЗБ е ї ї се кое г тота ї і МО ден дреннннстнки ся ВО : Тен ї ї У, и І л С окуня уча ї ї тих с: ЕЕ Фей Керн) ди ЕК: тив и ! ОКА : І о не їз Те о : : тер Те ек 1 ЕЕ й ї ї все ову 15 ЕМ от МК сон Й та АВ хх що З ВНІ пляж Хо ї ї тевеКї й-- а ВИ п зав БНВО я Из її» ї ї Ра х: Те ні ; : ВІНИК: Он, ї ї ет Я ЗВІР СшНН ще Іл се : І Тр Яол В Пи з. що т І ши Ві ні : І ЗЕ ЕННВОс КВ ПЕ ее с-хд Її : М і НК їн ях ї ї мур дюх КЕ В Б і К тя ТМ т 7 ЗВУ Тв МН ЯМ ня : бе дет . 6; ТЕКИ а М з БОМ В п мк ух од й ТЕ ЕЕ Ух ТАЗ ІК їз щщ а Я са гай. Ер й ; ої: я га БУ ; і її Тек У НІ м Ти де тя ОК скл в ще че шк дет х х тевю ве КЕ ет ж зве де ї ооо со гам ЖЕ СЕЗ кт, пит, сов ЕЕ че - а а КЕ Мити Кв 5 Є вх дяк дичні я Тая у щ. Ки Є - Е хх г. Я яке ХЕ ХК со Той т о ЩА сокий : 17 ї З ака ї поети ! х: шої їв се Хе а пес : їжа В Ян . ее Тан тет шк ті Ії пи» . - - - т: ту, ий , ї ї її тт, 2 зе Е : ЕД ее ше А ТЯ ї ! Б нн че сь Її" ї ї по зд вОой БЖ Еш ТЕ Ко зи туя, я ї : З ння ш ї ї МК я Я КО Ох ї й ї . хї ее : ї я як їх: шт в ле ТЕ Ко днедюдьня іо ог п покккнтнх ї | В Дожкжжкжькуюккк ту ї т Е ' ХЕ рок ак жа о : 3 усу ' ЕК От Я, ес и 1 7 | ЕН у ЗИ КО с | щі ат от, т ї ! ВО не ї ї Її тя ще ЩІ ЩІ 7 т ї ї ї ОК кт 0 ї ї її шк . ї ї | | | й ї ї її І щ- шЕ ї і РОБ щ- я ї ї Кт шо ще Е ' І - . шк Б ї ! її й о : ї ї їх: я й : ї ї її т ї ' т: ук Я Е ї її я щ- ке ще ОХ Фев и МЕ Е У ток ДАТУ т і ї ї ЕК 5 Нк щ- - Е ' зай ЦО о щ ї ї їх т, ї ї ї її . Е : ї ї її я ее ї ї " в Е ї ! її Сея В Е ' т іх 0 . Ще ї ї т: ко, ш- ЕЕ Я ОТ 07 Е ' т: ОТ ту ї ї і Ор Ї ї ї їі ох Й 4 ї : Мо в ї ї її БТ, | : ї ї ЗРО й ї ї ТР ля ї ї РО 0 ї ї її о щ- ї ї їх: и, о : : с са їх Дредлиікю І І ЕН І її їх: її її її ! ї | / Ясон скл пееетюнк | щу КК їх ї : є ї ; Фіг и Ко шле Ме ку я 138 ; ; Її хх 3 с; о г Се х ой зрктнф У Мо 5 4 ля вия -- 11

М. Ох ее . с М я М пдикулликн у М Є ї і ко . : 1 Що Її ї М -х г ЕН -Е і її кої ї З ох люту г М Вк х і їх Мо ще Її х Я я У є ї ля тю ох і З її і в. Бо х Е ж т зх ие ож покою і п» т че і ОО «ЧОМ в в і «ек ОВ Б Еся ! БЕ Вся і ; ; З те Ж Г.Й ї ТЛО одне це зер ї : щи КІ У я ЗЕ : яке ше а ї и оеме ме МЕ У ЕК і М нн АК ее ТК ет ії Ек. «Мр мм БК і і і : То» чел АЖ ї ЖЕ 1 І - М ; ння ХК З не ї М А КК ЗЕ о з и тк хх, СТЕК. х М сере з с, х шо т» пад тт МИ У чі Же роя Геть в Пенн ТВ я У хх яв АН НН ке г їх (У т Же РНК М их ТЕ Кк , я ах т ера КМ Я М мкжллеюеКннме : ВЗН вуВо ЕК чад ох я ТЕЙ, ІН А і сн х доб : МИ и ОЗ ЕЕ хр У ЕЕ У Укносрххуюуюння а З АБ ох З ЗК : БЕ КОЖЕН так Н ТЕЗЕ ВК рн С Н Же в КО СВІ ї т ТЕ ЗИ Нед Горе р ке її М АК т ц я КА і її ши я т ах вся 1 : гу дея КК фест ня з ї ТБ Медея ї Ме ху кв кит « Я : К Вед кв коки «ТЕ ІЗ т : х рі х Н : 5 оклад : ї І ; ах т : пох Кей т 1 ; : Ж ща Бі : ех 1 Які : ЕК КАК с, бнннн п 1 шк : т ТТ о лк : ЩЕ нн и ее и я Що : т кол ОТ Е я ж: с оті 15 М Я лу я 1 х й їй Ь сн : м Те юю о учня ї ї6б і й. ТЕ не і ве ї я ї Кон Бо От о ря у. В : у в а в и в У шо : че не 1 ї т лют КО : т ть, рі : ТЕО. п ОьЮ : ВИ ! : м : і Я З Н т 1 ї фот ї т От КО я : Ще с гав ї т я ТТ . . їз : ОБО оре ТО ї їх тт, ше її к КУ з и с - - й ї з к КУ -. я. -. - ї з ІЗ т се І ТТ Ко ї т: о н. ВЕ к а -. я. і З. - т їй ї їх ї т т КО ї т ее ж и к І но З З о зи їх їх Кт ОТ хх ЖК Н Кк: Ох, ее НЕ ї І ее ОК ї т - ще т 3 Кк їх: т. . ие т ОТ ї її 5 Сх, сх х а з. х З З -. -.Е їх ї т м Ох її ї ха 7 ТТ не ї гл М ох тт ЩЕ! ї Ер т я : ї ки Я т от ть 1 Н І - МЕН: Н КІ ; ще ли к хх г т г. їх з к Ку с з ». КЕ їх х Ж з. -. о КЕ їх ї КО п її ї І Я От т ї ТІ пеня її ї Б 0 і Н РОБ и ІА к а п. що -. ». я -. н і а х КУ т. на ї т 1 з Е Кі См ТА їі ї І Ох й о. 1 ї 1 Ол - и Н ГТ ол, 13 Н КІ я ЕЕ ї І ОТ КО ї т: - ие я ОХ Кк ї т че 1 5 ї Коко Ст її ї КО як І Н ТЕКУ Ст і і ї І шт шх і : Кк х кллжкннн дня кана ї їх: з к КУ ї Кк КУ КК З х КУ т З Х хі 1 х г ГЖН Ї - - КЕ калаААКАНАККАККАААААКАКАКААААКААНАКККККЮВААКАЙ З с с ЩО опт пяянятнтякпннннянннянитнттянтядюкнттнтиї ож ухаллкнлнннякнн А

'.

Фіг. 5 , зпя

Фіг. 5 "

Я їмо Х ш сект пи п 3 Ки є з " ЕК ме Ж ; ЗЕ - Ж - її ЯКА р К я - є 5 Нау п я ЗУ я й - ТЕ

1. - г - КК х не - : : є 3 3 - : є - ЗШ 1 г - - 5 З я Но - МЯЩУ 3 є - с . 5 У щ- и К ШІ ї - . Я - БО 3 Є я г ЕК 3 ї - я є Еш З Б, що ки Ще 7 З ! х и «є Є х г З ку

3 . 2 - і хх і и г - с 315 ВІК є є : тр Х Вк З т є Є т : їх ШЕ Ку З - - : ї ЩЕ ря 3 кі : є п ЖІ ж ї є - . ЯЗ КЕ джулжжхжюи 3 с с - КІ Кк з 3 - - х СЕКТ є У не 3 я с я г г Ка Щи : ї г - : . ж Є, ся Кооннжннконю 1 , . й - ЕЕ

ЕЕ. У - ЕІ К ї хи Я - х Є ик А и, я : І й - : . - МТК Кот 3 є щу ЗК т 3 я - - є Зк: М 3 - - - АК. У - - - - НЕ : 3 - є - МІК а ї 3 п г з Кк я : З - . їх Ж ї З ЯК. - - - ЕД У : - - - ї УЖЕ - - У МІЖ І

Її. - . ї- - . г - АРІ х . я - - 33 ї 3 о. - я й 5 лк: ї Я» - . є ак : ї- є є - : ЗК с че : У с - - ОБ с: Ба 2 : ОБ г Та ЗЕ я - я - ЗІ і і п ЯН я ОН є с: - і Рок КТ и А я . ме 3 7 - - щі я МО КИ мук як «тери. 3 я - - й ЕХ ша -Е КОХ КЗ. й - . . 3 жи З ДЗК : - с Поки зоодеєвейх, У - . - ех й га Кг я - КК ОК ТКУ т. і пе - я. т т з т п х т Як є КЗ

ЗІ. пр ка ТТ ОТ т 3 УК ких ОБЖ: и І ТЕ ВЕ Я Кі Ще КІ з тя Ол 3. ПЕ: З них и БО я ОТ - к. їх: п ТУ яку КІВ т вен пори Ву т а Кт КУ Кк - я т о 5 прво ї ЗЕ ти КК меш тт то Бо, Е Со КУ 1 - ОТ, ОТ х ни ЗЕ ЛЕ и ря т н зи туту В че ВЕ о яко а Ех о ВО, то з . . зх ТАК. зи РОБ т, п А Ж Я оди Оті КК Тр, ви рр о ОК т 4 ЯК п УК пес с. й Ії м, мя я тот іх Б Ку ЗЕ я ШУ х з я й я о я 0 К х ї и ї ори БОЮ пот тут х КЗ МІ Е р КІ ше во ІЗ 1.

-. Тл ВТК ЕН ше иШНени у : Е 3 1 Е рол Ох п ТТ . 5 і 3 Вт . й ОКХ т ТТ с КУ и МО сфе Ор КІ Ї и ТТ, ши КЕ ї ЕЕ же т ші Зо В и Бл пе ення ТАЗ фе х, ее й КІР рю, не ТЕ ря ра ЖК: Я Сен т. 0 ВУ З. КЕ Ат , х Її я т ій о у ї ' АХ г. Є ри пл - я но . От 3 Н.ОЕ . У ї я хи . в не ен ерроакоя і Я п Зх г. й . я . . зх ТОК; я Су ни ОК я т ВЗ их ВО БК Кр я и Кр ОБО Я ЯК | ее ЗО р си мн а не ие з 25 їж вх ОБ т КУ ее ее шия ІК рук я 1 меня й ОВК ЕНН жі т я Кр Ж -Е КУ р їх п, . 3 БЕХ ВЗ лик ї ние а не я РІ ЕТ я ДК ТЕ. я шт : он оз шо: 11 І в в а вання хи роде РІЗ о в ве рія - ІКУ х с маш ка зму дао : » Тут 3 Ка СЕК ЕК ОР тм, рам ние кА 1 т я ол т ї а - 2: кі зе ву зи ор 51 в меш ее 3 оз БО и гі вшеся се меш ЗХ 1.1 КК, п р рі 1:15 п» н. : . ОТ, з. ї її РОБ Яї для теж і їх 31: гоже 7 х ро 25 4:75 о : н Ка КО - х Ті роко и: с х Ті кі Х, ВІ щ лк її хх 2 Хдннлнннняй З її : 7 ; сення і :ї " й Її НТЕ І: їх ї Я с ї і к : я х ї ОТ В щ 7 х ї : : я х : с ко. Я тав Кедр т : Ка - ния Ї Хикююксійкесю ї З КЕ ГК ! т