UA64842C2 - Похідні ізоіндоліну, фармацевтична композиція на їх основі, спосіб лікування хвороби альцгеймера, спосіб інгібування агрегації амілоїдних білків та спосіб виявлення амілоїдних відкладень - Google Patents

Abstract

Згідно з винаходом запропоновано спосіб лікування хвороби Альцгеймера з використанням нової сполуки формули (І), де Х - феніл або заміщений феніл; Υ - феніл, заміщений феніл, піридил, або заміщений піридил. Також запропоновано спосіб інгібування агрегації амілоїдних білків, використовуючи сполуку формули (І), та спосіб виявлення амілоїдних відкладень, використовуючи похідні ізоіндоліну.

Description

1. Похідні ізоїндоліну формули

В!

М.

І або їх фармацевтично прийнятні солі, де Х - феніл або заміщений феніл,

У - феніл, заміщений феніл, піридил або заміщений піридил, де заміщений феніл та заміщений піридил можуть мати 1-4 замісники, кожний з яких незалежно вибраний з -ОСІ1-

Сігалкілу, галогену, -Сі-Свалкілу, фенілу, -С(О)МНВА", -С(О)МН-5О»2В", -5028", -СО2Н, -СО28!, -МО», -СЕз, -СМ, -

Мв'В2, -«СНаСОо»Н, -(СНг)оСО»2Ві, -502МВ'В2, тетразолу, -(СНг)п-тетразолу, декагідроізохіноліну, імідазолу, - (СНг)п-імідазолу, -«СНАСН-тетразолу, -СНеСН-імідазолу або фенілу,

В! та В2, незалежно, - гідроген або Сі-Свалкіл, кожний п, незалежно, - 0-5 включно,

В" - гідроген, Сі-Свалкіл або феніл, а

А - гідроген, С1і-Свалкіл, -СЕз або феніл. 2. Сполуки за п.1, які відрізняються тим, що у сполуках формули

В!

М.

І або їх фармацевтично прийнятних солях

Х - феніл або заміщений феніл, де, коли Х - заміщений феніл, він має 1-4 замісники, незалежно вибрані з -ОС1-Свалкілу, галогену, С1і-Свалкілу, -

СЕз або фенілу,

У - феніл або заміщений феніл, де, коли У - заміщений феніл, він має 1-4 замісники, незалежно вибрані з -СО2Н, -МО», -ОС1-Сігалкілу, -СМ, -СЕз, -«(СНг)п-СО2Н, -502МВ'В2, тетразолу, -(СНг)п-тетразолу, імідазолу, -(СНг)п-імідазолу, -

СНеСН-тетразолу або -СНеСН-імідазолу.

В! та Рг, незалежно, - гідроген або Сі-Свалкіл, а кожний п, незалежно, - 0-5 включно. 3. Сполуки за п. 1, які відрізняються тим, що містять 2-(2-(2,3,4-триметоксифеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 5-нітро-2-(2-(3,4,5-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойну кислоту, 4-метокси-5-нітро-2-І(2-(3,4,5-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-метокси-5-нітробензойну кислоту, 2-(2-(З-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойну кислоту, 2-(2-(4-хлорфеніл)-2,3 -дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-диметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойну кислоту, 2-(2-(4-хлор-З-трифлуорметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойну кислоту, 2-(2-дифеніл-4-іл-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойну кислоту, 2-(2-(З-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту. 4. Сполуки за п. 1, які відрізняються тим, що містять 2-(2-феніл-2,3З-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойну кислоту, 5-нітро-2-(2-феніл-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензонітрил, (2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іл|-(2-тетразол-1-іл-феніл)-амін, (2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-феніл)-оцтову кислоту, 3-(2-І(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-фенілу-пропіонову кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-б-нітробензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-нітробензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-З-нітробензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-метансульфонілбензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-сульфамоїлбензойну кислоту, 4-І(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-ізофталеву кислоту, 3-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-фталеву кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-трифлуорметилбензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-імідазол-1-іл-бензойну кислоту,

І(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іл|-(2-тетразол-1-ілметилфеніл)-амін,

І(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-ілІ-(2-(2-тетразол-1-ілетил)-фенілі|-амін,

І(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-ілІ-(2-(2-тетразол-1-ілвініл)-феніл|-амін, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-метилбензойну кислоту, чи 2-І(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-3-метилбензойну кислоту. 5. Сполуки за п. 1, які відрізняються тим, що містять 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-нітробензойну кислоту,

2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-3,5-динітробензойну кислоту, 3-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-2-метилбензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-метоксибензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-пропоксибензойну кислоту, 4-бутокси-2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-пентилоксибензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-гексилоксибензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-гептилоксибензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-октилоксибензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-нонілоксибензойну кислоту, 4 -децилокси-2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-ізопропоксибензойну кислоту, 2-(2-(4-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту, 2-(2-(4-хлор-З-трифлуорметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту, 2-(2-дифеніл-4-іл-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно)-5-нітробензойну кислоту, або 2-(2-(3,4-диметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту. 6. Сполуки за п. 1, які відрізняються тим, що містять 2-(2-(3,4-диметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту, 2-(2-феніл-2,3З-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойну кислоту, 2-(2-(З-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту, 2-(2-(4-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойна кислоту,

І(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-Б5-іл|-І(2-(1Н-тетразол-5-іл)-феніл|-амін, 5-аміно-2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 5-нітро-2-(2-феніл-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойну кислоту, 2-(2-(4-хлор-З-трифлуорметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту, 2-(2-(З3-флуорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту, 2-(2-(З-метоксифеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітробензойну кислоту, 2-(2-(3-флуорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-флуорбензойну кислоту, та 2-І(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-нікотинову кислоту. 7. Сполуки за п.1, які відрізняються тим, що містять 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-метоксибензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-З-нітробензойну кислоту,

З-нітро-2-(2-К(4ав5,ван)-4-(октагідроізохіназолін-2-іл)-феніл)|-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойну кислоту, 2-22-М4а5,ван)-4-(октагідроізохіназолін-2-іл)-феніл|-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойну кислоту, 4-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-нікотинову кислоту, 2-(2-(4-дибутиламінофеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(З-дибутиламінофеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-І(2-(3-бромфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(2-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-бензойну кислоту, 5-дибутиламіно-2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-метоксибензойну кислоту, 4-І(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-ізофталеву кислоту, 2-(2-дифеніл-4-іл-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-диметоксифеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дигідроксифеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4-дифлуорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-І(2-(3-флуор-4-метилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4,5-тригідроксифеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(4-метил-З-трифлуорметилфеніл)-2,3:дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(3,5-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(2,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(4-флуор-3-трифлуорметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту, 2-(2-(3,4,5-триметоксифеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензонітрил, або 2-(2-(З-метоксифеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту. 8. Фармацевтична композиція, що включає сполуку за п. 1 разом з її фармацевтично прийнятним носієм, розріджувачем або ексципієнтом. 9. Спосіб лікування хвороби Альцгеймера, який полягає в уведенні пацієнту, що потерпає від хвороби

Альцгеймера, терапевтично ефективної кількості активної сполуки, який відрізняється тим, що активною сполукою є сполука за п. 1. 10. Спосіб інгібування агрегації амілоїдних білків з утворенням амілоїдних відкладень, який полягає в уведенні пацієнту, що потребує інгібування агрегації амілоїдних білків, достатньої для інгібування агрегації амілоїдного білка кількості активної сполуки, який відрізняється тим, що активною сполукою є сполука за п. 1. 11. Спосіб виявлення амілоїдних відкладень, який включає етапи: а) уведення пацієнту кількості міченої сполуки за п. 1, що може бути виявлена, р) надання достатнього часу міченій сполуці з'єднатися з амілоїдним відкладенням, с) визначення міченої сполуки, з'єднаної з амілоїдними відкладеннями.

Цей винахід стосується способу інгібування агрегації амілоїдного білку та виявлення амілоїдних відкладень. Конкретніше, цей винахід стосується способу інгібування агрегації амілоїдного білку для лікування хвороби Альцгеймера, використовуючи похідні ізоіндоліну.

Амілоїдоз - це стан, що характеризується накопиченням різних нерозчинних, фібрилярних білків у тканинах пацієнта. Фібрилярні білки, що містять накопичення або відкладення, називають амілоїдними білками. При тому, що окремі білки або пептиди, виявлені у відкладеннях, варіюють, наявність фібрилярної морфології та великої кількості Д-пластинчатої вторинної структури є звичайною для багатьох типів амілоїдів.

Амілоїдне відкладення утворюється агрегацією амілоїдних білків з подальшим комбінуванням агрегатів та/або амілоїдних білків.

Наявність амілоїдних відкладень показано при різних хворобах, кожна з її власним асоційованим білком, як-то лептоспирозі, синдромі Макла-Велла, ідіопатичній мієломі, амілоїдній поліневропатії, амілоїдній кардіоміопатії, системному сенільному амілоїдозі, амілоїдній поліневропатії, спадковій церебральній геморагії з амілоїдозом, хворобі Альцгеймера, синдромі Дауна, скрапі, хворобі Крейцфелда-Якоба, куру, синдромі

Герстманна-Штраусера-Шейнкера, серцевинній карциномі щитовидної залози, ізольованому амілоїді передсердя, Дро-мікроглобуліновому амілоїді у пацієнтів при діалізі, інклюзивному міозиті тіла, Др»-амілоїдних відкладеннях при хворобі виснажених м'язів, серпоподібній анемії, хворобі Паркінсона та острівцевій інсуломі при діабеті Лангерханса типу ІІ.

Хвороба Альцгеймера є дегенеративним розладом мозку, що характеризується клінічно прогресуючою втратою пам'яті, пізнавальної здатності, судження, розсудливості та емоційної стабільності, що поступово призводить до психічного погіршання та кінцевої смерті. Оскільки хвороба Альцгеймера та споріднені дегенеративні розлади мозку є головним медичним результатом постаріння населення, існує необхідність у нових видах лікування та способах діагностики розладів.

Простий, неінвазивний спосіб визначення та кількісної оцінки амілоїдних відкладень зараз енергійно шукають. На даний час, визначення амілоїдних відкладень включає гістологічний аналіз матеріалів з біопсії або автопсії. Обидва способи мають великі недоліки. Наприклад, автопсію можна використовувати тільки для встановлення діагнозу після смерті.

Пряме виявлення амілоїдних відкладень іп мімо є важким, оскільки відкладення має багато таких же фізичних властивостей(тобто густину та вміст води), як нормальні тканини. Намагання виявити амілоїдні відкладеннябезпосередньо, використовуючи виявлення магнітним резонансом(МА!) та комп'ютерною томографією(САТ) виявилися невтішними та визначали амілоїдні відкладення тільки при деяких сприятливих умовах. На додаток, спроби мічення амілоїдних відкладень антитілами, сироваточним амілоїдним Р-білком або іншими зондувальними молекулами забезпечили деяку селективність на периферійних тканинах, але забезпечили погане виявлення всередині тканини.

Отже, міг би бути корисним неінвазивний спосіб виявлення та кількісної оцінки амілоїдних відкладень у пацієнта. На додаток, могли б бути корисними сполуки, що інгібують агрегацію амілоїдних білків з утворенням амілоїдних відкладень.

Згідно з представленим винаходом запропоновано сполуки формули І: ві х-к не зу

Хнийй І або їх фармацевтично прийнятні солі, де Х - феніл або заміщений феніл;

У- феніл, заміщений феніл, піридил, або заміщений піридил; де заміщений феніл та заміщений піридил можуть мати 1-4 замісники, кожний з яких незалежно вибраний з -ОС1-Сігалкілу, галогену, -Сі1-Свалкілу, фенілу, -«С(О)МНА", -С(О)МН-5О»2В", -5028", -СО2Н, -СО2В', -МО», -

Сез, -СМ, -МВ'В2, -«СНагзпСО»Н, -(СНг)пСО2вВ!, -«502МВ!В2, тетразолу, -«(СНг)п-тетразолу, декагідроізохіназоліну, імідазолу, -(СНг)п-імідазолу, -«СНАСН-тетразолу, -СН-СН-імідазолу, або фенілу;

В! та В2, незалежно, -гідроген або Сі-Свалкіл; кожний п, незалежно, - 0 - 5 включно;

В" - гідроген, Сі-Свалкіл, або феніл; а

В - гідроген, Сі-Свалкіл, -СЕз, або феніл.

Згідно з кращим втіленням сполук формули І,

Х - заміщений феніл, який має 1-3 замісники, незалежно вибрані з -ОС1-Сігалкілу, галогену, -Сі-Свалкілу, -СЕз, або фенілу.

Згідно з кращим втіленням сполук формули І,

У - заміщений феніл, який має 1-3 замісники, незалежно вибрані з -СО2Н, -МО», -ОС1-Сігалкілу, -СМ, тетразолу, -(СНг)п-СО2Н, -502МВ'В2, -СЕз, імідазолу, -«"СНг)п-тетразолу, -«СНг)п-імідазолу, -«СНУСН-тетразолу або -СНеЕСН-імідазолу.

Згідно з кращим втіленням сполук формули І, М - заміщений феніл, який має 1-3 замісники, один з яких вибрано з -СОН.

Згідно з кращим втіленням сполук формули 71, М - заміщений феніл, де замісником є -СО»Н, який знаходиться у позиції 2 фенільного кільця.

Згідно з кращим втіленням сполук формули І! де Х - заміщений феніл, який має два хлор-замісники, які знаходяться у позиціях З та 4 фенільного кільця.

Також запропоновано представленим винаходом сполуки формули І: т хи і або їх фармацевтично прийнятні солі, де Х - феніл або заміщений феніл, де, коли Х - заміщений феніл, він має 1-4 замісники, незалежно вибрані з -ОС1-Свалкілу, галогену, Сі1-

Свалкілу, -СЕз або феніл;

У - заміщений феніл, заміщений феніл, піридил, або заміщений піридил; де, коли У - заміщений феніл або заміщений піридил, кожний з них має 1-4 замісники, незалежно вибрані з -СОН, -МО», -ОС1-Сігалкілу, -СМ, тетразолу, -«СНг)п-СО»Н, -«502МА!В2, -СЕз, декагідроізохіназоліну, фенілу, імідазолу, -(СНег)п-тетразолу, -(СНг)п-імідазолу, -«СНАСН-тетразолу або -«СН-СН-імідазолу.

В! та В2, незалежно, - гідроген або (С1-Св)алкіл; а кожний п, незалежно, - 0 - 5 включно.

Особливо кращі сполуки мають формулу ЇЇ

ВЗ ля т М т-лИА ня та икдй сок та їх фармацевтично прийнятні солі, де

ВЗ-галоген;

ВІ - гідроген або галоген; а

Во - гідроген, галоген, Сі-Свалкіл, -О-С1-Свалкіл, -СЕз. - МОг, або МВВ.

Інші кращі сполуки згідно з винаходом мають формулу ПІ

НО дур

Ж р ж й і не

Ме, А й та їх фармацевтично прийнятні солі, де

ВЗ - галоген;

В - гідроген або галоген; а

Во - гідроген, галоген, Сі-Свалкіл, -О-С1-Свалкіл, -СЕз, -МО», або МВВ.

Також запропоновано сполуки: 2-І(2-(2,3,4-триметокси-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота;

Б-нітро-2-(2-(3,4,5-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойна кислота; 4-метокси-5-нітро-2-(2-(3,4,5-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-метокси-5-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(З-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойна кислота; 2-(2-(4-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойна кислота; 2-І2-(3,4-диметилфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойна кислота; 2-(2-(4-хлор-З-трифлуорметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойна кислота; 2-І(2-дифеніл-4-іл-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойна кислота; 2-(2-(З-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота; 2-(2-феніл-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойна кислота;

Б-нітро-2-(2-феніл-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензонітрил; (2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іл|-(2-тетразол-1-іл-феніл)-амін; (2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-феніл)-оцтова кислота; 3-(2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-феніл)-пропіонова кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-б-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-З-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-метансульфоніл-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-сульфамоїл-бензойна кислота; 4-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-ізофталева кислота; 3-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-фталева кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-трифлуорметил-бензойна кислота; 2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-імідазол-1-іл-бензойна кислота; (2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іл|-(2-тетразол-1-ілметил-феніл)-амін; (2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-ілІ-І2-(2-тетразол-1-іл-етил)-феніл|-амін; (2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-ілІ-(2-(2-тетразол-1-іл-вініл)-фенілі|-амін; 2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-5-метил-бензойна кислота; 2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-3-метил-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-зоіндол-5-іламіно|-4-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-3,5-динітро-бензойна кислота; 3-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-2-метил-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-метокси-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-пропокси-бензойна кислота; 4-бутокси-2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота;

2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-пентилокси-бензойна кислота; 2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-4-гексилокси-бензойна кислота; 2-І2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-4-гептилокси-бензойна кислота; 2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-4-октилокси-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-нонілокси-бензойна кислота; 4 -децилокси-2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-ізопропокси-бензойна кислота; 2-(2-(4-хлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(4-хлор-З-трифлуорметил-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота; 2-(2-дифеніл-4-іл-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно)-5-нітро-бензойна кислота; або 2-(2-(3,4-диметил-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота.

Також запропоновано фармацевтичну композицію, що включає сполуку формули ! разом з її фармацевтично прийнятним носієм, розріджувачем, або ексципієнтом.

Також запропоновано спосіб лікування хвороби Альцгеймера, який полягає в уведенні пацієнту, що потерпає від хвороби Альцгеймера, терапевтично ефективної кількості сполуки формули І.

Також запропоновано спосіб інгібування агрегації амілоїдних білків з утворенням амілоїдних відкладень, який полягає в уведенні пацієнту, що потребує інгібування агрегації амілоїдних білків, достатньої для агрегації амілоїдного білку інгібувальної кількості сполуки формули 1. Також запропоновано спосіб виявлення амілоїдних відкладень, який включає етапи: а. уведення пацієнту виявної кількості міченої сполуки формули в і ее ту

Миті І або її фармацевтично прийнятної солі, де Х - феніл або заміщений феніл;

У - феніл або заміщений феніл; де заміщений феніл може мати 1 - 5 замісники, кожний з яких незалежно вибрано з -ОС1-Сігалкілу, галогену, Сі-Свалкілу, фенілу, -«С(О)МНВА", -С(О)МН-5О»2В", -5028", -СО2Н, -СО2В!, -МО», -СЕз, -СМ, -МВ'В, - (СнгпСО»н, -(СНа)пСО»вВ!, -502М8!82, тетразолу, -(СНг)п-тетразолу, імідазолу, -(СНг)пімідазолу, -«СНЕСН- тетразолу або -«СНеСН-імідазолу; кожний В' - гідроген або Сі-Свалкіл; кожний п, незалежно, - 0 - 5 включно;

В" - гідроген, Сі-Свалкіл, або феніл; а

А - гідроген, С1і-Свалкіл, -СЕз, або феніл. р. Надання достатнього часу міченій сполуці з'єднатися з амілоїдними відкладеннями; та с Визначення міченої сполуки, асоційованої з амілоїдними відкладеннями.

Згідно з кращим втіленням способу, пацієнт має або в нього підозрюють хворобу Альцгеймера.

Згідно з кращим втіленням способу, мічена сполука є радіоміченою сполукою.

Згідно з кращим втіленням способу, мічену сполуку визначають, використовуючи виявлення магнітним резонансом(МА|).

Термін "алкіл" означає лінійний чи розгалужений вуглеводень. Репрезентативними прикладами алкілгруп є метил, етил, пропіл, ізопропіл, ізобутил, бутил, трет-бутил, втор-бутил, пентил, та гексил.

Кращими алкілами є Сі-Свалкіл.

Термін "алкоксил" означає алкілгрупу, з'єднану з атомом оксигену.

Репрезентативні приклади алкоксигруп включають метоксил, етоксил, трет-бутоксил, пропоксил, та ізобутоксил.

Термін "галоген" включає хлор, флуор, бром, та йод.

Термін "заміщений" означає, що один чи більше атомів гідрогену у молекулі заміщено іншим атомом або групою атомів. Наприклад, замісники включають галоген, -ОН, -СЕз, -МО», -МНе, -МН(Сі-Свалкіл), -М(С1-

Свалкіл)», Сі-Свалкіл, -ОС1-Свалкіл, -СМ, -СЕз, -СО»Н, та -СО»2С1-Свалкіл.

Термін "заміщений феніл" означає фенільне кільце, в якому 1 - 4 атомів гідрогену незалежно заміщено замісником, переважно замісником, вибраним з вищезазначених. Приклади включають З-хлорфеніл, 2,6- дибромфеніл, 4-нітрофеніл, 3,4,5-триметоксилфеніл, та З-діетиламінофеніл.

Символ "-" означає ковалентний зв'язок.

Термін "фармацевтично прийнятна сіль, естер, амід та проліки", який використано тут, стосується солей карбонових кислот, кислотно-адитивних солей амінів, естерів, амідів, та проліків сполук згідно з винаходом, які в рамках медичного розглядання значення є придатними для використання у контакті з тканинами пацієнтів без непідхожої токсичності, подразнення, алергічної реакції тощо, відповідними прийнятному співвідношенню корисність/ризик та ефективними щодо їх призначеного використання, а також цвітеріонні форми там, де це можливо, сполук винаходу. Термін "солі" стосується нетоксичних, неорганічних та органічних кислотно-адитивних солей сполук згідно з винаходом. Ці солі можна виготовити безпосередньо при кінцевому виділенні та очистці сполуки або окремою реакцією очищеної сполуки у формі її вільної основи з придатною органічною або неорганічною кислотою та виділенням утвореної солі. Репрезентативні солі включають гідробромід, гідрохлорид, сульфат, дисульфат, нітрат, ацетат, оксалат, валерат, олеат, пальмітат, стеарат, лаурат, борат, бензоат, лактат, фосфат, тозилат, цитрат, малеат, фумарат, сукцинат, тартрат, нафтилат мезилат, глюкогептонат, лактобіонат та лаурилсульфонат тощо. Вони можуть включати катіони на основі лужних та лужноземельних металів, як-то натрію, літію, калію, кальцію, магнію, тощо, а також, нетоксичного амонію, четвертинного амонію, та амінокатіосни, включаючи без обмеження солі амонію, тетраметиламонію, тетраетиламонію, метиламіну, диметиламіну, триметиламіну, триетиламіну, етиламіну,

тощо. Дивися, наприклад, Вегде 5. М., єї аІ.. Рнаппасешціїса! боїв, У. Рпапт. Звеї., 66: 1 - 19(1977), надані як посилання.

Приклади фармацевтично прийнятних, нетоксичних естерів сполук згідно з винаходом включають С1-

Свалкілестери, де алкіл є лінійним чи розгалуженим. Прийнятні естери також включають сСв5-

С7циклоалкілестери, а також арилалкілестери, як-то, без обмеження бензильні. Сі-Сл.алкілестери є кращими.

Естери сполук згідно з винаходом можна виготовити звичайними способами.

Приклади фармацевтично прийнятних, нетоксичних амідів сполук згідно з винаходом включають аміди, що походять від аміаку, первинних Сі-Свалкіламінів та вторинних Сі-Седіалкіламінів, де алкілтрупи мають лінійний чи розгалужений ланцюг. У випадку вторинних амінів, амін може бути також у формі 5- або 6- членного гетероциклу, що містить один атом нітрогену. Аміди, що походять від аміаку, первинних Сі1-

Сзалкіламідів та вторинних Сі1і-Содіалкіламідів є кращими. Аміди сполук винаходу можна виготовити звичайними способами.

Термін "проліки" стосується сполук, що швидко перетворюються іп мімо з утворенням вихідних сполук вищезазначених формул, наприклад, гідролізом у крові. Повний огляд запропоновано Т. Нідиснпі апа З УМ.

ЗіеїЇЇа, Рго-дпо5 аз Момеї! Оеїїмегу Зувзієтв. Мої. 14 ої Те А. С. 5. Зутровішт Зегез, та Віогемегвіріє Саїгтівїв іп

Огд Оеєзідп, єд. Еджага В. Воспе, Атеїсап Рпаптасешіїса! Авзосіайоп апа Регдатоп Ргез5, 1987, що надані як посилання.

На додаток, сполуки згідно з винаходом можуть бути несольватованими, а також сольватованими фармацевтично прийнятними розчинниками, як-то вода, етанол, тощо. Взагалі, сольватовані форми вважають еквівалентними несольватованим формам для мети винаходу.

Сполуки згідно з винаходом можуть бути в різних стереоїзомерних формах внаслідок наявності асиметричних центрів у сполуках. Припускають, що стереоізомерні форми сполук, а також їх суміш, включаючи рацемічні суміші, складають частину цього винаходу.

На першому етапі представленого способу виявлення, мічену сполуку формули І уводять у тканину або пацієнту у виявній кількості. Сполука є звичайно частиною фармацевтичної композиції, і її уводять у тканину або пацієнту відомими фахівцям способами.

Способами згідно з винаходом, сполуку можна застосовувати перорально, ректально, парентерально(внутрішньовенно, внутрішньом'язово або підшкірно), внутрішньопорожнинно, інтравагінально, інтраперитонально, внутрішньоміхурно, локально(порошки, мазі або краплі), або як трансбукальний або назальний спрей.

Композиції, що придатні для парентеральної ін'єкції можуть включати фізіологічно прийнятні стерильні водні або неводні розчини, дисперсії, суспензії або емульсії, та стерильні порошки для відтворення у стерильні придатні для ін'єкції розчини або дисперсії. Приклади придатних водних та неводних носіїв, розріджувачів, розчинників або наповнювачів включають воду, етанол, поліоли(пропіленгліколь, поліетиленгліколь, гліцерин, тощо), придатні їх суміші, рослинні олії(як-то оливкова олія), та придатні для ін'єкції органічні естери, як-то етилолеат. Підхожу текучість можна підтримувати, наприклад, використанням покриття, як-то лецитин, підтримкою потрібного розміру частинок у випадку дисперсій та використанням ПАР.

Ці композиції можуть також містити ад'юванти, як-то консерванти, зволожувачі, емульгатори, та диспергатори. Попередження впливу мікроорганізмів можна гарантувати різними антибактеріальними та антигрибковими засобами, наприклад, парабенами, хлорбутанолом, фенолом, сорбіновою кислотою, тощо.

Також може бути бажаним включати ізотонічні засоби, наприклад цукор, хлорид натрію, тощо. Подовженої абсорбції придатної для ін'єкції фармацевтичної форми можна досягти використанням засобів затримки абсорбції, наприклад, моностеарату алюмінію та желатину.

Тверді дозовані форми для перорального застосування включають капсули, таблетки, пілюлі, порошки, та гранули. У таких твердих дозованих формах, активну сполуку змішують з щонайменше одним звичайним інертним ексципієнтом(або носієм), як-то цитрат натрію або дикальцій-фосфат, або; (а) наповнювачі або розширювачі, як наприклад, крохмалі, лактоза, сахароза, глюкоза, маніт, та силікатна кислота; (Б) зв'язуючі, як наприклад, карбоксиметилцелюлоза, алгінати, желатин, полівінілпіролідон, сахароза, та камедь акації; (с) пом'якшувачі, як наприклад, гліцерин; (4) дезінтегратори, як наприклад, агар-агар, карбонат кальцію, картопляний або тапіоковий крохмаль, алгінова кислота, деякі складні силікати та карбонат натрію; (є) флегматизатори розчину, як наприклад парафін; () прискорювачі абсорбції, як наприклад, сполуки четвертинного амонію; (д) зволожувачі, як наприклад, цетиловий спирт та моностеарат гліцерину; (ПН) адсорбенти, як наприклад, каолін та бентоніт; та (ї) мастила, як наприклад, тальк, стеарат кальцію, стеарат магнію, тверді поліетиленгліколі, лаурилсульфат натрію, або їх суміші. У випадку капсул, таблеток та пілюль дозовані форми можуть також включати буферуючі засоби.

Тверді композиції подібного типу можна також застосовувати як наповнювачі у м'яких та твердих заповнених желатинових капсулах, використовуючи такі ексципієнти, як лактоза або молочний цукор, а також поліетиленгліколі високої молекулярної маси, тощо.

Тверді дозовані форми, як-то таблетки, драже, капсули, пілюлі та гранули можна виготовити з покриттям та оболонкою, як-то ентеросолюбільним покриттям та іншими, добре відомі в рівні техніки. Вони можуть містити засоби для непрозорості та можуть також бути такими композиціями, що вивільняють активну сполуку або сполуки у деяких ділянках кишкового тракту з затримкою. Приклади уведених композицій, які можна використовувати, є полімерними речовинами та восками. Активні сполуки можуть також бути у формі мікрокапсул, за прийнятністю, з одним чи більше вищезазначених ексципіентів.

Рідкі дозовані форми для перорального застосування включають фармацевтично прийнятні емульсії, розчини, суспензії, сиропи, та еліксири. На додаток до активних сполук, рідкі дозовані форми можуть містити інертні розріджувачі, звичайно використовувані в рівні техніки, як-то воду або інші розчинники, солюбілізатори та емульгатори, як наприклад, етиловий спирт, ізопропіловий спирт, етилкарбонат, етилацетат, бензиловий спирт, бензилбензоат, пропіленгліколь, 1,3-бутиленгліколь, диметилформамід, олії, зокрема, бавовняна олія, арахісова олія, кукурудзяна олія, оливкова олія, рицинова олія та кунжутна олія, гліцерин, тетрагідрофурфуриловий спирт, поліетиленгліколі, та естери сорбіту з жирними кислотам або суміші цих речовин, тощо.

Окрім таких інертних розріджувачів композиції можуть також включати ад'юванти, як-то зволожувачі, емульгатори та суспендувальні засоби, замінники цукру, смакові засоби та ароматизатори.

Суспензії на додаток до активних сполук можуть містити суспендувальні засоби, як наприклад, етоксиловані ізостеарилові спирти, естери поліоксіетиленсорбіту та сорбіту, мікрокристалічна целюлоза, метагідроксид алюмінію, бентоніт, агар-агар та трагакант, або суміші цих речовин, тощо.

Композиції для ректального застосування є переважно супозиторіями, які можна виготовити змішуванням сполуки згідно з винаходом з придатними неподразнювальними ексципієнтами або носіями, як-то масло какао, поліетиленгліколь або віск для супозиторієв, які є твердими при звичайній температурі, але рідкими при температурі тіла, а тому плавляться у прямій кишці або вагінальній порожнині та вивільняють активний компонент.

Дозовані форми для місцевого застосування сполук згідно з винаходом включають мазі, порошки, спреї, та інгалянти. Активний компонент змішують у стерильних умовах з фізіологічно прийнятним носієм та будь- яким консервантом, буфером або пропелентом, які можуть бути потрібними. Офтальмологічні композиції, очні мазі, порошки та розчини також включено до рамок винаходу.

Згідно з кращим втіленням винаходу, мічену сполуку уводять пацієнту у виявній кількості та після достатнього часу для приєднання сполуки до амілоїдних відкладень мічену сполуку визначають неінвазивно зовні пацієнта. Згідно з іншим втіленням винаходу, мічену сполуку формули | уводять пацієнту, дають достатньо часу для приєднання сполуки до амілоїдних відкладень, а далі зразок тканини з пацієнта видаляють та мічену сполуку у тканині визначають поза пацієнтом. Згідно з третім втіленням винаходу, зразок тканини видаляють з пацієнта та мічену сполуку формули І уводять у зразок тканини. Після достатнього для приєднання сполуки до амілоїдних відкладень часу визначають сполуку. Уведення міченої сполуки пацієнту можна здійснювати загальним або локальним уведенням. Наприклад, мічену сполуку можна уводити пацієнту так, щоб доставити її через тіло. Альтернативно, мічену сполуку можна уводити до окремого органу або тканини. Наприклад, бажано локалізувати та кількісно визначати амілоїдні відкладення у мозку для діагнозу або ступеню прогресування хвороби Альцгеймера у пацієнта.

Термін "тканина" означає частину тіла пацієнта. Приклади тканин включають мозок, серце, печінку, кров'яні судини, та артерії. Виявною кількістю є кількість міченої сполуки, яку необхідно визначити вибраним способом визначення. Кількість міченої сполуки, що треба увести пацієнту для забезпечення визначення можуть легко визначити фахівці. Наприклад, збільшену кількість міченої сполуки можна давати пацієнту, поки сполуку не визначать вибраним способом визначення. Мітку уводять у сполуки для забезпечення визначення сполуки.

Термін "пацієнт" означає людину та інших тварин. Фахівці легко визначать кількість достатнього для приєднання сполуки до амілоїдних відкладень часу. Цей час можна легко визначити уведенням виявної кількості міченої сполуки формули | у пацієнта, а потім визначенням міченої сполуки у різний час після уведення. Мічена сполука формули | є будь-якою її сполукою, що має щонайменше один радіоактивний елемент як частину її структури.

Термін "приєднання" означає хімічну взаємодію між міченою сполукою та амілоїдним відкладенням.

Приклади приєднання включають ковалентні зв'язки, іонні зв'язки, гідрофільно-гідрофільні взаємодії, гідрофобно-гідрофобні взаємодії, та комплекси.

Фахівці знайомі з різними шляхами визначення міченої сполуки. Наприклад, виявлення магнітним резонансом(МА!), позитрон-емісійну томографію(РЕТ), або однофотонну емісійну комп'ютерну томографію(5ЗРЕСТ) можна використовувати для визначення радіоміченої сполуки. Мітка, яку уводять у сполуку, залежатиме від потрібного способу визначення. Наприклад, якщо як спосіб визначення вибрано РЕТ, сполука повинна мати атом, що випромінює позитрон, як-то "С чи ВЕ,

Іншим прикладом придатної мітки у сполуці формули І є атом, як-то 73С, 5М чи "РЕ, який можна визначити використовуючи виявлення магнітним резонансом(МА!), який також іноді називають ядерним магнітним резонансом(ЯМР). На додаток, мічені сполуки формули І можна також визначити МН, використовуючи парамагнітні контрастні засоби. Сполуки, що мають радіоактивний елемент як частину її структури, легко виготовляють стандартними способами синтезу.

Іншим прикладом визначення є електронний парамагнітний резонанс(ЕПР). У цьому випадку, можна використовувати ЕПР-ЗзоНнДИ, які добре відомі в рівні техніки, як-то нітроксиди.

Виявлення амілоїдних відкладень можна також здійснювати кількісно, так що можна визначити величину амілоїдних відкладень.

Згідно з представленим винаходом також запропоновано спосіб інгібування агрегації амілоїдних білків з утворенням амілоїдних відкладень, уведенням пацієнту, що потребує інгібування агрегації амілоїдного білку, достатньої для інгібувальння амілоїдного білку кількості сполуки формули І. Фахівці здатні легко визначити амілоїдно-інгібувальну кількість просто уведенням сполуки формули І! пацієнту у збільшуваній кількості, поки ріст амілоїдних відкладень не стане зменшуватися чи припиниться. Швидкість росту можна оцінити, використовуючи виявлення або беручи зразок тканини у пацієнта та, спостерігаючи амілоїдні відкладення в ньому.

Пацієнт, що потребує інгібування агрегації амілоїдних білків, - це пацієнт, що потерпає від хвороби або стану, в якому агрегуються амілоїдні білки. Приклади таких хвороб та станів включають лептоспіроз, синдром

Макла-Велла, ідіопатичну мієлому, амілоїдну поліневропатію, амілоїдну кардіоміопатію, системний сенільний амілоїдоз, амілоїдну поліневропатію, спадкову церебральну геморагію з амілоїдозом, хворобу Апьцгеймера. синдром Дауна, скрапі, хворобу Крейцфелда-Якоба, куру, синдром Герстманна-Штраусера-Шейнкера, серцевинну карциному щитовидної залози, ізольований амілоїд передсердя, ро-мікроглобуліновий амілоїд у пацієнтів при діалізі, інклюзивний міозит тіла, Рро-амілоїдні відкладення при хворобі виснажених м'язів, серпоподібну анемію, хворобу Паркінсона, та острівцеву інсулому при діабеті Лангерханса типу ІІ.

Також представленим винаходом запропоновано мічені сполуки формули І, де один чи більше атомів у сполуці заміщено радіоізотопом. Радіоїзотопом може бути будь-який радіоіїзотоп. Однак, ЗН, 128І1251)1 1911110 та 186 є кращими. Фахівці легко визначать спосіб, використовуваний для уведення радіоіїзотопу у сполуку.

Наприклад, виготовлена сполука формули І, де один атом карбону є "С або 17С, є отже міченою сполукою.

Сполуки згідно з винаходом можна уводити пацієнту у дозах, в межах приблизно 0,1 - 1000мг на добу. Для нормальної дорослої людини, що має масу тіла приблизно 7Окг, достатньою є доза в межах приблизно 0,01 - 100мг на кг маси тіла на добу. Конкретні використовувані дози, однак, можуть варіювати. Наприклад, доза може залежати від ряду факторів, включаючи потребу пацієнта, суворість лікуємого стану та фармакологічної активності використовуваної сполуки. Визначення оптимальних доз для певного пацієнта добре відоме фахівцям.

Представлені нижче приклади ілюструють певні втілення винаходу, ніяк не обмежуючи рамки опису, включаючи формулу винаходу.

Приклади

Сполуки формули | можна виготовити шляхами синтезу, показаними на схемі 1. Прийнятно заміщений анілін (І) та 5-нітроїзобензофуран-1,З-діон (Ії) або подібно заміщений фуран дає відповідні фталіміди (І!) при нагріванні у оцтовій кислоті. Стандартні умови гідрування (ІІ), як-то нікель Ренея/диметилформамід, дає відновлений фталімід (ІМ). Відновлення фталіміду (ІМ), використовуючи стандартні відновники, як-то алюмогідрид літію, дає амін (М). Використовуючи умови реакції Бухвальда 1. РЕ. Нагпмід, Апдем: Спет. Іпі. Ей 1998:37:2046-2067), (М) можна перетворити у (МІ!) реакцією (М) та по різному заміщених метилових естерів 2- бромбензойної кислоти (МІ) у присутності карбонату цезію, трис(дибензиліденацетон)-дипаладію(0), та (5)- (2,2'-біс(ди-п-толілфосфіно-1,1-динафтилу) (ВІМАР) (Спосіб А). На додаток, (МІ) можна також виготовити реакцією (М) по різному заміщеними метиловими естерами 2-флуорбензойної кислоти (МІ) у присутності диметилбіс(триметилсиліл)аміду літіюс! НМО5)(Спосіб В). Наступне омилення (МІ!!), використовуючи стандартні умови, як-то водний гідроксид натрію, дає потрібні заміщені ізоїндоліни формули І. На додаток, (М) можна перетворити безпосередньо у сполуку формули І! реакцією (М) з 2-флуорбензойною кислотою (МІ!) у присутності І НМО5. о Схема ї а

Ж фрі оті, Мер Щ ин У етно ЗО і-й їх о С МІН М

Я ' е р о дев зерня

КК, Ї панАюутьк Мо в сини В саосб й, ве шк вки у

Міда Мои М ТиМОя о

ЕЕ. Цен, спсоЮ Вірму й і - їх НІ см р дж А. сту, а ваним в и и І и

КОН ї одини ще Не їж з

В, кине і Я

Приклад 1

Виготовлення 2-|(2-(2,3,4-триметокси-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойної кислоти

Етап А: Виготовлення 5-нітро-2-(2,3,4-триметокси-феніл)ізоіндол-1,3-діону

Суміш 2,3,4-триметоксилфеніламіну(91,61г, 0,5О0моль) та 5-нітроїізобензофуран-1,3-діону(96,56г, 0,5моль) у оцтовій кислоті(100Омл) гріли під зворотним холодильником протягом 2 годин. Після охолодження осад фільтрували та промивали водою(1л), 1Н Маон(1,5л), та водою(1л). Утворений осад розтирали з киплячим

Меон, фільтрували та сушили у вакуумній шафі(67"С) протягом 16 годин, одержавши жовту тверду речовину, 144,0г(0,4Омоль, 80905) потрібного продукту. Температура плавлення(Т.пл.) 245-247"С. Аналіз С17Н1і«МгОх. розраховано: С, 56,98; Н, 3,94; М, 7,82; Виявлено: С, 56,80; Н, 4,08; М, 7,80.

Етап В: Виготовлення 5-аміно-2-(2,3,4-триметокси-феніл)ізоіндол-1,3-діону

Зразок 5-нітро-2-(2,3,4-триметокси-феніл)ізоіндол-1,3-діон(89,0г, О0,25моль) у ТГФ(1,25л), МеОНн(1,25/), та диметилформаміді(10О0мл) відновлювали у присутності Ва-Мі(12г) при 28-36"С(АР-7,5фунтів/дюйм?).

Реакційну суміш фільтрували та фільтрат концентрували у вакуумі і сушили у вакуумній шафі(67"С) протягом 16 годин, одержавши білувату тверду речовину, 81,6г(0,25моль. 8595) потрібного продукту, Т.пл. 228076.

Аналіз С17НієМ2гО5: розраховано: С, 62,09; Н, 4,92; М, 8,52; Виявлено: С, 61,71; Н, 4,94; М, 8,48.

Етап С: Виготовлення 2-(2,3,4-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну

Розчин АЇСІіІз(8,12г, 60,92ммоль) у ТГФ(200мл) повільно додавали до суспензії ПІАЇНА1М/ТГФ, 18Змл, 182,75ммоль) у ТГФ(10Омл) при -407С та перемішували протягом 10 хвилин. Температуру підвищували до 0"С та повільно додавали порціями суспензію 5-аміно-2-(2,3,4-триметоксилфеніл)-ізоіндол-1,З-діону(20,Ог, 60,92ммоль) у ТГФ(5ООмл). Реакційну суміш перемішували протягом З годин поки температура не повернулася до кімнатної температури(п). Суміш охолоджували знов до 0"С та обережно гасили додаванням 2595 Маон(ЗЗмл) та далі води(7,3мл). Цю суміш далі перемішували при кімнатній температурі протягом 2 годин, фільтрували через Целіт, концентрували, та сушили у вакуумній шафі(60"С) протягом 16 годин, одержавши бліду тверду речовину, 10,8г(35,96ммоль, 5995) потрібного продукту. Т.пл.: 213-21570. Аналіз

Сі7НгоМ2Оз:0,14Н20: розраховано: С, 67,41; Н, 6,75; М, 9,25; Виявлено: С, 67,03; Н, 6,62; М, 8,98.

Етап 01 Виготовлення метилового естеру 2-(2-(2,3,4-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5- іламіно|бензойної кислоти

Суміш 2-(2,3,4-триметокси-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну(1,2г, 4,0ммоль), метилового естеру 2- бром-бензойної кислоти(0,72г, З,Зммоль), карбонату цезію(1,52г, 4,7ммоль), трис(ідибензиліденацетон- дипаладію(0)(91мг, 0, ммоль), та (5)-(2,2'-біс(ди-п-толілфосфіно-1,1-динафтилу(9895, (5)-0І-ВІМАРХ102мг, 0 15ммольуцї /Ра-1,5) у безводному толуолі(ЗОмл) гріли до 100"С протягом 24 годин у атмосфері азоту. Після охолодження реакційну суміш розбавляли ефіром, фільтрували через Целіт, та старанно промивали ефіром.

Фільтрат випарювали досуха, одержавши коричневий залишок. Очисткою імпульсною хроматографією(силікагель, 1095 ЕЮАс/гексаноат) отримали 1,39г(3,2ммоль, 8095) потрібного продукту, Т.пл. 128-12970. Аналіз Сг5НоєМ2О5: розраховано: С, 69,11; Н, 6,03; М, 6,45; Виявлено: С, 69,39; Н, 5,99; М, 6,13.

Етап Е: Виготовлення 2-|(2-(2,3,4-триметокси-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойної кислоти.

Розчин метилового естеру 2-(2-(2,3,4-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти(1,30г, 2,99ммоль) та 1Н МаонНіводн.)-20,0мл) у ЕЮН(5,Омл) та ТГФ(20мл) гріли під зворотним холодильником протягом 16 годин. Розчинник видаляли у вакуумі. Залишок розбавляли водою та підкислювали концентрованою НСІ до рН 1. Утворений осад збирали фільтруванням та розтирали з киплячим

Меон-нгоО(4:1) та сушили у вакуумній шафі протягом 16 годин, одержавши коричневу тверду речовину

Приклад 1(0,96г. 2,28ммоль, 76905). Т.пл. 194-19570. Аналіз СгаНгаМ2гО5: розраховано: С, 68,56; Н, 5,75; М, 6,66;

Виявлено: С, 68,29; Н, 5,57; М, 6,47.

Приклад 2

Виготовлення 5-нітро-2-(2-(3,4,5-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти

Суміш 2-(2,3,4-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіну(1,81г, б6,0Зммоль), метилового естеру 2-бром-5-нітро-бензойної кислоти(1 49Гг, 6б,02ммоль), карбонату цезію(2,75г, 8,44мМмоль), трис(дибензиліденацетон-дипаладію(0)(16бмг, О,1вммоль) та (3)-(2,2'-біс(ди-п-толілфосфіно-1,1- динафтилу(9895,(5)-0І-ВІМАР)(184г. 0,27ммольЦІ/Ра-1,5) у безводному толуолі(ЗОмл) гріли до 100" протягом 48 годин у атмосфері азоту. Після охолодження реакційну суміш розбавляли ефіром, фільтрували через Целіт, та старанно промивали ефіром. Фільтрат випарювали досуха, одержавши коричневий залишок(6б,3г). Утворений залишок розчиняли у ЕЮН(1Омл) та ТГф(20мл), додавали 5 Н МаонН(водн.)(4Омл), та суміш гріли під зворотним холодильником протягом 16 годин. Розчинник видаляли у вакуумі. Залишок підкислювали концентрованою НСІ до рН 3. Утворений осад збирали фільтруванням та розтирали з киплячим

Меон-нго(4:1) і сушили у вакуумній шафі протягом 16 годин, одержавши жовту тверду речовину Прикладу 2.(1,6г, 3,87ммоль, 6495). Т.пл. »220"0. Аналіз СгаНгзім3О7:0,71Н20; розраховано: С,60,27; Н, 5,15; М, 8,79;

Виявлено: С, 59,88, Н, 4,90; М,8,42.

Приклад З

Виготовлення 4-метокси-5-нітро-2-(2-(3,4,5-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти

До охолодженого(-78"С) розчину 2-(2,3,4-триметоксилфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну(535мг, 1,7вммоль) у тетрагідрофурані додавали краплями(15мл) | НМО5(3,56мл, 1 М у ТГФ, 3,5бммоль). Реакційну суміш перемішували при -787"С протягом 10 хвилин. Розчин метилового естеру 2-флуор-4-метокси-5-нітро- бензойної кислоти(408г, 1,79ммоль) у ТГФ(10мл) додавали краплями та цей розчин перемішували протягом хвилин при -78"С. Реакційній суміші давали поступово нагрітися до кімнатної температури та перемішували протягом 2 годин у атмосфері азоту. Реакційну суміш розбавляли Е(ОАс, та підкислювали 5 Н

НСІ(рН 3). Органічний шар сушили сульфатом натрію, фільтрували та концентрували у вакуумі, одержавши коричневий залишок. До розчину цього залишку у ЕЮН(20мл) та ТГфФ(40мл), додавали 5 Н Маон|(водн., 50Омл) та гріли суміш під зворотним холодильником протягом 16 годин. Розчинник видаляли, а залишок підкислювали концентрованою НСІ(рН 3). Осад збирали фільтруванням, розтирали з киплячим Меон-

Нгд(2:1), та сушили у вакуумній шафі протягом 16 годин, одержавши бляклу тверду речовину з Прикладу

З(550г, 1,11ммоль, 6295). Т.пл. »2002С. Аналіз С25Но5Ма:0,42Н2О: розраховано: С, 59,09; Н, 5,18; М, 8,35;

Виявлено: С, 59,30; Н, 4,80; М, 8,24.

Приклад 4

Виготовлення 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойної кислоти

Етап А: Виготовлення 2-(3,4-дихлорфеніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону

Названу сполуку виготовляли з 3,4-дихлорфеніламіну(48,6г, 0О,Змоль) та 5-нітро-ізобензофуран-1,3- діону(57,9г, 0,Змоль) у оцтовій кислоті(5Омл), використовуючи описаний у прикладі 1, етапі А спосіб з утворенням жовтої твердої речовини, 72,6г(0,22моль, 7295) потрібного продукту, Т.пл. 210-21170С. Аналіз

Сі4НеМ2гОа Сі»: розраховано: С, 49,88; Н, 1,79; М, 8,31; Виявлено; С, 49,71; Н, 1,87; М, 8,34.

Етап В: Виготовлення 5-аміно-2-(3,4-дихлорфеніл)-ізоіндол-1,3-діону

Названу сполуку виготовляли з 2-(3,4-дихлорфеніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону(106,9г, 0,32моль), На-Мі(5г) у ТГФ(О вл) при 202С то 76"С(АР-9, 5фунтів/дюйм?), використовуючи описаний у прикладі 1, етапі В спосіб з утворенням жовтої твердої речовини, 80,0г(0,2бмоль, 81905) потрібного продукту, Т.пл. 255-25770. Аналіз

Сі4НаМ2гО»Сі2: розраховано: С, 54,74; Н. 2,63; М, 9,12; Виявлено: С 54,59. Н, 2,65; М,9,57.

Етап Ор:: Виготовлення 2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіну

Названу сполуку виготовляли з 5-аміно-2-(3,4-дихлорфеніл)-ізоіндол-1,3-діону(15,0г, 0,049моль),

АЇІСІз(6,51г, 0,049моль), ГІА!НА(5,56г. 0,147моль) у ТГФ(1000мл), використовуючи описаний у прикладі 1, етапі

С, спосіб з утворенням жовтувато-коричневої твердої речовини, 12,23г(0,044моль, 9095) потрібного продукту.

Т.пл. 2007-2090. Аналіз Ст4Ні2МаСі»: розраховано: С, 60,23; Н, 4,33; М, 10,03; Виявлено: С, 59,91; Н, 4,36;

М, 9,90.

Етап С: Виготовлення 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти

Названу сполуку виготовляли з 2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіну(4,04г, 14 47ммоль), метилового естеру 2-бром-бензойної кислоти(2,59г, 12,0бммоль), карбонату цезію(5,50г, 16,88ммоль), трис(дибензиліденацетон-дипаладію(0)(331 мг, О,Збммоль) та (5)-(2,2'-бісіди-п-толілфосфіно-1,1'- динафтил(9895.(5)-(0І-ВІМАР)(З368г, 0,54ммольуї/Ра-1,5) у безводному толуолі(дОмл)у та 5 НН

МаонН(водн.3(10Омл) у ЕЮН(2Омл) та ТГФ(40мл), використовуючи описаний у прикладі 2 спосіб, одержавши коричневу тверду речовину, 3,11г(7,79ммоль, 54905) потрібного продукту, Т.пл. 21070. Аналіз Сг1НієМ2О2 Сі»: розраховано: С, 63,17; Н, 4,04; М, 7,02; СІ, 17,76; Виявлено: С, 63,31; Н, 3,94; М. 6,73; СІ, 17,75.

Приклад 5

Виготовлення 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойної кислоти

Названу сполуку виготовляли з 2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіну(3,00г, 10,75ммоль), метилового естеру 2-бром-5-нітробензойної кислоти(2,67г, 10,75ммоль), карбонату цезію(4,90г, 15,04ммоль), трис(дибензиліденацетон-дипаладію(0)(295мг, 0О,32ммоль), та (5)-(2,2-біс(ди-п-толілфосфіно-1,1- динафтил(98905,(5)-(0І-ВІМАР)(328г, 0,48ммольхї/Ра-1,) у безводному толуолі(80 мл), та 5 Н

МаонН(водн.)(100мл) у ЕЮН(4Омл) та ТГФ(100мл), використовуючи описаний у прикладі спосіб 2, одержавши коричневу тверду речовину, 3,64г(8,19ммоль, 76905) потрібного продукту, Т.пл. 222270. Аналіз

СгіНівМ2О2С12:0,1н20:0,25мМеон: розраховано: С, 56,21; Н. 3,60; М, 9,25; Виявлено: С, 56,54; Н, 3,74; М, 8,86.

Приклад 6

Виготовлення 2-(2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-метокси-5-нітро-бензойної кислоти

Названу сполуку виготовляли з 2-(3,4-дихлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну(801мг, 2,87ммоль),

І НОМ5(5,74мл, 1 М у ТГФ, 5,74ммоль), метилового естеру 2-флуор-4-метокси-5-нітро-бензойної кислоти(658Гг, 2,87ммоль) у ТГФ(5омл), та 5 Н МаоОнНі(водн., 100мл) у ЕЮОН(20мл) та ТГфФ(40мл), використовуючи описаний у прикладі З спосіб, одержавши коричневу тверду речовину, 1,07г(2,26ммоль, 7995) потрібного продукту, Т.пл. »230"С. Аналіз Сг2Н1і7МзО5Сі2: розраховано: С, 55,71; Н, 3,61; М, 8,86; Виявлено: С, 55,43; Н, 3,57; М, 8,80.

Приклад 7

Виготовлення2-|2-(З-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти

Етап А: Виготовлення 2-(3-хлорфеніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону

Суміш 3-хлораніліну(31,89г, 0,25моль) та 5-нітро-ізобензофуран-1,3-діону(48,28г, 0,250моль) у оцтовій кислоті(80Омл) гріли під зворотним холодильником протягом 4,5 годин(130-1407С). Після охолодження осад фільтрували та промивали водою(б5Омл), 1 Н Маон(ЗЗОмл), та водою(500мл), одержавши продукт як білу тверду речовину, 61,01г(0,202моль, 8195). Т.пл. 210-21270. Аналіз Сі4НеМ2ОаСіг: розраховано: С, 55,56; Н, 2,33; М, 9,26; Виявлено: С, 55,78; Н, 1,69; М,9,15.

Етап В: Виготовлення 5-аміно-2-(З-хлорфеніл)-ізоіїіндол-1,3-діону

Названу сполуку виготовляли з 2-(3-хлор-феніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону(б60,94г, 0,20моль) у диметилформаміді(1,2л) та відновлювали у присутності Ва-Мі(бОг) при 22-28"С(АР-б,Офунтів/дюйм?).

Реакційну суміш фільтрували, а фільтрат концентрували у вакуумі та далі сушили у вакуумній шафі(60"С) протягом 18 годин з утворенням зеленої твердої речовини, 54,31г(0,20моль, 9995) потрібного продукту. Т.пл. 203-2057С. Аналіз С1і4НаМ2гО»Сі2: розраховано: С, 61,66; Н, 3,33; М, 10,27; Виявлено: С, 61,27; Н, 3,40; М,9,98.

Етап С: Виготовлення 2-(3-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну

Розчин АЇ!СіІз(4,89г, 0,037моль) у ТГфФ(200мл) повільно додавали до суспензії ГІАІНа(4,17г, 0,110моль) у

ТГФ(150мл) при -40"С та перемішували протягом 10 хвилин. Температуру підвищували до 0"С та перемішували протягом ще 10 хвилин. Розчин 5-аміно-2-(З-хлорфеніл)-ізоіндол-1,3-діону(10г, 0,037моль) у

ТГФ(З00мл) додавали краплями. Реакційну суміш перемішували протягом З годин, даючи розчину нагрітися до кімнатної температури. Реакційну суміш охолоджували знов до 0"С та гасили 3095 МаоН(2Омл), а потім водою(40мл).

Розчин фільтрували через Целіт, концентрували та сушили у вакуумній шафі(60"С) протягом 16 годин, одержавши продукт як світло-коричневу тверду речовину 5,24г(0,021моль. 5895) потрібного продукту, Т.пл. 178-186"С. Аналіз Сі4Ні2М2О2Сі2:0,11Н20: розраховано: С, 68,16; Н, 5,40; М, 11,36; Виявлено: С, 68,33; Н, 5,46;

М, 10,96.

Етап О2: Виготовлення 2-(2-(З-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти

До 2-(3-хлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну(Зг, 0,012моль) у тетрагідрофурані("100мл), додавали краплями при -787С І НОМ5(36,7вмл, 1 М у ТГФф 36,78ммоль) та перемішували протягом 10 хвилин при -787С. 2-флуорбензойну кислоту(1,72г, 012моль) у ТГФ(100мл) додавали краплями та розчин перемішували протягом 1 години при -78"С, а далі давали поступово нагрітися до кімнатної температури та перемішували протягом 16 годин. Реакційну суміш концентрували, підкислювали 33 М НСІ(100мл) та далі), фільтрували, та концентрували у вакуумі, одержавши коричневу тверду речовину. Продукт розчиняли у МеоОнН(25мл) та перемішували при кімнатній температурі протягом 10 хвилин. Воду додавали до осаду залишку. Продукт фільтрували та промивали 1:4 Меон:НгО(400мл), одержавши коричневу тверду речовину, 1,02г(2,80ммоль, 2390) потрібного продукту, Т.пл. 209-2127С. Аналіз Сг2іН17М3О5С12:0,29Н20: С 68,16; Н, 4,79; М, 7,57, Виявлено:

С, 67,76; Н, 4,56; М,7,83.

Приклад 8

Виготовлення2-|(2-(4-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти

Етап А: Виготовлення 2-(4-хлорфеніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону

Названу сполуку виготовляли з 4-хлорфеніламіну(19,24г, 0,250моль) та 5-нітро-ізобензофуран-1,3- діону(28,97г, 0,150моль) у оцтовій кислоті(ЗбОмл), використовуючи описаний у прикладі 1, етапі А спосіб з утворенням оранжевої твердої речовини, 42,49г(0,140моль, 9495) потрібного продукту, Т.пл. 198-2007С. Аналіз

Сі4НеМ2гОа Сі»: розраховано: С, 55,56; Н, 2,33; М, 9,26; Виявлено: С, 55,52; Н. 1,74; М, 8,90.

Етап В: Виготовлення 5-аміно-2-(4-хлорфеніл)-ізоіїіндол-1,3-діону

Названу сполуку виготовляли з 2-(4-хлорфеніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону(41,68г, 0,138моль), На-мі(4Ог) диметилформаміду(1,0л) при 20-27"С(АР-28,5фунтів/дюйм?), використовуючи описаний у прикладі 1, етапі В спосіб з утворенням зеленої твердої речовини, 40,13г(0,147моль, 10795) потрібного продукту, Т.пл. 0,228- 230"С. Аналіз С14НаМ2гО2Сі»:0,34 нг: С, 60,31;Н, 3,50; М, 10,05; Виявлено: С, 59,92; Н, 4,05; М,11,01.

Етап С: Виготовлення 2-(4-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну

Названу сполуку виготовляли з 5-аміно-2-(4-хлорфеніл)-ізоіндол-1,3-діону(«10,0г, 0,037моль). АІСІз(4,89Гг, 0,037моль), ПАЇНа4(4,17г, 0,11О0моль) у ТГФ(в5Омл), використовуючи описаний у прикладі 1, етапі С спосіб, одержавши коричневу тверду речовину, 6,39г(0,026бмоль, 71905) потрібного продукту, Т.пл. 204-2107С. Аналіз

С4Ні2М2Сі2: розраховано: С, 68,72; Н. 5,35; М. 11,45; Виявлено: С, 68,54; Н, 5,39; М, 11,16.

Етап О2: Виготовлення 2-(2-(4-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти

Названу сполуку виготовляли з 2-(4-хлорфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламін(Ззг, 0,012моль),

ІНОМ5(36,78мл, 1 М у ТГФ, 36,7в8ммоль), 2-флуорбензойної кислоти(1,72г, 0,12моль) у ТГф(200мл), використовуючи описаний у прикладі 1, етапі спосіб, одержавши коричневу тверду речовину 1,26г(0,00Змоль, 2890) потрібного продукту, Т.пл. 210-21270. Аналіз С2г2Ні7МзО5Сі12:0,11Н20: розраховано: С, 68,76; Н, 4,73; М, 7,64; Виявлено: С, 68,39; Н, 4,47; М, 7,76.

Приклад 9

Виготовлення 2-(2-(3,4-диметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойної кислоти

Етап А: Виготовлення 2-(3,4-диметилфеніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону

Названу сполуку виготовляли з 3,4-диметиланіліну(30,30г, 0,250моль) та 5-нітроізобензофуран-1,3- діону(48,28г, 0,250моль) у оцтовій кислоті(50Омл), використовуючи описаний у прикладі 7, етапі А спосіб з утворенням жовтої твердої речовини, 63,37г(0,234моль, 94905) потрібного продукту, Т.пл. 173-17470. Аналіз

Сі4НеМ2ОаСі2: розраховано: С, 64,86; Н, 4,08; М, 9,45; Виявлено: С 64,87; Н, 3,74; М, 9,39.

Етап В: Виготовлення 5-аміно-2-(3,4-диметилфеніл)-ізоіндол-1,3-діону

Названу сполуку виготовляли з 2-(3,4-диметилфеніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону(63,37г, 0,21Змоль), На-

Мі(50г) диметилформаміду(1,0л), МЕеОН(5ООмл) при 22-32"С(АР-4 вфунтів/дюйм?), використовуючи описаний у прикладі 7, етапі В спосіб, одержавши коричневу тверду речовину, 57,67г(0,217моль, 100905) потрібного продукту, Т.пл. 215-218"0. Аналіз. С1і4НаМ2гО»2Сі2:0,06НгО: розраховано: С, 71,87; Н, 5,32; М, 10,48; Виявлено:

С, 71,49; Н, 5,17; М, 10,49.

Етап С: Виготовлення 2-(3,4-диметилфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну

Названу сполуку виготовляли з 5-аміно-2-(3,4-диметилфеніл)-ізоіндол-1,3-діону(7,5г, 0,028моль),

АЇІСІз(3,75г, 0,028моль), ПІАЇІН4(З3,19г, О0,084моль) у ТГФ(725мл), використовуючи описаний у прикладі 7, етапі С спосіб з утворенням світло-коричневої твердої речовини, 4,69г(0,020моль, 7095) потрібного продукту, Т.пл. 152-15570. Аналіз С1і4Ні2М2Сі2:0,09Н20: розраховано: С, 80,09; Н, 7,64; М, 11,67; Виявлено: С, 79,72; Н, 7,45;

М,11,49.

Етап О2: Виготовлення 2-(2-(3,4-диметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти

Названу сполуку виготовляли з 2-(3,4-диметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламін(4г, 0,017моль),

ІНОМ5(50,34мМл, 1 М у ТГФ, 50,34ммоль), 2-флуор-бензойної кислоти(2,35г, 0,17моль) у ТГф(200мл), використовуючи описаний у прикладі 7, етапі О» спосіб, одержавши коричневу тверду речовину 2,95г(0,008моль, 4995) потрібного продукту, Т.пл. 198-20270. Аналіз Сг2Н1і7МзО5Сі»2 «0,52Н20: розраховано: С, 75,11; Н, 6,31; М, 7,62; Виявлено: С, 74,73; Н, 6,02; М, 7,75.

Приклад 10

Виготовлення 2-(2-(4-хлор-З-трифлуорметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойної кислоти

Етап А: Виготовлення 2-(4-хлор-3-трифлуорметилфеніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону

Названу сполуку виготовляли з 5-аміно-2-хлорбензотрифлуориду(48,89г, 0,250моль) та 5- нітроїзобензофуран-1,3-діону(48,28г, 0,250моль) у оцтовій кислоті(50Омл), використовуючи описаний у прикладі 7, етапі спосіб А, одержавши білувату тверду речовину, 84,4г(0,222моль, 9095) потрібного продукту,

Т.пл. 165-1687С. Аналіз Сі4НеМ2ОаСі»: розраховано: С, 48,61; Н, 1,63; М, 7,56; Виявлено: С, 48,50; Н, 1,29;

М,7,9 7.

Етап В: Виготовлення 5-аміно-2-(4-хлор-3-трифлуорметилфеніл)-ізоіндол-1,3-діону

Названу сполуку виготовляли з 2-(4-хлор-3--рифлуорметилфеніл)-5-нітро-ізоіндол-1,3-діону(55,88Гг, 0,150моль), Ва-М(11,5г) диметилформаміду(1,0л) при 27"С(АР-4,5фунтів/дюйм?), використовуючи описаний у прикладі 7, етапі В, спосіб з утворенням жовтої твердої речовини, 56,60г(0,16бмоль, 210095) потрібного продукту, Т.пл. 198-2017С. Аналіз Сті4НаМ2гО»2Сі2:0,09Н2О: розраховано: С 51,73; Н. 2,56. М, 8,04; Виявлено: С, 52,12; Н, 2,70; М,7,62.

Етап С: Виготовлення 2-(4-хлор-3-трифлуорметилфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну

Названу сполуку виготовляли з 5-аміно-2-(4-хлор-З--рифлуорметилфеніл)-ізоіндол-1,3-діону(7,5г, 0,022моль), АЇ!ІСіз(2,94г, 0,022моль), ПАЇ!НАа(2,51г, 0,0ббмоль) у ТГФ(700Омл), використовуючи описаний у прикладі 7, етапі С спосіб з утворенням жовтої твердої речовини, 5,78г(0,018моль, 8495) потрібного продукту,

Т.пл. 148-151270. Аналіз С14Ні2М2СіІ2:0,26Н2гО: розраховано: С, 56,76; Н, 3,98; М, 8,83; Виявлено: С, 56,42; Н, 3,79; М,8,43.

Етап О2: Виготовлення 2-(2-(4-хлор-З-трифлуорметилфеніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|бензойної кислоти

Названу сполуку виготовляли з 2-(4-хлор-3--рифлуорметилфеніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну(1,75г, 0, 00бмоль), І/НОМ5(16,80мл, 1 М у ТГФ, 16,80ммоль), 2-флуор-бензойної кислоти(0,79г. 0, 0бмоль) у

ТГф(200мл), використовуючи описаний у прикладі 7, етапі О», спосіб, одержавши коричневу тверду речовину 0,690г(0,002моль, 2895) потрібного продукту, Т.пл. 229-233"С. Аналіз Сг2Н1і7МзО5СіІ2:0,47НгО: розраховано: С, 59,88; Н, 3,87; М, 6,35; Виявлено: С, 59,48; Н, 3,81; М,6,60.

Приклад 11

Виготовлення2-|2-(З-хлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойної кислоти

Етап О2: Виготовлення 2-(2-(З-хлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойної кислоти

До 2-(3-хлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіну з прикладу 7, етапу С(2г, 0,008моль) у ТГФ(100мл) додавали краплями при -78"С І НОМ5(24,51мл, 1 М у ТГФ, 24, 15ммоль) та перемішували протягом 10 хвилин при -787С 2-флуор-5-нітро-бензойну кислоту(1,51г, 0,008моль) у ТГФ(100мл) додавали краплями та розчин перемішували протягом 1 години при -78"С та поступово нагрівали до кімнатної температури і перемішували протягом 16 годин. Реакційну суміш концентрували та підкислювали З М НСІ(1О0Омл). Утворену тверду речовину фільтрували та промивали 1095 НСІ, а далі сушили у вакуумі, одержавши коричневу тверду речовину. Продукт перекристалізовували, використовуючи МеОН та воду, одержавши коричневу тверду речовину 0,250г(0,0006ммоль, 7,590) потрібного продукту, Т.пл.: Зміна кольору при 130"С, не плавиться при »260"С. Аналіз С2іНієМзО4С1-0,24Н2О: розраховано: С, 60,90; Н, 4,01; М, 10,15. Виявлено: 0,60,91,4, 4,01;

М,9,75.

Нижченаведені сполуки виготовляли загальними способами, описаними у вищезазначених прикладах.

Приклад 12 2-(2-(3,4-диметил-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота. Т.пл. 228076.

Аналіз: розраховано для СгзНгіМзОл: С 68,26; Н, 5,27; М, 10,38; Виявлено: С, 67,87; Н, 5,17; М, 10,29.

Приклад 13 2-(2-феніл-2,3З-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойна кислота. Т.пл. 220-2247С. Аналіз: розраховано для

С2іНівіМгО»м: С, 75,97; Н, 5,52; М, 8,44; Виявлено: С, 75,59; Н, 5,70; М, 8,40.

Приклад 14 2-(2-(З-хлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота. Т.пл. 2260"С. Аналіз:

розраховано для Сг1і1НієМзСІ: С, 60,90; Н, 4,01; М, 10,15; Виявлено: С, 60,91; Н. 4,01; М,9,75.

Приклад 15 2-(2-(4-хлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота. Т.пл. 22757"С, Мас-спектр

А19(МНУ.

Приклад 16 (2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-ілІ-І(2-(1Н-тетразол-5-іл)-феніл|-амін синтезували як описано у прикладі 4, використовуючи флуор-інтермедіат тетразолу, який синтезували з комерційно доступних 2-флуорбензонітрилу та азиду натрію у стандартних умовах реакції. Т.пл. 203-208"С, Мас-спектр 423(МУ).

Приклад 17 5-аміно-2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойну кислоту виготовляли реакцією нітро-похідного з прикладу 5 з газуватим воднем у присутності ніселю Ренея, Т.пл. 242-2447б. Аналіз: розраховано для СгіНі7Сч2Мз: С, 60,08; Н, 4,43; М,9,79; Виявлено: С, 60,44; Н. 4,22; М, 9,40.

Приклад 18 5-нітро-2-(2-феніл-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойна кислота. Т.пл. 226570. Аналіз: розраховано для Сг21Н17МзО4: С, 67,19; Н, 4,56; М, 11,19; Виявлено: С, 66,98; Н, 4,30; М, 10,86.

Приклад 19 2-(2-(4-хлор-З-трифлуорметил-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-5-нітро-бензойна кислота. Т.пл. »260"С. Аналіз: розраховано для Сг2НівСЕз: С, 51,55; Н, 3,71; М, 8,20; Виявлено: С, 51,15;Н, 3,41; М, 8,17.

Приклад 20 2-І(2-(3-флуор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота. Т.пл. »265"С. Мас- спектр 392(МУ).

Приклад 21 2-(2-(З-метокси-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота. Т.пл. 229070. Аналіз: розраховано для Сг2НіоМзО5: С, 64,52; Н, 4,91; М, 10,12;

Виявлено: С 64,84; Н, 4,90; М, 9,72.

Приклад 22 2-І(2-(3-флуор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота.

Мас-спектр 349(МУ). Аналіз: розраховано для СгіНі7ЕМг2: С, 70,79; Н, 5,06; М, 7,86; Виявлено: С, 70,41; Н, 4,80; М,7,68.

Приклад 23 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-флуор-бензойна кислота. Т.пл. 230-236"С,

Мас-спектр 417 (МУ).

Приклад 24 2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-нікотинова кислота. Т.пл. 213-225"0. Аналіз: розраховано для СгоНі5МзСі»: С, 59,80; Н. 3,80; М, 10,46; Виявлено: С, 59,41; Н, 3,82; М,10,21.

Приклад 25 2-(2-(3,4,5-триметокси-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензонітрил. Т.пл. 129-13170. Аналіз: розраховано для СгаНозіМзОз: С: 71,80;Н, 5,77;М, 10,47; Виявлено: С, 72,09; Н, 5,64; М, 10,23.

Приклад 26 2-(2-(З-метокси-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота. Т.пл. 206-211.

Сполуки згідно з винаходом формули | можна також виготовити, використовуючи комбінаторну методологію. Це дозволяє швидкий синтез багатьох аналогів, охоплених формулою І, у невеликій кількості для дослідження, а далі найпотужніші сполуки можна синтезувати у великій кількості звичайними способами.

Типовий спосіб комбінаторного синтезу сполуки формули ІІ, наприклад, здійснюють реакцією заміщених галогеном бензоатних естерів з аміном ізоїіндолу з утворенням відповідного ариламіноізоіндолу, потім омиленням до карбонової кислоти формули І(наприклад, де у - бензойнокислотна група). Реакції здійснюють в масштабі 0,15ммоль таким чином. Розчини кожного галоген-бензоатного реагенту(0,13 М) у толуолі поміщають у реакційні склянки по 2 драхми. Кожний аміноіїзоїіндольний реагент розчиняють у безводному толуолі, одержавши 0,15 М розчини. Піпетку Дистримана використовують для додавання 1мл(0,15ммоль, 1екв.) кожного галоген-бензоатного розчину до прийнятних склянок, що містять по 1мл(0,18ммоль, 1,1екв.) аміноїзоїндольних реагентів. Розчин каталізатору виготовляють розчиненням 0,025 М Раз(дба)з(паладій- тридибензиліден ацетону) та 0,075 М ВІМАР(2,2'-бісі(дифенілфосфіно)-11"-динафтил) у толуолі, та додають 0,15мл розчину каталізатору до кожної реакційної склянки. Основу, звичайно карбонат цезію(б8мг, 0,11ммоль, 1,4бекв.) додають до кожної реакційної склянки, та склянки закривають і поміщають у струшувальну шафу та гріють при 100"С протягом 48 годин. Реакційні суміші далі охолоджують та реакційні розчинники видаляють випарюванням. Твердий залишок суспендують у 400мкл етилацетату та фільтрують для видалення усього каталізатору. Фільтрати концентрують досуха випарюванням для отримання сполук формули І, де елемент бензойної кислоти естерифіковано(наприклад, бензиловий або метиловий естер). Естери розчиняють у 50Омкл тетрагідрофурану/етанолу(1,1 за об'ємом) і додають З0Омкл 5 М гідроксиду натрію. Розчини струшують протягом 5 годин при 60О"С, а далі охолоджують та концентрують досуха випарюванням розчинників для отримання потрібних сполук формули І.

Нижченаведені сполуки можна також виготовити вищезазначеними способами: 2-(2-феніл-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойна кислота;

Б-нітро-2-(2-феніл-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензонітрил; (2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іл|-(2-тетразол-1-іл-феніл)-амін; (2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно-1-феніл)-оцтова кислота; 3-(2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно-1-феніл)-пропіонова кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-б-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-З-нітро-бензойна кислота,

2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-метансульфоніл-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-сульфамоїл-бензойна кислота; 4-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-ізофталева кислота; 3-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-фталева кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-трифлуорметил-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-імідазол-1-іл-бензойна кислота; (2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іл|-(2-тетразол-1-ілметил-феніл)-амін; (2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-ілІ-І2-(2-тетразол-1-іл-етил)-феніл|-амін; (2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-ілІ-І(2-(2-тетразол-1-ілвініл)-феніл|-амін; 2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-5-метил-бензойна кислота; 2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-3-метил-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-3,5-динітро-бензойна кислота; 3-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-2-метил-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-метокси-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-пропокси-бензойна кислота; 4-бутокси-2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-І2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-пентилокси-бензойна кислота; 2-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-4-гексилокси-бензойна кислота; 2-І2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоїіндол-5-іламіно|-4-гептилокси-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-октилокси-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-нонілокси-бензойна кислота; 4 -децилокси-2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-4-ізопропокси-бензойна кислота; 2-(2-(4-хлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(4-хлор-З-трифлуорметил-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота; 2-(2-дифеніл-4-іл-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-5-нітро-бензойна кислота; 2-І(І2-(3,4-диметил-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-нітро-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-метокси-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-З-нітро-бензойна кислота;

З-нітро-2-(2-К(4ав5,ван)-4-(октагідро-ізохіназолін-2-іл)-феніл|-2,3-(дигідро-1 Н-ізоіїндол-5-іламіно)-бензойна кислота; 2-2-(4а5,ван)-4-(октагідро-ізохіназолін-2-іл)-феніл)|-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойна кислота; 4-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-нікотинова кислота; 2-(2-(4-дибутиламіно-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-І(2-(З-дибутиламіно-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(3-бром-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(2-хлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 5-дибутиламіно-2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-5-метокси-бензойна кислота; 4-І(2-(3,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-ізофталева кислота; 2-(2-дифеніл-4-іл-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно)-бензойна кислота; 2-І2-(3,4-диметокси-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-І2-(3,4-дигідрокси-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(3,4-дифлуор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(3-флуор-4-метил-феніл)-2,3-дигідро-1 Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(3,4,5-тригідрокси-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(4-метил-З-трифлуорметил-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(3,5-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; 2-(2-(2,4-дихлор-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота; або 2-(2-(4-флуор-З-трифлуорметил-феніл)-2,3-дигідро-1Н-ізоіндол-5-іламіно|-бензойна кислота.

Сполуки формули | оцінено стандартними аналізами іп міо та іп мімо, що звичайно використовувані фахівцями у дослідженнях амілоїду для оцінки сполук, що мають використання при попередженні утворення амілоїдного білку та його агрегації, та при визначенні можливої корисності їх для лікування хвороб, асоційованих з амілоїдом, як-то хвороба Альцгеймера. Наступні аналізи є добре розробленими для прогнозування клінічної корисності.

Біологічні приклади

Аналізи амілоїду

ВА5З5ЗНА(Самозатравочний радіоаналіз бета-амілоїду)

Аналіз на інгібітори самозатравочного росту амілоїдних фібрил

Матеріали: Вихідні розчини:

Аналізаційний буфер - 5Хо0мм натрію фосфат, рН 7,5, 100мм Масі, 0,0295 МамМз, 1М сечовина(фільтрують та зберігають при 4"С)

Розчинний АД(1-40) пептид(Васнет, Тоітапсе, СА) - 2,2мг/мл у деіонізованій воді(зберігали у аліквотах при -20"С, тримали на льоді, коли розморожували) самозатравлюватиметься через 1 тиждень зберігання.

Звичайно, розчин слід зберігати, поки у аналізі не спостерігають відставання за фазою.

Мічений 725І АД(1-40) - 150К - З50К імп/хвил мкл у 10095 ацетонітрилі - 0,195 трифлуороцтова кислота(ТЕА) - ТУ6(З-меркаптоетанол(аліквоти зберігали при -207С).

Мічений 725І АД(1-40) можна виготовити способом за Н. І еМіпе, ШІ у Меийгобіо!. Адіпд, 16 : 755(1995), що надано як посилання, або цей реагент можна придбати у Атегзпат, Апіпдіоп Неїднів, Шіпоїв.

Кінцеві умови аналізу: ЗОмкМ розчинного АД(1-40) у деіонізованій воді у аналізаційному буфері я 20 - 5ОК імп/хвил міченого 125| АД(1-40) на аналіз. Сполуку для дослідження розчиняють у диметилсульфоксиді(ДМС О),

звичайно як 5 - 50мММ вихідний розчин, так щоб кінцева концентрація ДМСО складала у аналіз менше 195 за об'ємом.

Аналіз: Реакційна суміш для 50 аналізів(на льоді) включає 0,1 - 0,2мкл міченого 725) А міченого 725| АД(1- 40)- мкл розчинного АД(-40) ж 13,5мкл аналізаційного буферу на аналіз. Наступною є кількість компонентів реакційної суміші, що достатня для 50 аналізаційник комірок. - 10мкл висушеного міченого 1251 АД(1-40) 675мкл аналізаційного буферу 5Омкл розчинного АД(1-40)

Спосіб аналізу 1). Виготовлення вищезазначеної реакційної суміші змішуванням компонентів та зберігання на льоді. 2). Піпетування 14,5мкл реакційної суміші у кожну з 50 комірок на поліпропіленовому Ю-донному 96- комірковому мікротитрувальному планшеті на льоді(Совіаг 3794). 3). Додавання 1,7мкл розбавленої сполуки досліджуваної до кожної комірки у колонці з восьми, включаючи розчинник як контроль. Серійне 3-кратне розбавлення від 1мММ(100мкМ кінцеве) у аналізаційному буфері-сечовині - 7 розбавлень «ж нуль. Кожний 96-комірковий планшет може тому, акомодувати 11 зразків «- 1 контроль Конго-червоний(0,039-5(мкМ кінцевих у 2-кратних етапах)). 4). ІІволювання планшету алюмінієвою плівкою(ВесКктап 538619) та інкубування протягом 10 хвилин на льоді. 5). Підвищення температури до 37"С та інкубування протягом З - 5 годин(залежно від партії пептиду). 6). Видалення алюмінієвої плівки та додавання 200мкл/комірку льодяного аналізаційного буферу з сечовиною, збір радіомічених фібрил вакуумним фільтруванням через фільтри СММУ/Р з розміром пор 0,1мкм у 96-коміркових планшетах(МійПроге МАСМ М22, Веаїога, МА). Визначення радіоактивності фільтрів, використовуючи стандартні способи, добре відомі фахівцям.

ВА5З5Т(Бета-амілоїдний самозатравочний тіофлавін Т)

Аналіз на інгібітори самозатравочного росту амілоїдних фібрил

Способи:

Матеріали: Вихідні розчини:

Аналізаційний буфер - 5Х0мМ натрію фосфат, рН 7,5, 100мМ Масі, 0,0295 Мамз, 1М сечовина(фільтрують та зберігають при 470).

Розчинний АД(1-40) пептид(Васнет, Тоітапсе, СА) - 2,1мг/мл у деіонізованій воді(зберігали у аліквотах при -20"С, тримали на льоді, коли розморожували) самозатравлюватиметься через 1 тиждень зберігання.

Звичайно, розчин слід зберігати, поки у аналізі не спостерігають відставання за фазою.

Кінцеві умови аналізу: ЗОмкМ розчинний АД(1-40) у деіонізованій воді у аналізаційному буфері. Сполуку для дослідження розчиняють у диметилсульфоксиді(ДМСО), звичайно як 5 - 50мММ вихідний розчин, так щоб кінцева концентрація ДМСО складала у аналіз менше 195 за об'ємом.

Аналіз: Реакційна суміш для 50 аналізів(на льоді) включає їмкл розчинного АрД(1-40) ж 13,5мМкл аналізаційного буферу на аналіз. Наступною є кількість компонентів реакційної суміші, що достатня для 50 аналізаційник комірок. 5Омкл розчинного АД(1-40) 675мкл аналізаційного буферу

Спосіб аналізу 1). Виготовлення вищезазначеної реакційної суміші змішуванням компонентів та зберігання на льоді. 2). Піпетування 14,5мкл реакційної суміші у кожну з 50 комірок на полістирольному О-донному 96- комірковому мікротитрувальному планшеті на льоді(Согпіпд 25881-96) на льоді. 3). Додавання 1,7мкл розбавленої сполуки досліджуваної до кожної комірки у колонці з восьми, включаючи розчинник як контроль. Серійне 3-кратне розбавлення від 1мММ(100мкМ кінцеве) у аналізаційному буфері-сечовині - 7 розбавлень «ж нуль. Кожний 96-комірковий планшет може тому, акомодувати 11 зразків «- 1 контроль - Конго-червоний(0,039-5(мкМ кінцевих у 2-кратних етапах)). 4). ІЗолювання планшету алюмінієвою плівкою та інкубування протягом 10 хвилин на льоді. 5). Підвищення температури до 37"С та інкубування протягом З - 5 годин(залежно від партії пептиду). 6). Видалення алюмінієвої плівки та додавання 250мкл/комірку 5мкМ тіофлавіну Т(ТАТ) (Т-3516, бідта-

Аїагпсн| у 50мММ гліцині-Масон, рн 8,5. Зчитування флуоресценції на планшетному зчитувачі(поглинання - 440нм/20нм; випромінювання - 485нм/20нм) протягом 5 хвилин.

ВАРА(Бета-амілоїдна агрегація пептиду)

Цей аналіз використовують для вимірювання інгібування достатньою для агрегації бета-амілоїдного пептиду сполукою.

Метою цього аналізу є забезпечення вищого об'ємного способу аналізу ступеню бета-амілоїдної агрегації, використовуючи аналіз за граничною точкою на основі фільтрування. У цьому аналізі використовують гексафлуорізопропанолінЕ!Р) для руйнування вихідного амілоїдного пептиду до мономерного стану та використання концентрації ЗЗ3мкМ, яка є достатньо високою для перебігу агрегації при рН 6,0 протягом кількох годин.

Способи: р-амілоїдна агрегація пептиду. рН 6,О(ВАРА)

У 96-коміркові планшети(Совіаг 3794), додали 25мкл 50ММ фосфатного буферу, рН 6,0, 10мкл 0,5мг/мл пептиду АД(1-40) у 2095 НЕІР ж 0,1мкл/аналіз радіойодинованого 725І АДр(1-40) (25 АД(1-40)), та 1мкл досліджуваної сполуки, починаючи з 50мММ при концентрації ДМСО менше 195. Далі, ми інкубували протягом 2 - 4 годин при кімнатній температурі, зупиняли реакцію 200мкл 50мМ фосфатного буферу, рН 6,0, та фільтрували на 0,їмкм 96-комірковому фільтр-планшеті(МиШіроге МАСИ М22). Промивали фільтр-планшет 100О0мкл такого ж фосфатного буферу. Агрегацію визначали на лічильнику Місгобеїа сошпієг після імпрегнування фільтрів Мешех(1450 - 441) та коректували за фоном.

Аналіз ВАТУМ

Способи:

Потрібний АД(1-42) (Саїїйогттіа Реріїде) сушили з його гексафлуорізопропанольного(НЕЇІР) вихідного розчину. АД(1-42) розчиняли у диметилсульфоксиді(ДМСО), а далі змішували з буферованим фосфатом фізіологічним розчином(РВ5) (рН 7,4). Змішаний розчин АД(1-42) фільтрували через мембранний шприцевий фільтр на 0,їмкм Отпіроге(МіПроге, Вейтога, МА). Досліджувану сполуку у ДМСО(50-кратний концентрат) переносили у кожну комірку(0,5мкл/комірку) 96-коміркового планшету. Розчин Ар(1-42) додавали у кожну комірку(24,5мкл/комірку). Планшет центрифугували при 10009 протягом 5 хвилин та інкубували при 377 протягом 1 доби(АД(1-42), кінцева концентрація 100мкМ).

Після інкубації розчин тіофлавіну (ТТ) (ЗОмкМ) у буфері гліцин -Ммаонірн 8,5, 50мММ) додавали у кожну комірку(250мкл/комірку), вимірювали флуоресценцію(поглинання - 440нм/20нм; випромінювання - 485/20нм), використовуючи мікропланшетний зчитувач флуоресценції. Інгібіторну активність розраховано як зменшення флуоресценції за такою. формулою:

Інгібування(95) - Ц(Е(АВ) - Е(АД ж сполука)Щ Е(АД)-Е(розчинник ж сполука); 100 ІКоо(концентрацію тест- сполуки, що потрібна для 5095 інгібування агрегації) розраховано за програмою створення кривої по точкам, використовуючи нижченаведене рівняння. Результати отримували з двох різних експериментів у потроєнні.

Інгібування(х) - 100 - 100/11 ж- (х/ІКво)"), х х концентрація тест-сполуки(М),

ІКво - (М). п - коефіцієнт Хілла.

Репрезентативні сполуки формули І! виявили інгібіторну активність(ІКоо) в межах від приблизно 1мкМ до більше 100мкМ у вищезазначених аналізах. Результати цих аналізів для окремих репрезентативних сполук згідно з винаходом надано у таблиці 1 нижче.

Таблиця 1 17777711зб,2ю 77771713.) 7777746 моб) | 77777 БИ) | 77 55 |! 77777777 2 | .ЮюЮББфЙр з075ло | 7777» | 77771711 оз БАЛАМИ С 2 ю« «6 (Ж « . і 1 5 5 --- | щмК 54153... | .ЮюЮюЮюищЗмз | 7774 |! ов (А 5 ех Й?» - - - - - т -5-л - -я- -я 5585651 - 2 Ь 2 ;Я - - --- нн тс и ЕТ ПО ЕКС То Я ПО 8 | .юЮюКхБ моб» | 77777717 77717171717сл3347 |в 9 | - обррдумоб | 7777/7157 | 7777/7329 |З мод) | 77777771 80) 7777710 | зо) 13. | ..юрюрюрюромодв) 777777 | 7777777 зо) | модб7Г7Г7/7Г/ | 77777777 1111528) 77777771 48) 1117548)! нших пн т и хто Я ПО 715 | .юКМ/ об» | 77777067 77771717171711325 мою 716 | -М мобообрру | 7777/1877 | 77777125 |7711186 19 | 7 лжформу7//З ЇЇ 777777777777111Ї111111111111111111111111;є1 1 лмформ7/7/Г/Г/Г/Г/Г/Ї7777777777771111111111С111111111111111111111111є11 24 | щющ.КМХ,Л 51818 | 08.0.35003.Й. | ...:КиГ/ |!

Літера у дужках після певної величини вказує партію тестованої сполуки. Наприклад, 10(Р) вказує, що тестована сполука походить з партії Р. Якщо не вказано партію, партією сполуки була партія Р. Р, С, В, 5 та Т були різні партії сполук.

Сполуки згідно з винаходом також виявили гарну активність у стандартних аналізах іп мімо, звичайно використовуваних для оцінки засобів лікування хвороби, спорідненої з агрегацією амілоїдних білків, особливо хвороби Альцгеймера та інших амілоїдозів. В одному аналізі, амілоїдний білок індукують у селезінці миші підшкірною ін'єкцією нітрату аргентуму, повного ад'юванту Фрейнда, та внутрішньовенною ін'єкцією фактору амілоїдного збільшення. Нітрат аргентуму застосовують кожної доби до доби 11. Тест-сполуки уводять миші кожної доби починаючи з доби 1 до доби 11. На добу 12, тварин вбивають та селезінки видаляють, гістологічно виготовляють, фарбуючи Конго-червоним, та процент зони селезінки, зайнятої подвійно- заломлюючим, забарвленим Конго-червоним амілоїдом визначають мікроскопічно.

Інший аналіз іп мімо, в якому оцінено сполуки згідно з винаходом, використовує трансгенних мишей. Миші несуть трансген р-амілоїдного попереднику білку людини з попереднім промотером, як описано ІНзіао 6ї аї, "СогтеІайме Метогу Оеєїїсіївх, АР ЕІемайоп, апа Атуїоій Ріадие5 іп Тгтапедепіс Місе" (Корелятивні дефіцити пам'яті, АД підвищення, та амілоїдні бляшки у трансгенних мишей), бсієпсе 1966, 274:99 - 1021. Ці трансгенні миші розвивають р-амілоїдні відкладення у віці приблизно 9 місяців. У 15 місяців, дифузні та компактні сенільні бляшки є дуже поширеними, перш за все у неокортексі, нюховій цибулині, та гіпокампі. Сполуки згідно з винаходом уводять мишам перорально, починаючи з віку 8 місяців(як раз до початку амілоїдних відкладень) та продовжують кілька місяців(до віку 14 - 18 місяців). Тварин далі вбивають та видаляють мозок. Кількість амілоїдів у мозку визначають гістологічно та біохімічно.

Вищезазначені дані свідчать, що сполуки згідно з винаходом активні у стандартних аналізах, використовуваних для виміру інгібування агрегації білків. Сполуки виявляють чудову специфічність, наприклад, як показано у аналізі ВА55Т, а також аналізах ВАТУМ та ВАРА. Сполуки тому корисні для клінічного інгібування агрегації амілоїдного білку та для виявлення амілоїдних відкладень для діагностичного використання. Сполуки використовуватимуть у формі фармацевтичних композицій, наступні приклади ілюструють типові композиції.

Приклад 27

Композиція таблетки

Інгредієнт Кількість(мг)

Сполука з прикладу 1 50мг

Лактоза 80мг

Кукурудзяний крохмаль(для 10мг суміші)

Кукурудзяний крохмаль(для 8мМг пасти) стеарат магнію(195) 2Мг 150мг

Сполуку з прикладу 1 змішують з лактозою та кукурудзяним крохмалем(ідля суміші) до однорідного порошку. Кукурудзяний крохмаль(для пасти) суспендують у бмл води та гріють з перемішуванням для утворення пасти, яку додають до змішаного порошку та гранулюють суміш. Вологі гранули пропускають через тверде сито Мед8 та сушать при 50"С. Суміш змащують 195 стеаратом магнію та пресують у таблетки. Таблетки дають пацієнту у кількості 1 - 4 кожної доби для попередження агрегації амілоїдного білку та лікування хвороби Альцгеймера.

Приклад 28

Парентеральний розчин

У розчин 700мл пропіленгліколю та 200мл води для ін'єкцій додають 20,0г сполуки Ме9. Суміш перемішують та доводять рН до 5,5 гідрохлоридною кислотою. Об'єм доводять до 1000мл водою для ін'єкцій.

Розчин стерилізують, заповнюють ним ампули по 5,0мл кожна, що містить 2,0мл(4Омг сполуки Мед8), та герметизують в атмосфері азоту. Розчин уводять ін'єкцією пацієнту, що страждає від медулярної карциноми щитовидної залози та потребує лікування.

Приклад 29

Композиція пластиру 1бмг 2-14-І3-(3,4-дихлор-феніл)пропіл|феніламіно)бензойної кислоти змішують з їІмл пропіленгліколю та 2мкг адгезиву на основі акрилового полімеру, що містить смоляний поперечно-зшитий засіб. Суміш накладають на непроникну підкладку(30см?) та прикладають до верхньої частини спини пацієнта для лікування безперервним вивільненням амілоїдної поліневропатії.

Винахід, спосіб його здіснення та використання, описано у таких повних, ясних, чітких та точних термінах, які дають змогу фахівцю, до якого мають відношення, їх відтворення та використання. Треба розуміти, що вищезазначене описує кращі втілення згідно з винаходом, і, що модифікації можна робити не виходячи за рамки винаходу, які представлено формулою винаходу. Для особливої уваги та чіткої заявки об'єкту винаходу наступна

Claims (1)

1. формула винаходу заключає цей опис.