UA72317C2 - Антиаритмічний препарат на основі глюконової кислоти - Google Patents

Антиаритмічний препарат на основі глюконової кислоти Download PDF

Info

Publication number
UA72317C2
UA72317C2 UA2002097473A UA2002097473A UA72317C2 UA 72317 C2 UA72317 C2 UA 72317C2 UA 2002097473 A UA2002097473 A UA 2002097473A UA 2002097473 A UA2002097473 A UA 2002097473A UA 72317 C2 UA72317 C2 UA 72317C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
potassium
magnesium
drugs
antiarrhythmic
gluconates
Prior art date
Application number
UA2002097473A
Other languages
English (en)
Russian (ru)
Inventor
Віктор Павлович Кутняк
Виктор Павлович Кутняк
Тарас Миколайович Липницький
Тарас Николаевич Липницкий
Вадим Олексійович Козловський
Вадим Алексеевич Козловский
Original Assignee
Віктор Павлович Кутняк
Виктор Павлович Кутняк
Тарас Миколайович Липницький
Тарас Николаевич Липницкий
Вадим Олексійович Козловський
Вадим Алексеевич Козловский
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Віктор Павлович Кутняк, Виктор Павлович Кутняк, Тарас Миколайович Липницький, Тарас Николаевич Липницкий, Вадим Олексійович Козловський, Вадим Алексеевич Козловский filed Critical Віктор Павлович Кутняк
Priority to UA2002097473A priority Critical patent/UA72317C2/uk
Priority to AU2003228204A priority patent/AU2003228204A1/en
Priority to PCT/UA2003/000001 priority patent/WO2004024135A1/en
Publication of UA72317C2 publication Critical patent/UA72317C2/uk

Links

Classifications

    • AHUMAN NECESSITIES
    • A61MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61KPREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K31/00Medicinal preparations containing organic active ingredients
    • A61K31/70Carbohydrates; Sugars; Derivatives thereof
    • A61K31/7042Compounds having saccharide radicals and heterocyclic rings
    • A61K31/7052Compounds having saccharide radicals and heterocyclic rings having nitrogen as a ring hetero atom, e.g. nucleosides, nucleotides
    • A61K31/706Compounds having saccharide radicals and heterocyclic rings having nitrogen as a ring hetero atom, e.g. nucleosides, nucleotides containing six-membered rings with nitrogen as a ring hetero atom
    • A61K31/7064Compounds having saccharide radicals and heterocyclic rings having nitrogen as a ring hetero atom, e.g. nucleosides, nucleotides containing six-membered rings with nitrogen as a ring hetero atom containing condensed or non-condensed pyrimidines
    • A61K31/7076Compounds having saccharide radicals and heterocyclic rings having nitrogen as a ring hetero atom, e.g. nucleosides, nucleotides containing six-membered rings with nitrogen as a ring hetero atom containing condensed or non-condensed pyrimidines containing purines, e.g. adenosine, adenylic acid
    • AHUMAN NECESSITIES
    • A61MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61KPREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K31/00Medicinal preparations containing organic active ingredients
    • A61K31/185Acids; Anhydrides, halides or salts thereof, e.g. sulfur acids, imidic, hydrazonic or hydroximic acids
    • A61K31/19Carboxylic acids, e.g. valproic acid
    • A61K31/191Carboxylic acids, e.g. valproic acid having two or more hydroxy groups, e.g. gluconic acid
    • AHUMAN NECESSITIES
    • A61MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61KPREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K31/00Medicinal preparations containing organic active ingredients
    • A61K31/33Heterocyclic compounds
    • A61K31/335Heterocyclic compounds having oxygen as the only ring hetero atom, e.g. fungichromin
    • A61K31/34Heterocyclic compounds having oxygen as the only ring hetero atom, e.g. fungichromin having five-membered rings with one oxygen as the only ring hetero atom, e.g. isosorbide
    • A61K31/343Heterocyclic compounds having oxygen as the only ring hetero atom, e.g. fungichromin having five-membered rings with one oxygen as the only ring hetero atom, e.g. isosorbide condensed with a carbocyclic ring, e.g. coumaran, bufuralol, befunolol, clobenfurol, amiodarone
    • AHUMAN NECESSITIES
    • A61MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61PSPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P9/00Drugs for disorders of the cardiovascular system
    • A61P9/06Antiarrhythmics

Landscapes

  • Health & Medical Sciences (AREA)
  • Life Sciences & Earth Sciences (AREA)
  • Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Medicinal Chemistry (AREA)
  • Pharmacology & Pharmacy (AREA)
  • Animal Behavior & Ethology (AREA)
  • General Health & Medical Sciences (AREA)
  • Public Health (AREA)
  • Veterinary Medicine (AREA)
  • Epidemiology (AREA)
  • Engineering & Computer Science (AREA)
  • Bioinformatics & Cheminformatics (AREA)
  • Cardiology (AREA)
  • Heart & Thoracic Surgery (AREA)
  • Chemical Kinetics & Catalysis (AREA)
  • General Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Nuclear Medicine, Radiotherapy & Molecular Imaging (AREA)
  • Organic Chemistry (AREA)
  • Molecular Biology (AREA)
  • Pharmaceuticals Containing Other Organic And Inorganic Compounds (AREA)
  • Acyclic And Carbocyclic Compounds In Medicinal Compositions (AREA)

Abstract

Винахід відноситься до медицини та стосується антиаритмічного препарату на основі глюконової кислоти, зокрема глюконатів калію і/або магнію.

Description

слабість), бронхо-легеневого апарата (бронхоспазм, аж до розвитку астматичного статусу), серцево-судинної системи (гіпотонія, гноблення провідної системи серця і скорочувальної здатності міокарда, брадикардія, синдром
Рейно). Ці препарати не можна призначати при вагітності і цукровому діабеті.
Найпопулярніший препарат ІІІ класу аміодарон (кордарон) іноді порушує роботу: серцево-судинної системи, викликаючи гіпотензію, стійку брадикардію, блокади, серцеву недостатність і, нерідко фатальні, аритмії, зв'язані з подовженням інтервалу ОТ;
ЦНС, викликаючи атаксію, м'язову слабість і тремор; бронхо-легеневого апарата, викликаючи интерстиціальну пневмонію/альвеоли" або фіброз легень з нерідким летальним кінцем; шлунково-кишкового тракту, викликаючи нудоту, запори і медикаментозний гепатит; щитовидної залози, викликаючи гіпо- або гіпертиреоз; органів зору і шкіри (з ефектом фотосенсибілізації); імунної системи, викликаючи алергейні реакції; полового апарата у чоловіків, викликаючи еректильну дісфункцію.
Аміодарон підсилює аритмогенну дію препаратів | класу (крім лідокаїна) і змінює метаболізм багатьох лікарських засобів.
Інший препарат І класу соталол (гилукор), поряд з негативними ефектами, що притаманні вище згаданій групі Д-адреноблокаторів, може викликати зниження скорочувальної здатності серця, блокади, тахікардію (огзаде де роїпіе5, зв'язану з подовженням інтервалу ОТ, і виражену брадикардію. З боку бронхо-легеневого апарата можливі бронхоспазм і приступи бронхіальної астми.
Препарати ІМ класу - антагоністи кальцію групи фенталкіламінів (верапаміл, галлопаміл) негативно впливають на скорочувальну здатність міокарда що обмежує їх застосування у хворих з серцевою недостатністю (особливо в гострий період інфаркту міокарда) і при вагітності Дійсно, антагоністи кальцію гнітять функцію синусового й атрювентрикулярного вузлів, викликають брадикардію, гіпотонію, периферичні набряки, підвищену утому і запори. Тому їх звичайно призначають у сполученні з препаратами М класу, типовими представниками яких є алінидин і фаліпаміл.
Поряд з описаними синтетичними органічними препаратами як антиаритмічні засоби нерідко використовують солі, дисоціація яких в організмі людини збільшує концентрацію іонів калію і/або магнію. Ці іони служать основними фізіологічними стимуляторами ферменту Ма"-К'-АТфази, відповідального за підтримку електричного потенціалу спокою кардіоміоцитів (див., наприклад: Аритмии сердца. Под ред. В.Д.Мандела. В 3-х томах. Том 1,
М.: Медицина, 1996, с.155-188).
Іони К" мають неспецифічну антиаритмічну дію, нормалізуючи генерування імпульсів ритму на тлі гноблення автоматичної активності ектопічних водіїв ритму, перериваючи циркуляцію порушення і вирівнюючи рефрактерність клітин у міокарді. Терапевтична ефективність калію майже однакова у хворих з його низкою і нормальною концентрацією в крові.
Вплив іонів К" на ритм залежить від електричної цілісності міокарда, початкової концентрації калію в крові і швидкості її зміни. Останній фактор дуже важливий, тому що для придушення аритмії нерідко досить увести пацієнту кілька міліграм-еквівалентів калію. При повторенні приступів аритмії калій уводять до нормалізації ритму.
Невдачі такої терапії звичайно обумовлені продовженням уведення калію після придушення аритмії.
Однак лікувальний ефект від застосування калію короткочасний. Далі, застосування хлориду калію як джерела іонів К" вимагає точного розрахунку доз щоб уникнути гіперкаліємії. І, нарешті, при прийомі усередину хлорид калію може викликати укривання виразками шлунково-кишкового тракту і перфорацію виниклих виразок.
Антиаритмічна і протифібриляторна дія іонів магнію грунтується на їх антагонізмі до іонів кальцію й особливо виражена при аритміях, що обумовлені помилковим застосуванням препаратів Іа і І класів і зв'язані з подовженням інтервалу ОТ. Беручи участь у багатьох ферментативних реакціях, іони Мод?" відіграють важливу роль у регуляції метаболізму, включаючи синтез АТФ. Крім того, магній здатний модулювати роботу рецепторів і, тим самим, регулювати клітинну активність.
Як і для калію, терапевтична ефективність магнію практично однакова у хворих з його низькою і нормальною концентрацією в крові.
Тривале застосування магнію поліпшує стан хворих ішемічною хворобою серця і сприяє регресу атеросклерозу. У хворих з інфарктом міокарда застосування магнію зменшує ризик раптової смерті (Шилов А.М.,
Святов И.С., Кравченко В.В. и др. Применение препаратов магния для профилактики нарушений ритма сердца у больньїх острьім инфарктом миокарда//Российский кардиологический журнал. 2002, Мо1, с.16-19.). Магній здатний регулювати коронарний кровотік і зменшувати негативну інотропну дію ішемії (Чекман И.С. Биохимическая фармакодинамика. Киев: Здоров'я, 1991).
На жаль, звичайно використовуваний у терапії сульфат магнію практично не всмоктується з шлунково- кишкового тракту їі проявляє послаблювальну дію. Тому його застосовують тільки парентерально. Однак при такому способі введення через швидку дисоціацію солі лікувальний ефект нетривалий, а побіжне насичення рідких середовищ сульфат-аніонами негативно впливає на організм людини в цілому.
Цей небажаний ефект удається виключити застосуванням органічної солі, а саме оротату магнію (інакше - магнероту). Однак він теж погано розчинний, теж проявляє послаблювальну дію, а залишок оротової кислоти при тривалому застосуванні магнероту сприяє жировій дистрофії печінки і вимагає медикаментозної корекції (Смирнов В.А. Витамини. М.; Медицина, 1974). Те ж можна сказати і про колись популярний оротат калію.
Виражену антиаритмічну дію на тлі ішемічного і реперфузійного ушкодження міокарда проявляє аспарагінат магнію (ор сії Чекман И.С. Биохимическая фармакодинамика). Слід зазначити, що присутній у цій сполуці амінокислотний залишок включається в метаболічні процеси і може цілком утилізуватися в пластичних обмінах, а тому практично не шкідливий для людини.
Видимо тому в клінічній практиці при пароксизмальних порушеннях серцевого ритму через передозування серцевих глікозидів нерідко (і переважно парентерально) застосовують практично еквімолярну суміш аспарагінатів калію і магнію, відому під торговими назвами панангін і аспаркам.
Однак явно виражений антиаритмічний ефект звичайно досягається лише застосуванням комбінацій панангіну й інших антиаритмічних засобів.
Тому відчувається гостра потреба в таких антиаритмічних препаратах, що були б практично нетоксичні і не проявляли б небезпечні побічні ефекти. Можна припустити, що ці препарати слід створювати на основі хімічних сполук, що, як і аспарагінова кислота, звичайно присутні як анаболіки в нормально функціонуючому людському організмі.
З багатьох таких речовин можна виділити глюконову кислоту, яку інакше називають 2,3,4,5,6- пентагідроксикапронова або 2,3,4,5,6-пентаоксигексанова кислота.
Вона є субстратом пентозофосфатного шляху окислювання глюкози й у нормоксичних умовах служить донором піридинових нуклеотидів, що беруть участь у пластичних синтезах. Цей же пентозофосфатний шлях енергетичне забезпечує роботу іонних насосів, особливо в провідній системі серця, а в умовах ішемії і/або гіпоксії міокарда пентозофосфатний шунт поставляє субстрати гліколітичного шляху окислювання глюкози, що також сприяє нормалізації серцевої діяльності (Ольбинская Л.М., Литвицкий П.Ф. Коронарная и миокардиальная недостаточность.-М.: Медицина, 1987, с.75-76.).
Відомо, що кальцієва сіль диметилгліцинового ефіру глюконової кислоти (пангамат кальцію) активує сукцинатдегідрогеназу з вираженою антитоксичною і кардіопротекгорною дією при локальній ішемії (Анисимов
В.Е. Пангамат кальция.-Казань, 1965, с.7). Тоді ж в експериментах на кішках було показано, що застосування пангамата кальцію перед штучно викликуваною гіпоксією міокарда приблизно в три рази збільшує час до початку приступу аритмії в порівнянні з контролем (С.В.Андреев, А.В.Докукин, Ю.С.Чечулин, Ю.В.Букин Действие пангамовой кислотьї на гипоксию сердца и головного мозга// Витамин Ві5 (пангамовая кислота) Свойства, функции и применение-М "Наука", 1965, с.80-90)
Таким чином, незважаючи на те, що більш 35 років ніхто не розглядав глюконову кислоту і її похідні як основу практично придатних антиаритмічних препаратів, найближчим до пропонованого антиаритмічного препарату по технічній суті слід вважати довільний препарат на основі глюконової кислоти.
Відповідно, в основу винаходу покладена задача шляхом вибору хімічних сполук на основі глюконової кислоти створити новий клас практично нетоксичних антиаритмічних препаратів, які при введенні в людський організм виявляли б комплексну мембранопротекторну дію і тим самим істотне прискорювали б купірування приступів аритмій різної етіології і знижували б ризик ускладнень при їх профілактиці і лікуванні.
Поставлена задача вирішена тим, що антиаритмічний препарат на основі солей глюконової кислоти, згідно з винаходом, містить щонайменше одну сіль, у якій катіон обраний із групи, що складається з калію і магнію.
Дійсно, як буде показано далі, практичне застосування кожної з можливих комбінацій катіонів калію і/або магнію з глюконат-анюнами дозволяє забезпечити мембранопротекторну дію незалежно від типових причин порушення цілісності клітинних мембран і, щонайменше, ефективно купірувати приступи пароксизмальної аритмії.
Перша додаткова відмінність полягає в тому, що основою антиаритмічного препарату є глюконат калію. Такий препарат найбільш ефективний при аритміях на тлі надлишку катіонів натрію і дефіциту катіонів калію в організмах пацієнтів.
Друга додаткова відмінність полягає в тому, що основою антиаритмічного препарату є глюконат магнію. Такий препарат найефективніший при аритміях на тлі дефіциту катіонів магнію в організмах пацієнтів.
Третя додаткова відмінність полягає в тому, що основою антиаритмічного препарату є суміш глюконатів калію і магнію. Препарати такого типу придатні при купіруванні приступів, профілактиці і лікуванні аритмій довільної етіології.
Четверта, додаткова до третьої відмінність полягає в тому, що зазначена суміш на один моль глюконата калію містить не менш 1,0 моля глюконата магнію. Препарати такого типу кращі при профілактиці і лікуванні аритмій з урахуванням даних про дефіцит конкретних катіонів калію або магнію в організмі пацієнта.
П'ята, додаткова до четвертої відмінність полягає в тому, що зазначена суміш на один моль глюконата калію містить від 4,0 до 6,0 молей глюконата магнію. Препарати такого типу найкращі при швидкому (протягом кількох секунд) купіруванні приступів пароксизмальної аритмії введенням розчину зазначеної суміші безпосередньо в кров'яне русло.
Шоста, додаткова до третьої відмінність полягає в тому, що зазначена суміш додатково містить не менш 1,0 моля аміодарон у на один моль глюконата калію, що сприяє успішному купіруванню приступів аритмії навіть при прийомі суміші рег оз і підсилює її профілактичну дію.
Сьома, додаткова до третьої відмінність полягає в тому, що зазначена суміш додатково містить не менш 1,0 моля інозину на один моль глюконата калію, що особливо ефективно при тривалій медикаментозній профілактиці аритмій довільної етіології.
Далі суть винаходу пояснюється. (1) описом способів одержання експериментальних лікарських форм; (2) описом експериментів на лабораторних моделях аритмій різної етіології й отриманих результатів у порівнянні з результатами дії загальноприйнятих антиаритмічних препаратів; (3) методичними рекомендаціями щодо застосування препаратів запропонованого класу для купірування приступів аритмії та гіпрофілактики і лікування. (1) Спосіб одержання експериментальних лікарських форм.
Сировиною у всіх випадках служили доступні як хімічні реактиви субстанції глюконата калію і глюконата магнію, що мали якість не нижче «хч» (хімічно чисті), ії доступні на фармацевтичному ринку аміодарон і інозин (рибоксин).
Оскільки в експериментах використовували тільки розчини для ін'єкцій, спосіб готування експериментальних зразків зазначених далі антиаритмічних препаратів згідно з винаходом включав наступні операції: розрахунок необхідних доз із застосуванням відомих фахівцям методів, вагове дозування обраних сухих інгредієнтів і їх змішування з ізотонічним розчином хлориду натрію або глюкози до одержання 595, 1095 або 2095 розчинів для ін'єкцій.
В експериментах з урахуванням мольного співвідношення іонів К/Муд і добавок аміодарону або інозину використовували заздалегідь заготовлені розчини з придатними молярними концентраціями і змішували їх перед застосуванням у необхідних пропорціях.
Фахівцю зрозуміло, що готування твердих лікарських форм з необхідним вмістом субстанцій також не вимагає особливих зусиль. (2) Експериментальна перевірка препаратів згідно з винаходом.
Антиаритмічну активність препаратів згідно з винаходом, механізм їх дії, спектр можливих застосувань і переваги перед відомими антиаритмічними препаратами визначали в експериментах на моделях аритмій серця з відомим патогенезом відповідно до процедури, що встановлена Міністерством охорони здоров'я України (В.А.Бобров, Н.А.Горчакова, В.Н.Симорот и др//Зкспериментальное и клиническое изучение антиаритмических средств: Методические рекомендации К.: Фармакологический комитет МЗ3 Украйинь, 1995). Такі моделі засновані на введенні стандартних аритмогенних препаратів. Дози усіх використаних препаратів зазначені далі в розрахунку на 1кг маси лабораторної тварини.
Аконітинова модель заснована на внутрішньовенному введенні розчину сульфату або броміду аконітину в дозі 30-40мкг/кг і характеризується порушеннями серцевої діяльності в інтервалі від передсердної і шлуночкової екстрасистолії до фібриляції шлуночків, що виникають через 1,3-4 хвилини, тривають більш години й у контролі приводять до загибелі більшої частини тварин.
Ця модель служить для виявлення порушень проникності клітинних мембран для іонів Ма", а придушення викликаних аконітином аритмій дозволяє включати досліджувані препарати в І клас, до якого належать лідокаїн і етмозин.
Хлоридкальцієва модель заснована на швидкому внутрішньовенному введенні роз чину хлориду кальцію в дозі 200-250мг/кг і характеризується фібриляцією шлуночків і зупинкою дихання, які обумовлені токсичним впливом надлишку іонів Саг».
Ця модель (з урахуванням виразності порушень серцевої діяльності і кількості тварин, що вижили) дозволяє оцінити превентивну дію досліджуваних препаратів на серцево-судинну систему і можливість їх включення в | і ЇМ класи Для порівняння використовували новокаїнамид у дозі 20мг/кг (М.А. Маїїпом, Б.Е.Ваше, В.Маїтиа. Мег/оив теспапівітв іп мепіпсшаг аппуїтіаз іпдисей Бу саїсішт спіопа іп гаїв//Сіго ВНез -1953, М.1, рр.554-559).
Хлоридбарієва модель заснована на внутрішньовенному введенні розчину хлориду барію в дозі 4мг/кг (Н.Вгазсп Ргоїесіїме ейПесі5 ої Ма заїїсіїаге адаїпеі аідохіп- апіа Васіг-іпдисей агпуїптіаз іп диїіпеа-рідв//ЕЄиг.
У.Рпаптасої -1984, М.2, рр.297-301)
Ця модель служить для виявлення порушень проникності клітинних мембран для іонів К", а придушення хлоридбарієвих аритмій дозволяє включати досліджувані препарати в ІЇЇ клас, до якого належить аміодарон, застосований для порівняння в дозі 5мг/кг.
Строфантинова модель заснована на внутрішньовенному введенні 0,12-0,25 мг/кг розчину зазначеного серцевого глікозиду, що блокує Ма"/К"-АТфазу, викликаючи відхилення від норми концентрацій іонів калію, натрію і кальцію усередині кардюмюцитів, і отруює ЦНС, викликаючи брадикардію, екстрасистолічну аритмію, пароксизмальну тахікардію і фібриляцію шлуночків, що в контролі звичайно приводить до загибелі тварин.
Порівняння з аміодароном у дозі 5мг/кг дозволяє зараховувати досліджувані препарати до І класу.
Мембранодеструктивна модель (ША Раїєпі 43207 А) заснована на внутрішньовенно му введенні розчинів такого індуктора перекісного окислювання ліпідів і вільнорадикального окислювання білків, як суміш аскорбінової кислоти (5Омг/кг), сульфату заліза (1Омг/кг) і хлориду кальцію (100мг/кг7, що уже на 1-й хвилині викликає порушення провідності і ритму, які закінчуються фібриляцією шлуночків.
Придушення аритмій на такій моделі (у порівнянні з аміодароном у дозі 1Омг/кг) указує на профілактичну ефективність досліджуваних препаратів.
Усі маніпуляції з лабораторними тваринами виконували під етамінал-натрієвим (4Омг/кг) наркозом.
Електрокардіограми (далі ЕКГ) реєстрували в ІІ стандартному відведенні від кінцівок. При аналізі враховували: кількість (п) піддослідних тварин з порушеннями ритму, особливості серцевої аритмії (особливо відзначаючи буквосполученням «ФЖ» фібриляцію шлуночків), тривалість синусового ритму (5/і) у хвилинах і кількість тварин, що вижили.
Отримані дані обробляли статистично.
У таблицях значками (") перед числами відзначені дані про ефективність відомих антиаритмічних препаратів, що рекомендовані вище зазначеною методикою МОЗ України як еталони для порівняння з ефективністю випробуваних препаратів на відповідній лабораторній моделі аритмії серця (АС).
Значки () після чисел указують, що статистичні розходження р«е0,05 у порівнянні з контролем.
За результатами експериментів комплексно оцінювали протиаритмічну активність препаратів, широту спектра і безпеку їх дії (особливо при тривалому застосуванні і з урахуванням побічних ефектів) і визначали ізоефективні дози.
У перших серіях експериментів оцінювали антиаритмічну активність роздільно застосовуваних глюконатів калію і магнію. При цьому аконітинова, мембранодеструктивна і хлоридкальцієва моделі АС були перевірені на дорослих білих безпородних пацюках, строфантинова модель АС - на морських свинках і хлоридбарієва модель
АС - на кроликах (див. відповідно таблиці 1 і 2).
Таблиця 1
Порівняльні дані про антиаритмічну ефективність глюконатів калію і магнію на експериментальних моделях АС у пацюків релеРи
11111111 п вила | виг | Вижило | п ГАС, ФЖ | Вижило | п |ФЖ| Вижило
Контволь /:/: / |10| 1 | 0 | 1 |20|18| 17 | з /10|9| т
Панаматса" | 7| з | 1! | 2 |7|6| 4| 3 |7|6| т
Моглююнат/ | 8| 7 | " | «7 |81|3| 3 | г |7|2| 5
Лідсжан. | 8| 2 | 2 | ч |8|5| | «7 |8|5| з
Етмозин.// | 6 | 3 | З | "З |6|4| 4 | 2 |6|3| 3 (Новокаїнами 110 5 | й й |8|ж|831 56 р м
Верапламл../ | 6| 2 | 1 | 1 1|/|61|4| 4 | 2 | "6|"3'Ї|Ї з
Амісддарон.і// |10| 4 | з | з /6|"4| 4 | 2 |6|3| 3 кс 7 |6| 2 | 1! | 1 |6|5| 5 | 1! |6|5| т
Маоїї | 6| К | 2 | 2 |6|4| 4| 2 |6|5| з
Таблиця 2
Порівняльні дані про антиаритмічну ефективність глюконатів калію і магнію на експериментальних моделях АС у морських свинок і кроликів
Препарат
Ковтрль./ |6| 0 | 5 | 1 | 6 | 6 | 0 | 5 оозоохв.
Ктюкюнат/ |6| 3 | 27 | з | 5 | 5 | 3 | сгожовхви о Моглююнат/- |6| 4 | 2 | | 6 | 6 | 5 | гллояхви
І Підосвін.// |6| 2 | з | 2 2 | 6 | 6 | 3 | сляояхви
Амідарон./ |5)| 2 | "з | "мч | 6 | 6 || "зижойхви
При побіжному перегляді таблиць 1 і 2 може показатися, що роздільно застосовувані глюконати калію і магнію, дані про які виділені курсивом, свідчать тільки про придатність цих препаратів як антиаритмічних засобів, але не підтверджують їх ефективність у порівнянні з еталонними антиаритмічними препаратами відповідних класів.
Однак слід врахувати, що навіть роздільно застосовувані глюконати калію і магнію, по-перше, виявляють антиаритмічний ефект на всіх перевірених моделях АС і, по-друге, істотно менш токсичні, ніж їх відомі аналоги, і тому в нормальних дозах не можуть викликати побічні ефекти типу гіперкаліємії або гіпермагніємії.
Для обгрунтування другої переваги на дорослих білих безпородних пацюках були проведені експерименти по оцінці гострої токсичності з визначенням І Озо глюконатів калію і магнію та їх сумішей.
Було встановлено, що О5о чистого глюконату калію не менш 2500мг/кг при внутрішньочеревному введенні, а при внутрішньовенному введенні ІГОхо залежала від часу видачі всієї дози і складала не менш 450мг/кг для З0с, 58Омг/кг для їхв. і 110О0мг/кг для Зхв. В усіх випадках перевищення зазначених доз глюконату калію смерть пацюків, що не вижили, наставала від зупинки серця. Пацюки, що вижили, протягом 2-3 годин були млявими.
Потім їх стан практично не відрізнявся від контролю.
Ще більш високими виявилися показники І.О5о для чистого глюконату магнію. Так, при внутрішньочеревному введенні ГОзо складала не менш 2800мг/кг, а при внутрішньовенному введенні також залежала від часу видачі всієї дози і складала не менш 45Омг/кг для З0с, бО0Омг/кг для хв. і 140Омг/кг для Зхв.
Однак, на відміну від гіперкаліємії, у випадках перевищення зазначених доз глюконату магнію смерть пацюків, що не вижили, наставала від зупинки дихання на тлі різкої брадикардії. Токсичні прояви при внутрішньочеревному уведенні виявлялися через 3-4хв. Тварини переходили у виражено седативний, малорухомий стан, деякі засипали. Дихання ставало шумним, рідким і глибоким, протягом 12-30хв. розвивалося апное. Тварини, що вижили, протягом 3-5 годин перебували в загальмованому стані, здобували первісну активність поступово і лише через 12-15 годин не відрізнялися від контрольних.
ЇОво сумішей глюконатів калію і магнію, що були випробувані в зазначених далі в таблиці 3 мольних співвідношеннях від 1/4 до 1/6 у вигляді розчинів для ін'єкцій, у всіх випадках внутрішньочеревного введення не перевищувала 56 мл/кг для 595 і 28 мл/кг для 1095 розчину практично незалежно від того, був він приготовлений з застосуванням хлориду натрію або глюкози.
При такому способі введення токсичність залежала переважно від концентрації глюконату магнію, оскільки токсичні прояви і ЇО5о практично збіглися з даними, отриманими при його окремому (без глюконату калію) застосуванні.
При внутрішньовенному введенні І Озо сумішей глюконатів калію і магнію залежала від часу видачі всієї дози і для 595 розчину складала не менш 7мл/кг для З0с, 1Змл/кг для 1хв. і 2бмл/кг для Зхв.
Смерть тварин, що не вижили, (незалежно від способу введення сумішей глюконатів калію і магнію) наставала, як і при використанні чистого глюконату магнію, від апное на тлі різкої брадикардії.
Таким чином, глюконати калію і магнію та їх суміші відносяться до ІМ класу токсичності і тому в лікувальних або профілактичних дозах практично безпечні.
Дійсно, звичайні фармакологічні розрахунки з використанням приведених даних показують, що щонайнижча
Ї О5о іона магнію в складі глюконату не може бути гірше 155мг/кг, тоді як з довідкових даних відомо, що:
ЇОБо Ма5О:-7НгО дорівнює 770,9мг/кг, що відповідає І Ово 75мг/кг іонів магнію,
Ї О5о іонів магнію в складі МоСіІ»бНгО дорівнює 83,6 мг/кг, а найбільша з відомих І О5о іонів магнію в складі препарату "панангін", який, як зазначено вище є сумішшю аспарагінатів калію і магнію, не перевищує 140, 8мг/кг.
Більш ефектні дані про відновлення стабільного синусового ритму на моделях АС були отримані з застосуванням комбінацій глюконатів калію і магнію з різними мольними співвідношеннями (див. таблицю 3).
Таблиця З
Ефективність сумішей глюконатів калію і магнію при придушенні АС (у 95 від загального числа експериментів на моделях) співвідношення К/Ма
Як видно з таблиці 3, суміші глюконатів калію і магнію ефективно придушують аритмії незалежно від патогенезу. При цьому виділені зсувом вліво і курсивом дані підкреслюють, що як антиаритмічні препарати найефективніші суміші з мольними співвідношеннями калію і магнію від 1/4 до 1/6.
Для деяких моделей і оптимальної суміші глюконатів калію і магнію з співвідношенням К/Мд-1/5 був розрахований антиаритмічний індекс І О5о/ЕЮзо. Так, на аконітиновій моделі АС значення ЕЮОзо, яке відповідає короткочасному відновленню синусового ритму й визначено по глюконату магнію як більш токсичному компоненту, не перевищило 50мг/кг, тобто 8,395 від І Озо при внутрішньовенному введенні і дуже малої величини 1,895 від І О5о при внутрішньочеревному введенні глюконату магнію. Отже, І ЮО5у/ЕЮОзо укладається в інтервал від мінімум 12,0 до максимум 55,6. Аналогічна величина І Озо/ЕЮво для сульфату магнію, що уводиться внутрівенно, (по літературним даним) не перевищує 30,8.
Зі сказаного вище випливає, що: суміш глюконатів калію і магнію в оптимальному мольному співвідношенні перевершує по антиаритмічній активності пангамат кальцію і неорганічні солі калію і магнію на усіх вивчених моделях порушень серцевої діяльності; ефективність купірування приступів аритмії глюконатами калію і магнію і їх сумішами перевершує ефективність еталонних антиаритмічних препаратів на строфантиновій моделі АС і близька до їх ефективності на аконітиновій і хлоридбарієвій моделях АС; профілактична дія сумішей глюконатів калію і магнію на мембранодеструктивній моделі АС помітно вища, ніж у відомих антиаритмічних препаратів, і близька до їх дії на хлоридкальцієвій моделі АС.
Нижче приведені характерні приклади лікувальної і профілактичної антиаритмічної активності препаратів згідно з винаходом.
Приклад 1. У морської свинки масою 520г під етамінал-натрієвим наркозом зареєстрували вихідну ЕКГ, що свідчить про стабільну роботу серця. Потім у стегнову вену ввели розчин хлориду барію в дозі 4мг/кг. Через 15с на ЕКГ зареєстрували політопну шлуночкову екстрасистолічну аритмію по типу бігемінії.
Негайно в ту ж вену з розрахунку 2мл/кг увели розчин суміші глюконатів калію і магнію в дозах 20мг/кг і 8омг/кг відповідно. Відразу ж після введення був відзначений перехід у синусовий ритм тривалістю 2,4хв., після чого аритмія відновилася. Повторне введення половинної дози зазначеної суміші привело до відновлення стабільного синусового ритму.
Приклад 2. У пацюка масою 150г під етамінал-натрієвим наркозом зареєстрували вихідну ЕКГ, що свідчить про стабільну роботу серця. Потім у стегнову вену з розрахунку 2мл/кг увели розчин суміші глюконатів калію і магнію в дозах ЗОомг/кг і 150мг/кг відповідно, що незначно сповільнило серцеву діяльність.
Через 2хв. у ту ж вену ввели розчин аскорбінової кислоти в дозі 5Омг/кг, а ще через 1хв. - приготовлений ех
Іїетроге розчин сульфату заліза в дозі 1Омг/кг.
Через З30с на ЕКГ відзначені зміни шлуночкового комплексу у вигляді "гігантських" зубців Т, що вказують на ушкодження кардіоміоцитів.
У цей момент увели розчин хлориду кальцію в дозі 100мг/кг. На ЕКГ були зареєстровані одиничні шлуночкові екстрасистоли на тлі атріовентрикулярної блокади. Однак через всього 40с серцева діяльність участилася, а ще через 30с відновився нормальний синусовий ритм.
Через 3,3хв. були зареєстровані одиничні шлуночкові екстрасистоли, після чого стабільність синусового ритму більш не порушувалася (тоді як у контролі, тобто без попереднього введення суміші глюконатів калію і магнію, у цей же час такі екстрасистоли звичайно трансформувалися у фібриляцію шлуночків).
Більш ефектні дані про лікувальний антиаритмічної активності були отримані при введенні препаратів згідно з винаходом на тлі аміодарону.
Приклад 3. У морської свинки масою 560г під етамінал-натрієвим наркозом зареєстрували вихідну ЕКГ, що свідчить про стабільну роботу серця. Потім у стегнову вену ввели розчин хлориду барію в дозі 4мг/кг. Через 12с на ЕКГ була виявлена політопна шлуночкова екстрасистолічна аритмія по типу бігемінії. Негайно в ту ж вену ввели розчин гідрохлориду аміодарону в дозі 5мг/кг. Антиаритмічний ефект на ЕКГ не проявився. Через 2хв. у ту ж вену з розрахунку 2мл/кг розчин суміші глюконатів калію і магнію в дозах 20мг/кг і 8Омг/кг відповідно.
Уже під час введення був зареєстрований перехід у стабільний синусовий ритм.
Найбільший профілактичний антиаритмічний ефект був досягнутий при спільному одночасному введенні препаратів згідно з винаходом та аміодарону.
Приклад 4. У пацюка масою 160г під етамінал-натрієвим наркозом зареєстрували нормальну ЕКГ. Після цього в стегнову вену ввели розчин гідрохлориду аміодарону в дозі 5мг/кг і Змол/кг розчини суміші глюконатів калію і магнію в дозах відповідно ЗОмг/кг і 150мг/кг. Відзначено уповільнення серцевої діяльності.
Через 1хв. у ту ж вену ввели розчин хлориду кальцію в ударній дозі 220мг/кг. На ЕКГ з'явилися лише одиничні шлуночкові екстрасистоли на тлі атріовентрикулярної блокади, а вже через 40с серцева діяльність участилася, і ще через 30с відновився нормальний синусовий ритм.
І, нарешті, була перевірена ефективність профілактики аритмій при використанні препаратів згідно з винаходом в сполученні з інозином (рибоксином).
Приклад 5. У морської свинки масою 760г під етамінал-натрієвим наркозом зареєстрували нормальну ЕКГ.
Потім у стегнову вену ввели розчин строфантину в дозі 0,25мг/кг. Через 3,2хв. на електрокардіограмі зареєстрували політопну шлуночкову екстрасистолічну аритмію по типу бігемінії, що перейшла у шлуночкову тахікардію.
Негайно в ту ж вену ввели розчин суміші глюконатів калію і магнію і інозину в дозах Зомг/кг, 15Омг/кг і 1Омг/кг відповідно. Через 45с були зареєстровані епізоди синусового ритму. У ту ж вену повторно ввели половину первісної дози зазначеної суміші. Через З0с після введення був зареєстрований перехід у синусовий ритм, що періодично змінювався ідіовентрикулярним ритмом. Однак поступово епізоди шлуночкового ритму коротшали, а через 3 хвилини від моменту останнього введення препаратів відновився стабільний синусовий ритм. (3) Рекомендації з застосування препаратів згідно з винаходом засновані на експериментально установлених фактах: практичної відсутності холінолітичної активності глюконатів калію і магнію, їх дуже низької токсичності у високих разових дозах і здатності підвищувати антиаритмічну активність інших протиаритмічних засобів зі зниженням ризику виникнення аритмогенних ефектів (особливо в комбінації з препарата ми, що подовжують інтервал ОТ).
Тому глюконати калію і магнію порізно й у сумішах показані при інфаркті міокарда для профілактики і лікування порушень серцевого ритму.
Суміші глюконатів калію і магнію доцільно застосовувати: по-перше, як засоби купірування (переважно шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 3-5хв., або краплинно): приступів ектопічної аритмії внаслідок передозування серцевих глікозидів і пароксизмальної фібриляції передсердь, шлуночкової екстрасистолії і пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует" (навіть у випадках циркуляції аритмогенних імпульсів по додаткових шляхах) і по-друге, як засобу посилення ефективності і зниження ризику аритмогенної дії інших протиаритмічних препаратів (особливо тих, що подовжують інтервал ОТ).
Так, суміші глюконатів калію і магнію доцільно призначати одночасно із серцевими глікозидами і/або сечогінними засобами групи салуретиків для безпечного комплексного лікування серцевої недостатності.
Аналогічні суміші показані як засоби комплексного лікування порушень електролітного обміну для корекції рівня калію і магнію.
З лікарських форм кращі розчини для ін'єкцій, виготовлені на ізотонічних розчинах глюкози або хлориду натрію, і таблетки або капсули (які кращі при профілактиці аритмій). Промислова придатність. Винахід може бути швидко реалізований на існуючій промисловій базі по виробництву глюконатів калію і магнію, аміодарону і інозину і стандартних лікарських форм у вигляді розчинів для ін'єкцій і таблеток або капсул з загальновідомими фармацевтичне прийнятними наповнювачами.
Практичне застосування таких лікарських форм дозволить знизити ризик посилення аритмії при купіруванні її приступів і підвищити ефективність тривалого лікування і профілактики аритмій довільних видів.
Дійсно, результати експериментальних досліджень свідчать, що глюконати калію і магнію мають широкий спектр антиаритмічної активності і проявляють лікувальну і профілактичну протиаритмічну дію практично на усіх використаних експериментальних моделях аритмій серця. При цьому купірування приступів аритмії деякими препаратами згідно з винаходом досягається практично в момент їх введення, тоді як відомі антиаритмічні препарати (за винятком істотно менш ефективного розчину сульфату магнію) дають ефект за 1,3-1,5 хвилини після введення.
UA2002097473A 2002-09-16 2002-09-16 Антиаритмічний препарат на основі глюконової кислоти UA72317C2 (uk)

Priority Applications (3)

Application Number Priority Date Filing Date Title
UA2002097473A UA72317C2 (uk) 2002-09-16 2002-09-16 Антиаритмічний препарат на основі глюконової кислоти
AU2003228204A AU2003228204A1 (en) 2002-09-16 2003-01-04 Antiarrythmic agent
PCT/UA2003/000001 WO2004024135A1 (en) 2002-09-16 2003-01-04 Antiarrythmic agent

Applications Claiming Priority (1)

Application Number Priority Date Filing Date Title
UA2002097473A UA72317C2 (uk) 2002-09-16 2002-09-16 Антиаритмічний препарат на основі глюконової кислоти

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA72317C2 true UA72317C2 (uk) 2005-02-15

Family

ID=34271539

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UA2002097473A UA72317C2 (uk) 2002-09-16 2002-09-16 Антиаритмічний препарат на основі глюконової кислоти

Country Status (3)

Country Link
AU (1) AU2003228204A1 (uk)
UA (1) UA72317C2 (uk)
WO (1) WO2004024135A1 (uk)

Family Cites Families (6)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
US4778677A (en) * 1981-07-09 1988-10-18 Ebbesen Gerald K Method for treatment of nicotine craving
US6033653A (en) * 1990-07-03 2000-03-07 Antoun; Jacques Shampoo products comprising starch, a compound comprising boron, a compound comprising zinc, and water
RU2025973C1 (ru) * 1992-02-10 1995-01-09 Научно-производственное предприятие "Биофарм" Раствор для консервации живых органов
US5612061A (en) * 1994-10-14 1997-03-18 Rabkin; Simon W. Composition and method for the treatment of premenstrual syndrome
US5939394A (en) * 1996-01-18 1999-08-17 Fleming & Company Methods and compositions for the prevention and treatment of immunological disorders, inflammatory diseases and infections
WO1997026894A1 (en) * 1996-01-25 1997-07-31 Weglicki William B Intravenous magnesium gluconate for treatment of conditions caused by excessive oxidative stress due to free radical distribution

Also Published As

Publication number Publication date
AU2003228204A1 (en) 2004-04-30
WO2004024135A1 (en) 2004-03-25

Similar Documents

Publication Publication Date Title
Fall et al. Lactic acidosis: from sour milk to septic shock
Honerjäger Pharmacology of bipyridine phosphodiesterase III inhibitors
JP2945718B2 (ja) 冷蔵庫温度で安定なホリニン酸塩水溶液並びにその製造方法
BR112021002387A2 (pt) métodos para retardo de ocorrência de diabetes tipo 2 de início recente e para redução da progressão e tratamento de diabetes tipo 2
US4115576A (en) Compositions and method of employing the same for inhibiting alcohol intoxication
Roberts et al. Pharmacological evidence for the importance of catecholamines in cardiac rhythmicity
Melville et al. General systemic effects and electrocardiographic changes following injections of digitalis glycosides into the lateral ventricle of the brain
RU2223759C1 (ru) Антиаритмический препарат
UA72317C2 (uk) Антиаритмічний препарат на основі глюконової кислоти
KOUNENIS et al. Inhibition of acetylcholinesterase by the H2-receptor antagonist nizatidine
JP2009501734A (ja) 癌の治療方法
Nayler The pharmacological protection of the ischaemic heart: the use of calcium and beta-adrenoceptor antagonists
US5932541A (en) Method of adjusting the circadian rhythm of a mammal
Hill et al. Vasoactive intestinal polypeptide antagonists attenuate vagally induced tachycardia in the anesthetized dog
Wang et al. Hypoxic pulmonary hypertension (HPH) and iptakalim, a novel ATP‐sensitive potassium channel opener targeting smaller arteries in hypertension
Nalos et al. Adenosine triphosphate–magnesium chloride: relevance for intensive care
Umeki et al. Urinastatin (Kunitz-type proteinase inhibitor) reducing cisplatin nephrotoxicity
Elkady et al. Magnesium in intensive care unit: a review
CA2250106A1 (en) Drug preferably for inhibiting inflammation
US20090270340A1 (en) Methods of administering antitumor agent comprising deoxycytidine derivative
Jenkins et al. A review of drugs affecting the heart
Polumbo et al. The antiarrhythmic effect of lithium chloride for experimental ouabain-induced arrhythmias
EP0473108A2 (en) Preparation for treating renal disease
KR102767443B1 (ko) 퀴녹살린 카르복스아마이드 유도체 및 이를 유효성분으로 포함하는 교모세포종의 예방 또는 치료용 약학적 조성물
JPH0213644B2 (uk)