UA117120C2 - Спосіб регулювання окисно-відновного потенціалу в рециркуляційному баку або рециркуляційному баку абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів - Google Patents
Спосіб регулювання окисно-відновного потенціалу в рециркуляційному баку або рециркуляційному баку абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів Download PDFInfo
- Publication number
- UA117120C2 UA117120C2 UAA201505927A UAA201505927A UA117120C2 UA 117120 C2 UA117120 C2 UA 117120C2 UA A201505927 A UAA201505927 A UA A201505927A UA A201505927 A UAA201505927 A UA A201505927A UA 117120 C2 UA117120 C2 UA 117120C2
- Authority
- UA
- Ukraine
- Prior art keywords
- persulfate
- concentration
- reducing agent
- sample
- ppm
- Prior art date
Links
- 238000000034 method Methods 0.000 title claims abstract description 62
- 239000003546 flue gas Substances 0.000 title claims abstract description 49
- 238000006477 desulfuration reaction Methods 0.000 title claims abstract description 42
- 230000023556 desulfurization Effects 0.000 title claims abstract description 42
- UGFAIRIUMAVXCW-UHFFFAOYSA-N Carbon monoxide Chemical compound [O+]#[C-] UGFAIRIUMAVXCW-UHFFFAOYSA-N 0.000 title claims abstract description 27
- 150000001875 compounds Chemical class 0.000 title claims description 42
- 239000003638 chemical reducing agent Substances 0.000 claims abstract description 272
- 238000001556 precipitation Methods 0.000 claims abstract description 43
- 238000012360 testing method Methods 0.000 claims description 468
- JRKICGRDRMAZLK-UHFFFAOYSA-L peroxydisulfate Chemical compound [O-]S(=O)(=O)OOS([O-])(=O)=O JRKICGRDRMAZLK-UHFFFAOYSA-L 0.000 claims description 359
- QSHDDOUJBYECFT-UHFFFAOYSA-N mercury Chemical compound [Hg] QSHDDOUJBYECFT-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims description 215
- 229910052753 mercury Inorganic materials 0.000 claims description 213
- -1 persulfate ions Chemical class 0.000 claims description 140
- 239000011572 manganese Substances 0.000 claims description 91
- 239000002244 precipitate Substances 0.000 claims description 88
- PWHULOQIROXLJO-UHFFFAOYSA-N Manganese Chemical compound [Mn] PWHULOQIROXLJO-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims description 82
- 229910052748 manganese Inorganic materials 0.000 claims description 82
- 239000013049 sediment Substances 0.000 claims description 81
- WTDHULULXKLSOZ-UHFFFAOYSA-N Hydroxylamine hydrochloride Chemical compound Cl.ON WTDHULULXKLSOZ-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims description 53
- 238000010521 absorption reaction Methods 0.000 claims description 53
- HYHCSLBZRBJJCH-UHFFFAOYSA-M sodium hydrosulfide Chemical compound [Na+].[SH-] HYHCSLBZRBJJCH-UHFFFAOYSA-M 0.000 claims description 48
- 239000010802 sludge Substances 0.000 claims description 46
- ACVYVLVWPXVTIT-UHFFFAOYSA-N phosphinic acid Chemical compound O[PH2]=O ACVYVLVWPXVTIT-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims description 35
- NBIIXXVUZAFLBC-UHFFFAOYSA-N Phosphoric acid Chemical compound OP(O)(O)=O NBIIXXVUZAFLBC-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims description 34
- 239000003795 chemical substances by application Substances 0.000 claims description 33
- 150000002500 ions Chemical class 0.000 claims description 25
- XLYOFNOQVPJJNP-UHFFFAOYSA-N water Substances O XLYOFNOQVPJJNP-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims description 25
- 230000009467 reduction Effects 0.000 claims description 22
- QGZKDVFQNNGYKY-UHFFFAOYSA-O Ammonium Chemical compound [NH4+] QGZKDVFQNNGYKY-UHFFFAOYSA-O 0.000 claims description 21
- 239000007789 gas Substances 0.000 claims description 21
- NINIDFKCEFEMDL-UHFFFAOYSA-N Sulfur Chemical compound [S] NINIDFKCEFEMDL-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims description 19
- 230000001590 oxidative effect Effects 0.000 claims description 18
- 230000008021 deposition Effects 0.000 claims description 17
- 229910000147 aluminium phosphate Inorganic materials 0.000 claims description 16
- 230000001105 regulatory effect Effects 0.000 claims description 14
- 239000011734 sodium Substances 0.000 claims description 14
- 229910052717 sulfur Inorganic materials 0.000 claims description 9
- 239000011593 sulfur Substances 0.000 claims description 9
- 230000033228 biological regulation Effects 0.000 claims description 8
- 230000002829 reductive effect Effects 0.000 claims description 8
- UXFBCFUQKFJLTM-UHFFFAOYSA-L [Fe+].[Fe+].[O-]S([O-])(=O)=O Chemical group [Fe+].[Fe+].[O-]S([O-])(=O)=O UXFBCFUQKFJLTM-UHFFFAOYSA-L 0.000 claims description 7
- 238000006479 redox reaction Methods 0.000 claims description 7
- DGAQECJNVWCQMB-PUAWFVPOSA-M Ilexoside XXIX Chemical compound C[C@@H]1CC[C@@]2(CC[C@@]3(C(=CC[C@H]4[C@]3(CC[C@@H]5[C@@]4(CC[C@@H](C5(C)C)OS(=O)(=O)[O-])C)C)[C@@H]2[C@]1(C)O)C)C(=O)O[C@H]6[C@@H]([C@H]([C@@H]([C@H](O6)CO)O)O)O.[Na+] DGAQECJNVWCQMB-PUAWFVPOSA-M 0.000 claims description 5
- 229910052708 sodium Inorganic materials 0.000 claims description 5
- QAOWNCQODCNURD-UHFFFAOYSA-L Sulfate Chemical compound [O-]S([O-])(=O)=O QAOWNCQODCNURD-UHFFFAOYSA-L 0.000 claims description 4
- 229910052740 iodine Inorganic materials 0.000 claims description 3
- 238000011160 research Methods 0.000 claims description 3
- JIGWWGDIEUWCOR-UHFFFAOYSA-N 3-(1,4-diazabicyclo[3.2.2]nonan-4-yl)-6-fluorodibenzothiophene 5,5-dioxide Chemical compound C1=C2S(=O)(=O)C=3C(F)=CC=CC=3C2=CC=C1N1CCN2CCC1CC2 JIGWWGDIEUWCOR-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims 2
- 244000005894 Albizia lebbeck Species 0.000 claims 2
- 241000632511 Daviesia arborea Species 0.000 claims 2
- QAOWNCQODCNURD-UHFFFAOYSA-N Sulfuric acid Chemical compound OS(O)(=O)=O QAOWNCQODCNURD-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims 2
- 239000000969 carrier Substances 0.000 claims 2
- 241000566113 Branta sandvicensis Species 0.000 claims 1
- 244000209117 Castanea crenata Species 0.000 claims 1
- 235000003801 Castanea crenata Nutrition 0.000 claims 1
- 241000254173 Coleoptera Species 0.000 claims 1
- 244000241257 Cucumis melo Species 0.000 claims 1
- 235000015510 Cucumis melo subsp melo Nutrition 0.000 claims 1
- 239000001653 FEMA 3120 Substances 0.000 claims 1
- 240000001973 Ficus microcarpa Species 0.000 claims 1
- 244000068988 Glycine max Species 0.000 claims 1
- 235000010469 Glycine max Nutrition 0.000 claims 1
- 244000208060 Lawsonia inermis Species 0.000 claims 1
- 101710161955 Mannitol-specific phosphotransferase enzyme IIA component Proteins 0.000 claims 1
- 241000699670 Mus sp. Species 0.000 claims 1
- 240000008790 Musa x paradisiaca Species 0.000 claims 1
- 235000018290 Musa x paradisiaca Nutrition 0.000 claims 1
- 241000468053 Obodhiang virus Species 0.000 claims 1
- 240000000220 Panda oleosa Species 0.000 claims 1
- 235000016496 Panda oleosa Nutrition 0.000 claims 1
- 241000218657 Picea Species 0.000 claims 1
- 235000008331 Pinus X rigitaeda Nutrition 0.000 claims 1
- 235000011613 Pinus brutia Nutrition 0.000 claims 1
- 241000018646 Pinus brutia Species 0.000 claims 1
- 244000000231 Sesamum indicum Species 0.000 claims 1
- 235000003434 Sesamum indicum Nutrition 0.000 claims 1
- 244000269722 Thea sinensis Species 0.000 claims 1
- 240000003864 Ulex europaeus Species 0.000 claims 1
- 235000010730 Ulex europaeus Nutrition 0.000 claims 1
- 101000577937 Xenopus laevis Midkine-A Proteins 0.000 claims 1
- 244000295923 Yucca aloifolia Species 0.000 claims 1
- 235000004552 Yucca aloifolia Nutrition 0.000 claims 1
- 235000012044 Yucca brevifolia Nutrition 0.000 claims 1
- 235000017049 Yucca glauca Nutrition 0.000 claims 1
- STZJJZZLAXIFHB-DIRPKPHOSA-N [(3s,8r,9s,10r,13s,14s,17r)-17-acetyloxy-17-ethynyl-13-methyl-2,3,6,7,8,9,10,11,12,14,15,16-dodecahydro-1h-cyclopenta[a]phenanthren-3-yl] acetate;(8r,9s,13s,14s,17r)-17-ethynyl-13-methyl-7,8,9,11,12,14,15,16-octahydro-6h-cyclopenta[a]phenanthrene-3,17-dio Chemical compound OC1=CC=C2[C@H]3CC[C@](C)([C@](CC4)(O)C#C)[C@@H]4[C@@H]3CCC2=C1.C1C[C@]2(C)[C@@](C#C)(OC(C)=O)CC[C@H]2[C@@H]2CCC3=C[C@@H](OC(=O)C)CC[C@@H]3[C@H]21 STZJJZZLAXIFHB-DIRPKPHOSA-N 0.000 claims 1
- FJJCIZWZNKZHII-UHFFFAOYSA-N [4,6-bis(cyanoamino)-1,3,5-triazin-2-yl]cyanamide Chemical compound N#CNC1=NC(NC#N)=NC(NC#N)=N1 FJJCIZWZNKZHII-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims 1
- 206010000496 acne Diseases 0.000 claims 1
- 244000193174 agave Species 0.000 claims 1
- BFNBIHQBYMNNAN-UHFFFAOYSA-N ammonium sulfate Chemical compound N.N.OS(O)(=O)=O BFNBIHQBYMNNAN-UHFFFAOYSA-N 0.000 claims 1
- 229910052921 ammonium sulfate Inorganic materials 0.000 claims 1
- 235000011130 ammonium sulphate Nutrition 0.000 claims 1
- 235000001159 dosh Nutrition 0.000 claims 1
- 244000245171 dosh Species 0.000 claims 1
- 229940079593 drug Drugs 0.000 claims 1
- 239000003814 drug Substances 0.000 claims 1
- 210000005069 ears Anatomy 0.000 claims 1
- 239000002737 fuel gas Substances 0.000 claims 1
- 239000011022 opal Substances 0.000 claims 1
- 229940065287 selenium compound Drugs 0.000 claims 1
- 150000003343 selenium compounds Chemical class 0.000 claims 1
- JVBXVOWTABLYPX-UHFFFAOYSA-L sodium dithionite Chemical compound [Na+].[Na+].[O-]S(=O)S([O-])=O JVBXVOWTABLYPX-UHFFFAOYSA-L 0.000 claims 1
- 230000035900 sweating Effects 0.000 claims 1
- 239000000706 filtrate Substances 0.000 abstract description 97
- 238000005260 corrosion Methods 0.000 abstract description 20
- 230000007797 corrosion Effects 0.000 abstract description 20
- 239000002002 slurry Substances 0.000 abstract description 14
- 230000033116 oxidation-reduction process Effects 0.000 abstract description 4
- 239000006096 absorbing agent Substances 0.000 abstract 2
- 239000000523 sample Substances 0.000 description 512
- 239000000243 solution Substances 0.000 description 260
- BUGBHKTXTAQXES-UHFFFAOYSA-N Selenium Chemical compound [Se] BUGBHKTXTAQXES-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 193
- 229940082569 selenite Drugs 0.000 description 150
- MCAHWIHFGHIESP-UHFFFAOYSA-L selenite(2-) Chemical compound [O-][Se]([O-])=O MCAHWIHFGHIESP-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 149
- 238000012015 optical character recognition Methods 0.000 description 121
- 238000010438 heat treatment Methods 0.000 description 120
- 230000007423 decrease Effects 0.000 description 103
- 239000011669 selenium Substances 0.000 description 103
- 229910052711 selenium Inorganic materials 0.000 description 103
- 229940091258 selenium supplement Drugs 0.000 description 103
- 238000006243 chemical reaction Methods 0.000 description 76
- 238000004458 analytical method Methods 0.000 description 60
- 239000012085 test solution Substances 0.000 description 55
- GEHJYWRUCIMESM-UHFFFAOYSA-L sodium sulfite Chemical compound [Na+].[Na+].[O-]S([O-])=O GEHJYWRUCIMESM-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 50
- AKHNMLFCWUSKQB-UHFFFAOYSA-L sodium thiosulfate Chemical compound [Na+].[Na+].[O-]S([O-])(=O)=S AKHNMLFCWUSKQB-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 46
- 235000019345 sodium thiosulphate Nutrition 0.000 description 46
- 239000013068 control sample Substances 0.000 description 41
- 230000003647 oxidation Effects 0.000 description 35
- 238000007254 oxidation reaction Methods 0.000 description 35
- 239000011575 calcium Substances 0.000 description 30
- 229910052791 calcium Inorganic materials 0.000 description 28
- OYPRJOBELJOOCE-UHFFFAOYSA-N Calcium Chemical compound [Ca] OYPRJOBELJOOCE-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 27
- 230000000694 effects Effects 0.000 description 27
- AVXURJPOCDRRFD-UHFFFAOYSA-N Hydroxylamine Chemical compound ON AVXURJPOCDRRFD-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 25
- BAUYGSIQEAFULO-UHFFFAOYSA-L iron(2+) sulfate (anhydrous) Chemical compound [Fe+2].[O-]S([O-])(=O)=O BAUYGSIQEAFULO-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 25
- 235000010265 sodium sulphite Nutrition 0.000 description 25
- 230000015572 biosynthetic process Effects 0.000 description 24
- RWSOTUBLDIXVET-UHFFFAOYSA-M hydrosulfide Chemical compound [SH-] RWSOTUBLDIXVET-UHFFFAOYSA-M 0.000 description 20
- 229910000359 iron(II) sulfate Inorganic materials 0.000 description 19
- WQYVRQLZKVEZGA-UHFFFAOYSA-N hypochlorite Chemical compound Cl[O-] WQYVRQLZKVEZGA-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 18
- 239000007788 liquid Substances 0.000 description 18
- 239000002245 particle Substances 0.000 description 18
- 238000004448 titration Methods 0.000 description 18
- XTEGARKTQYYJKE-UHFFFAOYSA-M Chlorate Chemical compound [O-]Cl(=O)=O XTEGARKTQYYJKE-UHFFFAOYSA-M 0.000 description 14
- 239000000203 mixture Substances 0.000 description 14
- 235000011007 phosphoric acid Nutrition 0.000 description 14
- ISIJQEHRDSCQIU-UHFFFAOYSA-N tert-butyl 2,7-diazaspiro[4.5]decane-7-carboxylate Chemical compound C1N(C(=O)OC(C)(C)C)CCCC11CNCC1 ISIJQEHRDSCQIU-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 14
- 238000002347 injection Methods 0.000 description 12
- 239000007924 injection Substances 0.000 description 12
- VEXZGXHMUGYJMC-UHFFFAOYSA-M Chloride anion Chemical compound [Cl-] VEXZGXHMUGYJMC-UHFFFAOYSA-M 0.000 description 11
- 230000008859 change Effects 0.000 description 11
- 238000011156 evaluation Methods 0.000 description 11
- 239000010440 gypsum Substances 0.000 description 11
- 229910052602 gypsum Inorganic materials 0.000 description 11
- 239000011550 stock solution Substances 0.000 description 11
- 239000000126 substance Substances 0.000 description 10
- ZAMOUSCENKQFHK-UHFFFAOYSA-N Chlorine atom Chemical compound [Cl] ZAMOUSCENKQFHK-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 9
- XEEYBQQBJWHFJM-UHFFFAOYSA-N Iron Chemical compound [Fe] XEEYBQQBJWHFJM-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 9
- 239000000460 chlorine Substances 0.000 description 9
- 229910052801 chlorine Inorganic materials 0.000 description 9
- 238000010586 diagram Methods 0.000 description 9
- 239000011521 glass Substances 0.000 description 9
- 239000000654 additive Substances 0.000 description 8
- 230000000996 additive effect Effects 0.000 description 8
- 239000013078 crystal Substances 0.000 description 8
- 238000002845 discoloration Methods 0.000 description 8
- IMBKASBLAKCLEM-UHFFFAOYSA-L ferrous ammonium sulfate (anhydrous) Chemical compound [NH4+].[NH4+].[Fe+2].[O-]S([O-])(=O)=O.[O-]S([O-])(=O)=O IMBKASBLAKCLEM-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 8
- 239000011790 ferrous sulphate Substances 0.000 description 8
- 235000003891 ferrous sulphate Nutrition 0.000 description 8
- WKBOTKDWSSQWDR-UHFFFAOYSA-N Bromine atom Chemical compound [Br] WKBOTKDWSSQWDR-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 7
- GRYLNZFGIOXLOG-UHFFFAOYSA-N Nitric acid Chemical compound O[N+]([O-])=O GRYLNZFGIOXLOG-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 7
- 239000002253 acid Substances 0.000 description 7
- GDTBXPJZTBHREO-UHFFFAOYSA-N bromine Substances BrBr GDTBXPJZTBHREO-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 7
- 229910052794 bromium Inorganic materials 0.000 description 7
- 239000003153 chemical reaction reagent Substances 0.000 description 7
- PNDPGZBMCMUPRI-UHFFFAOYSA-N iodine Chemical compound II PNDPGZBMCMUPRI-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 7
- LBSANEJBGMCTBH-UHFFFAOYSA-N manganate Chemical compound [O-][Mn]([O-])(=O)=O LBSANEJBGMCTBH-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 7
- 239000002609 medium Substances 0.000 description 7
- 229910017604 nitric acid Inorganic materials 0.000 description 7
- 229940037003 alum Drugs 0.000 description 6
- 229940010514 ammonium ferrous sulfate Drugs 0.000 description 6
- 238000013459 approach Methods 0.000 description 6
- 230000008901 benefit Effects 0.000 description 6
- 230000001276 controlling effect Effects 0.000 description 6
- 230000007613 environmental effect Effects 0.000 description 6
- 229910000358 iron sulfate Inorganic materials 0.000 description 6
- NUJOXMJBOLGQSY-UHFFFAOYSA-N manganese dioxide Chemical compound O=[Mn]=O NUJOXMJBOLGQSY-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 6
- 239000007800 oxidant agent Substances 0.000 description 6
- 239000000047 product Substances 0.000 description 6
- 230000001172 regenerating effect Effects 0.000 description 6
- 239000007787 solid Substances 0.000 description 6
- 238000011282 treatment Methods 0.000 description 6
- 238000004065 wastewater treatment Methods 0.000 description 6
- QGZKDVFQNNGYKY-UHFFFAOYSA-N Ammonia Chemical compound N QGZKDVFQNNGYKY-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 5
- PXGOKWXKJXAPGV-UHFFFAOYSA-N Fluorine Chemical compound FF PXGOKWXKJXAPGV-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 5
- 229910045601 alloy Inorganic materials 0.000 description 5
- 239000000956 alloy Substances 0.000 description 5
- 238000002474 experimental method Methods 0.000 description 5
- 238000007667 floating Methods 0.000 description 5
- 229910052731 fluorine Inorganic materials 0.000 description 5
- 239000011737 fluorine Substances 0.000 description 5
- 229910052742 iron Inorganic materials 0.000 description 5
- WPBNNNQJVZRUHP-UHFFFAOYSA-L manganese(2+);methyl n-[[2-(methoxycarbonylcarbamothioylamino)phenyl]carbamothioyl]carbamate;n-[2-(sulfidocarbothioylamino)ethyl]carbamodithioate Chemical compound [Mn+2].[S-]C(=S)NCCNC([S-])=S.COC(=O)NC(=S)NC1=CC=CC=C1NC(=S)NC(=O)OC WPBNNNQJVZRUHP-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 5
- 239000000463 material Substances 0.000 description 5
- 238000005259 measurement Methods 0.000 description 5
- 238000002360 preparation method Methods 0.000 description 5
- 235000008733 Citrus aurantifolia Nutrition 0.000 description 4
- VTLYFUHAOXGGBS-UHFFFAOYSA-N Fe3+ Chemical compound [Fe+3] VTLYFUHAOXGGBS-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 4
- 235000011941 Tilia x europaea Nutrition 0.000 description 4
- 239000007864 aqueous solution Substances 0.000 description 4
- MZRFHMVDQDJLEA-UHFFFAOYSA-L calcium selenite hydrate Chemical compound O.[Ca+2].[O-][Se]([O-])=O MZRFHMVDQDJLEA-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 4
- 229910001447 ferric ion Inorganic materials 0.000 description 4
- WCYJQVALWQMJGE-UHFFFAOYSA-M hydroxylammonium chloride Chemical compound [Cl-].O[NH3+] WCYJQVALWQMJGE-UHFFFAOYSA-M 0.000 description 4
- 239000004571 lime Substances 0.000 description 4
- 229910052751 metal Inorganic materials 0.000 description 4
- 239000002184 metal Substances 0.000 description 4
- 150000002739 metals Chemical class 0.000 description 4
- 230000008569 process Effects 0.000 description 4
- 230000000717 retained effect Effects 0.000 description 4
- 125000003748 selenium group Chemical group *[Se]* 0.000 description 4
- CHQMHPLRPQMAMX-UHFFFAOYSA-L sodium persulfate Substances [Na+].[Na+].[O-]S(=O)(=O)OOS([O-])(=O)=O CHQMHPLRPQMAMX-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 4
- CWYNVVGOOAEACU-UHFFFAOYSA-N Fe2+ Chemical compound [Fe+2] CWYNVVGOOAEACU-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 3
- 235000019738 Limestone Nutrition 0.000 description 3
- ABLZXFCXXLZCGV-UHFFFAOYSA-N Phosphorous acid Chemical class OP(O)=O ABLZXFCXXLZCGV-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 3
- 230000002411 adverse Effects 0.000 description 3
- 229910021529 ammonia Inorganic materials 0.000 description 3
- 150000001450 anions Chemical class 0.000 description 3
- 239000003245 coal Substances 0.000 description 3
- 230000001419 dependent effect Effects 0.000 description 3
- 238000013461 design Methods 0.000 description 3
- 239000012717 electrostatic precipitator Substances 0.000 description 3
- 238000005516 engineering process Methods 0.000 description 3
- 239000006028 limestone Substances 0.000 description 3
- 239000000376 reactant Substances 0.000 description 3
- 230000008929 regeneration Effects 0.000 description 3
- 238000011069 regeneration method Methods 0.000 description 3
- 239000007921 spray Substances 0.000 description 3
- 239000013589 supplement Substances 0.000 description 3
- DHCDFWKWKRSZHF-UHFFFAOYSA-L thiosulfate(2-) Chemical compound [O-]S([S-])(=O)=O DHCDFWKWKRSZHF-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 3
- ZCYVEMRRCGMTRW-UHFFFAOYSA-N 7553-56-2 Chemical compound [I] ZCYVEMRRCGMTRW-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- IJGRMHOSHXDMSA-UHFFFAOYSA-N Atomic nitrogen Chemical compound N#N IJGRMHOSHXDMSA-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- RWSOTUBLDIXVET-UHFFFAOYSA-N Dihydrogen sulfide Chemical compound S RWSOTUBLDIXVET-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- 241000196324 Embryophyta Species 0.000 description 2
- VEXZGXHMUGYJMC-UHFFFAOYSA-N Hydrochloric acid Chemical compound Cl VEXZGXHMUGYJMC-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- CYTYCFOTNPOANT-UHFFFAOYSA-N Perchloroethylene Chemical compound ClC(Cl)=C(Cl)Cl CYTYCFOTNPOANT-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- 241000231663 Puffinus auricularis Species 0.000 description 2
- 101100316117 Rattus norvegicus Unc50 gene Proteins 0.000 description 2
- CDBYLPFSWZWCQE-UHFFFAOYSA-L Sodium Carbonate Chemical compound [Na+].[Na+].[O-]C([O-])=O CDBYLPFSWZWCQE-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 2
- RAHZWNYVWXNFOC-UHFFFAOYSA-N Sulphur dioxide Chemical compound O=S=O RAHZWNYVWXNFOC-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- XGGLLRJQCZROSE-UHFFFAOYSA-K ammonium iron(iii) sulfate Chemical compound [NH4+].[Fe+3].[O-]S([O-])(=O)=O.[O-]S([O-])(=O)=O XGGLLRJQCZROSE-UHFFFAOYSA-K 0.000 description 2
- UMEAURNTRYCPNR-UHFFFAOYSA-N azane;iron(2+) Chemical compound N.[Fe+2] UMEAURNTRYCPNR-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- 239000006227 byproduct Substances 0.000 description 2
- WUKWITHWXAAZEY-UHFFFAOYSA-L calcium difluoride Chemical compound [F-].[F-].[Ca+2] WUKWITHWXAAZEY-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 2
- 229910001634 calcium fluoride Inorganic materials 0.000 description 2
- OSGAYBCDTDRGGQ-UHFFFAOYSA-L calcium sulfate Chemical compound [Ca+2].[O-]S([O-])(=O)=O OSGAYBCDTDRGGQ-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 2
- RCTYPNKXASFOBE-UHFFFAOYSA-M chloromercury Chemical compound [Hg]Cl RCTYPNKXASFOBE-UHFFFAOYSA-M 0.000 description 2
- 238000000354 decomposition reaction Methods 0.000 description 2
- 230000003247 decreasing effect Effects 0.000 description 2
- 238000010790 dilution Methods 0.000 description 2
- 239000012895 dilution Substances 0.000 description 2
- 238000001035 drying Methods 0.000 description 2
- 229910001039 duplex stainless steel Inorganic materials 0.000 description 2
- 239000000428 dust Substances 0.000 description 2
- 239000003344 environmental pollutant Substances 0.000 description 2
- 210000001061 forehead Anatomy 0.000 description 2
- 229910052736 halogen Inorganic materials 0.000 description 2
- 150000002367 halogens Chemical class 0.000 description 2
- XLYOFNOQVPJJNP-ZSJDYOACSA-N heavy water Substances [2H]O[2H] XLYOFNOQVPJJNP-ZSJDYOACSA-N 0.000 description 2
- JGJLWPGRMCADHB-UHFFFAOYSA-N hypobromite Inorganic materials Br[O-] JGJLWPGRMCADHB-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- 230000003993 interaction Effects 0.000 description 2
- 239000011630 iodine Substances 0.000 description 2
- 238000003973 irrigation Methods 0.000 description 2
- 230000002262 irrigation Effects 0.000 description 2
- 230000000670 limiting effect Effects 0.000 description 2
- 231100000719 pollutant Toxicity 0.000 description 2
- 238000011084 recovery Methods 0.000 description 2
- 150000003839 salts Chemical class 0.000 description 2
- 238000004062 sedimentation Methods 0.000 description 2
- 229910000338 selenium disulfide Inorganic materials 0.000 description 2
- JNMWHTHYDQTDQZ-UHFFFAOYSA-N selenium sulfide Chemical compound S=[Se]=S JNMWHTHYDQTDQZ-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- 229960005265 selenium sulfide Drugs 0.000 description 2
- 238000004088 simulation Methods 0.000 description 2
- 238000003860 storage Methods 0.000 description 2
- PITRLQVCKQARGI-UHFFFAOYSA-N sulfane Chemical compound S.S.S PITRLQVCKQARGI-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 2
- 238000009827 uniform distribution Methods 0.000 description 2
- 239000002351 wastewater Substances 0.000 description 2
- LCPVQAHEFVXVKT-UHFFFAOYSA-N 2-(2,4-difluorophenoxy)pyridin-3-amine Chemical compound NC1=CC=CN=C1OC1=CC=C(F)C=C1F LCPVQAHEFVXVKT-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 1
- PMYDPQQPEAYXKD-UHFFFAOYSA-N 3-hydroxy-n-naphthalen-2-ylnaphthalene-2-carboxamide Chemical compound C1=CC=CC2=CC(NC(=O)C3=CC4=CC=CC=C4C=C3O)=CC=C21 PMYDPQQPEAYXKD-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 1
- 241000251468 Actinopterygii Species 0.000 description 1
- BHPQYMZQTOCNFJ-UHFFFAOYSA-N Calcium cation Chemical compound [Ca+2] BHPQYMZQTOCNFJ-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 1
- 241000905957 Channa melasoma Species 0.000 description 1
- KRHYYFGTRYWZRS-UHFFFAOYSA-M Fluoride anion Chemical compound [F-] KRHYYFGTRYWZRS-UHFFFAOYSA-M 0.000 description 1
- 241000282412 Homo Species 0.000 description 1
- FYYHWMGAXLPEAU-UHFFFAOYSA-N Magnesium Chemical compound [Mg] FYYHWMGAXLPEAU-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 1
- 241001465754 Metazoa Species 0.000 description 1
- 229910019142 PO4 Inorganic materials 0.000 description 1
- 240000007377 Petunia x hybrida Species 0.000 description 1
- 235000004789 Rosa xanthina Nutrition 0.000 description 1
- 241000109329 Rosa xanthina Species 0.000 description 1
- 239000005864 Sulphur Substances 0.000 description 1
- 230000001133 acceleration Effects 0.000 description 1
- 230000002378 acidificating effect Effects 0.000 description 1
- 150000007513 acids Chemical class 0.000 description 1
- 230000004913 activation Effects 0.000 description 1
- 239000013543 active substance Substances 0.000 description 1
- 150000003863 ammonium salts Chemical class 0.000 description 1
- 150000001449 anionic compounds Chemical class 0.000 description 1
- 239000012736 aqueous medium Substances 0.000 description 1
- 229910052785 arsenic Inorganic materials 0.000 description 1
- RQNWIZPPADIBDY-UHFFFAOYSA-N arsenic atom Chemical compound [As] RQNWIZPPADIBDY-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 1
- AQLMHYSWFMLWBS-UHFFFAOYSA-N arsenite(1-) Chemical compound O[As](O)[O-] AQLMHYSWFMLWBS-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 1
- 238000003556 assay Methods 0.000 description 1
- QVGXLLKOCUKJST-UHFFFAOYSA-N atomic oxygen Chemical compound [O] QVGXLLKOCUKJST-UHFFFAOYSA-N 0.000 description 1
- 231100000693 bioaccumulation Toxicity 0.000 description 1
- 229910001424 calcium ion Inorganic materials 0.000 description 1
- 229910052799 carbon Inorganic materials 0.000 description 1
- 239000003054 catalyst Substances 0.000 description 1
- 238000004140 cleaning Methods 0.000 description 1
- 230000015271 coagulation Effects 0.000 description 1
- 238000005345 coagulation Methods 0.000 description 1
- 239000010883 coal ash Substances 0.000 description 1
- 238000002530 cold vapour atomic fluorescence spectroscopy Methods 0.000 description 1
- 239000003086 colorant Substances 0.000 description 1
- 239000000567 combustion gas Substances 0.000 description 1
- 238000010960 commercial process Methods 0.000 description 1
- 239000000470 constituent Substances 0.000 description 1
- 239000000498 cooling water Substances 0.000 description 1
- 239000008367 deionised water Substances 0.000 description 1
- 229910021641 deionized water Inorganic materials 0.000 description 1
- 238000001514 detection method Methods 0.000 description 1
- 238000011161 development Methods 0.000 description 1
- 230000018109 developmental process Effects 0.000 description 1
- BVTBRVFYZUCAKH-UHFFFAOYSA-L disodium selenite Chemical compound [Na+].[Na+].[O-][Se]([O-])=O BVTBRVFYZUCAKH-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 1
- 230000035622 drinking Effects 0.000 description 1
- 238000003487 electrochemical reaction Methods 0.000 description 1
- 239000003792 electrolyte Substances 0.000 description 1
- 238000000921 elemental analysis Methods 0.000 description 1
- 230000008030 elimination Effects 0.000 description 1
- 238000003379 elimination reaction Methods 0.000 description 1
- 238000001704 evaporation Methods 0.000 description 1
- 230000008020 evaporation Effects 0.000 description 1
- 230000003203 everyday effect Effects 0.000 description 1
- 239000010881 fly ash Substances 0.000 description 1
- 235000011389 fruit/vegetable juice Nutrition 0.000 description 1
- 230000036571 hydration Effects 0.000 description 1
- 238000006703 hydration reaction Methods 0.000 description 1
- 229910000037 hydrogen sulfide Inorganic materials 0.000 description 1
- 239000012535 impurity Substances 0.000 description 1
- 238000009616 inductively coupled plasma Methods 0.000 description 1
- 238000013101 initial test Methods 0.000 description 1
- 238000009434 installation Methods 0.000 description 1
- 238000011835 investigation Methods 0.000 description 1
- 150000008040 ionic compounds Chemical class 0.000 description 1
- RUTXIHLAWFEWGM-UHFFFAOYSA-H iron(3+) sulfate Chemical compound [Fe+3].[Fe+3].[O-]S([O-])(=O)=O.[O-]S([O-])(=O)=O.[O-]S([O-])(=O)=O RUTXIHLAWFEWGM-UHFFFAOYSA-H 0.000 description 1
- 229910000360 iron(III) sulfate Inorganic materials 0.000 description 1
- 230000000155 isotopic effect Effects 0.000 description 1
- 238000009533 lab test Methods 0.000 description 1
- 239000011777 magnesium Substances 0.000 description 1
- 229910052749 magnesium Inorganic materials 0.000 description 1
- 239000001095 magnesium carbonate Substances 0.000 description 1
- ZLNQQNXFFQJAID-UHFFFAOYSA-L magnesium carbonate Chemical compound [Mg+2].[O-]C([O-])=O ZLNQQNXFFQJAID-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 1
- 235000014380 magnesium carbonate Nutrition 0.000 description 1
- 229910000021 magnesium carbonate Inorganic materials 0.000 description 1
- 230000014759 maintenance of location Effects 0.000 description 1
- 150000002697 manganese compounds Chemical group 0.000 description 1
- 238000004519 manufacturing process Methods 0.000 description 1
- 238000004949 mass spectrometry Methods 0.000 description 1
- 239000011159 matrix material Substances 0.000 description 1
- 230000007246 mechanism Effects 0.000 description 1
- 229960002523 mercuric chloride Drugs 0.000 description 1
- LWJROJCJINYWOX-UHFFFAOYSA-L mercury dichloride Chemical compound Cl[Hg]Cl LWJROJCJINYWOX-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 1
- 229910021645 metal ion Inorganic materials 0.000 description 1
- 229910052752 metalloid Inorganic materials 0.000 description 1
- DWCZIOOZPIDHAB-UHFFFAOYSA-L methyl green Chemical compound [Cl-].[Cl-].C1=CC(N(C)C)=CC=C1C(C=1C=CC(=CC=1)[N+](C)(C)C)=C1C=CC(=[N+](C)C)C=C1 DWCZIOOZPIDHAB-UHFFFAOYSA-L 0.000 description 1
- 238000002156 mixing Methods 0.000 description 1
- 231100001228 moderately toxic Toxicity 0.000 description 1
- 239000003471 mutagenic agent Substances 0.000 description 1
- 101150115538 nero gene Proteins 0.000 description 1
- 229910052757 nitrogen Inorganic materials 0.000 description 1
- 235000015097 nutrients Nutrition 0.000 description 1
- 238000005457 optimization Methods 0.000 description 1
- 229910052760 oxygen Inorganic materials 0.000 description 1
- 239000001301 oxygen Substances 0.000 description 1
- 239000007793 ph indicator Substances 0.000 description 1
- NBIIXXVUZAFLBC-UHFFFAOYSA-K phosphate Chemical compound [O-]P([O-])([O-])=O NBIIXXVUZAFLBC-UHFFFAOYSA-K 0.000 description 1
- 239000010452 phosphate Substances 0.000 description 1
- 239000000843 powder Substances 0.000 description 1
- 230000002265 prevention Effects 0.000 description 1
- 230000001737 promoting effect Effects 0.000 description 1
- 239000011253 protective coating Substances 0.000 description 1
- 238000010926 purge Methods 0.000 description 1
- 229920006395 saturated elastomer Polymers 0.000 description 1
- 238000012216 screening Methods 0.000 description 1
- 239000010865 sewage Substances 0.000 description 1
- 229910000029 sodium carbonate Inorganic materials 0.000 description 1
- 239000011655 sodium selenate Substances 0.000 description 1
- 229960001881 sodium selenate Drugs 0.000 description 1
- 235000018716 sodium selenate Nutrition 0.000 description 1
- 229960001471 sodium selenite Drugs 0.000 description 1
- 239000011781 sodium selenite Substances 0.000 description 1
- 235000015921 sodium selenite Nutrition 0.000 description 1
- 238000005507 spraying Methods 0.000 description 1
- 238000010186 staining Methods 0.000 description 1
- 239000007858 starting material Substances 0.000 description 1
- 239000000725 suspension Substances 0.000 description 1
- 210000004243 sweat Anatomy 0.000 description 1
- 231100000331 toxic Toxicity 0.000 description 1
- 230000002588 toxic effect Effects 0.000 description 1
- 239000011573 trace mineral Substances 0.000 description 1
- 235000013619 trace mineral Nutrition 0.000 description 1
- 230000009466 transformation Effects 0.000 description 1
- 230000007704 transition Effects 0.000 description 1
- 229910001428 transition metal ion Inorganic materials 0.000 description 1
- 239000003643 water by type Substances 0.000 description 1
- 230000003313 weakening effect Effects 0.000 description 1
- 238000005303 weighing Methods 0.000 description 1
Classifications
-
- B—PERFORMING OPERATIONS; TRANSPORTING
- B01—PHYSICAL OR CHEMICAL PROCESSES OR APPARATUS IN GENERAL
- B01D—SEPARATION
- B01D53/00—Separation of gases or vapours; Recovering vapours of volatile solvents from gases; Chemical or biological purification of waste gases, e.g. engine exhaust gases, smoke, fumes, flue gases, aerosols
- B01D53/34—Chemical or biological purification of waste gases
-
- B—PERFORMING OPERATIONS; TRANSPORTING
- B01—PHYSICAL OR CHEMICAL PROCESSES OR APPARATUS IN GENERAL
- B01D—SEPARATION
- B01D53/00—Separation of gases or vapours; Recovering vapours of volatile solvents from gases; Chemical or biological purification of waste gases, e.g. engine exhaust gases, smoke, fumes, flue gases, aerosols
- B01D53/34—Chemical or biological purification of waste gases
- B01D53/46—Removing components of defined structure
- B01D53/48—Sulfur compounds
- B01D53/50—Sulfur oxides
-
- B—PERFORMING OPERATIONS; TRANSPORTING
- B01—PHYSICAL OR CHEMICAL PROCESSES OR APPARATUS IN GENERAL
- B01D—SEPARATION
- B01D53/00—Separation of gases or vapours; Recovering vapours of volatile solvents from gases; Chemical or biological purification of waste gases, e.g. engine exhaust gases, smoke, fumes, flue gases, aerosols
- B01D53/34—Chemical or biological purification of waste gases
- B01D53/346—Controlling the process
-
- B—PERFORMING OPERATIONS; TRANSPORTING
- B01—PHYSICAL OR CHEMICAL PROCESSES OR APPARATUS IN GENERAL
- B01D—SEPARATION
- B01D53/00—Separation of gases or vapours; Recovering vapours of volatile solvents from gases; Chemical or biological purification of waste gases, e.g. engine exhaust gases, smoke, fumes, flue gases, aerosols
- B01D53/34—Chemical or biological purification of waste gases
- B01D53/46—Removing components of defined structure
- B01D53/48—Sulfur compounds
- B01D53/50—Sulfur oxides
- B01D53/501—Sulfur oxides by treating the gases with a solution or a suspension of an alkali or earth-alkali or ammonium compound
-
- B—PERFORMING OPERATIONS; TRANSPORTING
- B01—PHYSICAL OR CHEMICAL PROCESSES OR APPARATUS IN GENERAL
- B01D—SEPARATION
- B01D53/00—Separation of gases or vapours; Recovering vapours of volatile solvents from gases; Chemical or biological purification of waste gases, e.g. engine exhaust gases, smoke, fumes, flue gases, aerosols
- B01D53/34—Chemical or biological purification of waste gases
- B01D53/46—Removing components of defined structure
- B01D53/64—Heavy metals or compounds thereof, e.g. mercury
-
- B—PERFORMING OPERATIONS; TRANSPORTING
- B01—PHYSICAL OR CHEMICAL PROCESSES OR APPARATUS IN GENERAL
- B01D—SEPARATION
- B01D2251/00—Reactants
- B01D2251/10—Oxidants
- B01D2251/106—Peroxides
-
- B—PERFORMING OPERATIONS; TRANSPORTING
- B01—PHYSICAL OR CHEMICAL PROCESSES OR APPARATUS IN GENERAL
- B01D—SEPARATION
- B01D2251/00—Reactants
- B01D2251/20—Reductants
-
- B—PERFORMING OPERATIONS; TRANSPORTING
- B01—PHYSICAL OR CHEMICAL PROCESSES OR APPARATUS IN GENERAL
- B01D—SEPARATION
- B01D2251/00—Reactants
- B01D2251/20—Reductants
- B01D2251/206—Ammonium compounds
Landscapes
- Engineering & Computer Science (AREA)
- Chemical & Material Sciences (AREA)
- Health & Medical Sciences (AREA)
- Biomedical Technology (AREA)
- Environmental & Geological Engineering (AREA)
- Analytical Chemistry (AREA)
- General Chemical & Material Sciences (AREA)
- Oil, Petroleum & Natural Gas (AREA)
- Chemical Kinetics & Catalysis (AREA)
- Treating Waste Gases (AREA)
Abstract
Цей винахід стосується, взагалі, галузі регулювання викидів та, зокрема, нового та корисного способу та/або системи, за допомогою яких здійснюється контроль різних типів проблем, пов'язаних з корозією та/або осадженням, у принаймні частині системи газоочисника вологої десульфуризації топкових газів (WFGD). В одному варіанті здійснення спосіб та/або система цього винаходу ґрунтуються на подачі принаймні одного відновлювального агента до шламу газоочисника вологої десульфуризації топкових газів, щоб знизити окисно-відновний потенціал в шламі абсорбційної колони, який міститься усередині газоочисника вологої десульфуризації топкових газів. В іще іншому варіанті здійснення спосіб та/або система цього винаходу регулюють окисно-відновний потенціал у принаймні одному випускному потоці шламу, фільтрату та/або розчину абсорбційної колони з газоочисника вологої десульфуризації топкових газів.
Description
184 зн 1.4- - Мп, 06- ов ЧИ «З з 02 а щі -02- Ми?" Ши ше. -0.4- -0.6 -1,0 -4 - -1.8 і -1.8 | в. -4-1012345678910111213141516 рН
Фіг. 2А
Дані щодо родинної заявки
Для цієї заявки заявляється пріоритет за попередньою патентною заявкою США
Мо 61/671,007, яка подана 12 липня 2012 року та яка має назву " Спосіб регулювання сполук та умов у пристрої вологої десульфуризації топкових газів (М/ЕО0Б)". Повний текст вказаної патентної заявки включено у цей опис винаходу у повному обсязі шляхом посилання.
Галузь та попередній рівень техніки 1. Галузь, до якої відноситься винахід
Цей винахід стосується, взагалі, галузі регулювання викидів та, зокрема, нового та корисного способу та/або системи, за допомогою яких здійснюється контроль різних типів проблем, пов'язаних з корозією та/або осадженням, у принаймні частині системи газоочисника вологої десульфуризації топкових газів (М/С). В одному варіанті здійснення спосіб та/або система цього винаходу грунтується на подачі принаймні одного відновлювального агента до шламу газоочисника вологої десульфуризації топкових газів, щоб знизити потенціал окиснення- відновлення в шламі абсорбційної колони, який міститься усередині газоочисника вологої десульфуризації топкових газів. В іще іншому варіанті здійснення цього винаходу пропонується спосіб та/або система регулювання окисно-відновного потенціалу у принаймні одному випускному потоці шламу, фільтрату та/або розчину абсорбційної колони з газоочисника вологої десульфуризації топкових газів. 2. Опис відповідного рівня техніки
Використовуються різноманітні процеси та технології регулювання 505, а інші знаходяться на різних стадіях розробки. Комерційні процеси включають вологі, напівсухі (розпилювання шламу з висушуванням) та повністю сухі процеси. Газоочисник вологої десульфуризації топкових газів (МУЕСЮ) є домінуючою в усьому світі технологією регулювання 502, що походить від станцій енергопостачання, на приблизно 8595 встановлених потужностей, проте системи сухої десульфуризації топкових газів (ОБО) також застосовуються для вибраних варіантів, які використовуються для зниження сірки.
Види процесів вологого газоочищення часто зумовлюються реагентом та іншими параметрами процесу. Первинний реагент, що застосовується у вологих газоочисниках, - це вапняк. Проте, можна застосовувати будь-який лужний реагент, особливо там, де специфічні
Зо для місця застосування економічні чинники дають перевагу. Інші звичайні реагенти - це вапно (Сас), вапно з додаванням магнію (МОоО та Сас), аміак (МНз) та карбонат натрію (МагСОз).
Ряд вологих процесів також класифікуються або як системи, в яких не можна здійснювати регенерацію, або як системи, в яких можна здійснювати регенерацію. У системах, в яких не можна здійснювати регенерацію, реагент у газоочиснику витрачається для того, щоб безпосередньо генерувати побічний продукт, який містить сірку, такий як гіпс. У системах, в яких можна здійснювати регенерацію, реагент, що витрачається, регенерують на окремому етапі, щоб відновити матеріал реагенту для подальшого застосування та отримати окремий побічний продукт, такий як елементарна сірка. Домінуючі системи з реагентом у вигляді вапна або вапняку, які застосовуються сьогодні, - це системи, в яких не можна здійснювати регенерацію. У багатьох випадках системи, в яких можна здійснювати регенерацію, модифікували як системами з реагентом у вигляді вапна або вапняку, в яких не можна здійснювати регенерацію, щоб знизити витрати та покращити корисність пристрою.
Як відомо фахівцям у цій галузі, найбільш звичайний модуль абсорбційної колони М/С - це конструкція колони з розпилювальним зрошенням (дивись, наприклад, 5іеат/й5 депегайоп апа изе, 4151 Едйіоп, Кійо апа іш, Еа5., Сорупдні 2005, Те Вабсоск а М/йсох Сотрапу,
Вагрегіоп, Опіо, 0О.5.А., особливо Глава 35 - Регулювання діоксиду сірки, текст якої включено шляхом посилання до цього опису винаходу у її повному обсязі). У найбільш звичайному пристрої М/ЕСО топковий газ надходить збоку колони з розпилювальним зрошенням приблизно біля її серединної точки та виходить через перехідну ділянку угорі. У верхній частині модуля (зона абсорбції) відбувається очищення топкового газу для видалення 505», у той час як нижня частина модуля служить невід'ємним реакційним баком для шламу (також часто називається баком системи рециркуляції (або баком системи рециркуляції абсорбційної колони) та зоною окиснення) для виконання хімічних реакцій для отримання гіпсу. Абсорбційні колони, які вільно стоять, зазвичай мають діаметр у діапазоні від 20 футів до 80 футів (від 6 метрів до 24 метрів), та їх висота може сягати 150 футів (46 метрів). У деяких конструкціях нижній реакційний бак розширюється униз, внаслідок чого збільшується діаметр бака для збільшення запасу матеріалу шламу та подовження терміну утримання. Інші ключові компоненти включають насоси рециркуляції шламу, міжпросторові колектори розпилювання та сопла для впорскування шламу, відокремлювачі вологи для мінімізації викиду вологи, систему впорскування окиснювального бо повітря, мішалки реакційного бака для шламу для запобігання осадженню та перфорований лоток для підвищення видалення 50». Ілюстрацію прикладу М/ЕОСО показано на Фігурі 1.
Було визначено, що коли більш високі концентрації (зазвичай більш ніж приблизно 150 ч./млн. (ррт)) одного або більше дуже сильних окиснювачів, таких як персульфат, перманганат, манганат, гіпохлорит, хлорат, азотна кислота, йод, бром, хлор, фтор або комбінації будь-яких їх двох або більше, які існують або утворюються, у шламі та/або розчині баку системи рециркуляції (або баку системи рециркуляції абсорбційної колони - АКТ), поєднуються 3, як мінімум, термодинамічно сприятливим рН та окиснювально-відновлювальним потенціалом (ОБР) у вологому газоочиснику, тоді розчинний марганець (Мп?) утворює осад МпіхОу та шкідливо впливає на природу, кількість та/"або умови повторної емісії ртуті та емісії селену у системі М/ЕСЮО. Фігура 2А - це діаграма Пурбе для марганцю. У будь-якій точці діаграми надається термодинамічно найстійкіша (та теоретично найбільш повна) форма цього елемента при заданому потенціалі та умові рН. Особливий інтерес викликає ділянка для МпО». Діаграма демонструє, що утворення МпО»: є переважним при збільшенні Е(М) (тобто ОКР) у діапазоні рН від 5 до 6, який є звичайним робочим діапазоном рН для вологого газоочисника. Зверніть увагу, що приблизно 200 мВ (ту) слід відняти від вісі "у", щоб порівняти Е(М) з виміряними даними
ОЕР, де застосовується насичений Ад/АдсіІ електрод порівняння. Інтерес також представляють діаграми Пурбе для ртуті та селену (дивись Фігури 28 та 2С, відповідно), оскільки ці елементи та їхні різні сполуки та/або іонні форми також потребують регулювання, щоб звернути увагу на різні проблеми, пов'язані з повторною емісією ртуті та емісією селену.
Також було визначено, що частина осадженого МпхОу має тенденцію збиратися на стінках вологого газоочисника нижче лінії рідини у нижній половині бака системи рециркуляції. Там, де та коли МпхОу збирається на стінках вологого газоочисника, виготовлених зі сплаву АПоу 2205 (ОМ5 532205, сплаву дуплексної нержавіючої сталі), спостерігали, що під осадом утворюється точкова корозія. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії можливе пояснення механізму цієї корозії полягає у тому, що МпхОу утворює гальванічний елемент зі сплавом стінки, спричиняючи корозію. В окремих стендових експериментах з корозією було продемонстровано, що присутність діоксиду марганцю (МпОг2) збільшує корозію, проте утворення гальванічного елемента насправді не було підтверджено.
Крім того, у деяких випадках бажано також регулювати утворення різних кислотних іонів, які
Зо утворюються у присутності іонів персульфату, оскільки вони будуть вступати в реакцію у присутності катіонів кальцію, утворюючи сульфат кальцію та відповідний газоподібний галоген.
Цей газоподібний галоген буде потім також вступати в реакцію у шламі або розчині АКТ, утворюючи, відповідно, іони гіпохлориту, іони гіпоброміту та/або іони гіпойодиту, як показано на прикладах рівнянь нижче. 52О822СІ-2Саз- »2СабОг2 С» 52О822В2Са-»2СавОде- ВІ 52О822І--2Сам--2Савогг-нівг
Сіг-НгО--2Ня--СГ СІЮ:
Віг-НгО--2Н---ВГ ВО.
І--Н2г6Оо--2Н:-Я-НО-
Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії вважають, що утворення іонів гіпохлориту, іонів гіпоброміту та/або іонів гіпойодиту негативно впливає на рН та ОКР у шламі або розчині АКТ.
Враховуючи вищезазначене, у цій галузі існує потреба у способі та /або системі, за допомогою яких регулюються осади на основі марганцю, а також інші пов'язані з корозією та/або небажані осади у баку системі рециркуляції (або у баку системи рециркуляції абсорбційної колони - АКТ) системи вологої десульфуризації топкових газів (М/С). Крім того, у цій галузі існує потреба у способі та/або системі, які, дозволяючи або сприяючи досягненню однієї або більше вищезгаданих цілей, не впливали б негативно на кількість або тип викиду селену та/або ртуті в навколишнє середовище, звичайне для М/ЕСО. Крім того, існує потреба у способі та/або системі, які б дозволяли регулювати окисно-відновний потенціал у випускному потоці шламу, фільтрату та/або розчину абсорбційної колони 3 газоочисника вологої десульфуризації топкових газів.
Суть винаходу
Цей винахід стосується, взагалі, галузі регулювання викидів та, зокрема, нового та корисного способу та/або системи, за допомогою яких здійснюється контроль різних типів проблем, пов'язаних з корозією та/або осадженням, у принаймні частині системи газоочисника вологої десульфуризації топкових газів (М/С). В одному варіанті здійснення спосіб та/або система цього винаходу грунтуються на подачі принаймні одного відновлювального агента до бо шламу газоочисника вологої десульфуризації топкових газів, щоб знизити окисно-відновний потенціал в шламі абсорбційної колони, який міститься усередині газоочисника вологої десульфуризації топкових газів. В іще іншому варіанті здійснення спосіб та/або система цього винаходу регулюють окисно-відновний потенціал у принаймні одному випускному потоці шламу, фільтрату та/або розчину з абсорбційної колони газоочисника вологої десульфуризації топкових газів.
Отже, один аспект цього винаходу стосується способу регулювання окисно-відновного потенціалу у баку системи рециркуляції або у баку системи рециркуляції абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів, при цьому спосіб включає етапи: (ї) подачу принаймні одного відновлювального агента до частини шламу або розчину бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони, або принаймні одного випускного потоку з них; та (її) сприяння тому, щоб принаймні один відновлювальний агент вступив в реакцію з однією або більше окиснювальними сполуками та/або іонами, які є присутніми у частині шламу або розчину бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони, або принаймні одного випускного потоку з них, так щоб досягти зменшення окисно-відновного потенціалу бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони у принаймні одному випускному потоці з них, або у комбінації бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони та принаймні одного випускного потоку з них.
В іще іншому аспекті цього винаходу пропонується спосіб регулювання окисно-відновного потенціалу у баку системи рециркуляції або баку системи рециркуляції абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів, при цьому спосіб включає етапи: (а) подачу принаймні одного відновлювального агента до частини шламу або розчину бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони; (Б) сприяння тому, щоб принаймні один відновлювальний агент вступив в реакцію з однією або більше окиснювальними сполуками та/або іонами, які є присутніми у частині шламу або розчину бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони, так щоб досягти зменшення окисно-відновного потенціалу бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони; та (с) сприяння тому, щоб принаймні один відновлювальний агент далі регулював, попереджав або усував осадження марганцю з розчинного марганцю, присутнього у
Зо шламі або розчині бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів, шляхом регулювання окисно- відновного потенціалу у шламі або розчині бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів.
В іще іншому аспекті цього винаходу пропонується спосіб регулювання окисно-відновного потенціалу у баку системи рециркуляції або баку системи рециркуляції абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів, при цьому спосіб включає етапи: (І) подачу принаймні одного відновлювального агента до частини шламу або розчину бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони; (І) сприяння тому, щоб принаймні один відновлювальний агент вступив в реакцію з однією або більше окиснювальними сполуками та/або іонами, які є присутніми у частині шламу або розчину бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони, так щоб досягти зменшення окисно-відновного потенціалу бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони; (ПП) сприяння тому, щоб принаймні один відновлювальний агент далі регулював, попереджав або усував осадження марганцю з розчинного марганцю, присутнього у шламі або розчині бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів, шляхом регулювання окисно- відновного потенціалу у шламі або розчині бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів та (ІМ) сприяння тому, щоб принаймні один відновлювальний агент регулював повторну емісію ртуті у системі вологої десульфуризації топкових газів шляхом регулювання окисно-відновного потенціалу у шламі або розчині бака системи рециркуляції або бака системи рециркуляції абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів.
На різні ознаки новизни, які характеризують цей винахід, особливо вказується у формулі винаходу, яка додається та яка утворює частину розкриття цього винаходу. Для кращого розуміння винаходу, переваг його функціонування та специфічних переваг, які набуваються завдяки його застосуванню, посилання робиться на супроводжувальний ілюстративний матеріал та опис, у яких проілюстровано приклади варіантів здійснення винаходу.
Стислий опис ілюстративного матеріалу
Фігура 1 - це зображення звичайного пристрою вологої десульфуризації топкових газів (510) (М/габ).
Фігура 2А - діаграма Пурбе для марганцю.
Фігура 28 - діаграма Пурбе для ртуті.
Фігура 2С - діаграма Пурбе для селену.
Фігура З - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 1500Х та аналіз за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕЮО5) осаду, утвореного (із застосуванням розчину сульфіту натрію.
Фігура 4 - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 4500Х та за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕЮО5) осаду, утвореного із застосуванням розчину сульфіту натрію.
Фігура 5 - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 1900Х та за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕЮО5) осаду, утвореного із застосуванням розчину сульфіту натрію.
Фігура 6 - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 150Х та за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕЮО5) осаду, утвореного із застосуванням розчину сульфату заліза).
Фігура 7 - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 750Х та за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕЮО5) осаду, утвореного із застосуванням розчину сульфату заліза).
Фігура 8 - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 250Х та за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕЮО5) осаду, утвореного із застосуванням розчину феросульфату амонію (ІІ).
Фігура 9 - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 1500Х та за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕО5) осаду, утвореного із застосуванням розчину феросульфату амонію (ІІ).
Фігура 10 - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 1500Х та за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕЮО5) осаду, утвореного із застосуванням розчину гідросульфіду натрію.
Фігура 11 - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 750Х та за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕО5), на плямі 1, осаду, утвореного із
Зо застосуванням розчину гідросульфіду натрію.
Фігура 12 - аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) при 750Х та за допомогою енергодисперсійного спектрометра (ЕО5), на плямі 2, осаду, утвореного із застосуванням розчину гідросульфіду натрію.
Фігура 13 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого гідросульфіду та ОКР і рН, Фільтрат 2010 - без нагрівання.
Фігура 14 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого гідросульфіду та концентрацією персульфату, що залишився, Фільтрат 2010 - без нагрівання.
Фігура 15 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого гідросульфіду та ОКР і рН, Фільтрат 2010 - після нагрівання.
Фігура 16 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого гідросульфіду та концентрацією персульфату, що залишився, Фільтрат 2010 - після нагрівання.
Фігура 17 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого НАН та ОКР і рн, синтетичний, без нагрівання.
Фігура 18 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого НАН та персульфатом, що залишився, синтетичний, без нагрівання.
Фігура 19 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого НАН та ОКР і рн, синтетичний, після нагрівання.
Фігура 20 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого НАН та персульфатом, що залишився, синтетичний, після нагрівання.
Фігура 21 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого НАН та ОКР і рн,
Фільтрат 2010, без нагрівання.
Фігура 22 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого НАН та персульфату, що залишився, Фільтрат 2010, без нагрівання.
Фігура 23 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого НАН та ОКР і рн,
Фільтрат 2010, після нагрівання.
Фігура 24 - графік, який ілюструє взаємозв'язок між кількістю доданого НАН та персульфату, що залишився, Фільтрат 2010, після нагрівання.
Фігура 25 - графік, що ілюструє різні графіки залежності ОКР від доданого Манз.
Фігура 26 - графік, що ілюструє різні графіки залежності ОРР від доданого Маго2Оз на основі 60 ч./млн. (ррт) 52Оз32..
Фігура 27 - графік, що ілюструє різні графіки залежності ОКР від доданого Ма»5Оз на основі ч./млн. 5Оз32,
Фігура 28 - графік, що ілюструє різні графіки залежності ОКР від доданого Ге5О4-7НгО на основі ч./млн. Ге.
Фігура 29 - графік, що ілюструє різні графіки залежності ОЕР від доданого НзРоОз.
Фігура 30 - графік, що ілюструє різні графіки залежності ОКР від доданого МНгОН.
Фігура 31 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 1.
Фігура 32 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка ненагрітого осаду Тестового зразка 1.
Фігура 33 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 2.
Фігура 34 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка ненагрітого осаду Тестового зразка 2.
Фігура 35 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 3.
Фігура 36 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка ненагрітого осаду Тестового зразка 3.
Фігура 37 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 4.
Фігура 38 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 5.
Фігура 39 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 6.
Фігура 40 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка ненагрітого осаду Тестового зразка 6.
Фігура 41 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 7.
Фігура 42 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 8.
Фігура 43 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 9.
Фігура 44 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 10.
Фігура 45 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка ненагрітого осаду Тестового зразка 10.
Фігура 46 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 11.
Фігура 47 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка ненагрітого осаду Тестового зразка 11.
Зо Фігура 48 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 12.
Фігура 49 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 13.
Фігура 50 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка нагрітого осаду Тестового зразка 1.
Фігура 51 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка нагрітого осаду Тестового зразка 2.
Фігура 52 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка нагрітого осаду Тестового зразка 3.
Фігура 53 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка нагрітого осаду Тестового зразка 6.
Фігура 54 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка нагрітого осаду Тестового зразка 10.
Фігура 55 - це аналіз за допомогою растрового електронного мікроскопа (ЗЕМ) зразка нагрітого осаду Тестового зразка 11.
Фігура 56 - це графік, на якому порівнюються відновлювальні агенти без персульфату, 742 ч./млрд. (ррб) селеніту (очікується) у синтетичному розчині.
Фігура 57 - це графік, на якому порівнюються відновлювальні агенти з персульфатом, збагаченим селенітом 955 ч./млрд. (очікується) у синтетичному розчині.
Фігура 58 - це графік, на якому порівнюються відновлювальні агенти, збагачені селенітом 955 ч./млрд. у Фільтраті 2010 (селеніт 782 ч./млрд.).
Фігура 59 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 1.
Фігура 60 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 2.
Фігура 61 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 3.
Фігура 62 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 4.
Фігура 63 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 5.
Фігура 64 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 6.
Фігура 65 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 7.
Фігура 66 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 8.
Фігура 67 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 9.
Фігура 68 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 10. бо Фігура 69 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 11.
Фігура 70 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 12.
Фігура 71 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 13.
Фігура 72 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 14.
Фігура 73 - фотографія, на якій порівнюється нагрітий та ненагрітий Тестовий зразок 15.
Фігура 74 - це графік, на якому порівнюються відновлювальні агенти без персульфату, додано 100 ч./млрд. ртуті, у синтетичному розчині.
Фігура 75 - це графік, на якому порівнюються відновлювальні агенти з персульфатом, збагаченим 100 ч./млрд. ртуті, у синтетичному розчині; та
Фігура 76 - це графік, на якому порівнюються відновлювальні агенти з персульфатом, збагаченим 100 ч./млрд. ртуті, у Фільтраті 2010 (28 ч./млрд.).
Докладний опис винаходу
Незважаючи на те, що в цьому винаході буде описана система газоочисника вологої десульфуризації топкових газів, цей винахід не обмежується нею. Навпаки, спосіб та/або систему цього винаходу можна застосовувати у будь-якій ситуації, де різні проблеми, пов'язані з корозією та/або осадженням, є присутніми самі по собі у середовищі бака системи рециркуляції абсорбційної колони.
Як зазначено вище, цей винахід стосується, взагалі, галузі регулювання викидів та, зокрема, нового та корисного способу та/або системи, за допомогою яких здійснюється контроль різних типів проблем, пов'язаних з корозією та/або осадженням, у принаймні частині системи газоочисника вологої десульфуризації топкових газів (МУЕОЮ). В одному варіанті здійснення спосіб та/"або система цього винаходу грунтується на подачі принаймні одного відновлювального агента до шламу газоочисника вологої десульфуризації топкових газів, щоб знизити окисно-відновний потенціал в шламі абсорбційної колони, який міститься усередині газоочисника вологої десульфуризації топкових газів. В іще іншому варіанті здійснення спосіб та/або система цього винаходу регулюють окисно-відновний потенціал у принаймні одному випускному потоці шламу, фільтрату та/або розчину абсорбційної колони з газоочисника вологої десульфуризації топкових газів.
Як обговорюється вище, було визначено, що високий окисно-відновний потенціал (ОКР) та концентрація одного або більше дуже сильних окиснювачів, таких як персульфат, перманганат,
Ко) манганат, гіпохлорит, хлорат, азотна кислота, йод, бром, хлор, фтор або комбінації будь-яких їх двох або більше, будучи вони сполуками або іонами, у баку системи рециркуляції абсорбційної колони (АКТ) вологого газоочисника спричиняють осадження розчинного марганцю. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, вважають, що відкладення осаду з діоксиду марганцю (МпоО») на стінках АКТ може утворити гальванічний елемент, який спричиняє корозію або також підсилює умови, які спричиняють корозію. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якого одного рішення, один можливий спосіб регулювання, зниження та/або ослаблення ОКР у АКТ полягає у зниженні ОКР шляхом регулювання, усунення та/або зниження концентрації або кількості однієї або більше окиснювальних сполук та/або іонів, які існують в АКТ. Такі окиснювальні сполуки та/або іони включають, проте не обмежуються ними, персульфат, перманганат, манганат, гіпохлорит, хлорат, азотну кислоту, йод, бром, хлор, фтор або комбінації будь-яких їх двох або більше. В іншому варіанті здійснення цим винаходом пропонується регулювати, знижувати та/(або ослаблювати ОКР у АКТ шляхом зниження ОКР регулюванням, усуненням та/або зниженням концентрації або кількості персульфату (у формі іонів тощо), який існує або утворюється у АКТ УММЕСО. Незважаючи на те, що цей винахід описано стосовно корозії, яка виникає в АКТ, виготовленого зі АПоу 2205 (ШМ5 532205, сплав дуплексної нержавіючої сталі), цей винахід не обмежується цим. Навпаки, корозія може виникати та виникає у великому ряді сплавів на основі заліза, та у зв'язку з цим цей винахід стосується будь-якої ситуації, де необхідно регулювати ОКР для зменшення, регулювання та/або ослаблення корозивної природи середовища в АКТ. У цьому розділі, так само як і повсюди в описі та формулі винаходу, термін "персульфат" визначено як такий, що включає один з або обидва іони пероксодисульфату (52Ов2) або іони пероксомоносульфату (5052).
Отже, як застосовується повсюди у описі та формулі винаходу, термін "персульфат" включає як іони персульфату, так і інші форми зазначених вище іонних сполук, незважаючи на те, чи зв'язані такі іони у хімічну композицію, чи в іонний стан, оскільки вони знаходяться у розчині.
В одному варіантів здійснення цей винахід стосується застосування принаймні одного відновлювального агента для регулювання ОКР в АКТ та/або в одному або більше випускних потоків з нього. В одному варіанті здійснення один або більше відновлювальних агентів, які застосовуються у зв'язку з системою та/або способом цього винаходу, розроблено так, щоб знижувати ОКР в АКТ та/або в одному або більше випускних потоках з нього, так щоб бо регулювати, усувати та/або знижувати концентрацію або кількість персульфату, який існує або утворюється в АКТ М/БСОО. Крім того, також представляє інтерес той факт, що ОКР АКТ має відомий вплив на склад селену, розчинність марганцю та повторну емісію ртуті. Отже, в одному випадку цей винахід спрямований на спосіб та/або систему, які дозволяють регулювати, усувати та/або знижувати концентрацію або кількість персульфату, який існує або утворюється в АКТ
МУБОО. У деяких варіантах здійснення спосіб та/"або система цього винаходу не впливає негативно на кількість селену та/або ртуті, які випускаються та/або повторно випускаються з
Мгаб.
В одному варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу може подаватися у будь-якій придатній формі до будь-якої придатної точки АКТ, через яку здійснюється додавання, та/або одного або більше випускних потоків з нього. Наприклад, в одному варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу може подаватися у формі порошку, водного розчину, суспензії або у будь-якій іншій придатній формі, яка дозволяє подавати принаймні один відновлювальний агент цього винаходу до шламу або розчину АКТ, та/або дозволяє подавати до принаймні одного випускного потоку з АКТ. Як зрозуміють фахівці у цій галузі, придатні способи та обладнання для подачі принаймні одного відновлювального агента цього винаходу до АКТ або до принаймні одного випускного потоку з нього відомі у цій галузі Наприклад, водний розчин, що містить один або більше відновлювальних агентів цього винаходу, можна подавати до АКТ або до одного або більше випускних потоків з нього, застосовуючи будь-який придатний спосіб, відомий у цій галузі.
В одному варіанті здійснення цим винаходом пропонується зменшувати кількість або концентрацію персульфату в АКТ та/або у випускному потоці з нього до рівня нижче приблизно 150 ч./млн., нижче приблизно 125 ч./млн., нижче приблизно 100 ч./млн., нижче приблизно 75 ч./млн., нижче приблизно 50 ч./млн., нижче приблизно 25 ч./млн., або нижче приблизно 10 ч./млн., або нижче приблизно 5 ч./млн., або навіть нижче приблизно 1 ч./млн. У цьому розділі, так само як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб утворити нові та/або неописані діапазони. В іншому варіанті здійснення цим винаходом пропонується зменшувати кількість або концентрацію будь-якої однієї або більше окиснювальних сполук та/або іонів (наприклад, персульфату, перманганату, манганату, гіпохлориту, хлорату, азотної кислоти, йоду, брому, хлору, фтору або комбінацій
Зо будь-яких їх двох або більше) в АКТ та/або випускному потоці з нього до рівня нижче приблизно 150 ч./млн., нижче приблизно 125 ч./млн., нижче приблизно 100 ч./млн., нижче приблизно 75 ч./млн., нижче приблизно 50 ч./млн., нижче приблизно 25 ч./млн., або нижче приблизно 10 ч./млн., або нижче приблизно 5 ч./млн., або навіть нижче приблизно 1 ч./млн. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб утворити нові та/або неописані діапазони.
У світлі вищеописаного, в одному варіанті здійснення цей винахід стосується способу та/або системи, за допомогою яких подається принаймні один відновлювальний агент до АКТ та/або до принаймні одного випускного потоку з нього, для того щоб досягти зниження ОРР в АКТ або
ОРР у випускному потоці. Як буде показано далі, зниження ОБР в АКТ або в принаймні одному випускному потоці з нього відбувається принаймні частково за рахунок того факту, що внаслідок додавання одного або більше відновлювальних агентів до АКТ та/або до принаймні одного випускного потоку з нього знижується кількість або концентрація однієї або більше окиснювальних сполук та/або іонів (наприклад, персульфату, перманганату, манганату, гіпохлориту, хлорату, азотної кислоти, йоду, брому, хлору, фтору або комбінацій будь-яких їх двох або більше) у розчині, що, у свою чергу, зумовлює зниження ОКР в АКТ та/або ОКР в принаймні одному випускному потоці з нього, так щоб мінімізувати осадження марганцевих сполук, сприяти утворенню іону селену та/або підтримувати відновлювальне середовище для більш низького окиснювального стану для іону перехідного металу, іону іншого металу або металоїдного іону та інших складників шламу, таких як, проте не обмежуючись ними, різні аніонні сполуки (наприклад, арсеніт та/або селеніт).
Проте, у деяких варіантах здійснення створення менш окиснювального середовища в АКТ або у принаймні одному випускному потоці з нього шляхом додавання принаймні одного відновлювального агента, може стати причиною збільшення повторної емісії ртуті. Отже, деякі варіанти здійснення цього винаходу одночасно звертаються до розв'язання проблеми необхідності зниження ОКР в АКТ та/або у принаймні одному випускному потоці з нього, З одночасним розв'язанням проблеми регулювання, обмеження, ослаблення та/або усунення тієї кількості ртуті, яка повторно емітується.
Для цього винаходу також представляє інтерес вибірковість принаймні одного з відновлювальних агентів для регулювання ОКР в АКТ та/або в принаймні одному випускному 60 потоці з нього, а не в спроможності вступати в реакцію з будь-якими надлишковими окиснювальними агентами в АКТ або в принаймні одному випускному потоці з нього, які зустрічаються здебільшого у повітрі примусового окиснення, внаслідок чого відбувається конкуренція з принаймні одним відновлювальним агентом. Наслідком такої конкуренції може бути те, що ОКР в АКТ або ОБР у принаймні одному випускному потоці з нього залишиться незмінним або не знизиться, як бажано, внаслідок чого на занадто низькому рівні будуть відбуватися зниження, ослаблення та/або усунення осадження марганцю та відсутність середовища в АКТ або у принаймні одному випускному потоці з нього, що сприяє, до бажаного рівня, утворенню іонів селеніту.
Хоча і не бажаючи обмежуватися будь-яким одним набором переваг, деякі з факторів, які враховуються при виборі відновлювального агента, - це вартість, безпечність та зручність роботи з ним, а також відомі реакції осадження або побічного осадження. Враховуючи це, в одному варіанті здійснення цей винахід спрямований на застосування принаймні одного відновлювального агента, вибраного з натрію тіосульфату (Маг52Оз), натрію сульфіту (Маг50О), сульфату заліза (Ії) (також відомий як сульфат двовалентного заліза - Геб5О4), фосфористої кислоти (НзРОз), феросульфату амонію (І) (також відомий як залізоамонійний галун - (МНа2гБе(5054)2), гідроксиламіну гідрохлориду (НАН, також відомий як гідроксиламонію хлорид -
НОМНеНСЇ), гіпофосфористої кислоти (НРА - НзРО»), або комбінації будь-яких їх двох або більше, будь-яких їх трьох або більше, будь-яких їх чотирьох або більше, будь-яких їх п'яти або більше, будь-яких їх шести або більше, або суміші принаймні однієї форми або сполуки з їх семи. Слід зазначити, що принаймні один відновлювальний агент цього винаходу можна вибрати з будь-якої форми сполук, перелічених вище. Оскільки деякі з перелічених вище сполук мають численні стани гідратації (наприклад, ГезО4), можливо, щоб принаймні один або більше відновлювальних агентів з переліку вищезгаданих відновлювальних агентів мали численні хімічні сполуки, які знаходяться у межах обсягу цього винаходу. Отже, вищезгаданий перелік включає як гідровані форми, так і безводні форми, оскільки присутність зв'язаної води не є шкідливим фактором для способу та/або системи цього винаходу.
Звернемося до кожного з перелічених вище відновлювальних агентів. У цьому описі винаходу буде обговорюватися приклад електрохімічної реакції для кожного відновлювального агента у присутності прикладу окиснювальної сполуки та/або іону, іону персульфату (наприклад,
Зо іонів пероксодисульфату (52О82-)). Слід розуміти, що хоча реакції, які обговорюються далі, застосовують персульфат та специфічно іони пероксодисульфату (52О82-), це винахід не обмежується ним. Навпаки, придатні реакції, які застосовують один або більше відновлювальних агентів, які обговорюються далі, можуть відбуватися також з іншими окиснювальними агентами, сполуками та/або іонами (наприклад, іонами пероксомоносульфату (5057), персульфатом, перманганатом, манганатом, гіпохлоритом, хлоратом, азотною кислотою, йодом, бромом, хлором, фтором або комбінаціями будь-яких їх двох або більше).
Якщо інше не стверджується, реакції, що обговорюються далі, відбуваються у водному середовищі, розташованому в АКТ, де принаймні приблизно 65 масових відсотків середовища - це вода, принаймні приблизно 70 масових відсотків середовища - це вода, принаймні приблизно 75 масових відсотків середовища - це вода, принаймні приблизно 80 масових відсотків середовища - це вода, або навіть принаймні приблизно 85 масових відсотків середовища - це вода, при цьому решта - це різноманітні суспендовані та/(або розчинені тверді сполуки. У випадку принаймні одного випускного потоку з АКТ середовище, яке утворює випускний потік, складається з принаймні приблизно 65 масових відсотків води, з принаймні приблизно 70 масових відсотків води, з принаймні приблизно 75 масових відсотків води, з принаймні приблизно 80 масових відсотків води або навіть з принаймні приблизно 85 масових відсотків води, при цьому решта - це різноманітні суспендовані та/або розчинені тверді сполуки. В іще іншому варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу додають до випускного потоку після однієї або більше обробок для видалення принаймні одного типу суспендованої твердої речовини та/або розчиненої твердої речовини. Беручи це до уваги, перелічені вище діапазони стосовно кількості води у середовищі випускного потоку також застосовуються у цьому варіанті здійснення. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб отримати нові та/або неописані діапазони.
Принаймні один відновлювальний агент цього винаходу впорскують у будь-якому придатному місці у пристрій вологої десульфуризації топкових газів (М/С). Одна необмежувальна точка впорскування для принаймні одного відновлювального агента цього винаходу знаходиться у пристрої вологої десульфуризації топкових газів (М/С) на всмоктувальному боці рециркуляційного насоса, при цьому застосовується будь-який спосіб бо впорскування, відомий фахівцям у цій галузі. Придатні способи впорскування включають будь-
який відомий спосіб впорскування для впорскування розчину на основі води, де у випадку цього винаходу розчин на основі води містить принаймні один відновлювальний агент. Крім того, цей винахід не обмежується будь-яким одним способом впорскування та/або точкою впорскування.
Як буде зрозуміло фахівцям у цій галузі, точка впорскування та/або спосіб впорскування будуть змінюватися залежно від природи або типу пристрою УМЕСО, установки, на якій встановлено пристрій М/ЕСО, тощо.
В одному варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу - це розчин натрію тіосульфату (Маг52Оз), який вступає в реакцію з іонами персульфату згідно з наступною хімічною реакцією у водному розчині: 52Ов2--2520О32-25042--55О62 Е - 2,09 В.
Маг52Оз також відновлює аніон гіпохлориту (аніон у хлорці) та, виконуючи це, стає окисненим до сульфату. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, вважають, що іони гіпохлориту утворюються, коли високі концентрації персульфату присутні в АКТ, оскільки персульфат може окиснювати хлорид до хлору. В одному варіанті здійснення відношення відновлювального агента тіосульфату натрію (Маг52Оз), який застосовується для регулювання
ОРР в АКТ та/або ОРКР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить приблизно 0,5 моля тіосульфату натрію (Маг252О3) на моль іонів персульфату, або приблизно 0,75 моля тіосульфату натрію (Маг52Оз3) на моль іонів персульфату, або приблизно один (1) моль тіосульфату натрію (Маг52Оз) на моль іонів персульфату, приблизно 1,25 моля тіосульфату натрію (Маг252О3) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,5 моля тіосульфату натрію (Маг52Оз) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,75 моля тіосульфату натрію (Маг52Оз) на моль іонів персульфату, або приблизно два (2) молі тіосульфату натрію (Маг52Оз) на моль іонів персульфату, або приблизно 2,25 моля тіосульфату натрію (Маг252О3) на моль іонів персульфату, або навіть приблизно 2,5 моля тіосульфату натрію (Маг252О3) на моль іонів персульфату. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб отримати нові та/або неописані діапазони. В іншому варіанті здійснення кількість відновлювального агента тіосульфату натрію (Маг252Оз), який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОКР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить діапазон від половини стехіометричної кількості до
Зо трикратної стехіометричної кількості, при цьому за основу береться стехіометрична кількість, необхідна для здійснення вищезгаданої реакції з персульфатом.
В іще іншому варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу - це розчин натрію сульфіту (Маг5Оз), який вступає в реакцію з іонами персульфату згідно з наступною хімічною реакцією:
ЗОз32НгО52О872е-504242Н ге 25042 Е-2,94 В.
Як можна бачити з електричних потенціалів реакції, докладно описаної у цьому описі винаходу, вищевказана хімічна реакція має другий найвищий електрохімічний потенціал відновлювальних агентів цього винаходу. В одному варіанті здійснення відношення відновлювального агента сульфіту натрію (Маг5Оз), який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОКР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить приблизно 0,5 моля сульфіту натрію (Ма»5О»з) на моль іонів персульфату, або приблизно 0,75 моля сульфіту натрію (Маг25Оз) на моль іонів персульфату, або приблизно один (1) моль сульфіту натрію (Маг5Оз) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,25 моля сульфіту натрію (Маг5Оз) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,5 моля сульфіту натрію (Маг25О»з) на моль іонів персульфату, приблизно 1,75 моля сульфіту натрію (Маг25О»з) на моль іонів персульфату, або приблизно два (2) молі сульфіту натрію (Маг5О»з) на моль іонів персульфату, приблизно 2,25 моля сульфіту натрію (Маг25Оз) на моль іонів персульфату або навіть приблизно 2,5 моля сульфіту натрію (Маг5Оз) на моль іонів персульфату. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб отримати нові та/або неописані діапазони. В іншому варіанті здійснення кількість відновлювального агента сульфіту натрію (Маг5Оз), який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОКР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить діапазон від половини стехіометричної кількості до трикратної стехіометричної кількості, при цьому за основу береться стехіометрична кількість, необхідна для здійснення вищезгаданої реакції з персульфатом.
В іще іншому варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу - це розчин сульфату заліза (ІІ) (або сульфату двовалентного заліза - Реб5Ох) при концентрації 5 масових відсотків, де розчин має рН, яке становить принаймні приблизно 2,0, принаймні приблизно 3,0 або принаймні приблизно 4,0 або принаймні приблизно 5,0, або навіть принаймні 60 приблизно 6,0, та, якщо необхідно, він має буфер для досягнення бажаного рівня рН. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб отримати нові та/або неописані діапазони. На додаток до будь- якої точки впорскування, яка передбачається вище, розчин сульфату двовалентного заліза можна додати до охолоджувальної води, що протікає через труби конденсатора турбіни. У цьому варіанті здійснення розчин сульфату двовалентного заліза утворює стійке до корозії захисне покриття усередині однієї або більше труб конденсатора турбіни. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії вважають, що іон двовалентного заліза зазнає перетворення на іон тривалентного заліза. Окиснення розчинів заліза (ІІ) залежить від рн, та воно виникає набагато переважніше при високих рН. Тобто, при рН принаймні приблизно 4,0, принаймні приблизно 5,0 або навіть принаймні приблизно 6,0. Хімічна реакція з персульфатом відбувається наступним чином:
З2Ови Без - з» 25042 2БезЕ-2,78 В.
В одному варіанті здійснення відношення відновлювального агента сульфату заліза (ІІ), який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОБР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить приблизно 0,5 моля сульфату заліза (Ії) на моль іонів персульфату, або приблизно 0,75 моля сульфату заліза (Ії) на моль іонів персульфату, або приблизно один (1) моль сульфату заліза (ІІ) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,25 моля сульфату заліза (І) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,5 моля сульфату заліза (І) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,75 моля сульфату заліза (ІІ) на моль іонів персульфату, або приблизно два (2) молі сульфату заліза (ІІ) на моль іонів персульфату, або приблизно 2,25 моля сульфату заліза (Ії) на моль іонів персульфату, або навіть приблизно 2,5 моля сульфату заліза (І) на моль іонів персульфату. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб отримати нові та/або неописані діапазони. В іншому варіанті здійснення кількість відновлювального агента сульфату заліза (ІІ), який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОБР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить діапазон від половини стехіометричної кількості до трикратної стехіометричної кількості, при цьому за основу береться стехіометрична кількість, необхідна для здійснення вищезгаданої реакції з персульфатом.
В іще іншому варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу -
Зо це розчин фосфористої кислоти (НзРОз). Найбільш важливе застосування фосфористої кислоти - це виробництво фосфонатів, які застосовуються при обробці води. Фосфориста кислота - це сильний відновлювальний агент. Коли здійснюється обробка холодним розчином хлориду двовалентної ртуті, тоді утворюється білий осад хлориду ртуті (І):
НзРОза2НасСіг»(водно--НгО-- НогСіг(терду-НзРОз--2 НОЇ.
Хлорид ртуті відновлюється далі фосфористою кислотою до елементарної ртуті після нагрівання або відстоювання згідно з наступною реакцією:
НзРОзаНагСіхвтерду-НгО--2НдЖНзРО4-2 НОЇ.
Фосфориста кислота вступає в реакцію та змінюється на ортофосфорну кислоту після реакції з іоном персульфату, як показано нижче:
НзРОз-а52Ов82--Н2О-2НзаРОз-42 5042-2 Не Е-2,29 В.
В одному варіанті здійснення відношення відновлювального агента фосфористої кислоти (НзРО»з), який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОКР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить приблизно 0,5 моля фосфористої кислоти (НзРОз) на моль іонів персульфату, або приблизно 0,75 моля фосфористої кислоти (НзРОз) на моль іонів персульфату, або приблизно один (1) моль фосфористої кислоти (НзРОз) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,25 моля фосфористої кислоти (НзРОз) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,5 моля фосфористої кислоти (НзРОз) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,75 моля фосфористої кислоти (НзРОз) на моль іонів персульфату, або приблизно два (2) молі фосфористої кислоти (НзРОз) на моль іонів персульфату, або приблизно 2,25 моля фосфористої кислоти (НзРОз) на моль іонів персульфату, або навіть приблизно 2,5 моля фосфористої кислоти (НзРОз) на моль іонів персульфату. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб отримати нові та/або неописані діапазони. В іншому варіанті здійснення кількість відновлювального агента фосфористої кислоти (НзРОз), який застосовується для регулювання
ОЕР в АКТ та/або ОБР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить діапазон від половини стехіометричної кількості до трикратної стехіометричної кількості, при цьому за основу береться стехіометрична кількість, необхідна для здійснення вищезгаданої реакції з персульфатом.
В іще іншому варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу - 60 це розчин феросульфату амонію (ІІ) (також відомий як залізоамонійний галун - (МНа)2Ре(504)2 або Ре(МНаі)г(504)2г). Сульфат амонію заліза (ІІ) можна застосовувати як реагент у окисно- відновній реакції титрування ВУУКС для визначення кількості іонів персульфату, присутніх у шламі або розчині АКТ. На сульфат амонію заліза (Ії) набагато менше впливає кисень повітря, ніж на сульфат заліза (ІІ). Іони амонію утворюють розчини залізоамонійного галуна, які є злегка кислими, що запобігає виникненню окиснення. Відповідне рівняння цієї реакції є наступним:
АдБегО2-(4-2х)НгО -» 2БегОзехнго--в НУ.
Присутність протонів утримує це рівняння ліворуч, тобто збоку заліза (ІІ) реакції. В одному варіанті здійснення відновлювальний агент феросульфату амонію (ІІ) можна застосовувати у зв'язку з цим винаходом. В одному варіанті здійснення відношення відновлювального агента феросульфату амонію (ІІ), який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОКР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить приблизно 0,5 моля феросульфату амонію (Ії) на моль іонів персульфату, або приблизно 0,75 моля феросульфату амонію (ІІ) на моль іонів персульфату, або приблизно один (1) моль феросульфату амонію (Ії) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,25 моля феросульфату амонію (ІІ) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,5 моля феросульфату амонію (ІІ) на моль іонів персульфату, або приблизно 1,75 моля феросульфату амонію (Ії) на моль іонів персульфату, або приблизно два (2) молі феросульфату амонію (Ії) на моль іонів персульфату, або приблизно 2,25 моля феросульфату амонію (ІЇ) на моль іонів персульфату, або навіть приблизно 2,5 моля феросульфату амонію (І) на моль іонів персульфату. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб отримати нові та/або неописані діапазони. В іншому варіанті здійснення кількість відновлювального агента феросульфату амонію (ІІ), який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОБР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить діапазон від половини стехіометричної кількості до трикратної стехіометричної кількості, при цьому за основу береться стехіометрична кількість, необхідна для здійснення вищезгаданої реакції з персульфатом.
В іще іншому варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу - це розчин гідроксиламіну гідрохлориду (також відомий як гідроксиламонію хлорид - МНгОНУНСІ), солі хлористоводневої кислоти гідроксиламіну. Слід зазначити, що гідроксиламін вважається мутагенною речовиною, помірно токсичною та шкідливою для людей, тварин та рослин. Не
Зо бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, вважають, що реакція з іонами персульфату відбувається за наступною схемою: 2МНзОН я 52Ов82-2е - Ма 2НгО4Ні де 25042 Е-З,88 В.
В одному варіанті здійснення відношення відновлювального агента гідроксиламіну гідрохлориду, який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОКР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить приблизно 0,5 моля гідроксиламіну гідрохлориду на моль іонів персульфату, або приблизно 0,75 моля гідроксиламіну гідрохлориду на моль іонів персульфату, або приблизно один (1) моль гідроксиламіну гідрохлориду на моль іонів персульфату, або приблизно 1,25 моля гідроксиламіну гідрохлориду на моль іонів персульфату, або приблизно 1,5 моля гідроксиламіну гідрохлориду на моль іонів персульфату, або приблизно 1,75 моля гідроксиламіну гідрохлориду на моль іонів персульфату, або приблизно два (2) молі гідроксиламіну гідрохлориду на моль іонів персульфату, або приблизно 2,25 моля гідроксиламіну гідрохлориду на моль іонів персульфату, або навіть приблизно 2,5 моля гідроксиламіну гідрохлориду на моль іонів персульфату. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб отримати нові та/або неописані діапазони. В іншому варіанті здійснення кількість відновлювального агента гідроксиламіну гідрохлориду, який застосовується для регулювання
ОРР в АКТ та/або ОБР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить діапазон від половини стехіометричної кількості до трикратної стехіометричної кількості, при цьому за основу береться стехіометрична кількість, необхідна для здійснення вищезгаданої реакції з персульфатом.
В іще іншому варіанті здійснення принаймні один відновлювальний агент цього винаходу - це розчин гіпофосфористої кислоти (НРА - НзРОг). Гіпофосфориста кислота - це сильний відновлювальний агент, більш сильний, ніж фосфориста кислота (НзРОз). Гіпофосфориста кислота зазвичай постачається як 5095-вий розчин. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, вважають, що реакція з іонами персульфату буде відбуватися за наступною схемою:
З2гОв"-2е--НзаРОг2--НгО--25042--НзРОза2Ни ге Е-2,51 В.
В одному варіанті здійснення відношення відновлювального агента гіпофосфористої кислоти, який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОКР у принаймні одному бо випускному потоці з нього, становить приблизно 0,5 моля гіпофосфористої кислоти на моль іонів персульфату, або приблизно 0,75 моля гіпофосфористої кислоти на моль іонів персульфату, або приблизно один (1) моль гіпофосфористої кислоти на моль іонів персульфату, або приблизно 1,25 моля гіпофосфористої кислоти на моль іонів персульфату, або приблизно 1,5 моля гіпофосфористої кислоти на моль іонів персульфату, або приблизно 1,75 моля гіпофосфористої кислоти на моль іонів персульфату, або приблизно два (2) молі гіпофосфористої кислоти на моль іонів персульфату, або приблизно 2,25 моля гіпофосфористої кислоти на моль іонів персульфату, або навіть приблизно 2,5 моля гіпофосфористої кислоти на моль іонів персульфату. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб отримати нові та/або неописані діапазони. В іншому варіанті здійснення кількість відновлювального агента гіпофосфористої кислоти, який застосовується для регулювання ОКР в АКТ та/або ОКР у принаймні одному випускному потоці з нього, становить діапазон від половини стехіометричної кількості до трикратної стехіометричної кількості, при цьому за основу береться стехіометрична кількість, необхідна для здійснення вищезгаданої реакції з персульфатом.
В іншому варіанті здійснення будь-який один або більше відновлювальних агентів цього винаходу можна поєднувати з однією або більше сполуками, які дозволяють регулювати повторну емісію ртуті. В одному варіанті здійснення таким агентом, що регулює повторну емісію ртуті, є розчин гідросульфіду натрію (Манзх), який можна, наприклад, впорскувати у пристрій вологої десульфуризації топкових газів (М/ОЮ) на всмоктувальному боці рециркуляційного насоса, застосовуючи при цьому будь-який придатний спосіб впорскування, відомий фахівцям у цій галузі. Кількість агента регулювання повторної емісії ртуті змінюється від приблизно 0,5 моля гідросульфіду натрію (манбзх) на моль ртуті, або приблизно 0,75 моля гідросульфіду натрію (мМанзх) на моль ртуті, або приблизно одного (1) моля гідросульфіду натрію (МанНз) на моль ртуті, або приблизно 1,25 моля гідросульфіду натрію (Манз) на моль ртуті, або приблизно 1,5 моля гідросульфіду натрію (мМанз) на моль ртуті, або приблизно 1,75 моля гідросульфіду натрію (Манз) на моль ртуті, або приблизно двох (2) молів гідросульфіду натрію (манвз) на моль ртуті, або приблизно 2,25 моля гідросульфіду натрію (Манвз) на моль ртуті, або навіть приблизно 2,5 моля гідросульфіду натрію (Мане) на моль ртуті. У цьому розділі, як і повсюди у описі та формулі винаходу, окремі числові значення та/або границі діапазонів можна поєднати, щоб
Зо отримати нові та/або неописані діапазони. В іншому варіанті здійснення кількість гідросульфіду натрію (Манзх), який застосовується для регулювання повторної емісії ртуті в АКТ та/або в одному або більше випускних потоках з нього, становить діапазон від половини стехіометричної кількості до трикратної стехіометричної кількості, при цьому за основу береться стехіометрична кількість, необхідна для здійснення вищезгаданої реакції з персульфатом.
Беручи до уваги вищевказане, кожен відновлювальний агент оцінюється окремо з метою визначення його ефективності стосовно вступу в реакцію з іонами (або аніонами) персульфату.
Початковий розчин одного відновлювального агента готують свіжим кожного дня, та він містить концентрацію іонів персульфату 1000 ч./млн. у хлориді 10000 ч./млн. (з Сасіг) та розчинному кальції 5650 ч./млн. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, вважають, що гіпосфориста кислота (НРА - НзРО»), фосфориста кислота (НзРоОз), гідросульфід натрію (Манз) та сульфіт натрію (Маг25Оз3) вступають в реакцію у молярному співвідношенні 1 : 1 з іонами персульфату, проте інші, перелічені вище відновлювальні агенти вступають в реакцію при співвідношенні 2 молі відновлювального агента до одного моля іонів персульфату. В одному варіанті здійснення тестування відновлювальних агентів цього винаходу здійснюється при початковій концентрації або 1000, або 2000 ч./млн., та, як наслідок, знаходиться або в стехіометричному узгодженні, або в стехіометричному надлишку кількості, необхідної для хімічної реакції з 1000 ч./млн. іонів персульфату. Концентрація гідроксиламіну гідрохлориду, яку тестували, 344 ч./млн. МНООН, - це кількість, розрахована, як необхідно, для того, щоб два молі гідроксиламіну вступили в реакцію з одним молем іонів персульфату. Тестуються дві
БО концентрації НРА, 344 та 688 ч./млн., та вони представляють один та два молі НзРО», відповідно, які вступають в реакцію з одним молем іонів персульфату.
Готують зразки у тридцять грамів, у двох екземплярах, зважуючи відповідну кількість початкового розчину та відновлювального агента в окремих скляних пробірках МОА об'ємом 40 мл. ОРР, рН та концентрацію іонів персульфату (починаючи від приблизно 1000 ч./млн. або 5,2
ММ) визначають, застосовуючи контрольний тестовий розчин (у цьому випадку початковий розчин), для кожного Тестового зразка після додавання відновлювального агента. Концентрації іонів персульфату визначають шляхом окисно-відновного титрування після того, як зразки залишили на тридцять хвилин при кімнатній температурі. На підставі ефективності кожного відновлювального агента вступати в хімічну реакцію з іонами (або аніонами) персульфату деякі 60 відновлювальні агенти цього винаходу піддали додатковому тестуванню. Крім того, за певними обставинами, можуть виникати деякі небажані ефекти, такі як врахування можливого осадження або корозії, коли приймається рішення не застосовувати певні відновлювальні агенти цього винаходу для регулювання іонів персульфату у шламі та/або розчині АКТ. Крім того, було визначено, що для того, щоб належним чином оцінити ефективність, деякі відновлювальні агенти потрібно нагріти до 55 "С, щоб вони вступили в реакцію з іонами персульфату. Це питання не повинно бути проблемою під час застосування цього винаходу, оскільки шлам та/або розчин, присутні в АКТ, зазвичай знаходяться при такій або більш високій температурі. У
Таблиці 1 перелічено результати, отримані внаслідок первинного відбору восьми відновлювальних агентів, перелічених вище. Кожен пронумерований контрольний початковий розчин представляє відмінну партію, яка готується свіжою кожного дня, та вони застосовуються для приготування та оцінювання групи відновлювальних агентів, які є наступними за ним. Одне питання, що виникає, полягає у тому, що концентрація іонів персульфату може знижуватися з часом, та вона точно не відображає внесок відновлювального агента у зниження кількості іонів персульфату внаслідок відповідної хімічної реакції. Це є причиною того, чому концентрацію іонів персульфату контрольного початкового розчину вимірюють до та після тестування для перших груп відновлювальних агентів. Коли встановлено, що концентрація іонів персульфату не змінюється протягом періоду тестування, тоді концентрацію іонів персульфату вимірюють для контрольного початкового розчину тільки після приготування.
Молярне відношення відновлювального агента до персульфату (дійсного) рахують, беручи мілілітри надлишкового стандартизованого розчину йоду, виміряного шляхом титрування, за межами того, що є необхідним для реакції із заданою концентрацією іонів персульфату, та коригуючи молярне відношення, яке застосовується для оцінювання кожного відновлювального агента.
Таблиця 1
Первинний відбір відновлювальних агентів-кандидатів у 1000 ч./млн. 52Ове- та 10000 ч./млн. СІ (як Сасі») при 2570
Молярне й р Молярне відношен-| . ня відношен-
З2Ов | . ня відновлю-!| . . - Титру- відновлю- Резуль-
Відновлювальний Конц. | ОВР вального й рн вання вального |Коментарі| тати агент (ч./млн.)| (мВ) агента до (ч./млн. агента до ОЕМ/ЕО5 52Ов2 теоретич! дійсного ного персуль- персуль- фату фату
Контрольний
М 455 | 528| 1008 початковий розчин 1 "
Сульфіт натрію Втручання |Утворився ' 1000 257 | 5,83 720 1 пи Сабо
МагбОз ' Са білий осад й
Тіосульфат натрію ' 2000 270 | 5,79 2 1,78
Маг52Оз, А
Тіосульфат натрію ' 2000 255 | 5,79 2 1,78
Маг5г2гОз, В . Утворився
Сульфат заліза (І! - ульф (0, | 2000 | 446 252 2 1,95 | бежевий | Сабоя
Ее5О»4, А осад . Утворився
Сульфат заліза (І! - ульф (ЩО, 2000 | да | 252 2 195 | бежевий | Сабо
Ее5О», В осад
Контрольний рольне 1008 початковий розчин 1
Нема
Фосфориста кислота, еакції з фор 1000 | 510 | 2,03). 1008 1 реакц
НзРОз, А персуль- фатом
Таблиця 1
Первинний відбір відновлювальних агентів-кандидатів у 1000 ч./млн. 52Ове- та 10000 ч./млн. СІ (як Сасі») при 2570
Молярне Молярне відношен-| . ня відношен-
ЗОВ |. ня
Титру- ВІДНОВЛЮ-І| ВіДНОВЛЮ- Резуль-
Відновлювальний Конц. | ОВР вального й рн вання вального |Коментарі| тати агент (ч./млн.)| (мВ) агента до (ч./млн. теоретич- агента до ЗЕМ/ЕО5З
З2Ов) ного дійсного персуль- персуль- фату фату
Нема
Фосфориста кислота, реакції з
НеРО», В 1000 504 | 2,041 1008 1 персуль- фатом
Гідросульфід натрію, Й Утворився| 5 та маньг, А 1000 3591 7,02 ! 3,82 білий осаді СабОл4 манв, В 1000 7359 ! 3,82 |(білийосад, Сабої
Залізоамонійний Утворився галун, Бе(МНа)2(5О4)2,| 2000 | 433 |) 2,60 2 1,96 бежевий | Саб5ОХ4
А осад
Залізоамонійний Утворився галун, Бе(МНа)2(5О4)2,| 2000 | 432 |) 2,60 2 1,96 бежевий | Саб5ОХ4 в осад
Контрольний початковий розчин 1, 1008 після
Контрольний піт хю тов | гія 1
Маг92Оз, А 2000 271 | 5,70 2 1,78
Тіосульфат натрію,
Сульфат заліза (І), ге, А 1000 484 )| 247 2 2,00 ів ЕССВ СТЕ НС НЕВИННЕ ВОЕОЮЯ гебО», В 1000 483 | 246 2 2,00
Залізоамонійний галун, Бе(МНа)2(504)2,| 1000 474 | 249 2 2,00
А
Залізоамонійний галун, Бе(МНа)2(504)2,| 1000 474 | 249 2 2,00
В
Гідросульфід натрію, Й
Мане, А 1000 37З | 6,86
Гідросульфід натрію, Й манв, в 882 352 | 6,83
Контрольний початковий розчин 2, 1032 після
Контрольний
Гідроксиламіну гідрохлорид, 724 337 | 3,57 744! 2 1,87
МН2ОНУНСІ, А
Таблиця 1
Первинний відбір відновлювальних агентів-кандидатів у 1000 ч./млн. 52Ове- та 10000 ч./млн. СІ (як Сасі») при 2570
Молярне Молярне відношен-| . відношен-
Яви | НЯ ня . й Титру- ВІДНОВЛЮ-І| ВіДНОВЛЮ- Резуль-
Відновлювальний Конц. | ОВР вального й рн вання вального |Коментарі| тати агент (ч./млн.)| (мВ) агента до (ч./млн. агента до ОЕМ/ЕО5 52Ове.) теоретич! дійсного ного персуль- персуль- фату фату
Контрольний початювийроминях 201
Гіпофосфориста Втручання заст нЕонА 390 р ри
Гіпофосфориста Втручання сист нЕоів 3906 р
Гіпофосфориста Втручання хист нЕОА 6806
Гіпофосфориста Втручання зшсютанвоьв | 6 | | |в) 1 а 1 - Визначено, що хімічна реакція між гідроксиламіном та персульфатом залежить від температури. При 55 "С, яка є робочою температурою АКТ, гідроксиламін є дуже ефективним у реакції з персульфатом. 2 - Контрольний початковий розчин для оцінювання гіпофосфористої кислоти готують, застосовуючи деїіонізовану воду високої чистоти замість хлориду 10000 ч./млн. (5650 ч./млн.
Са) з 1000 ч./млн. персульфату.
З - Визначено, що хімічна реакція між НРА та персульфатом залежить від температури. При 55 "С, яка є робочою температурою АКТ, НРА є дуже ефективною у реакції з персульфатом.
Сульфіт натрію
Концентрація сульфіту натрію, яку застосовують для оцінювання, становить 1000 ч./млн.
Одразу після додавання сульфіту натрію до початкового розчину спостерігається осад. Частину осаду виділяють для аналізу за допомогою ЗЕМ/ЕЮО5 (дивись Фігури З - 5). Кристали, що утворюються, не нагадують кристали гіпсу (дивись Фігуру 5 у порівнянні з Фігурами 7 та 9). їх вигляд більше нагадує губку, та ймовірно тому СабОз складніше зневоднювати, ніж гіпс.
Елементарний склад, отриманий внаслідок ЕО5, підтверджує ідею про те, що більша частина осаду, ймовірно, є СабЗО»з. Навіть якщо концентрація доданого сульфіту натрію суттєво перебільшує теоретичну кількість, необхідну для реакції з іонами персульфату у кількості 1000 ч./млн., у зразку все ще залишається 720 ч./млн. персульфату, який не вступив в реакцію.
Очевидно, що сульфіт натрію не може бути гарним вибором для відновлювального агента у межах цього винаходу, оскільки кількість сульфіту натрію, необхідна для досягнення визначеної мети зниження концентрації іонів персульфату в АКТ, буде великою, тому що якась кількість розчинного кальцію, присутнього у шламі та/"або розчині АКТ, може вступати в реакцію з сульфітом натрію.
Тіосульфат натрію
Концентрація тіосульфату натрію, яку застосовують для оцінювання, становить 2000 ч./млн.
Осаду не спостерігали після додавання тіосульфату натрію до початкового розчину. Крім того, порівняно з контрольним початковим розчином ОКР знижується (з 455 до 262 мВ, в середньому), а рН підвищується (з 5,28 до 5,79, в середньому) у резервних тестових розчинах.
Тіосульфат натрію виконує ефективну роботу стосовно вступу в реакцію з іонами персульфату при кімнатній температурі. Дійсне молярне відношення тіосульфату натрію до іонів персульфату становить приблизно 1,78, що є меншим, ніж теоретичне молярне відношення, яке становить 2,0. У деяких випадках застосування тіосульфату натрію як відновлювального агента цього винаходу, може бути оцінене у зв'язку із спроможністю тіосульфату натрію інгібувати окиснення у вологому газоочиснику. Проте, у деяких випадках може бути бажаним застосовувати тіосульфат натрію як принаймні один відновлювальний агент цього винаходу.
Фосфориста кислота
Концентрація фосфористої кислоти, яку застосовують для оцінювання, становить 1000 ч./млн. Осаду не спостерігали після додавання фосфористої кислоти до початкового розчину.
Крім того, порівняно з контрольним початковим розчином ОКР підвищується (з 455 до 507 мВ, в середньому), а рН знижується (з 5,28 до 2,04, в середньому) у резервних тестових розчинах.
Фосфориста кислота не вступає в реакцію з іонами персульфату при кімнатній температурі та потребує застосування каталізатора, такого як йод. У деяких випадках може бути можливим, що фосфориста кислота вступить в реакцію з якоюсь кількістю розчинного кальцію, присутнього у шламі та/або розчині АКТ. Отже, фосфористу кислоту, як відновлювальний агент цього винаходу, може бути необхідним, у певних обставинах, застосовувати при більш високій концентрації, щоб протидіяти присутності якоїсь кількості іонів кальцію у шламі та/або розчині
АВТ.
Сульфат заліза (ІІ)
Дві концентрації, 1000 та 2000 ч./млн., сульфату заліза (ІЇ) застосовують для оцінювання.
Осад не спостерігають після додавання сульфату заліза (Ії) до початкового розчину при 1000 ч./млн., проте при 2000 ч./млн. одразу спостерігається осад. Частину осаду виділяють для аналізу за допомогою ЗЕМ/ЕО5 (дивись Фігури 6 та 7). Кристали, що утворюються, нагадують кристали гіпсу (дивись Фігуру 7). Елементарний склад, отриманий за допомогою ЕО5, підтверджує ідею про те, що осад - це Са5О2Н2гО. Сульфат заліза (ІІ) виконує ефективну роботу стосовно вступу в реакцію з іонами персульфату при кімнатній температурі. Дійсні молярні відношення сульфату заліза (ІІ) до іонів персульфату при застосуванні заліза (ІІ) у кількості 1000 та 2000 ч./млн. становлять 2,00 та 1,95, відповідно. Обидва ці значення дуже наближаються до теоретичного молярного відношення, яке становить 2,0. Порівняно з контрольним початковим розчином ОКР залишається достатньо постійним (з 455 до 445 мВ, в середньому (при 2000 ч./млн.) - з 464 до 484 мВ, в середньому (при 1000 ч./млн.)), а. рн знижується (з 5,28 до 2,52, в середньому (при 2000 ч./млн.) - з 5,17 до 2,46, в середньому (при 1000 ч./млн.)) у резервних тестових розчинах. Дослідження корозії продемонструвало, що
Зо внаслідок додавання іону тривалентного заліза (Резх) до тестових розчинів може відбуватися підвищення потенціалів розімкнених ланцюгів та ймовірність прискорення швидкості утворення корозії. Крім того, ОКР підвищується у тестових розчинах, до яких додаються іони тривалентного заліза (іони заліза (11І)). Не бажаючи обмежуватися будь-якою однією теорією, це може пояснювати, чому ОКР не знижується у тестових розчинах, - тому що утворюються іони тривалентного заліза. Навіть те, що сульфат двовалентного заліза є ефективним щодо вступу в реакцію з іонами персульфату, такий відновлювальний агент може бути небажаним у певних обставинах через ймовірність прискореної швидкості корозії внаслідок утворення іонів тривалентного заліза.
Феросульфат амонію (ІЇ)
Результати, отримані для феросульфату амонію (Ії) (або залізоамонійного галуна - (МНа)2Ре(5О4)2 або Ре(МНаг)2(504)2г) є подібними до результатів для сульфату двовалентного заліза, та у цьому дослідженні феросульфат амонію (Ії) застосовується як контрольний відновлювальний агент для способу окисно-відновного титрування.
Дві концентрації, 1000 та 2000 ч./млн., феросульфату амонію (ІІ) (ЕА5) застосовують для оцінювання. Осад не спостерігають після додавання феросульфату амонію (ІІ) до початкового розчину при 1000 ч./млн., проте при 2000 ч./млн. одразу спостерігається осад. Частину осаду виділяють для здійснення аналізу за допомогою ЗЕМ/ЕО5 (дивись Фігури 8 та 9). Кристали, що утворюються, нагадують кристали гіпсу (дивись Фігуру 9). Елементарний склад, отриманий шляхом ЕО5, підтверджує ідею про те, що найбільш вірогідним є те, що осад - це СазОг2НгО.
Феросульфат амонію (І) виконує ефективну роботу стосовно вступу в реакцію з іонами персульфату при кімнатній температурі. Дійсні молярні відношення феросульфату амонію (Ії) до іонів персульфату при застосуванні феросульфату амонію (ІІ) у кількості 1000 та 2000 ч./млн. становлять 2,00 та 1,96, відповідно. Обидва ці значення дуже наближаються до теоретичного молярного відношення, яке становить 2,0. Порівняно з контрольним початковим розчином ОКР залишається достатньо постійним (з 455 до 432 мВ, в середньому (при 2000 ч./млн.) - з 464 до 474 мВ, в середньому (при 1000 ч./млн.)), а рН знижується (з 5,28 до 2,60, в середньому (при 2000 ч./млн.) - з 5,17 до 2,49, в середньому (при 1000 ч./млн.)) у резервних тестових розчинах.
Гіпофосфориста кислота (НРА)
Для оцінювання застосовуються дві концентрації, 344 та 688 ч./млн., НРА. Концентрації 60 представляють один та два молі НРА, які вступають в реакцію з одним молем іонів персульфату. Спочатку контрольний початковий розчин готують з концентрацією іонів персульфату 1000 ч./млн. у надзвичайно чистій воді. Осад не спостерігається при жодній концентрації після додавання НРА до цього початкового розчину. ОКР та рН не вимірюють в тестових розчинах. НРА не вступає в реакцію з іонами персульфату при кімнатній температурі.
Проте, коли Тестові зразки нагрівають до 55 "С протягом 15 годин, тоді концентрація іонів персульфату знижується до майже границь виявлення для обох концентрацій розчинів НРА.
Далі контрольний початковий розчин доводять до того стану, щоб він включав 10000 ч./млн. хлориду та 5650 ч./млн. розчинного кальцію, а розчин НРА при концентрації 344 ч./млн. готують та нагрівають до 55 "С. Результати тесту після нагрівання демонструють, що концентрація персульфату знизилася з 912 ч./млн. (контрольний початковий розчин) до лише 540 ч./млн.
Вважають, що додавання Сасі» до контрольного початкового розчину, особливо розчинного кальцію, впливає на ефективність НРА щодо вступу в реакцію з іонами персульфату. Головним чином частина фосфату вступає в реакцію з розчинним кальцієм. Осад не спостерігається після додавання НРА до цього початкового розчину. Порівняння результатів ОКР та рН демонструє зниження ОКР у контрольному початковому розчині з 1069 мВ до 830 мВ (тестовий розчин з 344 ч./млн.) та зниження рН з 2,92 до 1,86. Важливо зазначити, як визначається у цьому описі винаходу, що нагрівання розчинів персульфату до 55 "С замість 80 "С помітно не руйнує іони персульфату, як визначено шляхом окисно-відновного титрування. З огляду на той факт, що здається, що розчинний кальцій є зразком, що втручається та вступає в реакцію з НРА, НРА може не бути такою ефективною, якщо кількість розчинного кальцію у шламі та/або розчині АКТ є високою.
Гідросульфід натрію
Концентрація гідросульфіду натрію, яку застосовують для оцінювання, становить 1000 ч./млн. Після додавання гідросульфіду натрію до початкового розчину виникають зміни кольору від безкольорового до жовтого. Потім, за пару хвилин, утворюється жовтий осад. З часом жовтий осад змінює колір на білий. Крім того, з тестових розчинів відчувається запах сірководню (Нг5). Частину білого осаду виділяють для аналізу за допомогою ЗЕМ/ЕЮОЗ (дивись Фігури 10 - 12). Виявляється, що утворені кристали - це кристали елементарної сірки (дивись Фігуру 10).
Елементарний склад, отриманий шляхом ЕО5, підтверджує ідею про те, що осад - це, найбільш
Зо вірогідно, елементарна сірка. Крім того, передбачається, що у хімічній реакції між гідросульфідом натрію та іонами персульфату елементарна сірка утворюється як продукт.
Гідросульфід натрію виконує ефективну роботу, вступаючи в реакцію з іонами персульфату при кімнатній температурі. Проте, дійсне молярне відношення гідросульфіду натрію до іонів персульфату при застосуванні 1000 ч./млн. гідросульфіду натрію становить 3,82. Це значення набагато перебільшує теоретичне молярне відношення, яке становить 1,0. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, одна можлива причина того, чому дійсне молярне відношення є набагато вищим порівняно з теоретичним молярним відношенням, може полягати у взаємодії гідросульфіду натрію з розчинним кальцієм. Порівняно з контрольним початковим розчином ОКР знижується з 455 до -359 мВ, в середньому, а рН збільшується від 5,28 до 6,98, в середньому, у резервних тестових розчинах. Гідросульфід натрію надає найнижчі дані ОКР для будь-якого з протестованих відновлювальних агентів, проте визначено, що негативні дані мВ є наслідком розчиненого На5, що залишився у тестових розчинах. ОКР або дані у мілівольтах стають більш позитивними з часом, коли розчинений Не5 розсіюється зі зразка, особливо після нагрівання при 55 "С, що є більш прийнятним середовищем для тесту. Результати нагрівання для гідросульфіду натрію обговорюються далі.
Результати первинного відбору для гідросульфіду натрію демонструють, що він вступає в реакцію з іонами персульфату при кімнатній температурі, проте для нього потрібно приблизно у чотири (4) рази більше відновлювального агента, ніж передбачається теоретично. Крім того, утворюється осад, який, як визначається, є елементарною сіркою. Проте, гідросульфід натрію як відновлювальний агент для застосування у зв'язку з цим винаходом є переважним, тому що він вступає в реакцію з окисненою ртуттю та осаджує Нодз.
Гідроксиламіну гідрохлорид (НАН)
Концентрація НАН (або гідроксиламонію хлорид), яка застосовується для оцінювання, становить 724 ч./млн. або 344 ч./млн. для гідроксиламіну, який є хімічною формою, яка вступає в реакцію з іонами персульфату. Осад не спостерігається після додавання НАН до початкового розчину. Порівняно з контрольним початковим розчином ОКР знижується (з 547 до 337 мВ, в середньому), а рН знижується (з 4,87 до 3,57, в середньому) у резервних тестових розчинах.
При кімнатній температурі НАН не вступає в реакцію з іонами персульфату дуже добре.
Виміряна концентрація персульфату знижується з 1056 до 744 ч./млн. Визначено, що хімічна бо реакцій між НАН та персульфатом залежить від температури. При 55 "С, яка є робочою температурою АКТ, визначено, що гідроксиламін є дуже ефективним, вступаючи в реакцію з персульфатом. На основі результатів з нагріванням дійсне молярне відношення НАН до персульфату становить 1,87, що є меншим ніж теоретичне молярне відношення, яке становить 2,0. Більш докладне обговорення результатів дослідження з нагріванням для НАН наводиться далі.
НАН утворює солі з кислотами, які мають назву по аналгії з солями початкової сполуки аміаку, "солі гідроксиламонію". НАН отримають згідно з наступною реакцією:
МНгОНАНСІ-|МНЗОНИСІ
Оскільки НАН є менш лужним порівняно з аміаком, то солі гідроксиламонію мають більш сильну кислотну реакцію у водному розчині (рКа - 5,8) порівняно з солями амонію (рКа - 9,25).
НАН має рКа 5,8 та нижче цього рН може існувати у протонованій формі (МНзОН»У). НАН (стан окиснення азоту становить -1) має сильну тенденцію доходити до стану більш високого окиснення, та внаслідок цього він діє як сильний відновлювальний агент: 2МНзОН-- М2-2НгОзаНеое: Е - -1,87 В.
Результати первинного відбору для НАН є переважними, коли тестові розчини нагрівають до 5576.
Відбір відновлювального агента при кімнатній температурі та при нагріванні, застосовуючи як синтетичний тестовий розчин, так і Фільтрат 2010
На наступному етапі тесту відбору фільтрат АКТ, що зберігається з 2010, застосовується на додаток до синтетичного початкового розчину. Концентрація персульфату вимірюється при безпосередньо вище ніж 1000 ч./млн. у зразку Фільтрату 2010 АКТ. Відновлювальні агенти, які вибрано для цієї задачі, - це гідросульфід натрію та НАН, тому що вважають, що ці дві сполуки є найбільш ефективними при видаленні бажаної кількості персульфату при як можливо нижчих концентраціях, внаслідок чого відбувається зниження ОКР у АКТ без виникнення будь-яких шкідливих побічних ефектів, внаслідок яких утворюються додаткові відомі речовини (наприклад, кальцій) у зразках фільтрату АКТ. Докладніший аналіз здійснюється при дослідженні впливу нагрівання та зниження концентрації відновлювального агента на ОКР, рН та концентрацію персульфату тестового розчину. Додаткова мета - виявити будь-яке помітне утворення осаду у фільтраті після додавання кожного відновлювального агента.
Зо Процедура отримання кожної концентрації для відновлювального агента або у синтетичному початковому розчині, або у Фільтраті 2010 для тестування є наступною. Готують приблизно 100 грамів кожного тестового розчину. Розраховану масу відновлювального агента для даної концентрації, та з урахуванням того, що загальна маса зразка становить 100 грамів, додають спочатку до покритої дьогтем лабораторної склянки Ругех об'ємом 150 мл. Аналітичні ваги з ціною ділення 0,0001 грама застосовують для зважування кожного компонента. Не є практичним зважувати точну розраховану масу відновлювального агента. Як наслідок, коли дійсна маса знаходиться у межах х 5 відсотків відносно розрахованої маси, її записують, та кількість або синтетичного початкового розчину, або Фільтрату 2010, яка додається, регулюють пропорційно до цього. Допустиме відхилення для додавання або синтетичного початкового розчину, або Фільтрату 2010 становить ж 0,02 грама від абсолютної розрахованої кількості.
Після того, як приготовано кожний тестовий розчин, склянку покривають предметним склом та розташовують на магнітній мішалці на тридцять (30) хвилин. Після перемішування кожної склянки зважують аліквоти по ЗО грамів з точністю до 0,01 грама у трьох окремих скляних пробірках МОА об'ємом 40 мл. Дві пробірки МОА застосовують у дослідженні нагрівання при 55 "С, а іншу пробірку МОА залишають в умовах оточуючого середовища.
Зразок Набору А тестують при кімнатній температурі, а Зразок Набору В, в дублікаті, тестують після нагрівання при 55 "С. ОКР, рН та концентрацію персульфату вимірюють для кожного тестового розчину, а концентрацію відновлювального агента як для Зразка Набору А, так і для Зразка Набору В вимірюють після нагрівання Зразка Набору В.
Гідросульфід натрію - умови оточуючого середовища
Загалом тестуються вісім концентрацій гідросульфіду натрію, не включаючи контрольний зразок. Гідросульфід натрію тестують, застосовуючи просто зразок Фільтрату 2010.
Концентрація персульфату у мМ при 1000 ч./млн. дорівнює 5,2 мМ. Гідросульфід (Не) - це сполука, яка вступає в реакцію з персульфатом. Хімічна реакція між гідросульфідом та персульфатом мусить мати молярне відношення 1,0. В Таблиці 2 5,2 мМ НзЗ- дорівнює концентрації, яка становить приблизно 170 ч./млн. Ця концентрація є меншою, ніж концентрація, необхідна, щоб повністю прореагувати з присутнім персульфатом з початковою концентрацією, яка становить 1104 ч./млн. Концентрація гідросульфіду від 600 ч./млн. до 800 ч./млн. є необхідною, щоб повністю прореагувати з цим персульфатом при кімнатній температурі, як бо видно на Фігурі 14. З цього видно, що молярне відношення гідросульфіду до персульфату наближається до 4,0, та воно є подібним до молярного відношення, необхідного при застосуванні синтетичного розчину. Фігура 13 демонструє загальну тенденцію підвищення рн, коли концентрація гідросульфіду натрію зростає. ОКР різко падає приблизно при 600 ч./млн.
Не". Як вже обговорювалося, вважають, що причиною негативних даних стосовно ОКР при 800 та 1000 ч./млн. був розчинений Н25, який все ще залишається у цих тестових розчинах.
Загальні результати демонструють, що гідросульфід не вступає в реакцію з персульфатом при кімнатній температурі.
Таблиця 2
Протягом ночі - без нагрівання - Фільтрат 2010
Гідросульфід Гідросульфід Гідросульфід Персульфат, натрію (ч/млн.) натрію рн що залишився (ч./млн.) (ММ) (ч./млн.) 770.10 1 00 1 674 | 470 | п04 742 | 25. | 008 | 6/2 | 30 | п04 1019. | 60 1821777 746 | 291 | 2 щ264 2 щЩ ( 1359... | 800. | 242 2 2 щЩщ | 712 | 256 | 0 1699, | лоб | з03 | 757 | з | 0
Після нагрівання при 55 С
Дія нагрівання на Тестові зразки демонструє наступне: (1) рН має тенденцію залишатися таким самим, як і при кімнатній температурі, рН підвищується з підвищенням концентрації гідросульфіду, проте загальний рнН є нижчим у нагрітих зразках, доки не досягнуто концентрацію у 1000 ч./млн. Не: (Таблиця З та Фігура 15); (2) подібно до результатів при кімнатній температурі
ОКР різко падає при приблизно 600 ч./млн. Н5З, як показано на Фігурі 15. Проте, загальні значення ОКР є вищими у нагрітих зразках; та (3) подібно до результатів при кімнатній температурі концентрація гідросульфіду від 600 до 800 ч./млн. є необхідною, щоб повністю прореагувати з персульфатом, як показано на Фігурі 16. Концентрація персульфату контрольного зразка падає з 1104 до 840 ч./млн. після нагрівання при 55 "С. Це демонструє, що персульфат не повністю вступає в реакцію при нагріванні до температури 55"С, як це відбувається при 80 "С. Це є важливим пунктом, оскільки нагрівання тільки до 55 "С все ще може ілюструвати ефект або внесок концентрації відновлювального агента на реакцію з персульфатом.
Таблиця З
Після нагрівання - Фільтрат 2010
Гі . й . й . Персульфат, що ідросульфід Гідросульфід Гідросульфід петунія | ГИ (ч./млн.) 70.10 11 00 1 491 | 537 | 840 77742 | 25.2 | щю.082юЮюЮщ | 364 | 540 | 9чл2 785... .ЮюЮюЮю50 | ЮюБкг15 | 562 | 546 | 90 79340 | 200. | 2.61 ю-.рс4л1 | 50 | 66 2 1019 777601 77111182 17711607 | 494 | 228 13569. | 800. | 242 2 2 щ | 6534 | 253 | 0 1699, | лоб | з03 | 752 | ги | 0
НАН або гідроксиламонію хлорид
Загалом тестуються сім концентрацій НАН (гідроксиламонію хлориду), не включаючи контрольний зразок. НАН тестують із застосуванням як синтетичного розчину, так і Фільтрату 2010. Концентрація персульфату у мМ при 1000 ч./млн. дорівнює 5,2 мМ. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії вважають, що протонована форма гідроксиламіну,
МНзОН»У, - це сполука, що вступає в реакцію з персульфатом. Хімічна реакція між МНзЗОН:" та персульфатом мусить мати молярне відношення, яке становить 2,0.
Синтетичний розчин - умови оточуючого середовища
Як можна бачити з Таблиці 4, 10,4 мМ МНзОнН" відповідає концентрації, яка становить приблизно 344 ч./млн. Ця концентрація є приблизно такою, яка є необхідною, щоб повністю прореагувати з присутнім персульфатом з початковою концентрацією у 1032 ч./млн.
Концентрація гідроксиламіну між 344 та 400 ч./млн. є необхідною щоб повністю прореагувати з цим персульфатом при кімнатній температурі, як показано на Фігурі 18. Фігура 17 демонструє суттєве зниження рН після додавання гідроксиламіну у найнижчій концентрації, 50 ч./млн. з наступним поступовим зниженням рН, коли після цього концентрація гідроксиламіну підвищується. ОКР має тенденцію коливатися у тестових розчинах, коли концентрація гідроксиламіну збільшується та досягає мінімуму у 400 ч./млн. ОКР, рН та концентрацію персульфату вимірюють на синтетичному контрольному зразку після приготування та наприкінці періоду тесту, який становить приблизно 24 години. З часом рН несуттєво знижується у контрольному зразку, а ОКР та концентрація персульфату знижується. Загальні результати демонструють, що гідроксиламін не вступає в реакцію з персульфатом при кімнатній температурі.
Таблиця 4
Протягом ночі - без нагрівання - синтетичний ееенню РЕХУИ вною | вена еуу
НАН (ч./млн.) НАН (мм) рн ОКР (мВ) що залишився (ч./млн.) (ч./млн.) 80 ЇЇ 0 1 юж00 | 5ле | 565 | 71032 770 0 1 00 | 499 | 40 | 960 / 2111 Ї71лоо 1771130 | 243 | 490 | 600 2 /
Синтетичний розчин - після нагрівання при 5570
Дія нагрівання на Тестові зразки з синтетичним розчином демонструє наступне: (1) рН має тенденцію залишатися таким самим, як і при кімнатній температурі, рН знижується з підвищенням концентрації гідроксиламіну, проте загальне значення рН є нижчим у нагрітих зразках (Таблиця 5 та Фігура 19); (2) на відміну від результатів при кімнатній температурі у цьому випадку ОБР різко падає між 100 та 172 ч./млн., коли концентрація гідроксиламіну (або
НАН) збільшується, як показано на Фігурі 17. Проте, загальні значення ОКР між 300 та 400
Зо ч./млн., коли гідроксиламін (НАН) зростає, є подібними до результатів при кімнатній температурі. Спостерігається більш суттєве зниження ОКР при порівнянні контрольного зразка (1070 мВ) з Тестовими зразками з концентраціями гідроксиламіну (НАН) вище 300 ч./млн. (менш ніж 470 мВ) при нагріванні; та (3) нагрівання підвищує ефективність гідроксиламіну стосовно вступу в реакцію з персульфатом. Більш низька концентрація гідроксиламіну (НАН) є необхідною, щоб повністю прореагувати з персульфатом у такій самій початковій концентрації при нагріванні. Концентрація гідроксиламіну (НАН) від 200 до 300 ч./млн. є необхідною при нагріванні, як показано на Фігурі 20, порівняно з концентрацією від 344 до 400 ч./млн. при кімнатній температурі. Проте, тільки від нагрівання концентрація персульфату у контрольному зразку знижується з 1070 до 888 ч./млн., а таке зниження може враховуватися для деякої різниці, що спостерігається.
Таблиця 5
Після нагрівання - синтетичний й . Персульфат, що (ч./млн.) (ч./млн.) 770 0 1 00 1 296 | 71070 | 888 щЩ ло | 777750 77711775 17711226 | 71096 | 696 7421. | 200 | 61 | 182 | 51 | 9
Фільтрат 2010 - умови оточуючого середовища
Згідно з Таблицею 6, 10,4 мМ МНзОнН: відповідає концентрації, яка становить приблизно 344 ч./млн. Ця концентрація є приблизно такою, яка мусить бути необхідною, щоб повністю прореагувати з персульфатом при початковій концентрації, 1080 ч./млн., виміряній у Фільтраті 2010. Проте, при кімнатній температурі НАН не є ефективним щодо вступу в реакцію з персульфатом, який міститься у Фільтраті 2010. Дійсно, більш ніж половина початкової концентрації персульфату залишається після реакції з НАН у концентрації 400 ч./млн., як показано на Фігурі 22. Безумовно, хімія Фільтрату 2010 є набагато складнішою ніж хімія синтетичного розчину, та вона має вплив на окисно-відновну реакцію НАН/персульфату. Фігура 21 демонструє суттєве зниження рН після додавання НАН у найнижчій концентрації, 50 ч./млн., з наступним вирівнюванням рн, коли після цього концентрація гідроксиламіну зростає. Подібна тенденція спостерігається у виміряному ОКР цих Тестових зразків. ОКР, рН та концентрацію персульфату вимірюють у контрольному зразку Фільтрату 2010 на початку та наприкінці періоду тесту, який триває приблизно 24 години. рН та ОКР з часом несуттєво зростають у контрольному зразку, а концентрація персульфату знижується. Загальні результати демонструють, що НАН не є таким ефективним у реакції з персульфатом при кімнатній температурі при застосуванні Фільтрату 2010, як при застосуванні синтетичного розчину.
Таблиця 6
Протягом ночі - без нагрівання - Фільтрат 2010 вен | МУ" яння овбоожна еру
НАН (ч./млн.) НАН (мм) рн ОКР (мВ) що залишився (ч./млн.) (ч./млн.) 80 ЇЇ 0 1 юж00 | 67 | 57 | лово 770.0 1 00 | 678 | 548 | 71032
Фільтрат 2010 - після нагрівання при 55 С
Дія нагрівання на Тестові зразки із застосуванням Фільтрату 2010 демонструє наступне: (1) тенденція рН є такою ж самою, що при кімнатній температурі, рН знижується з підвищенням концентрації НАН, проте загальне рН є нижчим ніж у нагрітих зразках (Таблиця 7 та Фігура 23); (2) на відміну від результатів при кімнатній температурі у цьому випадку ОКР різко падає при концентрації НАН від 100 до 172 ч./млн., а потім вирівнюється при більш високих концентраціях, як показано на Фігурі 23. Загальні значення ОКР є більш високими для нагрітих зразків порівняно з результатами при кімнатній температурі. Спостерігається більш суттєве зниження
ОКР при порівнянні контрольного зразка (790 мВ) з Тестовими зразками, у яких концентрація
НАН перевищує 200 ч./млн. (менш ніж 500 мВ) при нагріванні; (3) нагрівання підвищує ефективність реакції НАН з персульфатом. Більш низька концентрація НАН є необхідною, щоб повністю прореагувати з персульфатом з такою ж самою початковою концентрацією при нагріванні. Концентрація НАН від 344 до 400 ч./млн. є необхідною при нагріванні, як показано на
Фігурі 24; та (4) більш висока концентрація НАН є необхідною для реакції з персульфатом у подібній початковій концентрації (1080 проти 1032 ч./млн.) при застосовуванні Фільтрату 2010, у порівнянні із застосуванням синтетичного розчину.
Таблиця 7
Після нагрівання - Фільтрат 2010 екю ЕІ вною | вежею ех
НАН (ч./млн.) НАН (мм) рн ОКР (мВ) що залишився (ч./млн.) (ч./млн.) 770.10 1 00 | 448 | 70 | 92
Моделювання електролітичної рівноваги (ОЇ) - Тестова матриця для попереднього відбору відновлювальних агентів із застосуванням синтетичного розчину
Для перевірки результатів експериментів та для тестів з синтетичним розчином створили моделі ОЇ Ї для кожного випадку та запустили їх для того, щоб теоретично передбачити кінцеву концентрацію кожного відновлювального розчину. Було оцінено, що після півгодини розчин досягає своєї рівноваги. Моделювання ОЇ І здійснюють при обох тестових температурах (257 та 55 "С). Слід зазначити, що окрім кінцевих / рівноважних значень ОКР, рН, 52О82-, також отримують усі можливі осади, іонні/умолекулярні сполуки та термодинамічні величини (ентальпію, ентропію, теплопровідність, іонну силу тощо) кінцевого розчину.
Порівняння ОКР та рН з експериментальних результатів при концентрації НАН (Таблиця 4 та Фігура 17 - кімнатна температура, Таблиця 5 та Фігура 19 - при 55 "С) у синтетичному розчині з ОКР та рН з передбачених за ОЇ | результатів (дивись далі та Фігуру 18): (1) тенденція рН та значення показників рН близько узгоджуються при обох тестових температурах; (2) результати
ОКР не узгоджуються при кімнатній температурі або при 25 "С. Експериментальні результати демонструють, що ОКР коливається, та на нього лише несуттєво впливає концентрація НАН, знижуючи до мінімуму у 337 мВ при 400 ч./млн. НАН. Результати ОГІ демонструють, що ОКР підвищується після додавання НАН до максимуму, який перебільшує 1000 мВ при концентрації
НАН у 100 ч./млн. Підвищення ОКР відбувається завдяки активації персульфату (утворюються
Зо вільні радикали, тобто - 52Ов"ннагрівання--2502) при нагріванні, а концентрація персульфату, що не вступив в реакцію, все ще залишається високою. Потім рівні ОКР вирівнюються між концентраціями НАН від 100 до 400 ч./млн. перед тим, як значення ОКР знизиться нижче 200 мВ при концентрації НАН 500 ч./млн. Результати ОЇ для ОРР є подібними як при 25 "С, так і при 55 "С; та (3) експериментальні результати ОКР при 55 "С демонструють, що досягається максимум більше 1000 мВ при концентрації НАН, яка становить 100 ч./млн., а потім знижується до 515 мВ при концентрації НАН 172 ч./млн. перед тим, як він вирівнюється та досягне максимуму 429 мВ при концентрації НАН 400 ч./млн.
Оцінювання відновлювальних агентів, які можна застосовувати, шляхом моделювання електролітної рівноваги (ОЇ І) відновлювальних агентів у рециркуляційному баку абсорбційної колони (АКТ) М/ЕОО
Як метод підтвердження експериментальних результатів для синтетичного розчину (контрольний розчин: 10000 ч./млн. СІ: та 1000 ч./млн. З2Ов-), створили моделі О1 | та запустили їх, щоб теоретично передбачити кінцеву концентрацію, рН та ОКР кожного відновлювального розчину. Сасі» та Кг252Ов застосовуються як джерела СІ та 52087, відповідно (термодинамічна база даних ОЇ! не містить Маг52О8). Моделювання ОЇ! здійснюють при двох температурах
(25"С та 55"С) та на діапазоні концентрацій відновлювального агента (відношення відновлювального агента/ 52Ов- становить від О до 1). Слід зазначити, що окрім кінцевих / рівноважних значень ОРР, рН, 52087, також отримують усі можливі осади, іонні/молекулярні сполуки та термодинамічні величини (ентальпію, ентропію, теплопровідність, іонну силу тощо) кінцевого розчину.
Результати моделювання ОЇ | наведено у Таблиці 8 (осаджені сполуки) та на Фігурах 25 - 30 (рН та ОРР). Слід зазначити, що для усіх випадків 5З2Ов" не спостерігається у кінцевому врівноваженому розчині. На підставі результатів стосовно ОБР здається, що Манз є найбільш ефективним відновлювальним агентом для зниження та/або регулювання ОБР. Значення нижче ніж 1000 ч./млн. Манз (відношення МанНз/ЗгОв" становить 1) можна застосовувати для зниження ОКР контрольного розчину до навіть негативних значень у мілівольтах. За винятком
Мане, температура розчину не має суттєвого впливу на ОКР або рН кінцевого розчину.
Більшість осаджених сполук вважають прийнятними та тими, що природно зустрічаються, під час роботи з початковим матеріалом М/ЕСО (за винятком БегОз для відновлювального агента на основі заліза). НАН також може бути бажаним відновлювальним агентом, оскільки внаслідок його додавання відбувається осадження тільки гіпсу. На підставі цих результатів вважають, що додавання, у мінімальній кількості, Мано5 до бака абсорбційної колони або АКТ здатне бути ефективним для зниження ОКР. Одна перевага Манзх полягає у тому, що він здатен сприяти зниженню повторної емісії Ну, якщо його додають до рециркуляційного насоса. Проблема, пов'язана з додаванням Манз до АКТ, полягає у тому, що необхідно досягти однорідного розповсюдження Манз у баку. Необхідно, щоб Манз досягнув окислювального агента (52082) в
АКТ якомога швидко та якомога рівномірно. Слід зазначити, що активний агент Манз - це Н25 (або іон Н5З). Зрозуміло, що На25 можна додати до окислювального повітря АКТ, щоб відбувалося однорідне розповсюдження.
Таблиця 8
Осаджені сполуки як результат додавання відновлювальних агентів до контрольного розчину агент
Осадження марганцю
Як обговорюється вище, один підхід щодо мінімізації утворення МпхОу у вологому газоочиснику може полягати в усуненні або мінімізації концентрації персульфату (менш ніж
Зо приблизно 150 ч./млн.) у вологому газоочиснику. Крім того, утворення ЗМ-сполук та 5О-кислот - це паралельні реакції для доступних МО», Ми" та Рез: у вологому газоочиснику. Це може допомогти пояснити, чому вологі очисники зі схожими конструкціями можуть мати безмірно різні концентрації персульфату залежно від концентрації МОх в топковому газі, що надходить до вологого газоочисника. Це дозволяє припустити, що більш висока концентрація МОх, який надходить до вологого газоочисника, сприяє утворенню 5ЗМ-сполук, а не 5О-кислот (тобто, персульфату).
Вище оцінюються декілька відновлювальних агентів щодо їх ефективності вступати в реакцію з персульфатом та знижувати окисно-відновний потенціал (ОКР). Інший підхід, який є одним з підходів, що застосовується у цьому описі винаходу, полягає у виборі трьох відновлювальних агентів з даних, отриманих вище, та у визначенні їх ефективності щодо перешкоджання осадженню марганцю. Два тестові розчини, які містять персульфат, застосовуються у тестуванні: синтетичний розчин та Фільтрат 2010 АКТ.
Експерименти зі збагаченням марганцем
Три відновлювальні агенти, гідросульфід натрію (Манзх), тіосульфат натрію (Маг5б2Оз) та
НАН (МНоОН-УНСІ) буде оцінено у цьому розділі щодо їх ефективності у запобіганні осадженню марганцю у двох тестових розчинах, які містять персульфат: (ї) приготований в лабораторних умовах, або синтетичний, розчин та (ії) Фільтрат 2010 АКТ. Обидва тестові розчини містять персульфат у концентрації приблизно 1000 ч./млн. Два синтетичні розчини готують з Сасі» при концентрації хлориду 10000 ч./млн. (5650 ч./млн. Са). Один з синтетичних розчинів має персульфат (52087) у концентрації 1000 ч./млн., а інший не містить персульфату та застосовується як контрольний. Послідовність додавання: збагачений марганцем розчин, відновлювальний агент та тестовий розчин. Причини такої послідовності додавання - це запобігти реакції тестового розчину, спочатку або зі збагаченим марганцем розчином, або з відновлювальним агентом, та потім визначити, чи тестовий розчин вступає в реакцію переважно або зі збагаченим марганцем розчином, або з відновлювальним агентом. Концентрацію марганцю у тесті, який додають у вигляді МпСі», розраховують при 100 ч./млн., бо приблизно така концентрація зазвичай зустрічається у зразках фільтрату АКТ, де осадження марганцю не відбувається.
Концентрація кожного доданого відновлювального агента залежить від кількості, яку визначили необхідною з попереднього тестування для завершення хімічної реакції при концентрації присутнього персульфату у приблизно 1000 ч./млн. у кожному тестовому розчині.
Для Манз додана кількість має концентрацію 24,2 мМ. Концентрація персульфату у мМ при 1000 ч./млн. відповідає 5,2 ММ. Гідросульфід (НВ) - це сполука, що вступає в реакцію з персульфатом. Теоретично, хімічна реакція між гідросульфідом та персульфатом повинна відбуватися при молярному відношенні 1,0, проте замість цього необхідне молярне відношення
Н5/52Ов2: становить від 4 до 5. Вважають, що протонована форма гідроксиламіну, МНЗОН", - це сполука, що вступає в реакцію з персульфатом. Хімічна реакція між МНзЗОН" та персульфатом повинна відбуватися при молярному відношенні, яке становить 2,0, та для неї необхідна концентрація НАН (МН2ОН-У-НСІ), яка становить 10,4 мМ. Визначено, що концентрація НАН, яка становить 9,1 мМ, є необхідною для синтетичного розчину, а більш висока концентрація 12,1
ММ є необхідною для Фільтрату 2010 АКТ. На відміну від Манз та МН2ОНУНСІ, для Маго2Оз докладне дослідження не виконується та його реакція з персульфатом не здійснюється. Хімічна реакція між тіосульфатом та персульфатом повинна виникати при молярному відношенні, яке становить 2,0, для неї необхідна концентрація Маг52Оз, яка дорівнює 10,4 мМ. Це є концентрацією Маг52Оз, яка застосовується у цій частині опису.
Спочатку готують кожен Тестовий зразок по 225 грамів у наступній послідовності: спочатку
Зо додаються розраховані та зважені кількості збагаченого марганцем розчину (та відновлювального агента в окрему пляшку Маїдепе з широким горлом об'ємом 250 мл, а потім додається відповідна кількість та тип тестового розчину. ОКР та рН визначають на кожному контрольному тестовому розчині та кожному зразку при кімнатній температурі. Після вимірювання дві розділені проби по 100 грамів кожного тестового розчину переносяться до пляшок із прозорого скла І-Спет об'ємом 125 мл. Тестовий набір В залишають при кімнатній температурі, а Тестовий набір А нагрівають при 55 "С. Після нагрівання при 55 "С протягом 15 годин зразки залишають охолоджуватися до кімнатної температури, а ОКР та рН вимірюють на контрольних та Тестових зразках для обох Тестових наборів, та їх результати наведено у
Таблиці 9. Концентрації персульфату вимірюють за способом титрування у синтетичному розчині та Фільтраті 2010 АКТ, щоб визначити їхні початкові концентрації, та в усіх Тестових зразках після нагрівання, до яких було додано персульфат. Кожен з контрольних та Тестових зразків обох Тестових наборів фільтрують крізь окремі фільтри МіїПіроге з розміром отворів 0,45 мкм, та фільтрати передають до Групи регулювання (СТІ) для здійснення аналізу розчиненого марганцю із застосуванням ІСР-АЕ5З (атомно-емісійний спектрометр з індуктивно зв'язаною плазмою). Кожен зі зразків фільтрату зберігається завдяки додаванню 2 масових відсотків
НО». Нарешті, для Тестових зразків, які утворили осад, здійснюється аналіз за допомогою
ЗЕМ/ЕО5, щоб спробувати визначити елементарний склад осаду, зібраного на кожному фільтрі
МіПіроге.
Таблиця 9
Результати тесту визначення дії різних відновлювальних агентів на осадження марганцю
Відновлювальний Розчин я Розчин я
Тест! ОВР 5.82 ОБР 5.82 агент рН Імарганцю Осад рН. |марганцю Осад (їмВ) (ч/млн) (ч./млн.) (їмВ) (ч/млн) (ч./млн.)
Синтетичний розчин
Контрольний без Є, злегка Є, коричневий
Є, темно
Контрольнийз | 2 | вар» |вля| 107 Є, зпегка 290 832 | 888 аолвнноя "і
Мп " забарвлений ' ' - коричневий та чорний осад
Є, забарвлений
Є світлий
Контрольний з забарвлений корисневий
Мп 210 19,78 1,01 жовтий / 172 | 7,68 9,43 М осад 2- - без 52087, МаНн5 коричневий та плаваючі осад - коричневі частинки
Контрольний з
Мп без 5Ог2, 7 222 16,62 108 Нема 188 | 7,30 107 Нема
Маг52Оз
Контрольний з
Мп без 5087, 188 14,04 105 Нема 129 | 3,94 110 Нема
МНОНУНСЇІ
- Є, злегка -
Контрольний з забарвлений Є, прозорий,
Мп З 373 16,14 81,2 - | 702 | 3,91 91,9 - 50 коричневий з 52087, мМманз коричневий осад " осад
Контрольний з
Мп 4 314 14,68 108 Нема 305 | 2,98 110 - 50" | Є, каламутний
З 5, Ма»52Оз
Контрольний з
Мп, Б | 495 |235| 108 Нема 5оз|182| 410 | «50 Нема
З 52Ов ,
МНОНУНСЇІ я я Я ПНЯ ПНЯ ПОЛОН ПОЛО КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КО
Фільтрат 2010
АВТ тенниве 5 зв рт свое сок
Є, злегка Є, темно
Контрольний з забарвлений, забарвлений,
Ми р 101 328 |6,63 108 дрібні 458 | 3,58 79,7 816 темно- коричневі коричневий частинки та чорний осад лвровий , прозорий, мМанз 11 242 |7,55 104 та плаваючі 7,31 109 72 не зовсім білі білий осад ілі частинки /Магб2Оз 1 12| 256 6,79, 105 | - | Нема |209|556| 107 | «50'Ї|Ї Нема
МНЬОНУНСІ (13 420 |294| - | - | Нема | 451|213| 11 | «50 | Нема "На підставі результатів титрування персульфатом кількість Маг252Оз, що є необхідною для реакції з персульфатом, присутнім у зразку, була надмірною на 30 - 40 95.
Тестовий зразок 1 - Контрольний без Мп, без відновлювального агента, синтетичний розчин з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 1 - це контрольний зразок без додавання марганцю або відновлювального агента. Навіть незважаючи на те, що СасСі»22НгО, сертифікований АС5 Сгаде, застосовується для приготування синтетичних розчинів, марганець вимірюється при концентрації 0,88 ч./млн. у початковому розчині хлориду з концентрацією 10000 ч./млн., який не містить персульфату.
У зразку, що не зазнав нагрівання, обидві рідини стають злегка забарвленими та утворюється злегка жовтувато-коричневий осад. У нагрітому зразку осад має темно-коричневий колір та здається, що в ньому є більше осаду, як показано на Фігурі 31. На цій Фігурі та на наступних фотографіях зразок "А" - це нагрітий зразок. Передбачається, що невелика кількість персульфату вступила в реакцію з деякою кількістю розчинного кальцію, внаслідок чого утворився СазОг22НгО. Аналіз за допомогою 5ЕМ/ЕЮЗ здійснюють на осадах як ненагрітих зразків, так і нагрітих зразків, та він демонструє, що присутній невеликий масовий відсоток сірки (1,63 масового відсотка у ненагрітому зразку порівняно з 1,54 масового відсотка у нагрітому зразку) з надлишком кальцію (дивись Фігуру 32). Крім того, невеликий масовий відсоток марганцю визначили в осаді нагрітого зразка (2,97 масового відсотка). У зв'язку 3 цим розчинний марганець є нижчим у нагрітому зразку (менш ніж 0,0002 (ІК!) порівняно з 0,18 ч./млн.). Після нагрівання, ОКР Тестового зразка зростає з 600 до 1029 «мВ, а рН знижується з 5,18 до 3,25. Концентрація персульфату у контрольному Тестовому зразку знижується з 1008 до 840 ч./млн. Ці значення персульфату є суттєвими для цього дослідження, оскільки вони демонструють, що коли персульфат нагрівається до 55 "С, що є приблизною температурою у
АКТ, тоді він повільно розпадається. У більш ранніх тестах внаслідок нагрівання зразків з подібної концентрацією до 80 С протягом 15 годин увесь персульфат розпався. Шляхом нагрівання тестових розчинів тільки до 55 "С ефективність відновлювального агента руйнувати персульфат можна також досліджувати, тому що при 55 "С нагрівання так сильно не впливає на розпад персульфату.
Тестовий зразок 2 - Контрольний, з Мп, без відновлювального агента, синтетичний розчин з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 2 - це контрольний зразок з додаванням марганцю, проте без додавання відновлювального агента. У ненагрітому зразку рідина є злегка забарвленою, та утворюється осад злегка світло-коричневого кольору. Рідина має темніше забарвлення, а нагрітий зразок має суттєву кількість темно-коричневого та чорного осаду, як показано на Фігурі 33.
Передбачається, що невелика кількість персульфату вступила в реакцію з деякою кількістю розчинного кальцію в ненагрітому зразку, внаслідок чого утворився Саб5Огг2НгО. Здійснюється аналіз осаду за допомогою ЗЕМ/ЕО5, який демонструє, що присутні невеликі масові відсотки кальцію та сірки (дивись Фігуру 34). Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 592 до 900 «мВ, а рН знижується з 5,11 до 2,90. Крім того, в осаді нагрітого зразка знаходять високий масовий відсоток марганцю (37,41 масового відсотка). Відповідно до цього, кількість розчинного марганцю є нижчою у нагрітому зразку (83,2 порівняно з 107 ч./млн.). Концентрація персульфату у тестовому зразку знижується з 1008 до 888 ч./млн., що є важливим для цього дослідження та пояснюється вище.
Тестовий зразок З - з Мп, з Манв, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 3 складається з додавання марганцю та Мане з персульфатом у синтетичному розчині. У ненагрітому зразку рідина є злегка забарвленою, та утворюється осад світло-коричневого кольору (дивись Фігуру 35). Рідина прозора, та нагрітий зразок має коричневий осад. На осадах здійснюється аналіз за допомогою ЗЕМ/ЕОЗ (дивись Фігуру 36), та він демонструє помірні масові відсотки марганцю в осадах як нагрітих, так і ненагрітих зразків (16,5 порівняно з 8,02 масовими відсотками). Концентрація марганцю вище в осаді ненагрітого зразка порівняно з осадом нагрітого зразка, та таку саму тенденцію спостерігають у Тестовому зразку б, де Мане також застосовується як відновлювальний агент. Відповідно до цього, розчинний марганець вимірюють у ненагрітому та нагрітому зразках при концентрації 8,12 та 91,9 ч./млн., відповідно. У цьому прикладі діапазон концентрації розчинного марганцю становить від 107 до 111 ч./млн. у Тестових зразках, які не демонструють осадження марганцю.
Крім того, результати ЕО5 демонструють дуже високі концентрації сірки в осадах як ненагрітого, так і нагрітого зразка (54,59 порівняно з 71,49 масового відсотка). Це можна пояснити хімічною реакцією, у якій елементарна сірка утворюється як продукт. 52О87--5НАОН--225042-54Н2О Е-2,49 В.
Після нагрівання ОКР Тестового зразка зростає з 373 до 702 «мВ, та рН знижується з 6,14 до 3,91. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 1008 до менш ніж приблизно 50 ч./млн. Це демонструє, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом, проте він не зміг запобігти осадженню деякої кількості марганцю.
Зразок 4 - з Мп, з Маг52Оз, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 4 складається з добавки марганцю та Маг252Оз з персульфатом у синтетичному розчині. У ненагрітому зразку осад не спостерігається (дивись Фігуру 37). У бо нагрітому зразку рідина каламутна, проте для аналізу ЕЮОЗ не можна зібрати достатню кількість осаду. Після нагрівання, ОКР тестового зразка знижується з 314 до 305 «мВ, а рН знижується з 4,68 до 2,98. Розчинний марганець вимірюється у ненагрітому та нагрітому зразку при концентрації 108 та 110 ч./млн., відповідно. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 1008 до менш ніж 50 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом та запобіг осадженню марганцю. На підставі визначення титруванням персульфатом визначається, що у нагрітому зразку все ще залишається надлишок Маг52Оз3. Надлишок є еквівалентним концентрації персульфату у 432 ч./млн. Це дозволяє припустити, що необхідна концентрація Маг52Оз, яка становить менш ніж 10,4 мМ, ймовірно ближче до 7,3 мМ.
Тестовий зразок 5 - з Мп, з МН2ОНе"НСІ, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 5 складається з добавки марганцю та МНгОНУНСІ з персульфатом у синтетичному розчині. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразку осад не спостерігається (дивись
Фігуру 38). Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 495 до 503 «мВ, а рн знижується з 2,35 до 1,82. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 1008 до менш ніж приблизно 50 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом та запобіг осадженню марганцю.
Тестовий зразок 6 - Контрольний, з Мп, з Манв, без персульфату у синтетичному розчині
Тестовий зразок 6 - це контрольний зразок з додаванням марганцю та Ман, проте без персульфату у синтетичному розчині. У ненагрітому зразку рідина має забарвлення, та утворюється злегка жовтий / коричневий осад (дивись Фігуру 39). Рідина має світліше забарвлення, а нагрітий зразок має світлий жовтувато-кюоричневий осад з коричневими частинками, які плавають на поверхні. Виконується аналіз осадів за допомогою ЗЕМ/ЕО5 (дивись Фігуру 40), та він демонструє високі масові відсотки марганцю в осадах як нагрітого, так і ненагрітого зразка (40,91 порівняно з 33,62 масового відсотка). Відповідно до цього, низький розчинний марганець вимірюється в ненагрітому та в нагрітому зразках при концентраціях 1,01 та 9,43 ч./млн., відповідно. Більша частина доданого марганцю утворила осад в обох зразках. У цьому прикладі діапазон концентрації розчинного марганцю, який становить від 107 до 111 ч./млн. у тестових зразках, не демонструє осадження марганцю. Після нагрівання, ОКР
Тестового зразка знижується з 210 до 172 «мВ, а рН знижується з 9,78 до 7,68. Осадження марганцю можна пояснити за допомогою ОКР та рН тестових розчинів, посилаючись на діаграму Пурбе з Фігури 1 для марганцю. Згідно з діаграмою Пурбе при рН від 7,68 до 9,78 утворення МпзОх: та МпгОз відбувається переважно при ОКР, яке становить приблизно 200 мВ.
Крім того, результати ЕО5 демонструють можливе утворення меншої кількості СазОог22НгО (Са - 10,11 масового відсотка) в осаді нагрітого зразка з надлишком сірки (5 - 12,00 масового відсотка).
Тестовий зразок 7 - Контрольний, з Мп, з Маг252Оз, без персульфату у синтетичному розчині
Тестовий зразок 7 - це контрольний зразок з додаванням марганцю та Маг52Оз, проте без персульфату у синтетичному розчині. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразку осад не спостерігається (дивись Фігуру 41). Після нагрівання, ОКР Тестового зразка знижується з 222 до 188 «мВ, а рН збільшується з 6,62 до 7,30. Розчинний марганець, виміряний у ненагрітому та в нагрітому зразках, становить 108 та 107 ч./млн., відповідно. Вимірювання марганцю із застосуванням ІСР-ОЕ5, як найкращого способу, має відсоткове відносне стандартне відхилення (відсоткове КО) 3 відсотки або приблизно З ч./млн. при концентрації доданого марганцю у 100 ч./млн. у Тестовому зразку. Отже, при цих значеннях марганцю різниця в 1 ч./млн. не є суттєвою.
Тестовий зразок 8 - Контрольний з Мп, з МНгОН:-НСІ, без персульфату у синтетичному розчині
Тестовий зразок 8 - це контрольний зразок з додаванням марганцю та МНгОН:УНСІ, проте без персульфату у синтетичному розчині. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках осад не спостерігається (дивись Фігуру 42). Після нагрівання, ОКР Тестового зразка знижується з 188 до 129 їмВ, а рН знижується з 4,04 до 3,94. Розчинний марганець, виміряний у ненагрітому та в нагрітому зразках, становить 105 та 110 ч./млн., відповідно.
Тестовий зразок 9 - Контрольний, без Мп, без відновлювального агента, Фільтрат 2010
Тестовий зразок 9 - це контрольний зразок без додавання марганцю або відновлювального агента. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках осад не спостерігається (дивись Фігуру 43).
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка зростає з 335 до 359 «мВ, а рН знижується з 6,76 до 5,39. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 936 до 840 ч./млн., та вона є такою ж самою концентрацією, виміряною для синтетичного розчину (Тестовий зразок 1) після бо нагрівання.
Тестовий зразок 10 - Контрольний, з Мп, без відновлювального агента, Фільтрат 2010
Тестовий зразок 10 - це контрольний зразок з додаванням марганцю, проте без відновлювального агента. В ненагрітому зразку рідина є злегка забарвленою, та утворюється осад злегка світло-коричневого кольору (дивись Фігуру 44). Рідина має темніше забарвлення, а нагрітий зразок має суттєву кількість темно-коричневого та чорного осаду. Припускають, що невелика кількість персульфату вступає в реакцію з деякою кількістю розчинного кальцію у ненагрітому зразку, внаслідок чого утворюється СазОг22НгО. Здійснюється аналіз осаду за допомогою БЕМ/ЕОЗ5 (дивись Фігуру 45), який демонструє, що присутні невеликі масові відсотки кальцію (3,79 масового відсотка) та сірки (4,96 масового відсотка). Крім того, в осаді ненагрітого зразка вимірюється висока кількість марганцю (47,98 масового відсотка). Після нагрівання, ОКР
Тестового зразка зростає з 328 до 458 «мВ, а рН знижується з 6,63 до 3,58. В осаді нагрітого зразка зустрічається навіть більш високий масовий відсоток марганцю (59,11 масового відсотка). Відповідно до цього, кількість розчинного марганцю є нижчою у нагрітому зразку (79,7 порівняно з 108 ч./млн.). Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 936 до 816 ч./млн., та це пояснювалося вище.
Тестовий зразок 11 - З Мп, з Мангх, у Фільтраті 2010
Тестовий зразок 11 складається з добавки марганцю та Мане з Фільтратом 2010. У ненагрітому зразку рідина прозора, проте утворюється білий осад з білими частинками, що плавають на поверхні (дивись Фігуру 46). Рідина є прозорою, а нагрітий зразок має не зовсім білий осад. Здійснюється аналіз осадів за допомогою ЗЕМ/ЕЮО5 (дивись Фігуру 47), який демонструє низькі масові відсотки марганцю в осадах як ненагрітого, так і нагрітого зразків (4,13 порівняно з 1,05 масового відсотка). Концентрація марганцю є більш високою в осаді ненагрітого зразка порівняно з осадом нагрітого зразка, а така сама тенденція спостерігається у
Тестових зразках З та 6, де Манз також застосовується як відновлювальний агент. Розчинний марганець вимірюється в ненагрітому та нагрітому зразках при концентрації у 104 та 109 ч./млн., відповідно. У попередніх Тестових зразках діапазон концентрації розчинного марганцю від 107 до 111 ч./млн. у Тестових зразках демонструє осадження марганцю, проте в осаді нагрітого зразка визначається низький масовий відсоток марганцю. Крім того, результати ЕО5 демонструють дуже високі концентрації сірки в осадах як ненагрітого, так ї нагрітого зразка
Зо (61,54 порівняно з 81,58 масового відсотка), а така сама тенденція спостерігається у Тестовому зразку З, проте у меншому ступені у Тестовому зразку 6, де Манз також застосовується як відновлювальний агент.
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка знижується з 242 до 96 «мВ, а рН знижується з 7,55 до 7,31. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 936 до 72 ч./млн. Це демонструє, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з більшою частиною персульфату, проте не запобіг осадженню деякої кількості марганцю.
Тестовий зразок 12 - З Мп, з Маг252Оз, у Фільтраті 2010
Зразок 12 складається з добавки марганцю та Маг52Оз з Фільтратом 2010. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках осад не спостерігається (дивись Фігуру 48). Після нагрівання, ОКР
Тестового зразка знижується з 256 до 209 «мВ, а рН знижується з 6,79 до 5,56. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 936 до менш ніж приблизно 50 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом та запобіг осадженню марганцю. Згідно з визначенням титруванням персульфатом визначається, що надлишок Маг252Оз залишається присутнім у нагрітому зразку. Надлишок є еквівалентним 600 ч./млн. персульфату. Це дозволяє припустити, що необхідною є концентрація Маго2Оз, яка становить менш ніж 10,4 мМ, ймовірно ближче до 6,3 мМ. Навіть нижча концентрація тіосульфату натрію є необхідною для цього Тестового зразка, ніж для зразка, приготовленого з синтетичним розчином (Тестовий зразок 4). Можливе пояснення може бути пов'язаним з концентраціями розчинного кальцію у початковому тестовому розчині (приблизно 100 порівняно з 5650 ч./млн.), де може виникнути деяка взаємодія з відновлювальним агентом.
Тестовий зразок 13 - З Мп, з МНгОН-НСІ, у Фільтраті 2010
Зразок 13 складається з добавки марганцю та МН»ОНе-НСІ з Фільтратом 2010. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках осад не спостерігається (дивись Фігуру 49). Після нагрівання, ОКР. Тестового зразка збільшується з 420 до 451 «мВ, а рН знижується з 2,94 до 2,13. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 936 до менш ніж 50 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом та запобіг осадженню марганцю. У цьому зразку незначно більш висока концентрація НАН (12,1
ММ) є необхідною порівняно з Тестовим зразком 5 (9,1 мМ НАН).
Утворення осадів спостерігається у декількох Тестових зразках. Усі зразки, що містять 60 відновлювальний агент Мане, утворюють осади. Для зразків, що утворюють осади,
наголошується, що осадження спостерігається у нагрітих Тестових зразках на відміну від
Тестових зразків, що залишаються при кімнатній температурі. Вигляд та елементарний склад осадів не завжди є однаковим для різних Тестових зразків. Відповідно до результатів для цього лабораторного дослідження партії: (1) визначено, що як тіосульфат натрію, так і НАН є ефективними у запобіганні осадженню марганцю у Тестових зразках, що містять персульфат, проте гідросульфід натрію не запобігає осадженню марганцю; та (2) відповідно до концентрації у мМ, яка є необхідною, щоб прореагувати з персульфатом у концентрації приблизно 1000 ч./млн., визначено, що для того, щоб запобігти осадженню марганцю, тіосульфат натрію є найбільш ефективним відновлювальним агентом, потім за ним слідує НАН, а потім гідросульфід натрію. Звернемося до Фігур з 50 до 55, які представляють результати аналізів за допомогою
ЗЕМ/ЕОЗ нагрітих частин Тестових зразків 1, 2, 3, 6, 10 та 11, відповідно.
Оцінювання відновлювальних агентів та їх можливого впливу на стан окиснення селену в рециркуляційному баку абсорбційної колони (АКТ) МУМЕОО
Селен - це один з найбільш летких мікроелементів у вугіллі, та він випаровується у котлі, у якому спалюється вугілля. Коли температура топкового газу від згорання знижується, тоді випарений селен частково конденсується на поверхні частинок леткої золи, які захоплюються в електростатичному осаджувачі (Е5Р). Селен, що проходить через електростатичний осаджувач, існує у топковому газі як Зе(1М)О2 та потрапляє у пристрій вологої десульфуризації топкових газів (МУЕСО), де він розчиняється у розчині рециркуляційного бака абсорбційної колони (АКТ).
Зазвичай прийнято, що селен існує як селеніт (Зе(ІМ)Оз?) та селенат (Зе(МІ)О42) у розчині
АКТ, де значно більша частина селеніту буде, найбільш вірогідно, окиснюватися до селенату.
Селеніт зазвичай видаляється за допомогою традиційного способу обробки стічних вод, такого як коагулювання домішок води з наступним осадженням. Проте, для того, щоб видалити селенат, його слід відновити до селеніту або елементарного селену (Зеб) до початку обробки стічних вод.
Нові національні стандарти, які були представлені у 2010 році, прийдуть на зміну мішанині державних правил, які офіційні представники Агентства з охорони навколишнього середовища вважають занадто недостатніми, щоб захистити рибу та живу природу від токсичних металів та інших елементів, особливо селену, які зустрічаються у стічних водах електростанцій. У деяких
Зо штатах станціям дозволяється випускати селен у рівнях, які в сотні разів перебільшують стандарти якості води Агентства з охорони навколишнього середовища, у той час коли в інших штатах навіть не вимагають його відстежувати. Агентство з охорони навколишнього середовища визначило два головні джерела забруднюючих речовин, які викидаються з паротурбінних електростанцій: сховища вугільної золи та системи десульфуризації топкових газів (ЕС). Стічні води ЕСО зазвичай містять значні рівні металів, включаючи такі біологічно накопичувальні забруднювачі, як миш'як, ртуть та селен, та значні рівні хлориду, повністю розчинених твердих речовин, повністю суспендованих твердих речовин (155) та поживних речовин. Для обробки стічних вод БОЮ очисні установки застосовують пруди-відстійники (найбільш звичайний спосіб обробки), системи хімічного осадження, системи анаеробної та аеробної біологічної обробки, побудовані заболочені ділянки, системи випаровування під тиском пари та інші технології.
У планах Агентства з охорони навколишнього середовища є намір переглянути стандарти для викиду стічних вод для електростанцій, що спалюють вугілля, що може означати суворіші границі щодо викидів селену. Отже, в іншому варіанті здійснення цей винахід спрямований на розв'язання проблеми визначення принаймні одного відновлювального агента, який може бути ефективним для регулювання стану окиснення селену. При застосуванні відновлювального агента бажана мета - це зберігати на рівні або максимізувати утворення селеніту або можливо елементарного селену в АКТ для застосування у наступній обробці стічних вод.
Як зазначено вище, у цьому описі винаходу оцінюють декілька відновлювальних агентів для визначення їх ефективності щодо вступу в реакцію з персульфатом та зниження окисно- відновного потенціалу (ОКР). Три з цих відновлювальних агентів застосовуються вище, щоб визначити їх ефективність щодо запобігання осадженню марганцю, у лабораторних дослідженнях партій, у двох тестових розчинах, які містять персульфат, у синтетичному розчині та Фільтраті 2010 АКТ. Зараз ці самі три відновлювальні агенти оцінюються для визначення їх впливу на стан окиснення селену, у лабораторних дослідженнях партій, у двох тестових розчинах, які містять персульфат, у синтетичному розчині та Фільтраті 2010 АКТ.
Експерименти з додаванням селену
Три (3) відновлювальні агенти, гідросульфід натрію (Манбх), тіосульфат натрію (Маг52Оз) та
НАН (МН2гОН:УНСІ), оцінюються для визначення їх впливу на стан окиснення селену у двох бо тестових розчинах, які містять персульфат, - приготовлений в лабораторних умовах, або синтетичний розчин, та Фільтрат АКТ 2010. Обидва тестові розчини містять персульфат у концентрації приблизно 1000 ч./млн. Два синтетичні розчини готують з Сасіг при концентрації хлориду у 10000 ч./млн. (5650 ч./млн. Са). Застосовується Сасі»2НгО, сертифікований АС5
Сгаде, для приготування синтетичних розчинів. Один з синтетичних розчинів має концентрацію персульфату (52О87) у 1000 ч./млн., а інший, який не має у своєму складі персульфату, застосовується як контрольний розчин. Персульфат додається у вигляді пероксидисульфату або персульфату натрію з чистотою 98 відсотків, який купують у АІрпа Аезаг. Послідовність додавання наступна: збагачений селеном розчин, відновлювальний агент та тестовий розчин.
Причина такої послідовності додавання - запобігти реакції тестового розчину, спочатку, або зі збагаченим селеном розчином, або з відновлювальним агентом, та потім визначити, чи тестовий розчин вступає в реакцію переважно зі збагаченим селеном розчином, чи переважно з відновлювальним агентом. Тестову концентрацію селену розраховують при 1 ч./млн. або при 1000 ч./млрд., та він додається або як селеніт (100 ч./млн., 5е(1М)Оз2), або як селенат (100 ч./млн., Зе(МІ)О423, залежно від Тестового зразка, та приблизно таку ж саме концентрацію зазвичай визначають у зразках фільтрату АКТ. Збагачені селеном розчини готують з хімічних речовин, які купують у Ага Аезаг (селеніт натрію, Маг56Оз, безводний, 9995 чистоти, мінімальні слідові кількості металів, та Маг5еобх, більш ніж 99,8 95 чистоти, слідові кількості металів).
Концентрація кожного відновлювального агента, що додається, залежить від кількості, яку визначили необхідною з попереднього тестування, щоб хімічно повністю прореагувати з персульфатом, присутнім у концентрації приблизно 1000 ч./млн. у кожному тестовому розчині.
Для Манз кількість, що додається, відповідає концентрації 24,2 мМ. Концентрація персульфату у ММ при 1000 ч./млн. дорівнює 5,2 мМ. Гідросульфід (Н5) - це сполука, що вступає в реакцію з персульфатом. Теоретично, хімічна реакція між гідросульфідом та персульфатом повинна відбуватися при молярному відношенні 1,0, проте замість цього необхідне молярне відношення
Н5ЗУ/б2гОв- наближається до від 4 до 5. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, вважають, що протонована форма гідроксиламіну, МНзОН»", - це сполука, що вступає в реакцію з персульфатом. Хімічна реакція між МНзОН" та персульфатом повинна відбуватися при молярному відношенні, яке становить 2,0, та для неї необхідна концентрація НАН (МНоОН:УНСІ), яка становить 10,4 мМ. Визначено, що концентрація НАН, яка дорівнює 9,1 мМ, є необхідною для синтетичного розчину, а концентрація, яка перебільшує 12,1 мМ, є необхідною для
Фільтрату АКТ 2010. На відміну від Манз та МН2гОНеНСІ, докладне дослідження не здійснювалося для Маг52Оз та його реакції з персульфатом. Хімічна реакція між тіосульфатом та персульфатом повинна відбуватися при молярному відношенні, яке становить 2,0, та для неї необхідна концентрація Маг52Оз становить 10,4 мМ. Це концентрація Маг5б2Оз, яка застосовується у цьому дослідженні.
Було продемонстровано, що присутність персульфату, дуже сильного окиснювача, у концентраціях, які перебільшують приблизно 150 ч./млн., має помітний ефект стосовно окиснення Зе(ІМ) до зе(мМіІ). Крім того, визначили, що у системі М/ЕСО концентрація розчиненого селену збільшується, коли збільшується окисно-відновний потенціал (ОКР). Спочатку готують кожен Тестовий зразок по 225 грамів, що здійснюють у наступній послідовності: спочатку додаються розраховані та зважені кількості збагаченого селеном розчину та відновлювального агента в окрему пляшку Маідепе з широким горлом об'ємом 250 мл, а потім додається відповідна кількість тестового розчину відповідного типу. ОКР та рН визначають у кожному контрольному тестовому розчині та кожному зразку при кімнатній температурі. Після вимірювання дві розділені проби по 100 грамів кожного тестового розчину переносяться до пляшок з прозорого скла І-Спет об'ємом у 125 мл. Тестовий набір В залишають при кімнатній температурі, а Тестовий набір А нагрівають при 55 "С. Після нагрівання при 55 "С протягом 15 годин зразки залишають охолоджуватися до кімнатної температури, а ОКР та рН вимірюють на контрольному та Тестових зразках для обох Тестових наборів, та їх результати наведено у
Таблиці 10. Концентрації персульфату вимірюють за способом титрування на синтетичному розчині та Фільтраті АКТ 2010, щоб визначити їхні початкові концентрації, та на усіх Тестових зразках після нагрівання, до яких було додано персульфат. Кожен з контрольних та Тестових зразків надсилається до боці ет Везвеагсп Іпвзійше (ЗКІ) для речовинного аналізу селену у розчиненій рідині, тільки, із застосуванням мас-спектрометрії з індуктивно зв'язаною плазмою (ІСР-М5) з ізотопним розведенням. Зразки транспортуються до ЗКІ запакованими у льоді, щоб підтримувати температуру 4 "С до початку аналізу.
Зо
Таблиця 10
Результати тестів визначення впливу різних відновлювальних агентів на склад селену
Відновлю зем) зе(Мі) 2 зем) 2- вальний агент 227| ОНР РН | Розчин- | Розчин- ЗОВ Осад овР рН | Розчин- Зе(М) | Зв Осад (їмВ) я я (ч./млн.) (їмВ) я Розчин-ний| (ч./млн.) ний ний ний
Початкові Конц. Конц. Конц. Конц. розчини (ч./млрд.) | (ч./млрд.) (ч./млрд.) | (ч./млрд.)
Синтетичний розчин з «1,00 «1,00 1008 5О8
Синтетичний розчин без «1,00 1,53 5О8
Фільтрат 2010
Пристрій 2,35 782 888
Сауша 2
Збагачуючий
Бе (ІМ) або селенітом 95500 зл розчин
Збагачуючий
Зе (МІ) або 230. | 74150 селенатом розчин пил п ПНЯ ПНЯ ПНЯ ПОЛОН ПОЛОН КОНЯ НАННЯ ННЯ КОНЯ КОНЯ КОН КОХ
Синтетичний розчин
Контрольний Є. зі без Зе(ІМ) й Є або 5е(мі) світлим з темним без ' забарв- забарв- відновлю- 1 1636 14,88| 440 -1,00 ленням, | 1029 ІЗ,06бІ «1,00 -1,00 840 ленням, вального незначне більше агента. з відкла- відкладення
ФО " дення
Контрольний Є, зі з Ве (ІМ). без світлим Є, з темним відновлю- забарв- забарв- вального 2 | 618 15,14 241 504 ленням, | 1055 ІЗ,07 2,14 785 936 ленням, агента. з незначне більше
Ов " відкла- відкладення 2-8 дення
Контрольний Є, ЗІ Є з Ве (МІ), без світлим з темним відновлю- забарв- забарв- вального 3 | 541 14,73 5,69 761 ленням, | 1055 ІЗ,08 2,57 769 936 ленням, агента. з незначне більше
Ов " відкла- відкладення 2-8 дення
Контрольний Є, Є. частинки з бе(МІ),без| 4 |-39818,60| 2,62 763 частинки! 260 17,32 2,53 779 ' - во, мана на дні на дні
Контрольний о без! 5 | 78 |724| 725 | «1,00 Нема | 245 |7,93| 746 -1,00 Нема
Маг52Оз
Контрольний жу І), без 403| 6,29 753 Нема | 226 386 252 772 Нема
МНоОНУНСІ
Є
З Бе (ІМ), з " Є, частинки 5, манз травфвет яю | «тою 00 зеелнер ее радоєю | «оно ти на дні
З зе (М), з Є, світла 52, 258 14,15| 2,98 749 Нема 285 2,821 2,46 934 - 50 плівка
Маг52Оз
Таблиця 10
Результати тестів визначення впливу різних відновлювальних агентів на склад селену вальний агент Тест, ОНР рН вот во ЗО" Осад овР рн розчин. ес) Ов" Осад (їмВ) ний ний (ч./млн.) (їмВ) ний Розчин-ний| (ч./млн.)
З Бе (ІМ), з
Ше ен ер нн
МНоОН-УНСІ в ИИЕ ИВЗ Ж Ж « ЯЛ ЯШ яЯ - - т є с Ж Є - А -- - іІлЬТрат мли 11 11111111
Терни |з ве з | 751 не| тер; с | тб ле | не шен терен слоівю 000 рн; ооо |і 35е(М,з 42264 735| 335 774 частинки 299 685 645 777 120 У. частинки 52Ов7, Мано на дні на дні
З Бе (ІМ), з
ЕД ЕЗ ЕН НСС С СИН НС
Маг52Оз
З Бе (ІМ), з пи ен
МНоОН-УНСІ "На підставі результатів титрування персульфатом кількість Маг252Оз або МН2ОН-УНСІ, що є необхідною для реакції з персульфатом, присутнім у зразку, була надмірною на 40 - 60 95.
Початкові розчини (а) Синтетичний розчин з персульфатом - виміряна концентрація кожного з розчинених або селеніту, або селенату становить менш ніж границя показу приладу (менш ніж 1,00 ч./млрд.).
Концентрацію персульфату вимірюють при 1008 ч./млн.; (Б) синтетичний розчин без персульфату - виміряна концентрація розчиненого селеніту становить менш ніж 1,00 ч./млрд., а селенату - 1,53 ч./млрд.; (с) Фільтрат 2010 - виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,35 ч./млрд., а селенату - 782 ч./млрд. Концентрацію персульфату вимірюють при 888 ч./млн.; (4) збагачуючий розчин Зе(ІМ) або селеніту - виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 95500 ч./млрд., а селенату 3,11 ч./млрд.; та (е) збагачуючий розчин Зе(Мі) або селенату - виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 230 ч./млрд., а селенату - 74150 ч./млрд. Очікується, що значення для селенату буде наближатися до 100000 ч./млрд. або 100 ч./млн., з огляду на дійсну масу селенату натрію та води, що застосовуються для приготування збагачуючого розчину. Приблизно 84 грами Магб5еОх розчиняться у 100 мл води при кімнатній температурі, отже проблеми з розчинністю не існує.
Тестовий зразок 1 - Контрольний, без 5е(ІМ) або 5е(МміІ), без відновлювального агента, синтетичний розчин з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 1 - це контрольний зразок без додавання селену або відновлювального агента. У ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 4,40 ч./млрд., а селенату - менш ніж 1,00 ч/млрд. У нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить менш ніж 1,00 ч./млрд., і селенату - менш ніж 1,00 ч./млрд. Не очікується присутність будь-якого розчиненого селену у або ненагрітому, або в нагрітому зразку, та результати повинні бути та є подібними до результатів з початковим синтетичним розчином з персульфатом.
Ненагрітий зразок є злегка забарвленим та у ньому утворюється осад злегка жовтувато- коричневого кольору. Нагрітий зразок є темнішим, а осад має темно-коричневий колір, та, як виявляється, його більше. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 636 до 1029 ямВ, а рН знижується з 4,88 до 3,06. Концентрація персульфату у контрольному Тестовому зразку знижується з 1008 до 840 ч./млн.
Тестовий зразок 2 - Контрольний, з 5е(ІМ), без відновлювального агента, синтетичний розчин з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Зразок 2 - це контрольний зразок з додаванням селеніту, або 5е(ІМ), проте без відновлювального агента. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину 5е(ІМ), або селеніту, очікувана концентрація селеніту, доданого до Тестового зразка 2, становить 955 ч./млрд. У ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 241 ч./млрд., а селенату - 504 ч./млрд. Це дозволяє припустити, що персульфат має спроможність окиснювати високу відсоткову кількість селеніту до селенату при кімнатній температурі. Важко розрахувати точну відсоткову кількість селеніту, окисненого до селенату, оскільки виміряна загальна концентрація розчиненого селену становить 745 проти очікуваних 955 ч./млрд., тобто різниця становить 210 ч./млрд. Можливо, що частина селену осаджується, проте для підтвердження цього осад не аналізується на присутність селену. У нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,74 ч./млрд., а селенату - 785 ч./млрд. Більш висока концентрація вимірюється у нагрітому зразку порівняно з ненагрітим зразком, 785 проти 504 ч./млрд. з подібними загальними концентраціями розчиненого селену. Це дозволяє припустити, що, окрім присутності персульфату, температура або комбінація персульфату та температури мають навіть більший вплив на окиснення селеніту до селенату. І знов існує різниця між виміряною загальною концентрацією розчиненого селену та очікуваною концентрацією, 788 проти 955 ч./млрд., тобто різниця становить 167 ч./млрд.
Подібно до Тестового зразка 1 ненагрітий зразок є злегка забарвленим, та в ньому утворюється злегка жовтувато-коричневий осад. Нагрітий зразок є темнішим, та осад має темно-коричневий колір, та, як виявляється, його більше. Після нагрівання, ОКР. Тестового зразка збільшується з 618 до 1055 «мВ, а рН знижується з 5,14 до 3,07. Концентрація іону персульфату у контрольному Тестовому зразку знижується з 1008 до 936 ч./млн., що є меншим, ніж зниження, яке спостерігається у Тестовому зразку 1.
Тестовий зразок З - Контрольний, з 5е(МІ), без відновлювального агента, синтетичний розчин з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок З - це контрольний зразок з додаванням селенату, або 5е(мі), проте без відновлювального агента. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину 5е(мі), або селенату, очікувана концентрація селенату, доданого до Тестового зразка 3, становить 742 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 5,69 ч./млрд., а селенату - 761 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 755 проти очікуваних 742 ч./млрд., тобто різниця становить 13 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,57 ч./млрд., а селенату - 769 ч./млрд.
Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 772 проти очікуваних 742 ч./млрд.,
Зо тобто різниця становить 30 ч./млрд. Подібні концентрації селеніту та селенату вимірюються у нагрітих зразках, а не в ненагрітих зразках, та обгрунтовані вивіряння отримують між виміряною концентрацією усього розчиненого селену та очікуваною концентрацією.
Подібно до Тестових зразків 1 та 2 ненагрітий зразок є злегка забарвленим та в ньому утворюється злегка жовтувато-коричневий осад. Нагрітий зразок є темнішим, та осад має темно-коричневий колір, та, як виявляється, його більше. Після нагрівання, ОКР. Тестового зразка збільшується з 541 до 1055 ямВ, а рН знижується з 4,73 до 3,08. Концентрація персульфату у контрольному Тестовому зразку знижується з 1008 до 936 ч./млн. Це таке ж саме зниження, як і в Тестовому зразку, проте воно є меншим ніж у Тестовому зразку 1.
Хоча і існує осад, відповідно до обгрунтованих вимірювань для виміряної концентрації усього розчиненого селену та очікуваної концентрації у ненагрітому та нагрітому зразках, доданий селенат, або 5е(міІ), не є частиною осаду. Можливо, що беО4- вступає в реакцію з розчинним кальцієм, утворюючи СазЗебО»хз. Проте, розчинність СазеОх у два рази перебільшує значення для гіпсу (СазО2НгО), а Кер для гіпсу становить 1х10-556 при 25 "С. Кер для СазеОз становить 1х10-727 при 25"С, що означає, що СабеОз є на три порядки менш розчинним порівняно з гіпсом, та більш ймовірно, що осаджується саме він, а не Сабеб»х. Крім того, іони
ЗеОг- можна замістити сульфатом у структурі гіпсу, внаслідок чого утворюється
Са(505,560:2Н2О.
Тестовий зразок 4 - Контрольний, з Зе(Мі), з Манз, без персульфату у синтетичному розчині
Тестовий зразок 4 - це контрольний зразок з додаванням селенату, або Зе(мі), та Ман, проте без персульфату у синтетичному розчині. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину Зе(МІ), або селенату, очікувана концентрація селенату, доданого до
Тестового зразка 4, становить 742 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,62 ч./млрд., а селенату - 763 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 766 проти очікуваних 742 ч./млрд., тобто різниця становить 24 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,53 ч./млрд., а селенату - 779 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 782 проти очікуваних 742 ч./млрд., тобто різниця становить 40 ч./млрд. Подібні концентрації селеніту та селенату вимірюються у нагрітих зразках, а не в ненагрітих зразках, та обгрунтовані вивіряння отримують між виміряною концентрацією усього розчиненого селену та бо очікуваною концентрацією. Після нагрівання, ОБР Тестового зразка збільшується з -398 до 4260 мВ, а рН знижується з 8,60 до 7,32. Додавання відновлювального агента Мманз не має впливу на перетворення якоїсь кількості доданого селенату на селеніт. Як ненагрітий, так і нагрітий зразок мають світло-зелене забарвлення, та в них утворюється деяка кількість частинок.
Тестовий зразок 5 - Контрольний, з Зе(МІ), з Маго2Оз, без персульфату у синтетичному розчині
Тестовий зразок 5 - це контрольний зразок з додаванням селенату, або 5е(мі), та Маг292Оз, проте без персульфату у синтетичному розчині. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину Зе(МіІ), або селенату, очікувана концентрація селенату, доданого до
Тестового зразка 5, становить 742 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 725 ч./млрд., а селенату - менш ніж 1,00 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 725 проти очікуваних 742 ч./млрд., тобто різниця становить 17 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 746 ч./млрд., а селенату - менш ніж 1,00 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 746 проти очікуваних 742 ч./млрд., тобто різниця становить 4 ч./млрд. Подібні концентрації селеніту та селенату вимірюються у нагрітих зразках, а не в ненагрітих зразках, та обгрунтовані вивіряння отримують між виміряною концентрацією усього розчиненого селену та очікуваною концентрацією. Для цього Тестового зразка додавання відновлювального агента Маг252Оз має миттєвий вплив на перетворення усього селенату на селеніт, проте слід підкреслити, що персульфат не є присутнім у цьому зразку. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 78 до 245 «мВ, а рН збільшується з 7,24 до 7,93. В ненагрітому та нагрітому зразках осад не спостерігали.
Тестовий зразок 6 - Контрольний, з 5е(МІ), з МНгОНЕУНСІ, без персульфату в синтетичному розчині
Тестовий зразок б - це контрольний зразок з додаванням селенату, або 5е(мі), та
МНОНУНСІ, проте без персульфату у синтетичному розчині. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину Зе(МіІ), або селенату, очікувана концентрація селенату, доданого до
Тестового зразка б, становить 742 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 6,29 ч./млрд., а селенату - 753 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 759 проти очікуваних 742 ч./млрд., тобто різниця
Зо становить 17 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,52 ч./млрд., а селенату - 772 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 775 проти очікуваних 742 ч./млрд., тобто різниця становить 33 ч./млрд. Подібні концентрації селеніту та селенату вимірюються у нагрітих зразках, а не в ненагрітих зразках, та обгрунтовані вивіряння отримують між виміряною концентрацією усього розчиненого селену та очікуваною концентрацією. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 86 до 226 ямВ, а рН знижується з 4,03 до 3,86. Додавання відновлювального агента МН2гОН:-НСІ не має впливу на перетворення будь-якого селенату на селеніт. В ненагрітому та нагрітому зразках осад не спостерігають.
Тестовий зразок 7 - З 5е(ІМ), з Манз, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 7 складається з добавки селеніту, або 5е(ІМ), та Манз з персульфатом у синтетичному розчині. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину 5е(ІМ), або селеніту, очікувана концентрація селеніту, доданого до Тестового зразка 7, становить 955 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 4,10 ч./млрд., а селенату - менш ніж 1,00 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 4,10 проти очікуваних 955 ч./млрд., тобто різниця становить 951 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить менш ніж 1,00 ч./млрд., і селенату - також менш ніж 1,00 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить менш ніж 1,00 проти очікуваних 955 ч./млрд., тобто різниця становить 955 ч./млрд.
Очевидно, що доданий для збагачення селеніт втратився у Тестовому зразку.
Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, це можна пояснити хімічною реакцією, де елементарна сірка утворюється як продукт. 52О87---5Н7ОН---250424-54Н2О Е - 2,49 В.
Крім того, для елементарної сірки можливим є об'єднання з елементарним селеном, внаслідок чого утворюється дисульфід селену Зеб2. Частинки спостерігають на дні скляної тестової склянки, проте їх не збирають для аналізу на селен. Існує інша можливість, коли селеніт може вступати в реакцію з розчинним кальцієм у високій концентрації (приблизно 5650 ч./млрд.) у Тестовому зразку, внаслідок чого утворюється моногідрат селеніту кальцію (СабзеОзеНг2О). СабеОзеНг2О має константу розчинності продукту (Кер), яка становить лише 60 1х10-727 при 25 "С, що вказує на дуже низьку розчинність. Для порівняння, фторид кальцію
(Саєг) має Кер - 3,9х10-11, тобто він має навіть меншу розчинність ніж СазеОз"НгО. Хоча і не до такого самого ступеню, Тестовий зразок 2 також демонструє, що частина доданого селеніту втрачається з розчину, приблизно 200 ч./млрд.
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 336 до 414 «мВ, а рН знижується з 3,81 до 3,22. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 1008 до менш ніж 50 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, можна зробити висновок, що додавання відновлювального агента МанНЗ може стати причиною збільшення кількості селеніту, або Зе(ІМ), що додається, який випадає з розчину або осаджується.
Тестовий зразок 8 - З Зе(ІМ), з Маг»52Оз, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 8 складається з добавки селеніту, або 5е(ІМ), та Маг252Оз з персульфатом у синтетичному розчині. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину 5е(ІМ), або селеніту, очікувана концентрація селеніту, доданого до Тестового зразка 8, становить 955 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,98 ч./млрд., а селенату - 749 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 752 проти очікуваних 955 ч./млрд., тобто різниця становить 203 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,46 ч./млрд., а селенату -934 ч./млрд.
Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 936 проти очікуваних 955 ч./млрд., тобто різниця становить 19 ч./млрд. Для нагрітого зразка обгрунтоване вивіряння отримують між усім виміряним розчиненим селеном та очікуваною концентрацією. Результати для
Тестових зразків 5 та 8, обидва з яких містять відновлювальний агент Маг52Оз, є досить різними щодо стану окиснення розчиненого селену. До Тестового зразка 5 додається 5е(Мі) замість зе(ІМ), та він не містив персульфат у синтетичному розчині. У Тестовому зразку 5 розчинився увесь присутній селен у вигляді Бе(ІМ), проте у Тестовому зразку 8 селен розчинився переважно як БЗе(МІ). Це дозволяє припустити, що присутність персульфату може нейтралізувати спроможність Маг52Оз відновлювати Зе(Мі) до 5е(ІМ). Інше можливе пояснення полягає у тому, що, оскільки у Тестовому зразку 5 персульфат не був присутнім та однакова концентрація відновлювального агента застосовується в обох Тестових зразках, то Маго2Оз
Зо присутній у навіть більшому надлишку у Тестовому зразку 5 порівняно з Тестовим зразком 8, оскільки Маг252Оз не споживається при реакції з персульфатом.
В одному варіанті здійснення тіосульфат натрію (Маг252Оз3) також дозволяє регулювати, ослабляти та/або зменшувати повторну емісію селену. В одному варіанті здійснення, там, де бажаною є повторна емісія селену, надлишок тіосульфату натрію (Маг252Оз3) додають до АКТ або у принаймні один випускний потік з нього. В одному варіанті здійснення застосовується надлишок у приблизно три молі на моль іонів персульфату. В іншому варіанті здійснення можна застосовувати відповідну кількість тіосульфату натрію (Маг252О3з), як докладно описано вище.
Після нагрівання, ОБР. Тестового зразка 8 збільшується з 258 до 285 «мВ, а рН знижується з 4,15 до 2.82. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 1008 до менш ніж 50 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом.
Відповідно до визначення титруванням персульфатом визначається, що у нагрітому зразку все ще присутній надлишок Маг252Оз3. Надлишок є еквівалентним 504 ч./млн. персульфату. Це дозволяє припустити, що необхідною є концентрація Маго2Оз, яка становить менш ніж 10,4 мМ, ймовірно ближче до 6,9 мМ. В ненагрітому зразку осад не спостерігається, проте у нагрітому зразку присутня світла плівка. Доданий селеніт не витрачається з Тестового зразка 8, як це відбувається у Тестовому зразку 7. Практично увесь доданий селеніт окиснюється з Зе(ІМ) до
Зе(МІ). Оскільки концентрація розчинного кальцію є дуже подібною в обох наборах Тестових зразків, а відмінним є лише відновлювальний агент, це дозволяє припустити, що Маг52Оз має менший вплив на осадження селеніту порівняно з Манвз.
Тестовий зразок 9 - З 5е(ІМ), з МН2ОН-НСІ, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 9 складають додаванням селеніту, або Зе(ІМ) та МН2гОНеНСІ з персульфатом у синтетичному розчині. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину зе(ІМ), або селеніту, очікувана концентрація селеніту, доданого до Тестового зразка 9, становить 955 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 638 ч./млрд., а селенату - 6,14 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 644 проти очікуваних 955 ч./млрд., тобто різниця становить 311 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 618 ч./млрд., а бо селенату - 26,5 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 645 проти очікуваних 955 ч./млрд., тобто різниця становить 310 ч./млрд. Подібні концентрації селеніту та селенату вимірюються в нагрітому, а не в ненагрітому зразку. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразку осад не спостерігається, при цьому існує різниця у приблизно у 300 ч./млрд. між виміряним усім розчиненим селеном та очікуваними концентраціями.
Результати для Тестових зразків б та 9, обидва з яких містять відновлювальний агент
МН2ОН-УНСІ, є досить різними щодо стану окиснення розчиненого селену. До Тестового зразка б додається зе(МіІ) замість Зе(ІМ), та він не містить персульфат у синтетичному розчині. У
Тестовому зразку 6 розчинився по суті увесь присутній селен у вигляді 5е(МіІ), а у Тестовому зразку 9 селен розчинився переважно як Зе(ІМ). Ці результати є зовсім протилежними до
Тестових зразків 5 та 8, де Маг52Оз застосовується як відновлювальний агент. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, це дозволяє припустити, що присутність персульфату впливає менше на МН2гОН-НСІ, ніж на Маг52Оз, та що МН2ОНУНСЇІ має більшу спроможність запобігати окисненню 5е(ІМ) до Зе(МіІ). Інший можливий сценарій полягає у тому, що МНгОН-УНСІ може мати спроможність перешкоджати окисненню Зе(ІМ) до зе(МІ), проте він не має спроможності відновлювати Зе(МмІ) до 5е(ІМ). Концентрація персульфату у Тестовому зразку 9 знижується з 1008 до менш ніж 50 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом.
Знов таки, та подібно до Маго2Оз, порогова концентрація МНгОН-УНСІ може бути необхідною, щоб перетворити 5е(МіІ) на 5е(ІМ), або щоб запобігти перетворенню Зе(ІМ) на Зе(Мі), коли персульфат присутній. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка 9 зростає з 505 до 520 «мВ, а рН знижується з 2,10 до 1,83. По суті, додавання відновлювального агента МН2гОНеНСЇІ перешкоджає окисненню більшої частини селеніту до селенату. Частина доданого селеніту втрачається з розчину, приблизно 300 ч./млрд., проте не до такого ступеню, як у Тестовому зразку 7, де застосовується Манз.
Тестовий зразок 10 - Контрольний, без Зе(ІМ) або Зе(мі), без відновлювального агента, у
Фільтраті 2010
Тестовий зразок 10 - це контрольний зразок без додавання 5е(ІМ) або Зе(Ммі|), або відновлювального агента. Навіть незважаючи на те, що до контрольного зразка не додається ані Зе(ІМ), ані зе(МІ), фільтрат вже має присутній селен. Відповідно до аналізу початкового
Зо розчину Фільтрату 2010 очікувана концентрація селеніту у Тестовому зразку 10 становить 2,35 ч./млрд., а селенату - 782 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 3,32 ч./млрд., а селенату - 775 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 778 проти очікуваних 784 ч./млрд., тобто різниця становить 6 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,55 ч./млрд., а селенату - 782 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 785 проти очікуваних 784 ч./млрд., тобто різниця становить 1 ч./млрд. Подібні концентрації селеніту та селенату вимірюються в нагрітому, а не в ненагрітому зразку, та обгрунтовані вивіряння отримують між виміряним усім розчиненим селеном та очікуваними концентраціями для, по суті, резервного зразка. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразку осад не спостерігається. Після нагрівання, ОКР. Тестового зразка збільшується з 378 до 436 «мВ, а рн знижується з 6,68 до 3,94. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 888 до 792 ч./млн. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразку осад не спостерігається.
Тестовий зразок 11 - Контрольний, з Зе(ІМ), без відновлювального агента, у Фільтраті 2010
Тестовий зразок 11 - це контрольний зразок без додавання 5е(ІМ), проте без відновлювального агента. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину 5е(ІМ), або селеніту, та початкового розчину Фільтрату 2010 очікувана концентрація селеніту у Тестовому зразку 11 становить 957 ч./млрд., а селенату - 782 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,72 ч./млрд., а селенату - 1540 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 1543 проти очікуваних 1739 ч./млрд., тобто різниця становить 196 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 2,44 ч./млрд., а селенату - 1958 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 1960 проти очікуваних 1739 ч./млрд., тобто різниця становить 221 ч./млрд.
Подібні концентрації селеніту вимірюються в нагрітому, а не в ненагрітому зразку. Виміряні концентрації селенату є різними у нагрітому зразку порівняно з ненагрітим зразком, 1998 проти 1540 ч./млрд. Подібну тенденцію у складі селену отримують для Тестового зразка 2, до якого також додається 5е(ІМ). Присутність персульфату без відновлювального агента сприяє утворенню зЗе(мМі), та, як виявляється, воно підсилюється внаслідок нагрівання при 55 "С. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразку осад не спостерігається, при цьому існує різниця у приблизно 200 ч./млрд. між виміряним усім розчиненим селеном та очікуваними бо концентраціями. По суті, така сама різниця (приблизно у 200 ч./млрд.) спостерігається для
Тестового зразка 2, що дозволяє припустити, що частина доданого селеніту втрачається шляхом реакції осадження з розчинним кальцієм. Розчинний кальцій у Фільтраті 2010 є набагато нижчим ніж у синтетичному розчині, як наведено у Таблиці 11, а саме - виміряні 851 ч./млн. проти приблизно 5650 ч./млн., проте він все ще є дуже присутнім у надлишковій концентрації відносно розчиненого селену.
Таблиця 11
Елементний аналіз Фільтрату 2010 за допомогою ІСР-М5, ч./млн
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 379 до 457 «мВ, а рН знижується з 6,68 до 3,93. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 888 до 821 ч./млн.
Тестовий зразок 12 - З 5е(ІМ), з Манв, у Фільтраті 2010
Тестовий зразок 12 складається з добавки селеніту, або Зе(ІМ), та Манз у фільтраті 2010.
Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину 5е(ІМ), або селеніту, очікувана концентрація селеніту, доданого до Тестового зразка 12, становить 955 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 3,35 ч./млрд., а селенату - 744 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 777 проти очікуваних 1739 ч./млрд., тобто різниця становить 962 ч./млрд. 777 ч./млрд. - це концентрація, подібна до концентрації, виміряної у початковому Фільтраті 2010, а саме 784 ч./млрд., та різниця у 962 ч./млрд. є дуже близькою до концентрації доданого селеніту, а саме 955 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 6,65 ч./млрд., а селенату -777 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 784 проти очікуваних 1739 ч./млрд., тобто різниця становить 955 ч./млрд. Концентрація у 955 ч./млрд. збігається з концентрацією доданого селеніту, та це є таким самим результатом, який отримано для
Тестового зразка 7. | знов, виявляється, що увесь доданий 5е(ІМ) втрачається у Тестовому зразку. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, це можна пояснити хімічною реакцією, при якій елементарна сірка утворюється як продукт. 52О87---5Н7ОН---250424-54Н2О Е - 2,49 В.
Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, для елементарної сірки можливим є об'єднання з елементарним селеном, внаслідок чого утворюється дисульфід селену 5е5».
Частинки спостерігають на дні скляної тестової склянки. Існує інша можливість, коли селеніт
Зо може вступати в реакцію з розчинним кальцієм у високій концентрації (приблизно 100 ч./млн.) у
Тестовому зразку, внаслідок чого утворюється моногідрат селеніту кальцію (СабеОзе"НгО).
СабеОз"НгО має константу розчинності продукту (Кер), яка становить лише 1х10-727 при 25 С, що вказує на дуже низьку розчинність. Для порівняння, фторид кальцію (Сабг) має Кер - 3,9х10-11, тобто він має навіть меншу розчинність ніж СазЗеОз"НгО. Хоча і не до такого самого ступеню, Тестовий зразок 2 демонструє, що частина доданого селеніту втрачається з розчину, приблизно 200 ч./млрд. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 253 до 321 «мВ, а рН знижується з 7,35 до 6,85. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 1008 до 120 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент вступив в реакцію з більшою частиною, але не з усім персульфатом. Додавання відновлювального агента Ман: може стати причиною збільшення кількості селеніту, або Зе(ІМ), що додається, який випадає з розчину або осаджується, та він не змінює стан окиснення іншого розчиненого селену. Він залишається зе(Мі).
Тестовий зразок 13 - З 5е(ІМ), з Маго2Оз, у Фільтраті 2010
Тестовий зразок 13 складається з добавки селеніту, або Зе(ІМ), та Ма252Оз з Фільтратом 2010. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину Зе(ІМ), або селеніту, очікувана концентрація селеніту, доданого до Тестового зразка 13, становить 955 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 461 ч./млрд., а селенату - 771 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 1232 проти очікуваних 1739 ч./млрд., тобто різниця становить 507 ч./млрд. В ненагрітому та нагрітому зразках осад не спостерігається. Це дозволяє припустити, що частина 5е(ІМ) могла далі відновитися за допомогою Маг52О3 до елементарного селену, який є дуже леткою формою та втрачається зі зразка. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 3,10 ч./млрд.,
а селенату - 777 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 780 проти очікуваних 1739 ч./млрд., тобто різниця становить 959 ч./млрд. 780 ч./млрд. - це концентрація, подібна до концентрації, виміряної у початковому Фільтраті 2010, а саме 784 ч./млрд., а різниця у 959 ч./млрд. є дуже близькою до концентрації доданого селеніту, а саме 955 ч./млрд. Після нагрівання Зе(ІМ), що залишився, зміг відновитися далі за допомогою
Маг52Оз до елементарного селену, який є дуже леткою формою та який втрачається зі зразка.
Якщо так трапляється, повторна емісія елементарного селену не є бажаною для цілей комерційного застосування.
Навіть якщо осад не спостерігається у ненагрітому або нагрітому зразках, це не означає, що осаду не було. Кількість осаду могла бути дуже незначною, та її важко було помітити. У такому випадку та за такою ж самою причиною, що і для Тестових зразків 7 та 12, селеніт міг вступити в реакцію з розчинним кальцієм у високій концентрації (приблизно 100 ч./млн.) у Тестовому зразку 13, внаслідок чого утворився моногідрат селеніту кальцію (СабЗеОзе"НгО). Внаслідок нагрівання додатковий доданий селеніт осаджується. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка 13 збільшується з 253 до 321 «мВ, а рН знижується з 6,77 до 3,81. Концентрація персульфату у
Тестовому зразку знижується з 888 до менш ніж 50 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом.
Відповідно до визначення титруванням персульфатом визначається, що у нагрітому зразку все ще присутній надлишок Маг252Оз3. Надлишок є еквівалентним 552 ч./млн. персульфату. Це дозволяє припустити, що необхідною є концентрація Маго2Оз, яка становить менш ніж 10,4 мМ, ймовірно ближче до 6,4 мМ. Внаслідок додавання відновлювального агента Маг252Оз можливо відбувається збільшення кількості доданого селеніту, або Зе(ІМ), який випадає з розчину або осаджується, та він не змінює стан окиснення іншого розчиненого селену. Він залишається як зе(МІ). Внаслідок нагрівання зразка додатковий доданий селеніт осаджується.
Тестовий зразок 14 - З 5е(ІМ), з МН2ОН-НСІ, у Фільтраті 2010
Тестовий зразок 13 складається з добавки селеніту, або 5е(ІМ), та МНгОН-УНСІ з Фільтратом 2010. Відповідно до аналізу початкового збагачуючого розчину Зе(ІМ), або селеніту, очікувана концентрація селеніту, доданого до Тестового зразка 14, становить 955 ч./млрд. В ненагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 682 ч./млрд., а селенату - 790
Зо ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 1472 проти очікуваних 1739 ч./млрд., тобто різниця становить 267 ч./млрд. В нагрітому зразку виміряна концентрація розчиненого селеніту становить 667 ч./млрд., а селенату -800 ч./млрд. Виміряна концентрація усього розчиненого селену становить 1467 проти очікуваних 1739 ч./млрд., тобто різниця становить 272 ч./млрд. Подібні концентрації селеніту та селенату вимірюються в нагрітому, а не в ненагрітому зразку. Виміряні концентрації селенату в ненагрітому та в нагрітому зразках є близькими до концентрації селенату, виміряної у Фільтраті 2010. Як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках осад не спостерігається, при цьому існує різниця приблизно у 270 ч./млрд. між виміряним усім розчиненим селеном та очікуваними концентраціями. Ці результати є подібними до результатів, отриманих для Тестового зразка 9.
Навіть якщо осад не спостерігається у ненагрітому або нагрітому зразках, це не означає, що осаду не було. Кількість осаду могла бути дуже незначною, та її важко було помітити. У такому випадку та за такою ж самою причиною, що і для Тестових зразків 7, 12 та 13, селеніт міг вступити в реакцію з розчинним кальцієм у високій концентрації (приблизно 100 ч./млн.) у
Тестовому зразку 14, внаслідок чого утворився моногідрат селеніту кальцію (СазЗеОзеНгО).
Внаслідок нагрівання додатковий доданий селеніт не осаджується, як у Тестовому зразку 13.
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка 14 незначно знижується з 476 до 453 «мВ, а рн знижується з 2,19 до 2,09. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 1008 до менш ніж 50 ч./млн. Це демонструє те, що відновлювальний агент ефективно вступив в реакцію з усім персульфатом.
Відповідно до визначення титруванням персульфатом визначається, що у нагрітому зразку все ще присутній надлишок МН2гОНУНСІ. Надлишок є еквівалентним 480 ч./млн. персульфату.
Це дозволяє припустити, що необхідною є концентрація МН2гОН-УНСІ, яка становить менш ніж 12,1 мМ, ймовірно ближче до 7,9 мМ. Різниця між виміряним усім розчиненим селеном та очікуваною концентрацією становить 196 ч./млрд. для Тестового зразка 11, який є контрольним зразком. Для Тестового зразка 14 різниця є несуттєво більшою при 267 та 272 ч./млрд., відповідно, для ненагрітого та нагрітого зразків. Внаслідок нагрівання зразка додатковий доданий селеніт не осаджується. Внаслідок додавання відновлювального агента МНгОН-УНСІ можливо відбувається збільшення кількості доданого селеніту, або Зе(ІМ), який випадає з розчину або осаджується, та він не змінює стан окиснення іншого розчиненого селену. Він 60 залишається як Зе(МІ). По суті, додавання відновлювального агента МН2ОН:УНСІ запобігає окисненню більшої частини селеніту до селенату.
Результати порівняння для відновлювальних агентів та їх впливу на склад селену
Специфічні спостереження для Тестових зразків, які мають відновлювальний агент тільки при одній концентрації, є наступними: (1) три відновлювальні агенти оцінюються без присутності персульфату, з додаванням селенату (Зе(М)О427), та у синтетичному розчині, Тестові зразки від 4 до 6. Тільки Маг252Оз3 має спроможність перетворювати селенат (5е(М|)О42-) на селеніт (5е(М)Оз27), та на нього не впливає нагрівання. Цей результат може залежати від концентрації, оскільки персульфат не є присутнім, щоб споживати якусь кількість Магб2Оз3; (2) ці три відновлювальні агенти оцінюються у присутності персульфату, з додаванням селеніту (Зе(ПМ)Оз2), та у синтетичному розчині, Тестові зразки від 7 до 9. Увесь селеніт втрачається при застосуванні МанН5. По суті, увесь селеніт перетворюється на селенат при застосуванні
Маг52Оз. Частина селеніту втрачається, проте решта розчиненого селену існує у незмінному вигляді як селеніт (5е(1М)Оз2-) при застосуванні МНгОН-НСІ, та на нього не впливає нагрівання; та (3) ці три відновлювальні агенти оцінюються у присутності персульфату з додаванням селеніту (Зе(ІМ)Оз2-), та у Фільтраті 2010, Тестові зразки від 12 до 14. По суті, увесь селеніт втрачається при застосуванні Манз. Лише частина селеніту втрачається в ненагрітому зразку, проте, по суті, увесь селеніт втрачається в нагрітому зразку при застосуванні Маг252Оз. Частина селеніту втрачається, проте решта розчиненого селену існує у незмінному вигляді як селеніт (5е(М)Оз2-) при застосуванні МН2гОНеНСІ, та на нього не впливає нагрівання. Крім того, абсолютна концентрація розчиненого селеніту, а саме 667 ч./млрд., близько відповідає результату при застосуванні синтетичного розчину з персульфатом, а саме 618 ч./млрд., та
МН2гОНУНСІ.
Відповідно до результатів для цієї частини опису винаходу робляться декілька загальних висновків: (1) присутність персульфату (520827) або пероксидисульфату у розчині впливає на стан окиснення селену, що сприяє утворенню селенату (Зе(МІ)О42-). Це означає, що селеніт (5е(М)Оз2-) перетвориться на селенат (Зе(мМІ)О42-), тоді як селенат (Зе(МІ)О42-) залишиться незмінним; (2) нагрівання Тестового зразка з кімнатної температури до 55 "С протягом 15 годин у присутності персульфату збільшує кількість селеніту (Зе(М)Оз3?7), окисненого до селенату (5Бе(М)О227); та (3) виміряна концентрація усього розчиненого селену та очікувана концентрація
Зо є обгрунтованими для усіх Тестових зразків, до яких було додано селенат (Зе(МІ)О42-), Тестові зразки З - 6. Цього не відбувається для Тестових зразків, до яких було додано селеніт (5е(ІМ)Оз2-), та вважають, що це пов'язано з низькою розчинністю СабЗеОз'НгО. Більш специфічно, відповідно до результатів, отриманих для Тестових зразків, які містять окремі відновлювальні агенти, робляться наступні висновки: (1) три відновлювальні агенти оцінюються без присутності персульфату, з додаванням селенату (Зе(МІ)О42-), та у синтетичному розчині,
Тестові зразки 4 - 6. Тільки Маг52Оз3 має спроможність перетворювати селенат (5е(М|)О427) на селеніт (Зе(ІМ)Оз2), та на це не впливає нагрівання. Цей результат може залежати від концентрації, оскільки персульфат не є присутнім, щоб споживати якусь частину Маг52Оз; (2) три відновлювальні агенти оцінюються у присутності персульфату, з додаванням селеніту (5е(М)Оз27), та у синтетичному розчині, Тестові зразки 7 - 9. Увесь селеніт втрачається при застосуванні Мане, що, як вважають, є наслідком осадження. По суті, увесь селеніт перетворюється на селенат при застосуванні Маг520О3. Частина селеніту втрачається, проте решта розчиненого селену існує у незмінному вигляді як селеніт (Зе(ІМ)Оз2-) при застосуванні
МН2гОН-УНСІ, та на це не впливає нагрівання, та (3) три відновлювальні агенти оцінюються у присутності персульфату, з додаванням селеніту (Зе(ІМ)Оз2-), та у Фільтраті 2010, Тестові зразки 12 - 14. По суті, увесь селеніт втрачається при застосуванні Ман, що, як вважають, є наслідком осадження. Тільки частина селеніту втрачається в ненагрітому зразку, але, по суті, увесь селеніт втрачається у нагрітому зразку при застосуванні Маг2520Оз3. Частина селеніту втрачається, проте решта розчиненого селену існує у незмінному вигляді як селеніт (Зе(ІМ)Оз2-) при застосуванні МН»ОНеНСІ, та на це не впливає нагрівання. Крім того, абсолютна концентрація розчиненого селеніту, а саме 667 ч./млрд., близько відповідає результату при застосуванні синтетичного розчину з персульфатом, а саме 618 ч./млрд., та МН2гОНЕеНСІ.
Результати цієї частини опису винаходу ілюструють, що можна змінити стан окиснення селену в
АКТ завдяки застосуванню одного або більше відновлювальних агентів, описаних у цьому описі винаходу, тим самим отримуючи більш бажану форму, селеніт (Зе(ІМ)Оз2-), для обробки стічних вод. Крім того, спостерігали, що МанзЗ може осаджувати селеніт (5е(ІМ)Оз2--). Звернемося до
Фігур 56 - 58. Ці Фігури є графіками, які ілюструють різні результати з цієї частини опису винаходу.
Оцінювання відновлювальних агентів та їх можливого впливу на повторну емісію ртуті в 60 рециркуляційному баку абсорбційної колони (АКТ) МУЕОЮ
Було визначено, що кількість розчиненої ртуті підвищується з підвищенням окисно- відновного потенціалу (ОКР) шламу або розчину рециркуляційного бака абсорбційної колони (АРТ). Іонізована ртуть або Нд": є стійкою в шламі або розчині АРТ, що означає, що можливість летючості або повторної емісії ртуті є дуже низькою. Зрозуміло, що більш окиснювальне середовище, більш високий ОКР у шламі або розчині АКТ має тенденцію сприяти існуванню ртуті у її повністю окисненому та стійкому стані Нд". У цьому описі винаходу оцінюються декілька відновлювальних агентів, щоб визначити їх ефективність щодо вступу в реакцію з персульфатом та щодо зниження окисно-відновного потенціалу (ОКР). Три вищезазначені відновлювальні агенти досліджується для визначення їх ефективності щодо запобігання осадженню марганцю та їх впливу на стан окиснення селену у лабораторних дослідженнях партії.
Для лабораторного дослідження щодо осадження марганцю результати демонструють, що як тіосульфат натрію, так і НАН є ефективними щодо запобігання осадженню марганцю у
Тестових зразках, які містять персульфат, тоді як гідросульфід натрію не запобігає осадженню марганцю. Крім того, відповідно до концентрації у мМ, яка є необхідною для повної реакції з персульфатом у концентрації приблизно 1000 ч./млн., визначають, що тіосульфат натрію є найбільш ефективним відновлювальним агентом, потім слідує НАН, а потім - гідросульфід натрію.
Вищезгадане дослідження стосовно результатів складу селену демонструє, що присутність персульфату (52О82-) або пероксидисульфату впливає на стан окиснення селену, що сприяє утворенню селенату (Зе(МІ)О42-). Крім того, внаслідок нагрівання Тестового зразка з кімнатної температури до 55 "С протягом 15 годин у присутності персульфату збільшується кількість селеніту (5Е(ІМ)Оз2-), окисненого до селенату (Зе(МІ)О42-). Коли застосовуються відновлювальні агенти, Маг252Оз має спроможність перетворювати селенат (5е(мІ)О42-) на селеніт (5е(ММ)Оз2-) без присутності персульфату, та на це не впливає нагрівання. Цей результат може залежати від концентрації, оскільки персульфат не є присутнім, щоб споживати якусь кількість Маг2520Оз. У присутності персульфату увесь селеніт втрачається при застосуванні Ман, що, як вважають, є наслідком осадження. По суті, увесь селеніт перетворюється на селенат при застосуванні
Маг52Оз. Частина селеніту втрачається, проте решта розчиненого селену існує у незмінному
Зо вигляді як селеніт (5е(1М)Оз32) при застосуванні МНгОН-НСІ, та на це не впливає нагрівання.
Результати цієї частини опису винаходу демонструють, що можна змінити стан окиснення селену в АКТ завдяки застосуванню відновлювальних агентів, тим самим отримуючи більш бажану форму селену, селеніт (Зе(ІМ)Оз-), для обробки стічних вод. Крім того, спостерігають, що Манзх може осаджувати селеніт (Зе(ІМ)Оз2-).
Зараз ті ж самі три відновлювальні агенти оцінюються для визначення їх впливу на повторну емісію ртуті, при цьому застосовуються два різні тестові розчини, які містять персульфат, синтетичний розчин ота Фільтрат АКТ 2010. Визначено, що внаслідок додавання відновлювального агента спостерігається тенденція до зниження ОКР Тестового зразка. Отже, додавання відновлювального агента до АКТ може мати ефект зміни стану окиснення ртуті та підвищення можливості утворення елементарної ртуті та наступної повторної емісії ртуті.
Експерименти з додаванням ртуті
Три відновлювальні агенти, гідросульфід натрію (Манзх), тіосульфат натрію (Маг5б2Оз) та
НАН (МН»ОНеНСІ), оцінюють стосовно їх впливу на повторну емісію ртуті у двох тестових розчинах, які містять персульфат: (ії) приготований в лабораторних умовах, або синтетичний, розчин та (ії) Фільтрат АКТ 2010. Обидва тестові розчини містять персульфат у концентрації приблизно 1000 ч./млн. Два синтетичні розчини готують з Сасі» при концентрації хлориду 10000 ч./млн. (5650 ч./млн. Са). СасСіІ»2Н2О, сертифікований АС5 ОСгаде, застосовується для приготування синтетичних розчинів. Один з синтетичних розчинів має персульфат (52Ов-) у концентрації 1000 ч./млн., а інший не містить персульфату та застосовується як контрольний.
Персульфат додається як пероксидисульфат натрію, або персульфат, чистота становить 98 95 (купують у АІрпа Аезаїг). Послідовність додавання наступна: відновлювальний агент додають до тестового розчину, а розчин з додаванням ртуті додають останнім. Причина такої послідовності додавання полягає у запобіганні реакції розчину з додаванням ртуті тільки з відновлювальним агентом. Тестова концентрація ртуті, яку додають у вигляді НОСІ», розраховують при 100 ч./млрд., приблизно така концентрація зазвичай зустрічається у зразках фільтрату АКТ, де повторна емісія ртуті не відбувається, проте залежить від вугілля.
Концентрація кожного доданого відновлювального агента залежить від кількості, яку визначили необхідною з попереднього тестування для повної хімічної реакції з концентрацією присутнього персульфату, приблизно 1000 ч./млн., у кожному тестовому розчині. Для Мань бо додана кількість має концентрацію 24,2 мМ. Концентрація персульфату у мМ при 1000 ч./млн.
відповідає 5,2 ММ. Гідросульфід (Н5) - це сполука, що вступає в реакцію з персульфатом.
Теоретично, хімічна реакція між гідросульфідом та персульфатом повинна відбуватися при молярному відношенні 1,0, проте замість цього виникає молярне відношення Н5З/52Ов", яке становить від 4 до 5. Вважають, що протонована форма гідроксиламіну, МНзОН»", - це сполука, що вступає в реакцію з персульфатом. Хімічна реакція між МНзОН:": та персульфатом повинна відбуватися при молярному відношенні, яке становить 2,0, та для неї необхідна концентрація
НАН (МНоОН:-НСІ), яка становить 10,4 мМ. Визначено, що концентрація НАН, яка становить 9,1
ММ, є необхідною для синтетичного розчину, а більш висока концентрація 12,1 мМ є необхідною для Фільтрату АКТ 2010. Хімічна реакція між тіосульфатом та персульфатом повинна виникати при молярному відношенні, яке становить 2,0, для неї необхідна концентрація Маг52Оз, яка становить 10,4 мМ. Це є концентрацією Маг52Оз, яка застосовується у цій частині опису винаходу.
Спочатку готують кожен Тестовий зразок по 190 грамів, що здійснюють у наступній послідовності: спочатку додається розрахована та зважена кількість відновлювального агента в окрему пляшку МаІдепе з широким горлом об'ємом у 250 мл, потім додається відповідна кількість тестового розчину відповідного типу, та зрештою, розчин з доданою ртуттю. ОКР та рн визначають на кожному контрольному тестовому розчині та кожному зразку при кімнатній температурі. Після вимірювання дві розділені проби по 90 грамів кожного тестового розчину переносяться до пляшок з прозорого скла І-Спет об'ємом 125 мл. Тестовий набір А залишають при кімнатній температурі, тоді як Тестовий набір В нагрівають до 55 "С. Після нагрівання при 55 "С протягом 15 годин зразки залишають охолоджуватися до кімнатної температури, а ОКР та рН вимірюють на контрольному та Тестових зразках для обох Тестових наборів, та їх результати наведено у Таблиці 12 нижче. Концентрації персульфату вимірюють за способом титрування у синтетичному розчині та Фільтраті АКТ 2010, щоб визначити їхні початкові концентрації, та в усіх Тестових зразках після нагрівання, до яких було додано персульфат.
Кожен з контрольних та Тестових зразків обох Тестових наборів надсилається до боцівпегп
Кезеагсп Іпбійше (ЗКІ) для аналізу розчиненої ртуті із застосуванням способу ЕРА Меїпса 16316, ртуть у воді, окиснення, продувка та уловлювання та атомно-флуоресцентна спектрометрія холодної пари. Заходи щодо зберігання зразків не потрібні. Крім того, для
Тестових зразків, де спостерігається осад, здійснюється аналіз загальної ртуті.
Таблиця 12
Результати тесту визначення впливу різних відновлювальних агентів на повторну емісію ртуті
Відновлювальний Тест| ОВР | Н рози. загаль Зв о ОРР | зн розин загаль. 58 о (ям) | Р (ч./. |на (ч/ Ману сад (мВ) | РИ | (чи |на(ч/| (ч/млну| ад с й млрд.) |млрд.) і млрд.) | млрд.) интетичнии ев НИ НИНІ НЯ ПНЯ КОНЯ НЕТУ НАННЯ ОНИ НН НН НО НАННЯ НА
НО, без персульфату, без 1 466 | 5,891 0,001 Нема 461 18,00 0,002 Нема віДНОВЛЮВалЛЬНОГОо агента
Контрольний з На, без 2 | 462 |4,39| 435,6 Нема | 454 14,75| 94,7 Нема віДНОВЛЮВальнНОГго агента
Є, світло- Є, світло- зелене зелене забарв- забарв- шах ен (Енн дуже дуже незначний незначний осад осад
Бест а НИ ЕЕ СИНІ НИ НС НСС СУЯ НИ НОМУ шию | юне 010 рвнеожозврле| 0170 без персульфату питне | 51 зв|тв| ню; 10 вне ов хв| яве|297| зе Грн
Таблиця 12
Результати тесту визначення впливу різних відновлювальних агентів на повторну емісію ртуті і й На, | Но 2- На, | Но
Відновлювальний Тест| ОБР н |розчин. вагаль- б» Оса ОВР н розчинзагаль- 58 Оса (ям) | Р (/ зна («ЛІ млн) А (му) РА Ї. (чу Ї на (ч./ | (ч./млн3 д млрд.) |млрд.) Й млрд.) | млрд.) том, без забарв- відновлювального лення, агента невелика кількість осаду - Є, світло-
Контрольний з На, коричневе) з персульфатом, б без забарв- - 7 | 374 |432| 104 Нема | 1033 |3,18| 112 | 98,0 888 лення, віДНОВЛЮВальнНОГго невелика агента (Ї Ї
КІЛЬКІСТЬ осаду
Є, велика - - кількість півня Є, велика осаду, персульфатом та 308 5,661 3,47 | 342 кількість | 621 |3,11| 5,75 127 - 50 | невеликі на осаду частинки, що плавають
Маг52Оз Є, (тіосульфат натрію) х« | невелика з персульфатом та 124 |5,57| 91,8 Нема | 318 /3,02| 81,4 | 93,9.) «507 | лькість
На осаду
МНоОНУНСІ (гідроксиламіну гідрохлорид) з 10 | 428 |2,73| 942 Нема 486 11,94| 1,12 48 Нема персульфатом та
На пил ПИ Я ПНЯ ПНЯ ПОЛЯ ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОХ
Фільетрат АВТ 20101. / | / | ї! 888 / | / /! ЇЇ /
Контрольний без
Но, без 11 | за4 27,7 Нема | 399 |499| 28,4 792 Нема відновлювального " " " агента
Контрольний з На, без відновлювального 12 | 334 |6,57| 133 Нема | 397 14,40| 125 792 Нема агента манз (гідросульфі Є, велика Є, велика о пдросульфід! 413 | 263 |7,43| 12,4 | 115 кількість | 263 1|7,27| 31,5.) 212.) «50 | кількість натрію) з На осаду осаду
Маг52Оз (тіосульфат натрію) 14 | 121 16,63| 120 Нема 259 14,831 93,3 -50 Нема з На
МНоОНУНСІ (гідроксиламіну 151 393 153,00| 115 Нема 461 |2,07| 119 «50 Нема гідрохлорид) з На "На підставі результатів титрування персульфатом кількість Маг292Оз, що є необхідною для реакції з присутнім персульфатом у зразку, була надмірною на 40 - 60 95.
Тестовий зразок 1 - Контрольний, без Но, без відновлювального агента, без персульфату у синтетичному розчині
Тестовий зразок 1 - це контрольний зразок без додавання ртуті, або відновлювального агента, або персульфату. СасСіІ»2Н2О, сертифікований АСЗ (згаде, застосовується для приготування синтетичного розчину, та ртуть вимірюють при дуже низькій концентрації 0,002 ч./млрд. у початковому розчині хлориду з концентрацією 10000 ч./млн., який не містить персульфату. Як показано на Фігурі 59, в Тестовому зразку не спостерігається ані зміна кольору, ані осад. На цій Фігурі та на наступних фотографіях зразок "В" - це нагрітий зразок. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка залишається по суті незмінним, 466 проти 461 «мВ, а рн злегка збільшується з 5,89 до 6,00.
Тестовий зразок 2 - Контрольний, з Но, без відновлювального агента у синтетичному розчині
Тестовий зразок 2 - це контрольний зразок з додаванням ртуті, проте без відновлювального агента або персульфату. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому
Тестових зразках, становить 43,6 та 94,7 ч./млрд., відповідно. Велику різницю у концентрації розчинної ртуті для зразків не можна пояснити. Внаслідок нагрівання зразка повинна з'явитися можливість втрати деякої кількості ртуті, при цьому нагрітий зразок має більшу концентрацію розчинної ртуті. Розрахована концентрація розчинної ртуті, доданої до Тестових зразків, становить 100 ч./млрд., та концентрація нагрітого зразка є лише незначно нижчою цієї очікуваної концентрації.
Як показано на Фігурі 60, в Тестовому зразку не спостерігається ані зміна кольору, ані осад.
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка залишається по суті незмінним, 462 проти 454 «мВ, а рН злегка збільшується з 4,39 до 4,75.
Тестовий зразок З - Контрольний, з Но, з Манз, без персульфату у синтетичному розчині
Тестовий зразок З - це контрольний зразок з додаванням ртуті та Манз, проте без персульфату. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 0,79 та 0,21 ч./млрд., відповідно. Ці значення вказують на суттєву втрату розчинної ртуті з очікуваної концентрації, яка становить приблизно 100 ч./млрд. Крім того, оскільки в обох Тестових зразках спостерігаються дуже незначні осади, отже, здійснюється аналіз загальної ртуті. Концентрація загальної ртуті, виміряна в ненагрітому та в нагрітому
Тестових зразках, становить 53,7 та 49,2 ч./млрд., відповідно. Відповідно до значень загальної ртуті більша частина ртуті, що залишилася, утворила осад. Проте, в обох зразках все ще є присутніми 50 95 втраченої ртуті, які не враховуються. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, ця втрата може зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану та наступною втратою внаслідок летючості. Як показано на Фігурі 61, як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках спостерігається світло-зелене забарвлення та утворення дуже незначного осаду. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з -413 до -376 мВ, а рН знижується 3 10,21 до 7,71. Результати для ОКР у негативних мілівольтах вказують на середовище відновлювального розчину, та це лише єдиний Тестовий зразок з негативним ОКР. Слід зазначити, що для Тестових зразків, у які доданий відновлювальний агент, кожен відновлювальний агент додається у однаковій концентрації, не зважаючи на те, чи присутній персульфат, чи ні. Це означає для Тестових зразків, які не містять персульфат, що концентрація відновлювального агента, який не вступає в реакцію, є більшою.
Тестовий зразок 4 - Контрольний, з Но, з Маг52Оз, без персульфату у синтетичному розчині
Тестовий зразок 4 - це контрольний зразок з додаванням ртуті та Маго20Оз, проте без персульфату у синтетичному розчині. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 0,79 та 0,47 ч./млрд., відповідно. Ці значення вказують на суттєву втрату розчинної ртуті з очікуваної концентрації, яка становить приблизно 100 ч./млрд. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, ця втрата може зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану та наступною втратою внаслідок летючості. Як показано на Фігурі 62, в Тестовому зразку не спостерігається ані зміна кольору, ані осад. Після нагрівання, ОКР. Тестового зразка збільшується з 45 до 81 «мВ, та рН злегка збільшується з 5,90 до 6,25.
Тестовий зразок 5 - Контрольний, з Но, з МНгОНЕУНСІ, без персульфату у синтетичному розчині
Тестовий зразок 5 - це контрольний зразок з додаванням ртуті та МН2гОНУНСІ, проте без персульфату у синтетичному розчині. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 36,2 та 71,6 ч./млрд., відповідно. Велику різницю у концентрації розчинної ртуті для зразків не можна пояснити. Внаслідок нагрівання зразка повинна з'явитися можливість втрати деякої кількості ртуті, при цьому нагрітий зразок має більшу концентрацію розчинної ртуті. Така сама тенденція спостерігається для Тестового зразка 2. Ці значення вказують на суттєву втрату розчинної ртуті з очікуваної концентрації, яка становить приблизно 100 ч./млрд. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, втрата може зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану та наступною втратою внаслідок летючості.
Як показано на Фігурі 63, ані в ненагрітому, ані в нагрітому зразках осад не спостерігається.
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 120 до 132 «мВ, а рН злегка знижується з 3,99 до 3,86. ОБР є більшим у Тестовому зразку 5 порівняно з Тестовими зразками 3 та 4, та він має найбільшу концентрацію утриманої розчинної ртуті. бо Тестовий зразок 6 - Контрольний, без Но, без відновлювального агента, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок б - це контрольний зразок без додавання ртуті або відновлювального агента, проте з персульфатом у синтетичному розчині. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 0,04 та 2,92 ч./млрд., відповідно.
Очікується, що концентрація розчинної ртуті буде дуже низькою у початковому розчині хлориду з концентрацією 10000 ч./млн., який містить персульфат. Проте, більш висока концентрація вимірюється для цього Тестового зразку порівняно з Тестовим зразком 1. Крім того, оскільки осад спостерігається в нагрітому Тестовому зразку, то здійснюється аналіз загальної ртуті.
Концентрація загальної ртуті, виміряна у нагрітому Тестовому зразку, становить 2,97 ч./млрд.
Відповідно до значення загальної ртуті більшість ртуті присутня як розчинна ртуть.
Як показано на Фігурі 64, в ненагрітому Тестовому зразку не спостерігається ані зміна кольору, ані осад, проте в нагрітому зразку спостерігали світло-коричневе забарвлення та утворений коричневий осад. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 326 до 1005 «мВ, а рН знижується з 6,19 до 3,26.
Концентрація персульфату в контрольному Тестовому зразку знижується з 1008 до 888 ч./млн. Ці значення персульфату є суттєвими, оскільки вони демонструють, що коли персульфат нагрівається до 55 "С, приблизної температури АКТ, тоді він повільно розпадається. В більш ранніх експериментах внаслідок нагрівання зразків з подібними концентраціями персульфату до 80 С протягом 15 годин весь персульфат розпався. Внаслідок нагрівання тестових розчинів лише до 55"С можна також визначити ефективність відновлювального агента руйнувати персульфат, оскільки при 55 "С на розпад персульфату нагрівання так сильно не впливає.
Тестовий зразок 7 - Контрольний, з Но, без відновлювального агента, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 7 був контрольним зразком з додаванням ртуті без відновлювального агента та з персульфатом у синтетичному розчині. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становила 104 та 112 ч./млрд., відповідно, та вона наближається до очікуваної концентрації у 100 ч./млрд. Нагрітий зразок має більш високу концентрацію розчинної ртуті, та ця тенденція спостерігалася для Тестових зразків 2 та 5. Крім того, оскільки осад спостерігався в нагрітому Тестовому зразку, то здійснили аналіз загальної
Зо ртуті. Концентрація загальної ртуті, виміряна у нагрітому Тестовому зразку, становила 98 ч./млрд. Відповідно до значення загальної ртуті уся ртуть присутня як розчинна ртуть.
Як показано на Фігурі 65, в ненагрітому Тестовому зразку не спостерігається ані зміна кольору, ані осад, проте в нагрітому зразку спостерігали світло-коричневе забарвлення та утворений коричневий осад. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 374 до 1033 яЖмВ, а рН знижується з 4,32 до 3,18. Концентрація персульфату у контрольному
Тестовому зразку знижується з 1008 до 888 ч./млн., та цей результат є подібним до Тестового зразка 6.
Тестовий зразок 8 - З Нд, з Манвх, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 8 складається з добавки ртуті та Манз з персульфатом у синтетичному розчині. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 3,47 та 5,75 ч./млрд., відповідно. Ці значення вказують на суттєву втрату розчинної ртуті порівняно з очікуваною концентрацією, яка становить приблизно 100 ч./млрд. Крім того, осади спостерігаються як в ненагрітому, так і в нагрітому Тестових зразках, та здійснюється аналіз загальної ртуті. Концентрація загальної ртуті, виміряна в ненагрітому та в нагрітому
Тестових зразках, становить 34,2 та 127 ч./млрд., відповідно. Відповідно до значення загальної ртуті більша частина утриманої ртуті випала в осад. Проте, в ненагрітому зразку все ще є присутніми приблизно 66 95 втраченої ртуті, які не враховуються. Втрата може зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану та наступною втратою внаслідок летючості. Нагрітий зразок має концентрацію загальної ртуті, яка є набагато ближчою до очікуваного значення, яке становить 100 ч./млрд.
Як показано на Фігурі 66, як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках рідина не має забарвлення, проте в них утворюються великі пластівчасті бежеві частинки. Після нагрівання,
ОКР Тестового зразка збільшується з 308 до 621 яЖмВ, а рН знижується з 5,66 до 3,11.
Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 888 до менш ніж 50 ч./млн.
Тестовий зразок 9 - З Но, з Маг252Оз, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 9 складається з добавки ртуті та Маг292Оз з персульфатом у синтетичному розчині. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, 60 становить 91,8 та 81,4 ч./млрд., відповідно. Ці значення вказують на деяку втрату розчинної ртуті порівняно з очікуваною концентрацією, яка становить приблизно 100 ч./млрд. Крім того, осад спостерігається в нагрітому Тестовому зразку, та здійснюється аналіз загальної ртуті.
Концентрація загальної ртуті, виміряна в нагрітому Тестовому зразку, становить 93,3 ч./млрд.
Відповідно до значення загальної ртуті деяка кількість утриманої ртуті випала в осад. Втрата від 7 до 895 може зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану та наступною втратою внаслідок летючості.
Як показано на Фігурі 67, рідина не змінює колір, проте нагрітий зразок має невелику кількість білого осаду. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується зі 124 до 318 «мВ, а рН знижується з 5,57 до 3,03. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 888 до менш ніж 50 ч./млн. Відповідно до визначення титруванням персульфатом, визначається, що в нагрітому зразку все ще існує надлишок Маг52Оз. Надлишок є еквівалентним до 432 ч./млн. персульфату. Це дозволяє припустити що концентрація Маг52Оз, яка є необхідною, становить менш ніж 10,4 мМ, ймовірно ближче до 7,0 мМ.
Тестовий зразок 10 - З Над, з МНгОНУНСІ, у синтетичному розчині з концентрацією персульфату у 1000 ч./млн.
Тестовий зразок 10 складається з добавки ртуті та МН»гОНе"НСІ з персульфатом у синтетичному розчині. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому
Тестових зразках, становить 94,2 та 1,12 ч./млрд., відповідно. Нагрітий зразок має суттєву втрату розчинної ртуті з очікуваної концентрації, яка становить приблизно 100 ч./млрд. Аналіз загальної ртуті не виконується на нагрітому зразку, тому що осад не спостерігається. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії ця втрата може зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану з наступною втратою внаслідок летючості, особливо для цього відновлювального агента, та може підвищуватися внаслідок нагрівання, спричиняючи виснаження усього доступного персульфату внаслідок хімічної окисно- відновної реакції, наслідком якої є зниження ОКР.
Як показано на Фігурі 68, як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках осад не спостерігається.
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 428 до 486 «я«мВ, а рН незначно знижується з 2,73 до 1,94. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 888 до менш ніж 50 ч./млн.
Зо Тестовий зразок 11 - Контрольний, без Но, без відновлювального агента у Фільтраті 2010
Тестовий зразок 11 - це контрольний зразок без додавання ртуті або відновлювального агента та у Фільтраті 2010. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому
Тестових зразках, становить 27,7 та 28,4 ч./млрд., відповідно. Оскільки до Тестових зразків не було додано ртуті, то виміряна розчинна ртуть має концентрацію, присутню у Фільтраті 2010. Як показано на фігурі 69, в жодному Тестовому зразку не спостерігається зміна кольору або осад.
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 344 до 399 «мВ, а рН незначно знижується з 6,66 до 4,99. Концентрація персульфату у контрольному Тестовому зразку знижується з 888 до 792 ч./млн.
Тестовий зразок 12 - Контрольний, з Но, без відновлювального агента у Фільтраті 2010
Тестовий зразок 12 - це контрольний зразок з додаванням ртуті, проте без відновлювального агента, у Фільтраті 2010. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 133 та 125 ч./млрд., відповідно. Ці значення наближаються до очікуваної концентрації, коли внесок ртуті з Фільтрату 2010, який становить приблизно 28 ч./млрд., додається до розрахованої концентрації додаваної ртуті, яка становить 100 ч./млрд. Як показано на Фігурі 70, в жодному Тестовому зразку не спостерігається зміна кольору або осад. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 344 до 397 яЖмВ, а рН незначно знижується з 6,57 до 4,40. Концентрація персульфату у контрольному Тестовому зразку знижується з 888 до 792 ч./млн., та це є таким самим результатом, що і для Тестового зразка 11.
Тестовий зразок 13 - З На, з Манвз, у фільтраті 2010
Тестовий зразок 13 складається з добавки ртуті та Манзх з Фільтратом 2010. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 12,4 та 31,5 ч./млрд., відповідно. Ці значення вказують на значну втрату розчинної ртуті з очікуваної концентрації, яка становить приблизно 128 ч./млрд. Крім того, осади спостерігаються як в ненагрітому, так і в нагрітому Тестових зразках, та здійснюється аналіз загальної ртуті.
Концентрація загальної ртуті, виміряна в ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 115 та 212 ч/млрд., відповідно. Відповідно до значення загальної ртуті більша частина утриманої ртуті випала в осад в обох зразках. Проте, в ненагрітому зразку все ще є присутніми приблизно 10 95 втраченої ртуті, які не враховуються. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої бо однієї теорії, втрата може зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану та наступною втратою внаслідок летючості. Нагрітий зразок має концентрацію загальної ртуті, яка наближається до подвоєного очікуваного значення у 128 ч./млрд. Здійснюється дослідження з метою визначити, чи були фактор розведення або помилка у розмірі зразка зроблені при розрахунку результату аналізу. Зразок піддали такій же самій маніпуляції вдруге, внаслідок чого отримали такий же самий результат. Ненагрітий зразок має більш великі білі частинки, ніж нагрітий зразок, та в ньому їх також більше. Можливо існує деяке конкретне відхилення, яке впливає на результат. Крім того, нагрітий зразок Тестового зразка 8 демонструє подібну тенденцію порівняно з ненагрітим зразком, проте не до такого ступеню, як Тестовий зразок 13. Як показано на Фігурі 71, як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках рідина не має забарвлення, проте в них утворюються великі пластівчасті частинки бежевого кольору. Після нагрівання, ОКР Тестового зразка залишається незмінним на рівні 263 «мВ, а рН незначно знижується з 7,43 до 7,27. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 888 до менш ніж 50 ч./млн.
Тестовий зразок 14 - З На, з Маг252Оз, у Фільтраті 2010
Тестовий зразок 14 складається з добавки ртуті та Маг252Оз у Фільтраті 2010. Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 120 та 93,3 ч./млрд., відповідно. Ці значення вказують на деяку втрату розчинної ртуті з очікуваної концентрації, яка становить приблизно 128 ч./млрд. В нагрітому Тестовому зразку осад не спостерігається, так само як і в Тестовому зразку 9, де також застосовується Маго2Оз, але у синтетичному розчині персульфату з концентрацією 1000 ч./млн. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії можливе пояснення, чому осад не утворюється при застосуванні
Фільтрату 2010, проте утворюється при застосуванні синтетичного розчину, може бути пов'язаним з концентрацією розчинного кальцію, присутнього у цих Тестових зразках, тобто 850 проти приблизно 5650 ч./млн. Концентрація загальної ртуті, виміряна в нагрітому Тестовому зразку, для Тестового зразка 9 становить 93,3 ч./млрд., та це є таким самим результатом, як і для концентрації розчинної ртуті, виміряної в нагрітому зразку для Тестового зразка 14. Проте, очікувана концентрація розчинної ртуті становить 100 ч./млрд. для Тестового зразка 9, та 128 - для Тестового зразка 14. Відповідно до значень розчинної ртуті для Тестового зразка 14 деяка кількість ртуті втратилася в ненагрітому зразку (приблизно 6 95), та ця втрата є навіть більшою в
Зо нагрітому зразку (приблизно 27 95). Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, ці втрати можуть зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану та наступною втратою внаслідок летючості.
Як показано на фігурі 72, в жодному Тестовому зразку нема забарвлення або осаду. Після нагрівання, ОКР. Тестового зразка збільшується з 121 до 259 «мВ, а рН знижується з 6,63 до 4,83. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 888 до менш ніж 50 ч./млн.
Відповідно до визначення титруванням персульфатом, визначається, що в нагрітому зразку все ще існує надлишок Маг52О3. Надлишок є еквівалентним до 624 ч./млрд. персульфату. Це дозволяє припустити, що концентрація Маг52Оз, яка є необхідною, становить менш ніж 10,4 мМ, ймовірно ближче до 6,1 мМ.
Тестовий зразок 15 - З На, з МНгОН-:-НСІ, у Фільтраті 2010
Тестовий зразок 15 складається з добавки ртуті та МН»гОНеНСІ з Фільтратом 2010.
Концентрація розчинної ртуті, виміряна у ненагрітому та нагрітому Тестових зразках, становить 115 та 119 ч./млрд., відповідно. Ці значення вказують на деяку втрату розчинної ртуті з очікуваної концентрації, яка становить приблизно 128 ч./млрд. Втрата ртуті для ненагрітого зразка становила приблизно 1095, а для нагрітого зразка 7 95. Аналіз загальної ртуті не виконувався ані на ненагрітому зразку, ані на нагрітому зразку, оскільки осад не спостерігали.
Не бажаючи оприв'язуватися до будь-якої однієї теорії втрата може зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану, особливо для цього відновлювального агента, та може підвищуватися внаслідок нагрівання, з наступною втратою внаслідок летючості.
Як показано на Фігурі 73, як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках осад не спостерігається.
Після нагрівання, ОКР Тестового зразка збільшується з 393 до 461 «мВ, а рН незначно знижується з 3,00 до 2,07. Концентрація персульфату у Тестовому зразку знижується з 888 до менш ніж 50 ч./млн.
Результати порівняння для відновлювальних агентів та їх впливу на повторну емісію ртуті
Специфічні спостереження для Тестових зразків, які мають відновлювальний агент тільки при одній концентрації, є наступними: (1) три відновлювальні агенти оцінюються без присутності персульфату, з додаванням ртуті та у синтетичному розчині, Тестові зразки від З до 5. До
Контрольного зразка додається ртуть, проте він не має відновлювального агента. Результати порівняння різних зразків зображено на графіку Фігури 74. Аналіз загальної ртуті виконується бо тільки на зразку, у якому спостерігається утворення осаду. Розчинена або розчинна ртуть втрачається в усіх зразках. Для Контрольного зразка та Тестового зразка (Тестовий зразок 5), які містять НАН, виміряна концентрація розчинної ртуті є більшою у нагрітому зразку порівняно з ненагрітим зразком. Тестовий зразок 3, який містить Манвг, має лише слідові рівні розчинної ртуті, які залишилися як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках, та приблизно 50 масових відсотків доданої ртуті випало в осад, ймовірно як Нод5. Подібно до цього, Тестовий зразок 4, що містить тіосульфат натрію, має лише слідові рівні розчинної ртуті, що залишилися як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках, проте виміряні концентрації загальної ртуті також знаходяться на слідових рівнях. Це дозволяє припустити, що додана ртуть втрачається внаслідок відновлення іонізованої ртуті до елементарного стану та наступної втрати внаслідок летючості; (2) три відновлювальні агенти оцінюються у присутності персульфату з додаванням ртуті та у синтетичному розчині, Тестові зразки 8 - 10. Результати порівняння наведено на графіку Фігури 75. Аналіз загальної ртуті виконується тільки на зразку, у якому спостерігається утворення осаду. Для Контрольного зразка (Тестовий зразок 7) виміряна концентрація розчинної ртуті наближається до очікуваної концентрації з додаванням (приблизно 100 ч./млрд.). Виміряна концентрація розчинної ртуті є більшою у нагрітому зразку порівняно з ненагрітим зразком, та ця тенденція також спостерігається для Контрольного зразка (Тестового зразка 2), який обговорювали раніше. Виміряна концентрація розчинної ртуті є більшою в нагрітому зразку, що містить персульфат, а саме 112 порівняно з 94,7 ч./млрд. Можливо, що присутність персульфату та більш високого ОКР мають тенденцію краще зберігати розчинну або розчинену ртуть. Тестовий зразок 8, що містить Манз, демонструє, що більша частина доданої розчинної ртуті випала в осад як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках. Це відповідає виміряній загальній ртуті у порівнянні з розчиненою ртуттю. Крім того, виміряна концентрація загальної ртуті є набагато вищою в нагрітому зразку. При порівнянні з Тестовим зразком (Тестовий зразок 3), який не містить персульфат, виміряна концентрація загальної ртуті є набагато вищою у Тестовому зразку 8. Оскільки концентрація гідросульфіду натрію залишається постійною в обох Тестових зразках (Тестових зразках З та 8), то вважають, що причина більш високої виміряної концентрації загальної ртуті у Тестовому зразку 8 полягає у тому, що завдяки тому, що більша частина відновлювального агента споживається при хімічній окисно-відновній реакції з персульфатом, що дозволяє меншій кількості гідросульфіду натрію
Зо змінювати стан окиснення ртуті. Тестовий зразок 9, що містить тіосульфат натрію, демонструє деяку втрату виміряної розчинної ртуті в ненагрітому зразку, та ця втрата є більшою в нагрітому зразку. Проте, виміряна концентрація розчинної ртуті в ненагрітому зразку є подібною до виміряної концентрації загальної ртуті в нагрітому зразку, де спостерігається осад, 91,8 проти 93,3 ч./млрд. При порівнянні з Тестовим зразком (Тестовим зразком 4), який не містить персульфат, ця виміряна концентрація розчиненої та загальної ртуті є набагато вищою у
Тестовому зразку 9. Оскільки концентрація тіосульфату натрію залишається постійною в обох
Тестових зразках (Тестових зразках 4 та 9), то вважають, що причина більш високої виміряної концентрації загальної ртуті полягає у тому, що більша частина відновлювального агента споживається при хімічній окисно-відновній реакції з персульфатом, що дозволяє меншій кількості тіосульфату натрію змінювати стан окиснення ртуті. Тестовий зразок 10, що містить
НАН, демонструє деяку втрату виміряної розчинної ртуті в ненагрітому зразку, проте лише слідова кількість ртуті залишається в нагрітому зразку, 94,2 проти 1,12 ч./млрд. При порівнянні з
Тестовим зразком (Тестовим зразком 5), який не містить персульфат, виміряна концентрація розчиненої ртуті є набагато вищою в ненагрітому зразку Тестового зразка 10, 94,2 проти 36,2 ч./млрд., проте набагато нижчою в нагрітому зразку, 1,12 проти 71,6 ч./млрд. Це дозволяє припустити, що на концентрацію доданої ртуті впливає нагрівання. Тенденція для НАН є протилежною до тенденції, яку спостерігають для гідросульфіду натрію та тіосульфату натрію, та вона полягає у тому, що більш низьку виміряну концентрацію розчиненої або загальної ртуті отримують для нагрітого зразка, що містить персульфат, на відміну від зразка, який не містить персульфат; та (3) три відновлювальні агенти оцінюються у присутності персульфату з додаванням ртуті та у Фільтраті 2010, Тестові зразки 13 - 15. Результати порівняння наведено на графіку Фігури 76. Аналіз загальної ртуті виконується тільки на зразку, у якому спостерігається утворення осаду. Для Контрольного зразка (Тестового зразка 12) виміряна концентрація розчинної ртуті є більшою у ненагрітому та нагрітому зразках, 133 та 125 ч./млрд., ніж очікувана концентрація з додаванням (приблизно 100 ч./млрд.). Проте, відповідно до виміряної концентрації розчинної ртуті в контрольному зразку без додавання На (Тестовому зразку 11), яка становить приблизно 28 ч./млрд., відрегульована очікувана концентрація становить приблизно 128 ч./млрд., та це значення дуже узгоджується з тим, яке вимірили у
Тестовому зразку 12. Тестовий зразок 13, що містить Манвх, демонструє, що більша частина бо доданої розчинної ртуті випала в осад як в ненагрітому, так і в нагрітому зразках. Це відповідає виміряним концентраціям загальної ртуті проти розчиненої ртуті. Крім того, виміряна концентрація загальної ртуті є набагато вищою в нагрітому зразку, проте вважають, що різниця пов'язана з певним відхиленням, яке може впливати на результати. При порівнянні з Тестовим зразком 8, який також містив персульфат, проте у синтетичному розчині, виміряна концентрація загальної ртуті є набагато вищою в ненагрітому зразку для Тестового зразка 13, а саме 115 проти 34,2 ч./млрд. Абсолютна різниця є набагато більшою, ніж 28 ч./млрд. виміряної розчиненої ртуті у Фільтраті 2010 (Тестовий зразок 11). Проте, нагрітий зразок Тестового зразка 13 має виміряну концентрацію загальної розчиненої ртуті 31,5 ч./млрд. порівняно з 5,8 ч./млрд. для Тестового зразка 8. У цьому випадку абсолютна різниця становить 25,7 ч./млрд., що наближається до 28 ч./млрд. додаткової ртуті, яку визначили у Фільтраті 2010. Тестовий зразок 14, що містить тіосульфат натрію, демонструє деяку втрату виміряної розчинної ртуті в ненагрітому зразку, та втрата є більшою в нагрітому зразку. При порівнянні з Тестовим зразком 9, який також містив персульфат, проте у синтетичному розчині, тенденція така ж сама. Проте, втрата масових відсотків виміряної концентрації розчинної ртуті в ненагрітому зразку є меншою для Тестового зразка 14, 6,1 проти 8,2 масового відсотка, та більшою для нагрітого зразка, 27,1 проти 19,6 масового відсотка. Не бажаючи прив'язуватися до будь-якої однієї теорії, вважають, що причина більш високої втрати масових відсотків виміряної розчинної ртуті в нагрітому зразку
Тестового зразка 14 полягає в більш високій концентрації тіосульфату натрію, що не вступив в реакцію. Оскільки концентрація тіосульфату натрію залишається постійною в обох Тестових зразках (Тестових зразках 14 та 9), а у Фільтраті 2010 більш низька концентрація персульфату, 792 проти 888 ч./млн., то кількість відновлювального агента, що споживається при хімічній окисно-відновній реакції з персульфатом, є меншою для Тестового зразка 14, що дозволяє більшій кількості тіосульфату натрію мати можливість змінювати стан окиснення ртуті. Тестовий зразок 15, що містить НАН, демонструє деяку втрату виміряної розчинної ртуті в ненагрітому та нагрітому зразках, 115 проти 119 ч./млрд., відповідно, порівняно з очікуваною концентрацією, яка становить приблизно 128 ч./млрд. При порівнянні з Тестовим зразком 10, який також містить персульфат, проте у синтетичному розчині, тенденція така ж сама для ненагрітих зразків, проте нагрітий зразок для Тестового зразка 10 має набагато більшу втрату ртуті, ніж нагрітий зразок для Тестового зразка 15. Причина значної різниці у втраті ртуті не зрозуміла. Концентрація
Зо кальцію є набагато вищою в синтетичному розчині, ніж у Фільтраті 2010, 5650 проти 851 ч./млн., які виміряли. ОКР та рнН є подібними для нагрітих зразків. Крім того, більш висока концентрація
НАН додається до Тестового зразка 15 (12,1 мМ) порівняно з Тестовим зразком 10 (9,1 мМ).
Концентрація доданого НАН залежить від кількості, що є необхідною для повної реакції з персульфатом у нагрітому зразку. Концентрації НАН визначаються вище при оцінюванні відновлювальних агентів.
Відповідно до результатів цього лабораторного дослідження партій зразків при тестуванні кожного відновлювального агента лише при одній концентрації робляться наступні декілька висновків: (1) Тестові зразки без персульфату, з додаванням ртуті та у синтетичному розчині (Тестові зразки З - 5) мають більш низькі значення ОКР та більш високу втрату ртуті. Крім того, передбачається, що концентрацію відновлювального агента слід відрегулювати до меншого значення, коли персульфату менше або він не присутній, для того щоб запобігти надлишку відновлювального агента, який може змінити стан окиснення ртуті. Втрата ртуті може зумовлюватися відновленням іонізованої ртуті до елементарного стану, підсиленим нагріванням та наступною втратою внаслідок летючості; (2) для Тестових Зразків, що містять Манз (Тестові зразки 3, 8 та 13) більша частина доданої розчинної Нд знаходиться в осаді, що утворюється.
Це визначається внаслідок порівняння виміряних значень загальної ртуті для зразків та виміряних значень розчинної ртуті; та (3) запобігання втраті або повторній емісії ртуті може відбуватися протилежно до концентрації відновлювального агента, яка є необхідною для запобігання осадженню марганцю, або для сприяння стану окиснення селену у форм селеніту,
Зе(ІМ)Оз7. Для цього може бути необхідним обережний баланс, щоб визначити бажану концентрацію відновлювального агента для досягнення бажаного ефекту (ефектів) в даному
АКТ М/БСО. Для цього може бути необхідною комбінація відновлювальних агентів, наприклад,
Ман та Ма252Оз. Оскільки кожна комбінація АКТ М/БЕСЮО може бути злегка відмінною, то для кожного окремого пристрою газоочисника може залишатися необхідність в оптимізації.
Враховуючи вищезазначене, цей винахід дає можливість регулювати одну або більше окиснювальних сполук, агентів та/або іонів в АКТ УМЕСО, тим самим регулюючи, знижуючи та/або ослабляючи ОКР в АКТ. В одному варіанті здійснення такі окиснювальні сполуки, агенти та/або іони включають, проте не обмежуються ними, персульфат, перманганат, манганат, гіпохлорит, хлорат, азотну кислоту, йод, бром, хлор, фтор або комбінацію будь-яких їх двох або 60 більше, будь вони сполуками або іонами.
Незважаючи на те, що специфічні варіанти здійснення цього винаходу було продемонстровано та описано докладно, щоб проілюструвати застосування та принципи винаходу, буде зрозуміло, що не передбачається, щоб цей винахід обмежувався ними, та що винахід можна здійснити інакше, при цьому не відхиляючись від таких принципів.
У деяких варіантах здійснення винаходу певні ознаки винаходу можна іноді застосовувати з перевагою, при цьому не застосовуючи відповідні інші ознаки.
Отже, усі такі зміни та варіанти здійснення належним чином підпадають під обсяг наступної формули винаходу.
Claims (3)
1. Спосіб регулювання окисно-відновного потенціалу в рециркуляційному баку або рециркуляційному баку абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів, при цьому спосіб включає наступні етапи: () подачу принаймні одного відновлювального агента до шламу або розчину рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони, або принаймні до одного рециркуляційного насоса та (і) здійснення реакції принаймні одного відновлювального агента з однією або більше окиснювальними сполуками та/або іонами, присутніми у шламі або розчині рециркуляційного бака, або рециркуляційного бака абсорбційної колони, або принаймні одного рециркуляційного насоса, для того, щоб досягти зниження окисно-відновного потенціалу шламу або розчину в рециркуляційному баку, або рециркуляційному баку абсорбційної колони, або у принаймні одному рециркуляційному насосі, або у комбінації рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони та принаймні одного рециркуляційного насоса, причому шляхом додавання одного або більше відновлювальних агентів або регулюють кількість принаймні однієї нерозчинної осадженої сполуки в рециркуляційному баку або рециркуляційному баку абсорбційної колони, або запобігають її осадженню, або усувають її осадження, де принаймні один відновлювальний агент вибирають з сульфату заліза(І!) (Резоз), фосфористої кислоти (НзРОз), феро(ІІ)сульфату амонію «((МНа)згРе(5054)2), гідроксиламіну гідрохлориду (НОМН».-НСЇ), гіпофосфористої кислоти (НзРОг) або комбінації будь-яких їх двох Зо або більше.
2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що також включає наступний етап (ії) подальшого здійснення реакції принаймні одного відновлювального агента зі шламом або розчином рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони, так щоб далі регулювати, запобігати або усувати осадження марганцю з розчинного марганцю, присутнього у шламі або розчині рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів, за допомогою регулювання окисно-відновного потенціалу у шламі або розчині рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів.
3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що також включає етапи: (ії) подальшого здійснення реакції принаймні одного відновлювального агента зі шламом або розчином рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони, так щоб далі регулювати, запобігати або усувати осадження марганцю з розчинного марганцю, присутнього у шламі або розчині рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів, за допомогою регулювання окисно-відновного потенціалу у шламі або розчині рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів; та (м) подальшого здійснення реакції принаймні одного відновлювального агента, щоб регулювати повторну емісію ртуті у системі вологої десульфуризації топкових газів за допомогою регулювання окисно-відновного потенціалу у шламі або розчині рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів.
4. Спосіб за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що принаймні один відновлювальний агент являє собою гідроксиламіну гідрохлорид (НОМН»-НОЇ).
5. Спосіб за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що за допомогою окисно-відновної реакції принаймні одного відновлювального агента здійснюють регулювання типу селенових сполук, присутніх у шламі або розчині рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів.
б. Спосіб за п. 5, який відрізняється тим, що принаймні один відновлювальний агент вибирають з сульфату заліза(І) (ГебзО4), фосфористої кислоти (НзРОз), феро(П)сульфату амонію ((МНа)2Ре(5054)2), гідроксиламіну гідрохлориду (НОМНе-НСЇ), гіпофосфористої кислоти 60 (НзРО») або комбінації будь-яких їх двох або більше.
7. Спосіб за п. б, який відрізняється тим, що принаймні один відновлювальний агент являє собою гідроксиламіну гідрохлорид (НОМН»-НОСЇ).
8. Спосіб за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що за допомогою принаймні одного відновлювального агента досягають окисно-відновного потенціалу у шламі або розчині рециркуляційного бака або рециркуляційного бака абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів, так щоб утворити сполуки Зе(МмМ)Оз2.
9. Спосіб за п. 3, який відрізняється тим, що принаймні один відновлювальний агент вибирають з сульфату заліза(І) (ГебзО4), фосфористої кислоти (НзРОз), феро(П)сульфату амонію ((МНа)2Ре(5054)2), гідроксиламіну гідрохлориду (НОМНе-НСЇ), гіпофосфористої кислоти (НзРО») або комбінації будь-яких їх двох або більше.
10. Спосіб за п. 9, який відрізняється тим, що принаймні один відновлювальний агент являє собою гідроксиламіну гідрохлорид (НОМН»-НОСЇ).
11. Спосіб за п. 3, який відрізняється тим, що повторну емісію ртуті регулюють комбінацією принаймні одного відновлювального агента з гідросульфідом натрію (манзвз).
12. Спосіб за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що окиснювальна сполука та/або іон - це персульфат, а принаймні один відновлювальний агент використовують у діапазоні концентрацій від приблизно 0,5 моля принаймні одного відновлювального агента на кожний один моль іонів персульфату до З молів принаймні одного відновлювального агента на кожний один моль іонів персульфату.
13. Спосіб за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що окиснювальна сполука та/або іон - це персульфат, а принаймні один відновлювальний агент використовують у діапазоні концентрацій від приблизно 0,75 моля принаймні одного відновлювального агента на кожний один моль іонів персульфату до 2,5 моля принаймні одного відновлювального агента на кожний один моль іонів персульфату.
14. Спосіб за будь-яким з пп. 1-3, який відрізняється тим, що окиснювальна сполука та/або іон - це персульфат, а принаймні один відновлювальний агент використовують у діапазоні концентрацій від приблизно 1 моля принаймні одного відновлювального агента на кожний один моль іонів персульфату до 2,25 моля принаймні одного відновлювального агента на кожний один моль іонів персульфату.
я рон ра саней Пн ї Ма дит ет сесій - ро урни | Вихід чистого й 7000 топкового газу В й Ме Кк ! Я х Ше Розташовані з " сов» й и Ї ТЕ Вівні проміжками рівні вд ні розпилювання пд прокан і и т й вологи Я ч с Д пива Мк х і є со В НН Ко | їз ши І и о І - ода Ку, ІФ : песен що адходження. КЕ ІС НИ о УВвмі Ас АК Пи ск ве аа Шок п : її Ех содкря | абсорбції я - а - Перфорований соя Ак шо яд г роса дих іх 5 й поток ай ен СН й Шк вх са вч Ше: І шив 6 ІНТЕ ИБІКІ ПРІ ! мо я БЕБІ му Рециркуляційний вин Ан е не Ї Щі За дян і ни що 5; Ж ЗУ мовний Ве! і МЕ Не ни Ви Ця Її по вишня Ж швй Ди Постачання З сов нти і ех ро с Хо у Еф оееновольног си Я бе с У У сх ра С, з Мішалка ра и ООН
Фіг. 1
2.2 - -
2.04 18-н.
1.6 Ше пох і 4- | - МпО,
1.2 | в
1.0 ех з. 0 9- о Мп: -.Мпог
0.6- сш вч з 04 тн 02 -МпзО р -04-
-0.6 в Мп(ОН); -10 -14 Ше в -18 тт | я 2-10123456 7 8 910111213141516 рн
Фіг. 2А с2-н ВВ ОВТВАВКАЮ - Ще і "дж Ноя Ше бе 9 | Ше 08 яти рою ну Зоо 0 Нобію) тя 04 р-п Що «5 оо ну мов) Ше
-2 . й Ше 84- Ше Ше Теж ля зе З щ
Фіг. 28 їз --З(ВОРСВТВАВКАС З ще Нобеог 10-44 в. ов 7 Новеоз т» бе 08 у НВеО3 С
0.4 со
0.2 чн Ме ше
Е . 5е чо 0о тк
-0.2 ши Нобе 04 - 8
-0.8 тт 7 - З 5 ї 41 13 рн Фіг 2 СКОПЕВВЕАИ ТЕО АОС ОТ ОМ АВТ ТОМ ОВ ЕЕ Те А ІКИОО ТОЮ об ОБЛ 0 Кею 398 Елемент Мас. дош Са ОК вла вве; Мак ооо Вк 2228 БИ ІК і83 00 ро Сак 2809 55 КО Іебо)іса ши не й аа / МЕ ІД 00000000 шНШННИ
1.00 200 300 400 вОй 800 700 во во ков Фіг, З 5А їх Ківькісні резувьтани за КОЄ . КЖпемент МаЄ.9; том, са ок ав в»
1. Мак оо КО в ск 183 133 бак 3082 820 нн б; о | з Фіг, 4 Осадз тесту сульфіу натрію. Пляма З ч900х Іо | Кількісні результати за БОБ Живмент Мас Атоми Са ОК 63 вза . | Мак оо 051. як ав 475 СІК ов 03 І бак 3075 1785 Іс ба що щи І яоо 200 300 400 БОЮ 600 700 800 900 кев
Фіг. 5
ГРОМИ АСЕМ ЯН НАМЕЕННООШТАЕ ОО В Осадотенту ев, Пляма й 450Х нюють ниття ГО ЮЛ М ВАВ я , ОБАМ цес люЄ реле ! Кількісні резуль за КО Елемент Має Ам о Са ши: я Ше І | | ши: шк ши Я ! | ше ша Щ | І що ен ЩІ ї . ПНІ ї І с І І Га и М 00. 000 300 Або б0о 600 700 800 900 кеВ.
Фіг. 6 СІМЗДВАОВМАО ТКЕОООКВ КВЕКТ ВВЕ РАОМ ЕНН В БОСРАТЕ ЕВ БРОП ЯКЄТ окзд атасту ЕНОЯ. Пляма ї 750х Кн КК нн СК М пн Ов ні МВ нн ОО 0 ОО ВОЛЮ Се М, ппнкететосснснт Кількісні результати за 63 Са | Єлемент Мас. Атом.) е | жк би вх ! вк 001939 283) І : | | ож з» ст Н | ї | | ! ! | я й Ж ще - ! й | г х Я Бе Ж до і Б й і Са " де Як
-00...200...300 400 БОЮ 800 700 вО0 по кеві
Фіг. 7 у схкаки скккк «хх зооровме з сек е ваннах о ко ою мо осокою о ОВ ОСМУА ЛА КО ОК АСК КЕР ЕКОМЕЕКККВ АММОК КЕ ЕК ЕК КК . Осадотесу феросульфату амонію. 250Х ; Бакоє он ке ев хе М роме я ТА з поту я ;зн у с кВ Ж Ж ляє нос ше сш ше гос з зх НН ; п Хе кі п Я, СХ З р ши ші Ка КУН У о ня ї ; пох НН а НН НН х Б шшшшшННН Х : ня КК КК КК какая Кількісні результати за Бе й Клемент Ве 5 Атом о ! що ко ма
3. 3 І | ше: ШК ШИ х ї ї - пЕрвфможномано мих как з ХЕ З її з а . МО ЖЕ В х 5
І. с; З ОК Е у Ї, кеянечневнтної Хр сек вк У З ОЗ с деож ЗХ 5 ин ВНТ ПО ППО НН НО В КО МОВ ВНТ 100 ещо З00 «0 500 800 700 800 00 кеВ. й ;
Фіг. 8 СЛОВА УА ПАБ АСВ ЗР ЕОМ ЕСВАМ АММККОМ ЗАВАТЕ ТЕН КАС ад а такту фено нивату ямок, 1500 | І Вей о вва Я Дам си КК КО КН Ба о ЕН ИН с ШК Щі КОМ ГЕ АК Кі ККУ м НИ я Ши ; . що » щ- В ще ; нн нн ШИ Кількісні зезувьтиун за КО. о : й Шикмент Має. АтмМОЮ Са ни ши ! і | Щ нення ше і о: и Х | 1 і ПМ с Я В у г 3 М В В ВХ В М ї СО С пе х ПКП ех УЖ х ке 1 ОО с ЗУ ;
А. у З ; В : Са ЗЕ М С : К Б | А а - ! і | З Б Оп Пон вон нн КВН: ЗИ КОКО, КОН и ФИШ Х З й Яд 300 300 400 500 800 700 ов 500 кВ. КЗ
Фіг. З
ВІЗОВА АВАКОВ АСЕМ ОВ РОМОМ КЕ КТ ПВ ШО Б ВАМИ КВ оо - Ін ЕЕ Дата ки МЕ АВК Я КУ : / . Кількісні разу ультати за БО ! І Епвмент Мас. Атом. І ЗК 0000 0000 0 ан з і Я, ! | с ява ик ; у кірки 5 Пік виходу сірки 3 2 о і шо
Фіг. 10 ГеіМацемоюмАм ПАСОЮСТМЗАСЮМ ОВО МЕТО М АН ТЕКС. Осад тесту пдросульфіту натрінь Пляма 750х жжожкнннрюннвнтнн І В м нн ПК нн пе нин нн МОВНЕ Що І Кількісні результати за БОВ ї Епамиант Мао АТОМИ і окол ЗІ Мак 157 18 щк Се АЕН ком о сек 340 951 с зи щ й в Ж, її Ї у дже ! щи с ше с | Са ші ш 00 300 400 500 600 00 800 900 кев
Фіг. 1
"СУМОЦЕНОРУАН НАСОСОМ АСУ ИОТ СМ ЕР М К .Осадо тесту пдросульфіду натмю, Пляма й ОХ ня пт Кк ДЕ СВ ДИКЕ ОК М ЯН є Кількісні результата за БОБ ; ЄШлемант Мас. Атом. Мак п ОВ ! 5к ях 8978 сік 00 0000 бак 05 Ом ЇЇ;
інн. шо ще ше, Са сс
Фіг. 12 те ЖЕ ще СЕК ХХКК КУ О нн СУК юю - ГЕ ! І гою ШИ оон нн НИ, Я - З ж й Сх ь се сою на скхкжжхкх гу сон у то З а Кк о А киш ж вка Й ункнтнчннннннннкнккчнкнн В во в Х ак щ 3 7 ; о Ж КУ я: ка нн ПН злу ух. С ше я і а я В: я 400 80 800 Од ою НУ- Доданий, чив. ще цк
Фіг. 13 к: ЗИ їх ща зи ки КК КК А А КК КК БУ ев КЗ КОКО о Ба Еш З ДВІ хх З й ооо ооо АКА А оо ко КК ооо КА вак Кт мох. ї ща шк як пишне Як РідвосиВіД ння : сх шк но ВН Бо о о В в Я
ШИ . Ж | ь : Ше. щк диню що з а их о В , КО. х ши лиш ОО : ох 3 їх о Я 060 НОЮ ХХ й пак сюд Кк с я КК» Доданий, чіман.
Фіг. 14 и личишшии: Ф я па ВИН С: о 200 БОЮ 800 1000 1200 НІВ» Доданий, чімин. Фіг, 15 бо
- Ще о Я оннннннннннннь ння шана Я дю 1 | Ч Б 0 2 40 6800 800 000 1200 Не- Деданий, ч.імин.
Фіг. 16 иа нн кшиши ще Я Пе я ШИ ВИ нин еп й ща 200 ЗО о 5ОЮ Гідбоксипамін, змив.
Фіг. 17
1 І нн на в НН Кн и В НН Е чо шле з поле ; спе воду г . ; «юі- ст - Ше о 10 и ЗО А ОО Пдрокевлавін, чл, ши ша Ши Що й щі 0 що Ой КО. до щЮ Одроксивамін, чи,
Фіг. 19
Е що і лкаккнчккнко В «КК КК пплваАААКАК АКА КА КАНА КАК КК АЛАНА АКТ юх і 00 уч з о 100 я ЗО Я 50 Рідрокевламін, чім.
Фіг. 20 в В, і онютютютютювює юн опо жар овР|--- сесенесесоя їх З шля стат тя чі - 200 5 о й о 190 ме 00 400 50 ГПідвокенпамін, ч/мМян.
Фіг. 21
- ЛО00 , ШК; ві зе ; т г 0 100 900 00 АЮ Тідроксипамін, ч.л,
Фіг. 22 -- Б/| паят ши мен КЕ Зо нн ШО Ки «фен. | й. г ян ЧИ ЧИНИ «0 к нен 200 0 100 200 ЗО АОо 5Оо0 Гідвоксиламін, ч.гмМлв.
Фіг. 23 то -- | ж о ше не ши чи а 100 М Зо 400 ВОЮ Гідвоксипамін, ч.л.
Фіг. 24 потнннкеннн Об кн ВВ (тк КобтОЮ 100 ан х СяС НК вісететнния добро о «оо ОНР(ЗБС) | її і; ех 1 | / І, вегрМя "х "кі іс чи ї 2 --- Ж о ЕВ: ОО а 5 ВО ОО 12833 шах - Мане доданий, чин. Фіг, 25 контрольний розчин ООН В ЗОВія КОВО ОО ялини СК ЯКС ВС оімедепенання о0- ся ; В Ї з ОНР(ЗБС) їй 1000 4---К-- мо ОВР(БВС) тіше дин Ж) ОК нин І Бе а о щю або вововою л00о я КазбаОз доданий, чімлн 5308
Фіг. 26 Ї контрельнинй резчни 1000 ч.лвон. 5205 (як Кабаста); 10000 чані (як СЯЄ); омізнодепквання. тиша ле;
200. щ чну ув кв шк о 20040600 00 в0б 04000 04200 ши нн Оз доданий ни ВО
Фіг. 27 квнтратьний розчині ОКХ ч вн Я ов (як Коба, 000 злиті (як САС), Оіімодегенання Ї Пд ння 00 зу мої ЕТ ИТМТТУУУМ, | 7 вх вро рН (26О) пиши ше ЕК б / о рН(БВО) а адоФфн- (ХХ нення - й о 200400 БО в00 4000 01200 ше о Беб5О,.7НІЮ доданий, (чімпн. Бе) І І
Фіг. 28 Гевнтрельний розчи ТОК чан В він Коба ПОН чати со які ВС) о інюджвовання о иа - | як ОКРІЗБС) Щ ши дитин вя ий вон не По ДС ния НАШ во ! о у | 3 0 200 4бо 60080000
Фіг. 23
ПІК шия нн : : ОКе КО З : у / ! як Ооде(5ВС) в ГО ваююрфентт У ВН(ОБОС) нн : т 3 "с З пе рух Ех з | ши єю ОО дю | ра зе я ооо Дн» я конк і З о. 0Ю що 5 оо то тов і ; АЕН деданнй, чумли, : щ І
Фіг. ЗО сс вїїїїЄїїЗв'ч'О2МЕМ М ' г (гм М М М лм см м мм мм ММ и М І : с М с шо о» о С о»
В . С ВЕ о ТЗ о. ОО С п, о.
Фіг. З йо; Жак в
Кат очі зеоивуччья З УКРА КЕ МН Ду о асо ЗА дя ЕХ. ВК фо я А ни я ко кн СОМОШЯВОВУАО Тв ВЕСТ АСК ОТО ЗАМА СТРАВ АТЕ ВОМ ТЕТ В КОКС ДОсЛІКення агенту, но сникує СКК, опал з 1 ТООК. терну нини п ЗШБ- «кВ ШО АТ і ех Я с. Соня В сеххкмккюю ех ж ща че жен нн а нн нн ач Х З гав КО в в пи й ре с Кількісні езувьни за ОХ ; г кв ОВК В МБО ; ск же но з 33 і 00000000 ження мож лено у о М у
0. ок "В «ак п; МК М В Б жа режи х У Мак 33 ЗЯ . 0» щі що наве с як ши ; Ко а х ях і - Ок ше ; | ї я З НЕ З І ув Коші тк Я З . . Са пак ТВ ТД 13 Між в В ше У фу Я З . как ще ЕЕ «МВ і Ї шк Е Ма Ме що Й в І: р - 5 с ЕІ М я ше БІБ ть ЦО Ма ши ше А ве : ге, Ба ще Уже І ковкой " А декана лений НН панно ссекожкикнккожк, ка щ: : их ме ких ем кос м я ВИ о о, нн п і шк: аб як ше ши же ше ши ша «Фіг. 32 МГ, ее оо М М М их. ПО В і в М и. . ОК в : ОМ у С є ОО о З ЗиМММККиниии ними ИИИИИИИИИи Мини х. с у,» 5 ТО В Б Ох о. З о, о» . Я піг. За
Фіг. За осювоюююююох тех ТАК сеУххеУм -к у сеоменюютех Є КК дах го жах Ї ВЕК АЕ педа тв В ях СІБНОБУАТЮ знижує ай туке Ленні ПИШИ УльТя М ою що се, Ме Ї сапки» БЕ тре ТОМ ві, СМоІетОв агенту, й Та ато зероанкіннн М. « рількісні резульня Ак пе делнжх ДОК осююююКе і, ла ких Ку КК КАК КВ» Во НИ і о - Я. доба їКОоФ Кк В. 0. кпемент КВ мае ! х мух ля Кай шк . с пек АХ М Ух я Оу : з З в 1 ме ло ях а ! Кк ї ній, С с Ок Ко К не ща ОО о. не щі ші Май ! ! | а | ді пи 05 ! ш п ; зо 0ж НЕ м. чк : КЗ ОО ЕЕ їі з. и ЕК т їй ; ! у Вк уд Я і її !і : УЖ ЗАП і і з о щ с й же Ма
Щ. Її ж ЗА ЗАЗ М з ШЕ ії Б ; она т ! ї | КО доші: нин | СК ЕХ о М: ; с Щі зх ще ВЕ Я ; ї нку птн, КК з М ЖЕ ма | Мак : НО Том ду нн звинннннн З а ' СЕ Са пексневкевюрея ЗО х ЩО сва са 500 70 пізно с» зв ЗО. г А зов а Подана 4 до ех а. я с шк Як с ? енннннх с Но ОН М с Я ОО кору, х М с КЗ МК ЗО НТУ Зв и с и КЕ В ПЕ п СЕ п ОКХ хх о с с ОХ п з с Е ах х г ЕЕ ХХ с г с п ння ОХ С хх с ХХ ОХ с хх ХХ ЕКО в ХХ ча с З с с с ОХ с с о о. х п. с г о ОКХ ЗЕ п. п с с З со ОО ОБОВ с о ОО ОКО г нн й Б я с З З 3 ан М
З УВО ТОВ КЕ АСЕМЕ БТОСМВ ВАМ КО ВНЕСРЇТАТЕ ЕОМ ТЕТ ЗВ ОХ ОС х Моска ння веенту, що ЗНиЖже ОМР, вевя з тесту ЗО, ЗИОХ у опи зи ше шов ши ж Ше я сни й З Ше: й: ше З ши 5 ШИ а ан фею 000 Я Б, мин КК Х ж Не їх Ї. нн В, нн Кбодннкнннкккн БАКУ хкюююкююттююютюююю м хАККААКК ААКААААХААЧА АКА З й МІ а В ХО мо я вна - " ; нн нн дб жом Ще с Кількісні результати а БОВ ; БО енкка де вд ; ши ОН ; ПІР ОХ ох Я доку ; З 5 Зх кож с Мк МО ОАЄ ; ї ОО В жи ж вх ж ; і Но с Кк п і З ОО хо кп зак 000 ЕЕ ши ще З я с У Х В ОН ОХ. Я СУ У чай х 0000 и ШЕ ще ; ПО Боня ни : х х х ; | | : о Ми | | і Е Її о -бв Д ма у у; У й З сне ; У 3 я т зр таех З я В х 3 те аа г вро че 100 000505 0030Ю ОБ ВО0 00 Ю ВО0 900 нев
Фіг. 56 г ДН М НН и НН КТ, п в В М п Пллл
3. п М МНК КК КК КК КК КК КК З І КО а Ох ! ПО ОХ З п : пп є ее З
Фіг. 37 пн В В
0. ОО КК В ВВ
5. с оС с а ОКО о ОО есе о мо Я К В
Фіг. 39 нн. Е х ОО Я і с ! ПЕ В : а с З с х 5 ОК ХХХ с . о с ще Є ХХ ОО МО о. З о... о п.
г. ЗО фіг. 55 емо АЦТЮВЕ НЕК СЕМИ ВУ АКНЕ ЕНЕСНА і й КО КК ВАМ ОКАСКМТ ОП ИТУМсАННЯ МО БеКО АК ЕК ТЕГ НИХ ВАЄ З А золідженння ягемту, що ниє ОК, не у ВЕЕСРПТАТЕ НОМ ТВОГО КИ х Є Ки й хх її с х ху ж и он нн нн А ох с т-ва ЗМ ще З не не п ; З ГЕНИ хи КН пе З ух нн» уко крону нн на НИ З " що «КВН РК ВВ ! я МОм М В п В зокю оосдкскнкккх кур ї Що В Кітьнісві зезилета ШЕ с КІьН СН Ве увН о М ОК В Е : ; Х с о о В Ук щі Те ще 000 Кк ШЕ ї | і Не пи ще де С п о шин Звнив а В 4 йеВ: 7 За щі туз ско . що Мак ЩОБ ми ча | хо ' Ї І І : І ; ! ! . Ї Я ЩЕ с г хі ї Де се (| Ме Пд ІД і осот й й модлесеє й й чн ОД Е
Фіг. 40 х х ОК о у а с ОО о о. с ОВ о с
ЇЇ .
Фіг. 4 біг. 41 с Зкакоах 1 НН в п вяЯ 865 г о с 1 п с с п с с с ооо с п о ХХ ОО ХХ о. ОХ СОУ с с З ОК с о. с с с с о є с С с с 3 КО ще 42
Фіг. 2 вка ши Пт ав Ше с є ЗАНОВО ХХ КО У о Ох с с ! с КА о.
о. с о с с Ко ОХ п 5 о ХК о збе 4 З
Фіг.
о»
С. ОО о КН МЮНйяйяйк КМ М М МК М Ш Ш Ш Ш Ш ЦЯ ЮНТ ВВ В СХ ОО НК оС ен Є В
Фіг. 44 ее Ї: Ж Ма: СМ ЗАОКУАОСТВЬ КЕООСІМОАВЕМІ ТОВ АМЕ С РВБСРТА ТЕ ЕОМ ЕК В Є Дослідження агенту, що знижує ОКР, осад з тесту ТОВ, ВО0Х - ся ші шк шк я ши НШН сі ши ше: ше ше ши З ) пдуІЗЗЯОЖОДВЕООВОО ОХ щи КівекієнЕ результа а ВКМ с | ЕИаЄМеНУ Має АТОМ Я БОКОМ : Ух дк сх хе су Х / с ( | Як се С ! ак В ВЕ Ма в І і й / Тк Ме Ле В А А сі дог і у ГА ло С щі Кі є шк. що дляжкния м сом хе: нн з хви зу вн сон ин винний ВИН Ш ши я як я шк НК НК: а
Фіг. 45
ОО с н.с ОО с ї п ОО ї ХК КК с Я Е ОО В КВ С КК о . с . .
о. .
о .
с . щ МЕ п ОО Ж
Фіг. 46 ши м аю о о ке і Десвікення згенту, ЩО ЗНижув юки, воду з тесту 11, 1000х ! : у а о ДО М КК рухучу м чн ЖК, ікла о и В о ТТ вик я: НН НК НН З з . МАК АКА кА Ак мМ З В МОм КИ ІКІВЬКича Безу а З . | є Жвевент ве б АК я ОО дека мис Я З ВІН З ' шу рве ЖЖ Я. ! с ДК БО Е с ЯК ОО, ї А : Зк що я і ЕЕ СК 1 їм Н дак вв ї МеК С Мп, ' Мих А ще БВ з Я. Е
Фіг. 47 о
Фіг. 48 п с
Фіг. 49
Доснідження агенту, ще знижує ОК, осад з тесту ТА, обох ве ши: шк: ШЕ ж і ни Геї Що о зКівькісні результа БОБ ; 00000 Вин нС є и 000 ШЕ меш Я Щ і НВ з це же МЕ - Й 00 Б Аж ! 000 МК ше. Е о с х у ї ї г: тк 5 Са є К Ка 5) | А Мо ге, шк шенні шо 300 йо 500. 800. 700 ВО обов.
Я. Ж Ї
Фіг. 50 Дослідження вганту, що знижує ОКР, осад а тесту ЗА ТОЮХ онов КВ я нн нн НО пе ний З не ВМ АЖ, нини ек ШЕ ом ее пд 5 КВК ЗЕ ЗАМИКАННЯ СІ | Ківенієні результати за БОБ Ї чбиемент Має» том : ок ЯК ОВ Мак В 35 як 074 089 Мп Ск ДЯ тю ЩІ сек я5 ящ , МоК мА ОА і Ме Са | Гек 14408 0 | Й ! «оре о шк З. й М Е ік, и. кл ші 11 | бе нн ша 8143 //сСа 1 М НН : оо й Що лини тесть не й їх іх й і і й пк МИШКИ і... 0200 300 00 500 600 700 800 о ке)
Фіг. 51
САМОК УА ТОНЕ КЕОБТСВСКИ БІОТИ БАМА САРНЕСІВ ТАТ РАКОМ ЛЕ АКВА Дослідження агенту, що знижує ОКР оса ТИ КМ 00 ОЮ тео 0 бета Ме У Арго в ПО с ВСЕ СВЙ ко кількісні результати за БОЄ МН КН НО сжеемент Має. АТОМ, КВ) ! Я ок НК Ве в 4 я ве Н ї о НН На 1! о В НК Я 147 3. і і о ОВО НО ! с Сек д58 0, ! НІ МК де З. о ШО це дк ен ННЯ і ЕХ хе КО ессанй Кен ДК ОКО ОХ Мо Мі ; зі в Е Фо, зе ба Ме ще ! ша нн А е вико ншн повна
Фіг. 52 ПЛ ОАО ТОВе КВ КА ОК ЕЕ АТ ке з МОНЕ оо ес дурне руде удо днккнккнкнкк кн ще, а шо й ше за ше З емо Х дек кам М Я КЕ косою ОКХ З. о Ух КАК АКА АКА АННА кКнннн Ма Кінні певна З ВН ех Жлемент ес ж же ще ве цк Еш шо Ї Ме Мак Шоу ! й ; Зк ве ШИН ; ши: ШЕ, ! ск Б ! і | щаК Нд і кг ; І НЕ тех | лах ще ОА, Щі | ще І ко Об) Ме : 1 | емхммикмхммм Ь о во: Р НИ р | | | і с ї МО М ге с ма Хе св мМ а А Ме А ГА кв НН З ве Х рон 7 ее вне а ИЙ чу ки НН М Я ен НН НН НН НН НН НН Я НН Фіг, 53
ПВ СА ОКО Сом ТУТАТАА ДАМ КТ РКЕОРНАТЕ РОМ ЕВ ЮА ЮК Десложенні аа п пн НН йно ше о знневнннни ТВ Я УКжж ще го ЗИ леж х Мун Не КУ Дука о ОТ ЗНН Нива Я ше шої шо З шо нн Од Ма ГРО и Кк х Кіл пезульув яв йо ; зав п х. я Я хз ДЕ ; бе : ( : ш сЖленент вер АНЯ с . б | Мк Я ОМ хм зд шк В ; с ши ши в: | Зк Бу ОО НВ щ 4 Зк мя ОВНА ЗОНУ ОККО Е Ск ія НЯ В Как п І Ек їх. ко я ; х НЕ Маю 5 ЗНО. ї Кк сі М Кук лллааААЛАЛ КАК К АЖ ТТ юю 5 ма лак х А в ДМ хво і г Мн ОК АЮ. ті МБ ; чо 50 500 щі 5 во 700 в 600 дк
Фіг. 54 ! У МИ ЩА УМХ ння ПОслІДКання векнех ск Знижує СК. сину з тесту ТА, ЗО0х ші ж с оз мин ев не ШЕ мам ка КМ а й ШК ій в НА ЗМ 000 шен ; 00000000 банан Ме йтмов Її УМ У гЕоех пКЕЖ З 5: НН хх: о о в ий й ря І г х и ШВИ 155 В і Ї | ! я -х й Хі ку А я ; З Ук со ен нон УКиННХ ше: ШИ с Кт В Мо. УХУММУМ зе; і 103 о ЗДО 400 БОЮ БОЮ 700 ОО 900 ев 2 х
ФГ. 55 вовою т ММК и У х В ХУ ВІ ЗК ВК Зх ЗВ ЗВ ЗК: ВК я З: З: ЗУ я по З КК ОХ КЗ Ху ЗК СКК
У В. дк 5 со ванни скид ду З мя з КО ання КК З я З мн Я ТУ Я ВІ У БЕ: Я МК КК Я ЕЕ У: ВИ ий Ж: ЖК КІ ВХ ЕХ Я: Ян: ЖОЩІЯ КК З (З у ХІІ ак: я ях ОМ: УКХ ІВ Кия І ЖК Е З: І В: ЖІ Я ОК Хосе ро юфою в В ях ща ВН М зо, у А ДК ПН ВАВ М ВВЕ не З НН ВВ ОА (З СОЯ ОКХ я Вир ЖИВ КІВ Мах СЯ КУ: ІК У: ВХ АК М ЗВ у ЇХ ВІ Я: КЖХ Ж ЗБК ОН: зн Оз КВ ге В. їй лофт ще а ГК Х Кк за ок РМ Х а КУ кн Ку Її х ЗХ КІВ «ДИКЕ зх: С: ТК Бе хе З о : З В ХТИВ ж: Х Хе З М Х КО ВО КК: Хі я МЕ КЗ Ж як Ж :Я ВВ ЗБК кох дк ок ! У ОК. В ЗЕ Ж КЗ нора ще й й КУ жхфкююю ооо он М ня ІН кни М и нен Качан ЗНИК: сти Її ЗК : ЗЯ МІХ В: Я: КОХ: ЯК Як Кі АКА ЩА З ВЕ 2 Ма ВЕ Ко Я І я Зк: я МОХ ' й ЗЕКХ ЗВ ВЕ: К- КВ: ЖИ З щи й Е я о Я: КЗ БК: ОК о АКА су хх ж пак х ШОУ х . ЗБ: зва и Й Ж их х х У ЗБ ДА яння п шен ї-ш БМ) З МК В: З яКЯ МАУ З ЗВ: ЖЕ: В З КМ ккд ж у ЗК МО Ме Я Ж У ХК о В Кв, о ко с С СВК: ЗБ КО ЗБ Б В: ЗЯ З ї ХК З ЗНА: ЯК: ЗЕ: Кох Е З: Ж НК МІХ Ох: КІ зо: КИЛХ КЕ ах: Б: НК: КК х Зо у ях у В: ОКХ К г РУ АК Ж УІя У: КУ МКУ і: НІ З У ЗО ДК али ІК : ; В мин Ж. х ЖЕ дк ОХ Зк Ь СКЗ З КЯ я: ІЗ ВК ОК й Е Я ЗВ: БЕ а: ЯКУ МУ СОЯ ХК Б КВ Ж: У ВО МО я ІХ Ж ВОК: З щи Ж ЗВ: Я: КЗ ВВ: КВ п о З МК Ж Х "ж КК: МКУ здо он в жн, о 5 КАС ще 5. ох К Ненемн Магрвини МНенариния Мен Мюмаєвиний Нагенех дн ге Шк Кк ра чо ХО 1їЖК33 ру м ВХ «Кн ІК яка СН Е і мі ще Е Ма КЕН ЗебСь мебе КАК кд ї пай це шк: КАК АКА АТАКА КАВА ШЕ Ес З ТВ В І. ск ооо У я СКК АААЛАААКАХ Жак у З зе З Ж З - Є: ТЯ я ек 5 У х КК - В МКК суту ке ВОІВ МЕ тт УК З ВИМИ КК: ОК В: ЗИМІ ВХ сли чих ЗВ: В: ЗЕаН о ОВ ПО З ВЕ З КЗ ке нь КУ У: я: ЯН СЕ ВВ ТВ Кг ХК ОВ: ак Ко ж М ОККО НЕ: Ж Я яд ОХ: я Не: Кт жи их З У КК Х хх Ко ЗІКЯ ЗВ: Ск: я ОІВ Щ ЕК ще агави МУ З. -Е не ден у чех МКК я Я: щ В 5 щі кю КО: ОНИ З: ВЕ. пд НЕ: хи АХ НО В: В Ех 7 ММ ВЗ ЩИХ я ов КВ КВ: п Бе: КЗ хх «тА суду ги ве Я Я 8 З ЗИ АК ж ДБХХБХКУМКАХ Я: я я хр БО зас М ОА ся З КК: ЖК: ЩЕ: жи Й Й з У 5: Я: в МО: ВУХ під Кі ях Ж: а: Ж х М В ж "ур зи і ДУХ ВУХ Ж: ж ї. Мф х кккккккккюююккя ЖУК З Я вк: ; у і х х в: ЖЖ у З х у: Я ІЗ З : БЕ: З5 кОхгЗ "ак ; М ЖК: Зк Ес Ке сах 5 Ж: ВЕ КЗ КТ ? ів З Х З хо Я 58, БЖ: С хе Ж: ЗІ ХА: ЖІ й КЗ З "М: ВХ я Б: ЗО Х З НН: х З ЗБ М З Б Ом Тон Моне сені В ще ща ж пов чи пожК, МН НИ сжкекккі жу чик х Звнаннах Маерічнй Менвиняй Бен ний Мененме Меевие КК МН їх Мая ж Бій мМ го КМ Ме Кота ман ча Маю; Ме МАМО МАН г. 57
ДІД да прут нн МУКУ В ВОП ВД хною я юр ж З дамо року. Уж УВА ЗК В : В ЗУ ВКЗ КК КУ ВК : КО: КІ КЗ ЕХ КК НУ жк хЖ 5 ЕІЯ ВИХ ЗУ ЕХ Ж Х В т по «8 Мооднея Ко В З фуклклккикнкн ОО а УС ххх. -3 ВЕУ ЗУ ВК У ж В: В В У ЗК ЦЯ З: ЖІ ВЕУ ЖИИЯ Не СК ї КУ ВЕ. Я КО ВАК ВВЕ КО сук не о ше я у СКС З ОК м З нн ЕХ КЕ зм і: у: вевжжнк: НЕ У: ВВЕ і КО ВО М ШЕ з ШЕ х Я МЕ Я Ко ТИ 00 ВУ КУ; ВК ЯМ З ДОК ІТК: ща па ЗЕ фан Поки Кн ВИ ОВ ОО мкА ЗЕ Я Я ях КІ КН З - В ОХ ях я ЖК ВІКИ : З 82 ее В. УОЗ В ВК З Я ; Я ВІВ КОЖ КО КІХУЖКЯ ВАНИХ У З ВОККя КОСУ ВУХ ЗК ЖК ІІ ЖЕ ска вики, З Ж НМУ Х Я ЖК: ЖИ Ян З р у В аж КО Каши КУ и Я ЕК: со: т. Е кн, ; М КЕ ЕХ я У ВЕУ ее У З С: ВТЯ КІ ОК УНК ЯК р ОК й 7 : ЗК Я ЖЕ ЕЕ КІ ОЗ ху сво КО Б ЕКЗ Я КОЖ НЕ ОХ о У зр; З БК ЯК ОВО ЯКЕ УОІКВ Я: фен З: ЕЕ у і І з . Кк: я ВХ КОГО й ЖК ДН МОУ жаху ях Мк ГК ВОКЯ ЕХ ВЕ: НЕ ОК з КО й Ь у ЕКО ВиККЯ ЕОГІВХ ЕХ Зк КО зе Б а НИ Же. З БІО ОКУ З ВХЕХУ КІ КОЗУ ХХ ЕЙ ВІ ВТК зх ЧЕ: ТЕ КУ ях я ВХ ВВ ВСЯ ККЯ КО «КК е п п ВО Я я Ж ЗК МНК ПО кни ВН СХ звання ее й ЗКЯ ВККХ КОГО В Ж : Ж ВО В ВУ ОК а З: ЖІ Й ЗО: ВІЕВВ ВК у Я 8 ях ВУХ Ів Б ЕЗ: ВХ Ж 5: НК: ПЕВ ВОІВ З ВЖЕ ВЕ ГУ Я З ВОВК жи БО Ж 0 КК КО СЯ ЕЕ ВЕ ЕЕНЙ си шен шу ши ринки АНЯ В У 5: ЗНКЯ ХВ ВО ; КО ЯКО ХК ЯК я: ВЕ ВОВІ і 0 ' ХВ о ОО ШИНА КО КО ВЕК НО Венаунняй МОгОННЙ нене Магроена нанепєня Мага ее Жн БАХ Біжи. Кі А а МанО Мен чМаебЄь беж НА КАК фіг. 58 МОМ ОМ М УКХ ОО М я о» СОКОМ ооссССМСМСЖМСССсССЖСЖЖСЖСсСЖСЖСЖСЖСИ0шщСИСшСИшИшОоЮссшЦСЬ: ОМ М М М ОН М М М М М М М М 5 У В ММ М М М ОК КОХ НВ НО КК НН ССО Я СОМ ОО З ОО М НП У ОО Я ОВ МО А М І НП М М М З ЕК ОО М В КЕ М М М М М М ОХ : п Я ОН О МО ОО О О Е : С км М А М М М М М М М М о» 3 м ОК я : 0 ЕК М М М ОО о с о З с ОМ НН ММ М М І п СО 3 ХО ВК : М З В 5 Я хе М М М М М М М МН х ХХ СОХНЕ : С 5 с : МОН ХХ ОК Я
0. о ї
5 3. 5 Я МН ОКО ОА у с З МО М ММ М КМ М М М М М І М М М :. оС : ОН ОК : МН М ММ М М М М НН М М у МАМО а а М М М М М З ІА НН ОХ хх ОХ : ООООМ ОМВО МОВО МО ОМВО М х ХХ МК о. х км М М М М М М М М ХХ ОО КК М М КК КК КК КК ККУ М ошай с ЕсЗ Явоее ВВ о с о В М З
: С. З МО В Я де З КК В ОО 0. 0.
С о.» п,» сс» ооо : ню с х ХО З г х п» є г» с с с» з с о : ОЕМ У я хх ОК : її; и ОО х ОО 0 п» А о» с 5 3. ХО МКХ ОБО ОО п» ХХ є о» с с є п х ОК ОХ ХХ ОС а . С о с» . ССС с Х с СХ С дух ша ОО з і: о. щи ОК Е З о. о
3 о. . . о В ОО ОК ХО ХО В Х с ХХ с ОК Б ОО ОХ ОК З 5 В З п ОККО се
Фіг. 60 ОО о . Е сг С З с Я п Не с 5 с її З о с є с З о» с» с ос, с З о»
СС. ОО С ЗХ п З о З о» С» п с ОО А З є о» п» с є п ! с Хе ще о : її ! сс у 5 х СХ о Ї о. ОО . х КВ З с с о» со В Я с о. с ! о» ОХОК : о» ох ОО Я с я : с 0» С ! п я со о... . . Ж З .
п. я
СС 3 но а с с ! Б З п ХК о З ! В ОО с с : КОХ ОКХ с ХХ АХ я ї . с о с о ї о с о.» о . . Фі Г. ні й шо. НЕ с с с СХ с о. о. о. о ХО ХО о ОО .
Фіг. 63
ОА 17120 С "ва хх Зах є в с в шо ше п . с с З п ХУ ЗХ ха с ХХ о с ї о о с сш шнннннн : соснові пен Фіг 64 . с ОО | "7 й с с о о с ї о. о. а о : Що офненнних . о - ян ріг. 65
Е ж ж т щщфщжщн т ж ж тт щжщжщжщлтжнжл ж ж тн т '(-'нчн ж ж (ж м зем ж - то тнтфщлтл чн нн же х ХАКАККЯ о» СХ ХХ ОО ОМ І ММ М ОКО п с ОО М М В ; :
Фіг. - с ОК З о ОХ в В ОК КК я А
ОК о ОО с СО о З с о. ОО с ще с» п о Б ОО но с п о» с ОО КЕ ОК х КОХ ОК ОО п х ООКККО с . с о. 6 с с ОО ОО В ОВО с» х . с ХК 0 ОС я ОК а . о. о зей Я
Фіг. 658 с ооо С є її 3 с. . В у КОВО п і ВО с . с ОО В ОО і п» п. дае я. ;
Фіг. 59
Applications Claiming Priority (3)
| Application Number | Priority Date | Filing Date | Title |
|---|---|---|---|
| US201261671007P | 2012-07-12 | 2012-07-12 | |
| US13/832,065 US9457316B2 (en) | 2012-07-12 | 2013-03-15 | Method for controlling compounds and conditions in a wet flue gas desulfurization (WFGD) unit |
| PCT/US2013/045536 WO2014011349A1 (en) | 2012-07-12 | 2013-06-13 | Method for controlling compounds and conditions in a wet flue gas desulfurization (wfgd) unit |
Publications (1)
| Publication Number | Publication Date |
|---|---|
| UA117120C2 true UA117120C2 (uk) | 2018-06-25 |
Family
ID=49914140
Family Applications (1)
| Application Number | Title | Priority Date | Filing Date |
|---|---|---|---|
| UAA201505927A UA117120C2 (uk) | 2012-07-12 | 2013-06-13 | Спосіб регулювання окисно-відновного потенціалу в рециркуляційному баку або рециркуляційному баку абсорбційної колони системи вологої десульфуризації топкових газів |
Country Status (10)
| Country | Link |
|---|---|
| US (1) | US9457316B2 (uk) |
| EP (1) | EP2892634A1 (uk) |
| AR (1) | AR091821A1 (uk) |
| AU (1) | AU2013289074B2 (uk) |
| CA (1) | CA2889404A1 (uk) |
| RU (1) | RU2655998C2 (uk) |
| TW (1) | TWI590861B (uk) |
| UA (1) | UA117120C2 (uk) |
| WO (1) | WO2014011349A1 (uk) |
| ZA (1) | ZA201502666B (uk) |
Families Citing this family (10)
| Publication number | Priority date | Publication date | Assignee | Title |
|---|---|---|---|---|
| US10018356B2 (en) * | 2012-07-12 | 2018-07-10 | The Babcock & Wilcox Company | System and method for controlling one or more process parameters associated with a combustion process |
| PL2922615T3 (pl) * | 2012-11-26 | 2020-05-18 | Ecolab Usa Inc. | Kontrolowanie emisji rtęci |
| US20150188765A1 (en) * | 2013-12-31 | 2015-07-02 | Microsoft Corporation | Multimode gaming server |
| CN107427766B (zh) | 2015-03-27 | 2021-06-01 | 三菱动力株式会社 | 湿式排烟脱硫装置及湿式排烟脱硫装置的运转方法 |
| WO2017012557A1 (zh) * | 2015-07-21 | 2017-01-26 | 华能国际电力股份有限公司 | 一种高效渐变分级复合脱硫塔 |
| US20170326498A1 (en) * | 2016-05-11 | 2017-11-16 | General Electric Company | Sulfite Preconditioning Systems And Methods To Reduce Mercury Concentrations In Waste Water |
| US10919016B2 (en) * | 2017-02-15 | 2021-02-16 | General Electric Technology Gmbh | Oxidation control for improved flue gas desulfurization performance |
| US10633600B2 (en) | 2017-08-15 | 2020-04-28 | Conocophillips Company | Process for removing mercury from crude oil |
| CN110286608B (zh) * | 2019-06-06 | 2021-09-21 | 上海蓝箭实业发展有限公司 | 原煤仓动态补偿处理系统及方法 |
| CN113868876B (zh) * | 2021-09-30 | 2025-10-03 | 湖南工商大学 | 一种烟气污染物控制设备的集成式设计方法 |
Family Cites Families (12)
| Publication number | Priority date | Publication date | Assignee | Title |
|---|---|---|---|---|
| US2307929A (en) * | 1940-05-25 | 1943-01-12 | Du Pont | Preparation of hydroxylamine |
| EP1142626B1 (en) * | 1995-03-30 | 2004-06-30 | Mitsubishi Jukogyo Kabushiki Kaisha | Combustion exhaust gas treatment apparatus |
| ES2213653T3 (es) * | 1995-03-30 | 2004-09-01 | Mitsubishi Jukogyo Kabushiki Kaisha | Aparato de tratamiento del gas de combustion. |
| DE69630719T2 (de) * | 1995-03-30 | 2004-04-15 | Mitsubishi Jukogyo K.K. | Vorrichtung und Verfahren zur Behandlung von Abgasen aus Verbrennungsanlagen |
| JP3254139B2 (ja) * | 1996-08-23 | 2002-02-04 | 三菱重工業株式会社 | 排煙脱硫方法における酸化還元電位測定方法 |
| JPH10174945A (ja) * | 1996-12-18 | 1998-06-30 | Chubu Electric Power Co Inc | 重質油燃料焚きボイラの集塵灰と排脱排水の混合処理方法 |
| EP1134195A3 (en) * | 1999-05-17 | 2002-08-28 | Mitsubishi Heavy Industries, Ltd. | Flue gas desulphurisation |
| ES2435318T3 (es) * | 2007-03-07 | 2013-12-18 | Chiyoda Corporation | Método de tratamiento de gases de escape utilizando yodo gaseoso |
| CN100496672C (zh) * | 2007-04-30 | 2009-06-10 | 武汉凯迪电力环保有限公司 | 基于两级氧化反应的湿法烟气脱硫脱汞工艺及其系统 |
| US20090130013A1 (en) * | 2007-11-21 | 2009-05-21 | Ch2M Hill, Inc. | Methods and systems for enhancing mercury, selenium and heavy metal removal from flue gas |
| JP2013006144A (ja) * | 2011-06-23 | 2013-01-10 | Mitsubishi Heavy Ind Ltd | 排ガス処理装置及び排ガス処理装置のｏｒｐ制御方法 |
| JP2013006143A (ja) * | 2011-06-23 | 2013-01-10 | Mitsubishi Heavy Ind Ltd | 排ガス処理装置及び排ガス処理装置のｏｒｐ制御方法 |
-
2013
- 2013-03-15 US US13/832,065 patent/US9457316B2/en not_active Expired - Fee Related
- 2013-06-13 AU AU2013289074A patent/AU2013289074B2/en not_active Ceased
- 2013-06-13 WO PCT/US2013/045536 patent/WO2014011349A1/en not_active Ceased
- 2013-06-13 EP EP13731596.6A patent/EP2892634A1/en not_active Withdrawn
- 2013-06-13 CA CA2889404A patent/CA2889404A1/en not_active Abandoned
- 2013-06-13 UA UAA201505927A patent/UA117120C2/uk unknown
- 2013-06-13 RU RU2015130493A patent/RU2655998C2/ru not_active IP Right Cessation
- 2013-06-26 TW TW102122706A patent/TWI590861B/zh not_active IP Right Cessation
- 2013-07-11 AR ARP130102469A patent/AR091821A1/es active IP Right Grant
-
2015
- 2015-04-20 ZA ZA2015/02666A patent/ZA201502666B/en unknown
Also Published As
| Publication number | Publication date |
|---|---|
| CA2889404A1 (en) | 2014-01-16 |
| US9457316B2 (en) | 2016-10-04 |
| AU2013289074B2 (en) | 2017-11-16 |
| TW201417872A (zh) | 2014-05-16 |
| US20140017119A1 (en) | 2014-01-16 |
| ZA201502666B (en) | 2017-05-31 |
| AU2013289074A1 (en) | 2016-01-07 |
| RU2015130493A (ru) | 2017-01-25 |
| TWI590861B (zh) | 2017-07-11 |
| RU2655998C2 (ru) | 2018-05-30 |
| AR091821A1 (es) | 2015-03-04 |
| WO2014011349A1 (en) | 2014-01-16 |
| EP2892634A1 (en) | 2015-07-15 |
Similar Documents
| Publication | Publication Date | Title |
|---|---|---|
| TWI590861B (zh) | 控制溼式煙道氣除硫（ｗｆｇｄ）單元中之化合物和條件的方法 | |
| EP3333130A1 (en) | Water treatment system, power generation plant, and method for controlling water treatment system | |
| US20190232214A1 (en) | Ammonia-adding system for ammonia-based desulfurization device | |
| Ferguson et al. | Effects of carbonate and magnesium on calcium phosphate precipitation | |
| US8425868B2 (en) | Method for preventing re-emission of mercury from a flue gas desulfurization system | |
| KR101706548B1 (ko) | 살균·살조방법 | |
| Lee et al. | Struvite precipitation under changing ionic conditions in synthetic wastewater: Experiment and modeling | |
| US11198828B2 (en) | Process for hydrogen sulfide scrubbing and method for ferric ion regeneration | |
| KR20180100056A (ko) | 이산화황 스크러빙 시스템 및 포타슘 생성물 제조 방법 | |
| JP5141163B2 (ja) | 殺菌殺藻方法 | |
| US9334166B2 (en) | Methods and compositions for chemical drying and producing struvite | |
| JP6680151B2 (ja) | 硫安の製造方法、および硫安の製造設備 | |
| KR20140001723A (ko) | 탈황용 액상촉매 조성물 및 이의 제조방법 | |
| DE1467007A1 (de) | Katalytisches Verfahren zur Gewinnung von Schwefelsaeure in mehreren Kontakt- und Absorptionsstufen | |
| US4151263A (en) | Removal of sulfur oxides from gases by scrubbing with ammoniacal solutions | |
| JP2014516308A (ja) | 発電所におけるｚｌｄプロセスの化学反応を監視および制御するための方法 | |
| US7686963B2 (en) | Magnesium thiosulfate as ozone quencher and scrubber | |
| USRE32009E (en) | Degassing molten sulfur | |
| FI65978B (fi) | Foerfarande foer separering av svaveldioxid fraon en gasstroemsom innehaoller saodan samt anlaeggning foer utfoerande a v oerfarandet | |
| JP2010234314A (ja) | セレン含有液の処理方法 | |
| KR101071872B1 (ko) | 하폐수의 인산염 및 황탈질 공정에서 부산물의 제거 방법 | |
| HUP0103918A2 (hu) | Eljárás vízkezelő készítmények adagolási mennyiségének meghatározására | |
| RU2253626C1 (ru) | Способ очистки сточных вод от ионов аммония | |
| KR20210033766A (ko) | 공기정화기능을 갖는 조성물 | |
| KR20130002400A (ko) | 축사용 소취제 조성물 및 이를 이용한 소취 방법 |