UA122661C2 - Пептид, який має здатність зв'язуватися з молекулою мнс і класу - Google Patents

Abstract

Винахід стосується пептиду або його фармацевтично прийнятної солі, де вказаний пептид є епітопом пухлиноасоційованих пептидів, та застосування даного пептиду як лікарського засобу, де згаданий лікарський засіб виявляє активність проти раку. Винахід також стосується нуклеїнової кислоти, вектора експресії, клітини-хазяїна, фармацевтичної композиції, активованого цитотоксичного Т-лімфоциту або Т-хелперної клітини (Th-клітини), виділеного зв’язувального агента, який зв’язується з заявленим пептидом, та їх застосування як лікарського засобу, де лікарський засіб виявляє активність проти раку.

Description

(56) Перелік документів, взятих до уваги (56) Перелік документів, взятих до уваги експертизою: експертизою:

Віп Сі егаї. Оргедшайоп ої регіовіїп ргемепів М/еіп5спепк Топі еї аї. еї аї. Іптедгаїєєа

РБЗ-теаіагей ароріозів іп 5140-7901 давіпс типсіопа! депотісв арргоасі юг Ше аевідп ої сапсег сеїІ5. МоїІесшаг ріоіоду герогпів; Ап райепі-іпаїмідца! апіштог массіпе5, Сапсег іптегпайіопаї |оитпаї! оп тоіесшаг апа сеїїшаг гезеагсі, 2002, мої. 62, по. 20, р. 5818-5827

Біоіоду, мої. 40, по. 2, р. 1677-1683 Хіопу Оопопаї єї аі. Ехоте зедпепсіпд

Ї ашга Моїта єї а. Реповіїйп ехргезвіоп апа ідепійез МХВАФ5 аз а помеї! сапсег депе ерійеїїа!і-пезепспутаї (гапейоп іп сапсег а їмедиепцу тшагеай іп поп-зтаї! сей пд гемієм; апа ап ирааїе. Мігтспомв агспіме, 2011, сагсіпота їот СпПіпезе раїйепів, мО!. 459, по. 5, р. 465-475 Сагсіподепевів, 2012, мої. 33, по. 9, р. 1797-

Смапд-Ниї М/апо еї а!. ІЗепійісайоп ої 1805

МХВАА5 аз помеї ріотаїкег іп соіогесіаї 27о0и Топд-Топа еї а). Арріїсайоп ої сОМА сапсег. Опсоіоду, 2012, мої. 5, р. 544-548 тісгоаітаув Ю депегай(е а тоіесшаг ї(ахопоту

Вопаїй 3. Вискапомісні еї а. Титог мазсшаг сарабіє ої аїзііпдцізпіпд беїм'єеп соЇоп ргоївїіп5 аз Ббіотаїке!з іп омапап сапсет, сапсег апа погтаї! соїоп. Опсодепе, 2002,

Уоигпаї ої сіїіпіса! опсоіоду, 2007, мої. 25, по. МОЇ. 21, по. 31, р. 4855-4862 7, р. 852-861 (54) ПЕПТИД, ЯКИЙ МАЄ ЗДАТНІСТЬ ЗВ'ЯЗУВАТИСЯ З МОЛЕКУЛОЮ МНС І КЛАСУ (57) Реферат:

Винахід стосується пептиду або його фармацевтично прийнятної солі, де вказаний пептид є епітопом пухлиноасоційованих пептидів, та застосування даного пептиду як лікарського засобу, де згаданий лікарський засіб виявляє активність проти раку. Винахід також стосується нуклеїнової кислоти, вектора експресії, клітини-хазяїна, фармацевтичної композиції, активованого цитотоксичного Т-лімфоциту або Т-хелперної клітини (ТП-клітини), виділеного зв'язувального агента, який зв'язується з заявленим пептидом, та їх застосування як лікарського засобу, де лікарський засіб виявляє активність проти раку.

Цей винахід стосується пептидів, нуклеїнових кислот та клітин для їх використання в імунотерапії. Зокрема, цей винахід стосується імунотерапії раку. Цей винахід має також відношення до епітопів пухлино-асоційованих пептидів, що розпізнаються цитотоксичними Т- клітинами (ЦТЛ), самостійно або в комбінації з іншими пухлино-асоційованими пептидами, які служать активними фармацевтичними інгредієнтами композицій вакцин, які стимулюють протипухлинні імунні реакції. Цей винахід стосується 67 нових пептидних послідовностей та їх варіантів на основі молекул НГА І класу і НГА ІІ класу пухлинних клітин людини, які можуть застосовуватися у вакцинних композиціях з метою викликати протипухлинну імунну відповідь.

Передумова створення винаходу

Рак легенів є найпоширенішою причиною смерті від раку як у чоловіків, так і у жінок. Рак легенів є найбільш поширеним типом раку на земній куля що стосується як захворюваності, так і смертності. У 2008 році було вперше виявлено 1,61 мільйона нових випадків раку легенів і зареєстровано 1,38 мільйона смертей від нього. Найчастіше він спостерігається у Європі та

Північній Америці.

Починаючи з 1987 року, щороку від раку легенів помирає більше жінок, ніж від раку молочної залози. Смертність серед чоловіків продовжує істотно зменшуватися приблизно на 1,9 95 на рік, починаючи з 1991-2003 років. Смертність від раку легенів у жінок зараз виходить на плато після невпинного зростання протягом декількох десятиріч. Ця тенденція для смертності від раку легенів відображає зменшення кількості тих, хто палить, на протязі останніх 30 років.

Відповідно до прогнозу Національного інституту раку (МС) США, у 2013 році у США очікується приблизно 230000 вперше виявлених випадків раку легенів і 160000 смертей від раку легенів.

Згідно з клінічною класифікацією, рак легенів поділяється на дрібноклітинний (13 95, ДРЛ) і недрібноклітинний (87 95, НДРЛ) для цілей лікування. Прогноз в цілому несприятливий. Серед хворих на рак легенів 5-річне виживання спостерігається у 15 95 пацієнтів. Стадії розвитку пухлини на час виявлення часто є пізніми. Серед вперше виявлених хворих на НДРЛ у 30-40 Фо спостерігається стадія ІМ, а серед хворих на ДРЛ стадія ІМ спостерігається у 60 95.

Методи лікування залежать від типу (дрібноклітинний або недрібноклітинний) і стадії раку і включають хірургію, променеву терапію, хіміотерапію і таргетну біологічну терапію такими

Зо засобами як бевацизумаб (АМА5ТІМУ) і ерлотиніб (ТАКСЕМАЄ). Для локалізованих ракових пухлин лікуванням вибору зазвичай є хірургія. Нещодавні дослідження показали, що виживання для хворих на недрібноклітинний рак легенів на ранніх стадіях покращується при застосуванні хіміотерапії після хірургічного лікування. Оскільки захворювання на час виявлення є звичайно поширеним, часто застосовують променеву терапію і хіміотерапію, іноді в комбінації з хірургічним лікуванням. Хіміотерапія окремо і в поєднанні з променевою терапією є звичайно лікуванням вибору для дрібноклітинного раку. При застосуванні цієї схеми лікування у високого відсотка пацієнтів спостерігається ремісія, яка у деяких випадках є тривалою.

Однорічна виживаність у хворих на рак легенів дещо підвищилась із 37 95 у 1975-1979 роках до 4295 у 2002 році, головним чином за рахунок удосконалення хірургічних методів і комбінованої терапії. Однак 5-річна виживаність для всіх стадій разом складає лише 16 95.

Виживаність становить 49 95 для випадків, коли хвороба виявляється на локальній стадії, однак лише 16 95 випадків раку легенів діагностується на цій ранній стадії.

Незважаючи на наведене вище, все ще існує потреба в нових ефективних і безпечних методах лікування раку, такого як рак легенів, особливо недрібноклітинного раку легенів (НДРЛ), рак шлунка і пухлини мозку різних фенотипів, які покращують самопочуття пацієнтів без використання хіміотерапевтичних засобів та інших засобів, що можуть призвести до серйозних побічних ефектів.

Цей винахід стосується пептидів, які стимулюють імунну систему пацієнта та у неінвазивний спосіб діють як протипухлинні препарати.

Коротке формулювання сутності винаходу

Згідно з першим аспектом цього винаходу, пропонується пептид, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з групи від 5ЕО ІЮО МО 1 до 5ЕО ІО МО 65, і від ЗЕО ІЮ МО 76 до 5ЕО ІЮ

МО 84, і ЗЕО ІЮ МО 92, або варіант його послідовності, який принаймні на 80 95, переважно принаймні на 9095 гомологічний (переважно принаймні на 8095 або принаймні на 9095 ідентичний) послідовності від зЕО ІО МО 1 до БЕО ІЮ МО 65, і від 5ЕО ІЮ МО 76 до 5ЕО ІЮ МО 84, і 5БЕО ОО МО 92, де згаданий варіант індукує перехресну реакцію Т-клітин зі згаданим пептидом, або його фармацевтично прийнятну сіль, де згаданий пептид не є повнорозмірним поліпептидом.

За цим винаходом також пропонується пептид, що містить послідовність, вибрану з групи від (510) ЗЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІЮ МО 65, і від ЗЕО ІО МО 76 до ЗЕО ІО МО 84, і ЗЕО ІЮО МО 92, або його варіант, який принаймні на 8095, переважно принаймні на 90 95 гомологічний (переважно принаймні на 80 95 або принаймні на 90 95 ідентичний) послідовності від ЗЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІЮ

МО 65, і від БЕО ІЮ МО 76 до 5ЕО ІЮ МО 84, і 5ЕО ІО МО 92, де згаданий пептид або його варіант має загальну довжину для послідовностей від ЗЕО ІЮ МО 1 до БЕО ІЮ МО 65, і від БХЕО

ІО МО 78 до БЕО ІО МО 84, і 5БЕО ІЮО МО 92, що складає від 8 до 100, переважно від 8 до З0, їі найбільш переважно від 8 до 14 амінокислот, і для послідовностей ЗЕО ІЮО МО 76 і 77, що складає від 12 до 100, переважно від 12 до 30, і найбільш переважно від 12 до 18 амінокислот.

У нижче наведеній таблиці описані пептиди за цим винаходом, їх відповідні зЗЕО ІЮ МО і білки, з яких можуть походити ці пептиди. Усі пептиди в Таблицях 1а, 165 і 1с зв'язуються з НЕ А алелю Ах02, а пептиди в Таблиці 14 - з НГА-ОК. Пептиди в Таблиці 1с також призначені для діагностики і (або) лікування рака шлунка і (або) гліобластоми.

Пептиди НГА ЇЇ класу в Таблиці 14 також призначені для діагностики і (або) лікування рака шлунка та інших типів раку, пухлини яких надмірно експресують або надмірно презентують

ММРІ12 або РОБ5ТМ.

Таким чином, за цим винаходом зокрема пропонується пептид, що містить послідовність відповідно до ЗЕО ІЮ МО 76, або його варіант, який принаймні на 80 95, переважно принаймні на 9095 гомологічний (переважно принаймні на 8095 або принаймні на 9095 ідентичний) послідовності ЗЕО ІО МО 76, де згаданий пептид або його варіант має загальну довжину від 12 до 100, переважно від 12 до 30, і найбільш переважно від 12 до 18 амінокислот. За цим винаходом зокрема пропонується пептид, що містить послідовність відповідно до ЗЕО ІО МО 76.

Також за цим винаходом зокрема пропонується пептид, що містить послідовність відповідно до 5ЕО ІЮ МО 77, або його варіант, який принаймні на 80 95, переважно принаймні на 90 95 гомологічний (переважно принаймні на 80 95 або принаймні на 90 95 ідентичний) послідовності

ЗЕО ІЮО МО 77, де згаданий пептид або його варіант має загальну довжину від 12 до 100, переважно від 12 до 30, і найбільш переважно від 12 до 18 амінокислот. За цим винаходом зокрема пропонується пептид, що містить послідовність відповідно до 5ЕО ІЮ МО 77.

Таблиця Та

Пептиди за цим винаходом 6 Щфо51-0020 ІК ШБТММТ. 77777 00517777 8 ф|НМАМРН-ОСТ |5МБОУ0ОМ. 0 ІНМАМРНІНМВМРНа 9 Щ|ТАМС2-001 ЮФАЇМОКЕСІТА. ТАМ: /:/:З

Продовження Таблиці Та

Таблиця 16

Додаткові пептиди за цим винаходом 160 Сілопга-001 МУ 0КТШМ 777 1б1лопея7//7/:

Таблиця 1с

Додаткові пептиди, які також надмірно експресовані в клітинах гліобластомиї (або) раку шлунка 5ЗЕО І МО: Початковий білок (білки) 00066 ПОЕ2ВРЗ-001 КІОБІСТОМ ІСЕ2ВРЗ

Ссос6-001 ІОВ МОМ сосв6 68 |ЕАР-00З3 УУХОММІМ. 69 |ЇМ/МТБА-001 АМ55КЕРІМ М/МТ5А

ТРХ2-001 КІСЕОУМОМ ТРХ2

НММВ-001 КО ЕМІЕЕЇ НММА

АРАМВ8-001 КІСТЕМНАА АРАМВ8

СО! 6АЗ-002 Е.С 5АМУ СО! бАЗ тТНМ1-001 ЗПГАОМТОУІ. ТНУ рІО2-001 А МОМ. рІС2

Таблиця 14

Пептиди за цим винаходом, зв'язані з молекулами МНС ІІ класу 5ЗЕО І МО: Початковий білок (білки)

ММРІ2-002 ІММУТРОММВЕОМОМАІВ | ММРІ2

РОБТМ-002 ТМОМІНУМОКІ І МРАЮТ РОБТМ

Таблиця Те

Додаткові переважні пептиди за цим винаходом, присутні у надлишку в інших типах ракових клітин 5ЗЕО І МО: Початковий білок (білки) 511-001 5БІМОМОЇТТМУ 51, ВИта

ТІ.Х3-001 ЗІ АРАСМІВМ ТІ ХЗ 80 ІСЕРІ92-001 5ІгаМаИпЕММ СЕРІ192

АМКО1ТА-001 А МОВІ ЕУМ АМКОТА

СЕР250-002. АЛУЕКМТНІ. СЕР250

МОМ1-001 АГ АМОКІ ХМ МОМ

ОГЕМ1-001 ІМатЕСтТОМ ОЕМ

МЕЕН-001 НІГЕОІАНМ МЕЕН

Таблиця 1

Додаткові пептиди за цим винаходом, присутні у надлишку в інших типах ракових клітин 5ЗЕО І МО: Початковий білок (білки) вив18-001 КІМОЕ5УВМ вивів 86 ТРІДКА-О01 АМАТЕБІНЕА РІДКА

АШВКВ-001 ВМІ РРЗАГ О5М АШВКВ 5І СЗА2-001 ЗП ЕЗМКОШІ. 5І СЗА2 389. ПЕТ81-001 АЇ АБМІКЕЇ. ІЄТ81 90 Тсоа4-001 ЗІ МАМЕГЕКМ сос4

МОСВРІ1-001 АМЕЕМЕМ5У МСВРІ

Цей винахід також стосується пептидів за цим винаходом, які здатні зв'язуватись з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини І або ЇЇ класу.

Цей винахід також стосується пептидів за цим винаходом, де згаданий пептид складається або по суті складається з амінокислотної послідовності від 5ЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІО МО 65, і від 5ЕО ІЮ МО 76 до 5ЕО ІО МО 84, і БЕО ІО МО 92.

Цей винахід також стосується пептидів за цим винаходом, де згаданий пептид є модифікованим і (або) включає непептидні зв'язки.

Цей винахід також стосується пептидів за цим винаходом, де згаданий пептид є частиною злитого білку, зокрема злитого із М-термінальними амінокислотами НІіГА-ОК антиген- асоційованого інваріантного ланцюга (Ії), або злитим із послідовністю антитіла (або вбудованим у послідовність антитіла), наприклад, антитіла, специфічного до дендритних клітин.

Цей винахід також стосується нуклеїнової кислоти, що кодує пептиди за цим винаходом.

Цей винахід також стосується нуклеїнової кислоти за цим винаходом, яка являє собою ДНК,

КДНК, ПНК, РНК чи їх комбінацію.

Цей винахід також стосується вектору експресії що здатний експресувати нуклеїнову кислоту за цим винаходом.

Цей винахід також стосується пептиду за цим винаходом, нуклеїнової кислоти за цим винаходом або вектору експресії за цим винаходом для застосування в медицині.

Цей винахід також стосується антитіл за цим винаходом та способів їх отримання.

Цей винахід також стосується Т-клітинних рецепторів (ТКР), зокрема розчинних ТКР (рТКР) за цим винаходом та способів їх отримання.

Цей винахід також стосується клітини-хазяїна за цим винаходом, що містить нуклеїнову кислоту за цим винаходом або вектор експресії, як зазначено вище.

Цей винахід також стосується клітини-хазяїна за цим винаходом, яка є антиген- презентуючою клітиною.

Цей винахід також стосується клітини-хазяїна за цим винаходом, де антиген-презентуюча клітина є дендритною клітиною.

Цей винахід також стосується способу отримання пептиду за цим винаходом, причому спосіб включає культивування клітини-хазяїна за цим винаходом і виділення пептиду з клітини- хазяїна або її культурального середовища.

Цей винахід також стосується способу отримання активованих цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) іп міго, причому спосіб включає контактування іп міго ЦТЛ із навантаженими антигеном молекулами МНС людини І або Ії класу, що експресуються на поверхні відповідної антиген- презентуючої клітини протягом періоду часу, достатнього для активації згаданого ЦТЛ шляхом набуття ним специфічності до антигену, де згаданий антиген є будь-яким із пептидів за цим винаходом.

Цей винахід також стосується способу за цим винаходом, де антиген навантажують на молекули МНС І або ІЇ класу, що експресуються на поверхні відповідної антиген-презентуючої клітини шляхом контакту достатньої кількості антигену з антиген-презентуючою клітиною.

Цей винахід також стосується способу за цим винаходом, де антиген-презентуюча клітина містить вектор експресії, здатний експресувати згаданий пептид, що містить послідовність від

ЗЕО ІЮО МО 1 до 5ЕО ІО МО 92, переважно такий, що містить послідовності від «ЕО ІЮ МО 1 до

ЗЕО ІЮ МО 65 і від БЕО ІЮ МО 76 до ЗЕО ІЮ МО 84, і 5ЕО ІЮ МО 92, або згаданий варіант амінокислотної послідовності.

Цей винахід також стосується активованих цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ), отриманих згідно способу за цим винаходом, які селективно розпізнають клітину, яка аберантно експресує поліпептид, що містить амінокислотну послідовність за цим винаходом.

Цей винахід також стосується способу знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта, клітини-мішені якого аберантно експресують поліпептид, що містить будь-яку амінокислотну послідовність за цим винаходом, причому спосіб включає введення в організм пацієнта ефективної кількості цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) за цим винаходом.

Цей винахід також стосується застосування будь-якого пептиду, що описаний тут, нуклеїнової кислоти за цим винаходом, вектору експресії за цим винаходом, клітини за цим винаходом, або активованого цитотоксичного Т-лімфоцита за цим винаходом, як лікарського засобу або в процесі виробництва лікарського засобу.

Цей винахід також стосується застосування за цим винаходом, де лікарський засіб являє собою вакцину.

Цей винахід також стосується застосування за цим винаходом, де лікарський засіб виявляє протиракову активність.

Цей винахід також стосується застосування за цим винаходом, де згадані ракові клітини є клітинами ракової пухлини легенів, клітинами раку шлунка, шлунково-кишкового тракту, кишечника, підшлункової залози або клітинами раку нирки і клітинами гліобластоми.

Цей винахід також стосується конкретних маркерних білків і біомаркерів на основі пептидів за цим винаходом, які можуть використовуватися в діагностиці і визначенні прогнозу раку легенів, шлунка, шлунково-кишкового тракту, кишечника, підшлункової залози або нирки і гліобластоми.

Крім цього, цей винахід також стосується застосування цих нових мішеней для лікування раку.

Стимуляція імунної відповіді залежить від присутності антигенів, що сприймаються імунною системою організму-хазяїна як чужорідна речовина. Відкриття пухлино-асоційованих антигенів зробило можливим використання імунної системи хазяїна для втручання в ріст пухлини. Зараз вивчається можливість використання для імунотерапії раку різних механізмів задіяння як гуморальної, так і клітинної ланки імунної системи.

Специфічні елементи клітинної імунної відповіді здатні специфічно розпізнавати та знищувати пухлинні клітини. Виділення цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) із популяції пухлино- інфільтруючих клітин або з периферичної крові говорить про те, що такі клітини відіграють важливу роль у природному імунному захисті проти раку. Важливу роль у цій відповіді відіграють, зокрема, СО8-позитивні Т-клітини, які розпізнають пептиди, зв'язані з молекулами головного комплексу гістосумісності | класу (МНС). Ці пептиди зазвичай складаються з 8-10 амінокислотних залишків, що отримані з білків або дефектних рибосомальних продуктів (ОКІР), які містяться у цитозолі. Молекули МНС людини також визначаються як лейкоцитарні антигени людини (НГ А).

Існує два класи молекул МНС. Молекули МНС І класу можна виявити в більшості клітин, що мають ядро. Молекули МНС складаються з альфа-важких ланцюгів і бета-2-мікроглобуліну (рецептори молекул МНС І класу) або альфа- і бета-ланцюгів (рецептори молекул МНС І класу), відповідно. Їхня просторова конформація приводить до утворення зв'язувальної щілини, що використовується для нековалентної взаємодії з пептидами. Молекули МНС Іі! класу презентують пептиди, які утворюються в результаті розщеплення протеолітичними ферментами переважно ендогенних білків, продуктів ОРКІР та більш великих пептидів. Молекули МН І! класу містяться головним чином на професійних антигенпрезентуючих клітинах (АПК) і презентують головним чином пептиди екзогенних або трансмембранних білків, які поглинаються АПК в ході ендоцитозу і згодом процесуються. Комплекси пептидів і молекул МНС І класу розпізнаються

СОв-позитивними цитотоксичними Т-лімфоцитами, що несуть відповідний Т-клітинний рецептор

Зо (ТКР), в той час як комплекси пептиду і молекул МН ІІ класу розпізнаються СО4-позитивними

Т-хелперами, що несуть відповідний ТКР. Загальновідомо, що ТКР, пептид і МНС присутні у стехіометричних кількостях у співвідношенні 1:1:1.

Сора-позитивні Т-хелпери відіграють важливу роль, викликаючи та підтримуючи ефективну відповідь СЮО8-позитивних цитотоксичних Т-клітин. Ідентифікація епітопів СО4-позитивних Т- клітин, отриманих із пухлино-асоційованих антигенів (ТАА), може мати велике значення під час розробки фармацевтичних засобів для ініціювання протипухлинних імунних реакцій (Кобауавзнпі еї аІ., 2002; Оп еї аї., 2003; Спіаїс еї аї., 2003). У місці локалізації пухлини Т-хелперні клітини підтримують сприятливе для ЦТЛ цитокінове середовище (Могіага еї а!., 2006) і притягують ефекторні клітини, такі як ЦТЛ, МК-клітини, макрофаги, гранулоцити (Ну/апо еї аї., 2007).

За відсутності запалення експресія молекул МНС ІІ класу обмежується головним чином клітинами імунної системи, особливо професійними антиген-презентуючими клітинами (АПК), наприклад, моноцитами, клітинами, отриманими з моноцитів, макрофагами, дендритними клітинами. Несподівано було виявлено, що клітини пухлин у хворих на рак пацієнтів експресують молекули МНС ІІ класу (Оеподієї еї аї!., 2006).

На моделях тварин-ссавців, наприклад, на мишах, було показано, що навіть за відсутності ефекторних клітин, таких як ЦТЛ (тобто СОв-позитивних Т-лімфоцитів), присутності СО4- позитивних Т-клітин виявляється достатньо для послаблення клінічних проявів пухлин шляхом інгібування ангіогенезу за рахунок секреції інтерферону-гамма (ІЄМУ).

Крім цього, було показано, що СО4-позитивні Т-клітини, які розпізнають пептиди з пухлино- асоційованих антигенів, презентовані молекулами НІГА |! класу, можуть протидіяти прогресуванню пухлин шляхом індукції відповіді антитіл (АБ).

На відміну від пухлино-асоційованих пептидів, що зв'язуються з молекулами НІ А І класу, на цей час було описано лише невелике число лігандів І класу для пухлино-асоційованих антигенів (ТАА).

Оскільки конститутивна експресія молекул НГ А ІІ класу зазвичай обмежується клітинами імунної системи, вважалося неможливим виділити пептиди ЇЇ класу безпосередньо з первинних пухлин. Однак Репдадієї і співавт. вдалося ідентифікувати декілька зв'язаних з молекулами МНЕ ЇЇ класу епітопів безпосередньо із пухлин (ММО 2007/028574, ЕР 176008881; (Оеєпоієї еї а!., 2006).

Антигенами, які розпізнаються пухлино-специфічними цитотоксичними Т-лімфоцитами, бо тобто їхні епітопами, можуть бути молекули, що отримані з усіх класів білків, таких як ферменти, (с;

рецептори, фактори транскрипції тощо, які експресуються і, у порівнянні з незміненими клітинами того ж походження, активність яких підвищена у клітинах відповідної пухлини.

Оскільки обидва типи відповіді, залежні від СО8 та СО4, спільно та синергічно роблять свій внесок у протипухлинну дію, для розробки протипухлинних вакцин важливими є ідентифікація та визначення характеристик пухлино-асоційованих антигенів, які розпізнаються або СО8- позитивними ЦТЛ (ліганд: молекули МН І класу ж пептидний епітоп), або СО4- позитивними Т- хелперними клітинами (ліганд: молекули МН ІІ класу т пептидний епітоп).

Цей винахід стосується також двох нових і дуже прийнятних пептидів, зв'язаних з молекулами МНС ЇЇ класу (що містять послідовності відповідно до 5ЕО ІЮ МО 76 і 5ЕО ІЮ МО 77). Ці пептиди особливо прийнятні для діагностики і (або) лікування раку шлунка, НДРЛ та інших типів раку, при яких клітини надмірно експресують і (або) надмірно презентують ММР12 і

РОБТМ, відповідно.

Цей винахід стосується також так званих відмінних за довжиною варіантів пептидів, зв'язаних з молекулами МНС І класу відповідно до винаходу, що містять послідовність відповідно до 5ЕО ІЮ МО 76 або 5ЕО ІЮО МО 77. Як згадано вище, пептид, який містить послідовність відповідно до ЗЕ І МО 76, складається з амінокислотної послідовності

ІМЯУТРОММКЕОМОМАЇК (фермент ММР12), і пептид, який містить послідовність відповідно до

ЗЕО ІЮ МО 77, складається з амінокислотної послідовності ТМОМІНММОКІ ГУРАВТ (РОБТМ-002- пептид). Ці відмінні за довжиною варіанти зазвичай є подовженими на М- і (або) С-кінці (на 1 - 5, переважно на 1 - 10 амінокислот) або вкороченими на М- і (або) С-кінці (на 1 - 5 амінокислот) пептидами, які все ще здатні зв'язуватися з молекулами МНС і викликати клітинну імунну відповідь як описано тут. Як відомо фахівцям у цій галузі, пептиди, зв'язані з білками ІІ класу, не мають обмежень у розмірі і можуть мати довжину від 11 до 30 амінокислот. Зв'язувальна щілина пептиду у молекулах МНС ІІ класу відкрита з обох кінців, що робить можливим зв'язування пептидів з відносно великою довжиною. Хоча "основний" сегмент довжиною у дев'ять залишків має найбільший внесок у розпізнавання пептиду, фланкуючі ділянки також важливі для забезпечення специфічності пептиду до молекул ЇЇ класу(див., наприклад, Меудап

С, еї аї., Ргедісіоп ої реріїдез Бріпаїпд юю МН сіазз І апа ІІ аіМеїе5 Бу Тетрога! тоїїї тіпіпд. ВМС

Віоіптоптаїййсв. 2013; 14 Биррі 2: 513. Ериб 2013 дап 21). Використовуючи усі доступні

Зо інструменти програмного забезпечення (наприклад, які описані вище), фахівці у цій галузі мають змогу ідентифікувати зв'язувальний мотив і у такий спосіб ідентифікувати можливість подовжити і (або) вкоротити пептиди, зв'язані з молекулами МНС | класу, які містять послідовності відповідно до ЗЕО ІЮ МО 76 або 5ЕО ІЮ МО 77, з метою створення відмінних за довжиною варіантів.

Щоб пептид ініціював (викликав) клітинну імунну відповідь, він має зв'язатися з молекулою

МНС. Цей процес залежить від алеля молекули МНС і специфічних поліморфізмів амінокислотної послідовності пептиду. Пептиди, що зв'язуються з молекулами МНС І класу, зазвичай мають 8-12 амінокислотних залишків у довжину і зазвичай містять два консервативні залишки ("якорі") у своїй послідовності, які взаємодіють з відповідною зв'язувальною щілиною молекули МНС. У такий спосіб кожний алель МНС має "зв'язувальний мотив", що визначає, які пептиди зможуть специфічно зв'язатися зі зв'язувальною щілиною.

В імунній реакції, залежній від молекул МНС І класу, пептиди не тільки мають бути здатними зв'язатися з певними молекулами МНС І класу, що експресуються клітинами пухлини, але вони також мають розпізнаватися Т-клітинами, що несуть специфічний Т-клітинний рецептор (ТКР).

Антигенами, які розпізнаються пухлино-специфічними цитотоксичними Т-лімфоцитами, тобто їхніми епітопами, можуть бути молекули, що отримані з усіх класів білків, таких як ферменти, рецептори, фактори транскрипції тощо, які експресуються і, у порівнянні з незміненими клітинами того ж походження, активність яких підвищена у клітинах відповідної пухлини.

Сучасна класифікація пухлино-асоційованих антигенів охоплює наступні головні групи: а) Раково-тестикулярні антигени: Перші будь-коли ідентифіковані ТАА, які можуть бути розпізнані Т-клітинами, належать до цього класу, які були спочатку названі раково- тестикулярними (СТ) антигенами завдяки експресії його представників у гістологічно різних пухлинах людини і, поряд із нормальними тканинами, тільки в сперматоцитах/сперматогоніальних клітинах яєчок і іноді в плаценті. Оскільки клітини яєчок не експресують молекули НГА І та ІЇ класу, ці антигени не можуть розпізнаватися Т-клітинами у нормальних тканинах і можуть, таким чином, вважатися пухлино-специфічними, з точки зору імунології. Добре відомими прикладами СТ антигенів є члени сімейства МАСЕ або МУ-Е5ЗО-1. р) Антигени диференціації: Ці ТАА розподілені між пухлинами та нормальними тканинами, з бо яких виникла пухлина, більшість з них знайдена в меланомах і нормальних меланоцитах.

Багато цих меланоцитарних білків беруть участь у біосинтезі меланіну і тому не є пухлино- специфічними, але, тим не менше, широко застосовуються для імунотерапії раку. Приклади включають, але не обмежуються ними, тирозиназу і Меіап-А/МАВТ-1 для меланоми або РБЗА для раку передміхурової залози. с) Надмірно експресовані ТАА Гени, що кодують ТАА з високим рівнем експресії, були виявлені в гістологічно різних типах пухлин, а також у багатьох нормальних тканинах, загалом з нижчими рівнями експресії. Можливо, що багато епітопів, що були процесовані і, можливо, презентовані нормальними тканинами, присутні у кількості, що нижча за пороговий рівень розпізнання Т-клітинами, в той час як їх надекспресія в пухлинних клітинах може запустити антиракову реакцію, порушивши раніш встановлену толерантність. Відомими прикладами для цього класу ТАА є Нег-2/пеи, сурвівін, теломераза або М/11. а) Пухлино-специфічні антигени: Ці унікальні ТАА утворюються в результаті мутацій нормальних генів (таких як бета-катенін, СОКА тощо). Деякі з цих молекулярних змін зв'язані з неопластичною трансформацією і (або) пухлинною прогресією. Пухлино-специфічні антигени загалом можуть викликати сильні імунні відповіді, не спричиняючи ризику аутоіїмунних реакцій проти нормальних тканин. З іншого боку, ці ТАА у більшості випадків мають відношення тільки до певної пухлини, на якій вони були ідентифіковані, і зазвичай не розподіляються між багатьма окремими пухлинами. е) ТАА, що виникають в результаті посттрансляційних модифікацій. Такі ТАА можуть виникати з білків, які не є ні специфічними, ні надмірно експресованими у пухлинах, але, незважаючи на це, стають асоційованими з пухлинами в результаті посттрансляційних процесів, первинно активних у пухлинах. Прикладами ТАА цього класу є антигени, що виникають в результаті змінень характеру гликозилювання, що приводить до утворення у пухлинах нових епітопів, таких як МОСТІ, або таких подій як білковий сплайсинг під час деградації, які можуть бути пухлино-специфічними, а можуть і не бути.

У Онковірусні білки: Ці ТАА є вірусними білками, які можуть відігравати вирішальну роль в онкогенному процесі і, оскільки вони є чужорідними (не походять від людини), вони можуть викликати відповідь Т-клітин. Прикладами таких білків є білки вірусу папіломи людини типу 16,

Еб і Е7, які експресуються клітинами карциноми шийки матки.

Зо Для того, щоб білки розпізнавалися цитотоксичними Т-лімфоцитами як пухлино-специфічні або пухлино-асоційовані антигени, та щоб їх було можливо застосовувати в терапії, необхідно створити особливі передумови. Антиген має експресуватися, головним чином, пухлинними клітинами і не експресуватися або експресуватися у порівняно невеликих кількостях нормальними здоровими тканинами, або в іншому переважному втіленні вищезгаданий пептид має надмірно презентуватися пухлинними клітинами у порівнянні з нормальними здоровими тканинами. До того ж бажано, щоб відповідний антиген не тільки був присутнім у пухлині певного типу, але також був присутнім у високих концентраціях (тобто, як декілька копій відповідного пептиду на клітину). Пухлино-специфічні та пухлино-асоційовані антигени часто отримують із білків, які беруть безпосередню участь у трансформації нормальної клітини в пухлинну клітину, завдяки їх функції, наприклад, в контролі клітинного циклу або пригніченні апоптозу. Крім цього, низхідні мішені білків, що також є безпосередньою причиною трансформації, можуть мати підвищену експресію і, таким чином, можуть бути опосередковано пухлино-асоційованими. Такі опосередковано пухлино-асоційовані антигени також можуть бути мішенями у вакцинаційному підході (5іпдп-Уавзціа еї аї!., 2004). В обох випадках важливим є те, щоб в амінокислотній послідовності антигену були присутні епітопи, оскільки такий пептид

Сімуногенний пептид"), отриманий із пухлино-асоційованого антигену, має приводити до відповіді Т-клітин іп міго або іп мімо.

По суті, будь-який пептид, що здатний зв'язуватися з молекулою МНС, може відігравати роль епітопу Т-клітини. Передумовою індукції відповіді Т-клітин іп міго або іп мімо є присутність

Т-клітин із відповідним ТКР і відсутність імунологічної толерантності до цього конкретного епітопу.

Таким чином, ТАА є стартовою точкою для розробки протипухлинних вакцин. Методи ідентифікації та визначення характеристик ТАА базуються на використанні ЦТЛ, які можна виділити з організму пацієнтів або здорових суб'єктів, або вони грунтуються на генерації різних профілів транскрипції або різному характері експресії пептидів тканинами пухлин і нормальними тканинами.

Проте ідентифікація генів, які надмірно експресуються пухлинними тканинами або лініями пухлинних клітин людини, або селективно експресуються в таких тканинах або клітинних лініях, не дає точної інформації щодо використання антигенів, що кодуються цими генами, в імунній бо терапії. Причиною цього є те, що тільки окрема субпопуляція епітопів цих антигенів придатна для такого застосування, оскільки має бути присутня Т-клітина з відповідним ТКР, і імунологічна толерантність по відношенню до цього епітопу повинна бути відсутньою або мінімальною. Отже, у більш переважному втіленні цього винаходу важливо вибрати тільки ті надмірно або селективно презентовані пептиди, проти яких можна знайти функціонуючу Т-клітину і (або) Т- клітину, здатну до проліферації. Така функціонуюча Т-клітина визначається як Т-клітина, яка за стимуляції специфічним антигеном може бути клонована і здатна виконувати функції ефектора

Сефекторна Т-клітина").

У разі використання ТКР і антитіл за цим винаходом імуногенність их пептидів є вторинною.

Для ТКР і антитіл за цим винаходом презентація є визначальним фактором.

Т-хелперні клітини відіграють важливу роль в регуляції ефекторної функції ЦтТЛ у протипухлинному імунітеті. Епітопи Т-хелперів, які запускають реакцію цих клітин типу Тні, підтримують ефекторні функції СО8-позитивних Т-кілерів, які включають цитотоксичні функції, спрямовані проти пухлинних клітин, що експресують комплекси пухлино-асоційованого пептиду/МНеС на поверхнях своїх клітин. У такий спосіб епітопи пухлино-асоційованих пептидів

Т-хелперів самостійно або в комбінації з іншими пухлино-асоційованих пептидами можуть служити активними фармацевтичними інгредієнтами композицій вакцин, які стимулюють протипухлинні імунні реакції.

Застосування проти інших типів раку розкрите у наведеному нижче описі білків або пептидів за цим винаходом.

АТФ-зв'язувальні касетні транспортери, підсімейство А (АВС), член 13 (АВСА13)

У людини сімейство АТФ-зв'язувальних касетних (АВС) трансмембранних транспортерів складається з 48 генів і 7 підсімейств генів. Очікуваний білок АВСА13 складається з 5058 амінокислотних залишків, що робить його найбільшим білком АВС, описаним на цей час (Ргаде5 еї аї.,, 2002). Кпідні і співавтори визначили, що білок АВСА13 експресується у гіпокампу та корі головного мозку мишей та людини і що обидві структури мають відношення до шизофренії та біполярного розладу (Кпідп єї а!., 2009). Ген АВСА13 картується в локусі 7р12.3 хромосоми, на ділянці, що містить джерело спадкового порушення, яке вражає підшлункову залозу (синдром

Швахмана-Даймонда), а також є локусом, задіяним в участі Т-клітин у пухлинній інвазії та розвитку метастазів (ІММ7), Її таким чином є позиційним кандидатом на спричинення цих

Зо патологій (Ргадез еї а!., 2002).

Матрична металопротеїназа 12 (еластаза макрофагів) (ММР 12)

ММРІ12, відома також під назвою металоеластаза людини (НМЕ) або макрофагальна металоеластаза (ММЕ) є цинк-залежною ендопептидазою, яка відома своєю здатністю розкладати еластин. Окрім цього, вона має широкий діапазон субстратів, що поширюється на інші матричні білки, такі як колаген, фібронектин, ламінін, протеоглікани, та нематричні білки, такі як альфа-і-антитрипсин. У хворих на астму, емфізему та хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ) ММР12 може сприяти деструкції альвеол і структурним змінам в дихальних шляхах (СаїйаЇІдо еї аї., 2003; Умаїйасе еї аїЇ.,, 2008). ММР12 бере участь у міграції макрофагів, і оскільки за її участю з плазміногену утворюється ангіостатин, вона сприяє інгібуванню ангіогенезу (Спакгабогії еї аі., 2003; Спапайег еї аї., 1996; Запо, 1998). Як ії інші металопротеїнази, ММР12 бере участь у фізіологічних процесах, таких як ембріогенез, загоєння ран, та у менструальному циклі (Спакгаброгії еї аїЇ., 2003; Гаріса сї аї.,, 2009), але також і у патологічних процесах деструкції тканин.

Хоча у ряді випадків дані базуються на спостереженні за невеликою кількістю пацієнтів, існує достатньо доказів у літературі, що ММР12 часто надмірно експресована у хворих на рак (Оєпуз вї аї!., 2004; Надетапп єї а!., 2001; Ма евї а!., 2009; Магайег-Опі?» еї а!., 2005; Ме еї аї., 2008). У той же час, дані щодо впливу надмірної експресії ММР12 на клінічні параметри та прогноз захворювання є суперечливими Хоча вона може мати відношення до розчинення матриксу і, у такий спосіб, до утворення метастазів, вона може також інгібувати ріст пухлин шляхом продукування ангіостатину, що негативно впливає на ангіогенез (Со!тіп-Вімав5 6ї аї., 2000; Соїтіп Вімаз еї а!., 1998; Кіт еї а!., 2004).

Для раку легенів зв'язок з рівнем експресії ММР12 є суперечливим. Надекспресія ММР 12 у епітеліальних клітинах була зареєстрована у випадку структурних змін у легенях внаслідок їх запалення. Експресія ММР12 на високому рівні може відігравати роль у розвитку раку легенів як ускладнення емфіземи (Ои єї аїЇ., 2009). Дослідження на тваринах свідчать, що експресія

ММРІ12 клітинами строми або макрофагами пригнічує ріст пухлин легенів (Асий еї аї., 2006;

Ноиднпюгп еї аї., 2006). Однак існують також звіти, які свідчать, що надмірна експресія ММР12 у пухлинах легенів корелює з рецидивами, метастатичною хворобою та більш короткою безрецидивною виживаністю після резекції (Спо еї а, 2004; Ноїтаптп евї аї, 2005). (510) Дистонін (0513)

О5тТ (ВРАСІ1-е) кодує члена сімейства плакінових білків у складі білків бляшок зчеплення.

ВРАСІ1-е експресується в епітеліальних тканинах, забезпечуючи заякорювання проміжних мікрофіламентів, які містять кератин, на гемідесмосомах (НО). НО являють собою мультибілкові адгезивні комплекси, що сприяють адгезії епітелію до строми у багатошаровому і складному епітелії. Модуляція їх функції є надзвичайно важливою для багатьох біологічних процесів, таких як диференціація та міграція кератиноцитів під час загоєння ран та інвазія карциноми, за яких клітини відділяються від субстрату та набувають мобільний фенотип (І Щепз єї а!., 2006).

Злоякісна меланома є однією з найбільш агресивних типів пухлин. ВРАСІ1 експресується у лініях клітин меланоми людини (АЗ75 і (3361) і у нормальних меланоцитах людини. Рівні аутоантитіл проти ВРАСІ у сироватці пацієнтів з меланомою були істотно вищими, ніж у сироватці здорових добровольців (р « 0,01). Аутоантитіла проти ВРАСІЇ можуть служити багатообіцяючим маркером для діагностики меланоми (Зпітро еї аї., 2010). О5Т зв'язаний з інвазією раку молочної залози (Зспиеї еї аї., 2006). Ймовірно, що ген ВРАСІ залучений до процесів проліферації, апоптозу, інвазії та метастазування назофарингеальної карциноми МРС (Рапао єї аї., 2005).

Фактор ремоделювання матриксу 5 (МХКА5)

МХРЕА», відомий також під назвою "адлікан", кодує адгезивний білок протеоглікан і належить до групи генів, що беруть участь у ремоделюванні позаклітинного матриксу та міжклітинній адгезії (Кодпіпдеп еї аїІ,, 2008). Хоча функція МХКА5 у ракових захворюваннях невідома, у зразках пухлин, що вразили різні тканини, таких як шкіра, головний мозок, легені і яєчник, були виявлені соматичні мутації в МХКА5 Проведене дослідження адлікану (МХКА5) методом ЗТ-

ПЛР підтвердило результати, отримані методами на базі мікрочипів, що свідчать про надекспресію у ракових пухлинах товстої кишки у порівнянні з нормальними тканинами товстої кишки (13 пухлин і 13 нормальних тканин кишечника) (7о0и еї аїЇ., 2002). У нещодавно проведеному дослідженні фактор ремоделювання матриксу 5 виявився другим за частотою мутованим геном для НДРЛ (першим є ТР5БЗ) (Хіопо еї аї., 2012).

Циклін-залежна кіназа 4 (СОКА4) / циклін-залежна кіназа 6 (СОКб)

СОК4 є членом сімейства протеїнкіназ Зег/ГТпг. Вона є каталітичною субодиницею протеїнкіназного комплексу, який відіграє важливу роль у проходженні фази с1 клітинного

Зо циклу. Активність цієї кінази проявляється тільки під час переходу клітини від фази С1 до 5- фази клітинного циклу, та її експресія головним чином регулюється на рівні транскрипції (Хіао еї аі., 2007). Ферменти СОК4 і СОКб та регулятори їхньої активності, наприклад, цикліни, відіграють ключову роль у ембріогенезі, гомеостазі та канцерогенезі (гаї єї аї., 2010).

У тканинах ракових пухлин легенів рівень експресії білела СОК4 був значно вищим у порівнянні з нормальними тканинами (Р « 0,001). У пацієнтів з більш високою експресією СОК4А спостерігалась значно менша тривалість життя, ніж у пацієнтів з низькою експресією СОКА.

Багатовимірний аналіз дав підстави для припущення, що рівень експресії СОК4 є незалежним прогностичним індикатором (Р « 0,001) для оцінки виживання пацієнтів з раком легенів. Крім цього, пригнічення експресії СОК4 також значно підвищує експресію регулятору клітинного циклу р21 (Уми еї аї., 2011а). У клітинах легенів, які експресують К-Каз5 онкоген, пригнічення

Сак4, але не Сак2 або Сакб, негайно індукує клітинне старіння. Ніяких подібних реакцій не спостерігається у легенях за умов експресії лише алеля Сак4 або у інших клітинах, що експресують К-Ка5. Цілеспрямована дія на алелі гену Сак4 у поширених пухлинах, що виявляються під час комп'ютерної томографії, також призводить до клітинного старіння і попереджає прогресування пухлини (Риуоі еї а!., 2010).

Гетерогенний ядерний рибонуклеопротеїн НІ (Н) (НМКМРНІ)/гетерогенний ядерний рибонуклеопротеїн Н2 (Н') (НМЕМРН2)

Ці гени належать до підсімейства повсюдно експресованих гетерогенних ядерних рибонуклеопротеїнів (ГЯРНП). Представники підсімейства гяЯРНП є РНК-зв'язувальними білками, і вони утворюють комплекси з гетерогенною ядерною РНК (гтяЯРНК). Ці білки асоційовані з пре-

МРНК у ядрі, і, напевно, впливають на процесинг пре-мРНК та інші аспекти метаболізму і транспорту мРНК.

Очевидно, гяЯРНІ-Н бере участь у патогенезі и прогресуванні злоякісних гліом у ролі перемикача на альтернативну схему сплайсингу, яка призводить до утворення онкогенного варіанта білка, що може відображати реактивацію стовбурових клітин, і є посередником у багатьох ключових аспектах агресивної поведінки пухлин, включаючи уникання апоптозу та інвазивність (Іеїаме еї аїЇ., 2011). Нокдаун гяЯРНІП-Н або А-Каї, опосередкований малими інтерферуючими РНК, призводив до МЗТ2-залежного апоптозу. Навпаки, примусова експресія або гяЯРНПІ-Н, або А-Каї частково протидіє апоптозу, спричиненому етопозидом (Каишспі еї аї., бо 2010). Була виявлена експресія гяЯРНІП-Н/Н' на високому рівні у декількох видах клітин, які зазвичай експресують низькі рівні гяЯРНІП-Н/Н' у цитоплазмі, наприклад, у аденокарциномі підшлункової залози, гепатоцелюлярній карциномі і карциномі шлунка (Нопоге еї аї., 2004).

Тетратрикопептидний повтор, анкіриновий повтор і білок 2, що містить біспіральний домен (ТАМС2)

Сімейство ТАМС складається з ТАМС1 і ТАМС2, що було виявлено у 2005 році (Нап еї аї., 2010). Сімейство білків ТАМС бере участь у регуляції дендритних шипіків, просторовому навчанні та розвитку ембріону, оскільки дефіцит ТАМС1 у мишей зменшує щільність дендритних шипіків у гіпокампу і призводить до порушень просторового навчання, в той час як дефіцит

ТАМС2 викликає смертність ембріонів. У протилежність цьому, надекспресія ТАМСІ1 і ТАМС2 у культурі нейронів підвищує щільність дендритних шипіків і збуджувальних синапсів. Білки

ТАМСІ1 і 2 переважно експресуються у головному мозку, де значна частка білка міститься у везикулярних мембранах (Нап еї аї., 2010).

Білок з доменом Кіпа їпдег 213 (КМЕ213)

ЕМЕ213 кодує білок, що містить домен Кіпд їйпдег типу СЗНС4, який є спеціалізованим типом 2п-йпдег, що зв'язує два атоми цинку і, як вважають, є посередником міжбілкової взаємодії.

Група дослідників навела докази, що вперше дозволяють припустити участь КМЕ213 у генетичній схильності до хвороби Мойамойа (ім еї аї., 20115). В іншому дослідженні було показано, що з геном ЕМЕ213 пов'язана схильність китайської етнічної групи ханьців до хвороби

Мойамойа (Ми еї а!., 2012).

Сімейство переносників розчинних речовин 34 (фосфат натрію), член 2 (5І СЗ4А2)

ЗІ СЗ34А2 є рН-чутливим натрій- залежним переносником фосфатів. Підвищена експресія гену БІ С34А2 у високодиференційованих пухлинах може відображати процеси диференціації клітин під час канцерогенезу пухлин яєчників і може служити потенційним маркером у діагностиці і прогнозі перебігу раку яєчників (Зпуїап еї аї., 2011). Дослідження методом ЗТ-ПЛР підтвердило підвищену експресію 5 С34А2 у хворих на папілярний рак щитоподібної залози (Кіт еї аІ., 20105). Спостерігається також значно підвищений рівень експресії гену 5І С34А2 у тканинах раку молочної залози у порівнянні з нормальними тканинами (Спеп еї а!., 2010а).

Білок 3, що містить домени ЗЕТ і МУМО (5МУО3)

Зо Раніше повідомлялося, що підвищена регуляція 5МУОЗ, гістону НЗ лізин-4-специфічної метилтрансферази, відіграє ключову роль у проліферації колоректальної карциноми (КРК) і гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК). В іншому дослідженні було виявлено, що експресія ЗМУОЗ також є підвищеною у тканинах переважної більшості типів раку молочної залози. Аналогічно до

КРК ї ГЦК, сайленсинг цього гена 5МУЮОЗ малими інтерферуючими РНК приводить до інгібування росту клітин раку молочної залози, що дозволяє припустити, що підвищена експресія зМУОЗ є також суттєвим чинником для проліферації клітин раку молочної залози (Нататоїйо еї аї., 2006). Нокдаун 5МУОЗ РНК-інтерференцією знижує експресію с-Меї і інгібує міграцію клітин і їх інвазію, індуковану фактором росту гепатоцитів (НОР) (270и еї аї., 2009).

ЗМУОЗ відіграє вирішальну роль у проліферації клітин Нега та їх міграції/Інвазії, і він може бути прийнятною терапевтичною мішенню в карциномах шийки матки людини (мапа еї аї., 200860).

Альдокеторедуктаза 1-го сімейства, член С1 (АКК1С1) / альдокеторедуктаза 1-го сімейства, член С2 (АКК1С2)

АККІ1С1 і АКК1С2 розрізняються лише сімома амінокислотними залишками (Ге еї аї., 2010).

АККІС1 ії АКК1ІС2 регулюють активність андрогенів, естрогенів і прогестерону, а також зайнятість і трансактивацію відповідних рецепторів (Реппіпуд еї аї., 2000; е(ескКеїбгоескК еї аї., 2004). Ферменти АККІТС, за виключенням АКК1С4, який є печінко-специфічним, експресуються у різних нормальних і хворих тканинах, і, таким чином, пов'язані з кількома хворобами, такими як рак легенів, молочної залози, передміхурової залози, ендометрію, мієлоїдна лейкемія тощо (Вгоіс еї аї., 2011; Вугп5 еї аї!., 2011). Чутливість до цисплатину, очевидно, пов'язана з рівнями

АККТС у лініях епітеліальних клітин раку легенів (Спеп еї аї!., 201065) і у пацієнтів із НДРЛ (Киапд еї аї,, 2012; 5іеулагі, 2010). Таким чином, надекспресія АКК1С є індикатором несприятливого прогнозу та резистентності до засобів хіміотерапії при лікуванні недрібноклітинного раку легенів (НДРЛ) людини (У/апо еї аї., 2007). Надекспресія АКК1С також асоціюється з прогресуванням хвороби на рак передміхурової залози (Ниапо еї аї., 2010). Виснаження експресії АКК1С2 за допомогою КМАЇ інгібує онкогенез іп мімо та іп міго, що є певним свідченням того, що АКК1С2 міРНК може відігравати ключову роль у блокуванні гепатокарценогенезу (Бопд-бопо, 2007).

Ретикулокальбін 1, кальцій-зв'язуючий білок із доменом "ЕЕР-папа" (СМ) / ретикулокальбін 3, кальцій-зв'язуючий білок із доменом "ЕЕ-напа" (АСМ3)

Ретикулокальбін 1 є кальцій-зв'язуючим білком, що міститься у порожнині бо ендоплазматичного ретикулуму (ЕК). Імуногістохімічне дослідження показало широке розповсюдження КСМ по різних органах ембріонів та дорослих людей, головним чином, по органах ендокринної та екзокринної систем. Надекспресія КСМ може відігравати певну роль у онкогенезі, інвазії пухлини та лікарській резистентності (РиКида еї аї., 2007). Ретикулокальбін 1 (КСМІ) є білком, зв'язаним з клітинною поверхнею як на лініях клітин ендотелію (ЕС), так і на лініях клітин раку передміхурової залози (РСа). Експресія КСМІ1 на поверхні клітин ставала підвищеною під впливом лікування фактором некрозу пухлини альфа, отриманому з ендотеліальних клітин кісного мозку (Соорег еї а!., 2008). Має місце позитивна регуляція КСМІ1 у колоректальної карциномі (КРК), і він локалізований у ракових клітинах або у стромальних клітинах, що оточують ракові клітини. Він може бути новим кандидатом у маркери КРК (Умаїапабе ві а!., 2008). КкСМЗ Є членом сімейства СКЕС (Саб45/ретикулокальбін/!ЕКС45/калуменін) Саг--зв'язуючих білків із доменом "ЕБЕ-папа", які належать до секреторного каскаду (Т5ції еї аїЇ.,, 2006). Вважається, що у олігодендрогліомах

КСМІЗ є потенційно важливим геном-кандидатом. Хоча про функцію ЕСМЗ відомостей обмаль (ОгискКег єї аї., 2009).

Інтерлейкін 8 (ІЛВ)

ІЛ8 є хемокіном сімейства СХС, яке включає головних медіаторів запальної відповіді. Цей хемокін секретується клітинами декількох типів. Він виконує функцію хемоатрактанта, а також він є активним ангіогенним фактором. Хемокіни СХС (ЕК), такі як ІЛ-8, спричиняють ангіогенез і можуть відігравати важливу роль в онкологічних захворюваннях, які мають ангіогенний фенотип, наприклад, НДРЛ (Агепбего еї аї., 1997). Нещодавно було з'ясовано, що

ІД-8 пухлинного походження діє як атрактант для циркулюючих пухлинних клітин, спричиняючи їх повернення до вихідної пухлини (рак молочної залози, рак товстої кишки і меланоми), призводячи до більш агресивного фенотипу пухлин (Кіт еї аї., 2009). Рівні ІЛ-8 асоційовані з ризиком виникнення раку легенів ще за декілька років до встановлення діагнозу. Комбінація ІЛ-8 і СКР створює більш стійку групу біомаркерів, що передбачають наступний розвиток раку легенів (Ріпе еї аї., 2011). Активація мутацій ККА5 або ЕСЕРЕ. є причиною підвищеної експресії

ІЛ-8 при НДРЛ; ІЛ-8 надмірно експресується у випадках НДРЛ у чоловіків, курців, пацієнтів похилого віку, НДРЛ із залученням плеври та аденокарцином з мутаціями ККА5; та ІЛ-8 відіграє певну роль у рості та міграції клітин у випадках НДРЛ з активацією мутацій ККАЗ (Зипада еї аї., 2012).

Піримідинергічний Р2У-рецептор, с-білок-асоційований, член 6 (Р2КУб)

Р2КУб належить до сімейства рецепторів, асоційованих з с-білками. Це сімейство включає декілька підтипів рецепторів із різною фармакологічною селективністю, які інколи перекриваються, до різних аденозин- і уридиннуклеотидів. Підтип Р2Уб експресується на особливо високому рівні у плаценті, що дозволяє припустити його важливу роль для функції плаценти. Однак клітинна локалізація Р2Уб власне у плаценті невідома. Р2Уб може відігравати важливу роль у розвитку, диференціації трофобластів і у трофобластичній неоплазії (Зотегв еї аі.,, 1999). Була продемонстрована важлива роль піримідин-активованого Р2У-рецептора у запальній відповіді епітелію легенів (5спагтег еї аї., 2003).

Домени НЕСТ, ОВА і УМЛЕ, що містять член 1, ЕЗ убіквітин-протеїнлігазу (НОМУЕТ)

НОМУЕ1 кодує члена сімейства НЕСТ ЕЗ убіквітинових лігаз. Домен НЕСТ лежить на С-кінці і містить в активному центрі цистеїн, який утворює проміжний убіквітин-тіоестерний зв'язок.

АВЕР-ВРІ (НОМУЄ!Ї) є критичним медіатором як р5З-незалежної, так і р5З-залежної пригнічуючої ріст пухлини функції АКРЕ. Як такий, АКЕ-ВР1 може служити потенційною мішенню для терапевтичного втручання у випадку пухлин, незалежно від статусу р5З (Спеп еї аї., 2005а).

Інактивація АКЕ-ВРІ1 стабілізує р53 та викликає апоптоз (Спеп еї аї., 2006). НОМУЕ1 (Несіно) надмірно експресується у багатьох типах пухлин людини і є суттєвим чинником для проліферації субпопуляції пухлинних клітин (Аапікагу еї аї., 2005; 2папод еї аї., 2011а). У разі раку молочної залози НОМ/ЕТ значуще корелює з відповідними прогностичними факторами і з кінцевим клінічним результатом (Сопга|опієгі еї а!., 2009).

Версикан (МСАМ)

МСАМ є членом сімейства протеогліканів, що складається з агрекану і версикану. Відомо, що

МСАМ асоціюється з рядом молекул позаклітинного матриксу, включаючи гіалуронан, тенасцин, фібулін-1, фібронектин, СО44 і | -селектин, фібрилін, інтегрин і зв'язувальний білок (2Ппепд еї аІ.,, 2004). МСАМ експресується у багатьох видах тканин. Він надмірно експресується на ранніх стадіях розвитку тканини, та його експресія зменшується після визрівання клітин тканини. Його експресія є також підвищеною під час загоєння ран і росту пухлин (Спо5пП еї а!., 2010). Нокдаун

МСАМ у клітинах аденокарциноми легенів людини (А549) інтерференцією РНК значно інгібує ріст пухлини іп мімо, але не іп міго (Стеідпоп еї аї., 2005). МСАМ є безпосередньою мішенню для бо ро3. Висока експресія МСАМ була виявлена у навколопухлинних тканинах строми на ранніх стадіях раку передміхурової залози і раку молочної залози, і вона пов'язана з агресивною поведінкою пухлини (Уооп еї аї., 2002).

Ого5па, рибонуклеаза типу Ш (ОКОЗНА)

Огозпа є ферментом РНазою ІІ класу 2, що запускає процесинг молекул мікроРНК (міРНК) або коротких молекул РНК, що природно експресуються клітиною, який регулює велику кількість інших генів шляхом взаємодії з РНК-індукованим сайлесинг-комплексом (КІЗС) з метою викликати розщеплення комплементарної матричної РНК (мРНК) як частини шляху інтерференційної РНК (ІРНК). Молекула мікроРНК синтезується як довгий первинний транскрипт

РНК, відомий як первинна мікроРНК (ргі-птікМА), яка розщеплюється за допомогою Ого5па з утворенням характерної структури типу стебло-петля довжиною приблизно 70 пар основ, відомої як попередник мікроРНК (рге-тіРНК) (І ее сеї аї., 2003). Огозпа існує у вигляді частини білкового комплексу, що має назву мікропроцесорного комплексу, який також містить білок

Разйа (відомий також під назвою ЮОССКВ), що зв'язує дволанцюгову РНК (Юегпії еї аї., 2004), що є необхідним для функціонування ОгозпПа, і який є здатним зв'язувати одноланцюгові фрагменти ріі-птіРНК, необхідні для належного процесингу (Нап еї аїЇ., 2006). ЮОго5пйа людини був клонований у 2000 р., коли його ідентифікували як ядерну д85РНК рибонуклеазу, що бере участь у процесингу попередників рибосомальної РНК (УМи єї аї., 2000). Огозпа був першим ферментом

РНазою ПІ людини, який ідентифікували і клонували. Двома іншими ферментами людини, що беруть участь у процесингу і роботі тіРНК, є білки Оісег і Агдопаціє. Як Огоз5йа, так і Разйа локалізовані у ядрах клітин, де відбувається процесинг ргі-тРНК до рге-тіРНК. Остання молекула потім перероблюється ферментом РНазою бісег у зрілі тіРНК у клітинній цитоплазмі (СГее еї аї., 2003). Юго5пйа та інші ферменти, які забезпечують процесинг тіРНК, можуть виявитися важливими для прогнозу перебігу раку (ЗіасК апа Ууеіднаав, 2008).

Домен, гомологічний плекстрину, член 8 (РГЕКНАВ8) сімейства А (фосфоінозитид- зв'язувальні специфічні)

Цей ген для фосфатидилінозитол-4-фосфат-адаптора-2 (БАРР2А-РІЕКНАВ8) кодує ліпідтрансферазу цитоплазми з доменом, гомологічним плекстрину, що бере участь у визрівання везикул та їх транспорті із транс-Гольджі-мережі до плазматичних мембран (Сао еї а!., 2009). Введення рибозимів, що націлені на ген ЕАРРЗ2 у клітинах карциноми товстої кишки,

Зо призводило до їх апоптозу у присутності антитіл-агоністів Раз. Клітини гліоми та пухлин молочної залози, трансфековані міРНК ЕАРР2, також продемонстрували значне підсилення апоптозу (Ті еї аіІ., 2009). Проведені пізніше дослідження дозволили зробити акцент на ролі

ЕАРРАЗ як білка-переносника ліпідів, що бере участь у метаболізмі глікосфінголіпідів у комплексі

Гольджі (р'Апдеїйо еї аї., 2012). Адаптерний білок 2 (ЕАРР2), що переносить фосфоінозитол-4- фосфат, відіграє ключову роль у продукції глікосфінголіпідів (551), з використанням його домену на С-кінці для транспорту щойно синтезованого глюкозилцераміду для віддалення від зверненої до цитозолю глюкозилцерамідсинтази цис-Гольджі-мережі для подальшого процесингу за анаболічним шляхом (Капіекаг еї аї., 2013).

Ацетил-КоА-карбоксилаза альфа (АСАСА)

АСАСА є біотин-вмісний фермент, що каталізує карбоксилування ацетилу-КоА до малонілу-

КоА, швидкість-визначальну стадію процесу синтезу жирних кислот (Топд апа Нагмоосай, 9Уг., 2006). Позитивна регуляція АСАСА була знайдена при багатьох видах ракових захворювань, вона сприяє тому, щоб ліпогенез задовольняв потребу ракових клітин у швидкому рості і проліферації. Таким чином, може бути ефективним використовувати АСАСА як перспективну мішень для втручання у перебіг раку, а інгібітори, розроблені для лікування хвороб обміну речовин, можливо використовувати як потенційні терапевтичні засоби для терапії раку (УмМапа еї аІ., 20102). У двох дослідженнях було показано, що сайленсинг АСАСА інтерференцією РНК спричиняє інгібування росту і клітинну смерть майже у тій самій мірі, що спостерігалася після сайленсингу гену ЕАРРА (Вгиззеїтапз еї а!., 2005; Спа)дез еї аї., 2006). ТОЕА (5-тетрадецилокси- 2-фуранкарбонова кислота), алостеричний інгібітор АСАСА, характеризуються цитотоксичними властивостями по відношенню до клітин раку легенів МСІ-Н4Аб0 і клітин карциноми товстої кишки

НСТ-8 і НСТ-15 та індукує апоптоз (Умапа еї а!., 2009а). Інший високо потужний інгібітор АСАСА, сорофен А, блокує ліпогенез і стимулює окиснення жирних кислот у клітинах раку передміхурової залози. Ракові клітини перестають проліферувати і кінець кінцем гинуть (ВесКег5 еї аї., 2007). Ці факти означають, що окрім накопичення малоніл-СоА, інгібування ліпогенезу само по собі викликає загибель ракових клітин, і що АСАСА кінець кінцем може служити мішенню протипухлинної терапії (Вги5зеїтапз еї аї., 2005).

Інтегрин, альфа 11 (ІТОА11)

Інтегрини відіграють визначальну роль у різних клітинних процесах і процесах розвитку, бо включаючи ріст клітин, диференціацію та виживання, а також канцерогенез, інвазію ракових клітин і утворення метастазів. Інтегрин альфа1!1 (ІТОА11, альфа11) локалізується у фібробластах строми і звичайно надмірно експресується у недрібноклітиннній карциномі легенів (НДРЛ). мРНК інтегрину альфа11 надмірно експресована як у аденокарциномі легенів, такі у плоскоклітинній карциномі (Умапо еї аї., 2002). Доповідалося, що альфа!11 відіграє важливу роль у здатності фібробластів стимулювати ріст клітин НДРЛ іп мімо, і така активність частково опосередкована його участю в регуляції експресії ЗЕ2 (2пи еї аїЇ., 2007). Що стосується параметрів клінічної патології пацієнтів з НДРЛ, надекспресія ЯМТНІ, 5РО, НАВР 2, ІТОАТ1,

СОЇ 11А1 і СК-19 значуще корелює зі стадією розвитку патології (р«е0,05). Крім цього, надмірна експресія НМТНІ, 5РО, ІТОАТ11 ї СОЇ 11А1 корелювала з метастазами у лімфатичні вузли і несприятливим прогнозом (Спопо еї а!., 2006).

Колаген типу ХІЇ, альфа-1 (СОЇ 12А1)

Ген СОГ12А1 кодує альфа-ланцюг колагену типу ХІіЇ, члена сімейства колагенів ЕАСІТ (фібрил-асоційованих колагенів із розривами у потрійній спіралі) Колаген типу ХіІЇ є гомотримером, який, як було виявлено, асоційований із колагеном типу І, причому ця асоціація, як вважається, модифікує взаємодію між фібрилами колагену І і оточуючим матриксом (ОП еї а!І., 1992). СОЇ 12А1 може брати участь у регуляції базальних мембран, забезпечуючи утворення особливих молекулярних містків між фібрилами та іншими компонентами матриксу (ТПіеггу еї а!.,, 2004). СОЇ 12А1 експресується у серці, плаценті, легенях, м'язах скелету і підшлункові залозі (Опаптамагат еї аї., 1998), у багатьох сполучних тканинах, включаючи суглобові і епіфізарні хрящі (Сгедогу еї аї., 2001; Умаїспії еї аїЇ., 1994; УМай еї аІ., 1992). Експресія СОЇ 12А1 була зниженою у пухлинах із високою мікросателітною нестабільністю у порівнянні зі стабільною групою з низькою мікросателітною нестабільністю або з її відсутністю (Огіеда еї аї., 2010).

Еластаза, що експресується нейтрофілами (ЕГАМЕ)

Нейтрофільна еластаза (або лейкоцитарна еластаза), відома також як ЕГА?2 (еластаза 2, нейтрофільна) є сериновою протеїназою того ж сімейства, що хімотрипсин, і має широку субстратну специфічність. Секретована нейтрофілами під час запалення, вона руйнує бактерії і тканини хазяїна (ВеїІааопца) єї аІ., 2000). Нещодавно виявили, що еластаза нейтрофілів людини (ЕГАМЕ), яка відіграє головну роль у розвитку хронічних обструктивних захворювань легенів, має також відношення до прогресування недрібноклітинного раку легенів. Вона може діяти не

Зо декількох рівнях: () на внутрішньоклітинному, видаляючи, наприклад, адапторні молекули субстратів інсулінового рецептора-1 (ІВ5-1), (ії) на поверхні клітин, гідролізуючи такі рецептори як СО40, (її) у позаклітинному оточенні, генеруючи фрагменти еластину, тобто морфоеластокіни, які активно стимулюють інвазивність ракових клітин і ангіогенез (Могоу еї аї., 2012). Нейтрофільна еластаза безпосередньо стимулює проліферацію пухлинних клітин аденокарцином легенів як людини, так і мишей, за рахунок отримання доступу до ендосомального компартменту всередині пухлинних клітин, де вона розкладає субстрат інсулінового рецептора-1 (ІВ5-1) (Нопднючгп евї а!., 2010).

Інгібітор серпінпептидази, клада В (овальбумін), член З (ЗЕКРІМВ3З)

Антиген плоскоклітинної карциноми (ЗССА), що також має назву 5ЕКРІМВЗ, є членом сімейства високомолекулярних речовин, інгібіторів серинпротеази (серпінів) (Зитіпаті еї аї., 1991). Доповідалося про його високі рівні у тканинах ракових пухлин голови та шиї та інших видів епітеліального раку (Тоїте, 1998). Доповідалося, що ЗССА надмірно експресується у пухлинній тканині у порівнянні з навколопухлинними тканинами, що означає перспективність його використання як маркера для гістологічного виявлення ГЦК (Ропіїз5о еї аї., 2004).

Очевидно, що серпіни В3/84, особливо серпін В4, відіграють важливу роль у аберантній проліферації епітелію. Визначення серпінів В3/84 може мати прогностичну цінність у передбаченні прогресування хвороби, особливо у пацієнтів з підвищеною схильністю до раку легенів (Саїабгезе еї аї., 2012). З одного боку, БССА1 (5ЕКРІМВЗ) інгібує клітинну смерть, яку викликають лізосомні хвороби, а з другого боку, він сенсибілізує стрес клітин ЕК, активуючи каспазу-8 незалежно від апоптозного шляху за участі рецепторів загибелі клітини (ШІтап еї аї., 2011). Деякі факти свідчать про те, що ЗЕКРІМВЗ відіграє важливу роль у індукції порушення епідермального бар'єру. ЗЕКРІМВЗ може бути критичним вирішальним фактором бар'єрної функції епідермісу (Каїадіїгі еї а!., 2010).

Член сімейства кінезинів 268 (КІБ26В)

Кінезин - це білок, що належить до класу моторних, він виявлений у клітинах еукаріотів.

Кінезини рухаються вздовж філаментів мікротрубочок і приводяться в рух за допомогою гідролізу АТФ (таким чином, кінезини є АТФазами). КІіТ26бБб, ген сімейства кінезинів, є низхідною мішенню зап (Мізпіпакатига еї аї., 2011). Кп2606 є важливим для розвитку нирок, оскільки він регулює адгезію мезенхімальних клітин у контакті з зачатками сечовода. Надекспресія КіїТ266 іп міго спричиняє підвищену адгезію клітин за рахунок взаємодій з нем'язовим міозином (Тегабауавні єї а!., 2012; Оспіуата еї а!., 2010).

Анкілоз, прогресивний гомолог (мишачий) (АМКН)

АМКН (гомолог білка прогресуючого анкілозу людини) регулює транспорт неорганічного пірофосфату (РРІі) через клітинну мембрану (Мапа еї а!., 2008а). Деякі дані вказують на те, що експресія АМКН та його функціональна активність іп міго та іп мімо пригнічуються гіпоксичним оточенням і що цей ефект регулюється НІБ-1 (2аКа еї аІ., 2009). Ген АМКН людини експресується іп мімо у тканиноспецифічний спосіб, до того ж найвищі рівні експресії мРНК виявлені у головному мозку, серці та скелетних м'язах (сио0 еї аї., 2001). Мутації у гені АМКН були пов'язані з аутосомно-домінантною краніометафізарною дисплазією (Когпак еї аї., 2010).

Експресія АМКН значно підвищується в клітинних лініях раку шийки матки з ампліфікацією у порівнянні з клітинними лініями без ампліфікації (КіоїШ еї аї., 2007). Геномна ампліфікація ділянок хромосоми агт 5р часто спостерігалася при дрібноклітинному раку легенів (ДРЛ), що наводить на думку про присутність багатьох онкогенів на цій структурній ланці. Сое та співавт. описали ідентифікацію мікроделецій, які не вдавалося виявити під час традиційного скринінгу, і ідентифікацію ТКІО і АМКН як нових передбачуваних онкогенів (Сое еї аї., 2005)

Фактор ядерного експорту РНК 1 (МХЕ1)

У клітинах людини фактор експорту МРНК МХЕ1 знаходиться у нуклеоплазмі і в комплексах ядерних пор (2Ппапд еї аїЇ., 20116). Транспорт мРНК із сайту трансрипції у ядрі до сайту трансляції у протоплазмі є суттєвим процесом експресії генів еукаріот. У тканинах людини фактор експорту МРНК МХЕ1 (також відомий як ТАР) супроводжує транскрипти мРНК із ядра за рахунок одночасного зв'язування мРНК, адаптерних білків мРНК і фенілаланін-гліцінових (ЕС) повторів комплексів ядерних пор (КеПу апа Согрей, 2009). МХЕ1 є унікальним серед факторів ядерного транспорту, оскільки він є мультидоменним білком, що не має структурної або механістичної схожості з білками типу каріоферин, які транспортують білковий вантаж, тРНК і мікроРНК через КЯП. Експорт мРНК за допомогою МХЕ1 відбувається незалежно від ГП Фаз Кап (Сгшег еї аІ., 1998). Експорт МРНП із ядер опосередкований транспортними факторами, такими як МХЕ1, що зв'язує МРНП і є посередником їх транслокації через центральний канал ядерних пор (КЯП), з використанням короткочасних взаємодій із Ес-нуклеопоринами (У/ісКгатазіповпе еї

Зо аі,, 2010). мРНК можуть бути транспортовані або експортом гуртом з використанням шляху

МХЕ1/ТАР, або більш спеціалізованими шляхами з використанням білка збереження ділянки хромосоми 1 (СВМІ) (Зідаідиі апа Вогаеп, 2012).

Регулятор передачі сигналу с-білок 4 (КО54)

КОБА діє як білок, що прискорює дію ГФаз з метою модулювання передачі сигналу від р- і б- опіоїдних рецепторів (МОК і ОК відповідно). Зниження активності КО54 під дією опіоїдного агоніста відбувається з використанням убіквітин-протеасомного шляху. Воно може зробити свій внесок у підтримання клітинного гомеостазу у стані залежності від морфіну (Умапд апа Тгаупог, 2011). КО54 відіграє важливу роль у регулюванні функції бета-клітин (Киї, І еї а!., 2010). Хіє і співавт. запропонували використовувати КО54 як нового супресора стадій міграції та інвазії раку молочної залози, важливих стадій метастатичних каскадів (Хіє еї а!., 2009). КО54 надмірно експресується у карциномі щитоподібної залози. Ефективне інгібування його експресії у клітинах карциноми щитоподібної залози значно знижує життєздатність клітин карциноми щитоподібної залози, що свідчить про важливу роль КО54 у канцерогенезі пухлин щитоподібної залози (Мікоїома еї аї.,, 2008). Ко54 диференційно експресується у клітинних лініях пухлин підшлункової залози людини і, як було з'ясовано, є потенційним геном-маркером локальної інвазії пухлин і метастазування у печінку при карциномах підшлункової залози (Міедегдевйптапп еї аі.,, 2007). Надекспресія КО54 спричиняє відтерміновану і змінену тубуляцію епітеліальних клітин легенів за рахунок селективного інгібування опосередкованої С-білком активації МАПК рЗ8 і, в результаті, за рахунок зменшення проліферації епітеліальних клітин, міграції, а також експресії ендотеліального фактора росту судин (МЕСБЕ) (АїІБід апа 5спіетапп, 2005).

Глютамін-фруктозо-6-фосфаттрансаміназа 2 (СЕРТ2)

СЕРТ2 бере участь у рості аксонів, ранніх стадіях розвитку нейронів, нейропептидній сигнальній трансдукції/синтезі нейропептидів та у нейрональних рецепторах (Топагеаич еї аї., 2008). Генні варіанти СЕРТ2 асоціюються з цукровим діабетом типу 2 та діабетичною нефропатією (7Папо еї а!., 2004). Крім цього, асоціація 5МР і СЕРТ2 свідчить, що ген, який бере участь у модуляції окислювального шляху, може бути головною причиною діабетичної хронічної ниркової недостатності (Ргазавй еї аІ., 2010). Метилювання ДНК гена СЕРТ2 було підтверджене у зразках первинної гострої лімфобластної лейкемії (ГЛЛ). У пацієнтів з метилюванням багатьох

Сра-мотивів спостерігалась гірша загальна виживаність (Киапд еї аї., 2008). СЕРТ2 відіграє бо певну роль у метаболізмі глютаміну, і спостерігається більш висока його експресія в лініях мезенхімальних клітин. Метаболізм глютаміну може відігравати важливу роль у прогресуванні пухлин, і можливо, що інгібітори шляхів клітинного метаболізму стануть засобами епігенетичної терапії (Зітрзхоп еї аї., 2012).

Молекула клітинної адгезії ендотелію головного мозку (СЕКСАМ)

СЕКСАМ локалізовані на поверхні ендотеліальних клитин (5іаггук еї аї., 2000) і картовані в локусі 9434.11 хромосоми, ділянка на 94, ідентифікована як кандидат на джерело виникнення сімейного ідіопатичного сколіозу (МіПег еї аіІ., 2012). Ген СЕЕСАМІ активно транскрибується у нервовій системі і у декількох секреторних тканинах, таких як слинні залози, підшлункова залоза, печінка і плацента (Зспедо еї аїЇ., 2009). Білок СЕКСАМ структурно подібний до ферментів І. Т2501 їі СІ Т2502 групи СоіІСа!Т. Але, хоча його функціональне призначення досі невідоме, він видається функціонально відмінним від спорідненого білка І Т2501, і цей білок не є глікозилтрансферазою, як білки СІ Т2501 і СІ Т2502 (Реїтіп- Гісаца еї а!., 2011).

УДФ-М-ацетил-альфа-О-галактозамін: поліпептид М-ацетилгалактозамінілтрансфераза 2 (СаіМмАс-Т2) (СА! МТ2)

СА МТ2 каталізують першу стадію муцин-тип О-глікозилювання пептидів у апараті Гольджі

Ці ферменти переносять М-ацетилгалактозамін (саїІМАс) від УДФ-СаїІМАс до гідроксильної групи серину або треоніну в білках-мішенях (Реп еї аї., 2010). Знайдено, що САЇ МТ2 конститутивно експресується на низьких рівнях у більшості або в усіх клітинних лініях аденокарцином людини із підшлункової залози, товстої кишки, шлунка і молочної залози (ЗиціПегіїп еї аї., 1997).

Дослідження показали, що О-глікани і гени САЇМТ відіграють ключову роль у багатьох біологічних функціях і розвитку захворювань у людини. Ризик захворювання на епітеліальний рак яєчника (Теггу еї аї., 2010) і на хворобу коронарних артерій (УМіег еї а!., 2008) пов'язаний з однонуклеотидним поліморфізмом САЇМТ2. Аберантне глікозилювання глікопротеїнів клітинної поверхні завдяки специфічним змінам у активності глікозилтрансферази звичайно пов'язане з інвазією та розвитком метастазів раку. САЇ МТ2 бере участь у міграції пухлини ті її інвазії у випадку карцином шлунка (Ниа еї аї., 2012), гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК) (УУ/и еї аї., 201165) і злоякісних гліом людини (Гіи еї аї., 20114а).

Гетерогенний ядерний рибонуклеопротеїн М (НМЕМРМ)

Ген НМКМРМ належить до підсімейства повсюдно експресованих гетерогенних ядерних

Зо рибонуклеопротеїнів («ЯРНП). НМЕМРМ є поширеним компонентом комплексів гяЯРНП людини, які можуть впливати на сплайсинг пре-мРНК шляхом регуляції сплайсингу її особистої пре-

МРНК (Навзе еї аї., 2006) або шляхом дії на регуляцію альтернативного сплайсингу рецептора фактора росту фібробластів 2 (Номпаппізуап апа Сагегепв, 2007). Протеомний аналіз очищених іп міго сплайсосом виявив НМКЕМРМ у пре-сплайсосомному Н-комплексі і по всій структурі сплайсосоми (Каррзіїбег еї аїЇ., 2002; Умапі! еї аїЇ.,, 2009). НМКМРМ бере участь у механізмі сплайсингу через його взаємодію зі сплайсосомним субкомплексом СОС5І/РІ КО1 (ШПегез еї аї., 2010). Деякі результати демонструють, що у ракових клітинах людини утримання ІМР-3 і

НМКМРМ у цитоплазмі приводить до значного падіння проліферації. Ядерний комплекс МР-3-

НМЕМРМ є важливим для ефективного синтезу ССМО1, ОЗ і 1 та для проліферації ракових клітин людини (Кімега еї аї., 2013).

Базонуклін 1 (ВМС1)

Базонуклін є білком, що містить домен типу "2іпс Яйпдег", із надзвичайно обмеженим розподілом серед тканин (Т5епо, 1998). На цей час базонуклін був виявлений головним чином у базальних кератиноцитах багатошарового плоскоклітинного епітелію (шкіра, епітелій порожнини рота, стравохід, піхва і рогівка) і в гаметогенних клітинах яєчок та яєчників (Тзепд апа Огееп, 1994; МУМУвіпег апа Сгееп, 1998). Зараз існує достатньо доказів, що базонуклін є фактором транскрипції генів РРНК (рДНК), специфічним до типу клітин. Домени "цинкові пальці" базонукліну взаємодіють з трьома еволюційно консервативними сайтами всередині промотору

РДНК (Іспі апа ОСгееп, 1999; Т5епд еї а!., 1999). Епігенетична регуляція метилюванням Сро відіграє важливу роль у онкогенезі, а також у відповіді на протиракову терапію. ВМС1 був підданий гіпометилюванню у стійких до дії опромінення лініях клітин Н1299 недрібноклітинного раку легенів (НДРЛ) людини. Пригнічення експресії клітин Н1Т299 під дією мРНК каналів ВМС1 також знижувало стійкість цих клітин до дії іонізуючого випромінювання (Кіт еї аї., 2010а).

Аберантне метилювання ДНК гену ВМС1 було також виявлене у зразках хворих на хронічний лімфолейкоз (СІ) (Топд еї аїІ., 2010). При нирково-клітинній карциномі (КСС) метилювання

ВМС1 було асоційоване з більш несприятливим прогнозом незалежно від розміру пухлини, стадії або ступеню злоякісності (Могті5 еї а!., 2010).

ЕКБОб-зв'язувальний білок 10, 65 кДа (ЕКВР10)

ЕКБОб-зв'язувальний білок 10 (ЕКВР10) належить до сімейства пептидил-проліл-цис/транс- бо ізомераз ЕКВР-типу. Його виділяють із ендоплазматичного ретикулума, і він діє як молекулярний шаперон (Ізпікаучла еї аї!., 2008; Рацеггзоп еї аї., 2000). Він надмірно експресується під час розвитку легенів, і після уражень легенів його можна реактивувати у координаційний спосіб білками позаклітинного матриксу (Райегзоп еї а!., 2005).

Білок 1 сімейства рецепторів, що завиваються (201), білок 2 сімейства рецепторів, що завиваються (Е202), білок 7 сімейства рецепторів, що завиваються (Е207)

Усі гени Е202, Е20О1 і 207 належать до сімейства генів "що завиваються". Члени цього сімейства генів кодують білки 7-трансмембранного домену, які є рецепторами для білків сигнального шляху Мп.

Очевидно, що експресія гену Е202 активується у процесі розвитку, з високими рівнями експресії у нирках і легенях плоду і товстій кишці і яєчниках дорослих (Задага еї а!., 1998; 2пао еї а!., 1995).

Білок Е2О01 містить сигнальний пептид, зі збагаченими цистеїном доменами у М- термінальній ділянці позаклітинного простору, 7 трансмембранних доменів і С-термінальний

РО -домен-зв'язувальний мотив. Е2О01-транскрипт експресується у різних тканинах, включаючи легені, а також серце, нирки, підшлункову залозу, передміхурову залозу і яєчники (Задага еї аї., 1998). Було знайдено, що рецептори, "що завиваються", 1 і 2 надмірно експресуються при раку молочної залози (Міїомапоміс еї а!., 2004).

Білок Е207 містить М-термінальну сигнальну послідовність, 10 залишків цистеїну, що типово для збагаченого цистеїном позаклітинного домена членів сімейства Е7, 7 передбачуваних трансмембранних доменів і внутрішньоклітинний С-термінальний хвіст з РО/-домен- зв'язувальним мотивом. Експресія гену Е2О07 може пригнічувати функціональну активність АПК і підсилювати сигнали, що передаються за допомогою бета-катеніну, у слабо диференційованих карциномах стравоходу (Задага еї аї., 1998; Тапака еї а!., 1998).

АТФаза, що переносить Сажк, м'яза міокарда, волокна швидкого типу 1 (АТР2АЇТ), АТФаза, що переносить Сак, м'яза міокарда, волокна швидкого типу 2 (АТР2А)

Обидва гени (АТР2А1 і АТР2А2) кодують Са(2-)-АТФази 5ЕКСА-типу. Кальцієві АТФази (ЗЕКСА) саркоплазматичного ретикулуму (ЗК)1/ЕК є кальцієвими насосами, у яких поєднується гідроліз АТФ із кальцієвим транспортом крізь мембрану ЗЕ/ЕК (Масі еппап еї аї., 1997). ЗЕКСА кодуються трьома гомологічними генами: ЗЕКСАТ1 (АТР2АТ), БЕКСА2 (АТР2АЗ) і БЕКСАЗ (УмМи еї аїЇ,, 1995). З'явилися деякі докази, які свідчать про те, що 5ЕКСА можуть також безпосередньо впливати на процеси апоптозу, диференціації і проліферації клітин (Спаті еї аї., 2000; Ма єї а!., 1999; закипіарнаї| еї а!., 1999).

Мутації в АТР2АТ, що кодує 5ЕКСАТ, викликають деякі аутосомно-рецисивні форми хвороби Броді, для якої характерне підвищене пошкодження м'язової релаксації під час фізичних вправ (Одегтаїйй еї а!., 1996).

АТР2А? є АТфазою, пов'язаною з хворобою Дар'є, рідкісним аутосомно-домінантним спадковим захворюванням шкіри, для якого характерна патологічна кератинізація і акантоліз (Ноио еї аї., 2010). Зміни у гені АТР2А?2 можуть бути причиною схильності до раку легенів і товстої кишки, а пошкоджений ген АТР2А?2 може відігравати певну роль у канцерогенезі (Когозес еї аї., 2006). У клітинних лініях дрібноклітинного раку легенів (НІ1339) і аденокарциноми легенів (НСС) вміст Са2- у ендоплазматичному ретикулумі (ЕК) знижується у порівнянні з нормальним епітелієм бронхів людини. Зменшений вміст Са2-- корелює зі зниженою експресією

ЗЕКСА 2, що накачує кальцій у ЕК (Вегопег єї аї.,, 2009). АТР2А2 може бути потенційним прогностичним маркером для пацієнтів, хворих на колоректальний рак КРК. Його виявили у циркулюючих пухлинних клітинах (ЦПК), і післяопераційний рецидив значуще корелював із підвищеною експресією цього гена (Ниапа еї аї., 2012).

Ламінін, гамма 2 (ГАМС2)

Ламініни, сімейство позаклітинних матричних глікопротеїнів, Ламініни є головними неколагенними компонентами базальних мембран. Вони причетні до широкого спектру біологічних процесів, включаючи адгезію клітин, їх диференціацію, міграцію, передачу сигналів, ріст аксонів і розвиток метастазів. Ген ГАМС2 кодує у2г-ланцюг ламініну-5, який є частиною ламініну-5, одного з головних компонентів зони базальної мембрани. Часто спостерігається позитивна регуляція ГАМС2 під дією промотора деметилювання при раку шлунка (Кмоп еї аї., 2011). Було виявлено надмірну експресію ГАМС2 у ангіотропних зонах меланоми порівняно з аваскулярними зонами меланоми (І идаззу еї аіІ., 2009). ГАМС2 є маркером метастазів раку сечового міхура, і рівень його експресії пов'язаний із ступенем злоякісності раку (Зтйй еї аї., 200960). Гени ГАМВЗ їі ГАМС2 коекспресувалися у 21 із 32 клітинних ліній НДРЛ (66 95), але лише в одній із 13 клітинних ліній ДРЛ (8 95). Коекспресія генів ГАМВЗ і ГАМС2 також спостерігалася в усіх чотирьох випадках досліджених клітин первинного НДРЛ, але не в відповідних неракових бо клітинах легенів (Мапаа еї а1ї., 2000).

Білок теплового шоку 2, 70 кДа (Н5РАЗ), білок теплового шоку 8, 70 кДа (Н5РАВ)

Н5О5РА2?2 був ідентифікований як потенційний онкогенний білок, що експресується на аномальному рівні у підгрупі ракових захворювань людини, таких як рак молочної залози (Мезіїгі ега!., 2001), рак шийки матки (Саго еї аї., 2010а), уротеліальний рак сечового міхура (Саго еї аї., 2010р), назофарингеальна карцинома (даїроці еї аї., 2003) і злоякісні пухлини (Споиспапе еї аї., 1997). Деякий рівень активності гену Н5РА2 спостерігався також у лініях клітин, виділених із пухлин декількох типів раку людини (ЗсіедіїпеКа еї аїЇ., 2008), у той час як сайленсинг гена

Н5ЗРАЗ2 у ракових клітинах приводив до затримки їх росту і зменшення онкогенного потенціалу (Копае еї аїІ., 2005; Хіа еї аїІ., 2008). Крім цього, поліморфізм гену НЗРА2 асоціюється з підвищенням ризику розвитку раку легенів (Умапод еї а!., 20105). Надекспресія НБЕРА2 корелює з підвищенням проліферації клітин, низьким ступенем диференціювання і метастазами у лімфатичні вузли при раку молочної залози людини, раку шийки матки і уротеліальному раку сечового міхура (Сагод еї аї., 2010а; Сагу еї а!., 2010; Мезіїгі євї а!., 2001).

Ген Н5РАВ кодує білок Нес70 члена сімейства білків теплового шоку 70, який містить як індукований теплом член, так і член, що експресуються конститутивно. НОРАВ8 зв'язується з поліпептидами, що ростуть, для сприяння правильному фолдингу білків (ВесКтапп еї аї., 1990).

Ньс70 виконує функції молекулярних шаперонів, сприяючи синтезу, фолдингу, збірці, транспорту між компартментами клітини і розщепленню білків (Вика апа Ногмісі, 1998; Нагії! апа Науе!-Нагії, 2002). Нзс70 експресується у незлоякісних клітинах ссавців, а також у клітинах раку молочної залози (Као еї аї., 2003; Магда5з-Коїд еї а!., 1998), і надекспресія Нзр/п5с70 у хіміорезистентних ракових клітинах (Сіосса еї аї., 1992; І а7агі5 еї аіІ., 1997) стимулювала проведення досліджень цих білків як потенційних клінічних маркерів (Сіосса апа СаІдепгуоса, 2005). Саме ця можлива роль цього секретованого шаперону п5с70 у проліферації клітин може пояснити більший ріст пухлини, що складається з ракових клітин, що надмірно експресують катепсин О (Мігає еї аї., 2010). Крім цього, Київіп і співавт. сповістили про взаємозв'язок між поліморфізмом цього гену і ризиком захворювання на рак легенів (Кизвіп еї аї., 2004).

Вакуолярний білок, що сортує, 13 гомолог В (дріжджі) (МР513В)

МРБ13В був ідентифікований як периферичний мембранний білок, локалізований у комплексу Гольджі, де він накладається на матричний білок ЗМ130 цис-Гольджі-мережі. Із

Зо субклітинною локалізацією узгоджується той факт, що виснаження МР5О1З3В під дією іРНК приводить до фрагментації комплексу Гольджі до міні-купок (Зейегі еї аї!., 2011). Коіептаїпенп і співавт. (2003) ідентифікували ген СОНІ, відомий також як МР513ЗВ, в межах критичної ділянки хромосоми 8422, з якою асоціюють синдром Коена (КоІептаїпеп еї аї!., 2003). Мутації з втратою функції у гені МР51З3В призводять до аутосомно-рецисивного синдрому Коена (5ейегі еї аї., 2011). Мутації МР5З13В та інших генів були описані для захворювань на рак шлунка і колоректальний рак із мікросателітною нестабільністю (Ап еї а!., 2012).

Білок, подібний до продукту 1 гену СЗЕ1, який контролює сегрегацію хромосом (дріжджі)

СЕ)

Було показано, що ген схильності до клітинного апоптозу (С5Е1І) регулює декілька клітинних механізмів, включаючи контрольну точку мітотичного веретена поділу, а також проліферацію і апоптоз. С5ЕТЇ. локалізований як у цитоплазмі, так і у ядрах клітин. Ядерний

С5ЕТЇ. регулює транскрипційну активність білка р53, головного білка-супресора пухлинного росту (Као еї аї.,, 2011; Тапака еї аїЇ., 2007). Цитоплазматичний С5Е1Ї| пов'язаний із мікротрубочками, і було показано, що цей зв'язок є причиною стимуляції інвадоподій і підсилення міграції пухлинних клітин (Таі еї аЇ., 2010). Висока ступінь експресії С5ЕТІ. спостерігається у більшості типів раку, таких як доброякісні і злоякісні меланоцитарні новоутворення шкіри (Вопі еї аї., 1999), карцинома ендометрію (Реїго еї аї., 2001), карцинома яєчників (Вгизітапп, 2004), рак молочної залози (Вепгепз еї аї., 2001), уротеліальнаї карциноми сечового міхура (Спапд еї аї.,, 2012), і було показано, що його експресія корелює з прогресуванням раку. Сайленсинг С5Е1Ї. може виявитися потенційним терапевтичним підходом до лікування раку товстої кишки (2Пи еї аї., 2013).

Дигідропропіламідиназа-подібний 4 (ОРУБІ 4)

Споріднений дигідропропіламідиназі білок 4 (ОРУБІ4) є відомим як регулятор розвитку нейронів гіпокампу. ОРУ5БІ 4 бере участь у регуляції росту, поляризації і дифереціації клітин зубного епітелію у процесі морфогенезу зачатка зуба (УазиКаула еї аїЇ.,, 2013). У деяких дослідженнях показано, що ОРУБІ 4 відіграє роль у сповільненні росту аксонів, очевидно, за рахунок інгібування полімеризації мікротрубочок, а також вперше виявлений взаємозв'язок з віментином під час ядерної конденсації перед загибеллю нейронів (АуЇбмогій еї а!., 2009). р53, ген-супресор пухлинного росту, який часто є мутованим у широкому спектрі пухлин, відіграє бо важливу роль у підтриманні цілісності геному. Експресія фактором ОРУБІ 4 як мРНК, так і білка специфічно індукувалися протипухлинними препаратами у р5З-профіцитних клітинах. ОРУБІ 4 є фактором, що індукує апоптоз, який контролюється ро53 у відповідь на пошкодження ДНК (Кітига еї аї., 2011).

Гама-субодиниця бесб1 (5ЗЕСб610)

ЗЕСб1у, компонент гетеротримерного білкового каналу, що включає субодиниці 5ЕСЄ1а, ВД і

УМ, є членом транслокону 5ЕСб1 (Сгеепієїй апа Нідп, 1999). Комплекс 5ЕСб61 утворює трансмембранну пору для транслокації поліпетидів, що ростуть, у порожнину ЕК, а також для інтеграції трансмембранних білків у ліпідний бішар ЕК (О5Брогпе еї аїЇ., 2005). 5ЕСб1у є необхідним для виживання пухлинних клітин і для клітинної відповіді на стрес ендоплазматичного ретикулуму. Крім цього, він надзвичайно високо експресується у злоякісних клітинах і майже відсутній у здорових клітинах (І и еї аї., 2009). Здійснення інактивації експресії

ЗЕСб61у приводило до апоптозу і деактивації сигналу для виживання ЕСЕК/АКТ (І и еї аї., 2009), а також до інгібування росту пухлинних клітин (Меїдегі еї аї., 2012).

ОВМ'І-подібний 1 (5. сегемізіаеє) (ОКМОІ 1)

Гени людини (ОКМОЇ 1, ОКМОІ2 ії ОКМОІ 3) експресуються у всіх тканинах дорослого організму та плоду. Вони кодують трансмембранні білки, заякорені у ендоплазматичному ретикулумі, які, як вважають, беруть участь у фолдингу білків у ЕК. За допомогою аналізу геномних послідовностей Ніе!тдміві і співавт. (2002) картували ген ОКМОЇ1 в локусі 2432.2 хромосоми (Ніетамібї еї аї., 2002). Білюи ОКМОЇ є головними регуляторами біосинтезу церамідів у клітинах ссавців (Зіом/ апа Умайепрего, 2012). Експресія ОКМОЇ1 специфічно знижується у випадку мутацій у презаніліні 1 (РБ1) (Агакі еї а!., 2008).

Пеканекс-подібний З (Огозорпйа) (РСМХІ 3)

Пеканекс-подібний білок З (РСМХІ- 3) є білком, що проходить крізь мембрану декілька разів.

Він належить до сімейства пеканексів.

Ген РСМХГІЗ картували на ділянці хромосоми 11412.1-д413. Три нових пухлино-асоційованих точки розриву для транслокацій, були розташовані на ділянці хромосоми 11413 між маркерами 01154933 ії 0115546. Таким чином, РСМХІЗ, можливо, є асоційованим із хромосомою 11413 геном, відповідальним за розвиток хвороб (мап еї а!., 2000).

Малий ядерний рибонуклеопротеїн 200 кДа (5) (ЗМАМР200)

Зо Сплайсинг пре-мРНК каталізується сплайсосомою, комплексом спеціалізованої РНК і субодиниць білка, який видаляє інтрони з транскрибованого сегменту пре-мРНК. Сплайсосома складається з малих ядерних РНК-білків (МЯРНП) Ш1, 02, 04, 05 ї Об, разом із приблизно 80 консервативними білками. ЗМАКМР200 є геном, необхідним для розплітання дуплексу Ш4/6, стадія, яка є суттєвою для каталітичної активації сплайсосоми (Маєаег еї аї., 2009). Експресію

ЗМАКМР200 виявили у серці, головному мозку, плаценті, легенях, печінці, скелетних м'язах, нирках і підшлунковій залозі (7Ппйао еї аЇ., 2009). Нещодавно були відкрито, що мутації в

ЗМЕМР200 пов'язані з аутосомно-домінантною пігментною дистрофією сітківки (аакР) (Вепадіїо еїаї., 2011; и єї аї., 2012).

ЗАМ домен, 5НЗ домен і сигнали ядерної локалізації 1 (ЗАМ5М1)

ЗАМ5МІ є членом нового сімейства генів, передбачуваних адаптерних і каркасних білків, що містять ЗНЗ і ЗАМ (альфа-спіральний мотив) домени. ЗАМ5МІ експресується в гематопоетичних клітинах, м'язах, серці, головному мозку, легенях, підшлунковій залозі, ендотеліальних клітинах і мієломах. Було показано, що експресія ендогенного БЗАМеМІ є надмірною у первинних В-клітин після дії стимуляторів, що індукують диференціацію і проліферацію, а дослідження трансдукції вказують на те, що 5БАМ5М1 відіграє роль стимулятора у диференціації В-клітин у плазматичні клітини (Вгапаїйї еї аї., 2010). Лінії клітин і первинні клітини, отримані від пацієнтів із гострою мієлоїдною лейкемією і множинною мієломою, експресують ЗАМ5МІ1 (Сіацаїйо еї аїІ., 2001). Експресія ЗАМ5МІ1 була зниженою у лініях клітин крупноклітинної карциноми легенів Саіш-б (Матада єї аї., 2008). 5АМ5МІ1 диференційно експресується при раку, асоційованому з виразковим колітом (Уагапаре еї аї., 2011).

Перетворювач сигналів і активатор транскрипції 2, 113 кДа (5ТАТ2)

ЗТГТАТ2 є новим джерелом у колоректальному і шкірному канцерогенезі, який може спричиняти підвищення експресії і секреції прозапальних медіаторів, що у свою чергу активує сигнальний шлях за участі онкогенного БТАТЗ (Сатего еї аІ., 2010). 5ТАТ2 є медіатором, критичним для активації апоптозу, індукованого інтерфероном І типу. Що є більш важливим, дефекти експресії або ядерної локалізації ЗТАТ2 можуть зменшити ефективність імунотерапії інтерфероном | типу (Котего-У/еамег еї аї., 2010). Більш низька експресія 5ТАТ2 в астроцитомах низького ступеню злоякісності була виявлена при порівнянні з астроцитомами бо високого ступеню злоякісності. Результати показали існуючий зв'язок між 5ТАТ і сигнальним шляхом за участі РРАКдаттіа у гліальних пухлинах і додатково підтвердили очікувану важливу роль факторів ТАТ у регуляції росту і диференціації цих пухлин (Еппгтапп еї аї., 2008).

Комплекс транскрипції ССК4-МОТ, субодиниця 1 (СМОТ1)

Деаденілазний комплекс ССК4-МОТ складається з принаймні дев'яти ферментних і неферментних субодиниць. СМОТІ відіграє важливу роль у виявленні ферментативної активності комплексу ССК4-МОТ, і, таким чином, є критичним фактором у контролі деаденілювання мРНК і розпаду мРНК. Виснаження СМОТІ1 структурно і функціонально руйнує комплекс СС4-МОТ і стабілізує МРНК, що приводить до приросту у трансляції, що викликає стрес-опосередкований апоптоз у ЕК. Мо і співавт. дійшли до висновку, що СМОТІ сприяє життєздатності клітин, забезпечуючи активність ССК4-МОТ деаденілази (По еї аї., 2011).

Опосередковане міРНК виснаження ендогенного СМОТІ1 або інших субодиниць Ссг4-Мої у клітинах раку молочної залози приводить до дерегуляції генів-мішеней ЕКаїрпа (підвищеної індукції генів-мішеней ЕКа - ТТЕ1 їі с-Мус). Ці факти визначають, що комплекс Сог4-Мої виконує функцію репресора транскрипції у сигнальному шляху ядерних рецепторів, що відповідає розумінню молекулярних шляхів, пов'язаних із раком (мМіпкіег єї аї., 2006).

Серин-гідроксиметилтрансфераза 2 (мітохондріальна) (ЗНМ12)

Ген 5НМТ2 кодує мітохондріальну форму піридоксальфосфат-залежного ферменту, який каталізує оборотну реакцію серину і тетрагідрофолату з утворенням гліцину і 5,10- метилентетрагідрофолату. Продукт, що кодується, несе головну відповідальність за синтез гліцину. Очікується, що у полігенному захворюванні, яким є рак легенів, взаємодія між генами відіграє важливу роль у визначенні фенотипової варіабельності захворювань Взаємодії поліморфізмів МТНЕКбЄ77, МТНЕКІ298 і 5НМТ можуть мати значний вплив на генетичну нестабільність пацієнтів, хворих на рак легенів. Було показано, що стосується цитогенетичних змін, що у лімфоцитів пацієнтів, хворих на рак легенів, які піддавались дії специфічного для табака канцерогену 4-(метилнітрозаміно)-1-(З-піридил)-1-бутанону (ММК), спостерігалася значно підвищена частота цитогенетичного пошкодження у присутності МТНЕК 677, МТНЕК 1298 і алельних варіантів ЗНМТ (РізКас-СоМПег еї аї., 2011). Фармакогеномні дослідження ролі поліморфізму гену ЗНМТ у ефективності протоколів із 5-РО і БОЇ РІК! для пацієнтів із колоректальним раком виявили значний ефект, що приводив також до змін у загальній

Зо виживаності (Тітаг еї аї., 2006).

Прото-онкоген дип В ФОМВ)

Учп В є членом сімейства АР-1 (білок-активатор 1) димерних факторов транскрипції. Фактор транскрипції АР-1 бере участь у клітинній проліферації, трансформації і загибелі (Фпацііап апа

Кагіп, 2002). дипВ піддається регуляції через шлях МЕ-еВ, і позитивна регуляція дипВ, викликана дією НОР, може відігравати важливу роль у регуляції клітинної проліферації і клітинній інвазії через експресію ММР-9 (Гее апа Кіт, 2012). Очевидно, що УипВ відіграє роль онкогена у лімфомах, особливо у ходжкінських лімфомах (Зпацшіап, 2010). дипВ є дуже важливим регулятором р16, що знаходиться вище по ходу процесу і бере участь у підтриманні процесу клітинного старіння, що блокує злоякісне переродження ТАС. Таким чином, «ипВ напевно відіграє важливу роль у контролі канцерогенезу передміхурової залози (Копізпі еї аї., 2008). УипВ сприяє інвазивності пухлини і підсилює ангіогенез у МНІ-дефіцитних клітинах ссВСс (Каппо евї а!., 2012).

Трансформуючий кислий біспіральний білок З (ТАССЗ)

ТАССЗ існує у комплексі з сп-ТОС (надмірно експресованим геном пухлин товстої кишки і печінки) і клатрином, який перехресно зшиває мікротрубочки у кінетохорних волокнах. ТАССЗ експресується у певних проліферативних тканинах, включаючи яєчка, легені, селезінку, кісний мозок, тимус і лейкоцити периферичної крові Експресія ТАССЗ змінюється у деяких типах пухлин людини. У клітинах ТАССЗ локалізований як у хромосомах, так у мікротрубочках веретена, але не в астральних мікротрубочках (Ноод апа Коуїеє, 2011). Експресія ТАССЗ корелювала з експресією р5З3, і пацієнти, у пухлинах яких спостерігалася підвищена експресія

ТАССЗ і р53, мали значно гірший прогноз, ніж пацієнти, у пухлинах яких був виявлений низький рівень експресії у обох препаратів після імунозабарвлення (Р-0,006). Вважається, що підвищення рівню ТАССЗ може сприяти проліферації НДРЛ і прогресуванню пухлини, і що рівень експресії ТАССЗ є значущим прогностичним фактором для кінцевого клінічного результату для НДРЛ (дипа еї аї., 2006). Тасс3 може бути негативним регулятором сигнального шляху Моїсі (Вагоо еї аї., 2010).

КАЮ5БА гомолог В (5. сегемізіає) (КАО5БАВ)

Білок КАО5БАВ репарації і рекомбінації ДНК є білком, що у людини кодується геном КАО5Б4В.

КАЮО5А4 зв'язується з дволанцюговою ДНК і виявляє АТФазну активність у присутності ДНК. бо Білок КАЮ54В людини є паралогом білка КАЮ5Б4, який відіграє важливу роль у гомологічній рекомбінації. Гомологічна рекомбінація (НК) є важливою для точної репарації дволанцюгових розривів (О58) у молекулі ДНК (Загаї єї аіІ., 2008). Нокдаун КАО5Б4В, гена, про який відомо, що він є соматично мутованим при раку, викликає хромосомну нестабільність (СІМ) у клітинах ссавців (МеМапизх еї аї., 2009) Підвищена експресія гену КАЮ54В значуще пов'язана з більш коротким часом до прогресування і пов'язана з гіршою О5 у пацієнтів із ГБМ (Огипаа еї аї., 2010).

Еукаріотичний фактор елонгації трансляції 2 (ЕЕЕ2)

ЕЕР2 кодує члена сімейства СТР-зв'язувальних факторів елонгації трансляції. Цей білок є важливим фактором для синтезу білків. Він сприяє СТР-залежній транслокації у ланцюзі білка, що росте, від А-сайту до Р-сайту рибосоми. ЕЕЕ2 високо експресувався у аденокарциномі легенів (АКЛ), але не в суміжній непухлинній тканині легенів. Передбачається, що еЕРг2 є антиапоптичним маркером у АКЛ, оскільки пацієнти з високим рівнем експресії егЕн2 демонструють значно вищу частоту розвитку ранніх рецидивів пухлини і значно гірший прогноз.

Сайленсинг експресії еЕР2 підвищував елонгацію мітохондрій, клітинну аутофагію і чутливість до цисплатину. Більш того, еЕБ2 був сумоїлованим у клітинах АКЛ, і сумоїлування еЕЕ2 корелювало з лікарською резистентністю (Спеп еї аї., 20112). ЕЕР2 є привабливою мішенню протиракової терапії, оскільки інгібування ЕЕБ2 викликає швидку зупинку синтезу білків, індукуючи апоптоз і приводячи кінець кінцем до клітинної смерті. Викликаний міРНК сайленсинг

ЕЕБ2 приводив до специфічної цитотоксичності для пухлинних клітин (Спеп еї аї., 20116;

МушІпег еїа!ї., 2008).

Циклін А2 (ССМА2)

ССМА2 належить до висококонсервативного сімейства циклінів. Цикліни відіграють роль регуляторів кіназ СОК. Різні цикліни виявляють різні картини експресії і деградації, які роблять свій внесок у часову координацію кожної події мітотичного циклу (ЮОезПпрапаєе еї аї., 2005). Циклін

А2 людини є ключовим регулятором проходження 5-фази і входження в мітоз. ССМАЗ2 зв'язує і активує кінази СОС2 або СОК2, і таким чином сприяє переходам у клітинному циклі, як від (11 до 5-фази, так і від 52 до М-фази (Нопаа єї аї., 2012). Мутація, ампліфікація і надекспресія цього гена, які змінюють проходження клітин через клітинний цикл, часто спостерігаються у різних пухлинах і можуть сприяти онкогенезу (Соорег еї аї., 2009; Каг5 єї аї., 2011; Кіт еї аї.,

Зо 2011; ТотрКіп5 еї аїІ., 2011). Крім цього, біло описано, що експресія ССМА2 асоціюється з несприятливим прогнозом у декількох типах раку (Уазтееп еї аїЇ.,, 2003) і що підвищена експресія цикліну А корелює з більш короткою тривалістю життя (Бобабвнпі еї а1., 1998).

Ген 1, що трансформує нейроепітеліальні клітини (МЕТ) 41

МЕТІ є частиною сімейства факторів обміну Кпо-гуаніннуклеотидів. Члени цього сімейства активують Ко білки, каталізуя обмін ГДФ на ГТФф. Білок, який кодується МЕТІ, взаємодіє з КпоА усередині ядра клітини і може відігравати певну роль у репарації пошкоджень у ДНК після дії іонізуючого випромінювання.

Ген МЕТІ, але не опіоїдні рецептори, експресується у клітинах аденокарциномі молочної залози і може сприяти їх міграції (Есітоміс еї аї., 2011). Має місце позитивна регуляція МЕТІ у тканинах раку шлунка (РШ), і він є рушійною силою інвазивного фенотипу цього захворювання (Згоцді апа Виггідде, 2011). МЕТІ відіграє важливу роль у міграції та інвазії клітин РШ, які є ключовими аспектами прогресування РШ (Веппей еї а!., 2011). Більш високі рівні експресії Кос і МЕТІ при раку передміхурової залози людини після короткострокової ендокринної терапії свідчать про те, що КпоС і МЕТІ можуть використовуватися як терапевтичні мішені під час ендокринної терапії (Каугаїа еї аї., 2012).

Хромосома 11 відкритої рамки зчитування 4 (С110огі24)

С110гі24 був ідентифікований у публікації Ту"еїЇ5 і співавт. (2001). Ген С110г124 не має схожості ні з яким іншим геном, і його функціональне призначення невідоме. Нозерн-блот аналіз виявив високий рівень експресії 1.9-кб транскрипту у серці, плаценті, печінці, підшлунковій залозі і товстій кишці. Більш низькі рівні були виявлені у головному мозку, легенях, скелетних м'язах, нирках, селезінці, передміхуровій залозі, яєчках, яєчниках і тонкій кишці, а дуже низькі рівні були виявлені у тимусі і лейкоцитах (ТугеїЇ5 єї аї., 2001). Білок С110огі24 довжиною у 449 амінокислот міститься на ділянці хромосоми 11413. Ця ділянка описана як ділянка, що характеризує схильність до багатьох типів раку (звидтипаззоп еї аї., 2009; Ригаце еї аї., 2011).

Регулятор конденсації хромосом 1 (КСС1)

Регулятор конденсації хромосом 1 (КСС1) є фактором обміну гуаніннуклеотидів для ГГФази

Кап. Локальна генерація Кап-ГІФ за участі КССІ на хроматині є критичною для нуклеоцитоплазматичного транспорту, формування мітотичного веретена і формування ядерної оболонки (Нізакотаге еї аї., 2010). Деякі дані означають, що зв'язування з хромосомами таких бо регуляторів мітозу, як КСС1, Мад2 і сурвівін є суттєвим фактором для проходження мітозу (Но еїга!ї., 2008). УМопд і співавт. виявили, що рівень КапГтТФ у ядрі знижується при протіканні ранніх стадій апоптозу, що корелює з імобілізацією КСС1 на хромосомах. Отже, вони висловили припущення, що КСС1 зчитує гістоновий код, створений каспаза-активованою М5И, щоб стимулювати апоптоз шляхом зменшення рівню КапГТФ у ядрі (УмМопо еї аї., 2009).

Сімейство антигенів меланоми Е, 1 (МАСЕН1)

Найбільш відомі члени суперсімейства МАСЕ (меланома-асоційовані антигени) експресуються у пухлинах, яєчках і тканинах плоду. Вони були описані як раково-тестикулярні антигени підгрупи МАСБЕ-І. Пептиди підгрупи МАСБЕ-Ї успішно використовувалися для вакцинації пептид-навантаженими ДК (МезйЦе еї а!І., 1998; Магспапа еї аї., 1999; Магспапа еї аї., 1999;

Магспапа еї аї., 1995; Тпигпег єї а!., 1999). У протилежність цьому, деякі гени МАСЕ (підгрупи

МАСЕЕ-ЇІЇ), такі як МАСЕРЕТ, повсюдно експресуються в усіх досліджених тканинах дорослого організму і плодів, а також у пухлинах багатьох типів, включаючи пухлини яєчників, молочної залози, шийки матки, меланоми і при лейкемії (МезЦе еї аЇ., 1998; Магспапа еї аї., 1999;

Магспапа еї аї., 1999; Магспапа еї аї., 1995; Тпигпег єї аї.,, 1999). Тим не менш, надекспресія

МАСЕР1 була виявлена у клітинах НДРЛ (Тзаї еї аї., 2007) ії у 79 95 пацієнтів тайванського походження, хворих на колоректальний рак (Спипо еї а!., 2010).

Не-5МС субодиниця 02 комплексу конденсину І (МСАРО2)

Конденсини є гетеропентамерними комплексами, які біли вперше ідентифіковані як структурні компоненти мітотичних хромосом. МСАРО2 є суттєвим компонентом конденсинового комплексу людини, який є необхідним для конденсації мітотичних хромосом. Виснаження

МСАРБІ2 впливає на вирівнювання хромосом у метафазі і призводить до затримки входження в анафазу (Умаїгіп апа І едадпеих, 2005). Проведені нещодавно дослідження взаємозв'язку и взаємозалежності показали, що локус 12р13 хромосоми є джерелом генетичних варіантів, що мають схильність до хвороби Альцгеймера (АБ). Аналіз асоціацій окремих маркерів виявив, що обидва 5МР у МСАРО2 (157311174 і г52072374) характеризуються номінальними рівнями значущості р (р-0,0491 і 0,0116, відповідно). Цей генетичний аналіз надав свідоцтва того, що локус 12р13 хромосоми асоціюється з АО у населення китайського походження (І і єї а!., 2009).

Хромосома 12 відкритої рамки зчитування 44 (С1101144)

Проводячи у базах даних пошук ортологів білка, що взаємодіє з АЮої13 мушки Огозорпійа,

Зо Мегсег і співавт. (2009) ідентифікували АТО101 людини, також відомий як С1201144 (Мегсег еї а!., 2009). Ген АТО101 був картований на ділянці 2413 хромосоми. Було висловлено очікування, що білок, у якому простежено 218 амінокислот, є гідрофільним цитозольним білком (НозоКажа еї аї,, 2009). Макроаутофагія - це катаболічний процес опосередкованої лізосомами деградації цитоплазматичних білків, органел і макромолекул. Білки АТО, такі як АТО101, необхідні для утворення аутофагосом, двомембранних везикул, які оточують і ізолюють цитоплазматичний вантаж перед злиттям із лізосомами. АТО101 (С12о0ог1і44) є необхідним для аутофагії (Мегсег еї а!., 2009).

Домени НЕСТ і КІ 0, що містять член ЕЗ убіквітин-протеїн лігази 4 (НЕКСЯ4)

НЕКС4 належить до сімейства убіквітин-лігаз НЕКС, усі вони містять домен НЕСТ і принаймні 1 КСС1 (МІМ 179710)-подібний домен (КІ 0). Очікується, що НЕСТ-домен, що складається з 350 амінокислот, каталізує утворення тіоестеру з убіквітином перед переносом його до субстрату, також передбачається, що КІ О діє як фактор обміну гуаніннуклеотидів для невеликих (з-білків (НосПпгаійпег еї аїЇ.,, 2005). ЕЗ Уубіквітин-лігаза Негс4, хоча повсюдно експресуються в усіх тканинах, найбільше експресується в яєчках, особливо під час сперматогенезу. Лігаза Негс4 необхідна для визрівання і видалення цитоплазматичних крапельок, щоб сперматозоїди набули повної функціональності (Роагідне? апа біємай, 2007).

Зв'язувальний білок З мРНК гена, що кодує інсуліноподібний фактор росту 2 (ІСЕ2ВРЗ)

ІСЕ2ВРЗ є членом сімейства РНК-зв'язувальних білків мРНК інсуліноподібного фактору росту ІЇ, що бере участь у локалізації, обороті і контролі трансляції мРНК. Цей білок містить декілька КН-доменів (К-гомологічних), які важливі для зв'язування РНК і про які відомо, що вони беруть участь у синтезі і метаболізмі РНК. Експресія відбувається головним чином під час розвитку ембріону, і вона була описана для деяких пухлин. Таким чином, вважається. що

ІСР2ВРЗ є канцероембріональним білком (іао еї аї., 2005). ІСБ2ВРЗ3 може сприяти проліферації пухлинних клітин, підвищуючи синтез білка ІСБЕ-ІЇ та викликаючи адгезію і інвазію клітин через стабілізацію СО44-мРНК (Ріпаеєїє-Нозеу апа Хи, 2012). Крім цього, експресія

ІСЕР2ВРЗ вивчалася у багатьох новоутвореннях людини. Отримується все більше свідоцтв, що він є посередником у міграції, інвазії і виживанні клітин і у розвитку метастазів пухлин (депо еї а!., 2009; Кабрбаган еї а!ї., 2010; 1 еїаї., 2011; іао еї аї., 2011; и єї аї., 2011; Нулапа еї аї., 2012;

Затапіа еї аї., 2012) і також можливо, що він бере участь у ангіогенезі (Зимабіпі еї аї., 2011; бо Спеп еї аї.,, 2012). У аденокарциномах легенів більш висока частота експресії ІСЕ2ВРЗ може бути виявленою у помірно або слабодиференційованих аденокарциномах, що може бути пов'язано з їх агресивною біологічною поведінкою (Ріпаеї5-Нозеу евї а!., 2010; ВеЦІап еї а!., 2012;

Еіпаєїбв-Нозеу апа Хи, 2012).

Гомолог білка 6 циклу поділу клітин (5.сегемівіає) (СОСб)

Білок СОСб виконує функцію регулятора на ранніх стадіях реплікації ДНК. Він локалізований у ядрі під час фази С1 клітинного циклу, але переходить у цитоплазму на початку фази 5. Крім цього, припускається, що СОСб регулює активацію контрольної точки реплікації шляхом взаємодії з АТК у клітинах вищих еукаріотів (Уозпіда еї аї!І., 2010). СОСб є також суттєвим чинником для реплікації ДНК, і його дерегуляція відіграє роль у канцерогенезі. Було знайдено, що негативна регуляція СОСб за допомогою інтерференції РНК (ІРНК) перешкоджає проліферації клітин і сприяє апоптозу (І ай еї аїІ., 2006). Була виявлена надекспресія СОСб при декількох типах раку. Серед типів раку, пухлини яких надмірно експресують СОСб, можна згадати рак шлунка (ТзиКатоїо еї аїЇ., 2008), пухлини головного мозку (Ойіа еї аї., 2001), плоскоклітинний рак порожнини рота (Репа еї аї., 2008), карциному шийки матки (У/апо еї аї., 20096) і злоякісну мезотеліому (Котадопоїї єї аї., 2009).

Білок активації фібробластів, альфа (БАР)

Білок активації фібробластів (БАР) є інтегральним мембранним глікопротеїном ІІ типу, що належить до сімейства серинових протеаз. Передбачувана протеазна активність серинового типу ЕАР-альфа та характер її індукції іп мімо можуть свідчити про роль цієї молекули у контролі росту фібробластів або епітелі«ально-мезенхімальних взаємодіях під час розвитку і відновлення тканин і епітеліального канцерогенезу (Зсапіап еї аїЇ., 1994). Більшість нормальних тканин дорослого організму і доброякісних епітеліальних пухлин демонструють невелику або невиявлювану експресію БАР. Однак експресія БАР виявлена у стромі більш ніж 90 95 злоякісних пухлин молочної залози, товстої і прямої кишки, легенів, шкіри і підшлункової залози, фібробластів ран, що загоюються, сарком м'яких тканин і деяких мезенхімальних ембріональних клітин ЕАР може відігравати певну роль у рості ракової пухлини і розвитку метастазів за рахунок процесів адгезії і міграції клітин, а також швидкої деградації компонентів ЕСМ. Таким чином, він є присутнім на пухлинних клітинах, які проникають до ЕСМ, і клітинах ендотелію, що беруть участь в ангіогенезі, але не експресується в неактивних клітинах того ж типу (Оої2під еї аї., 2005;

Зо Кеппеаду евї а!., 2009; Вецнія єї а!., 1993; Вецйід евї а!., 1994; Зсапіап еї а)ї., 1994; 7Напа єї аі., 2010а).

Сімейство сигнальних білків типу М/іпдіеєз55 вірусів ММТУ, що мають інтеграційний модуль, член 5А (МУМТ5А)

Взагалі М/піза регулює багато клітинних функцій, таких як проліферація, диференціація, міграція, адгезія і полярність (Кікиспі еї аїЇ.,, 2012). Він експресується у недиференційованих ембріональних стовбурових клітинах людини (Каїой, 2008). УУМТ5А класифікується як нетрансформуючий член сімейства М/МТ, роль якого у канцерогенезі залишається невизначеною. Він виявляє пригнічуючу дію на пухлини деяких типів раку (щитоподібної залози, головного мозку, молочної залози, товстої і прямої кишки), але має місце його аберантна позитивна регуляція при раку легенів, шлунка і передміхурової залози (їі еї аї., 2010).

Онкогенний УУМТ5А активує канонічний сигнальний шлях М/МТ у ракових стовбурових клітинах для самовідновлення і неканонічний сигнальний шлях М/МТ на межі поділу пухлина/строма для інвазії та метастазування (Каїой апа Каїой, 2007). Експресія УМУМТ5А була описана для багатьох типів пухлин. Наприклад, аномальна експресія білка МУпібза спостерігалася у 28 95 випадків раку передміхурової залози, де вона сприяє агресивності пухлини (Уататоїйо еї аї., 2010). Більш того, було описано, що надмірна експресія М/МТ5А асоціюється з несприятливим прогнозом і (або) зростанням ступеню злоякісності раку яєчнику (Вадідійап еї аї., 2009), меланоми (ба Рогпо еї а!., 2008; Меегагаїпа єї а!., 2002), ГБМ (ХУи єї аї., 2007), раку легенів (Ниапоа еї аї., 2005) і раку підшлункової залози (КіркКа еї а!., 2007). Вірогідно, що у ГЦК канонічний сигнальний шлях УУМТ сприяє ініціації пухлини, а неканонічний сигнальний шлях У/МТ - прогресії пухлини (Хи2идиПи еї а!., 2009).

ТРХЗ, зв'язаний із мікротрубочками, гомолог (Хепориз Іаемів) (ТРХ2)

ТРХ2 є фактором формування веретена поділу. Він є необхідним для нормального формування мітотичного веретена і мікротрубочок у процесі апоптозу. ТРХ2 є необхідним для залежної від хроматину і (або) кінетохору нуклеації мікротрубочок (Віга апа Нутап, 2008; Мо55 еї аІ., 2009). Щойно синтезований ТРХ2 є необхідним для майже всієї активації Ає!цгога А і для повного синтезу р5З і фосфорилювання іп мімо під час дозрівання ооцитів (Разсгеаи еї аї., 2009).

ТРХЗІ є асоційованим з клітинами білком, який надмірно експресується у багатьох типах пухлин, таких як менінгіома (5імагі еї аї., 2010), плоскоклітинний рак гортані (5ССІ) (Согаез еї аї., 2010), плоскоклітинний рак порожнини рота (5СС) (ЗПідеїзпПі еї а!., 2009), гепатоцелюлярні карциноми бо (ГЦК) (Зам еї аї,, 2010), пухлина підшлункової залози (Умагпег еї аї., 2009), рак яєчників

(Катакгізнпа еї аї!., 2010), плоскоклітинна карцинома легенів (Гіп еї аї., 2006; Ма еї аї., 2006). Він часто надмірно експресується сумісно з А!йгога-А, приводячи до утворення ново функціональної одиниці з онкогенними властивостями (Авіегіїї еї аІ., 2010). Експресія ТРХ2 є прогностичним індикатором раку легенів (Кадага еї аї., 2009).

Рецептор гіалуронан-опосередкованої рухливості (КНАММ) (НММЕ)

Рецептор гіалуронан-опосередкованої рухливості КНАММ (НММКЕК) виконує різні функції у клітині, а також у клітинній мембрані. КНАММ можна експортувати на поверхню клітин, де він зв'язує гіалуронову кислоту (НА) і взаємодіє з НА-рецептором СО44. Такі процеси, як рухливість, загоєння ран і інвазія модулюються КНАММ (Зопг апа Епдеїапа, 2008). КНАММ (рецептор для НУА-опосередкованої рухливості) є одним із рецепторів для гіалуронану (НУА) (Саге5 апа РійагеКі, 2000). Ракові клітини також експонують сайти зв'язування (С044, КНАММ, тощо) для НУА, і НУА захищає ракові клітини від атаки імунних клітин. Рівень НУА у сироватці часто є підвищеним у пацієнтів із метастазами (ОєїІресп еї аїЇ., 1997). Крім цього, було висловлено припущення, що взаємодія НУА з КНАММ (НММЕ) і 2044 на ракових клітинах є важливою для сприяння прогресії і дисемінації пухлини (Гі еї аї., 20005). Крім цього, КНАММ надмірно експресується у тканинах декількох типів ракових пухлин (Т7апКом еї аї., 2011); (Кгатег єї аї., 2010); (Гмагоск еї а!., 2010); (Зпідеї5Ні єї а!., 2009); (/Лобес еї аї!., 2008); (Ії єї аї., 2000а)).

АБАМ металопептидазний домен 8 (АЮАМВ)

АБАМВ8 є членом сімейства АБАМ (домен дезінтегрину і металопротеїнази) Багато видів

АБАМ, включаючи АБАМВ8, експресуються у злоякісних пухлинах людини, де вони беруть участь у регулюванні активності фактора росту і функцій інтегрина, що призводить до стимулювання росту і інвазії пухлин (Моспігикі апа ОКада, 2007). Експресія АСАМ8 показала позитивну кореляцію з ЕСЕК. Обидва головним чином експресувалися у цитоплазмі і на клітинній мембрані (Уми еї аї., 2008). АБАМ8 інтенсивно експресувався у більшості досліджених видів раку легенів. Екзогенна експресія АСАМ8 підвищувала міграційну активність клітин ссавців, що є показником того, що АБАМ8 може відігравати значну роль у прогресуванні раку легенів (Іпікаума єї аї.,, 2004). АРАМ8 пов'язаний з несприятливим прогнозом раку легенів (Негпапае? еї аІ.,, 2010). Надмірна експресія АРАМ8 асоціюється з меншою тривалістю життя пацієнтів, і він

Зо служив хорошим провісником ризику віддалених метастазів при КСС (Коетег еї аї., 20046;

Коетег еї аї., 2004а). Крім цього, рівні експресії і протеазна активність АЮАМ8 корелювали з інвазійною активністю клітин гліоми, що свідчить про те, що АРАМ8 може відігравати значну роль у інвазії пухлин при раку головного мозку (УмМідероег еї а!., 2006).

Колаген, тип МІ, альфа-3 (СОЇ бАЗ)

СОЇ бАЗ кодує альфа-3 ланцюг, один із трьох альфа-ланцюгів колагену типу МІ. Було показано, що домени білка зв'язують білки позаклітинного матриксу. Ця взаємодія пояснює важливість цього колагену в організації компонентів матриксу.

Ремоделювання позаклітинного матриксу шляхом надекспресії колагену МІ сприяє розвитку резистентності клітин раку яєчника до дії цисплатину. Присутність колагену МІ має зв'язок із ступенем злоякісності пухлини, прогностичним фактором для раку яєчника (Зпегтап-Ваиві єї аі,, 2003). СОЇ бАЗ надмірно експресується у тканинах колоректальної пухлини (Зтій еї аї., 2009а), карциноми слинної залози (І еїмо еї аІ., 2005) і диференційно експресується при раку шлунка (Уапд еї аї., 2007). СОЇ бАЗ був ідентифікований як один із семи генів із пухлино- специфічними сплайс-варіантами. Підтверджені пухлино-специфічні зміни сплайсингу були послідовними, даючи змогу легко розділити нормальні і ракові зразки і у деяких випадках навіть зразки різних стадій розвитку пухлини (ТПогзеп еї аї., 2008).

Антиген на поверхні клітин Тпу-1 (ТНМ1)

Тпу-1 (2090) є заякореним на глікозилфосфатиділінозитолі (ОРІ) глікопротеїном із молекулярною масою 25-37 кДа, який експресується на багатьох видах клітин, включаючи Т- клітини, тимоцити, нейрони, клітини ендотелію і фібробласти. Активація Тпу-ї може сприяти активації Т-клітин. Тпу-ї також впливає на численні біологічні процеси неімунної природи, включаючи клітинну адгезію, ріст аксонів, ріст пухлини, пригнічення росту пухлини, міграцію, загоєння ран і клітинну смерть. Тпу-1 є важливим регулятором міжклітинної взаємодії і взаємодії клітини з матриксом, він відіграє важливу роль у регенерації нервів, метастазуванні, запаленні і фіброзі (Кеде апа Надоод, 20065; Кеде апа Надоод, 2006ба). Більш того, Тпу-1 є, очевидно, маркером для ангіогенезу у дорослих, але не у ембріонів. Позитивна регуляція Тпу-1 цитокінами, але не факторами росту, свідчить про важливість запалення у патогенезі ангіогенезу у дорослих (І ее еї аї., 1998). Спостерігається значно підвищена експресія Тпу-1 у ядрах клітин раку легенів у порівнянні з нормальними тканинами або з доброякісними бо пухлинами легенів, і вона є одним із факторів, що мають відношення до прогнозу у пацієнтів,

хворих на НДРП. Таким чином, Тпу-1ї може використовуватися як новий маркер латентного періоду росту злоякісних пухлин при діагностиці патології раку легенів (Спеп еї аї., 20055). Тпу-1 можна вважати сурогатним маркером для різних видів стовбурових клітин (мезенхімальних стовбурових клітин, стовбурових клітин печінки ("овальних клітин") (Маб55оп еї аї., 2006), стовбурових клітин, отриманих із кератоцитів (МаКатига еї аїЇ., 2006), і гематопоетичних стовбурових клітин (Уататхакі еї аї., 2009).

Дейодиназа, йодтиронін, тип ІІ (0102)

Білок, що кодується геном 0ІО2, належить до сімейства йодтиронін-дейодиназ. Він експресується на високому рівні у щитоподібній залозі і може значно сприяти відносному підвищенню продукції ТЗ щитоподібною залозою у пацієнтів з хворобою Грейвса і аденомою щитоподібної залози (Меуєег еї аї., 2008); (де Зоиа Меуєег еї аї!., 2005)). Картина експресії генів значно відрізняється для різних типів розповсюдження назофарингеальної карциноми (МРС), "нагору" ії "донизу". Експресія гена БІО2 вище для типу прогресування "донизу" (донизу - віддалені метастази), ніж для типу прогресування "нагору" (локальний ріст і інвазія у основі черепа), що може мати безпосередній зв'язок із метастатичним потенціалом МРС (Гіапод еї аї., 2008). мРНК 012, так само як і власне 0БІО2, експресуються у пухлинах головного мозку (Мигакаті еї аїЇ., 2000). 0ІО2 є присутньою у легенях, її рівень подібний у тканинах периферичного раку легенів і центрального раку легенів (Ууам/л7уп5кКа еї аї., 2003).

Періостин, остеобласт-специфічний фактор (РОЗТМ)

РОБТМ, ген, який кодує білок, подібний до сімейства фасциклінів, причетний до виживання клітин і ангіогенезу, привернув увагу як перспективний маркер прогресування пухлин людини для раку різних типів (Киап еї аї., 2009).

Високий рівень експресії білка періостину або мРНК був виявлений у більшості солідних пухлин, включаючи карциноми молочної залози (2Ппапо еї аї., 20105), товстої кишки (Кікиспі еї а!.,, 2008), голови і шиї (Кидо еї аї!., 2006), підшлункової залози (Каппо еї аї., 2008), папілярного раку щитоподібної залози (Рирріп еї аї., 2008), карциноми передміхурової залози (Тібспіег еї аї., 2010), яєчників (Спо еї аї., 2010), легенів (ТаКапаті еї аї., 2008) і печінки ((Хізрап еї аї., 2010), а також плоскоклітинній карциномі стравоходу (Куоп еї аї!., 2009). Періостин експресується на аномально високому рівні при раку легенів, це корелює з ангіогенезом, інвазією і

Зо матастазуванням (ТаКкапаті еї аї., 2008). Сайленсинг періостину у клітинах недрібноклітинного раку легенів (НДРЛ) А549 інгібує ріст пухлинних клітин і зменшує інвазію клітин (Уми еї аї., 2013).

ЗІ ІТ1 (гомолог 5ІйЙ 1 (Огозорпійа)), 5І 112 (гомолог 5ІЇй 2 (Огозорпійа))

ЗТ (51ІТ1, 51ІТ2 ї 51173) є сімейством секретованих білків, які є посередниками у позиційних взаємодіях між клітинами та їхнім оточенням під час розвитку з використанням сигнального шляху за участі КОВО-рецепторів (НіпскК, 2004). Однак сигнальний шлях

ЗИТ/КОВО не обмежений процесами розвитку, і втрата цих стимуляторів, очевидно, відіграє важливу роль у процесі прогресування пухлини. Сімейства 5Іій і Коро вважаються кандидатами у гени-супресори пухлин, оскільки їх промотори часто є гіперметильованими у разі епітеліального раку (Магауап і співавт., 2006; Зсптій і співавт., 2007; гай і співавт., 2003).

Приблизно у 50 95 зразків пухлин молочної залози людини експресія генів ЗІ ІТ2 або 513 є пригніченою (Зпагта і співавт, 2007). Гіперметилювання 51112 часто виявлялося у хворих на

НАДРЛ і асоціювалося з різними клінічними ознаками (Зи7икі і співавт., 2013).

ТІХЗ (Т-клітинний лейкоз, гомеобокс 3)

ТІХЗ (відомий також як ЕМХ або НОХ1112) належить до сімейства генів-сиріт, що містять гомеобокс, вони кодують ядерні фактори транскрипції, що зв'язують ДНК. Члени сімейства генів

НОХІ11 відрізняються тим, що треонін-47 заміщує цитозин у висококонсервативному гомеодомені (Оеєаг і співавт., 1993). ТХЗ унікально експресується у довгастому мозку, що розвивається. Він є необхідним для належного формування вісцеральних релейних сенсорних нейронів першого порядку і більшості (нор)адренергічних центрів стволової частини головного мозку, особливо тих, що причетні до фізіологічного контролю серцево-судинної і респіраторної систем (Оіап і співавт., 2001). Експресія ТІ ХЗ була також виявлена у зразках тканин хворих на лейкемію, у 20 95 дітей і 13 965 дорослих, що потерпають від Т-клітинної гострої лімфоцитної лейкемії (Саме і співавт., 2004), хоча цей ген ніколи не приймав участь у диференціації нормальних Т-клітин (Ееїтапао і співавт., 2004).

СЕР192 (Центросомальний білок 192 кДа)

Центросоми відіграють важливу роль у різних клітинних процесах, включаючи формування веретена поділу і сегрегацію хромосом. СЕР192 є хромосомним білком, який відіграє ключову роль у біогенезі і функціонуванні центросоми у ссавців, ЮОгозорпійа і С. еїедапе5 (соте?-Реїтегіа і співавт., 2012). Він стимулює формування клітинного каркаса, на якому кільцеві комплекси гама-

тубуліну та інші білки, що беруть участь у нуклеації мікротрубочок і формуванні веретена поділу, набувають функціональність під час мітозу (соте?-Реїтегпіа і співавт., 2007).

АМК51А (анкіриновий повтор і стерильний альфа-мотив, домен, що містить 1А)

Анкіриновий повтор і білок ТА, що містить БАМ-домен, є білком, який в організмі людини кодується геном АМКО1ТА (Мадавзе і співавт., 1996). Вперше АМКЗ1А був описаний як мішень і передавач сигналу рецепторних тирозинкіназ на зразок ЕСЕК і РОСЕК (Рапавеу і співавт, 2002), а більш нещодавно - як партнер по взаємодії з рецепторною тирозинкіназою ЕрпАвВ (5піп і співавт., 2007). У нещодавно проведеному дослідження однонуклеотидні поліморфні (ЗМР) маркери 348 пацієнтів із НДРЛ на пізніх стадіях піддавали генотипуванню. Були виявлені 17 найкращих 5МР-кандидатів, пов'язаних з прогнозуванням. ЗМР знаходилися в геномній ділянці гену АМКОТА (І ее і співавт., 2013).

СЕР250 (центросомальний білок 250 кДа)

Ген СЕР250 кодує коровий центросомальний білок, необхідний для подвоєння центріолей під час інтерфази клітинного циклу (Мауог і співавт., 2002). Використовуючи радіаційні гібриди,

Егу і спіавт. (1998) картували ген СЕР250 на хромосомі 20, приблизно на ділянці 20411.2 (Егу і співавт., 1998). Мауог і співавт. (2002) виявили, що надекспресія СЕР250О в клітинній лінії остеосаркоми людини приводить до формування великих асоційованих із центросомами структур. Надекспресія СЕР250 не заважала розділу центросом або поділу клітин, що вказує на те, що СЕР250 дисоціює від центросом під впливом активності, яка регулюється клітинним циклом (Мауог і співавт, 2002).

МОМ! (МОМ, гомолог мідазину (дріжджі))

МОМ, гомолог мідазину (дріжджі) є білком, який в організмі людини кодується геном МОМ.

Мідазин є присутнім як однокопійний ген, який кодує висококонсервативний білок молекулярною масою приблизно 600 кдДа в усіх еукаріотах, для яких існують дані. У людини ген картується на ба15 і кодує передбачуваний білок, що складається з 5596 залишків (632 кДа) (Сагбрагіпо і сірроп5, 2002). Нещодавно було показано, що МОМІ є мутованим у хворих на рак молочної залози підтипу люмінальний В. МОМІ1 може брати участь у розвитку і у гормонорезистентності цього агресивного підтипу (Согпеп і співавт., 2014).

ОГЕМІ1 (олфактомедин 1)

ОГЕМ'І, який також має назву ноелін-1, є секретованим глікопротеїном, що належить до сімейства білків, які містять олфактомединовий домен і відіграють важливу роль у регуляції продукції клітин нервового гребінця з нервової трубки (Вагетрацт і співавт., 2000).

Олфактомедин був первісно ідентифікований як головний компонент слизового шару, який оточує хемосенсорні дендрити нюхових нейронів (КиїКагпі і співавт., 2000). Експресія білка олфактомедину 1 була значно вищою у аденокарциномі легенів, ніж у тканинах раку легенів інших гістологічних типів і нормальних тканинах легенів (Ми і співавт., 2010). Крім цього, спостерігається дерегуляція ОЇ ЕМІ1 при раку ендометрію, саркомі Юінга і нейробластомі (М/опО і співавт., 2007; АІПапаег і співавт., 2002; Кпап і співавт., 2001).

ВИВІ1В (брунькування, що не інгібується гомологом бензімідазолу 1 бета (дріжджі))

ВИВІВ, також відомий під назвою ВибК1, є коровим компонентом мітотичної контрольної точки, який зв'язується 3 і інгібує Сас20-активований комплекс стимуляції анафази (АРС/ССас20), убіквітин ЕЗ-лігазою, що запускає анафазу за рахунок регуляції опосередкованого сепаразою розщеплення кілець когезину, які утримують сестринські хроматиди разом (Вакег і співавт., 2004). ВиИБК1 не тільки бере участь у належній сегрегації хромосом шляхом активації у контрольній точці мітотичного циклу, але також шляхом регуляції прикріплення хромосом до веретена (МаїЇшмгеапи і співавт., 2009; Гатрзоп і Кароог, 2005). У багатьох формах раку було виявлено порушення функції контрольної точки веретена. Був встановлений зв'язок мутацій в ВирК1 з мозаїчною переміжною анеуплоїдією (ММА), синдром, який у людини спостерігається рідко, для якого характерна анеуплоїдизація, схильність до утворення пухлин і декілька характерних прогероїдних особливостей, включаючи коротку тривалість життя, невеликий зріст і розумову відсталість, катаракту і незбалансований генетичний поліморфізм (Маїзиига і співавт., 2006).

РІКА (фосфатидилінозитол-4-кіназа, каталітична, альфа)

Очікується, що у клітинах організму людини присутні чотири різні фосфатидилінозитол-4- кінази (РІ«4К). Ці ізоферменти (РІКА, РІ4КВ, РІ4К2А і РІ4-К2В) каталізують фосфорилювання фосфатидилінозитолу (РіаІп5) на цитоплазматичній поверхні клітинних мембран, приводячи до отримання фосфатидилінозитол-4-фосфату (Рідіп54Р) (Міподцие і УмМацди, 2012). РІКА головним чином знаходили у ендоплазматичному ретикулумі (ЕК). Очевидно, що її функції полягають як у регулюванні формування сайтів виходу із ЕК (Вішпепіа!-Реггу і співавт., 2006), а бо також у регулюванні концентрації РідІп54Р у плазмовій мембрані (Ваїйа і співавт., 2008). Група дослідників виявила, що більше РІ4КА мРНК міститься у ГЦК, ніж у нормальних здорових тканинах. Ця позитивна регуляція значуще корелювала як із низьким ступенем диференціації, так і з високою швидкістю проліферації у ГЦК. Таким чином, РІ4КА можливо використовувати як молекулярний маркер з метою удосконалення прогностичних моделей для ГЦК (Процадо і співавт., 2014).

АШЕККВ (кіназа Айгога В)

Кіназа Аєйгога В є білком, функція якого полягає у прикріпленні мітотичного веретена до центромер (Кіт і співавт., 2011). АОККВ локалізується з мікротрубочками біля кінетохор (КипйоКи і співавт., 2003). Кінази групи А!йгога надмірно експресуються у багатьох лініях пухлинних клітин, що дозволяє припустити, що ці кінази можуть відігравати певну роль в онкогенезі, і вони вже стали потенційними мішенями при діагностиці раку ї для терапії (Ри і співавт., 2007). Нещодавно був ідентифікований генетичний підпис п'яти генів (ТОР2А, АОККВ,

ВКЕМІ, СОК' ї ЕО5), які тісно пов'язані з кінцевим клінічним результатом у пацієнтів з НДРЛ. Ці результати можуть свідчити, що гени, які беруть участь у конденсації хромосом, такі як АШЕКВ, можливо, пов'язані з властивостями подібно притаманним стовбуровим клітинам, і вони можуть служити для прогнозу виживання при аденокарциномі легенів (РегиптаїЇ і співавт., 2012).

ЗІ СЗА2 (сімейство переносників розчинених речовин З (активатори транспорту двоосновних і нейтральних амінокислот, член 2) 5І СЗА2 включає легку субодиницю транспортеру великих нейтральних амінокислот (І АТ), який також має назву С098 (кластер диференціації 98) (І етайге і співавт., 2005). Гетеродимер сС0роО8 складається з важкого ланцюга типу ІЇ однопрохідного трансмембранного білка (С0ре8пс, також відомий як важкий ланцюг антигену 4Е2 або ЕРЕР-1; кодується генами 5І СЗА?2 і 5ІсЗа?2 у людини і мишей, відповідно) вагою приблизно 80 - 85 кДа, який зв'язаний дисульфідним зв'язком із легким ланцюгом білка, що проходить крізь мембрану декілька разів, вагою приблизно 40 кДа (Оемеб5 і Воуд, 2000). Функція СОО8псС полягає в підсиленні сигнальних властивостей інтегринів і в транспорті амінокислот. Обидві ці функції можуть сприяти виживанню і проліферації клітин (Сапіог і сіп5брегоу, 2012). Багато пухлин експресують СЮУ8Ис (БІ СЗАЗ2), і його експресія корелює з несприятливим прогнозом при лімфомах В-клітин. Крім цього, майже всі дослідження, у яких вивчалася експресія СЮО8пс або легких ланцюгів СОО8 у

Зо солідних пухлинах, демонструють, що їх експресія корелює з прогресуючими або метастатичними пухлинами (Каїга і співавт., 2009).

ІЕТ81 (внутрішньоджгутиковий транспорт 81 гомолог (Спі(атудотопав))

Внутрішньоджгутиковьій транспорт (ІЕТ) попередників війок, таких як тубулін, із цитоплазми до кінчиків війок, є ланкою побудови конструкції війки, волосоподібної органели, знайденої у більшості клітин еукаріотів. Нокдаун ІЕТ81 і експерименти з урятування з точковими мутантами показали, що тубулін, що зв'язується ІРТ81, є необхідним для циліогенезу у клітинах людини (Вподага)и і співавт., 2013). Разом із ІЄТ74/72, ІЄТ81 утворює коровий комплекс для побудови частинок ІРТ, які є необхідними для формування війок (І искКег і співавт., 2005).

Соо4 (компонент олігомерного комплексу Гольджі 4)

Комплекс СОС складається з восьми субодиниць, що мають назву СОС1-- (Опдаг і співавт., 2002; ММпуїе і Мипго, 2001), згрупованих у два субкомплекси: СОС1-4 (Доля А) і СОС5-8 (Доля

В) (подаг і співавт., 2005). Функція комплексу СОС полягає у утримуванні везикул, у яких відбувається рециклінг резидентних білків апарату Гольджі (таких як ферменти гликозилювання (РоКгоу5Кауа і співавт., 2011) Ген СО04 картується в локусі 16д22.1 хромосоми (Кеупаег»: і співавт., 2009). Опдаг і співавт. (2002) дійшли до висновку, що СбО(04 має найважливіше значення для структури і функціональної активності апарату Гольджі і що він може впливати на внурішньоклітинний транспорт мембран (ШШпадаг і співавт., 2002).

МОВРІ (ядерний кеп-зв'язувальний білок, субодиниця 1, 80 кДа)

Ядерний кеп-зв'язувальний білковий комплекс є РНК-зв'язувальним білком, який зв'язується з 5'-сепом РНК-полімерази ІІ. КаїаоКа і співавт. (1994) описали клонування гена, що кодує ядерний кеп-зв'язувальний білок (МСВРІ1) молекулярною масою 80 кДа, виявлений у екстрактах ядер клітин Нега, які, можливо, беруть участь у сплайсингу мРНК і експорті РНК (Каїаока і співавт., 1994). Шляхом гібридизації геномної ДНК із панелі гібридів соматичних клітин Спадміск і співавт. (1996) картували ген МСВРІ в локусі 9434.1 (Спаду/іскК і співавт., 1996).

МЕНЕН (нейрофіламент, важкий поліпептид)

МЕРН, який кодує важкий ланцюг нейрофіламенту, є одним із головних компонентів нейрофіламентів нейронального цитоскелету. Ген, що кодує поліпептид важкого ланцюга нейрофіламенту (МЕНЕН, 200 кДа) знаходиться у полосі хромосоми 22412.2, його запропонували використовувати як ДНК-маркер пресимптоматичного діагнозу сімейства нейрофіброматозів 2 бо типу (МЕ2). Про втрату негативної регуляції МЕРЕН повідомлялось здебільшого при пухлинах вегетативних нервів людини або при центральних нейроцитомах (Мепа еї аї., 2001; Зедаї еї аї., 1994). Крім цього, спостерігалась відсутність або зниження експресії МЕЕН у клітинах раку передміхурової залози (ЗспіІеіспег еї аї., 1997), світлоклітинних пухлин епітеліоїдних тканин (Тапака єї аї., 2000) і дрібноклітинної карциноми легенів (Воро5 еї аЇ., 2006) у людини. Що цікаво, надмірна експресія МЕРЕН порушувала структуру і функціональну активність клітин і спричиняла загибель клітин (52ебБепуї еї а!., 2002).

Повний опис винаходу

Якщо не зазначено інше, під нижче наведеними термінами, що використовуються у цьому описі, розуміються наступні поняття.

Термін "пептид" використовується в цьому описі для позначення серії амінокислотних залишків, що з'єднані одне з одним зазвичай пептидним зв'язком між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Бажано, щоб пептиди були довжиною у 9 амінокислот, але можуть бути такими короткими, як довжиною у 8 амінокислот, і такими довгими, як довжиною у 10, 11, 12, 13 або 14 амінокислот, а у випадку пептидів, що зв'язані з молекулами МНС ЇЇ класу, вони можуть досягати такої довжини, як 15, 16, 17, 18, 19 або 20 амінокислот.

Термін "пептид" використовується також для позначення солей серії амінокислотних залишків, що з'єднані одне з одним зазвичай пептидним зв'язком між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Переважно, щоб ці солі були фармацевтично прийнятними солями.

Термін "пептид" повинен включати "олігопептид". Термін "олігопептид" використовується в цьому описі для позначення серії амінокислотних залишків, що з'єднані одне з одним зазвичай пептидними зв'язками між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот.

Довжина олігопептиду не критична для цього винаходу за умови, що він містить правильний епітоп чи епітопи. Олігопептиди зазвичай коротші, ніж довжиною близько 30 амінокислотних залишків, і довші, ніж довжиною близько 15 амінокислотних залишків.

Термін "пептиди за цим винаходом" повинен включати пептиди, що складаються або містять пептид згідно з наведеним вище визначенням відповідно до послідовностей від зЗЕО ІЮ МО 1 до

ЗЕО І МО 92.

Зо Термін "поліпептид" використовується для позначення серії амінокислотних залишків, що з'єднані одне з одним зазвичай пептидними зв'язками між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Довжина поліпептиду не критична для цього винаходу за умови, що він містить правильні епітопи. На відміну до термінів "пептид" і "олігопептид", під терміном "поліпептид" маються на увазі молекули, що містять більш ніж 30 амінокислотних залишків.

Пептид, олігопептид, білок або полінуклеотид має назву "їімуногенного" щодо такої молекули (і, отже, є "імуногеном" в межах цього винаходу), якщо він здатний індукувати імунну відповідь.

У межах цього винаходу імуногенність точніше визначається як здатність викликати відповідь Т- клітин. Отже, "імуногеном" може бути молекула, яка здатна індукувати імунну відповідь, і що стосується цього винаходу, молекула, що здатна індукувати відповідь Т-клітин. В іншому аспекті імуноген може бути пептидом, комплексом пептиду з МНС, олігопептидом і (або) білком, який використовується для продукції специфічних антитіл або ТКР проти нього. "Епітоп" Т-клітини потребує короткого пептиду, який зв'язаний із рецептором молекули МНС

Ї класу, утворюючи потрійний комплекс (альфа-ланцюг молекули МНС і класу, бета-2- мікроглобулін і пептид), який може розпізнаватися Т-клітиною, що несе відповідний Т-клітинний рецептор, який зв'язується із комплексом МНС/пептид із належної афінністю. Пептиди, які зв'язані з молекулами МНС І класу, зазвичай мають довжину в 8-14 амінокислот, і, найбільш типово, довжину в 9 амінокислот.

У людини є три різні генетичні локуси, які кодують молекули МНС І класу (молекули МНС людини мають також визначаються як лейкоцитарні антигени людини (НГА)): НГА-А, НІ А-В і

НІГ А-С. НІ А-Ах01, НІ А-Ах02 і НІ А-В«:07 є прикладами різних алелів МНС І класу, які можуть експресуватися з цих локусів.

Таблиця 2: Частоти експресії Е для НІ АхАб2 і найбільш поширених серотипів НГ А-ОВ

Частоти отримані з частот виявлення гаплотипів бі серед населення США, адаптовано з публікації Могі і співавт (Могі еї аї., 1997) з використанням формули Харді-Вайнберга: Е - 1 - (1 -

Сюг. Комбінація Ах02 з певними алелями НІ А-ОЕ. внаслідок незрівноваженого зчеплення може бути збагаченою або збідненою у порівнянні з передбачуваною на основі індивідуальних частот виявлення Детальну інформацію див у Спапоск і співавт (Спапоск еї аї., 2004).

Таблиця 2

НИ ПИЛ о зів американського населення європеоїдної раси монголоїдної раси овб 7/7 аби | 933,7961711111 25196111 191 рве | 296 | 58956 2юЮ-(| 18696 | -:( 2196 9 Щщ

Таким чином, для терапевтичних і діагностичних цілей дуже бажано використовувати пептид, який зв'язується з належною афінністю з декількома різними рецепторами НІ А ІІ класу.

Пептид, що зв'язується з декількома різними молекулами НіА | класу, має назву проміскуїтетного зв'язувача.

Для цілей цього винаходу посилання на послідовність ДНК означає як одноланцюгову, так і дволанцюгову ДНК. Отже, конкретна послідовність, якщо контекст на вказує на інше, відноситься до одноланцюгової ДНК такої послідовності, дуплекса такої послідовності з її комплементом (дволанцюгова ДНК) і комплементу такої послідовності. Термін "кодуюча ділянка" відноситься до тієї частини гену, яка або природно, або нормально кодує продукт експресії цього гену в його природному геномному оточенні, тобто, до ділянки, що кодує іп мімо природний продукт експресії гену.

Кодуюча ділянка може бути ділянкою немутованого ("нормального"), мутованого або зміненого гена, або навіть ділянкою послідовності ДНК або гена, повністю синтезованого в лабораторії з використанням методів, добре відомих фахівцям у галузі синтезу ДНК.

Термін "нуклеотидна послідовність" відноситься до гетерополімеру дезоксирибонуклеотида.

Нуклеотидна послідовність, що кодує конкретний пептид, олігопептид або поліпептид, може зустрічатися в природі або може бути сконструйована синтетично. Загалом, сегменти ДНК, які кодують пептиди, поліпептиди та білки за цим винаходом, зібрані з фрагментів кКДНК їі коротких олігонуклеотидних лінкерів або з серії олігонулеотидів з утворенням синтетичного гена, що здатний експресуватися в рекомбінантній транскрипційній одиниці, що містить регуляторні елементи, які отримані з оперона мікроорганізму або віруса.

Термін "нуклеотидне кодування пептиду" в контексті цього винаходу означає нуклеотидну послідовність, що кодує пептид, включаючи штучні (створені руками людини) старт- і стоп- кодони, сумісні з біологічною системою, якою ця послідовність буде експресуватися.

Термін "продукт експресії" означає поліпептид або білок, який є природним трансляційним продуктом гена та будь-якої нуклеїново-кислотної послідовності, що кодує еквіваленти, які є результатом виродження генетичного коду, і, таким чином, кодує ту ж амінокислоту (ті ж

Зо амінокислоти).

Термін "фрагмент", стосовно кодуючої послідовності, означає частину ДНК, яка вміщує менш ніж повну кодуючу ділянку, і продукт експресії якої зберігає по суті ту ж біологічну функцію чи активність, що й продукт експресії повної кодуючої ділянки.

Термін "сегмент ДНК" відноситься до полімеру ДНК у формі окремого фрагмента чи як компонент більшої конструкції ДНК, що одержаний з ДНК, виділеної принаймні один раз по суті в чистій формі, тобто без забруднюючих ендогенних матеріалів та в кількості чи концентрації, яка дає змогу ідентифікувати, виконувати маніпуляції та відновлювати сегмент і його складові нуклеотидні послідовності за допомогою стандартних біохімічних методів, наприклад, з використанням вектору клонування. Такі сегменти надаються у формі відкритої рамки зчитування, без порушень внутрішніми нетрансльованими послідовностями, чи інтронів, які зазвичай присутні в еукаріотичних генах. Послідовності нетрансльованих ДНК можуть бути присутні за відкритою рамкою зчитування, де вони не заважають маніпуляціям або експресії кодуючих ділянок.

Термін "праймер" означає коротку нуклеїново-кислотну послідовність, котра може бути спарена з одним ланцюгом ДНК та надає вільний З'ОН-кінець, на якому ДНК-полімераза починає синтез дезоксирибонуклеотидного ланцюга.

Термін "промотор" означає ділянку ДНК, яка бере участь у зв'язуванні РНК-полімерази для ініціації транскрипції.

Термін "виділений" означає, що матеріал видаляється зі свого первісного середовища (наприклад, природного середовища, якщо він має природне походження). Наприклад, існуючий у природі полінуклеотид чи поліпептид, присутній у живих тваринах, не є виділеним, але той самий полінуклеотид чи поліпептид, відокремлений від якихось чи всіх співіснуючих матеріалів в природній системі, є виділеним. Такі полінуклеотиди можуть бути часткою вектору, і (або) такі полінуклеотиди чи поліпептиди можуть становити частину композиції і все ж таки бути виділеними, якщо такий вектор чи композиція не є частиною свого природного середовища.

Ці полінуклеотиди та рекомбінантні чи імуногенні поліпептиди, розкриті відповідно до цього винаходу, також можуть бути в "очищеній" формі. Термін ««очищений" не вимагає абсолютної чистоти; скоріше він має відносне значення та може включати препарати високого ступеню очищення або препарати, які тільки частково очищені, в тому сенсі, як спеціалісти в цій галузі розуміють такі терміни. Наприклад, окремі клони, виділені з бібліотеки КДНК, були стандартним чином очищені до електрофоретичної однорідності. Очищення вихідного матеріалу чи природного матеріалу принаймні на порядок величини, переважно на два-три порядки, та більш переважно, на чотири-п'ять порядків величини, чітко передбачається в цьому винаході. Крім того, заявлений поліпептид, який має чистоту переважно в 99,999, або принаймні в 99,99 95 чи 99,9 95; і навіть бажано 99 95 за масою чи більше, також чітко пропонується у винаході.

Нуклеїнові кислоти та поліпептиди як продукти експресі, що розкриваються відповідно до цього винаходу, а також вектори експресії, які вміщують такі нуклеїнові кислоти і (або) такі поліпептиди, можуть бути в "збагаченій формі". Термін "збагачений" в тому виді, в якому він використовується тут, означає, що концентрація матеріалу принаймні приблизно в 2, 5, 10, 100 або 1000 разів перевищує його природну концентрацію (наприклад), бажано 0,01 95, за масою, принаймні краще приблизно 0,195 за масою. Також маються на увазі збагачені препарати приблизно в 0,5 9, 1 У, 5 Уо, 10 95 та 20 95 за масою. Послідовності, конструкції, вектори, клони

Зо та інші матеріали, які складають цей винахід, можуть, що більш сприятливо, бути у збагаченій чи виділений формі.

Термін "активний фрагмент" означає фрагмент, що генерує імунну реакцію (тобто має імуногенну активність) при введенні індивідуально чи, необов'язково, з прийнятним ад'ювантом, тварині, наприклад, ссавцю, такому як кролик чи миша, і також включаючи людину, до того ж така імунна реакція має вид стимуляції Т-клітинної відповіді у тварини-реципієнта, такої як людина. Альтернативно, "активний фрагмент" також може використовуватись для індукції Т- клітинної відповіді іп міго.

В цьому винаході терміни "частка", "сегмент" і "фрагмент", якщо вони використовуються по відношенню до поліпептидів, означають безперервну послідовність залишків, таких як амінокислотні залишки, причому ця послідовність утворює підгрупу більшої послідовності.

Наприклад, якщо поліпептид був підданий обробці будь-якою з типових ендопептидаз, таких як трипсин або хімотрипсин, олігопептиди, одержані в результаті такої обробки, будуть представляти частки, сегменти чи фрагменти початкового поліпептиду. Якщо такі терміни використовуються стосовно полінуклеотидів, вони означають продукти, одержані після обробки згаданих полінуклеотидів будь-якою з типових ендонуклеаз.

Відповідно до цього винаходу, термін "відсоткова ідентичність" або "відсоток ідентичності" відносно послідовності означає, що послідовність порівнюється із заявленою або описаною послідовністю після вирівнювання послідовності, яка порівнюється ("Послідовність, що порівнюється"), з описаною або заявленою послідовністю ("Контрольна послідовність").

Відсоткова ідентичність визначається відповідно до наведеної нижче формули:

Відсоткова ідентичність - 100 ЦІ - (С/А)) де С - кількість відмінностей між Контрольною послідовністю та Послідовністю, що порівнюється, на довжині вирівнювання між Контрольною послідовністю та Послідовністю, що порівнюється, де () кожна основа чи амінокислота в Контрольній послідовності, котра не має відповідної вирівняної основи чи амінокислоти у Послідовності, що порівнюється, і (ії) кожний розрив у Контрольній послідовності та () кожна вирівняна основа чи амінокислота в Контрольній послідовності, котра не має відповідної вирівняної основи чи амінокислоти у Послідовності, що порівнюється, складає 60 відмінність, і

Зо

(ійї) вирівнювання повинне починатися з позиції 1 вирівняних послідовностей; і К є числом основ або амінокислот у Контрольній послідовності по довжині вирівнювання з

Послідовністю, що порівнюється, причому будь-який розрив, створений у Контрольній послідовності, також вважається основою або амінокислотою.

Якщо існує вирівнювання між Послідовністю, що порівнюється, та Контрольною послідовністю, для якої відсоткова ідентичність, що розрахована вище, є приблизно рівною чи більшою, ніж зазначена мінімальна Відсоткова ідентичність, то Послідовність, що порівнюється, має зазначену мінімальну відсоткову ідентичність до Контрольної послідовності, хоча можуть існувати вирівнювання, в яких розрахована, як описано вище, Відсоткова ідентичність є меншою, ніж зазначена Відсоткова ідентичність.

Первісні (немодифіковані) пептиди, що розкриваються в цьому винаході, можуть модифікуватися заміщенням одного чи кількох залишків на різних, можливо, селективних, ділянках пептидного ланцюга, якщо не зазначено інакше.

Переважно, щоб ці заміщення знаходилися на кінці амінокислотного ланцюга. Такі заміщення можуть бути консервативного характеру, наприклад, коли одна амінокислота замінюється амінокислотою подібної структури та характеристик, наприклад, коли гідрофобна амінокислота замінюється іншою гідрофобною амінокислотою. Навіть більш консервативною буде заміна амінокислот такого ж чи подібного розміру та хімічного характеру, наприклад, коли лейцин замінюється на ізолейцин. В дослідженнях варіацій послідовностей в сімействах природних гомологічних білків певні амінокислотні заміщення допускаються частіше, ніж інші, і вони часто демонструють кореляцію зі схожістю за розміром, зарядом, полярністю та гідрофобністю між первісною амінокислотою та її заміною, і це є основою для визначення "консервативних заміщень".

Консервативні заміщення визначаються в цьому документі як обмін в межах однієї з наведених нижче п'яти груп: група 1 - малі аліфатичні, неполярні чи слабо полярні залишки (Аа, зег, ТАг, Рго, Су); група 2 - полярні, негативно заряджені залишки та їх аміди (Авр, Азп, СІМ,

Сп); група З - полярні, позитивно заряджені залишки (Ні, Аго, Гуз); група 4 - великі аліфатичні неполярні залишки (Меї, І ей, Пе, Маї, Сув); та група 5 - великі ароматичні залишки (Ре, Туг,

Тр).

Зо Менш консервативні заміщення можуть включати заміну однієї амінокислоти іншою, котра має подібні характеристики, але дещо відрізняється за розміром, наприклад, заміна аланіну залишком ізолейцину. Високо-неконсервативні заміни можуть включати заміщення кислої амінокислоти полярною, або навіть такою, що є основною за своїм характером. Такі "радикальні" заміщення не можуть, однак, відхилятись як потенційно неефективні, оскільки їх хімічні наслідки не є повністю прогнозованими, та радикальні заміщення також можуть несподівано призвести до сприятливих ефектів, які неможливо передбачити за простими хімічними принципами.

Звичайно, такі заміщення можуть включати структури, що відрізняються від звичайних | - амінокислот. Отже, ЮО-амінокислоти можуть заміщуватися І-амінокислотами, які зазвичай виявляються в антигенних пептидах цього винаходу та все ж охоплюються розкриттям в ньому.

Крім того, амінокислоти, які мають нестандартні К-групи (тобто Е-групи інші, ніж можна знайти в 20 стандартних амінокислотах природних білків) також можуть використовуватись для заміщення з метою отримання імуногенів та імуногенних поліпептидів відповідно до цього винаходу.

Якщо виявляється, що заміщення в більш ніж одній позиції приводять до утворення пептиду по суті з еквівалентною чи більшою антигенною активністю, як визначено нижче, тоді комбінації цих заміщень будуть досліджуватись з метою визначення, чи мають комбіновані заміщення додатковий чи синергічний вплив на антигенність пептиду. Як правило, в пептиді замінюються одночасно не більш ніж 4 позиції.

Пептиди за цим винаходом можуть бути подовжені аж до чотирьох амінокислот, тобто 1, 2, З або 4 амінокислоти можуть біти додані до будь-якого кінця у будь-якій комбінації між 4:0 і 0:4.

Комбінації подовжень за цим винаходом можуть бути проілюстровані таблицею 3:

Таблиця З 0 0,абої,абог,абоЗ, абод 41011 0 |б,абої,абог,абоЗ, або4

Амінокислотами для подовжень можуть бути пептиди вихідної послідовності білка або будь- яка інша амінокислота. Подовження може використовуватися для підвищення стабільності або розчинності пептидів.

Термін "Т-клітинна відповідь" означає специфічну проліферацію та активацію ефекторних функцій, індукованих пептидом іп мійго чи іп мімо. Для ЦТтТЛ, обмежених МНС класу І, ефекторними функціями можуть бути лізис клітин-мішеней із завантаженим пептидом чи пептидним прекурсором чи клітин-мішеней, природно презентуючих пептид, секреція цитокінів, переважно гамма-інтерферону, ТМЕ-альфа, або 1Л-2, індукована пептидом, секреція ефекторних молекул, переважно гранзимів чи перфоринів, індукована пептидом, або дегрануляція.

Переважно, коли ЦТЛ, специфічні по відношенню до пептиду з послідовністю від 5Е0 ІЮ МО: 1 до БЕО ІО МО: 92, досліджують у порівнянні із заміщеними пептидами, причому концентрація пептиду, за якої заміщені пептиди досягають половини максимального росту лізису відносно фонових значень, є не більше ніж 1 мМ, переважно не більше ніж 1 мкМ, ще більш переважно не більше ніж приблизно 1 нМ, і ще більш переважно не більше ніж приблизно 100 пМ, і найбільш переважно не більше ніж приблизно 10 пМ. Переважно також, щоб заміщений пептид розпізнавався ЦТЛ, отриманими від більш ніж однієї особи, принаймні двох, і більш переважно трьох осіб.

Отже, епітопи відповідно цього винаходу можуть бути ідентичними природним пухлино- асоційованим та пухлино-специфічним епітопам або можуть включати епітопи, які відрізняються не більше ніж на 4 залишки від контрольного пептиду, оскільки вони мають по суті ідентичну антигенну активність.

Стимуляція імунної відповіді залежить від присутності антигенів, що сприймаються імунною системою хазяїна як чужорідні. Відкриття пухлино-асоційованих антигенів зробило можливим в даний час використання імунної системи хазяїна для втручання в ріст пухлини. Зараз вивчається можливість використання для імунотерапії раку різних механізмів, як гуморальної, так і клітинної ланки імунної системи.

Зо Специфічні елементи клітинної імунної відповіді здатні специфічно розпізнавати та знищувати пухлинні клітини. Виділення цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) із популяції пухлино- інфільтруючих клітин або з периферичної крові говорить про те, що такі клітини відіграють важливу роль у природному імунному захисті проти раку. Важливу роль у цій відповіді відіграють, зокрема, СО8-позитивні Т-клітини, які розпізнають пептиди, зв'язані з молекулами головного комплексу гістосумісності | класу (МНС). Ці пептиди зазвичай складаються з 8-12 амінокислотних залишків, що отримані з білків або дефектних рибосомальних продуктів (ОРКІР), які містяться у цитозолі. Молекули МНС людини також визначаються як лейкоцитарні антигени людини (НГ А).

Молекули МНС І класу можна виявити в більшості клітин, що мають ядра, ці молекули презентують пептиди, які утворюються в результаті розщеплення протеолітичними ферментами переважно ендогенних, цитозольних білків чи ядерних білків, продуктів ОКІР та великих за розміром пептидів. Однак пептиди, одержані з ендосомальних компартментів чи екзогенних джерел, також часто зустрічаються на молекулах МНС | класу. Цей некласичний спосіб презентації І класом називається у науковій літературі крос-презентацієй.

Оскільки обидва типи реакцій, залежні від СО8 та СО4, спільно та синергічно роблять свій внесок у протипухлинну дію, для розробки протипухлинних вакцин важливими є ідентифікація та характеристика пухлино-асоційованих антигенів, які розпізнаються СО8-позитивними. ЦТЛ (молекули МН І класу) чи СОВ4- позитивними ЦТЛ (молекули МНС ІІ класу). Отже, метою цього винаходу є в розробка композицій пептидів, які вміщують пептиди, що зв'язуються з комплексами МНС будь-якого класу.

Беручи до уваги серйозні побічні ефекти і витрати, пов'язані з лікуванням раку, існує нагальна потреба у кращих методах прогнозування і діагностики. Отже, є потреба в ідентифікації інших чинників, які виконують роль біомаркерів раку взагалі і раку легенів зокрема.

Біль того, існує потреба ідентифікувати фактори, які можливо буде використовувати для лікування раку взагалі і раку шлунка зокрема.

Предметом цього винаходу є пептиди для лікування раку та інших пухлин, переважно ракових пухлин легенів, навіть більш переважно -- недрібноклітиннної карциноми легенів (НДРЛ), які надмірно чи виключно презентують пептиди за цим винаходом. Ці пептиди, за даними мас-спектрометрії, презентуються природно молекулами НІА на зразках тканин первинного раку легенів (див. приклад 1 і фігуру 1).

Вихідний ген/білок (який також визначається як "повнорозмірний білок" або "базовий білок"), із якого отримані пептиди, як було показано, відзначається високою надекспресією у клітинах недрібноклітиннної карциноми легенів, і для послідовностей від 5ЕО ІЮ МО 6б до 75 раку шлунка і гліобластоми у порівнянні з нормальними тканинами (див. приклад 2 і фігуру 2 для

НДРЛ) що свідчить про високий ступінь зв'язку пухлин із вихідними генами. Більш того, самі пептиди дуже надмірно презентуються на тканинах пухлини, але не на нормальних тканинах (див. приклад З і фігуру 3).

Зв'язані з НІГ А пептиди можуть розпізнаватися імунною системою, а саме Т-лімфоцитами/т- клітинами. Т-клітини можуть руйнувати клітини, що презентують розпізнаний комплекс

НГ А/пептид, наприклад, клітини раку легенів, що презентують отримані пептиди.

Було показано, що пептиди за цим винаходом здатні стимулювати відповідь Т-клітин і (або) надмірно презентуються, і, таким чином, можуть використовуватися для отримання антитіл і (або) ТКР, особливо рТКР за цим винаходом (див. приклад 4 і фігуру 4). Більш того, пептиди, якщо вони утворюють комплекси з відповідними молекулами МНС, також можуть використовуватися для продукції антитіл і (або) ТКР, особливо рТІКР за цим винаходом.

Відповідні способи добре відомі фахівцю у цій галузі, і їх описи можна знайти також у відповідній літературі. Отже, пептиди за цим винаходом можуть використовуватись для генерації імунної відповіді організму пацієнта, завдяки чому клітини пухлини можуть бути зруйновані. Імунна відповідь організму пацієнта може індукуватися прямим введенням пацієнту описаних пептидів або відповідних прекурсорних речовин (наприклад, подовжених пептидів, білків або нуклеїнових кислот, які кодують ці пептиди), ідеально в комбінації з агентом, що підвищує імунну реакцію (тобто, ад'ювантом). Можна очікувати, що імунна відповідь, що виникає в результаті такої терапевтичної вакцинації, є високо специфічною по відношенню до клітин пухлини, оскільки пептиди-мішені за цим винаходом не є присутніми на нормальних тканинах у достатній кількості копій, що попереджає ризик небажаних аутоїмунних реакцій проти нормальних клітин в організмі пацієнта.

Фармацевтичні композиції включають пептиди або у вільній формі, або у формі фармацевтично прийнятної солі. Термін "фармацевтично прийнятна сіль" в контексті цього винаходу означає похідну сполуку розкритих пептидів, в якій пептид модифікується шляхом створення кислої чи основної солі речовини. Наприклад, кислі солі готуються з вільної основи (як правило, де нейтральна форма лікарського засобу має нейтральну -МН»е-групу), за участю реакції з прийнятною кислотою. Прийнятні кислоти для приготування кислих солей включають органічні кислоти, такі, наприклад, як оцтова кислота, пропіонова кислота, гліколева кислота, піровиноградна кислота, щавлева кислота, яблучна кислота, малонова кислота, бурштинова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота, винна кислота, лимонна кислота, бензойна кислота, корична кислота, мигдальна кислота, метансульфокислота, етансульфокислота, п- толуолсульфокислота, саліцилова кислота і т. ін., а також неорганічні кислоти, наприклад, соляна кислота, бромистоводнева кислота, сірчана кислота, азотна кислота, фосфорна кислота і т. ін. ЇЇ навпаки, приготування основних солей кислотних компонентів, які можуть бути присутніми на пептиді, здійснюється з використанням фармацевтично прийнятної основи, такої як гідроксид натрію, гідроксид калію, гідроксид амонію, гідроксид кальцію, триметиламін і тому подібні.

В особливо переважному втіленні фармацевтичні композиції містять пептиди у вигляді солей оцтової кислоти (ацетати) або соляної кислоти (хлориди).

На додаток до можливості використання для лікування раку, пептиди за цим винаходом бо можуть також використовуватися як діагностичні реактиви. Оскільки пептиди генерувалися з клітин раку легенів і оскільки було визначено, що ці пептиди не є присутніми у нормальних тканинах або присутні у низькій кількості, ці пептиди можуть використовуватися для діагностики наявності раку.

Присутність пептидів за цим винаходом на біоптатах тканин може допомогти патоморфологу в діагностуванні раку. Виявлення певних пептидів за допомогою антитіл, мас-спектрометрії або інших методів, відомих фахівцям у цій галузі, може надати патоморфологу інформацію, чи є тканина злоякісною або запаленою або взагалі ураженою хворобою. Наявність груп пептидів може дозволити віднести хворі тканини до певного класу чи підкласу.

Виявлення пептидів на зразках хворої тканини дає можливість прийняти рішення відносно користі від методів лікування за участю імунної системи, особливо якщо відомо або передбачається, що Т-лімфоцити причетні до механізму дії. Втрата експресії МНС є добре відомим механізмом, за яким інфіковані або злоякісні клітини уникають імунного контролю.

Отже, наявність пептидів свідчить про те, що цей механізм не використовується клітинами, що аналізуються.

Пептиди за цим винаходом можливо використовувати для аналізу відповіді лімфоцитів на дію таких пептидів, такої як реакція Т-клітин або відповідь антитіл на пептид або комплекс пептиду і молекул МНС. Ці відповіді лімфоцитів можливо використовувати як прогностичні маркери для прийняття рішень щодо наступних терапевтичних дій. Ці відповіді можна також використовувати як сурогатні маркери в імунотерапевтичних підходах, що мають на меті викликати відповіді лімфоцитів у різний спосіб, наприклад, вакцинацією білками, нуклеїновими кислотами, аутологічними матеріалами, адоптивним перенесенням лімфоцитів. В закладах, де застосовують генну терапію, для оцінки побічних ефектів рекомендується проаналізувати реакції лімфоцитів на пептиди. Моніторинг реакцій лімфоцитів може також бути цінним інструментом під час обстеження при подальшому спостереженні після трансплантації, наприклад, для виявлення реакцій "трансплантат проти хазяїна" та "хазяїн проти трансплантата".

Пептиди за цим винаходом можуть використовуватися для продукції і розробки антитіл, специфічних до комплексів МНС/пептид. Вони можуть застосовуватися для лікування, націлюючи токсини або радіоактивні речовини на хворі тканини. Іншим використанням цих

Зо антитіл може бути націлювання радіонуклідів на хворі тканини з метою формування зображень, таких як позитронна емісійна томографія (ПЕТ). Таке використання може виявляти невеликі метастази або визначати розмір і точну локалізацію хворих тканин.

Таким чином, в ще одному аспекті цей винахід стосується способу отримання рекомбінантного антитіла, яке специфічно зв'язується з головним комплексом гістосумісності (МНС) людини І або ІІ класу, який входить до складу комплексу з антигенами, рестриктованими за НІГА, причому спосіб включає: імунізацію клітинами ссавців нелюдського походження, отриманих методами генної інженерії що експресують згаданий головний комплекс гістосумісності (МНС) людини І або ІЇ класу із розчинною формою молекули МНС І або ІІ класу, яка входить до складу комплексу зі згаданими антигенами, рестриктованими за НГ А; виділення молекул мРНК із клітин згаданих ссавців нелюдського походження, що продукують антитіла; отримання бібліотеки фагового дисплея, що містить фаги, які експонують молекули білка, який кодується згаданими молекулами мРНК; і виділення принаймні одного фага із згаданої бібліотеки фагового дисплея, причому згаданий принаймні один фаг експонує згадане антитіло, що специфічно зв'язується із згаданим головним комплексом гістосумісності (МНС) людини І або ІІ класу, який входить до складу комплексу із згаданим антигеном, рестриктованим за НІ А.

У ще одному аспекті цей винахід стосується антитіла, яке специфічно зв'язується з головним комплексом гістосумісності (МНС) людини | або ІЇ класу, який входить до складу комплексу з антигенами, рестриктованими за НіА, в якому антитіло переважно є поліклональним антитілом, моноклональним антитілом, біспецифічним антитілом і (або) хімерним антитілом.

У ще одному аспекті цей винахід стосується способу отримання згаданого антитіла, яке специфічно зв'язується з головним комплексом гістосумісності (МНС) людини | або ІІ класу, який входить до складу комплексу з антигенами, рестриктованими за НГ А, причому спосіб включає: імунізацію клітинами ссавців нелюдського походження, отриманих методами генної інженерії, що експресують згаданий головний комплекс гістосумісності (МНС) людини І або ІІ класу із розчинною формою молекули МНС І або ІІ класу, яка входить до складу комплексу зі згаданими антигенами, рестриктованими за НІ А; виділення молекул мРНК із клітин згаданих ссавців нелюдського походження, що продукують антитіла; отримання бібліотеки фагового дисплея, що містить фаги, які експонують молекули білка, який кодується згаданими молекулами мРНК; і 60 виділення принаймні одного фага із згаданої бібліотеки фагового дисплея, причому згаданий принаймні один фаг експонує згадане антитіло, що може специфічно зв'язуватися із згаданим головним комплексом гістосумісності (МНС) людини І або ІЇ класу, який входить до складу комплексу із згаданим антигеном, рестриктованим за НГ А. Відповідні способи продукування таких антитіл і одноланцюгових головних комплексів гістосумісності (МН) І або ІІ класу, а також інших інструментів отримання цих антитіл розкриті в заявках УМО 03/068201, УМО 2004/084798,

УМО 01/72768, МО 03/070752 і статтях: Сопеп Су, Оепкрегуд б, ем А, Ере! М, Кейег У.

Весотрбіпапі апіїбодієв м/ййпй МНО-гевігістейд, рерііде-5ресіїїс, Т-сеїЇ гтесеріог-їКе 5ресіїйсйу: пем/ 1ооі5 тю зщшау апіїдеп ргезепіайоп апа ТОВ-реріїде-МНО іпіегасіюп5ь. У Мо! Весодпії. 2003 Бер-

Осі16(5):324-32.; Юепкрега С, ем А, Еізепраспи І, Веппаг І. Вейег У. Зеїесіїме іагаєїіпа ої теїіапота апа АРСз5 ивіпд а гесотбіпапі апіроду міт ТСВ-їКе 5ресіїсйу аїкесієд маг а теїапота айгегепііайоп апіїдеп. У Іттипої. 2003 Бер 1;171(5):2197-207; і Сопеп СУ, Загід 0,

Матапо М, Тотаги О, Часобзоп 5, Вейег У. Оігесі рпепоїуріс апаіувіз ої Нитап МНС сіазз І апіїдеп ргезепіайоп: мізцаїї2айоп, доапійайоп, апа іп 5йми аеїесіюп ої питап міга! еріюрез ивіпд рерііде-зресіїїс, МНО-гевійсієй питап гесотбіпапі апіїродієб5. У Іттипої. 2003 Арг 15; 170(8) : 4349-61, які для цілей цього винаходу всі у прямій формі включені в цей документ шляхом посилання в усій повноті.

Переважно, антитіло зв'язується з спорідненістю на рівні нижче 20 наномолів, переважно нижче 10 наномолів, у комплекс, який вважається "специфічним" у контексті цього винаходу.

У ще одному аспекті цей винахід стосується способу отримання розчинного Т-клітинного рецептора, що розпізнає конкретний комплекс пептиду і МНС. Такі розчинні Т-клітинні рецептори можуть бути отримані зі специфічних клонів Т-клітин, і їх спорідненість можна підвищити мутагенезом, націленим на комплементарні детермінантні групи. З метою вибору Т- клітинних рецепторів може використовуватися метод фагового дисплея (5 2010/0113300, І їдау

М, Воззі С, Адатв КУ, І іввіпа А, Маноп ТМ, Наззап МУ, єї а. Мопосіопа! ТСВ-гедігесієд Штог сеї

КіШпоу. Маї Мей 2012 дип;18(6):980-987). З метою стабілізації Т-клітинних рецепторів у процесі фагового дисплея і у разі використання як лікарського препарату альфа- і бета-ланцюги можуть буди зв'язані ненативними дисульфідними зв'язками або іншими ковалентними зв'язками (одноланцюговий Т-клітинний рецептор) або доменами димеризації (див. Вошнег ОМ, СІїСК М,

Тодогом РТ, Вабзіюп Е, Заті М, Ві2кайанй Р, еї аї. 5баріє, взоїШбіє Т-сеїЇ гесеріог тоїІесшев ог сгузіаїІї2айноп апа Іегареціісв. Ргоївіп Епуд 2003 Зер;16(9):707-711.; Сага КЕ, Ріїсе-5сНіамі БА, Пи

В, Тпотзоп Е, Мієме5 Е, ВеїЇтопі Н, єї аї. А 5о1ЇШбіє віпдіє-сНаійп Т-сеї! гесеріог 1-2 тивіоп ргоївіп геїаіп5. МНО-тезігісієд реріїде 5ресіїйсйну апа 1/-2 Біоасіїмпу. Сапсег Іттипо! Іттипоїнег 2004

Арг53(4):345-357; апа М/йсох ВЕ, Сао СЕ, УУуег УВ, О'"СаПаднап СА, Вошег УМ, 9допез ЕХ, вї аї.

Ргодисіюоп ої зоЇШбіе аІрпабеїа Т-сеї! гесеріог пегегодітегз зийаріє тог Біорпузісаї апа|увів ої Ідапа

Біпаіпд. Ргоїєїп 5сі 1999 Мом; 8 (11):2418-2423). Т-клітинний рецептор може бути зв'язаний з токсинами, лікарськими препаратами, цитокінами (див. заявку США 2013/0115191), доменами, що залучають ефекторні клітини, такі як домени антитіл проти СОЗ тощо, щоб виконувати конкретні функції на клітинах-мішенях. Більш того, він може експресуватися у Т-клітинах, що використовуються для адоптивного переносу.

Додаткову інформацію можна знайти у заявках УМО 2004/033685А1 і УМО 2004/074322А1.

Комбінація ТКР описана у заявці УМО 2012/056407А1. Інші способи отримання розкриті у заявці

МО 2013/057586А1.

Крім того, вони можуть використовуватися для підтвердження патоморфологічного діагнозу: рак на основі дослідження біоптату.

Щоб вибрати надмірно презентовані пептиди, був розрахований профіль презентації, який дозволяє оцінити медіану презентації у зразку, а також варіацію повторних вимірів. Профіль зіставляє зразки пухлин різних типів, що вивчаються, з фоновим рівнем зразків нормальних тканин. Кожний із цих профілів можна потім консолідувати у показник надмірної презентації, підрахувавши р-значення за допомогою лінійної моделі змішаних ефектів (9. Ріппеїо, 0. Ваїез, 5. ЮОерКоу, ЗагКаг О., К Соге їеат. піте: ІГіпеаг апа Мопіїпеаг Міхеа Епесіє Модеї5. 2008), з поправкою на багаторазове тестування за методом оцінки долі хибних відхилень (У. Вепіатіпі апа МУ. Носпрего. Сопігоїїпд їйе Раїзе Оізсомегу Наїє: А РгасіїсаІ| апа Ромжепиї! Арргоасі тю Мийіріє

Тевіїпа. Чоштаї ої Ше Воуаї еїаїйвіїса! босієїу. Зегієз В (Меїйподоіодіса!), Мо!.57 (Мо.1):289-300, 1995).

З метою ідентифікації і відносного кількісного визначення лігандів НА методом мас- спектрометрії молекули НІГ А зразків тканин після шокової заморозки були очищені, і були виділені пептиди, що зв'язуються з молекулами НІ А. Виділені пептиди були розділені, а їх послідовності були ідентифіковані методом іонізації у наноелектроспреї при даному часі утримання в поєднанні з рідинною хроматографією і мас-спектрометричним детектуванням (РхХ- бо МС). Отримані пептидні послідовності були перевірені порівнянням шаблону фрагментації природних ТОМАР, записаного для зразків НДРЛ, із шаблонами фрагментації відповідних синтетичних контрольних пептидів із ідентичними послідовностями. Оскільки було безпосередньо виявлено, що пептиди є лігандами молекул НІА первинних пухлин, ці результати надали прямі докази природного процесингу і презентації ідентифікованих пептидів на тканинах первинних пухлин, отриманих від пацієнтів, хворих на НДРЛ.

Патентовані інформаційні канали з наукової розробки ХРЕЕБІОЕМТ? м2.1 (див., наприклад, заявку О5 2013-0096016, яка таким чином включена в цей документ шляхом посилання в усій повноті) дозволяють ідентифікувати і виділяти відповідні кандидати у вакцини на базі надмірно презентованих пептидів, застосовуючи метод прямого відносного кількісного визначення рівнів

НІГА-рестриктованих пептидів на ракових тканинах у порівнянні з декількома різними нераковими тканинами і органами. Цього вдалося досягти за рахунок розробки методу диференційного кількісного визначення на основі даних РХ-МС без використання ізотопної мітки, що були оброблені патентованими інформаційними каналами аналізу даних, в яких об'єднані алгоритми для ідентифікації послідовностей, спектральної кластеризації, підрахунку іонів, вирівнювання часу утримання, деконволюції за зарядовими станами і нормалізації.

Були встановлені рівні презентації, включаючи оцінку похибок для кожного пептиду і зразка.

Були ідентифіковані пептиди, що презентуються виключно на пухлинних тканинах, і пептиди, надмірно презентовані на пухлинних тканинах у порівнянні з нераковими тканинами і органами.

Комплекси НІ А-пептид, отримані з 50 зразків тканин пухлин НДРЛ після шокової заморозки, були очищені, і пептиди, зв'язані з молекулами НІА, були виділені і проаналізовані методом РХ-

Ме.

Усі досліджувані ТОМАР були за допомогою цього підходу ідентифіковані на зразках пухлин первинного НДРЛ, що підтвердило факт їх презентації на клітинах первинного НДРЛ.

Ідентифіковані на тканинах багатьох пухлин НДРЛ і на нормальних тканинах ТОМАР були кількісно визначені методом РХ-МС без застосування ізотопних міток з реєстрацією спектрів у режимі підрахунку іонів. Цей метод базується на припущенні, що площі піків РХ-МС пептиду корелюють з його кількістю у зразку. Усі сигнали, які залежать від кількості пептиду, у різних експериментах за методом РХ-МС, були нормалізовані на основі основної тенденції, усереднені по зразках і злиті у гістограму, що має назву профілю презентації. Профіль презентації об'єднує дані різних методів аналізу, таких як пошук по базах даних для білків, спектральної кластеризації, деконволюції за зарядовими станами (розрядження) і вирівнювання часу утримання і нормалізації.

Отже, цей винахід стосується пептиду, що містить послідовність, вибрану з групи від 5ЕО ІЮ

МО 1 до 5ЕО ІО МО 65, і від ЗЕО ІЮО МО 76 до ЗЕО І МО 84, і ЗЕО ІО МО 92, або його варіанту, який принаймні на 90 95 гомологічний (переважно ідентичний) послідовності від зЗЕО ІЮ МО 1 до

ЗЕО ІЮ МО 65, і від ЗЕО ІЮ МО 76 до ЗЕО ІО МО 84, і ЗЕО ІО МО 92, або його варіанту, який індукує перехресну реакцію Т-клітин зі згаданим пептидом, де згаданий пептид не є повнорозмірним поліпептидом.

Цей винахід стосується також пептиду, що містить послідовність, вибрану з групи від ЗЕО ІЮ

МО 1 до 5ЕО ІО МО 65, і від ЗЕО ІЮО МО 76 до ЗЕО І МО 84, і ЗЕО ІО МО 92, або його варіанту, який принаймні на 90 95 гомологічний (переважно ідентичний) послідовності від 5ЕО ІЮО МО 1 до

ЗЕО ІЮ МО 65, і від 5ЕО ІЮ МО 76 до 5ЕО ІЮ МО 84, де згаданий пептид або його варіант має загальну довжину від 8 до 100, переважно від 8 до 30, і найбільш переважно від 8 до 14 амінокислот,

Цей винахід також стосується пептидів за цим винаходом, які здатні зв'язуватись з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини І або ЇЇ класу.

Цей винахід також стосується пептидів за цим винаходом, де згаданий пептид складається або по суті складається з амінокислотної послідовності від ЗЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІЮ МО 65, і від

ЗЕО ІЮ МО 76 до ЗЕО ІО МО 84, і БЕО ІЮ МО 92.

Цей винахід також стосується пептидів за цим винаходом, де згаданий пептид є модифікованим і (або) включає непептидні зв'язки.

Цей винахід також стосується пептидів за цим винаходом, де згаданий пептид є злитим білком, зокрема злитим із М-термінальними амінокислотами НІ А-ОК антиген-асоційованого інваріантного ланцюга (Ії), або де пептид є злитим із антитілом (або злитим із послідовністю антитіла), наприклад, із антитілом, що є специфічним до дендритних клітин.

Цей винахід також стосується нуклеїнової кислоти, що кодує пептиди за цим винаходом за умови, що пептид не є повністю людським білком.

Цей винахід також стосується нуклеїнової кислоти за цим винаходом, яка являє собою ДНК,

КДНК, ПНК, РНК чи їх комбінацію.

Цей винахід також стосується вектору експресії, що здатний експресувати нуклеїнову кислоту за цим винаходом.

Цей винахід також стосується пептиду за цим винаходом, нуклеїнової кислоти за цим винаходом або вектору експресії за цим винаходом для застосування в медицині.

Цей винахід також стосується клітини-хазяїна, що містить нуклеїнову кислоту за цим винаходом, або вектор експресії за цим винаходом.

Цей винахід також стосується клітини-хазяїна за цим винаходом, яка є антиген- презентуючою клітиною.

Цей винахід також стосується клітини-хазяїна за цим винаходом, де антиген-презентуюча клітина є дендритною клітиною.

Цей винахід також стосується способу отримання пептиду за цим винаходом, причому спосіб включає культивування описаної клітини-хазяїна і виділення пептиду з клітини-хазяїна або її культурального середовища.

Цей винахід також стосується способу отримання активованих цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) іп міїго, причому спосіб включає контактування іп міго ЦТЛ із навантаженими антигеном молекулами МНС людини І або ІІ класу, що експресуються на поверхні відповідної антиген- презентуючої клітини протягом періоду часу, достатнього для активації згаданого ЦТЛ шляхом набуття ним специфічності до антигену, де згаданий антиген є будь-яким із пептидів за цим винаходом.

Цей винахід також стосується способу, як тут описано, де згаданий антиген навантажують на молекули МНС | або І класу, що експресуються на поверхні відповідної антиген- презентуючої клітини шляхом контакту достатньої кількості антигену з антиген-презентуючою клітиною.

Цей винахід також стосується способу за цим винаходом, де антиген-презентуюча клітина містить вектор експресії, здатний експресувати згаданий пептид, що містить послідовність від

ЗЕО ІО МО 1 до ЗЕО ІЮ МО 65 і від ЗЕО ІЮ МО 76 до 5ЕО ІО МО 84, і 5ЕО ІЮО МО 92, або згаданий варіант амінокислотної послідовності.

Цей винахід також стосується активованих цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ), отриманих згідно способу за цим винаходом, які селективно розпізнають клітину, яка аберантно експресує поліпептид, що містить описану амінокислотну послідовність.

Цей винахід також стосується способу знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта, клітини-мішені якого аберантно експресують поліпептид, що містить будь-яку амінокислотну послідовність за цим винаходом, причому спосіб включає введення в організм пацієнта ефективної кількості цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) за цим винаходом.

Цей винахід також стосується застосування будь-якого пептиду за цим винаходом, нуклеїнової кислоти за цим винаходом, вектору експресії за цим винаходом, клітини за цим винаходом або активованого цитотоксичного Т-лімфоцита за цим винаходом як лікарського засобу або в процесі виробництва лікарського засобу.

Цей винахід також стосується застосування за цим винаходом, де лікарський засіб являє собою вакцину.

Цей винахід також стосується застосування за цим винаходом, де лікарський засіб виявляє протиракову активність.

Цей винахід також стосується застосування за цим винаходом, де згадані ракові клітини є клітинами ракової пухлини легенів, клітинами раку шлунка, шлунково-кишкового тракту, товстої і прямої кишки, підшлункової залози або клітинами раку нирки.

Цей винахід також стосується конкретних маркерних білків і біомаркерів, які можуть використовуватися при визначенні прогнозу при раку легенів.

Крім цього, цей винахід також стосується застосування цих нових мішеней, розкритих відповідно до цього винаходу, для лікування раку.

Термін "антитіло" або "антитіла" використовується в тут у широкому сенсі і включає як поліклональні, так і моноклональні антитіла. На додаток до інтактних або "повнорозмірних" молекул імуноглобуліну, до терміну "антитіла" також входять фрагменти або полімери цих молекул імуноглобуліну і гуманізовані версії молекул імуноглобуліну, за умови, що вони виявляють будь-які з бажаних властивостей (наприклад, специфічне зв'язування поліпептидного маркера раку легенів, доставка токсину до клітини раку легенів, що експресує ген-маркер раку легенів на підвищеному рівні, ії (або) інгібування активності поліпептидного маркера раку легенів), відповідно до цього винаходу.

За найменшої можливості антитіла за винаходом слід закуповувати у комерційних підприємств. Антитіла за винаходом можуть бути отримані з використанням добре відомих бо методів. Кваліфікований фахівець зрозуміє, що для отримання антитіл за винаходом можуть бути використані як повнорозмірні поліпептидні маркери раку легенів, так і їх фрагменти.

Поліпептид, який буде використовуватися для отримання антитіл за винаходом, може бути повністю чи частково очищеним компонентом природного джерела або може бути отриманий за допомогою технології рекомбінантних ДНК.

Наприклад, КДНК, що кодує АВСА13, ММРІ1І2, О5Т, МХКА5, СОК4, НМКМРН, ТАМС2,

ТАМЕ213, МУЗ і 5І С34А2, або будь-який інший поліпептид із послідовністю від 5ЕО ІЮ МО: 1 до ЗЕО ІЮ МО 65, і від ЗЕО ІЮ МО 76 до 5ЕО ІЮО МО 84, і 5ЕО ІЮ МО 92, або його фрагмент, може експресуватися в прокаріотичних клітинах (наприклад, бактерій) або еукаріотичних клітинах (наприклад, клітинах дріжджів, комах або ссавців), після чого рекомбінантний білок можна очистити і використати для отримання препарату моноклональних або поліклональних антитіл, які специфічно зв'язують поліпептидний маркер раку легенів, що використовується для отримання антитіл за винаходом.

Фахівцю в цій галузі відомо, що отримання двох або більше комплектів моноклональних або поліклональних антитіл максимально збільшує ймовірність отримання антитіла, що буде мати специфічність та афінність, необхідні для використання за призначенням (наприклад, для

ЕГПІЗА, імуногістохімічних методів, візуалізації іп мімо, лікування імунотоксинами). Антитіла досліджують на бажану активність добре відомими методами, відповідно до цілей, у яких мають використовуватися антитіла (наприклад, ЕГІЗА, імуногістохімічні методи, імунотерапія тощо; додаткові відомості щодо отримання і перевірки антитіл див., наприклад, Нагіом апа І апе,

Апіїродієв: А І арогаїогу Мапиаї, Соїд брііпд Нагбог І арогаїогу Ргезв, Соїд 5ріїпд Нагбог, М.У., 1988, пемж/ 2794 еайоп 2013). Наприклад, антитіла можуть бути досліджені методами ЕГІ5А,

Вестерн-блотингу, імуногістохімічним забарвлюванням фіксованих формаліном зрізів тканини раку легенів або заморожених зрізів тканини. Після попередніх досліджень іп міїго антитіла, які мають використовуватися для терапевтичних цілей або для діагностики іп мімо, досліджують з використанням відомих методів клінічного дослідження.

Термін "моноклональне антитіло" в тому виді, в якому він використовується тут, означає антитіло, отримане із по суті гомогенної популяції антитіл, тобто, індивідуальні антитіла, що складають популяцію, є ідентичними, за винятком мутантних форм, що спостерігаються в природі, які можуть бути присутніми в незначній кількості. Моноклональні антитіла за цим

Зо патентом конкретно включають "химерні" антитіла, у яких частина важкого і (або) легкого ланцюга ідентична або гомологічна відповідним послідовностям в антитілах, отриманих із окремого виду, або які належать до окремого класу чи підкласу антитіл, в той час як решта ланцюга (ланцюгів) ідентична або гомологічна відповідним послідовностям в антитілах, отриманих із іншого виду або які належать до іншого класу чи підкласу антитіл, а також фрагментів таких антитіл, за умови, що вони виявляють бажану антагоністичну активність (Пат.

США 4 816 567, включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті).

Моноклональні антитіла за винаходом можуть бути отримані гібридомними технологіями. У гібридомних технологіях мишу або іншу прийнятну тварину-хазяїна, як правило, імунізують імунізуючим агентом для створення лімфоцитів, які продукують або здатні продукувати антитіла, які специфічно зв'язуються з імунізуючим агентом. Альтернативно, лімфоцити можуть бути імунізовані іп міїго.

Моноклональні антитіла можуть також бути створені технологіями рекомбінантних ДНК, такими як описані в патенті США 4816567. ДНК, що кодує моноклональні антитіла за винаходом, можна легко виділити і секвенувати з використанням традиційних методик (наприклад, використовуючи олігонуклеотидні зонди, здатні специфічно зв'язуватися з генами, що кодують важкі та легкі ланцюги антитіл миші).

Методи іп міго також придатні для створення одновалентних антитіл. Розщеплення антитіл з метою отримання їх фрагментів, зокрема, Бар-фрагментів, можна провести з використанням стандартних методик, відомих у галузі. Наприклад, розщеплення можна виконати за допомогою папаїну. Приклади розщеплення за допомогою папаїну описані у заявці УМО 94/29348 від 22 грудня 1994 р. і в патенті США 4342566. При розщепленні антитіл за допомогою папаїну, як правило, утворюються два ідентичних антиген-зв'язувальних фрагменти, які звуться Еар- фрагментами, кожний з одним антиген-зв'язувальним сайтом і залишковим Ре фрагментом.

Обробка пепсином дає фрагмент, який містить два антиген-зв'язувальних сайта і все ж таки здатні перехресно зшиватися з антигеном.

Фрагменти антитіл, чи то з'єднані з іншими послідовностями, чи ні, можуть також включати вставки, делеції, заміни або інші вибрані модифікації окремих частин або амінокислотних залишків за умови, що активність фрагмента не є значно зміненою або пошкодженою у порівнянні з немодифікованим антитілом або фрагментом антитіла. Ці модифікації можуть 60 надати деякі додаткові властивості, такі як видалити/додати амінокислоти, що здатні до дисульфідного зв'язування, підвищити біологічну довговічність, змінити секреторні властивості тощо. У будь-якому випадку, фрагмент антитіла має виявляти біологічну активність, таку як зв'язувальна активність, регулювання зв'язування у зв'язувальному домені тощо. Функціональні або активні центри антитіла можуть бути ідентифіковані шляхом мутагенезу конкретної ділянки білка, який супроводжується експресією і перевіркою експресованого поліпептиду. Такі методи є цілююм очевидними для фахівця у цій галузі і можуть включати сайт-специфічний мутагенез нуклеїнової кислоти, що кодує фрагмент антитіла.

Антитіла за винаходом можуть додатково включати гуманізовані антитіла або людські антитіла. Гуманізованими формами антитіл нелюдського походження (наприклад, мишачі) є химерні імуноглобуліни, ланцюги імуноглобулінів або їх фрагменти (такі як Ем, Раб, Рар' та інші антиген-зв'язувальні послідовності антитіл), які містять мінімальну послідовність, отриману з імуноглобуліну нелюдського походження. Гуманізовані антитіла включають імуноглобуліни людини (антитіло-реципієнт), в яких залишки від комплементарної детермінантної групи (СОК) реципієнта заміщені залишками від СОК нелюдського походження (антитіло-донор), такого як від миші, пацюка або кроля, що має бажану специфічність, афінність і зв'язувальну здатність. У деяких випадках, Ем каркасні (ЕК) залишки імуноглобуліну людини є заміщеними відповідними залишками нелюдського походження. Гуманізовані антитіла можуть включати залишки, які не були виявлені ні в антитілі-реципієнті, ні в імпортованих СОК або послідовностях каркаса. Як правило, гуманізоване антитіло буде містити по суті всі з принаймні одного, а зазвичай двох варіабельних доменів, в яких всі або по суті всі із діллнок СОК відповідають ділянкам імуноглобуліну нелюдського походження і всі або по суті всі із ділянок ЕК є ділянками консенсусної послідовності імуноглобуліну людини. Оптимально, якщо гуманізоване антитіло містить також принаймні частину константної ділянки імуноглобуліну (Ес), зазвичай ділянку імуноглобуліну людини.

Методи гуманізації нелюдських антитіл добре відомі фахівцю у цій галузі. Загалом, гуманізоване антитіло має один або більше амінокислотних залишків, введених в нього з джерела, яке є нелюдського походження. Ці амінокислотні залишки нелюдського походження часто називають "імпортними" залишками, які зазвичай беруть із "імпортного" варіабельного домену. Гуманізацію можна по суті провести шляхом заміщення СОК або послідовностей СОМ гризунів відповідними послідовностями людського антитіла. Відповідно, такі "гуманізовані" антитіла є химерними антитілами (патент США 4816567), в яких суттєво менша частина ніж інтактний варіабельний домен людини була заміщена відповідною послідовністю біологічних видів, відмінних від людини. На практиці гуманізовані антитіла є зазвичай людськими антитілами, в яких деякі залишки СОК і, можливо, залишки ЕК є заміщеними залишками з аналогічних сайтів антитіл гризунів.

Можуть використовуватися трансгенні тварини (наприклад, миші), які після імунізації набувають здатність продукувати повний спектр людських антитіл в умовах відсутності виробки ендогенного імуноглобуліну. Наприклад, було описано, що гомозиготна делеція гена, що кодує ділянку з'єднання важких ланцюгів антитіла, у химерних клітин і лінії клітин зародків мутантних мишей приводить до повного інгібування виробки ендогенних антитіл. Перенесення генної матриці імуноглобуліну клітин зародків людини приводить до виробки людських антитіл після антигенної стимуляції. Людські антитіла можуть також бути виділені методом фагового дисплея з комбінаторної бібліотеки.

Антитіла за винаходом переважно вводять суб'єкту у фармацевтично прийнятному носієві.

Як правило, для надання фармацевтичній композиції ізотонічності використовують відповідну кількість фармацевтично прийнятної солі. Приклади фармацевтично прийнятного носія включають фізіологічний розчин, розчин Рінгера і розчин глюкози. рН розчину переважно має складати приблизно від 5 до 8, і більш переважно приблизно від 7 до 7,5. Додатково пропонуються носії, що включають препарати з тривалим вивільненням, такі як напівпроникні матриці твердих гідрофобних полімерів, які містять антитіла, причому ці матриці мають вигляд сформованих предметів, наприклад, плівок, ліпосом або мікрочастинок. Фахівцю в цій галузі зрозуміло, що певні носії можуть бути більш переважними, залежно від, наприклад, способу введення і концентрації антитіла, що вводиться.

Антитіла можна вводити суб'єкту, пацієнту або в клітину шляхом ін'єкції (наприклад, внутрішньовенної, внутрішньочеревної, підшкірної, внутрішньом'язової) або іншими методами, такими як інфузія, яка гарантує їх доставку у кровотік у ефективній формі. Антитіла можуть також бути введені внутрішньопухлинним або перитуморальним шляхом з метою отримати місцевий, а також системний терапевтичний ефект. Кращими є місцеве або внутрішньовенне введення.

Ефективні дози і режими дозування для введення антитіл можна визначити емпіричним шляхом, такі визначення знайомі фахівцю в цій галузі. Фахівцю в цій галузі зрозуміло, що дози антитіл, які необхідно вводити, залежать, наприклад, від суб'єкта, який отримує антитіла, шляху введення, конкретного типу використовуваних антитіл та інших лікарських препаратів, які вводяться. Типова щоденна доза при застосуванні антитіл як монотерапії може становити від приблизної мкг/кг до 100 мг/кг маси тіла або більше на добу, залежно від вищезгаданих факторів. Після введення антитіл з метою лікування раку легенів ефективність терапевтичної дії антитіл можна оцінити різними способами, відомими фахівцю в цій галузі. Наприклад, розмір, кількість і (або) розподіл хвороби на рак легенів в організмі суб'єкта, що отримує лікування, можна контролювати за допомогою стандартних методик візуалізації пухлин. Введене з терапевтичними цілями антитіло, яке затримує ріст пухлини, приводить до скорочення пухлини і (або) запобігає розвитку нових пухлин у порівнянні з перебігом захворювання, який би спостерігався за відсутності введення антитіла, є ефективним антитілом для лікування раку легенів.

Оскільки маркери пухлин легенів АВСА1Т3 і ММРІ1І2 за винаходом експресуються на високому рівні у клітинах раку легенів і експресуються на надзвичайно низькому рівні у нормальних клітинах, інгібування експресії АВСА1З і ММР12 або активності поліпептидів може бути частиною терапевтичної стратегії при лікуванні або профілактиці НДРЛ.

Принцип антисенс-терапії базується на гіпотезі, що специфічне по відношенню до послідовності пригнічення експресії генів (через транскрипцію або трансляцію) можливо досягти шляхом внутрішньоклітинної гібридизації між геномною ДНК або мРНК їі комплементарними антисенсовими сполуками. Утворення такого гібридного дуплексу нуклеїнових кислот заважає транскрипції геномної ДНК, яка кодує пухлинний антиген-мішень, або процесингу/транспорту/грансляції і (або) стабільності мРНК пухлинного антигену-мішені.

Антисенсові нуклеїнові кислоти можуть бути доставлені з використанням багатьох підходів.

Наприклад, антисенсові олігонуклеотиди або антисенсові РНК можуть бути введені безпосередньо (наприклад, як внутрішньовенна ін'єкція) суб'єкту у формі, яка забезпечує поглинання клітинами пухлини. Як альтернатива, можна ввести в клітини іп мімо вірусні або плазмідні вектори, що кодують антисенсові РНК (або фрагменти РНК). Антисенс-ефекту можна також досягти сено-послідовностями, однак ступінь фенотипічних змін є дуже непостійним.

Фенотипічні зміни, спричинені ефективною антисенс-терапією, оцінюються згідно зі змінами у, наприклад, рівнях мРНК-мішені, рівнях білка-мішені і (або) рівнях активності білка-мішені.

У конкретному прикладі інгібування функції маркера пухлини легенів шляхом генної терапії з використанням антисенсових конструкцій можна досягти безпосереднім введенням суб'єкту

РНК, комплементарної до маркерної РНК пухлини легенів. РНК, комплементарну до маркерної

РНК пухлини, можна отримати і виділити будь-якою стандартною методикою, але найлегше його отримати транскрипцією іп міго з використанням ДНК, комплементарної до маркерної ДНК пухлини під контролем високоефективного промотору (наприклад, Т7-промотору). Введення антисенсового РНК-маркера пухлини у клітини можна провести будь-яким методом, який застосовують для безпосереднього введення нуклеїнових кислот, як описано нижче.

Альтернативна стратегія інгібування функцій АВСА1З і ММР12 за допомогою генної терапії включає внутрішньоклітинну експресію антитіл проти АВСА13З і ММР12 або фрагментів антитіл проти АВСАТЗ3 і ММРІ12. Наприклад, ген (або фрагмент гену), що кодує моноклональне антитіло, яке специфічно зв'язується з поліпептидом АВСАТЗ3 або ММРІ12 і інгібує його біологічну активність, ставлять під транскрипційний контроль регуляторної послідовності специфічного (наприклад, тканино- або пухлино-специфічного) гену в межах вектора експресії нуклеїнової кислоти. Вектор потім вводять суб'єкту таким чином, щоб він поглинався клітинами раку легенів або іншими клітинами, які після цього секретують антитіла проти АВСА1З і ММР 12 і у такий спосіб блокують біологічну активність поліпептидів АВСА1З3 і ММР12. Переважно, якщо поліпептиди АВСАТ і ММР12 присутні на зовнішньоклітинній поверхні клітин раку шлунка.

У методах, що описані вище, які включають введення і поглинання екзогенної ДНК клітинами суб'єкта (наприклад, трансдукцію або трансфекцію гену), нуклеїнові кислоти за винаходом можуть бути присутніми у вигляді "оголеної" ДНК або нуклеїнові кислоти можуть міститися у векторі для доставки нуклеїнових кислот до клітин для інгібування експресії білка- маркера раку шлунка. Згаданий вектор може бути комерційно доступним препаратом, таким як аденовірусний вектор (Очапішт ВіоїесппоЇодіеє5, Іпс., Лаваль, Квебек, Канада). Доставка нуклеїнової кислоти або вектора до клітин може здійснюватися за багатьма механізмами. Як один приклад, доставка може здійснюватися ліпосомами, з використанням комерційно доступних ліпосомних препаратів, таких як ліпофектин, ліпофектамін (5ІВСО-25 ВВ, Іпс., 60 Гейтерсберг, Меріленд, США), суперфект (Оіадеп, Іпс., Гільден, Німеччина) і трансфектам

(Рготеда Віоїес, Іпс., Медісон, Вісконсин, США), а також іншими ліпосомами, які були отримані згідно зі стандартними для цієї галузі методиками. Крім того, нуклеїнова кислота або вектор за цим винаходом може бути доставлений іп мімо електропорацією, технологією, доступною у компанії Сзепеїгопіс5, Іпс. (Сан-Дієго, Каліфорнія, США), а також за допомогою апарату для сонопорації (Ітакх РПпагптасеціїса! Согр., Таксон, Аризона, США).

Як ще один приклад, доставка за допомогою вектору може здійснюватися через вірусну систему, наприклад, ретровірусну векторну систему, що може пакувати рекомбінантний ретровірусний геном. Рекомбінантний ретровірус може потім бути використаний для інфікування і, у такий спосіб, доставки до інфікованих клітин антисенсової нуклеїнової кислоти, що інгібує експресію АВСА1З3 або ММРІ12. Точний метод введення зміненої нуклеїнової кислоти в клітини ссавців, звичайно, не обмежується використанням ретровірусних векторів. У широкому доступі є інші методики для цієї процедури, включаючи використання аденовірусних векторів, адено-асоційованих вірусних (ААМ) векторів, лентівірусних векторів, псевтотипованих ретровірусних векторів. Можна використовувати також методики фізичної трансдукції, такі як доставка ліпосомами і рецептор-опосередковані та інші механізми ендоцитозу. Цей винахід може використовуватися у комбінації з будь-яким із таких або інших зазвичай використовуваних методів перенесення генів.

Ці антитіла можуть використовуватися також для діагностики іп мімо. Зазвичай антитіла мітять радіонуклідами (такими як "111п, У9Те, 190, 1911, ЗН, 32 Р або 55), щоби пухлину можна було локалізувати, використовуючи імуносцинтіграфію. В одному з втілень антитіла або їх фрагменти зв'язуються з зовнішньоклітинними доменами двох або більше таких мішеней, як АВСАТ3,

ММРІ12 із константою зв'язування (Ка), меншою ніж 1 х 10 мкМ.

Антитіла для діагностичного застосування можна мітити зондами, що підходять для виявлення різними методами візуалізації Методи виявлення зондів включають, але не обмежуються ними, флуоресценцію, світлову, конфокальну і електронну мікроскопію, магнітно- резонансну візуалізацію і спектроскопію, флуороскопію, комп'ютерну томографію та позитронну емісійну томографію. Відповідні зонди включають, але не обмежуються ними, флуоресцеїн, родамін, еозин та інші флуорофори, радіоіїзотопи, золото, гадоліній та інші лантаноїди, парамагнітне залізо, фтор-18 та інші радіонукліди, що випромінюють позитрони. Крім цього,

Зо зонди можуть бути бі- або багатофункціональними і виявлятися більш ніж одним із зазначених методів. Ці антитіла можуть бути безпосередньо або опосередковано мічені вищезгаданими зондами. Прикріплення зондів до антитіл включає ковалентне зв'язування зонда, включення зонда в антитіло і ковалентне прикріплення хелатуючої сполуки для зв'язування зонда, серед інших добре відомих фахівцю у цій галузі. У разі імуногістохімічних методів зразок хворої тканини може бути свіжим чи замороженим або може бути залитим у парафін і фіксованим за допомогою консерванту, такого як формалін. Фіксовані або залиті зразки зрізів тканин приводять у контакт із міченим первинним антитілом і вторинним антитілом, де антитіло використовується для виявлення експресованих іп 5йи білків АВСАТ1З ії ММР 12.

Цей винахід, таким чином, стосується пептиду, що містить послідовність, вибрану з групи від

ЗЕО ІЮ МО 1 до ЗЕО ІЮ МО 65, і від ЗЕО ІО МО 76 до ЗЕО ІО МО 84, і ЗЕО ІО МО 92, або його варіанту, який принаймні на 90 95 гомологічний послідовності від з«ЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІЮ МО 65, і від ЗЕО ІЮ МО 76 до ЗЕО ІЮ МО 84, і БЕО ІО МО 92, або його варіанту, який індукує перехресну реакцію Т-клітин зі згаданим пептидом.

Пептиди за вин ходом здатні зв'язуватися з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини І і (або) ІІ класу.

У цьому винаході термін "гомологічний" означає ступінь ідентичності (див. "Відсоткова ідентичність" вище) послідовностей двох амінокислотних послідовностей, тобто пептидних або поліпептидних послідовностей. Згадана вище "гомологія" визначається порівнянням двох послідовностей, що були вирівняні в оптимальних умовах щодо послідовностей, які порівнюються. Таку гомологічність послідовностей можна розрахувати, створивши вирівнювання за допомогою, наприклад, алгоритму СіивіаіМУ. Загальнодоступне програмне забезпечення для аналізу послідовностей, більш конкретно, Месіог МТІ, СЕМЕТУХ або інструменти для аналізу можна знайти у базах даних у вільному доступі.

Фахівець у цій галузі в змозі оцінити, чи будуть Т-клітини, індуковані варіантом конкретного пептиду, вступати в перехресну реакцію із самим пептидом (Ропо еї аї., 2001); (лагетба еї аї., 1997; Соіотренці єї а!., 2006; Аррау еї а!., 2006).

Під терміном "варіант" даної амінокислотної послідовності автори винаходу мають на увазі, що бокові ланцюги, наприклад, одного чи двох амінокислотних залишків змінюються (зокрема, шляхом заміни їх боковим ланцюгом іншого природно існуючого амінокислотного залишку чи бо якимось іншим боковим ланцюгом) таким чином, що пептид все ще здатний зв'язуватися з молекулою НІА, по суті, в такий самий спосіб, як і пептид, що складається 3 даної амінокислотної послідовності від ЗЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІЮ МО 65, і від ЗЕО ІО МО 76 до 5ЕО І

МО 84, і 5ЕБЕО ІО МО 92. Наприклад, пептид може бути модифікований так, що він буде принаймні зберігати, чи навіть поліпшувати, здатність взаємодіяти та зв'язуватися зі зв'язувальною щілиною прийнятної молекули МНС, такої як НІ А-Ах02 або -ОК, і у такий спосіб принаймні зберігати, чи навіть поліпшувати, здатність зв'язуватися з ТКР активованого ЦТЛ.

Ці ЦТЛ можуть згодом вступати в перехресну реакцію із клітинами і знищувати клітини, які експресують поліпептид, що містить природну амінокислотну послідовність спорідненого пептиду як визначено в аспектах цього винаходу. Як можна дізнатися з наукових публікацій (Каттепзее еї аї., 1997) і баз даних (Катітепзее еї аї., 1999), окремі позиції пептидів, що зв'язують НІА, є типово якірними залишками, які формують ключову послідовність, що відповідає зв'язувальному мотиву рецептора НІіА, який визначається полярністю, електрофізичними, гідрофобними властивостями і просторовою структурою поліпептидних ланцюгів, що утворюють зв'язувальну щілину. Отже, фахівець у цій галузі зможе модифікувати амінокислотні послідовності від ЗЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІО МО 65, і від ЗЕО ІЮО МО 76 до 5ЕО ІЮ

МО 84, і 5ЕБЕО ІО МО 92, зберігаючи відомі якірні залишки, і буде здатний визначити, чи зберігають такі варіанти здатність зв'язувати молекули МНС І або ІЇ класу. Варіанти за цим винаходом зберігають здатність зв'язуватися з ТКР активованого ЦТЛ, який потім може вступати в перехресну реакцію з клітинами, які експресують поліпептид, що містить природну амінокислотну послідовність спорідненого пептиду, як визначено в аспектах винаходу, або знищувати ці клітини.

Ті амінокислотні залишки, що не є суттєвими для взаємодії з Т-клітинним рецептором, можуть бути модифіковані шляхом заміни іншою амінокислотою, введення якої не має значного впливу на реактивність Т-клітин та не виключає зв'язування із відповідним МНС. Отже, за винятком зазначеної умови, пептид за винаходом може бути будь-яким пептидом (до цього терміну автори винаходу відносять олігопептид чи поліпептид), який включає амінокислотні послідовності або їхню частину чи її варіант, як він є.

Таблиця 4

Варіанти і мотив пептидів відповідно до 5ЕО ІЮ МО: 1,2,4,517 11111111 11111111 | Поиця| 12 34516178 | 5

АВСАТ3-001 |Кодпептиду,// | | Є ЦЕ | м (Р (Кк

ПослідовностівідЗЕО 0 МО.|Варанти | | | | | | | | 7 У по я я В ПНЯ ПОН ПОЛЯ КОНЯ НОЯ КОНЯ КОНЯ Ж НЯ 1 А 1лмі 1 1 111 У 11лмі 1 1 111 1лмі 1 111 1111 мІ 1 17 1717171 А 11111111 А ЇЇ 1 171 171 У 11111111 А ЇЇ 1 17 1 1717 11111111 А ЇЇ 1 171712 171 11111111 ТА ЇЇ 1 17 1 171 АС 111 111 по я я ПНЯ БР ПНЯ ПО КОНЯ НОЯ КОНЯ КОНЯ ПНЯ 11лМ1 11111 А 1 1 1 11111111 А 1люї1 11111 111 11111 1лої1 11 11 11 1111А

Коо)

Продовження Таблиці 4 11111711 |(Поця 112 314 | 56 |7 | 8 | 5

ОММРІ2-003 |Кодпептиду.///// | 01 ОО ЕЕ М (0 |Н (є

ЗЕОІЮ Мо. /////////// |Варавти| | її Її 71/17 Ї1 1 1 м пд и п п СТЕ о ПО ПО ПО КО КОН Ж НЯ пило и п п СТЕ о ПО ПО КОН КОНЯ КОНЯ КН 11 А пд и и п СТ о По ПО ПО КОНЯ КОНЯ БИ пд и и п СТ о По ПО ПО КО КОН КН пд и п п СТ о ПО ПО ПО КОНЯ КОНЯ КН пд и п п СТ о По ПО ПО КОНЯ КОН ПЧ по и п о ПЕТЯ По По ПО ПО НОЯ КОНЯ БИ по и п о ПЕТЯ По По ПО ПО КО КОН КН пд и п о ПЕТЯ По По ПО ПО КОНЯ КОНЯ КН по и п о ПЕТЯ По По ПО ПО НОЯ КОН ПЧ мМ мМ м пд и п п БТ о ПО ПО ПО КОНЯ КОН ПЧ т пило и п о Пела о ПО ПО ПО КО КОН Ж НЯ т тА пи и п Я Се По ПО ПО ПО НОЯ КОНЯ БИ пи и п Я Се По ПО ПО ПО ПО КОН КН по и я Я Се ПО ПО ПО ПО КОНЯ КОНЯ КОНЯ 11111711 (Позиція І 112 3 14 5|6|7|8 | 5 о51-001.././././ / / |Кодпептиду.///// | 0 0 ЕЕ К |5 | М

ЗЕОІЮ Мо. //////////// |Варавти| | | | 1 1 ЇЇ її м по и п п п По ПО ПО ПО КО КОН КП

ГА пд и и п СТ о По ПО ПО КОНЯ КОНЯ БИ пд и и п СТ о По ПО ПО КО КОН КН пд и п п СТ о ПО ПО ПО КОНЯ КОНЯ КН пд и п п СТ о По ПО ПО КОНЯ КОН ПЧ по и п о ПЕТЯ По По ПО ПО НОЯ КОНЯ БИ по и п о ПЕТЯ По По ПО ПО КО КОН КН пд и п о ПЕТЯ По По ПО ПО КОНЯ КОНЯ КН по и п о ПЕТЯ По По ПО ПО НОЯ КОН ПЧ мМ мМ м пд и п п БТ о ПО ПО ПО КОНЯ КОН ПЧ т пило и п о Пела о ПО ПО ПО КО КОН Ж НЯ т тА пи и п Я Се По ПО ПО ПО НОЯ КОНЯ БИ пи и п Я Се По ПО ПО ПО ПО КОН КН пи и п Я Се По ПО ПО ПО КОНЯ КОНЯ КН ни п п Я Се По По ПО ПО ПО ПОН ПЧ

Продовження Таблиці 4 11111111. |Поця | 12345167 8 | 5

ОМХАА5-001 ///////// |Кодпептиду// | | |5 |5 | |кК М (Е М

ЗЕОІЮ Мо. 0 |Варавти| | Її ЇЇ ЇЇ ЇЇ Її п недо Я Я ПНЯ ПНЯ ПНЯ ПОЛЯ КОНЯ НОЯ КОНЯ КОНЯ ПГНЯ 1 А 1лмі 11111 1лмі 1 1 111 1лмі 1 1 111 1111 мІ 1 1 17 17171 А 11111111 АЇ 17 171121 11111111 А ЇЇ 17 1711 1771 11111111 А ЇЇ 17 17112 171 11111111 ТА ЇЇ 1 17 1 171 АС 1 11 11 1111111 А 1 11 1 11111111 А 11 1 111 11111 1лої1 11111 1111191 1 1 1111 А 11111111. |Поця (1 2|3|4| 516178 | 5 сока001 ////// |Кодпептиду,//// | | |М ЇМ |в ФА (Р ГЕ М

ЗЕОІЮ Мо. 0 |Варавти| | Її ЇЇ ЇЇ ЇЇ Її п недо Я Я ПНЯ ПНЯ ПНЯ ПОЛЯ КОНЯ НОЯ КОНЯ КОНЯ ПГНЯ 1 А 1лмі 11111 1лмі 1 1 111 1лмі 1 1 111 1111 мІ 1 1 17 17171 А 11111111 АЇ 17 171121 11111111 А ЇЇ 17 1711 1771 11111111 А ЇЇ 17 17112 171 11111111 ТА ЇЇ 1 17 1 171 АС 1 11 11 1111111 А 1 11 1 11111111 А 11 1 111 11111 1лої1 11111 11 1 1111А

Більш довгі пептиди також можуть бути підхожими. Також можливо, щоби епітопи комплексу

МНС | класу, хоча вони мають зазвичай довжину 8-11 амінокислот, утворювались шляхом процесингу з більш довгих пептидів чи білків, які включають фактичний епітоп. Бажано, щоби бокові залишки фактичного епітопу не завдавали значного впливу на протеолітичне розщеплення, необхідне для презентації фактичного епітопу під час процесингу.

Відповідно, за цим винаходом також пропонуються пептидні епітопи і епітопи пептидних варіантів, що зв'язуються з молекулами МН І класу, де згаданий пептид або його варіант має загальну довжину від 8 до 100, переважно від 8 до 30, та найбільш переважно від 8 до 14, а саме, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 амінокислот, а у випадку пептиді в, що зв'язуються з молекулами

НІА ЇЇ класу, вони можуть досягати такої довжини, як 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 або 33 амінокислоти.

Звичайно, пептид чи його варіант відповідно до цього винаходу матимуть здатність зв'язуватися з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини і! класу.

Зв'язування пептиду чи його варіанту з комплексом МНС може бути перевірене за допомогою методів, добре відомих в цій галузі.

У особливо переважному втіленні цього винаходу пептид складається або по суті складається з амінокислотної послідовності від ФЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІЮО МО 65, і від ЗХЕО ІЮ МО 76 до ЗЕО ІЮ МО 84, і БЕО ІЮ МО 92. "По суті складається з" означає, що пептид за цим винаходом, на додаток до послідовності відповідно до будь якої послідовності від 5ЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІЮ МО 65, і від ЗЕО ІЮ МО 76 до

ЗЕО ІЮ МО 84, і 5ЕО ІЮ МО 92, або його варіант, містить додаткові М- і (або) С-термінальні фрагменти послідовності амінокислот, які не обов'язково утворюють частину пептиду, що функціонує як епітоп для молекул МНС.

Проте ці фрагменти можуть бути важливими для забезпечення ефективного введення пептиду відповідно до цього винаходу в клітини. В одному з втілень цього винаходу пептид є гібридним білком, який вміщує, наприклад, 80 М-термінальних амінокислот НІ А-ОВ-антиген- асоційованого інваріантного ланцюга (рз3, надалі "Ії"), одержаного з МСВІ, інвентарний номер в генному банку (СепВапкК) Х00497. У інших злиттях пептиди за цим винаходом можуть бути злиті з антитілом, як описано в цьому документі, або з його функціональною частиною, зокрема з послідовністю антитіла, щоби бути специфічно націленими згаданими антитілами, або, наприклад, злиті з антитілом або з послідовністю антитіла, що є специфічним до дендритних клітин.

Крім того, пептид чи його варіант може бути додатково модифікований для поліпшення його стабільності і (або) зв'язку з молекулами МНС, щоб викликати сильнішу імунну відповідь.

Методи такої оптимізації пептидної послідовності добре відомі в цій галузі та включають, наприклад, введення реверсованих пептидних зв'язків чи непептидних зв'язків.

В реверсованому пептидному зв'язку амінокислотні залишки не з'єднуються пептидними зв'язками (-СО-МН-), а пептидний зв'язок реверсується. Такі ретро-інверсивні пептидні міметики можуть бути отримані методами, відомими в даній галузі, наприклад, описаними в роботі

Ме/ієге і співавт. (1997) 9. Іттипої. 159, 3230-3237, яка включена в даний документ шляхом посилання. Такий підхід включає формування псевдо-пептидів, які містять зміни із залученням остова, а не орієнтації бокових ланцюгів. Автори Ме?іеге і співавт. (1997) показують, що для відповіді МНС і Т-клітин-хелперів зазначені псевдо-пептиди є прийнятними. Ретро-інверсивні пептиди, які вміщують зв'язки МН-СО замість пептидних зв'язків СО-МН, набагато більш стійкі до протеолізу.

Непептидний зв'язок - це, наприклад, -СН»-МН, -СНе5-, -СНаСНе-, -«СН-СН-, -СОСН»-, -

СнН(ОН)СН»- та -СНг5О-. У патенті США 4 897 445 пропонується метод твердофазного синтезу непептидних зв'язків (-СН2-МН) в поліпептидних ланцюгах, що включає поліпептиди, синтезовані за допомогою стандартних методик, та непептидний зв'язок, синтезований шляхом реакції аміноальдегіду та амінокислоти в присутності МасСМВН»з.

Пептиди, що включають послідовності, описані вище, можуть бути синтезовані з додатковими хімічними групами, присутніми на їхніх аміно- і (або) карбоксильних кінцях, для

БО посилення стабільності, біологічної доступності і (або) афінності пептидів. Наприклад, гідрофобні групи, такі як карбобензоксильні, данзильні чи трет-бутилоксикарбонільні, можуть додаватися до аміно-кінців пептидів. Подібним чином, на аміно-кінцях пептидів може розміщуватись ацетильна група чи 9-фторенілметоксикарбонільна група. До карбоксильних кінців пептидів може бути додана також гідрофобна група, трет-бутилоксикарбонільна чи амідо- група.

Крім того, пептиди за винаходом можуть бути синтезовані для зміни їхньої стеричної конфігурації. Наприклад, може використовуватися О-ізомер одного чи кількох амінокислотних залишків пептиду, а не звичайний І-ізомер. До того ж, принаймні один з амінокислотних залишків пептидів за винаходом може замінюватись одним з добре відомих амінокислотних залишків неприродного походження. Такі заміни можуть служити для підвищення стабільності, біологічної доступності і (або) здатності до зв'язування пептидів за винаходом.

Подібним чином, пептид чи його варіант за винаходом може модифікуватися хімічно, шляхом реакції окремих амінокислот до чи після синтезу пептиду. Приклади таких модифікацій добре відомі в цій галузі та узагальнені, зокрема, в роботі ЕК. І ипабіад, Спетіса! Кеадепів ог

Ргоївїіп Моадіїісайоп, Зга ей. СКС Ргез5, 2005, яка включена в цей документ шляхом посилання.

Хімічна модифікація амінокислот включає, але не обмежується ними, модифікацію шляхом ацилювання, амідинування, піридоксилювання лізину, відновлювального алкілювання, тринітробензилювання аміногруп 2,4,6-тринітробензолсульфоновою кислотою (ТМВ5), амідну модифікацію карбоксильних груп та сульфгідрильну модифікацію шляхом окиснення пермурашиною кислотою цистеїну в цистеїнову кислоту, формування похідних ртуті, утворення змішаних дисульфідів з іншими тіольними сполуками, реакцію з імідом малеїнової кислоти, карбоксиметилювання йодоцтовою кислотою чи йодацетамідом та карбамоїлування ціанатом при лужному рН, хоча способи модифікації не обмежуються наведеними тут. В цьому відношенні досвідчений фахівець може звернутися до Глави 15 праці Сигтепі Ргоїосої5 Іп Ргоївіп

Зсіепсе, Ед5з. Соїїдап єї а. (Шойп УМ/пеу апа опе МУ 1995-2000)), де викладена детальна методика відносно хімічної модифікації білків.

Стисло, модифікація, наприклад, аргінільних залишків часто базується на реакції віцинальних дикарбонільних сполук, таких як фенілгліоксаль, 2,3-бутандіон і 1,2- циклогександіон, з утворенням адукту. Іншим прикладом є реакція метилгліоксалю з аргініновими залишками. Цистеїн може бути модифікований без супутньої модифікації інших нуклеофільних сайтів, таких як лізин та гістидин. В результаті велика кількість реагентів є доступною для модифікації цистеїну. Веб-сайти таких компаній, як Зідта-Аїагісн (перулумливідта-аїагісп.сот), надають інформацію щодо конкретних реагентів.

Селективне відновлення дисульфідних зв'язків також є поширеним. Дисульфідні зв'язки можуть утворюватися і окислюватися під час теплової обробки біофармацевтичних препаратів.

К-реагент Вудворда може використовуватися для модифікації деяких залишків глутамінової кислоти. М-(З-диметиламінопропіл)-М'-етилкарбодіїмід може використовуватися для утворення внутрішньомолекулярних зшивок між залишками лізину і глутамінової кислоти.

Зо Наприклад, діетилпірокарбонат є реагентом для модифікації гістидильних залишків у білках.

Для модифікації гістидину може також використовуватися 4-гідрокси-3-ноненаль.

Реакція залишків лізину та інших альфа-аміногруп є, наприклад, прийнятною для зв'язування пептидів до поверхонь або поперечного зшивання білків/пептидів. Лізин є сайтом для прикріплення полієтиленгліколю і головним сайтом модифікації при глікозилюванні білків.

Метіонінові залишки у білках можна модифікувати, наприклад, йодацетамідом, брометиламіном і хлораміном Т.

Тетранітрометан і М-ацетилімідазол можуть використовуватися для модифікації тирозильних залишків. Поперечне зшивання шляхом утворення дитирозину може здійснюватися пероксидом водню/іонами міді.

У недавніх дослідженнях модифікації триптофану використовувалися М-бромсукцинімід, 2- гідрокси-о-нітробензилбромід або 3-бром-3-метил-2-(2-нітрофенілмеркапто)-ЗН-індол.: (ВМРЗ- скатол).

Успішна модифікація ПЕГ (поліетиленгліколем) терапевтичних білків та пептидів, що часто асоціюється з подовженням напівперіоду циркуляції при перехресному зшиванні білків із глутаральдегідом, поліетиленглікольдіакрилатом та формальдегідом, використовується для приготування гідрогелів. Хімічна модифікація алергенів для використання в імунотерапії часто досягається шляхом карбамоїлування ціанатом калію.

Пептид чи його варіант, де пептид є модифікованим або включає непептидні зв'язки, є переважним втіленням цього винаходу. Загалом, пептиди і їх варіанти (принаймні такі, що містять пептидні зв'язки між амінокислотними залишками) можуть бути синтезовані Етос- поліамідним методом твердофазного синтезу пептидів, як це розкрито у роботі Г и Її співавт., 1981) і в посиланнях, що є в ній. Тимчасовий захист М-аміногрупи забезпечується 9- флуоренілметилоксикарбонільною (Рітос) групою. Повторювальне розщеплення цієї дуже нестійкої до дії луг захисної групи виконується за допомогою 20 95 піперидину у М,М- диметилформаміді. Можна захистити функціональні групи бокових ланцюгів, такі як бутилові етери (у випадку серину, треоніну та тирозину), бутилові естери (у випадку глутамінової кислоти і аспарагінової кислоти), бутилоксикарбонільне похідне (у випадку лізину і гістидину), тритильне похідне (у випадку цистеїну) і 4-метокси-2,3,6-триметилбензосульфонільне похідне (у випадку аргініну). У сполуках, в яких С-термінальними залишками є глутамін або аспарагін, для захисту бо амідогруп бокових ланцюгів використовують 4,4'-диметоксибензгідрильну групу. Основою твердофазного носія є полідиметилакриламідний полімер, що складається з трьох мономерів: диметилакриламіду (каркасний мономер), біс-акрилоїлетилендіаміну (компонент для перехресного зшивання) і акрилоїлсаркозинметилового естеру (функціоналізуючий агент). Як агент, що утворює зв'язок пептиду і смоли, який піддається розщепленню, використовується нестійке до дії кислот похідне 4-гідроксиметилфеноксиоцтової кислоти. Всі амінокислотні похідні додають у вигляді заздалегідь синтезованих симетричних ангідридних похідних за винятком аспарагіну і глутаміну, які додають з використанням зворотної М,М-дициклогексилкарбодіїмід/1 - гідроксибезотриазол-опосередкованої реакції сполучення. Усі реакції сполучення і зняття захисту відслідковували за допомогою методів контролю з використанням нінгідрину, тринітробензолсульфонової кислоти і ізотину. Після завершення синтезу пептиди відщдеплюють від смоли-носія з супутнім видаленням захисних груп бокових ланцюгів шляхом обробки 95 95 трифтороцтовою кислотою, що містить 5095 суміші поглиначів. Зазвичай використовувані поглиначі включають етандитіол, фенол, анізол і воду, конкретний вибір залежить від амінокислотних складових пептиду, що синтезується. Для синтезу пептидів можливе також використання комбінації твердофазних і рідкофазних методик (див., наприклад (ВгисКаогег еї а!., 2004) і посилання, наведені в цій роботі).

Трифтороцтову кислоту видаляють випаровуванням у вакуумі з подальшим подрібнюванням із діетиловим етером, що забезпечує отримання сирого пептиду. Будь-які поглиначі, які присутні в матеріалі, видаляються простою процедурою екстракції, яка після ліофілізації водної фази дозволяє отримати сирий пептид, вільний від поглиначів. Реагенти для синтезу пептидів, як правило, можна придбати, наприклад, у компанії Саібіоспет-Момаріоспет (ОК) Ца, Моніпданат

МО7 20), Велика Британія.

Очищення може виконуватися за допомогою одного будь-якого методу або їх комбінації, таких як перекристалізація, ексклюзійна хроматографія, іонообмінна хроматографія, хроматографія гідрофобної взаємодії та (зазвичай) зворотно-фазна високоефективна рідинна хроматографія із градієнтним розділенням, наприклад, з використанням системи ацетонітрил/вода.

Аналіз пептидів може виконуватися за допомогою тонкошарової хроматографії, електрофорезу, зокрема, капілярного електрофорезу, твердофазної екстракції (ТФЕ), зворотно-

Зо фазної високоефективної рідинної хроматографії, амінокислотного аналізу після кислотного гідролізу та мас-спектрометрії із бомбардуванням прискореними атомами (ЕАВ), а також мас- спектрометричного аналізу МАО та Е5БІ-О-ТОБЕ.

Згідно з ще одним аспектом винаходу пропонується нуклеїнова кислота (наприклад, полінуклеотид), що кодує пептид чи його варіант за винаходом. Полінуклеотид може бути, наприклад, ДНК, кКДНК, ПНК, СНК, РНК чи їх комбінацією, як одноланцюговою, так і (або) дволанцюговою, або природними чи стабілізованими формами полінуклеотидів, такими як, наприклад, полінуклеотиди з фосфоротіоатним скелетом; він може містити або не містити інтрони, за умови, що він кодує пептид. Звичайно, що тільки пептиди, що містять природно існуючі амінокислотні залишки, з'єднані природно існуючими пептидними зв'язками, можуть бути кодовані полінуклеотидом. Згідно з ще одним аспектом цього винаходу, пропонується вектор експресії, здатний експресувати поліпептид відповідно до винаходу.

Було розроблено багато способів зв'язування полінуклеотидів, особливо ДНК, з векторами, наприклад, за допомогою комплементарних липких кінців. Наприклад, можуть бути додані комплементарні гомополімерні хвости до сегменту ДНК, щоб бути вставленими у вектор ДНК.

Цей вектор і сегмент ДНК потім з'єднують водородним зв'язком між комплементарними гомополімерними хвостами з утворенням молекул рекомбінантної ДНК.

Синтетичні лінкери, що містять один або більше сайтів рестрикції, забезпечують альтернативний спосіб об'єднання фрагментів ДНК у вектори. Синтетичні лінкери, що містять різноманітні сайти впізнавання рестрикційних ендонуклеаз, комерційно доступні у декількох джерелах, включаючи компанію Іпіегпайопаї! Віотесппоіодіез Іпс., Нью Хейвен, Конектикут, США.

У бажаному методі модифікації ДНК, що кодує поліпептид за винаходом, використовується полімеразна ланцюгова реакція, як це розкрито у роботі (ЗаїКі еї аї., 1988)). Цей метод може використовуватися для введення цієї ДНК у відповідний вектор, наприклад, шляхом створення відповідних сайтів рестрикції, або його можна застосовувати для модифікації ДНК у інший прийнятний спосіб, відомий фахівцеві у цій галузі. Якщо використовуються вірусні вектори, переважними є вектори на основі поксвірусу або аденовірусу.

Ця ДНК (або, у випадку ретровірусного вектору, РНК) може потім експресуватися у відповідному організмі-хазяїні, утворюючи поліпептид, що містить пептид або чи його варіант за винаходом. Таким чином, ДНК, яка кодує пептид чи його варіант за винаходом, може 60 використовуватися відповідно до відомих методик, належним чином модифікованих виходячи з ідей, розкритих у цьому описі, для конструювання вектору експресії, який після цього використовується для трансформації відповідних клітин-хазяїв таким чином, щоб вони набули здатність експресувати і виробляти пептиди за винаходом. Ці методики включають такі, що розкриті у патентах США 4440859, 4530901, 4582800, 4677063, 4678751, 4704362, 4710463, 4757006, 4766075 і 4810648.

Ця ДНК (або, у випадку ретровірусного вектору, РНК), яка кодує поліпептид, що є предметом цього винаходу, може бути з'єднана з широким спектром інших послідовностей ДНК для введення у відповідну клітину-хазяїна. Ця супутня ДНК буде залежати від природи хазяїна, способу представлення ДНК хазяїну, і від того, необхідне утримання в епісомальній чи інтегрованій формі.

Зазвичай ДНК вставляється у вектор експресії, такий як плазміда, у належній орієнтації і коректній рамці зчитування для експресії. Якщо необхідно, ДНК може бути зв'язаною з відповідними нуклеотидними послідовностями, що забезпечують координацію транскрипції і трансляції, що розпізнаються бажаним хазяїном, хоча такі контрольні елементи зазвичай містяться у векторі експресії. Вектор згодом вводиться хазяїну із використанням стандартних методик. Загалом, не всі хазяї трансформуються вектором. Отже, необхідно виділити трансформовані клітини-хазяї. Одна з методик селекції включає введення до складу вектора експресії такої послідовності ДНК із будь-якими необхідними контрольними елементами, яка кодує вибрану ознаку у трансформованій клітині, таку як резистентність до антибіотиків.

Як альтернатива, ген для такої вибраної ознаки може бути вбудованим в інший вектор, який використовується для спільної трансформації бажаної клітини-хазяїна.

Клітини-хазяї, які були трансформовані рекомбінантною РНК за винаходом, потім культивують протягом достатнього періоду часу у відповідних умовах, які відомі фахівцеві в цій галузі з точки зору ідей, розкритих тут, з метою дати можливість експресувати поліпептид, який потім може бути виділений.

Фахівцям відомі багато експресійних систем, включаючи бактерії (наприклад, Е. соїї і Васійи5 5,иБій5), дріжджі (наприклад, Засспаготусеб5 сегемізіає), міцеліальні гриби (наприклад,

АзрегодіНи5 5рес.), клітини рослин, тварин і комах. Переважно система може бути клітинами ссавців, таких як клітини СНО, які комерційно доступні від Колекції типових культур АТСС.

Зо Типова векторна плазміда клітин ссавців для конститутивної експресії включає вірус СММ або опромотор 5М40 з відповідним поліаденільним хвостом роїу(А)-їай і маркером резистентності, таким є неоміцин. Одним із прикладів є рем, доступний від компанії Рпагтасіа,

Піскатеуей, Нью-Джерсі, США. Прикладом вектора індуцибельної експресії у ссавців є рРМ5О, також доступний від компанії Рпагтасіа. Корисними є плазмідні вектори дріжджів рК5403-406 і рАб413-416, які доступні від компанії Зігаїадепе СіІопіпд Зузіет5, Ла Джола, Каліфорнія, США.

Плазміди рК5403, рКк5404, рК5405 і рїК5406 є дріжджовими інтегруючими плазмідами (ХМІр) і включають дріжджові селективні маркери НІ5ЗЗ, ТКРІ, ГЕ0О2 ї ОКАЗ. Плазміди рКк5413-416 є дріжджовими плазмідами з центромерами (Уср). Вектори на базі промотору СММ (наприклад, від компанії Зідта-Аїагісп) забезпечують тимчасову або стабільну експресію, цитоплазматичну експресію або секрецію і М-термінальне або С-термінальне мічення для різних комбінацій РІ АС,

ЗХРГАС, с-тус або МАТ. Ці злиті білюим можна використовувати для виявлення, очищення і аналізу рекомбінантного білка. Злиття з використанням двох міток забезпечує гнучкість під час виявлення.

Сильна регуляторна область промотора цитомегаловірусу (СММ) людини підвищує рівні конститутивної експресії білка у клітинах лінії СО5 до таких високих значень, як 1 мг/л. У разі не таких активних ліній клітин рівні білка зазвичай становлять «0,1 мл/л. Присутність ділянки початку реплікації у фрагменті 5440 приводить до високих рівнів реплікації ДНК у пермісивних клітинах СО5. Вектори СМУ, наприклад, можуть містити РМВ1 (похідне рВК322) ділянку початку реплікації у клітинах бактерій, ген бета-лактамази для вибору резистентності бактерій до ампіциліну, роїу(А) гормону росту людини і ділянку початку реплікації 7. Вектори, що містять лідерну послідовність препротрипсину (РРТ), можуть направляти секрецію злитих білків БІ АС в культуральному середовищі на очищення антитіл проти ЕЕГ Ас, смол і пластинок. Інші вектори і експресійні системи також добре відомі у цій галузі для використанні у багатьох клітинах- хазяїнах.

В іншому втіленні два або більше пептидів або варіантів пептидів за винаходом кодуються і, отже, експресуються послідовно (подібно до конструкцій "вузли на мотузці"). При цьому пептиди або варіанти пептидів можуть бути зв'язані або злиті одне з одним фрагментами лінкерних амінокислотних послідовностей, такими, наприклад, які ГІ , або можуть зв'язатися без будь- яких додаткових пептидів між ними.

Цей винахід також стосується клітини-хазяїна, трансформованої полінуклеотидною векторною конструкцією за винаходом. Клітина-хазяїн може бути або прокаріотичною, або еукаріотичною. Бактеріальні клітини можуть бути переважно прокаріотичними клітинами- хазяїнами у деяких обставинах, а зазвичай це штам Е. соїї, такий як, наприклад, штами ОН5 Е. соїї, доступний від компанії Ве(пезаа Кезеагсй І абогацогіез Іпс., Бетесда, Меріленд, США, і КК, доступний від Колекції типових культур АТСС, Роквіл, Меріленд, США (Номер АТСС 31343).

Переважні еукаріотичні клітини-хазяї включають клітини дріжджів, комах і ссавців, переважно клітини хребетних, такі як лінії фібробластних клітин і клітин товстої кишки від мишей, пацюків, мавп або людини. Дріжджові клітини-хазяї включають УРН499, УРН5БОО їі УРН5БОЇ, які зазвичай доступні від компанії бігаїадепе Сіопіпд Зузієт5, Ла Джола, Каліфорнія, США. Переважні клітини-хазяї ссавців включають клітини яєчника китайського хом'яка (СНО), доступні як штам

АТСС СС 61, клітини ембріонів швейцарської миші штаму МІН/З3Т3, доступні з колекції АТОС

СК. 1658, клітини СО5-1 з нирок мавп, доступні з колекції АТСС СК. 1650 і клітини 293 нирок ембріонів людини. Переважними клітинами комах є клітини 519, що можуть бути трансфековані векторами експресії бациловірусу. Огляд публікацій щодо вибору відповідних клітин-хазяїв для експресії можна знайти, наприклад, у підручнику: Раціїпа ВаЇБбах апа Агодеїїа І огепсе "Меїподвз іп

Моїесшіаг Віоїоду Несотріпапі Сепе Ехргев5іоп, Неміем5 апа Ргоїосоїв", Рай Опе, бесопа

Еайіоп, ІЗВМ 978-1-58829-262-9, і інших літературних джерелах, відомих фахівцю у цій галузі.

Трансформація відповідних клітин-хазяїв за допомогою ДНК-конструкції за цим винаходом здійснюється добре відомими методами, вибір яких, як правило, залежить від типу вектора, що використовується. Щодо трансформації прокаріотичних клітин-хазяїв див., наприклад, Сопеп еї а! (1972) Ргос. Май. Асад. Зсі. ОБА 69, 2110, ії ЗатогоокК еї а! (1989) МоїІесшаг Сіопіпд, А

ІГарогаїогу Мапиаї, Со Зргіпд Нагрог Гарогаїогу, Соїй 5ргіпд Нагрог, МУ. Трансформація дріжджових клітин описана в роботі ЗПпегтанп еї а! (1986) Меїпод3з Іп Уєаві Сепеїісв5, А І арогайгу

Мапиаї, Соїа Зргіпд Нагрог, МУ. Метод Ведоз (1978) Майшге 275,104-109 також є корисним. Щодо клітин хребетних, реагенти, придатні для трансфекції таких клітин, наприклад, фосфат кальцію і

ДЕАЕ-декстран або ліпосомні препарати, доступні від компанії бігаїадепе СіІопіпд Зузіетв5, або

Іїе Тесппоїіодієв Іпс., Гейтерсберг, Меріленд 20877, США. Електропорація також придатна для трансформації і (або) трансфекції клітин і відома в цій галузі як метод трансформації клітин дріжджів, клітин бактерій, клітин комах і клітин хребетних.

Успішно трансформовані клітини, наприклад, клітини, що містять ДНК-конструкцію за цим винаходом, можуть бути ідентифіковані добре відомими методами, такими як ПлР.

Альтернативно, присутність білка у супернатанті можна виявити за допомогою антитіл.

Зрозуміло, що певні клітини-хазяї за винаходом здатні синтезувати пептиди за винаходом, наприклад, клітини бактерій, дріжджів і комах. Проте в певних терапевтичних методах можуть використовуватися інші клітини-хазяї. Наприклад, антиген-презентуючі клітини, такі як дендритні клітини, можуть принагідно використовуватися, щоби експресувати пептиди за винаходом, які можуть бути навантажені на відповідні молекули МНС. Отже, цей винахід також стосується клітини-хазяїна, що містить нуклеїнову кислоту або вектор експресії за цим винаходом.

У переважному втіленні клітина-хазяїн є антиген-презентуючою клітиною, зокрема, дендритною клітиною або антиген-презентуючою клітиною. Зараз проводиться дослідження застосування для лікування раку передміхурової залози АПК, навантажених рекомбінантним злитим білком, що містить простатичну кислу фосфатазу (Зіршеисе!-Т) (Зтаї! єї а!., 2006; Віпі єї а!., 2006).

Згідно з ще одним аспектом винаходу пропонується спосіб отримання пептиду або його варіанту, причому спосіб включає культивування клітини-хазяїна і виділення пептиду з клітини- хазяїна або її культурального середовища.

В іншому втіленні пептид, нуклеїнова кислота або вектор експресії за винаходом застосовуються у медицині. Наприклад, пептид або його варіант може бути приготований для внутрішньовенного (в/в) введення, підшкірного (п/ш) введення, внутрішньошкірного (в/ш) введення, внутрішньочеревного (в/ч) введення, внутрішньом'язового (в/м) введення. Переважні способи введення пептиду - це п/ш, в/ш, в/ч, в/м і в/в. Переважними способами введення ДНК є в/ш, в/м, п/ш, в /ч ії в/в. Можуть вводитись дози від 50 мкг до 1,5 мг, переважно від 125 мкг до 500 мкг пептиду або ДНК залежно від відповідного пептиду чи ДНК. Дози в цьому діапазоні успішно використовувались в попередніх дослідженнях (Умакйег еї а! Маїшге Меадісіпе 18, 1254- 1261 (2012)).

Згідно з іншим аспектом цього винаходу пропонується спосіб отримання активованих Т- клітин іп мійго, причому спосіб включає контактування іп мійго Т-клітин із навантаженими антигеном молекулами МНС, що експресуються на поверхні відповідної антиген-презентуючої бо клітини протягом періоду часу, достатнього для активації Т-клітини шляхом набуття нею специфічності до антигену, де згаданий антиген є пептидом за винаходом. Переважно з антиген-презентуючою клітиною використовують достатню кількість антигену.

Переважно клітина ссавців не має пептидного транспортера ТАР чи має його знижений рівень або знижену функціональну активність. Відповідні клітини з дефіцитом пептидного транспортера ТАР включають клітини Т2, КМА-5 і клітини дрозофіли. ТАР є транспортером, асоційованим із процесингом антигену.

Лінія клітин людини, у яких недостатньо Та і на які завантажуються пептиди, доступна для придбання в Атегісап Туре Сийиге СоПесіоп за адресою 12301 РагКіІамп Огіме, КоскміМе,

Магуїапа 20852, США, номер за каталогом СКІ 1992; лінія клітин дрозофіли Зсппеїдег 2 доступна для придбання в АТСС, номер за каталогом СКІ. 19863; клітинна лінія миші ЕМА-5 описана у Каїте і співавт., 1985.

Переважно клітина-хазяїн до трансфекції не експресує суттєву кількість молекул МНС І класу/ Також переважно клітина-стимулятор експресує молекулу, яка є важливою для забезпечення додаткового стимулюючого сигналу для Т-клітин, таку як будь-яка з молекул В7.1,

В7.2, ІСАМ-1 ії БА 3. Послідовності нуклеїнових кислот багатьох молекул МНС І класу і костимуляторних молекул є у вільному доступі в базах даних сСепВапк і ЕМВІ..

У випадку, коли роль антигенів відіграють епітопи комплексу МНС І класу, Т-клітини є СО8- позитивними ЦТЛ.

Якщо антиген-презентуючи клітину трансфекують для експресії такого епітопу, клітина переважно містить вектор експресії, здатний експресувати пептид, що містить послідовності від

ЗЕО ІЮ МО: 1 до ЗЕО ІЮ МО 65, і від ЗЕО ІЮ МО 76 до ЗЕО ІЮ Мо. 84, і 5ЕО ІЮ МО 92, або варіант його амінокислотної послідовності.

Ряд інших способів може використовуватися для отримання ЦТЛ іп міго. Наприклад, спосіб, описаний Реоріе5 і співавт. (1995) і Каулакаті і співавт. (1992), відносно використання аутологічних лімфоцитів, які інфільтрують пухлину, для отримання ЦТЛ. РіебапвкКі і співавт. (1995) використовували аутологічні лімфоцити периферійної крові (РІ В) для отримання ЦТЛ. У роботі досптив5 і співавт., (1997) описано створення аутологічних ЦТЛ шляхом обробки дендритних клітин пептидом або поліпептидом або інфікуванням рекомбінантним вірусом. НІЇ і співавт., (1995) і Чеготе і співавт., (1993) використовували В-клітини для отримання

Зо аутологічних ЦТЛ. Крім того, для отримання аутологічних ЦТЛ можуть використовуватися макрофаги, оброблені пептидом або поліпептидом або інфіковані рекомбінантним вірусом. 5.

Уумакег і співавт., 2003, описують примування Т-клітин іп міго за допомогою штучних антиген- презентуючих клітин (штучні АПК), що також є прийнятним способом отримання Т-клітин проти вибраного пептиду. В цій роботі штучні АПК отримували шляхом прикріплення заздалегідь сформованих комплексів МНОС-пептид до поверхні полістирольних частинок (мікрогранул) за допомогою системи біотин-стрептавідин. Ця система забезпечує точний контроль щільності

МНС на штучних АПК, що дозволяє селективно викликати високо- або низькоавідні специфічні до антигену відповіді Т-клітин з високою ефективністю для зразків крові. Окрім комплексів МНС - пептид, штучні АПК мають нести інші білки з костимулювальною активністю, такі як антитіла проти СО28, прикріплені до їхньої поверхні. До того ж такі системи на базі штучних АПК часто вимагають додавання відповідних розчинних елементів, наприклад, цитокінів, таких як інтерлейкін-12.

Алогенні клітини також можуть використовуватися для отримання Т-клітин, і відповідний спосіб описаний детально у заявці УМО 97/26328, яка включена в цей документ шляхом посилання. Наприклад, окрім клітин дрозофіли і клітин Т2, інші клітини можуть використовуватися для презентації антигенів, такі як клітини СНО, інфіковані бациловірусом клітини комах, бактеріальні, дріжджові клітини та клітини-мішені, інфіковані коров'ячою віспою.

Крім того, можуть використовуватись віруси рослин (див., наприклад, роботу Рогіа і співавт., (1994), в якій описується розробка мозаїчного вірусу вігни як високопродуктивної системи для презентації чужорідних пептидів.

Активовані Т-лімфоцити, які спрямовані проти пептидів за винаходом, є корисними в терапії.

Отже, згідно з ще одним аспектом винаходу пропонуються активовані Т-клітини, які можна отримати за допомогою вищезгаданих способів за винаходом.

Активовані Т-клітини, які отримані вищезгаданим способом, селективно розпізнають клітину, яка аберантно експресує поліпептид, який містить амінокислотну послідовність від Мо. 1 до ФЕО

ІО МО 92, переважно послідовність від ЗЕО ІЮ МО 1 до 5ЕО ІЮО МО 65, і від 560 ІЮ МО 76 до

ЗЕО ІЮ МО 84, і ЗЕО ІЮ МО 92.

Переважно Т-клітина розпізнає цю клітину шляхом взаємодії свого Т-клітинного рецептору з комплексом НІ А/пептид (наприклад, зв'язуванням). Т-клітини є корисними у способі знищення бо клітин-мішеней в організмі пацієнта, клітини-мішені якого аберантно експресують поліпептид, 5О0 що містить амінокислотну послідовність за винаходом, за яким пацієнту вводиться ефективна кількість активованих Т-клітин. Ці Т-клітини, що вводяться пацієнту, можуть бути виділені з організму пацієнта і активовані як описано вище (тобто, вони є аутологічними Т-клітинами). Як альтернатива, ці Т-клітини одержуються не з організму пацієнта, а від іншої людини. Зрозуміло, що переважно ця людина є здоровою людиною. Під терміном "здорова людина" автори винаходу мають на увазі, що людина має хороший загальний стан здоров'я, переважно має адекватну імунну систему та, ще більш переважно, не страждає від якогось захворювання, на яке її можна легко перевірити і виявити.

Іп мімо клітини-мішені для СО8-позитивних Т клітин за цим винаходом можуть бути клітинами пухлини (які іноді експресують МНС Ії класу) і (або) клітинами строми, що оточують пухлину (пухлинні клітини) (які іноді також експресують МНС ІІ класу; (Оепдіеї еї аї., 2006)).

Т-клітини за цим винаходом можуть використовуватися як активні інгредієнти терапевтичної композиції. Отже, предметом цього винаходу також є спосіб знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта, клітини-мішені якого аберантно експресують поліпептид, що містить амінокислотну послідовність за винаходом, причому спосіб включає введення пацієнту ефективної кількості Т-клітин згідно визначеному вище.

Під терміном "аберантно експресовані" автори винаходу мають на увазі, що поліпептид є надмірно експресованим у порівнянні з нормальними рівнями експресії або що ген є "мовчазним" у тканині, з якої походить пухлина, але він експресується в пухлині. Під терміном "надмірно експресований" автори винаходу мають на увазі, що поліпептид присутній на рівні, що принаймні у 1,2 рази вищий за рівень у нормальній тканині, переважно принаймні у 2 рази, та більш переважно принаймні у 5 або 10 разів вищий за рівень у нормальній тканині.

Т-клітини можуть бути отримані способами, що відомі в галузі, наприклад, тими, що описані вище.

Протоколи для цього так званого адоптивного перенесення Т-клітин добре відомі в цій галузі. Огляди можна знайти, наприклад, у роботах (Саціпопі еї аї!., 2006) і (Могдап еї аї., 2006).

Будь-яка молекула за винаходом, тобто, пептид, нуклеїнова кислота, вектор експресії, клітина, активований ЦТЛ, Т-клітинний рецептор або нуклеїнова кислота, яка її кодує, є прийнятною для лікування захворювань, для яких є характерним те, що клітини уникають імунної відповіді. Таким чином, будь-яка молекула за цим винаходом може застосовуватися як лікарський засіб або в процесі виробництва лікарського засобу. Згадана молекула може використовуватися сама по собі або у комбінації з іншою молекулою (іншими молекулами) за винаходом або відомою молекулою (відомими молекулами).

Переважно, лікарський засіб за цим винаходом є вакциною. Вона може вводитися безпосередньо пацієнту, в уражений орган або системно в/ш, в/м, п/ш, в/ч і в/в, або вноситися ех мімо у клітини, отримані від пацієнта, чи у клітинну лінію людини, які згодом вводяться пацієнту, або використовуватись іп міго для селекції субпопуляції з імунних клітин, які отримані від пацієнта і які потім знов вводяться йому. Якщо нуклеїнова кислота вводиться у клітини іп мійго, тоді може бути корисним, щоби клітини були трансфекованими, щоби спільно експресувати імуностимулюючі цитокіни, наприклад, інтерлейкін-2. Пептид може бути, по суті, чистим, або поєднаним з імуностимулюючим ад'ювантом (див. нижче), чи використовуватись в комбінації з імуностимулюючими цитокінами, або вводитися з належною системою доставки, наприклад, ліпосомами. Пептиди також можуть бути кон'юговані з належним носієм, таким як гемоціанін фісурели (КІН) або маннан (див. патентну заявку УМО 95/18145 та роботу

ГопдепесКег, 1993). Пептид також може бути міченим або бути злитим білком чи гібридною молекулою. Очікується, що пептиди, послідовності яких наведені у цьому винаході, стимулюють

Т-клітини СО4 або СО8. Проте стимуляція СО8 ЦТЛ є більш ефективною за умови сприяння з боку СО4 Т-хелперних клітин. Таким чином, для епітопів МНС І класу, які ссимулюють ЦТЛ СО8, партнер по злиттю або сегменти гібридної молекули принагідно постачають епітопи, які стимулюють СО4-позитивні Т-клітини. СО4- і СО8-стимулюючі епітопи добре відомі фахівцям в цій галузі і включають епітопи, ідентифіковані в цьому винаході.

Згідно з одним аспектом винаходу, вакцина містить принаймні один пептид, який має амінокислотну послідовність від ЗЕО ІЮ МО: 1 до 5ЕО ІЮ МО: 92, і принаймні один додатковий пептид, переважно, від двох до 50, більш переважно, від двох до 25, ще більш переважно, від двох до 20, і найбільш переважно, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять або вісімнадцять пептидів. Пептид(и) може (можуть) бути виділений (виділені) з одного або більшої кількості специфічних ТАА ії може (можуть) зв'язатися з молекулами МН І класу.

В іншому аспекті винаходу вакцина містить принаймні один пептид, який має амінокислотну 60 послідовність від ЗЕО ІЮ МО 1 до ЗЕО ІО МО 65, і від ЗЕО ІО МО 76 до ЗЕО ІЮ МО 84, і ЗЕО ІЮ

МО 92, і принаймні один додатковий пептид, переважно, від двох до 50, більш переважно, від двох до 25, ще більш переважно, від двох до 20, і найбільш переважно, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять або вісімнадцять пептидів. Пептид(и) може (можуть) бути виділений (виділені) з одного або більшої кількості специфічних ТАА і може (можуть) зв'язатися з молекулами МН І класу.

Полінуклеотид може бути по суті чистим або включеним в належний вектор чи в систему доставки. Нуклеїнова кислота може бути, наприклад, ДНК, кКДНК, ПНК, РНК чи їхньою комбінацією. Методи конструювання і введення такої нуклеїнової кислоти добре відомі фахівцям в цій галузі. їх огляд наведений, наприклад, у роботі (Разсою еї аї., 2005).

Полінуклеотидні вакцини легко приготувати, але механізм дії цих векторів у виникненні імунної відповіді повністю не з'ясований. Прийнятні векторні системи і системи доставки включають вірусну ДНК і (або) РНК, такі як системи на базі аденовірусу, вірусу коров'ячої віспи, ретровірусу, вірусу герпесу, аденоасоційованого вірусу або гібридів, що містять елементи більш ніж одного вірусу. Невірусні системи доставки включають катіонні ліпіди та катіонні полімери, добре відомі в галузі засобів доставки ДНК. Також може використовуватись фізична доставка, наприклад, за допомогою "генної гармати". Пептид або пептиди, що кодуються нуклеїновою кислотою, може (можуть) бути злитим білком, наприклад, з епітопом, що стимулює Т-клітини щодо відповідних протилежних СОК, як відзначається вище.

Лікарський засіб за винаходом може також включати один або більше ад'ювантів. Ад'юванти є речовинами, які у неспецифічний спосіб підвищують або підсилюють імунну відповідь (наприклад, імунну відповідь на антиген, яку опосередкують ЦТЛ і Т-хелпери (Тю), і, отже, можуть вважатися корисними для використання у лікарському засобі за винаходом. Відповідні ад'юванти включають, але не обмежуються ними, 1018 І55, солі алюмінію, АМРІ МАХ, АБ515, ва, СР-870,893, Сро7909, СуаА, аб5і ІМ, флагелін чи ліганди ТІ К5, які походять з флагеліну, ліганд ЕТ3, ОМ-С5Е, ІСЗ30, ІСЗ31, іміквімод (АГОАКАЄ), резиквімод, ІтиРасі ІМРЗ21, інтерлейкіни, такі як ІЛ-2, ІЛ-13, ІЛ-21, інтерферон-альфа чи -бета, або їхні пегільовані похідні,

ІЗ Раїси, І55, ІЗСОМАТКЕЇХ, імуностимулюючі комплекси ІЗСОМ, Чиміттипег, ГіроМас, МАГ Рг,

МЕ59, монофосфориловий ліпід А, монтанід ІМ5 1312, монтанід ІЗА 206, монтанід ІЗА 50М,

Ко) монтанід ІБА-51, емульсії "вода у маслі" та "масло у воді", ОК-432, ОМ-174, ОМ-197-МР-ЕС,

ОМТАК, О5рА, векторну систему Рертеїе, мікрочастинки на основі полілактиду когліколіду (РІ с) та декстрану, талактоферин, ЗК 172, віросоми та інші вірусоподібні частинки, МЕ-170, МЕС їгар, К848, бета-глюкан, РатЗСуєх, стимулон 0521 Адийа, який виділяється з сапоніну, мікобактеріальні екстракти та синтетичні імітатори стінок бактеріальних клітин, а також інші патентовані ад'юванти, наприклад, Кібі"5 Оех. ОціЇ чи З,ирего5. Переважними є такі ад'юванти, як ад'ювант Фрейнда або ЗМ-С5РЕ. Декілька імунологічних ад'ювантів (наприклад, МЕ59), специфічних до дендритних клітин, та способи їх приготування були описані раніше (АЇїЇїзоп апа

Кгиттеї, 1995; АйШвоп апа Кгиттеї!, 1995). Також можуть застосовуватися цитокіни. Окремі цитокіни були прямо співвіднесені з впливом на міграцію дендритних клітин до лімфоїдних тканин (наприклад, ТМЕ-а), прискорюючи дозрівання дендритних клітин до ефективних антиген- презентуючих клітин для Т-лімфоцитів (наприклад, ЗМ-С5Е, ІЛ-1 та ІЛ-4) (Патент США 5 849 589, конкретно включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті) та діючі як імуноад'юванти (наприклад, ІЛ-12, ІЛ-15, ІЛ-23, ІЛ-7, ІЕМ-альфа, ІЄМ-бета) (Сабгіомісп, 1996).

Також доповідалося про те, що імуностимулюючі Сро-олігонуклеотиди посилюють ефект ад'ювантів у складі вакцин. Якщо не вдаватися у подробиці теорії, Сро-олігонуклеотиди діють шляхом активації природної (не здобутої) імунної системи за допомогою ТоїІ-подібних рецепторів (ТІК), переважно ТІКУ. Активація ТІКУ, ініційована Сро, посилює антиген- специфічні гуморальні та клітинні реакції на широкий спектр антигенів, включаючи пептидні чи білкові антигени, живі або знищені віруси, вакцини на основі дендритних клітин, аутологічні клітинні вакцини та полісахаридні кон'югати як в профілактичних, так і в терапевтичних вакцинах. Важливішим є те, що посилюється визрівання та диференціація дендритних клітин, що в результаті збільшує активацію Тні-клітин та інтенсивну генерацію цитотоксичних Т- лімфоцитів (ЦТЛ) навіть за відсутності підтримки з боку СО4 Т-клітин. Активація Тні, індукована стимуляцією ТІ КО, зберігається навіть у присутності вакцинних ад'ювантів, таких як галун чи неповний ад'ювант Фрейнда (ІГРА), які зазвичай сприяють активації Тнг. Сра-олігонуклеотиди демонструють навіть більшу ад'ювантну активність, коли переводяться в лікарську форму або вводяться разом з іншими ад'ювантами чи в таких формах, як мікрочастинки, наночастинки, ліпідні емульсії або подібні композиції, особливо необхідні для індукування сильної відповіді, коли антиген відносно слабкий. Вони також прискорюють імунну відповідь та дозволяють 60 зменшити дози антигену приблизно на два порядки в порівнянні з відповідями антитіл на вакцину в повній дозі без Сро, як спостерігалося в деяких експериментах (Кгієд, 2006). В патенті США б 406 705 В1 описується комбіноване застосування Сро-олігонуклеотидів, ад'ювантів, що не містять нуклеїнові кислоти, та антигену для індукування антиген-специфічної імунної відповіді Сро ТІ КО-антагоністом є абзІІМ (імуномодулятор із структурою типу дволанцюжкове стебло-петля) компанії Моіодеп (Берлін, Німеччина), який є переважним компонентом фармацевтичної композиції за цим винаходом. Також можуть використовуватись інші ТІ К-зв'язувальні молекули, наприклад, ТІ К 7, ТІ Р. 8 і (або) ТІ К 9, що зв'язуються з РНК.

Інші приклади прийнятних ад'ювантів включають, без обмежень, хімічно модифіковані Сро (наприклад, СрЕ, Ідега), аналоги а5-РНК, такі як полі(І:С) та їхні похідні (наприклад, Атріїсзепе?,

Ніюгпо!є, полі-(ІСІ С), полі(ІС-К), полі(І:С12)), бактеріальні ДНК або РНК, відмінні від Сро, а також невеликі імунологічно активні молекули та антитіла, такі як циклофосфамід, сунітиніб, бевацизумаб, целебрекс, МСХ-4016, сілденафіл, тадалафіл, варденафіл, сорафеніб, темозоломід, темзиролімус, ХІ -999, СР-547632, пазопаніб, МЕСЕ Тгар, 202171, А2О2171, анти-

СТІ А4, інші антитіла, націлені на ключові структури імунної системи (наприклад, анти-С040-, анти-ТОЕбета-, анти-ТМЕальфа-рецептори) та 5358175, які можуть діяти терапевтично і (або) як ад'юванти. Кількості та концентрації ад'ювантів та добавок, прийнятних в контексті цього винаходу, можуть бути легко визначені досвідченим фахівцем без зайвого експериментування.

Переважними ад'ювантами є іміквімод, резиквімод, ЗМ-С5Е, циклофосфамід, сунітиніб, бевацизумаб, інтерферон-альфа, Сро олігонуклеотиди та їх похідні, полі-(І:С) та її похідні, РНК, сілденафіл і композиції з твердих мікрочастинок з РІ С або віросоми.

В переважному втіленні фармацевтичної композиції за винаходом ад'ювант вибирається з групи, що складається з колонієстимулюючих факторів, таких як Фактор стимулювання утворення колоній гранулоцитів-макрофагів (ЗМ-С5Е, сарграмостим), циклофосфамід, іміквімод, резиквімод та інтерферон-альфа.

В переважному втіленні фармацевтичної композиції за винаходом ад'ювант вибирається з групи, що складається з колонієстимулюючих факторів, таких як Фактор стимулювання утворення колоній гранулоцитів-макрофагів (ЗМ-С5Е, сарграмостим), циклофосфамід, іміквімод і резиквімод.

У переважному втіленні фармацевтичної композиції за винаходом ад'ювантом є циклофосфамід, іміквімод чи резиквімод.

Навіть більш переважними ад'ювантами є монтанід ІМ5 1312, монтанід ІБА 206, монтанід

ІБА 50М, монтанід ІЗА-51, полі-ІСІ С (Ніпопо!єе) їі анти-СО40 тАВ або їх комбінація.

Ця композиція може застосовуватися для парентерального введення, наприклад, підшкірного, внутрішньошкірного, внутрішньом'язового або для перорального застосування Для цього пептиди і необов'язково інші молекули розчиняють або суспендують у фармацевтично прийнятному, переважно водному носієві. Крім того, композиція може містити допоміжні речовини, такі як буфери, зв'язувальні агенти, розпушувачі, розріджувачі, ароматизатори, антифрикційні речовини тощо. Пептиди можна також ввести разом із імуностимуляторами, такими як цитокіни. Великий перелік допоміжних речовин, які можна використовувати у такій композиції, можна знайти, наприклад, у книзі А. Кіррбе, Напароок ої Ріагтасеціїса! Ехсірієпів, 3/9

ЕЯ4. 2000, вид. "Атегісап Рпагтасешіса! Аззосіайоп апа рпагтасешіса! рге55". Ця композиція може застосовуватися для попередження, профілактики і (або) лікування аденоматозних або ракових захворювань. Приклади фармацевтичних композицій наведені в ЕР2113253.

Тим не менш, залежно від кількості і фізико-хімічних характеристик пептидів за винаходом, необхідно проводити подальші дослідження, щоб отримати фармацевтичні композиції для конкретних комбінацій пептидів, особливо комбінацій із більш ніж 20 пептидів, стабільних протягом більш ніж 12-18 місяців.

Предметом цього винаходу є лікарський засіб, який може застосовуватися при лікуванні раку, зокрема, недрібноклітинного раку легень, раку шлунка, нирково-клітинної карциноми, раку товстої кишки, аденокарциноми, раку передміхурової залози, доброякісних пухлин та злоякісної меланоми.

За цим винаходом також пропонується комплект, що включає: (а) контейнер, який містить фармацевтичну композицію як зазначено вище, у розчині або у ліофілізованій формі; (5) необов'язково, другий контейнер, що містить розріджувач або розчин для відновлення ліофілізованої композиції, і (с) необов'язково, інструкції з (ї) застосування розчину або (ії) відновлення і (або) застосування ліофілізованої композиції.

Комплект може додатково включати один або більше (ії) буферів, (ім) розріджувачів, (м) бо фільтрів, (мі) голок або (мії) шприців. Контейнер є переважно пляшкою, флаконом, шприцом або пробіркою; і він може бути контейнером багаторазового застосування. Фармацевтична композиція є переважно ліофілізованою.

Комплекти за винаходом, переважно, включають ліофілізовану композицію за цим винаходом в належному контейнері та інструкції по її відновленню і (або) застосуванню.

Належні контейнери включають, наприклад, пляшки, флакони (наприклад, двокамерні флакони), шприци (такі як двокамерні шприци) і пробірки. Контейнер може бути виготовленим із багатьох видів матеріалів, таких як скло або пластмаса. Переважно, якщо набір і (або) контейнер містить(ять) інструкції із застосування контейнера або пов'язані з контейнером, які містять вказівки щодо відновлення і (або) застосування. Наприклад, на етикетці може вказуватися, що ліофілізована лікарська форма має бути відновлена до таких концентрацій пептидів як зазначено вище. На етикетці, крім того, може бути зазначено, що лікарська форма є прийнятною для або призначена для підшкірного введення.

Контейнер із лікарською формою може бути флаконом багаторазового застосування, який дозволяє робити повторні введення (наприклад, від 2 до б введень) відновленої лікарської форми. Комплект додатково може включати другий контейнер, що містить прийнятний розріджувач (наприклад, розчин бікарбонату натрію).

Після змішування розріджувача та ліофілізованої форми остаточна концентрація пептиду у відновленій формі переважно становить принаймні 0,15 мг/мл/пептиду (-75 мкг) та переважно не більше З мг/мг/пептиду (1500 мкг). Комплект додатково може включати інші матеріали, бажані з комерційної точки зору та з точки зору користувача, включаючи інші буфери, розріджувачі, фільтри, голки, шприци та вкладиші в упаковку з інструкціями по застосуванню.

Комплекти за цим винаходом можуть включати один контейнер, який вміщує лікарську форму фармацевтичних композицій відповідно до цього винаходу з іншими компонентами чи без них (наприклад, інші сполуки або фармацевтичні композиції цих інших сполук) чи включати окремі контейнери для кожного компоненту.

Переважно, комплекти за винаходом включають композицію за винаходом, упаковану для використання, в комбінації з одночасним введенням другої сполуки, такої, як ад'юванти (наприклад, ЗМ-С5Е), хіміотерапевтичний агент, природний продукт, гормон чи антагоніст, анти-ангіогенезний агент чи інгібітор, апоптоз-індукуючий агент або хелатор) чи їхню

Зо фармацевтичну композицію Компоненти комплекту до введення пацієнту можуть бути завчасно змішані, чи кожний компонент може бути в окремому контейнері. Компоненти комплекту можуть бути надані в одному чи кількох рідких розчинах, переважно, водному розчині, більш переважно, стерильному водному розчині Компоненти комплекту також можуть надаватись як речовини у твердому стані, які можуть бути переведені на рідини шляхом додання прийнятних розчинників, які переважно містяться в іншому окремому контейнері.

Контейнер терапевтичного комплекту може являти собою флакон, пробірку, колбу, пляшку, шприц або будь-який інший засіб для вміщення твердої речовини чи рідини. Зазвичай, коли є більш ніж один компонент, комплект включає другий флакон чи другий контейнер, який дозволяє окреме дозування. Комплект може також включати інший контейнер для фармацевтично прийнятної рідини. Переважно, терапевтичний комплект буде включати апарат (наприклад, одну чи кілька голок, шприци, очні піпетки, піпетку та ін.), який робить можливим введення речовин відповідно винаходу, що є компонентами цього комплекту.

Ця лікарська форма є формою, прийнятною для введення пептидів будь-яким зручним способом, наприклад, пероральним (ентеральним), назальним, очним, підшкірним, внутрішньошкірним, внутрішньом'язовим, внутрішньовенним або трансдермальним. Переважно, введення здійснюється підшкірно, та найбільш переважно, внутрішньошкірно. Введення може виконуватись інфузійним насосом.

Оскільки пептиди за винаходом були виділені з тканин НДРЛ, лікарський засіб за винаходом переважно застосовується для лікування НДРЛ. У переважному втіленні, оскільки пептиди за винаходом, які походять з АВСАТ1З і ММР12, були виділені з тканин НДРЛ, лікарський засіб за винаходом переважно застосовується для лікування НДРЛ.

Пептиди з послідовностями від 5ЕО ІЮ МО 78 до 92 були також виділені з клітин карциноми

Меркеля, і, таким чином, можуть застосовуватися для лікування карциноми з клітин Меркеля.

Цей винахід зараз буде проілюстрований наведеними нижче прикладами, які описують його переважні втілення, але не обмежуються наведеними тут. Для цілей цього винаходу всі цитовані джерела включені в цей документ шляхом посилання в усій повноті.

Короткий опис ілюстрацій

Фігура 1: Типовий мас-спектр АВСА13-001, що демонструє його презентацію на зразку 898 первинної пухлини НДРЛ. Дослідження за допомогою РХ-МС із системою іонізації у бо наноелектроспреї було проведено на пулі пептидів, що був елюйований із зразка 898 пухлини

НДРЛ. Мас-хроматограма для т/72 543,83185-40,001 Да, 7-2 містить пік пептидів із часом утримання 86,36 хв. В). Виявлений пік на мас-хроматограмі при 86,36 хв. відповідає сигналу для т/72 543,8318 на МС спектрі. С) Мас-спектр з індукованою зіткненнями дисоціацією вибраного прекурсора з т/7 543,8318, записаний в експерименті на РХ-МС системі іонізації у наноелектроспреї при даному часі утримання, підтвердив присутність АВСА13-001 у зразку 898 пухлини НДРЛ. О) Був записаний шаблон фрагментації синтетичного контрольного пептиду

АВСА13-001. Було проведене його порівняння з отриманим шаблоном фрагментації природного

ТОМАР, наведеним на фіг. С для верифікації послідовності.

Фігура 2: Профілі експресії мРНК вибраних білків в нормальних тканинах і в 21 зразку тканин раку легенів а) АВСА13З (Ідентифікатор набору проб: 1553605 а а) р) ММР12 (Ідентифікатор набору проб: 204580 а)

Фігура 3: Профілі презентації для вибраних пептидів, зв'язаних з молекулами НГА І класу.

Профілі презентації були розраховані для кожного пептиду, які дозволяють оцінити середній рівень презентації у зразку, а також варіацію повторних вимірів. Профіль зіставляє зразки пухлини, що вивчається, з фоновим рівнем зразків нормальних тканин. а) АВСА13-001 р) 057-001 с) МХНАБ-001

Фігура 4: Типові результати для пептид-специфічної імуногенності іп міго для ТОМАР, що утворюють комплекси з молекулами НГА І класу. Специфічні Т-клітини СО8-- були забарвлені мультимерами НІА, до яких приєднані два різні флуорохроми. На гістограмах відображені популяції клітин з позитивним забарвлюванням обома барвниками, зв'язаними з МНО- мультимерами, для стимуляції пептиду (ліві панелі) і стимуляції відповідних пептидів негативного контролю (праві панелі).

Фігура 5: Звязувальні властивості РОБТМ-002 і ММРІТ2-002 по відношенню до досліджуваних гаплотипів НА. На діаграмі наведені показники звязування РОБТМ-002 і

ММРІ12-002 з НГА-ОК п'ятьох з 7 проаналізованих гаплотипів.

Фігура 6: Стабільність комплексів НГ А-РОБЗТМ-002 і ММР12-002 після витримки протягом 24 годин за температури 37 "С: На діаграмі показані відсоткові долі інтактних комплексів НІ А-

РОБТІМ-002 і НГ А-ММР12-002 після витримки з відповідними молекулами НІ А протягом 24 годин за температури 37 "С:

Фігура 7: Приклад відповіді Т-клітин СО4- на введення вакцини проти СЕА-006, виявленої методом внутрішньоклітинного забарвлювання цитокінів класу Ії. Після сенсибілізації іп міго були проаналізовані МКПК пацієнта 36-031 на відповідь Т-клітин СО4- на СЕА-006 (верхня панель) і на імітатор (нижня панель) у пулі часових точок В8/ВЗД. Клітини стимулювали відповідними пептидами і забарвлювали для визначення життєздатності, антитіл проти СОЗ, сО8, С04 і ефекторних маркерів (справа наліво: СО154, ТМЕ-альфа, ІЄМ-гама, ІЛ-2, ІЛ-10), відповідно. Життєздатні Т-клітини СО4 аналізували щодо долі клітин, позитивних по відношенню до однієї або кількох ефекторних молекул.

Фігура 8: Імуногенність різних пептидів у комплексі з молекулами НГА ЇЇ класу: На діаграмі наведені показники імунної відповіді на 5 різних пептидів у комплексі з молекулами НГА ІІ класу, виявлених у 16 пацієнтів для пептидів ІМА95О і у 71 пацієнта для пептидів ІМАУ91О методом внутрішньоклітинного забарвлювання цитокінів.

ПРИКЛАДИ

ПРИКЛАД 1:

Ідентифікація і кількісне визначення рівнів пухлино-асоційованих пептидів, презентованих на поверхні пухлин

Зразки тканин

Клітини пухлин пацієнтів були надані Гейдельбергським університетом, Гейдельберг,

Німеччина. До хірургічного видалення тканин була одержана письмова інформована згода від усіх пацієнтів Тканини були заморожені шоковим способом в рідкому азоті відразу після хірургічної операції та зберігались до виділення ТОМАР при температурі -80 "С.

Виділення пептидів НГА із зразків тканин

Пули пептидів НІ А з заморожених шоковим способом зразків тканин були одержані імунним осадженням із твердих тканин відповідно до незначно зміненого протоколу (РаїкК, К.1991;

Зеедег, Е.Н.Т1999) з використанням НІ А-А"02-специфічного антитіла ВВ7.2, використанням

НІА-А, -В, -С-специфічного антитіла УУб/32, використанням СМВг-активованої сефарози, кислотної обробки та ультрафільтрації. 60 Методи

Одержані пули пептидів НІГА розділялися відповідно до їхньої гідрофобності із використанням зворотно-фазної хроматографії (Асдийу ОРІ С зуєїет, УмМаїег5), та елюйовані пептиди були проаналізовані на гібридному мас-спектрометрі ГТО-Огбйгар (Тпептогівпег) з джерелом іонів типу електроспрей (Е5І). Пептидні пули були завантажені безпосередньо на аналітичну мікрокапілярну колонку з плавленого кварцу (75 мкм в.д. х 250 мм), заповнену зворотно-фазним сорбентом С18 розміром 1,7 мкм (Умаїегв), із застосуванням швидкості потоку 400 нл на хвилину. Згодом пептиди були розділені з використанням двоетапного 180- хвилинного бінарного градієнту з 10 95 до 33 95 розчинника В при швидкості потоку 300 нл на хвилину. Градієнт був забезпечений розчинником А (0,195 мурашиної кислоті у воді) та розчинником В (0,1 96 мурашиної кислоті в ацетонітрилі). Був використаний скляний капіляр із золотим покриттям (РісоТір, Мем; ОбБіесіїме) для введення в джерело іонів нано-ЕбІ. Мас- спектрометр ГТО-Огрігар працював в інформаційно-залежному режимі з використанням стратегії ТОР5. Стисло, цикл сканування був ініційований з повним скануванням при високій точності маси на Огрігар (К-30000) з наступними сканами МС/МС також на ОгБрігар (К-7500) на 5 найбільш поширених прекурсорних іонах з динамічним виключенням раніше вибраних іонів.

Тандемні мас-спектри були інтерпретовані програмою 5ЗЕОШОЕ5Т з додатковим контролем в ручному режимі. Ідентифікована пептидна послідовність була підтверджена порівнянням генерованої моделі фрагментації природного пептиду з моделлю фрагментації синтетичного контрольного пептиду з ідентичною послідовністю. На Фігурі 1 показаний зразок спектру, одержаний на пухлинній тканині для пептиду АВСАТ13-001, асоційованого з МНС І класу, та його профіль елюції на системі ОРІ С.

Відносне кількісне визначення на основі даних РХ-МС без використання ізотопної мітки здійснювалось підрахунком іонів, тобто екстракціею і аналізом компонентів РХ-МС (Миеїег і співавт. 2007а). Цей метод базується на припущенні, що площі піків РХ-МС сигналів пептиду корелюють з його кількістю у зразку. Екстраговані компоненти були потім піддані обробці методами деконволюції за зарядовими станами і вирівнювання часу утримання (МиегПег і співавт. 20070; бішйгт і співавт. 2008). Нарешті, компоненти РХ-МС були піддані обробці методом перехресних посилань з результатами ідентифікації послідовностей з метою об'єднати кількісні дані різних зразків і тканин у профілі презентації пептидів. Кількісні дані пройшли

Зо двоярусну нормалізацію відповідно до основної тенденції, з урахуванням варіабельності технічних і біологічних повторних вимірів. Отже, кожний ідентифікований пептид можна зв'язати з кількісними даними, що дозволяє провести відносний кількісний аналіз між зразками і тканинами. Крім того, усі кількісні дані, отримані для пептидів-кандидатів, були перевірені вручну для забезпечення погодженості даних і перевірки точності автоматичного аналізу.

Профілі презентації були розраховані для кожного пептиду, які дозволяють оцінити середній рівень презентації у зразку, а також варіацію повторних вимірів. Профіль зіставляє зразки пухлин НДРЛ з фоновим рівнем зразків нормальних тканин.

Профілі презентації прикладів надмірно презентованих пептидів показані на Фігурі 3.

ПРИКЛАД 2

Профілі експресії генів, що кодують пептиди за винаходом

Не всі пептиди, ідентифіковані як такі що презентуються на поверхні клітин пухлин молекулами МНС, є прийнятними для імунотерапії, оскільки більшість з цих пептидів отримується з нормальних клітинних білків, експресованих багатьма типами клітин. Лише декілька з цих пептидів є пухлино-асоційованими та, ймовірно, здатні індукувати Т-клітини з високою специфічністю розпізнавання для пухлини, з якої вони походять. Щоб ідентифікувати такі пептиді і звести до мінімуму ризик аутоїмунності, викликаної вакцинацією, автори винаходу зосередились на тих пептидах, що одержані з білків, які надмірно експресуються на клітинах пухлин у порівнянні з більшістю нормальних тканин.

Ідеальний пептид одержують з білка, що є унікальним для пухлини і не присутній у будь-якій іншій тканині. Щоб ідентифікувати пептиди, які одержуються з генів з профілем експресії, близьким до ідеального, ідентифіковані пептиди співвідносили з білками та генами, відповідно, з яких вони походять, та були побудовані профілі експресії цих генів.

Джерела та приготування РНК

Зразки тканин, видалені хірургічним шляхом, були надані Гейдельбергським університетом,

Гейдельберг, Німеччина (див. Приклад 1) після одержання письмової інформованої згоди від кожного пацієнта. Зразки тканини пухлин були миттєво заморожені в рідкому азоті відразу після хірургічної операції та пізніше гомогенізовані з використанням ступки та товкача під рідким азотом. Тотальна РНК була приготована з цих зразків з використанням реактиву ТК (Атрбіоп,

Дармштадт, Німеччина), з наступним очищенням за допомогою КМеазу (ОІАСЕМ, Хільден, бо Німеччина); обидві методики виконувались за протоколом виробника.

Тотальна РНК зі здорових тканин людей була одержана комерційним шляхом (Атріоп,

Хантингтон, Велика Британія; Сіопіесп, Гейдельберг, Німеччина; 5бігаїадепе, Амстердам,

Нідерланди; ВіоСпаіїп, Хейард, Каліфорнія, США). РНК від кількох осіб (від 2 до 123 осіб) були змішані таким чином, щоб РНК від кожної особи була рівнозважена.

Якість та кількість усіх зразків РНК були оцінені на біоаналізаторі Адіїепі 2100 (Адіепі,

Вальдброн, Німеччина), з використанням набору КМА 6000 Рісо І арспір Кії (Ааійепі).

Експерименти з використанням мікрочипів

Аналіз генної експресії усіх зразків РНК пухлинних і нормальних тканин був виконаний з використанням олігонуклеотидних мікрочипів Айутеїгіх Нитап Сепоте (НС) О133А або НОо- 0133 Різ 2.0 (АПутеїгіх, Санта Клара, Каліфорнія, США). Усі етапи виконувалися відповідно до посібника АйПутеїгіх. Стисло, дволанцюгова кКДНК була синтезована з 5-8 мкг тотальної РНК, з використанням Зирегзогірі КЕТІ! (Іпмігодеп) та оліго-4Т-Т7-праймеру (МУУС Віоїесі, Еберсберг,

Німеччина), як описано в посібнику. Транскрипція іп міго була виконана з використанням комплекту маркування РНК-транскриптів ВіоАггау Нідп місій КЕМА Тгапвзосгірі Гарейпо Ки (ЕМ2О

Оіадповіїйс5, Іпс., Фармінгейл, Нью-Йорк, США) для чипів О133А або комплекту СепесСпір ІМТ

І абеїїїпо Кії (Апутеїгіх) для чипів 0133 Ріивх 2.0, після чого були здійснені КкРНК-фрагментація, гібридизація та забарвлювання стрептавідин-фікоеритриновим та біотинільованим анти- стрептавідиновим антитілом (МоїІесціаг Ргобе5, Лейден, Нідерланди). Зображення були скановані приладом Адііепі 2500А СепелАітау Зсаппег (0О133А) або Апутеїгіх Сепе-Спір Зсаппег 3000 (0133 Ріиз 2.0). Дані аналізувалися за допомогою програми 5СО5 (АПупеїгіх), з використанням стандартних установок для усіх параметрів. Для нормалізації були застосовані 100 службових генів, наданих компанією Айутеїйгіх. Відносні значення експресії були розраховані по відношенням логарифмів зареєстрованих сигналів, наданим комп'ютерною програмою, причому значення для нормального зразка тканин нирки було довільно встановлене на 1,0.

Типові профілі експресії вихідних генів цього винаходу, які в значній мірі надмірно експресуються у недрібноклітиннній карциномі легенів, показані на Фігурі 2.

ПРИКЛАД 4

Імуногенність іп міго презентованих МНС І класу пептидів, специфічних до НДРЛ

Зо Щоб отримати інформацію стосовно імуногенності ТОМАР за цим винаходом, автори цього винаходу провели дослідження з використанням примування Т-клітин іп мійго на основі повторної стимуляції Т-клітин СО8дя- штучними антиген-презентуючими клітинами (штучними

АПК), навантаженими комплексами пептид/МНе і антитілами проти СО28. У такий спосіб була показана імуногенність на цей час дев'яти ТОМАР за цим винаходом, рестриктованих за НІ А-

А"0201, що продемонструвало, що ці пептиди є епітопами Т-клітин, проти яких в організмі людини існують попередники Т-клітин СО8-- (Таблиця 4).

Примування Т-клітин СО8-- іп міо

Для проведення стимуляцій іп міго штучними антиген-презентуючими клітинами, завантаженими комплексом пептид-МНО (рмНе) та антитілами проти СО28, спочатку були виділені Т-клітини СОВ8- зі свіжих продуктів лейкаферезу НІ А-А"02 шляхом позитивного відбору з використанням анти-СО8 мікрогранул (Мінепуі Віоїес, Бергіш-Гладбах, Німеччина) здорових донорів, отриманих із Тгапеїивіоп Меаісіпе Тиебіпдеп, Тюбінген, Німеччина, після одержання письмової інформованої згоди.

Виділені лімфоцити СО8- або МКІК інкубували аж до використання в Т-клітинному середовищі (ТОМ), що складається з КРМІ-СІішатах (Іпмігодеп, Карлсрує, Німеччина) з додаванням 1095 термічно інактивованої АВ-сироватки людини (РАМ-Віоїесп, Ейденбах,

Німеччина), 100 Од/мл пеніциліну/100 мкг/мл стрептоміцину (Сатрьгех, Кельн, Німеччина), 1 мМ пірувату натрію (СС Рго, Обердорла, Німеччина), 20 мкг/мл гентаміцину (Сатьгех). Цитокіни у концентраціях 2,5 нг/мл ІЛ-7 (РготосеїІ, Гейдельберг, Німеччина) та 10 Од/мл ІЛ-2 (Момапів

Рпагта, Нюрнберг, Німеччина) також додавалися до ТОМ на цьому етапі культивування.

Приготування мікрогранул, покритих рМНе і антитілами проти СО28, стимуляція Т-клітин та зчитування виконувалися у добре вивченій системі іп міго з використанням чотирьох різних молекул рМНеС для кожної стимуляції і 8 різних молекул рРМНеС для кожної умови зчитування.

Усі комплекси з рРМНеС, які використовуються для завантаження штучних АПК і зчитування даних цитометрії, були отримані за допомогою Уф-індукованого обміну МНС-лігандами (Кодепко еї аї., 2006) з невеликими модифікаціями. Для визначення кількості мономеру РМНС, отриманого обміном, був проведений аналіз з використанням сендвіч-варіанту ЕГІ5А із препаратами стрептавідину відповідно до (Кодепко еї а!., 2006).

Очищені костимулювальні антитіла мишачого Ідс2а проти СО28 людини АБ 9.3 (ипо еї аї., бо 1987) були хімічно біотинільовані за допомогою сульфо-М-гідроксисукцинімідобіотину, як рекомендовано виробником (Регбіо, Бонн, Німеччина). Використовували полістирольні гранули діаметром 5,6 мкм, покриті стрептавідином (Вапоз І арогайогіе5, Ілінойс, США). рМНС, використаними як позитивний і негативний контроль, були Ах0201/МІ А-001 (пептид

ЕГАСІСІСТМ з модифікованого МеїІап-А/МАНТ-1) та Ах0201/00хХ5-001 (М ГРАЇМНІ з 0ОХ5Б), відповідно.

В 96-лункові планшети вносили 800000 мікрогранул/200 мкл у присутності 4 х 12,5 нг різних біотинільованих комплексів РМНС, промивали та додавали 600 нг біотинільованих антитіл проти СО28 в об'ємі 200 мкл. Стимуляцію проводили в планшетах на 96 лунок шляхом спільного інкубування 1 х 106 Т-клітин СОв із 2 х 105 промитих мікрогранул з покриттям у 200 мкл ТОМ з доданням 5 нг/мл ІЛ-12 (РготоСеїЇ) протягом 3-4 днів при 37 "С. Половина середовища була потім замінена свіжим ТОМ з доданням 80 Од/мл ІЛ-2, а інкубування тривало 3-4 дні при 37 "С. Цей цикл стимуляцій був виконаний загалом три рази. Для зчитування з рРМНО-мультимерів з використанням 8 різних молекул РМНС для кожної умови зчитування застосовувалося двомірне структурне кодування як описано раніше (Апаегзеп еї аї., 2012) з невеликими модифікаціями, які стосуються зв'язування з п'ятьмя різними флуорохромами.

Нарешті, був проведений аналіз мультимерів за допомогою забарвлювання клітин барвником для визначення їхньої життєздатності І іме/ієай у ближньому ІК-діапазоні (Іпийгодеп, Карлесрує,

Німеччина), клона антитіл СО8-РІТС 5К1 (ВО, Гейдельберг, Німеччина) і флуоресцентних рРМНО-мультимерів. Для аналізу використовували цитометр ВО І5КІЇ ЗОЕР, обладнаний відповідними лазерами і фільтрами. Пептидо-спицифічні клітини були розраховані як процент від загальної кількості СО8-позитивних клітин. Оцінка результатів мультимерного аналізу була виконана за допомогою комп'ютерної програми Біомло (Тгее 5іаг, Орегон, США). Примування іп міго специфічних мультимер-позитивних СО8- лімфоцитів було визначене порівнянням зі стимуляціями негативних контролів. Імуногенність для даного антигену визначалася, якщо було виявлено, що принаймні одна оцінювана іп міго стимульована лунка одного здорового донора містить специфічні Т-клітини СО8'к після стимуляції іп міго (тобто, коли ця лунка містила хоча б 195 специфічних мультимер-позитивних серед Т-клітин СО8вж- та процент специфічних мультимер-позитивних клітин був принаймні в 10 разів більше медіанного значення стимуляцій відповідних негативних контролів).

Імуногенність іп міго для пептидів НДРЛ

Для перевірених пептидів НГА | класу імуногенність іп міго можна продемонструвати генерацією пептидо-специфічних Т-клітинних ліній Типові результати цитометрії після ТОМАР- специфічного мультимерного забарвлення для двох пептидів за винаходом показані на фігурі 4, разом із відповідними негативними контролями Результати для 25 пептидів за винаходом зведені у Таблицю 5 Імуногенність іп міго пептидів НІ А класу І за винаходом

Типові результати експериментів по визначенню імуногенності іп міго, проведених подавцем заявки, для пептидів за винаходом «20 95 - -; 20 Фо - 49 96 - ---; 50 95 - 70 ож жі» 70 96 - нижня

Таблиця 5 81 Гю11н11 шииишининчининининнинничннишшшши

Таблиця 5 нини ши и т у ПО ето т5 ПО 66011000 ви 01100203 ван в 11000000 в

ПРИКЛАД 5

Синтез пептидів

Усі пептиди були синтезовані стандартним і широко використовуваним методом твердофазного синтезу пептидів за стратегією ЕРіптос. Після очистки методом препаративної ЗФ-

ВЕРХ процедура обміну іонів здійснювали для введення фізіологічно сумісних протиіонів (наприклад, трифторацетату, ацетату, амонію або хлориду).

Ідентичність і чистота кожного окремого пептиду визначали методами мас-спектрометрії і аналітичної ЗФ-ВЕРХ. Після процедури обміну іонів пептиди одержували у вигляді білих або брудно-білих ліофілізатів чистотою від 90 95 до 99,7 Об.

Усі ТОМАР переважно вводять у вигляді трифторацетатних солей або ацетатних солей, використання інших солей також можливе. Для вимірів у Прикладі 4 використовували трифторацетатні солі пептидів.

ПРИКЛАД 6

Уф-індукований обмін лігандами

Пептиди-кандидати для включення до складу вакцин за цим винаходом були додатково перевірені на імуногенність примуванням іп міго. Окремі комплекси пептид-МНС, необхідні для цих досліджень, були отримані УФ-індукованим обміном лігандів, за якого УФ-чутливі пептиди розщеплюються під дією УФ-випромінювання, і аналізується продукт обміну з пептидом, що вивчається. Тільки пептиди-кандидати, які здатні ефективно зв'язуватися з пептид- сприйнятливими молекулами МНС і стабілізувати їх, попереджають дисоціацію комплексів із

МНС. Для визначення виходу реакції обміну проводили аналіз методом ЕГІ5БА на основі виявлення легких ланцюгів (В21т) стабілізованих комплексів із МНС. Аналіз проводили згідно з загальним описом у роботі Кодепко і співавт. (КодепкКко В, Тоебез М, Наагир 5К, мап Ебсп М,

Моіепааг АМ, 5спитаснег ТМ, Омаа Н. Сепегаїййоп ої реріїде-МНС сіазз І сотрієхев ІШтоцай ОМ- теадіаїеа Іїдапа ехспапде. Маї Ргоїос. 2006;1(3):1120-32.). 9б-луночні планшети МАХІЗогр (МОМС) були покриті протягом ночі розчином 2 мкг/мл стрептавідину у РВ5 при кімнатній температурі, 4 рази промиті і блоковані протягом 30 хвилин при 37 "С у 2 95 розчині БСА, що містить блокувальний буфер. Ренатуровані мономери НІ А-

Ах0201/МІ А-001 використовувались як стандарти, охоплюючи діапазон 8-500 нг/мл. Мономерні комплекси пептид-МНСОС, продукти реакції обміну, що протікає під дією УФ-випромінювання, розводили у 100 разів у блокуючому буфері. Зразки інкубували протягом 1 год. за температури 37 "С, промивали чотири рази, інкубували з 2 мкг/мл кон'югованих із пероксидазою хріну антитіл проти ВД2т протягом 1 год. за температури 37 "С, знову промивали і визначали з розчином ТМБ, реакцію зупиняли за допомогою МН2г5О». Поглинання вимірювали при 450 нм

Таблиця 6

УФф-індукований обмін лігандами 111780 |СЕРІТЯМОВЇ ////177777717171717171717117156111111111111|Ї1111снс4шЩ 1780 |Собаб0 777 17111111111111571111111111|111111ннс4щ 111789 ПвЕТ8001 777 ї17771111111111115711111111111111111сянис4шщЩ 111186 (РІЯДКАЮТЇ Г////17777777171111115611111111111Ї111111сянс4ш 11168 Ф(БАРОО3 17777771 Ї11111нні1сСс 1.66 МеРгевВРУАОСЇ //-/-(/(17777777777717171114611|Ї1111н11 11176 фо57-300277.ї17717171717171717171717171715691111111111Ї111111сянис4шЩ бо

Таблиця 6

УФф-індукований обмін лігандами 11118 фнмамРНОЇ (ЇЇ 7777777777777261|Ї1111нН1 11169 фМммтБАЮЮЇ ////Ї77777777777771371Ї1111нН1 11150 |Ї5ТАТ2ОЮЇ |! 7777777777777117691111111111Ї1111нн41 117719 фовоБНАЮТІ | 7777777777777717681111111111111Ї1111нн1ш1 711178 фтТАМС2ОВЇ ЇЇ нні 11127 |кІ26ВО0ї ЇЇ 777777777777711768111111111111Ї1111нн1ш1 11160 |Спойпгяої Її /77777777774г 7771 |!Ї111н

Таблиця 6

УФф-індукований обмін лігандами

Пептиди-кандидати, що демонстрували високий вихід реакції обміну (тобто вище 40 95, переважно вище 5095, більш переважно вище 7095 і найбільш переважно вище 80 95) є зазвичай переважними для синтезу і продукції антитіл або їх фрагментів і (або) рецепторів Т- клітин або їх фрагментів, оскільки вони показують достатню авідність до молекул МНС і попереджають дисоціацію комплексів МНС.

ПРИКЛАД 7

Звя' зування та імуногенність вибраних пептидів, що зв'язані з молекулами МН ІІ класу

Білки НГА Ії класу поділяються на З головних ізотипи: НГА-ОВ, -ОР, БО, що кодуються багатьма гаплотипами. Комбінація різних а- і В-ланцюгів підвищує різноманітність білків НГА ІЇ класу, виявлених у довільно вибраній популяції. Отже, вибрані ТОМАР, що утворюють комплекси з молекулами НГА ІІ класу, мають зв'язатися з декількома різними молекулами НІ А-

ОРЕ (тобто, продемонструвати здатність до проміскуїтетного зв'язування), щоби бути здатними сприяти ефективній відповіді Т-клітин у значущої відсоткової долі пацієнтів.

Проміскуїтетне зв'язування РОБТІМ-002 і ММРІ12-002 з НГА-ОК різних гаплотипів і стабільність утворених комплексів оцінювали визначенням п мійго зв'язування, проведеним зовнішнім постачальником послуг як викладено нижче.

Матеріали і методи

Перелік пептидів

Ідентифікатор . . .

Перелік досліджених гаплотипів НГ А-ОВ 7 проаналізованих гаплотипів НІ А-ОК були вибрані завдяки їх частотам виявлення серед

НІГ А-АхО2- і НІ А-Ах24-позитивного населення Північної Америки (Таблиці 7.1 і 7.2).

Дані були отримані з аналізу 1,35 мільйонів типованих за НГ А добровольців, зареєстрованих у Національній програмі донорів кісного мозку (Могі еї а!І., 1997). Проаналізоване населення було поділене на такі етнічні групи: американці європеоїдної раси (М-997193), афроамериканці (М-110057), американці монголоїдної раси (М-81139), латиноамериканці (М-100128) і корінні американці (М-19203).

Коо)

Таблиця 7.1

Частота виявлення гаплотипів серед НІ А-Ах02-позитивних жителів Північної Америки:

Проаналізовані гаплотипи виділені сірим кольором 211 88 | 78 | 30 | 61 | 68 216 | 152 | 200 2 2 щЩщ| 115 | 177 | 159 2 | 7 | 130 | 105 | 25 | 78 | 90 2 | 8 | 42 | 5/7 | 702 | 162 | 87 219 | 12 | 28 | 160 | 70 | 29 2 | 70 | 14 | 24 | 12 | їз | 08 2 | 80 14 | 08 | 20 | їй | з

Таблиця 7.2

Частота виявлення гаплотипів серед НІ А-Ах24-позитивних жителів Північної Америки:

Проаналізовані гаплотипи виділені сірим кольором ї раси і раси американці 24 | з | 60 | 75 | 14 | 37 | 40 24 | 6 | 7170 | 187 | ррр.96 | щ 205 2 щ | 207 24 | 8 | 40 | 38 | 57 | 124 | ліз 24 | 9 | 14 | 17 | 989 1 5 ющ 207 | 58 24 | 10 | 16 | 12 | 08 | щ 20 | 06 24 | 11 | 7165 | 80 2 щ | 52 | 90 | 54 24 | 90 | 16 | 10 | 22 | 153 | з

Принцип методу

Аналіз зв'язування пептидів з молекулами МНС за методикою КЕМЕАЇ ? компанії РгоїІттипе виявляє здатність кожного пептиду-кандидата зв'язуватись із молекулою НГА ІІ класу вибраного гаплотипу і стабілізувати комплекс НІ А-пептид. У такий спосіб пептиди-кандидати з'єднуються іп міго з конкретним білком НГА Ії класу. Рівень злиття пептиду з молекулами НІ А вимірюють оцінкою присутності чи відсутності нативної конформації зібраного комплексу НІ А-пептид у момент часу 0 після завершення процедури рефолдингу (так звана швидкість асоціації "оп- гаїте").

Зв'язувальна здатність пептиду-кандидата з конкретною молекулою НІ А порівнюють зі зв'язувальною здатністю пептиду, щодо якого відомо, що він дуже сильно зв'язується

(позитивний контроль), що дає в результаті відповідний показник зв'язування МНС -пептид за методикою КЕМЕАЇ? Пептид позитивного контролю можна вибрати і придбати у компанії

РіоЇттипе, виходячи з її досвіду, окремо для кожного гаплотипу НІ А.

Окрім афінності пептиду до конкретної молекули НГА, для наявності імунної відповіді визначальну роль відіграє довгострокова стабільність утворюваного комплекс НІ А-пептид.

Відповідно, присутність утвореного комплексу НІ А-пептид вимірюють після його інкубації протягом 24 год. за температури 37 "С. В результаті, стабільність утвореного комплексу НІ А- пептид розраховують як співвідношення показників зв'язування після 24 год. і показників зв'язування, отриманих безпосередньо після рефолдингу (відповідно, у момент часу 0), виражених у відсотках.

Результати

Аналіз РОБТМ-002 і ММР12-002 за методикою КЕМЕАЇГ аналізу зв'язування МНО-пептид виявив зв'язування обох пептидів із НА різних гаплотипів. Було показано, що РОБТМ-002 утворює комплекс із НГА у п'ятьох, а ММР12-002 - у чотирьох з 7 досліджених гаплотипів (Фігура 5). Обидва пептиди не зв'язуються з молекулами НІГ А, що кодуються НІ А-ОКЗ і НІГ А-ОНб.

Визначені показники зв'язування знаходилися в діапазоні від 0,02 до 2,595 у порівнянні з позитивним контролем і безумовно були вище показників для пептидів, що не зв'язуються.

Аналіз стабільності утворених комплексів НІ А-РОБТМ-002 і НГ А-ММР12-002 виявив, що З і 2 3 6 досліджених комплексів НІ А-пептид демонстрували стабільність після 24 год. за температури 37 "С, відповідно (Фігура 6).

Висновок щодо імуногенності пептидів на основі їхньої здатності зв'язуватися з молекулою

НІА можна зробити порівнянням показнику зв'язування цього пептиду з показником зв'язування для пептиду з відомою імуногенністю. Отже, для цього порівняння були вибрані п'ять добре вивчених пептидів з визначеною імуногенністю. Імуногенність цих пептидів була визначена ех мімо у зразках крові вакцинованих пацієнтів методом внутрішньоклітинного забарвлення (ІС5) цитокінів Т-клітин СО4.

В принципі, методом ІС5 аналізують якість конкретних Т-клітин що стосується їхньої ефекторної функції. З цією метою мононуклеарні клітині периферичної крові (МКПК) культивували іп міїго і потім рестимулювали досліджуваним пептидом, контрольним пептидом і

Зо негативним контролем (у цьому документі - ІМІТАТОР). Після цього рестимульовані клітини забарвлювали для виявлення продукції ІРМ-гама, ТМЕ-альфа, ІЛ-2 та ІЛ-10, а також експресії костимуляторної молекули СО154. Підрахунок клітин, що відреагували на цей вплив, здійснювали на проточному цитометрі (Фігура 7).

Аналіз імуногенності виявив 100 Фо-ну імунну відповідь після вакцинації пептгидами ІМА950 (8ВІН-002 ї МЕТ-005) у 16 пацієнтів і імунну відповідь від 44 95 до 86905 після вакцинації пептидами ІМА9У10 (СЕА-006, ТЯ ЕВІ-004 і ММР-О0О1) у 71 пацієнта.

Для порівняння показників зв'язування РОЗТМ-002 і ММР12-002 з показниками зв'язування пептидів ІМАУ1ТО і ІМАУ5О дані для всіх пептидів були зведені у таблицю для кожного досліджуваного гаплотипу НГА-ОК відповідно до визначеного показника зв'язування (Таблиці 8.1-8.5).

Таблиця 8.1

Показники зв'язування РОБЗТМ-002 ії ММР12-002 з НІ А-ОКТ у порівнянні з показниками зв'язування пептидів з відомою імуногенністю з молекулами МН ІІ класу:

РОБТІМ-002 і ММР 112-002 виділені сірим кольором зв'язування НІ А-ОВ1 111116 |ММРІ2-002 має 7777777 | 77777771 004721

Таблиця 8.2

Показники зв'язування РОБЗТМ-002 ії ММР12-002 з НІ А-ОКЗ у порівнянні з показниками зв'язування пептидів з відомою імуногенністю з молекулами МН ІІ класу:

РОБТІМ-002 і ММР 112-002 виділені сірим кольором

Ранг пептиду Код пептиду Походження Відносний показник зв'язування НІГ А-ОН2

ММРІ2-002 ІМА-942

ММР-001 ІМА9ОЇ

РОБТМ-О02 ІМА-942

МЕТ-005 ІМА9БО

ТОЕВІ-004 ІМА9ТО 77.76 |ВІВ-002 ІМА9БО

СЕА-006 ІМАЗ9ТО

Таблиця 8.3

Показники зв'язування РОБЗТМ-002 ії ММР12-002 з НІ А-ОКА у порівнянні з показниками зв'язування пептидів з відомою імуногенністю з молекулами МН ІІ класу:

РОБТІМ-002 і ММР 112-002 виділені сірим кольором

Ранг пептиду Код пептиду Походження Відносний показник зв'язування НІ А-ОВНА

СЕА-006 ІМА91О 39,65

ВІВ-002 ІМА9БО

МЕТ-005 ІМАУБО

ММРІ12-002 ІМА-942

ММР-001 ІМАЗОЇ 77771.1.1.и.006 727 771.6 |РОБТМ-002 ІМА-942 таЕВІ-004 ІМА9ТО

Таблиця 8.4

Показники зв'язування РОБЗТМ-002 ії ММР12-002 з НІ А-ОК5 у порівнянні з показниками зв'язування пептидів з відомою імуногенністю з молекулами МН ІІ класу:

РОБТІМ-002 і ММР 112-002 виділені сірим кольором

Відносний показник

Ранг пептиду Код пептиду Походження зв'язування

НІГ А-ОВ5

ВІВ-002. ІМА950 103,9

ММР-001 ІМА9О1 47,82

СЕА-006 ІМА910 2427

МЕТ-005 ІМАУБО

РОБТМ-О02 ІМА-942 111116 |ММРІ2-002 ІМА-942 таЕВІ-004 ІМА9ТО

Таблиця 8.5

Показники зв'язування РОБЗТМ-002 ії ММР12-002 з НІ А-ОК?7 у порівнянні з показниками зв'язування пептидів з відомою імуногенністю з молекулами МН ІІ класу: РОБТМ-002 ії ММР 12- 002 виділені сірим кольором зв'язування НІГ А-ОН7 111116 |ММРАОСЇ 7 мМАВОТ ЛГ Ї7777777771711710111ссСсСсСсС 11107111 |мММРІ2002 мая Г/:./ | 7 / 0111111СсС

Порівняння показників зв'язування РОЗТМ-002 і ММР12-002 з показниками зв'язування інших пептидів з відомою імуногенністю з молекулами МН ІІ класу показали, що зв'язувальна здатність обох пептидів розташовується головним чином посередині і аж до нижньої половини таблиць, за винятком НІГА-ЮОМК2. Зв'язувальна здатність обох пептидів щодо НІіГА-ОВ2 розташована у верхній половині таблиці, причому ММР12-002 є найвищим кандидатом. На основі цього аналізу треба очікувати, що обидва пептиди, РОБТМ-002 і ММР12-002, також індукують імунну відповідь.

Перелік посилань

Асиїї НВ, 5іппатоп М, Ріпдієїюп В, Воопе В, І ему ЗЕ, Спеп Х, Роггі А, Сагбопе ОР, Зспулаг:

ОВ, Моіїп К, 5іосапе ВЕ, Майзіап І М (2006). Апаїувів ої пові-апа Кштог-аеєгімей ргоїєїпазе5 изіпа а сибвіот апа! 5ресіє5 тістоатау гемеаї5 а ргоїесіїме гоЇе ог вігота! таїйіх теїаїІІоргоїєіпа5е-12 іп поп-зтаї! сеїЇ Імпд сапсег. Сапсег Нез 66, 7968-7975.

Аанікагу 5, Магіпопі Е, Носк А, НиПетап Е, Рором М, Веїєг В, Ветага 5, Оцапо М, Сарга М,

Сюоенід 5, Коде! ОО, Зспейпег М, Неїїп К, Ейеге М (2005). Тне ибідийіп Ідазе Несіно гедшіаїев іапзсгірійопаї! асіїмайоп Бу Мус апа і еззепійа! ог Штог сеї! ргоїїїтегайоп. Сеї! 123, 409-421.

АІрід АВ, Зспіетапп МУР (2005). Ідепійісайоп апа сНагасієгігайоп ої гедшіайг ої С ргоївїп зідпаїпу 4 (ВО54) ав а помеї! іппібйог ої Шриодепезів: НОабза іпнібів5 тйодеп-асіїмаїєйд ргоївїп

Кіпазез апа мазсціаг епасоїнеїа! атоулй Тасюг зідпаїїпд. Мої. Віо!. Сеї! 16, 609-625.

Аїйїзоп УР, Кгитте! МЕ (1995). Тпе Мміп апа Мапо ої Т сеї совіітціайоп. 5сівпсе 270, 932-933.

Ап СН, Кіт УА, Кіт Н5, Кіт 55, Моо МУ, Ії ее ЗН (2012). Егатевній тиаййоп5 ої масиоіаг роївїп зопіпд депез іп давігіс апа соїогесіа| сапсег5 м/й тістозаїеї Ше іпеїарійу. Нит. Ратої. 43, 40-47.

Аррау М, 5реїзег ОЕ, Вшиїег М, Веупага 5, Вагбеу С, Сегоціпі УС, І еумга 5, Ріпійа С, Вотего Р (2006). Оєсгеазейд 5ресіїс СО8-- сеї! сгто55-геасіїмйу ої апіїдеп гтесодпіоп юїПоміпуд массіпайоп м/п Меїап-А рерііаеє. Єишиг. У Іттипої!. 36, 1805-1814.

Агакі МУ, Такапазні-зазакі М, Спиі ОН, Заїю 5, ТаКкеда К, 5Нігоїапі К, ТаКанавні К, Мигтауата

К5, Катеїапі РЕ, ЗНігаїбні Н, Котапо Н, Табіга Т (2008). А Татіїу ої тетбгапе ргоївїн5 аззосіаїєй мА ргезепіїп ехргезвіоп апа датта-5естеїавзе Гшпсіп. ЕАБЗЕВ .) 22, 819-827.

Агепрегу БА, Роїметіпі РУ, КипкКеї! 5І., Зпапаїгеїї А, Неззеїдеззег У, Ногик В, зілеїег ВМ (1997).

ТНне гоїє ої СХО спетокіпез іп Ійе гедшіайоп ої апдіодепевів іп поп-зтаї! сеї! Ішпд сапсег. у Г ейкос.

Віо!. 62, 554-562.

Авіегіїї ІА, Непзеп ММ, Гіпаоп С, І аміа Р, Сиагдиадіїпі Сх (2010). Тне Ашога-А/ТРХ2 сотріех: а помеї опсодепіс пооепгуте? Віоспіт. Віорпувз. Асіа 1806, 230-239.

Ауївжопй А, Лапуд 5Х, Оевзроїв А, Нои 51 (2009). СНагасієгіганйоп ої Ше гоЇе ої ШІ-Іепдій

САМРЗ апа йв саїраіп-сієамед ргодисі іп іппібйіпо тістоїшрше роїутегігайоп апа пецнйе оцідгоули. Ехр. Сеї! Вев. 315, 2856-2868.

Вадідііап РІ, Ов5піта СТ, Оеє Оіїїмеїга І Р, Оє Оїїмеїга СН, Ое Боиза ОВ, Сотев Т5, Сіопсамев5

Му (2009). Сапопіса! апа попсапопіса! М/пі рашулау: а сотрагізоп атопд поптаї омагу, репідп омагіап шШтог апа омагіап сапсег. Опсої! Вер. 21, 313-320.

Вагоо 5, Раагаї А, МеСигау 0, Атіпа?і! І, пи М, Тгаїсой .), Ріапі у), Мопаетааг ВК, СаПанап В (2010). Тгапетогтіпуд асідіс сойеай-сої! ргоївіп-3 (Тасс3) асіє аз а педаїййме гедшайюг ої Моїсп зідпаїїпу їйгоцой Біпаіпд ю СОС10/АпкКутіп гереаїв. Віоспет. Віорпуз. Ве5 Соттип. 400, 606-612.

ВесКеге А, Огдапе 5, Тіттептап5 Ї, Зспеуз К, Реєївгз А, ВгиззеІтапе К, Мептоємеп а,

Зміппеп УМ (2007). Спетіса! іппібйоп ої асеїуІ-СоА сагохуїазе іпдисез агоУлЛи аїгтеві апа суїюїохісйу зеїІесіїме|у іп сапсег сеїЇі5. Сапсег Вевз. 67, 8180-8187.

ВесКтапп АР, Міг2г2еп І Е, М/віспй МУ (1990). Ійїегасіоп ої Нер 70 мйй пему 5упіпевзігей ргоївїпв: ітріїсайоп5 ог ргоївїп тоЇдіпд апа аззетвіу. Зсівєпсе 248, 850-854.

Вепгепв Р, ВііпКтапп І, Роді Е, М/егтей М, УеПтапп А (2001). Ітріїсайноп ої Ше ргоїїТегайоп апа ароріозі5 аззосіаїгд СЗЕТІ/САБ депе ог Бргеаві сапсег демеіортепі. Апіісапсег Вез. 21, 2413-2417.

ВеІааоца| А, Кіт КБ, 5Наріго 50 (2000). Юеагадайоп ої ошієї тетрбргапе ргоїєїп А іп

Езспепісніа соїї КіїПйпу бу пешцігорпі! еіавіазе. Зсівепсе 289, 1185-1188.

ВеЦап РА, Юигдом Ма, СарКип У, Імсеміс М, Раміоміс А, Боїіс М, Регіс М (2012). ІМРЗ сап ргедісї аддгезвіме репаміоиг ої Імпу адепосагсіпота. Оіадп. Раїтої. 7, 165.

Вепадію Р, Мссее Ті, Сареїйї ІГР, Нагрег 5, Вегзоп ЕЇ!, Вімойа С (2011). Мехі депегаїйоп зедиепсіпуд ої рооієд затрієз гемеаїє пеж ЗМАМР2О0О тишайопе авззосіаїєд м/н о тейпів рідтепіоза. Нит. Миїаї. 32, Е2246-Е2258.

Веппей с, Задіг О, Юогап РР, Мастайипа Р, Митау ОМ (2011). А псійопаЇ апа іапвсегтірютіс апаїузів ої МЕТІ Біоасіїмйу іп дазітс сапсег. ВМО. Сапсег 11, 50.

Вегопег А, КеїІпег У, Тиїтап А, Нибег ВМ (2009). Епдоріазтіс гейсишит Саг--потеозіавів ів анегейд іп Зтаї! апа поп-зтаї! Сеї| І пуд Сапсег сеї! Іпев. у Ехр. Сіїп Сапсег Нев. 28, 25.

Віта АМУ, Нутап АА (2008). Вийаіпд а 5ріпаїе ої Те соїтесі Іепдій іп питап сеїЇ5 гедціге5 Ше іпіегасіп реїмєеп ТРХ2 апа Ашгога А. У Сеї! Віої. 182, 289-300.

Вопі В, М/еІІтапп А, Мап ма, Ноїбацег С, ВгіпКктапп Ш (1999). Ехргезвіоп ої Те ргоїїїтегайоп апа ароріовзівз-аззосіаїєд СА5Б ргоївіп іп репідп апа таїїдпапі сшапеоив теїіапосуїс Іевіопв. Ат. У

Оептайораїйної. 21, 125-128.

Вгапаї 5, ЕІмапдег К, Вешіег-Сипіа С, 5спи!йвієї М, Наийвззег А, 5сптії І, Веєї-Наттег 5 (2010). 5І уг2 їагоєїв Ше писієаг БАРЗО/НОАСІ сотріех. Іпі. У Віоспет. Сеї! Віо!. 42, 1472-1481.

Вгогіс Р, ТиЖж 5, Вігпег ТІ, Сорес 5 (2011). ІпніБбйогв ої аідо-кКке гедисіазе5 АКН1С1-

АКВ1С4. Сит. Мед. Спет. 18, 2554-2565.

ВгисКаогег Т, Магаег О, Аїретгісіо Е (2004). Егот ргодисійп ої реріїідез іп тіїїдкат атоипів їог

Зо гезеагсп тю тийі-оп5 диапійіев Тог агиде ої Те плиге. Ст. Рінапт. Віоїеснпої. 5, 29-43.

Вгипвмід РЕ, Аатааї! 5, Сівйвеп МК, КмаїНеїт С, МагКомекКі-Стітвгца СУ, ме І, бутаца М,

Тгаснзеї 5, МоїІег М, Егікзеп УА, Сацаєгпаск сі (2006). Теотегавзе рерійде массіпайоп: а рпазе ЛІ зщшау іп райепів м/йп поп-зтаї! сеї ІШпа сапсег. Сапсег Іттипої. ІттипоїНег. 55, 1553-1564.

ВгиззеІтапз К, Оє ЗЕ, Метоемеп С, Зм/іппеп УМ (2005). ВМА іпіепегепсе-теаіаїеа в5іїепсіпу ої Ше асеїуІ-СоА-сагрохуїазе-аІрна депе іпдисев агоуйй іппібйіоп апа ароріовів ої ргозіаїе сапсег сеїї5. Сапсег Нев. 65, 6719-6725.

Вгивітапп Н (2004). ЄЕхргезвіоп ої сеїїшіаг ароріозі5 5ивсеріїрійшу ргоївіп іп зегои5 омагіап сагсіпота: а сііпісораїноЇодіс апа іттипопівіоспетісаї вішау. Супесої. Опсої! 92, 268-276.

ВиКаи В, Ногмісн АГ. (1998). Тне Нер70 апа Незрбо спнарегопе таспіпев. Сеї! 92, 351-366.

Вутзг МС, діп У, Реппіпда ТМ (2011). Іппібйогв ої їуре 5 17реїа-пуагохузівєгоїд депуагодепазе (АКА1С3): омегуієм апа зіпосічгаї іпвзіднів. ) 5іегоїЇд Віоснет. Мої. Віої. 125, 95-104.

Саїабгезе Е, І ипагаї Е, Ваїевзіго Е, Магиїїї С, РегіззіпоНо Е, І оу М, Маппіпі М, МаІепіе М, Заейна

М, Адозіїйпі С, Веєа Е (2012). бегріп ВА ізоїогт омегехргеззіоп із аззосіаїєйд м/йй абетапі еріїнеї а! роїїегайноп апа Ішпд сапсег іп ідіораїйіс риїтопагу їбгові5. Раїйоіоду 44, 192-198.

Сао Х, СозКип Ш, Возв5іе М, Визсппогп 5В, Ссиг2урек М, Райот ТВ, І епоїк М, Омегаціп М,

Зітоп5 К (2009). СоїЇді ргоїєїп ЕАРР2 їшвиаїе5з тетрбгапев. Ргос. Май. Асад. сі. ШО. 5. А 106, 21121-21125.

Сазаідо ОО, Сцедетг5 ММ, НоскКз М, 5ошппі МЕ, Ємгага В, Вайвснй Р, І оців А, Мові! А, Роїдап УМ (2003). Раїйподепіс гоЇїе ої таїйіїх теїаїІІоргоїєазе5 апа ІШеїк іпрірйог5 іп абзійта ап спгопіс орвігисіїме риїтопагу дізеазе апа ІНегареціїс геіємапсе ої таїйх теїаІПоргоїєазез іппіріюгв. Сеї

МОЇ. Віої. (Моїізу. -Іе-дгапа) 49, 875-884.

Спаде5 М, Сатброї М, Могеацй К, І епоїї СМ, уошііп М (2006). Асеу!І-СоА сагброхуїазе аїрна ів еззепіа! ю Бгеаві сапсег сеї! зигміма!. Сапсег Нез. 66, 5287-5294.

Спактабопі 5, Мапада! М, Оабз 5, Мапада! А, СпаКтабопі Т (2003). Неашіайоп ої тайіх теїаїІоргоївіпазез: ап омегуіем/. Мої. Сеї! Віоснет. 253, 269-285.

Снаті М, Сюогцасік 0, Заїдо К, Саріой Т, Раїзоп Р, Іесоєцг Н, Огавзпіта Т, ВесКтапп У,

Соцдеоп МІ, Сіагеї М, Іе ММ, Вгесної С, Раїепіпі-Вгеспої Р (2000). Нераїййів В мігив-геїіаїєй іпзепіопа! тиїадепевів ітріїісаїез БЕНСАЇТ депе іп їШйе сопігої! ої ароріовзівз. Опсодепе 19, 2877- 2886.

СНапаїйег 5, Со55іпв У, І игу У, Меїїв Сх (1996). Мастгорнаде теїаїІоеїЇавіазе дедгадез таїйгіх апа туеїїп ргоївєїнз апа ргоосез5ез а Шштоиг песгов5ів5 Тасіог-аІрна Ти5іоп ргоївїп. Віоспет. Віорпуз. Не

Соттип. 228, 421-429.

Спапо СС, Таї СУ, Би ТО, Зпеп КН, Гіп 5Н, Меп СМ, Мей КТ, Сп УМ, діапдо МО (2012). Те ргоапозіїйс відпітїсапсе ої писівєаг С5ЕТІ іп игіпагу біадаєг игоїНеїїа! сагсіпотав. Апп. Оіадп. Раїної. 16, 362-368.

Снапоск 5, Розієї СВ, МіШег ЕМУ, ОСт!Напіоп ТР (2004). НІ А-А, -В, -Сму, -ЮОАТ апа-рАвІ1

АїІеїев іп а Сайсавіап Роршіайоп їот Веїпезаа, О5А. Нит. Іттипої. 65, 1211-1223.

Снеп СУ, Рапд НУ, Спіои 5Н, МУі 5Е, Ниапдуд СУ, СНіапа 5Е, Снапду НМУ, Гіп ТМ, Спіапа ІР,

Спом КО (2011а). Зитоуїайноп ої ешКагусіїс єіопдайоп Тасіог 2 і5 ма! ог ргоївїп віабіїйу апа апії- ароріоїйс асіїміу іп Їшпу адепосагсіпота сеїІ5. Сапсег 5сі. 102, 1582-1589.

Снеп СУ, Рапд НУ, Спіои 5Н, МУі 5Е, Ниапдуд СУ, СНіапа 5Е, Снапду НМУ, Гіп ТМ, Спіапа ІР,

Спом КО (20115). Зитоуїайноп ої ешКагусіїс єіопдайоп Тасіог 2 із ма! ог ргоївїп віабіїну апа апії- ароріоїйс асіїміу іп Їшпу адепосагсіпота сеїІ5. Сапсег 5сі. 102, 1582-1589.

Снеп 0, Вгоок5 СІ, Си М (2006). АВЕ-ВРІ аз а роїепійа! Інегареціїс їагуєї. Вг. У Сапсег 94, 1555-1558.

Спеп 0, Коп М, Гї М, 2папд МУ, Оїп У, Сии М (2005а). АВЕ-ВРІ/Миїе із а стйїса! теаіайг ої ШТе

АВЕ іштог зирргеззог. Сеї! 121, 1071-1083.

Спнеп ОВ, Снієп 5МУ, Кио 5), Тепу УН, Тваї НТ, Кио ОН, Спипур Уа (2010а). 5І С34А2 аза поме! таке" ог діадповів апа їагдеївєйд ІШегару ої Бгеаві сапсег. Апіїсапсег Нев. 30, 4135-4140.

СНнеп У), Етага М, боіотідев С, Рагеки Н, 5бітрКіпе Н (2010Б). Вевзівіапсе о ріаїйпит-разей спетоїНегару іп Ішпа сапсег сеї Іпе5. Сапсег СпетоїНег. Рнаптасої. 66, 1103-1111.

Спеп ЧЕ, 2папа ГУ, 2пао АГ, Мапд У, Уи М, Хіопа НС, ГПіапд 2, Гі УМ, Ниапду ХЕ, мапу У (20050). (Абпоттаї ехргеввіоп ої Тпу-1 а5 а поме! ШшШтог тажкег іп Ішпу сапсег апа її ргодповіїс відпітсапсе|. попдниа і. Хиє. 7а пі. 85, 1921-1925.

Спеп Р, УМапд 5У, Мапду НВ, Веп Р, УУапд ХО, ім М/С, Си УМ, (ро, 2папд Та, 2пои Су (2012). Тне аізтбшіоп ої ІСЕ2 апа ІМРЗ іп озіеозагсота апа йїїз геІайоп5Нір м/йй апдіодепевів. /

МОЇ. Нівіої. 43, 63-70.

Спо МН, Нопд КР, Нопд 5Н, Капд 5, Спипд КМ, Спо ЗН (2004). ММР ехргезвіоп ргоїйїїпу іп

Зо гесштеєа зіаде ІВ Ішпу сапсег. Опсодепе 23, 845-851.

Спої КО, Мип 9УБ5, І ее ІН, Нео 5С, Зпіп 5Н, Уеоп Е5, Спої Му, ий 05, Мооп М5, Кіт УН (2010). ГузорпозрНаїйнаїйс асіа-іпдисей ехргезвзіоп ої регіовійп іп зікотаї сеї: Ргодпоівіїс геІемапсе ої регіовіїп ехргезвіоп іп еріпеїїа! омагіап сапсег. Іпії ) Сапсег.

Спопа ІМ/, Снапу МУ, Спапуд НС, Ми МР, 5пє!и СС, Твзаї УВ, Нипд УМ, Спои 5Н, Тзаї М5,

Нулапа 9, Піп ЗА (2006). Стгеаї роїєпіа! ої а рапеї! ої тийіріе НЯМТНІ, 5РО, ІТСАТ1 апа СО 11А1 тагКегзв Тог аіадповів ої райепів мій поп-зтаї! сеї! пд сапсег. Опсої! Нер. 16, 981-988.

Споиспапе І, Антей 58, Вассоиспе 5, Ветаді 5 (1997). Роїтутогрнізт іп Те Штог песговів

Тасіог-азрна рготоїйог гедіоп апа іп Ше Неаї 5посК ргоївіп 70 депе5 авззосіаївй мій таїїдпапі їмтогв. Сапсег 80, 1489-1496.

Спипа ЕХ, Спепо ТІ, Снапо НУ, Спіш НН, Ниапа МУ, Снапу М5, Спеп СС, Мапд МУ), УУапа мМ,

Мп ЗА (2010). Ойегепіа! депе ехргевзвіоп ргойПйе ої МАСЕ Татіїу іп іаїшмапезе раїйепів м/йн соогесіа! сапсег. ) Зига. Опсої! 102, 148-153.

Сіосса ОВ, СаІдепмиосй 5К (2005). Неаї 5посК ргоївіп5 іп сапсег: діадповіїс, ргодпозіїс, ргедісіїме, апа ігєаїтепі ітріісайопв. СеїЇ Біге55. Спарегопез. 10, 86-103.

Сіосса ОВ, Ридпа 5А, Госк-І іт 5, Той БО, М/вісп МУ), Мссзціге МІ. (1992). Везропве ої питап ргеаві сапсег сеї ю Неаї зпосК апа спетоїпегарешіс дав. Сапсег Вев. 52, 3648-3654.

Сіацайо 90, 7пи УХ, Вепп 5, ЗпШКіа АН, Мсаіаде С), Раїсіопі М, 5іємжай АК (2001). НАС51 епсоде5 а поме! 5НЗ-5БАМ адаріог ргоївїп айегепіїапцу ехргеззед іп поптаі! ап таїїдпапі

Ппетагороїевїйс сеїІ5. Опсодепе 20, 5373-5377.

Сое ВР, Непадегзоп І У, Сатів С, Твао М5, Сагадаг АЕ, Міппа У, Гат 5, МасАшіау С, Гат УМ. (2005). Нідп-гезоїІшіоп спготозоте апт 5р атау СОН апаїузів ої 5таї! сеї Ішпуд сагсіпота сеї

Іпе5. Сепе5 Спгото5зотев. Сапсег 42, 308-313.

Соіотбенйі 5, Ваззо М, МиеїІег ОЇ, Мопаїпо А (2006). Ргоїопдеа ТСВ/СО28 епдадетепі агімев

І -2-іпдерепадепі Т сеї! сіопа! ехрапзіоп їШйгоцдп в5ідпаїйпуд тедіаївй Бу Ше таттаїап їагдеї ої гаратусіп. / Іттипої. 176, 2730-2738.

Соп'гаІопівті 5, Оцапо М, Соївів Сї, Мисіїого Р, Оопгеїїї М, Чодісе С, Реїовзі Схї, МіаІє С, Ресе 5, рі Ріоте РР (2009). АМегайоп5 ої ирідийп Ідазев5 іп питап сапсег апа ІНеїг аззосіайоп мій Ше пайшгаї пізіогу ої Те Шштог. Опсодепе 28, 2959-2968.

Соорег СВ, Стамез В, Ріцій Е, Спаїб Н, Гупсй УЕ, Сох АК, бЗедиеїйа І, мап Соїеп КІ, Емапз А, 60 Сгуттек К, ВиПага В5, Бопаїд СО, 5оІ-Снпигсй К, Сепаегпаїїк 90, Умекзієг В, Рагаси-Сагзоп МС,

МасозКа ДА, 5іке5 ВА, Ріепіа Ку (2008). Моме! випасе ехргеззіоп ої гейсціосаІріп 1 оп ропе епаоїНеїа! сеїї5 апа Нитап ргозіаіе сапсег сеї із геашаїей ру ТМЕ-аїІрна. . Сеї! Віоснет. 104, 2298-2309.

Соорег УА, Копопеп-Согізп! МА, МсСацйднап В, Кеппеду С, Зйцйепапа Ві, ее С5 (2009).

Ехргезвіоп апа ргодпобвіїс 5ідпітісапсе ої сусіп ВІ апа сусіїп А іп поп-5таї! сеї! їЇшпуд сапсег".

НівіюораїпоЇоду 55, 28-36.

Согдез С, Мипагеї АК, Согодп Т, І еизсппег І, Атбгозсп Р, Сюойеспіїсп 5, Ноїйтапп М (2010).

Ргодповіїс геіємапсе ої Ше ргоїїегайоп тажег НЕРРВб ог Іагупдеа! сапсег. Апіїсапсег Нез 30, 3541-3547.

Стеідніоп СУ, Вготрега-мупіте У, Мізек ОЕ, Мопота 0, Вгіспогу Е, Киїск В, Сіогдапо ТУ), Сао

МУ, Отепп 25, Мебь СР, Напазйп 5М (2005). Апаїузів ої Ттог-Нпові іпіегасіюп5 Бу депе ехргезвіоп ргоїїїпу ої пу адепосагсіпота хеподгайз ідепійев депез іпмоїмей іп їштог гогптаїййоп. Мої. Сапсег

Вез 3, 119-129. р'Ападєї!о С, Неда І В, Ое Майеї5 МА (2012). Соппесіїіпд мевзісцаг ігапвроп їй Іїрій зупіпезвів:

ЕАРРА. Віоспіт. Віорпув. Асіа 1821, 1089-1095.

Ба Еото РО, Ріїпаіе УН, Ниїспіпзоп Р, Озрот у), Ниапд О, Роцег І, Напсох ВА, Рієїснег А, зЗаідапна 5 (2008). МУМТ5А ехргеззіоп іпстєазев дигіпд теІапота ргодгезвіоп апа согтеїаі(ев5 м/н ошісоте. Сіїп Сапсег Нез 14, 5825-5832. де 5оцйга Меуеєг ЕГ, бога УМ, УУадпег М5, Маїа АГ. (2005). Оесгеазеа їуре 1 іодоїйугопіпе деіодіпазе ехргез5іоп тідні бе ап єапу апа дібстеїе емепі іп Ійпугоїй сеї! аваійегепіайоп мага раріПагу сагсіпота. Сіїп Епаостіпої. (Ох!) 62, 672-678.

ОеіІреси В, Сігага М, Вепгтапа Р, Соцте! ММ, Спацйгу С, ОеІресн! А (1997). НуаіІштопап:

Типдатенпіаї ргіпсіріІез апа арріїсайопз іп сапсег. У Іпїет. Меа 242, 41-48.

Оепадієї У, Мазіке МО, Сошнегапдеаз С, Сіївіоцаїз С, Зспоог О, АМПепрегепа Е, Мийег М,

Ктатег В, Міззіои А, Зашег М, Неппепіонег /), Мегттеї 0, 5іеп7!І А, Ваттепзеєе На, Кіїпаєї К,

Зіемапоміс 5 (2006). Опехресієд Арипадапсе ої НІ А Сіазз ІЇ Ргезепівй Рерійдез іп Ргітагу Вепаї

СеїЇ Сагсіпотав. Сіїп Сапсег Незв. 12, 4163-4170.

Оепі АМ, Тор5 ВВ, Ріавзієїжк ВН, Кейіпоа ВЕ, Наппоп с (2004). Ргосеввіпу ої ргітагу тісто АМА5 Бу Ше Місторгосеззог сотріех. Майшге 432, 231-235.

Оепуз Н, Оє М/О, Миздепз В, Копа У, 5сіої В, І е АТ, Мап ОК, дадіаі7аден А, Теїіраг 5, Магевї!

М, АІтап В, Сазвітап 9) (2004). Іпмазіоп апа ММР ехргеззіоп ргоїйе іп девтоїід (Шштоигв5. Вг. У

Сапсег 90, 1443-1449.

Резпрапає А, 5ісіпеКі Р, Ніпдз РМ/ (2005). Сусіїп5 апа сакв іп демеіортепі апа сапсег а регзресіїме. Опсодепе 24, 2909-2915.

ОПпагтамагат РМ, Ниупп АЇ, Лтепе ЗА (1998). Спагасієгігайоп ої питап спопагосуїє апа

Тбгобіаві їуре ХІІ! соПадеп сОМА5. Маййх Віо!. 16, 343-348. робавні М, Зпоїї М, діапд 5Х, Корауазпі М, Кажакиро У, Катеуа Т (1998). Асіїме сусіїп А-

СОКа сотріех, а розвіріє спііса! Тасіог ог сеї! ргоїїегайіоп іп питап ргітагу Ішпу сагсіпотав5. Ат

Раїної. 153, 963-972. рої2під Н, Зспмейег М, Ригі С, Кташі М, Нейд УМу, Кепавсикі О, Сагіп-Снеза Р (2005).

СНагасієгігайноп ої сапсег вігота тагїкКегв: іп війсо апаїузіз ої ап тАМА ехргезвіоп даїабазе ог

Тіргобіаві асіїмайіоп ргоїєїп апа епдовіаїїп. Сапсег Іттип. 5, 10.

Бопа-Юопа І (2007). Зтаї! іпіейейпуд ВМА (5ійМА) іпрірйей питап Імег сапсег сеї! Ійпе

ЗММС7721 ргоїїГегайноп апа Шштогідепевів. НераїодавігоєпіегоЇоду 54, 1731-1735.

ОгисКег КІ, Кпапде Сх), КоїПтеуег ТМ, І ам МЕ, Раззе 5, Нупеагзоп АГ, Віаїг Н, 5одегрего СІ,

Мопап ВМУ, Вайтап КМ, Сіаппіпі С, депКіпе ВВ (2009). СНагасієгігайоп апа депе ехргезвіоп рооїпу іп діюта сеї! Ппе5 м/йй аеєїейоп ої спготозоте 19 реїоге апа айег тісгосеїІ-тедіаїєа гевіогайоп ої потта! питап спготовзоте 19. Сепе5 Спготозотевз. Сапсег 48, 854-864.

Оидієу МЕ, УУипаеплісн ОВ, Воббріп5 РЕ, Мапд УС, Ну Р, Зспугайгепігибег 0, Тораїїап 51, ЗПегпу В, Незійо МР, Нибіскі АМ, Вобіпзоп МА, Найеїа М, Оигау Р, Зеірр СА, НКодег5-Егеегег І,

Мопоп КЕ, МамгошиКакКів ЗА, М/пе ОЕ, Возепбего 5А (2002). Сапсег геагеззіоп апа ашоіїттипйну іп рамепів айег сіопа! героршіайоп м/йй апіййтог І(утрпосуїев. Зсіепсе 298, 850-854.

ОиаІєу МЕ, У/ипаенпіси УВ, Мапд УС, Зпегу ВМ, Тораїїап 5, Невійо МР, Воуаї! ВЕ, Каттиїа

М, Мпіїе ОРЕ, МамгошикКаків 5А, Водегз І), Стгасіа С), допез5 ЗА, Мапдіатеїї ОР, РеїІеїег ММ, Сеа-

Вапасіоспе У, НКобіпзоп МА, Вептап ОМ, Ріє АС, Абаїї А, Возепрегуд ЗА (2005). Адоріїме сеї їгапетег Тегару тюїІоміпд поп-тує!їоабіайме риї Імутрподерієїїпуд спетоїПегару ог Ше геаїтепі ої раїепів м/йА геїгасіогу теїавзіаїййс теіапота. 4). Сіїп. Опсої. 23, 2346-2357.

Есітоміс Р, Митау 0, Богап Р, Мебопаїй У, Гатрей ра, Видду 0 (2011). ОРігесі емнесі ої тогрпіпе оп Бгеаві сапсег сеї! Типсіоп іп міо: гоїє ої Ше МЕТІ депе. Вг. У Апаезій. 107, 916-923.

Епиттапп У, зігаКкома М, Мугаїїкома К, Негома В, Коїаг 2 (2008). Ехргезвіоп ої ЗТАТ5 апа Неїг іппірйоге 5ОС5 апа РІАФЗ іп Бгаїп їштогв. Іп міїго апа іп мімо зішау. Меоріазта 55, 482-487.

Рапду М/У, Пі ТЕ, Хіе МВ, Мапд ХУ, УУапд 5, Веп СР, Оепод Х, Гі 02, Ниапа 2Х, Її Х, Оіпд

ХО, Мао КТ (2005). Вееєхріогіпуд Ше роззіріе гоЇе5 ої зоте депев аззосіаїед м/йй пазорнагупдеаї сагсіпота и5іпд тісгоагтау-базеа деїесійоп. Асіа Віоспіт. Віорпуз. 5іп. (Зпапопаї) 37, 541-546.

Еєпа СУ, НУ, С ОМ, би МУ, Пао СО (2008). Ехргеззіоп ої Мест7 апа Сасб іп огаІ запатоцйв сеїЇ сагсіпота апа ргесапсегоиз Іевіоп5. Апіїсапсег Нез 28, 3763-3769.

ЕНіпавібз-Нозеу 9, Хи Н (2012). Інзцп-їКе дгоули Тасіог П-теззепдег АМА-бБіпаїпу ргоївїп-3 апа

Їмпд сапсег. Віоїесіи. Нібіоспет. 87, 24-29.

Еіпавів-Нозеєу 9), Мапду О, Зрашаїпа ВО, Мапа НІ, Хи Н (2010). ІМРЗ ехргезвзіоп і5 сотеїЇіаїєйд мий півіоіодіс дгаде ої Ішпуд адепосагсіпота. Нит. Раїйої. 41, 477-484.

Еопа Ї, Нои У, Вімаз А, Вепіке С, Меп А, Рівпег СА, Оамів ММ, Епдієтап ЕС (2001). Анегєйд рерііде Ідапа массіпайоп м/їйп РІЗ Ідапа ехрапаєй депанйіс сеїІв Тог Штог іттипоїйегару. Ргос.

Маї!. Асад. сі. О. 5. А 98, 8809-8814.

Еикида Т, Оуатада Н, Ів5піКі Т, Маєда М, КизаКкабе Т, Ногиті А, Матадисні Т, Ідагавні Т,

Назедама Н, 5еїдоп Т, Зигикі Т (2007). Оівнівбшіоп апа магіаріє ехргезвіоп ої зестефогу раїнмау ргоїєїп тгеїйсшосаІрій іп попта! Питап огдапо апа поп-пеоріавіїс раїпоіодіса! сопайіопе. У

Нівіоснет. Суїоспет. 55, 335-345.

Сатего АМ, Моипуд МА, Мепіог-Магсе! В, Вобе С, Зса!2еПо А/у, М/ібе У, Соїритп МН (2010).

ЗТАТа2 сопітіршевз о рготоїйоп ої соіІогесіа! апа 5Кіп сагсіподепевзів. Сапсег Ргєум. Вез. (Ра) 3, 495-504.

Сагез 51, РіїагвКкі ЇМ (2000). Ваїіапсіпд Іпутосуїе адпезіоп апа тоййу: а їпсійопаї! ПпКаде

Беїмееп Беїа! іпієдгіп5 апа їпе тоїййу гесерюг АНАММ. Оеєму. Іттипої 7, 209-225.

Сага М, Капоїйа 0, Заїпі 5, Би 5, Сиріа А, Зигоїїа А, Бигі А (2010а). Сегпт сеїІ-5ресіїїс Неаї 5посК ргоївїп 70-2 і5 ехргеззей іп сегуіса! сагсіпота апа і5 іпмоїмейд іп Те дом, тідгайоп, апа іпмавіоп ої сегуіса! сеїї5. Сапсег 116, 3785-3796.

Саго М, Капоїа 0, 5еїй А, Китаг В, Сиріа А, Бигоїїа А, зигі А (20105). Неаї-вйоск ргоїєїп 70-2 (НБР7О-2) ехргезвіоп іп Бріадаег игоїпеїйа! сагсіпота із аззосіаїєд м/йй їштоиг ргоагеззіоп апа рготоїез тідгайоп апа іпмавіоп. Єшг. / Сапсег 46, 207-215.

Ко) Саціпопі Ї, Ромеї! БУ, уУг., Нозепрегд ЗА, Невійо МР (2006). Адоріїме іттипоїШйегару ог сапсег: риїаіпд оп зиссе55. Маї. Неу. Іттипої. 6, 383-393. сов 5, Аїбіїаг І, ГеВагоп В, М/еЇісп М/В, Затіті С, Вітег МУ, Вегком/ї2 5, Мок 5 (2010).

Ор-теашаїйоп ої віготаї! мегзісап ехргезвіоп іп адмапсей 5іаде зегои5 омапап сапсег. Супесо).

Опсої 119, 114-120.

Согтіп Вімаз МУ, Агтії 5, Ршпшапі М, Нагада Т, Мігитоїо М, Мівпіуата Н, Еційа у, Ітатига М (1998). Ехргезвіоп ої питап тасгторпаде теїаОеЇавіазе депе іп ПераїйосеїїшШаг сагсіпота: соїтеїайоп м/п апдіовіайп депегаїйоп апа її сіїпіса! відпіїсапсе. Нераїоіоду 28, 986-993.

Сюогтіп-Вімаз МУ, Апйї 5, Могі А, Такеда М, Мігитоїо М, Еигшапі М, Ітатига М (2000).

Ітріїсайопе ої питап тасторнаде теїаїоеїЇавіазе апа мазсшіаг епаоїнеїйа! доли Тасіог депе ехргезвіоп іп апдіодепевів ої пераїюосеїІшШаг сагсіпота. Апп Зигу 231, 67-73.

Ста! Е, Мозсі В, Коенпієг І, Вегатапп В, УМ/шезві Е, Рієїгвсп У (2010). Сусіїп-дерепаєпі Кіпазе 4/6 (сака/б) іппіріогв: регересіїмев5 іп сапсег ІНегару апа ітадіпд. Міпі. Нем. Мед. Спет. 10, 527- 539.

Стеепіїєїа 9), Нідн 5 (1999). Тне бесб1 сотрієх із Іосаїєд іп роїй Ше ЕВ апа Ше ЕВ-СоЇді іпіеппедіаїеє сотраптенпі. у Сеї! сі. 112 (РІ 10), 1477-1486.

Стедогу КЕ, Кеепе ОВ, Тита 5Е, Гипвігит СР, Моїтів МР (2001). ОемеІортепіаї! аівігіршіоп ої соЇїадеп їуре ХІЇ іп сапіаде: азбосіайоп м йй апісшаг сайіаде апа Ше дом ріаїе. У Вопе Міпег".

Вевз. 16, 2005-2016.

Стипада УМ, Рімеаві У, Раїтег СА, Сапіог А, РашайПан-5пауки НМ, Мабоїв ІВ, допйпзоп МА (2010). Наїйопаїйу аевзідпей рНнпаптасодепотіс ігеайтепі ивіпд сопситепі саресінаріпе апа гадіоїтегару ог дііоріавіота; депе ехргезвіоп ргойев аззосіаїед м/ййп ошсоте. Сіїп Сапсег Вев. 16, 2890-2898.

Стцїег Р, Табегтего С, моп КС, 5сптій С, Заамедга С, Васні А, М/їт М, Реїбег ВК, Ігаштаїде Е (1998). ТАР, те питап потої!од ої Мехб7р, тедіаїез СТЕ-дерепаєпі ВМА ехроп їтот їйе писіеи5.

Мої. Сеї| 1, 649-659.

Сцдтипабвбзоп у), Зціет Р, СіабБіапебзоп ОР, Віопда! Т, СуМазоп А, Адпагезоп ВА,

Вепедікізаонії КА, Мадпизаонції ОМ, Опудзаонції с, Уакобзаоції М, біасеу ЗМ, 5Бідитавззоп А, муанпіюогв Т, Таттеїа Т, Вгеуег УР, МеНеупоїд5 КМ, Вгадієу КМ, Зає? В, Сюодіпо У, Мамаїгтеїе 5,

Епепез Е, Миніо ГІ, Роїо Е, Абеп КК, мап Оотпі ІМ, Зцйцаге: ВК, Неїгапа ВТ, Кап 0, 7апоп С, Еіідде (510) МУ, КтівЦапвзоп К, Спціспег УА, Еіпагєзоп СМ, Чопе5зоп Е, Саїаіюпа У, Мауогдото І, Кіетепеу

ГА, тій В, ЗсНіеціКег У, Ватжагаонії ВВ, Копу А, Тногвівїпзаоніг О, Ваїпаг Т, бієтапобзоп К (2009). Сепоте-м/де аззосіайоп апа геріїсайоп 5іцаїев ідепійу тоиг магіапів авззосіаїєд м ргозіаїє сапсег зизсеріїрі у. Маї Сепеї. 41, 1122-1126.

Сио У, Нбзи ОК, Репд 5, Віснагаз СМ, М/іпКієв ЧА (2001). Роїуреріїде агоули Тасіогв апа рпотої евієг іпдисе ргодгез5іме апкКуїовів (апК) депе ехргезвіоп іп тигіпе апа питап ПТргобіавів. у

Сеї! Віоснет. 84, 27-38.

Надетапп Т, Сипамжап В, Зспці2 М, Ригезі І, Віпдег С (2001). тАМА ехргевззіоп ої тайіх тега Іоргоївазез апа ІНеїг іппірйог5 айегз іп вибіурез ої гепаї сеї! сагсіпотав5. Ешиг. ) Сапсег 37, 1839-1846.

Нататоїо В, 5іїма ЕР, Твиде М, Мівпідаїте Т, Каїадії Т, МаКатига М, РигиКамжа М (2006).

Епнапсед 5БМУОЗ ехргеззіоп ів еззепійа! Тог їйе агоулй ої ргеаві сапсег сеї. Сапсег зсі. 97, 113- 118.

Нап У), Гее У, Меот КН, Мат МУ, Нео І, Анеє УК, 5онп 5У, Спо У, 2папд ВТ, Кіт ММ (2006).

Моїесшіаг бавзів Тог Те гесодпіоп ої ріітагу тісговМАв Бу Те ЮОгозпа-СаСВАВ сотріех. Сеї! 125, 887-901.

Нап 5, Мат у, Гі М, Кіт 5, Спо 5Н, Спо У5, Сної 5У, Сної у, Нап К, Кіт У, Ма М, Кіт Н, Ває

МС, Спої 5М, Кіт Е (2010). Ведшіайоп ої аепагйіс вріпез5, 5райа! тетогу, апа етргуопіс демеіортепі Бу Ше ТАМС Татіїу ої РЮ-95-іпіегасіїпд ргоїєїпв. ) Мешговзсі. 30, 15102-15112.

Найі БО, Науег-Напйі! М (2002). МоІесшаг спарегопез іп Ше суїозої!: їтот пазсепі сНаїп їо тїдейа рооївїп. Зсівепсе 295, 1852-1858.

Набзе МЕ, МУаїатапсній Р, Міга М (2006). Те Ого5зорнійа Пеегодепеои5 писієаг прописіеоргоївїп М ргоїєїп, НАРБО, гедшаїевз апегпаїме зріїсіпд апа сопігої5 Пе ргодисійоп ої її омуп ТтАМА. У Віої. Спет. 281, 39135-39141.

Негапаве? І, Могепо Л,, 7апацеїта С, Мопшепаа І, І есапаа Е (2010). Момеї акегпаїїме!їу 5ріїсєд

АРАМВ ізоїоптв сопігірбшіе ю Ше аддгеззіме ропе теїазіаїйс рпепоїуре ої Ішпд сапсег. Опсодепе 29, 3758-3769.

Ніїакотаїе Е, Носй ЕЕ, Запаегзоп Н5, Сіаже РА (2010). Тне теїНуїаїєд М-іептіпаї іаї! ої

АССТ і5 гедцігей ог 5іабіїїзаніоп ої її іптегасіюп м/йй спготаїп бу Вап іп Їїме сеїї5. ВМС. Сеї! Віо|. 11, 43.

Зо Нієїтамівї І, Тивоп М, Мапапу С, Негїтего Е, Ваїсеїїв 5, (х0пгаіе7-ЮОцане В (2002). ОВМОЇ. ргоїєїп5 аге а сопзегуей пем/ тату ої епаоріазтіс гейсишит тетрбгапе ргоїєїп5. Сепоте Віо!. З,

ВЕЗБЕАНСНОО27.

Но СУ, Мопа СН, її НУ (2008). Репиграїйоп ої Ше спготозотаї Бріпаіпуд ої ВССІ1, Мад2г апа 5зигміміп саизез з5ріпаіе аззетрбіу аєтесів апа тіоїіс саїазігорне. / Сеї! Віоснет. 105, 835-846.

Носпгаїіпег К, Мауег Н, Вагапуї М, Віпаег В, Гірр У, Ктоїзтауг А (2005). Тне питап НЕНС

Тату ої цибідойій ІПдабзеб5: поме! тетбег5, депотіс огдапігайоп, ехргевзвіоп ргоїййпод, апа емоІшіопагу азресіб5. Сепотісв 85, 153-164.

Ноїтапп Н5, Напзеп с, Віспієї С, Таеде С, бБітт А, 5іЇрег ВЕ, Вигдаси 5 (2005). Майіх теїаїІоргоїєїпазе-12 ехргезвіоп соїтеїагез мій Іосаї! геситепсе апа теїавзіаїйс аізеаве іп поп-:таї сешпд сапсег раїіепів. Сіїп Сапсег Вез 11, 1086-1092.

Нопаа А, Маіодпе У, Во ММ, Вгесної С, Раїмге У (2012). Ап іпігоп-геїаіпіпоу 5ріїсе магапі ої питап сусіїп Аг, ехргевзей іп адиї айегепіаїеа їів5цев, іпдисе5 а С11/5 сеї! сусіє аїтеві іп міо.

РІГо5. ОМЕ. 7, е39249.

Нопоге В, Ваапагир І, Могит Н (2004). Негегодепеоив писієаг гірописіеоргоїєїн5 Е апа н/нН' 5Ппом/ адінегепійа! ехргевзіоп іп поттаї апа з5еїесієйд сапсег іізвцев. Ехр. СеїІ Ве5. 294, 199-209.

Носа ЕЕ, Роуїє 5) (2011). Риїйпу й одеїйег: Те тійоїіс їпсіп ої ТАССЗ. Віоагсніесішге. 1, 105-109.

НозоКамжа М, ЗазакКкі Т, Іетига 5, Маїзите Т, Нага Т, Мігивпіта М (2009). Аю101, а поме таттаїап ашорпаду ргоївіп іпіегасіїпд мій А13. Ашорпгаду. 5, 973-979.

Ноцдпоп АМ, атгізоїапо Л, Ваштапп МІ, Кобрауазні ОК, Нашатакі ВО, Менгіпо І С, Согпеїїи5

ІА, Зпаріго 50 (2006). Масторнаде еїазіазе (таїйіх теїаПоргоївєїпазе-12) зирргез5е5 дгтоУЛИ ої

Імпу теїавіазев. Сапсег Нез 66, 6149-6155.

Ноцдпіоп АМ, НгуткКієміс: ОМ, ії Н, Стедогу АОС, Едеа ЕЕ, Меї НЕ, 51012 ОВ, І апа 5п485,

Магсопсіпі І А, Кіїтепі СВ, депКіпе КМ, Веацієи КА, Моцаеа М, Егапк 5), Мопд КК, ЗНаріго 50 (2010). Мешгорнпії єіазіазе-тедіаїей деагадацоп ої ІВ5-1 ассеіегаіез5 Ішпуд Шштог агоУлЛи. Маї Мед. 16, 219-223.

Ноупаппізуап ВН, Сагзієпе ВР (2007). Неїегодепеоив прописіеоргоїєїп т ів а взріїсіпд геашайогу ргоївїп їНаї сап епнапсе ог зіепсе зріїсіпу ої анегпаїїмеїу 5ріїісед ехопв. / Віої. Спет. 282, 36265-36274.

Ниа 0, 5Пеп І, Хи Г, Лапа 7, 2йои МУ, Мие А, 2о0и 5, Спепд 7, Ми 5 (2012). Роїурерііде М- асеїуІдаіасіозатіпуйгапвіегазе 2 гедціаїез сеїІшаг теїавіавзіз-аззосіаїєд репаміог іп давігіс сапсег.

Іпї. У Мої. Мед. 30, 1267-1274.

Ниапоа СІ, и О, МаКапо У, Ієпікажа 5, Копіапі К, МоКотізе Н, Оєпо М (2005). Мпіба ехргезвіоп іб5 азвзосіаїєй м/йй Ше їШштог ргоїїегайоп апа Ше 5їотаї! мазсшаг епаоїнеїа! доми

Тасюг--ап ехргезвіоп іп поп-5таїЇ-сеї! Ішпд сапсег. у Сіїп Опсої 23, 8765-8773.

Ниапа КН, Спіои 5Н, Спом КС, Гіп ТУ, Спапу НМУ, Спіапод ІР, ее МО (2010). Омегехргезвіоп ої аідо-Ккей гедисіазе 1С2 і5 аззосіаїєд м/йй адізеазе ргодгезвіоп іп раїєпів м/йй ргозіаїйс сапсег.

НівіюораїпоЇоду 57, 384-394.

Ниапд МУ, М/апд НМ, Ток Т5, Спапод НУ, Спапуд М5, Спепа ТІ, Уапу УМ, Сп 5А (2012).

ЕМІ2В, АТР2А2, 51008, ТМА5Е3, апа ОЇ ЕМА аз роїепіа! ргодповіїс тагКег5 ог розіорегаїїме

Таїмапезе соіогесіа! сапсег раїепів. ОМА Сеї! Віої. 31, 625-635.

Нио У), Ци М, Ма У, Хіао 5 (2010). А помеї! 5ріїсе-5йе тиїайоп ої АТР2А2 депе іп а Спіпезе

Тату мій Оагівг дізеаз5е. Агсп. Оептатю!. Нез. 302, 769-772.

Нмжапо У5, Раїк КК, Спа ІН, Кіт У, Спипу ММ (2012). Воїе ої іпзиїїп-ЇїКе дгоули Тасюг-ІІї тАМА-

Біпаїпа ргоївїп-3 іп іплмадородіа Топтпаїйоп апа Ше дгоуми ої ога! заватоизх сеї! сагсіпота іп ашутіс пиде тісе. Неай Меск 34, 1329-1339.

Ієпікамжа М, Оаїдо У, Мавиї МУ, Іпаї К, Мібпітига Н, Тзиспіуа Е, Коппо М, МаКатига МУ (2004).

АБАМВ аз а помеї зегоіодіса! апа півіоспетіса! таке" ог Ішпд сапсег. Сіїп Сапсег Нев. 10, 8363- 8370.

Ібпікамжа У, МгапкКа у, ММіг2 У, Мадаїа К, Васпіпдег НР (2008). Те гоцдп епдоріаєтіс гейсиит- гебвідепі ЕК5Об-Бріпаїпо ргоївіп ЕКВРб5 і5 а тоїІесціаг спарегопе паї іпіегасів м/йп соІІадепв. У Віо!.

Спет. 283, 31584-31590.

Мо К, ТаКанавні А, Моїтїа М, 5и2икі Т, Мататою Т (2011). Тне гоїє ої Ше СМОТІ зиЇбипії ої Те ССВаА-МОТ сотрієх іп тАМА деадепуїаїйоп апа сеї! міарійу. Ргоївїп Сеї! 2, 755-763.

Іоспі 5, Сгеєп Н (1999). Вазописіїп, а гіпс їіпдег ргоївїп ої Кегаїіпосуїез апа гергодисіїме дегт сеїЇв, Біпаз о їйе "ВМА депе рготоїег. Ргос. Маї!. Асад. сі. 0. 5. А 96, 9628-9632.

Уаіроцї М, Воцаоціпа М, Сагдоигі У, Согрех М, Веп А5, Споиспапе Г (2003). Роїтутогрнпівт ої

Ше взігез5 ргоївіп НЗ5Р7О-2 депе ів авзвосіаївй м/йй Ше зивсеріїрійу о Ше пазорпагупдєаї сагсіпота. Сапсег І ей. 193, 75-81.

Уепд УМ, У/апд ТН, Си 5Н, Миап ВН, Нзи НС (2009). Ргодпозвіїс відпітїісапсе ої іпзціп-ійКе дгоулй Тасіог Ії тАМА-бріпаїпо ргоїєїп З ехргезвіоп іп давігіс адепосагсіпота. Вг. У 5иго 96, 66-73.

Уипду СК, Уипд УН, Рак а5, І єе А, Кап С5, І єе КМ (2006). Ехргеззіоп ої ігапетогтіпа асіадіс соїеа-сої! сопіаіпіпу ргоївїп З і5 а помеї! іпаерепаепі ргодповіїс тажкег іп поп-: паї сеї ІШпд сапсег.

Раїної. Іпі 56, 503-509.

Уцпд а, І еабейег УА, Миїег/-Ебрегнага Ну (1987). Іпдисіоп ої суїюїохісйу іп гевііпд питап Т

Іутрпосуїез роипа ю Шштог сеї Бу апіїрбоду Неіегосопіцдаїев. Ргос Маї! Асай 5сі О 5 А 84, 4611- 4615.

Карбаган 0, Модивеїга С, Реп В, Магагап ВМ, Возепрега М, Уи М, 5соїї КІ, Кмопа ІМ, Хіао

М, Согаоп-Сагдо С, Стапієї 5А, Натазулату 5, СіюЇШБ Т, Оипсап І М, УУадпег ЗМ, Вгеппап С, Спіп

Ї (2010). Іпієдгайме депоте сотрагізоп ої ргітагу апа теїавзіаїйс теіапота5. Рі о5. ОМЕ. 5, е10770.

Кадага Н, Гасгоїх І, Венгепз С, 5оїЇї5 Ї, Си Х, ее ду, Танага Е, ГІ оїап 0, Нопоу МУК, М/івтива ІЇ,

Гоїап А (2009). Ідепійісайоп ої депе 5ідпайштеб5 апа тоїІесшціаг таКег5 їог питап Ішпу сапсег роодповів ивіпд ап іп міїго Ішпд сагсіподепевів зубівт. Сапсег Ргєу. Нез (Ра) 2, 702-711.

Катієкаг АК, бітапзни ОК, бао МО, Кепоїй В, Ріке НМ, Ргепадегдазі РГС, Маїтпіпа І,

МоїіоїкоузКу Уа, Мепуатіпом 5У, Раїє! 0), Вгом/п ВЕ (2013). Тне адіусоїїріа ігапеїег ргоїєїп (СГ ТР) дотаїп ої рпозрпоіпозйо! 4-рпозрпаїе адаріог ргоївіп-2 (ЕАРР): 5ігисійге агпмев5 ргеїегепсе ог вітріє пешгаї! діусозрпіпдоїїріа5. Віоспіт. Віорпуз. Асіа 1831, 417-427.

Каппо А, Ззаюпй К, Мазатипе А, Нігоїа М, Кітига К, Отіпо У, Натада 5, Заюнй А, Едама 5,

Моїоїі Е, Оппо М, Зпітозедама Т (2008). Реповійп, зестеївд їот в5іготаї! сеї, паз Бірнавзіс епесі оп сеї тідгайоп апа соїтеїіаїе5 м/йй Ше еріїпеїйа!І юю тезепспутаї їШМапейоп ої питап рапстгеаїййс сапсег сеїЇв. Іпії У Сапсег 122, 2707-2718.

Каппо Т, Катба Т, Матавзакі Т, Зпіразакі М, Зайо ЕВ, Тегада М, Тода У, Мікаті У, Іпоцше Т,

Капетаїзи А, Мієпіуата Н, Одажа О, МаКатига Е (2012). дипВ рготоїев сеї іпмазіоп апа апдіодепевів іп УНІ -деїесіїме гепаї сеї сагсіпота. Опсодепе 31, 3098-3110.

Као ВН, Егапсіа Сі, Роцізот В, Напбу АМ, Нанп ІВ (2003). Арріїсайоп ої аїМегепіа! аівріау, мії іп вйши пургідігайоп метіїїсайоп, о тістозсоріс затрієз ої ргєаві сапсег іїіззи!е. Іпі. ) Ехр. Раїйої!. 84, 207-212.

Кагв МО, Івегі ОО, Сипаци2 ШО (2011). А тісгоатау разей ехргезвіоп ргоїйпу ої расійахеї! апа міпегізіїпе гезізіапі МСЕ-7 сеїІв. Єшиг. ) Рнатгтасої. 657, 4-9.

Каїадіїі С, Іа Т, МаКапівні У, О2ама М, Аїба 5, Нібріпо Т (2010). Ор-гедшаїйоп ої зегріп ЗЄССА1 іє аззосіаїед м/йп ерідентаї батієг аізгиріїоп. ) ЮОептацо). осі. 57, 95-101.

Кап М (2008). М/МТ відпаїйпу іп віт сеїЇ рБіоїоду апа гедепегаїйме теаісіпе. Сит. Огид

Тагодеїв. 9, 565-570.

Кай М, Кай М (2007). ЗТАТЗ-іпдисед М/МТ5А зідпаїїпду Іосор іп етбгуопіс 5іет сеїїв5, адий погтаї їі5йев, спгопіс регзівіепі іпїаттацйоп, "теитайюіа апнтйй5 апа сапсег (Немівм). Іпї У Мої.

Меа 19, 273-278.

Камаїа Н, 5пітада М, Катіакйо Т, Котаїви К, Моїйа Т, Оїа Т, Обауавні М, 5Айага К, Тапака

А (2012). АроС апа диапіпе писієоїіде ехспапде Тасіог Мей іп апагодеп-ипгезропвіме тоиве таттагу сагсіпота 50-4 сеї апа питап рговіаїє сапсег апйег 5поп-їегт епдосгіпе ІНегару.

Ргозіаїе 72, 1071-1079.

КеПу ЗМ, Согрей АН (2009). Меззепдег ВМА ехрогі їот Ше писіємв: а зепез ої тоіесшцаг магакбре спапдев. Тгайіс. 10, 1199-1208.

Кеппеду А, опо Н, Спеп 0, Спеп МТ (2009). ЕІемайоп ої зергазе ехргезвіоп апа рготоїйоп ої ап іплазіме рпепоїуре Бу соПадепоцв таїгісев іп омагіап шШтог сеїІв5. Іпі ) Сапсег 124, 27-35.

Кікиспі А, Мататоїю Н, За А, Маївитоїю 5 (2012). МУпіба: їв відпаїйпоу, їмпсіоп5 апа ітріїсайоп іп дізєазев. Асіа РНузіо! (Ох) 204, 17-33.

Кікисні М, Казпіта Та, Мібпіуата Т, 5пПітаи К, Могізніа М, Зпіталакі М, Кії І, Ноїіє Н, Мадаї

Н, Кидо А, Рикауата М (2008). Репгіовіїп іє ехргезвзей іп регісгуріа! Пргобіабіє апа сапсег- аззосіаївай Пргобіавів іп їпе соіоп. / Нівіоспет. Суїоспет. 56, 753-764.

Кіт ОН, Раїк 5Е, Кіт М, Її МІ, Капу МУ, дип ЕН, Ко Е, Кіт У, Кіт 5, Зпіт УМ, Рагк У (2011).

А Тшпсійопаї зіпдіє писієоїіде роїутогрпієт аї Те рготоїег гедіоп ої сусіп Аг іб5 аззосіаївйа м/н іпстєазеа гізК ої сооп, Імег, апа Ішпа сапсегз. Сапсег 117, 4080-4091.

Кіт ЕН, Рак АК, опа 5М, АНп УН, Рак МУмМ (2010а). Сіобра! апаїузів ої Ср. теїНуїЇайоп геуваї!з5 ерідепеїїс сопігої ої пе гадіозепзіміу іп пу сапсег сеї! Іпе5. Опсодепе 29, 4725-4731.

Кіт Н5, Кіт аН, Кіт УМ, деоипд МН, Г ее ІК, Вопд Уа, дипа ЕО (20105). Місгоаітау апаїузів ої раріїйагу Іпугоїд сапсегзв іп Когеап. Когеап У Іпіет. Меа. 25, 399-407.

Коо) Кіт МУ, ОзКагвз5оп Т, Аспагууа 5, Машйуеп ОХ, 2Нпапд ХН, Мопоп ГІ, Маззадиє У (2009). Титог зеїї-веєдіпд Бу сігсціайіпа сапсег сеїІв. Сеї! 139, 1315-1326.

Кіт 5, Рак Н5, оп НУ), Мооп МУЗ (2004). (ТНе гоїє ої апдіовіайп, мазсцаг епаоїпеїїа! атоми

Тасіог, таїйгіх теїаІоргоївіпазе 9 апа 12 іп ШТе апдіодепевзів ої ПераїосеїІшаг сагсіпота)|. Когеап /

Нераїйо!. 10, 62-72.

Кітига У), Кидоп Т, Мікі У, Мознпіда К (2011). Ідепійісайноп ої аінуагоругітідіпазе-геїаївай ргоївіп 4 аз а помеї їагдеї ої Ше р53 Штог 5зирргеззог іп їйе ароріоїїс гезропзе ю ОМА датаде. пі. У

Сапсег 128, 1524-1531.

Кіошт УМ, Оовііпуд У, мап МТ, 52!ййаї К, Кпі)пепригу у, Сопег А, Кепієї (10, Рієшгеп Су, дЩогдапома Е5 (2007). Сотбріпед агтау-сотрагайме депотіс Нубгіділайоп апа віпдіе-писієоїіде роїутогрпібт-1І055 ої пеїегогудозйу апаїузі5 гемеа!5 сотрієх депеїйс аїегайопв5в іп сегуіса! сапсег.

ВМО. Сепотісз 8, 53.

Кпідні НМ, РіскКага В5, Масівап А, Майїоу МР, Боагез5 ОС, МеВає АБЕ, Сопаїе А, М/піїе А,

Намкіпз МУ, Месспее К, мап ВМ, Масіпіуге 0, іа ОМ, Оєагу І, Міввспег РМ, Ропеоив 0),

Саппоп ВЕ, 51 СО, Миїї У, Віаскиоса ОН (2009). А суїюодепеїїс арпоптаїйу апа гаге содіпа мапапів ідепіту АВСАТ3З аз а сапаїдате депе іп зспі2орнгепіа, Біроїаг дізогаєг, апа дергезвіоп. Ат

У Нит. Сіепеї. 85, 833-846.

Коіентаїпеп У, Віаск СС, Заапйпеп А, СНапайег К, Сіауюп-Зтійй у, ТгазКеїїп АГ, Регуеєп В,

Кімйіе-Каїїйо 5, Мого В, УМагбитд М, Егуп5 УР, де Іа СпареїІеє А, Гепезіокі АЕ (2003). Сопеп зупаготе із саизей Бу тиїайопвз іп а поме! депе, СОНІ, епсодіпд а ігапотетьгапе ргоїєїп м/йй а ргезитеа гоїе іп мезісіе-тедіаївєа в5опіпд апа іпігасеїІшіаг ргоївіп Мапзрої. Ат. У Нит. Сіепеї. 72, 1359-1369.

Копівйі М, Зпітада К, МаКкатитга М, Ізпіда Е, Оїа І, Тапака М, Рцітоїю К (2008). Рипсійоп ої

УШВ іп їапзієпі атрійуїпд сеїЇ зепезсепсе апа ргоагеззіоп ої питап ргозіаїе сапсег. Сіїп Сапсег

Вев. 14, 4408-4416.

Когпак /, Вгапсаїї Е, І е ММ, І іспіепьей К, Нонпе МУ, Тіпеспеп 5, Сагасі ЕС, ВаїІаріссоїа В,

Митгпбрегу Р (2010). Тнгеє поме!ї тшиїайоп5 іп Ше АМК тетрбгапе ргоївїп сайзе стапіотеїарнпузеаї дузріазіа м/йй магіаріє сопадисіїме Неагіпд Іоз5. Ат. У Мед. Сепеї. А 152А, 870-874.

Когозес В, Спіамас О, Вой Т, Нампік-Сіамас М (2006). АПегаййоп5 іп Ше АТРО2А2 депе іп сотеїайоп м/йй соЇоп апа Ішпуд сапсег. Сапсег Сепеї. Суюдепеї. 171, 105-111.

Ктатег ММУ, Евзсцдего БО, І оКезпугаг 50, СюоїівзНапі В, ЕКжеппа ОО, Асозіа К, Мегзеригаеєг

А5, БоЇомау М, ГоКезпмаг МВ (2010). Ав5осіайоп ої пуаЇшгопіс асіа тату тетбегв5 (НАБбІ, НАЗа, апа НМА -1) м/йй ріадаєг сапсег аіадповів апа ргодпозів. Сапсег.

Кіїєд АМ (2006). Тнегарешіс роїепіа! ої ТоїІ-ІКе гесеріог 9 асіїмайноп. Маї. Нех. Огид Оівсом. 5, 471-484.

Киапа Р, 7лои С, Ії Х, Веп 5, Ії В, Уапо М, Її У), Тапа І, 7Напа У, 7Нао м (2012). Ргоїєотісв-

Бразей ідепійісайоп ої 5естеїей ргоївіп адіпуагодіо! депудгодепазе 2 аз а роїепійа! Ббіота!/Кег ог ргедісіїпд сівріайіп ейісасу іп адхапсей М5СЇІ С раїепів. Її ипд Сапсег 77, 427-432.

Капа 50, Топа М/С, Мапа Н, іп МУ, ее МК, Рапа 2Н, МУвї У, Уєїїпек У, Івза УР, Сагсіа-

Мапего с (2008). Сепоте-міде ідепійісайоп ої абетапіцу теїпуїаїей рготоїег аззосіаїєд Сра ібіапаз іп асшіе ІутрПосуїс ІеиКетіа. І еикетіа 22, 1529-1538.

Кидо У, Одама І, Кіазїта 5, Кпадаума М, Камаї Н, Сайнпеу РМ, Міуашсні М, ТакКаїа Т (2006).

Ретпіовіїп рготоїез іпмазіоп апа апспогаде-іпаерепаепі доли іп Ше теїавіаїйс ргосе55 ої пеай апа пескК сапсег. Сапсег ВНез 66, 6928-6935.

Киоп ОН, Раїк І, Кіт М, Кіт УН, Геє НС, Кіт НУ, Мой ЗМ, опа К5, Моо Н5, Раїк 50, Кіт

ЗУ, Кіт У5 (2011). Абеїтапі ир-геаціайоп ої ГАМВЗ апа ГАМС2 Бу рготоїег детеїнНуїаїйоп іп давігіс сапсег. Віоспет. Віорпуз. Ве5. Соттип. 406, 539-545.

Кмоп У, ее 5, Кой 95, Кіт 5Н, Кіт ХУ, Рак УН (2009). Ехргезвіоп рацегп5 ої апйгога Кіпазе

В, Неаї взпоск ргоївіп 47, апа регіовіїп іп езорпадеа! запатоивз сеї! сагсіпота. Опсої! Нез 18, 141- 151.

І абієд 5, Саїапі С, МізоПе М, Намеї 5, Мипаці С, Магбаїх Е, Роїдай ОМ, ЕгапКеппе Е (2009). рінегтепіа! еіемайоп ої таїйх теїаІІоргоївіпазе ехргезвіоп іп мотеп ехровзей 0 Іемопогдевіге!- геІєазіпа іпігашегіпе зубзієт ог а зо ог ргоїопдеа ретгіса ої їіте. Нит. Рергоа. 24, 113-121.

Іа Е, 7пи С, Абганат ВТ, Лапа МУ (2006). Тне гипсійіопаї! гоїє ої Сасб іп 5-22/М іп таттаїіап сеїв. ЕМВО Вер. 7, 425-430.

І агагіз АС, Спаїгідіаппі ЕВ, Рапоиззороціоз 0, Тгітав5 СМ, Рамагів Р5, СоІетаїійв ВС (1997).

Ргоїїегайіпу сеї! писіваг апіїдеп апа Неаї 5посК ргоїєїп 70 іттипоіосаїї2айоп іп іпмазіме дисіа! ргеаві сапсег пої оїпегмізе зресіїєа. Вгєавзі Сапсег Вез. Тгєаї. 43, 43-51.

Їе СВ, ВупКомуєКі М, Ге ММ, Вгцуєге С, опе С, Ста5 Т, Наїре-Каїп5 В, Вопіетрі а,

Коо) ОРесаезіесКег С, Виуззспаеєп УМ, Ківв В, ІГеїтапс Е (2010). Гопд-їегт іп міго меаїтепі ої питап діюбіазіота сеї м/ййп їетогоіотіде іпсгеазез гезізіапсе іп мімо Шгоцди ир-тедшіайоп ої СІ ОТ тмапзропег апа аідо-Кею гедисіазе епгуте АКНІ1С ехргезвіоп. Меоріазіа. 12, 727-739.

Ї єе КН, Кіт УВ (2012). Ведшаїйоп ої Наг-тевдіаїес сеї! ргоїїТтегайоп апа іплмавіоп годи МЕ-

КарравВ, дипВ, апа ММР-9 сазсадез іп віотасйі сапсег сеїІ5. Сіїп Ехр. Меїавзіавів 29, 263-272.

Ї ее М/5, даіп МК, Ажопас ВМ, 2Напод 0, нам ЗУ, Кавпікі 5, Маетига К, І ее 5, НоПепрегд

МК, Геє МЕ, Набрег Е (1998). ТНу-1, а поме! таїКег ог апдіодепевзів иргедшаїєй Бу іпїаттаюгу суюкКіпез. Сігс. Вез 82, 845-851.

Ї ее У, АНп С, Нап У, Спної Н, Кіт У, Міт У, І ее У, Ргомові Р, Вадтагкк О, Кіт 5, Кіт ММ (2003).

Те писієаг АМавзе ПІ Огозпа іпійасевз тістоВАМА ргосезвзіпа. Маїшге 425, 415-419.

Ї егаме СУ, Здцайнйо М, Мопома 5, Носсо С, Вгеппап СМУ, Ноїїапа ЕС, Рап УХ, Сапедпі І. (2011). ріїсіпд тасіог ппАМРН аїмез ап опсодепіс 5ріїсіпд в5м/йсй іп діота5. ЕМВО ./ 30, 4084- 4097.

Ї вімо І, Уєе КУ, НеїКіпнєїто К, І аіпе М, ОїІШа У, Маду В, Кпишйа 5 (2005). Спагасіегігайоп ої депе ехргеззіоп іп таог їурез ої заїїмагу діапа сагсіпотав5 м/йй еріїпеїїа! айегепіайоп. Сапсег Сепеї. Суююдепеї. 156, 104-113.

Геттеї! С, МеїкК 5, Ебепе І, Оепдіє! У, Кгаїї Т, ВесКег НО, Наттепзее На, 5іємапоміс 5 (2004). ОїйМегепіа! доапійайме апаїузіз ої МНС Іїдапавз ру таз 5ресіготеїгу ивіпу 5іаріє ізоїоре

Іабеїїпод. Маї. ВіоїтесНпої!. 22, 450-454.

ЦІН, Сицо Г, Ці у, Ши М, Си У (2000а). Анегттаїйме 5ріїсіпд ої ВНАММ депе іп спіпезе давігіс

БО сапсегз апа її5 іп міго гедиайоп. 7попдниа хі. Хие. Мі. Спцап Хиє. 7а пі. 17, 343-347.

ІН, Сцо І, С ОМ, Пи М, Ої А, Пи у (20006). Ехргезвіоп ої пуаіштопап гесеріогз СО44 апа

ВНАММ іп зютасні сапсегз: геІемапсе м/йй їШштог ргодгезвіоп. Іпі У Опсої 17, 927-932.

Ії На, Нап ХУ, Ниапд 20, УМапд І, Спеп М/, Зпнеп ХМ (2011). ІМРЗ із а поме! БіотаКег їо ргедісї теїавіазі5 апа ргодповів ої Ююпдиє здоатоивз сеї! сагсіпота. ) Стапіотас. Зигу. 22, 2022- 2025.

ЦІ У, Міпа У, Рап У, Ми Ї, Міпуд У, Спап АТ, 5іімазіама С, Тао О (2010). М/МТ5А апіадопіе5

ММ /беїа-саїйепіп зідпаїїпа апа і5 ї'єдиепну зієпсед Бу рготоїег Сра теїпуїайоп іп езорпадеаї! зднатоиз сеї! сагсіпота. Сапсег Віої. Тег. 10, 617-624.

ПОМ, Спи ІМ, ПІ 72, МІК РУ, Бопуд МО (2009). А вішау оп Ше авззосіайоп ої Ше спготобзоте 12р13 Іосив м/ййп зрогадіс Іаїе-опзеї АІ27пеітегз аізєеавзе іп Спіпезе. Оетепі. Сіегіаїг. Содп бізога. 27, 508-512.

Папа М, Оїи Е, Нопду МН, Сшо Г, Оіп НО, Си ОС, 2папа Х5, Маї НО, Хіапд МО, Міп НО, 7епд

Ух (2008). (ОШегепінапу ехргеззед депе5 Бреїмеєп иржмага апа домпугата ргодгеввіпа їуре5 ої пазорпагупдеаї сагсіпота)|. Аїі. 2пепд. 27, 460-465.

Шао В, Ни М, Вгежег с1ї (2011). ВМА-ріпаїпу ргоївїп іпвиїйп-їКе дгоулАи Тасіог тАМА-ріпаїпу ргооїєїп З (ІМР-З3) рготоїе5 сеї 5игміма! міа іпвийп-їКе агоУлЛи Тасіог І! відпаїно айег іопігіпу гадіайоп. У Віої. Спет. 286, 31145-31152.

Мао В, Ни М, Неїттіск БУ, Вгежег С (2005). Тне АМА-бріпаїпо ргоїєїп ІМР-З3 і5 а гапвіайопаї|! асіїмаютг ої іп5цп-ЇКе дгоули Тасіог ІЇ Ігєадеї-3 тАМА аигіпд ргоїїегайоп ої питап К562 ІвиКетіа сеїІв. У Віої. Спет. 280, 18517-18524.

Мп ОМ, Ма У, Хіао Т, Сцо 5Р, Нап МУ, зи К, Мі 57, Рапд у, Спепду 5, Сао УМ (2006). (ТРХ2 ехргеввіоп апа її5 відпітісапсе іп зднатоиз сеї! сагсіпота ої Ішпа)|. попдниа Віпод. Гі Хиє. 7а Пі. 35, 540-544.

І Щепе ЗН, де Регеда ОМ, боппепрегду А (2006). Ситепі іпбзіднів іпіо Ше оптаїйоп апа ргеакдомлп ої петідевтовотев. Тгепаз Сеї! Віої. 16, 376-383.

Ши У, Мапа Г, дп М, Хи Г, Ми 5 (2011а). гедшайоп ої Те іпмазіоп апі теїавіавіз ої питап діота сеїІ5 Бу роїуреріїде М-асеїуІдаїасіозатіпукапвіегазе 2. Мої. Мед. Нер. 4, 1299-1305.

Ши Т, п Х, 2Напу Х, Мцап Н, Спепа /), Г ее У, 2папо В, 7папд М, Ми У, Мапа Г, Тіап С, Мапа

МУ (2012). А поме! тівзепзе 5МАМР2О0О тшишайоп авззосіаїєд мйй ашовзотаї! дотіпапі гейпіів рідтепіовза іп а Спіпезе Татіїу. Рі о5. ОМЕ. 7, е45464.

Ши М, Мото 0, ТаКказніта 5, Міпенаги МУ, Кобрауавні Н, Ніюті Т, Назпікайа Н, Маїзицга М,

Уаталгакі 5, Тоуода А, Кікшїа К, ТакКаді У, Нагада КН, Рціуата А, Не"2ід В, Кіїзснек В, 2ои Ї, Кіт

УЕ, КпаКаге М, Міуатоїо 5, Мадаїа К, Навпітоїо М, Коіїгиті А (20116). Ідепійісайоп ої ВМЕ213 аз а зивсеріїбійу депе ог тоуатоуа дізеазе апа їз розвіріє гоЇїе іп мазсшаг демеІортенпі. Рі о5.

ОМЕ. 6, е22542.

Пегез 0, Оепедгі М, Віддіодега М, Ай Р, І атопа АЇ (2010). Оігесі іпіегасіюп реїмееп ппА!МР-

М апа СОС5БІ /РІ ВИ ргоївїпзо апесів апеттаїйме 5ріїсе зіїє споіїсе. ЕМВО Вер. 11, 445-451.

Коо) Ги 0, Мапо Х, дапд МУ, Мода ВА, Гі О, Огеззег К, Мегсигіо АМ, Носк КІ, Лапа 2 (2011).

ІМРЗ, а пем/ біотаКег" о ргедісї ргодгезвіоп ої сегуіса! іпігаеріїнеїа! пеоріавіа іпіо іпмавзіме сапсег".

Ат. У Зига. Раїпої. 35, 1638-1645. и 27, 2Нои І, КіПеїа Р, Вазнеєа АВ, бі С, Роє МЕ, Ме епдоп ВЕ, Відпег БО, Місспіна С, мап

Н (2009). Спіоріазіюта ргою-опсодепе 5ЕСбідатта і5 гедиігтей ог їШтог сеї вигміма! апа гезропзе Юю епаоріазтіс гейсиШт в5іге55. Сапсег Вевз. 69, 9105-9111.

Гидаззу С, Тоте5-Мипо2 УЕ, Ківїіптап НК, Стпапет с, Метоп 5, Ваг! ВІ (2009).

Омегехргезвіоп ої таїїдпапсу-аззосіаїед Іатіпіпе апа Іатіпіп гесеріог5 ру апдіоїгоріс питап теїапота сеї іп а спіскК спогіоаПНапіоїс тетбргапе тоавбеі!. У Сшап. Раїпої. 36, 1237-1243.

Ма ГУ, Ці ОМ, 2папд Х, Ниапд ОН, 2йапд Н, Хіао ОМ, Тіап МО (2009). Оійегепііа! депе ехргезвіоп ргоїйпо ої Іагупдаєа! здиатоив5 сеї! сагсіпота Бу Іабзег сарійгте тісгодіззесіюп апа сотріетепіагу ОМА тісгоагтаув. Агсп. Мей Нез 40, 114-123.

Ма Т5, Мапп О1., І еє ОН, Сайпдноизе Сх) (1999). 5В сотраптенпі саЇісіит апа сеї ароріовів іп

ЗЕВСА омегехргезвзіоп. Сеї!Ї СаЇісішт 26, 25-36.

Ма М, Пп 0, Б!ип МУ, Хіао Т, Моап у, Нап М, Сцо 5, Реп Х, 5и К, Мао У, Спепд 5, Сао У (2006). Ехргеввіоп ої їагдеїйпу ргоївїіп ог хКІр2 аззосіаїей мій рої таїїдпапі (шапвіоптаїййоп ої гезрігаїюогу еріїйеїїйт апа ргоагеззіоп ої запатоивз сеї їШпа сапсег. Сіїп Сапсег Вез 12, 1121-1127.

Масієппап ОН, Вісе МУ), Стеєп ММ (1997). Те теснапізт ої Сагнгаперой Бу загсо(епао)ріазтіс гейсцит Саг--АТРазез. / ВіоЇ. Снет. 272, 28815-28818.

Маєдег С, Кшласн АК, сСшійгів С (2009). АТР-дерепаєпі ипм/паїпуд ої 04/06 зпАМАз Бу Ше Віт2

Неїїсазе гедцігев Ійе С Іегтіпиз ої Ргр8. Маї Бігисі. Мої. Віо!. 16, 42-48.

Мапаа Р, Конпо Т, МіКі Т, Матада Т, ТаКепозпіа 5, Кимжапо Н, МоКоїа У (2000). Оїйегепіаї ехргезвіоп ої Те І АМВЗ апа І АМС2 депез Беїмевєп з5таї! сеїЇ апа поп-5таї! сеї Ішпуд сагсіпотав.

Віоспет. Віорпуз. Ве5. Соттип. 275, 440-445.

Магснапа М, Мап ВМ, М/єупапів Р, Вгіснага М, Огепо В, Теззіеї МН, ВапкКіп Е, Рапіапі С,

Агіепії Е, Нитбівї М, Вошопа А, Мапм/|сК ВН, Гіепага р, Веацйдиіп М, Оіешісн РУ, Нивзо М, Кегдег

У, Мависсі Сї, Уадег Е, Оє СУ), Атродієп У), Вгаззешйг Е, Соціє РО, мап дег ВР, Вооп Т (1999).

Титокг гтедгезвзіоп5 орзегуеай іп райепів м/йп теїавіайс теїапота ігеаївд у/лйй ап апіїдепіс рерііде епсодед ру депе МАСЕ-3 апа ргезепієд Бу НІ А-АТ. Іпі. У. Сапсег 80, 219-230.

Магснапа М, М/єупапів Р, ВапкКіп Е, Агіепії Е, Веїїї ЕР, Раптіапі С, Сазсіпеїйї М, Вошпопа А,

Мапмліск А, Нитбівї МУ, . (1995). Титог гедгеззіоп гезропзе5 іп теіапота раїепів їгєаїєд мій а реріїде епсодей Бу депе МАСЕ-3. Іпі. ) Сапсег 63, 883-885.

Мавзоп ММ, Ситіє І5, Тетасе 90, Сагдеп 0, Раїк5 ВМ, Нозв УА (2006). Нераїйс ргодепйог сеї іп пштап Геїа! Імег ехрге55 Ше омаї! сеїЇ тажег ТНу-1. Ат У РНузіо! Савігоїпіеві. ІГімег Рпувіо! 291, а45-(354.

МеМапиз КУ, Ваїтей М, Мошпйі М, Нієїег Р (2009). Бресійс зупіпеїййс Іеїйа! Кіїйпд ої НАОБаВв- деїсіеєпі питап соіогесіа! сапсег сеї бу РЕМ! віїепсіпд. Ргос. Маїй!. Асай. бсі. 0. 5. А 106, 3276-

З281.

Мегсег СА, Каїїаррап А, Оеєппі5 РВ (2009). А помеї, питап АщІ13З Біпаїпоу ргоїєїп, АюЗ101, іпіегасів м/йп ЦК апа і5 еззепійа!| тої тастоашорпаду. Ашорпаду. 5, 649-662.

Мезвіїйі 5, Воцаоціпа М, Аптей 58, КпеаНаїег А, уУгай ВВ, НВетавді 5, Споиснапе Г (2001).

Сепеїйс мапгайоп іп їйе Шштог песговів Тасіог-аІрпа ргоотоїег гедіоп апа іп їйе вігезз ргоївїп п5р70-2: зизсеріїріїйу апа ргодповіїс ітріісайопвз іп Бгєаві сагсіпота. Сапсег 91, 672-678.

Меуєг ЕЇ,, Соетапп ІМ, бога УМ, УУуадпег М5, Маїа АГ (2008). Туре 2 іодоїпугопіпе деїісдіпазе ів підніу ехргеззей іп тедиПагу Ійугоїа сагсіпота. Мої. СеїЇ Епдостіпої. 289, 16-22.

МіПек МН, дивіїсе СМ, Магозу В, Зм/іпаіеє К, Кіт М, Воу-Садпоп МН, 5ийпа Н, Венпетап 0,

Бопепу КЕ, Ридп Е, Умізоп АЕ (2012). Іпіга--атіїа! Те5і5 ої аззосіайоп реїмееп Татіїа! ідіораїтіс 5соїїов5і5 апа ІпКеай гедіоп5 оп 9431.3-434.3 апа 16р12.3-д22.2. Нит. Негед. 74, 36-44.

Мііомапоміс Т, Ріапшіів К, Мдиуеп А, Маг: ДІЇ, п Е, Норе С, Ноісотре ВЕ (2004). Ехргезвіоп ої МУпі депе5 апа п227Іва 1 апа 2 гесеріог5 іп попта! Бгєавзі ерійеїйнт апа іппйгаєнпд бгеаві сагсіпота. Іпі. У Опсої 25, 1337-1342.

Моспі2икі 5, ОКада му (2007). АРАМ:55 іп сапсег сеї! ргоїїТегайоп апа ргодгеззіоп. Сапсег сі. 98, 621-628.

Могдап ВА, ЮиаІєу МЕ, У/ипаеплісп УВА, Нидпез М5, Мапд УС, Зпету ВМ, Ноуаї ВЕ, Тораїїап

ЗІ, Каттиша 05, Вевійо МР, 7Непад 7, Мапмі А, де Мгіез СВ, Кодегв5-Егее?ег І), МамгоцикКаків 5А,

Возепрегу ЗА (2006). Сапсег Недгеввіоп іп Раїіїєпів Айег Тгтапеїег ої Сепеїїсау Епдіпеегей

Гутрпосуїев. Зсієепсе.

Могі М, Веайу РО, Стаме5 М, Воиспег КМ, Мійога Еї (1997). НГА депе апа Наріоїуре /педиепсів5 іп Ше Мопп Атегісап роршіайоп: Те Маїйопа! Матомжм ропог Ргодгат опог Недівігу.

Ткапзріапіайноп 64, 1017-1027.

Могоу С, Аїїх АУ, Зарі У, Ногпереск М, Воигацеї Е (2012). Мешторнії еіавіазе аз а їагаєї іп їшпд сапсег. Апіісапсег Адепів Мед. Спет. 12, 565-579.

Мо!їтіз МА, ВісКейне С, Сепіе О, Абашгкантап М, Сіаже М, Вгоулп М, Кізніаа Т, Мао М, І аїїйї Е,

Мапег ЕВ (2010). Ідепійісайноп ої сапдідаге Шштоиг зирргев55ог депе5 їедиепну теїНуїаїеа іп гепаї сеї сагсіпота. Опсодепе 29, 2104-2117.

Мовз5 ОК, М/Пде А, їапе 90 (2009). Юупатіс геієазе ої писієаг ВапстТР ніддет5 ТРХ2- дерепаеєпі тістгоїшршие аззетбіу дигіпу їйе ароріюїїс ехесшіоп рНазе. У Сеї! бсі. 122, 644-655.

Мигакаті М, АгаКкі О, Моптига Т, Нозої М, Мігита Н, Матада М, Кипага Н, ІвНіисні 5,

Татига М, Завзакі Т, Моїі М (2000). Ехргезвіоп ої їуре ІІ іодоїпугопіпе деіодіпавзе іп Бгаїп їштогв. /

Сіїп Епаосііпої. Меїаь 85, 4403-4406.

МаКатига У, Мидитгита У, Манаїйа Т, Міуайаке Н, ЗакКаї 0, Моспіда .), Нона Т, Апао К (2006).

Ехргезвіоп ої СВОО оп Кегаїіпосуїе віет/ргодепіог сеїІв5. Вг. У ЮОептаїйо!. 154, 1062-1070.

Меїдей МС, Зеспоог О, Тгайймувїп С, Ттацімеїп М, СНгіві І, Меїтв А, Нопеддег у), Ваттепзеє

На, Негоїд-Мепде С, Оіейніспй РМ, Біємапоміс З (2012). Маїшга! НІ А сіаз5 І! Іїдапаб5 їйїот діюобіазюта: ехієепаїпу (Ште оріїопз5 ог іттипоїНегару. У Меигоопсої.

Мене ЕО, Аїйадіс 5, СіПеї М, З!цп М, Стабре 5, Оиттег В, Вига с, Зспадепаон О (1998).

Массіпаййоп ої теіапота раїепів мйп реріїде-ог штотг Іузаїе-риїзей аепатііс сеїїв. Маї Меа. 4, 328- 332.

Мієдегдеїйттапп М, Аїме5 Е, Мей УК, Неїагпсн В, Агатіп М, її Її, РіагеКу С, Стиїтапп В,

АїІдауег Н, Розі 5, Сієї» М (2007). Сепе ехргезвіоп ргоїїїпо ої мег теїавіазе5 апа Шштоиг іпмавіоп іп рапсгєаїйс сапсег ивзіпуд ап оппоїоріс 5СІО тоизе тоаві. Вг. / Сапсег 97, 1432-1440.

Мікоїома ОМ, 7етбриїзи Н, Зеснапом Т, Мідіпом К, Кеє І 5, Імапома В, Веснема Е, Косома М,

Топспема О, МаКатига М (2008). Сепоте-м/іде депе ехргевзвіоп ргойев ої Іугоїд сагсіпота:

Ідепійісайоп ої тоіесціаг тагдеїв ог ігеаїтепі ої Іпугоїд сагсіпота. Опсої! Вер. 20, 105-121.

Мігде Р, Оєгосад 0, Маупадієї М, Снатброп М, Вавіїе І, Сагу-Воро М, Сагсіа М (2010). Неаї 5посК содпаїе 70 ргоївїп зестейоп аз а пем/ дгоуми аїтезі зідпаї! ог сапсег сеї. Опсодепе 29, 117- 127.

Мівпіпакатита АВ, Оспіуата М, ЗаКадисні М, Ецітига 5 (2011). Мернгоп ргодепіюгв5 іп їШТте 60 теїапернгіс тезепспуте. Реадіаї". Мернгої. 26, 1463-1467.

Одептанй А, Тазсппег РЕ, Кпаппа МК, Вивсп НЕ, Каграїї С, даріескі СК, Вгешипіпд МН,

Масі еппап ОН (1996). Мшиїайопв іп Те депе-еєпсодіпду ЗЕВСА, Ше Таві-м/йси 5Кеїєеїа! тивсіє загсоріазтіс геїїсцит Са2--АТРазвзе, аге аззосіаїєд м/йй Вгоду аізеазе. Маї Сепеї. 14, 191-194.

ОП 5Р'Р, Тауїог ВМУ, Сегеске ОВ, Роснейе ОМ, Зеїдіп МЕ, Оїівеп ВА (1992). Тне тоизе аїІрна 1(ХІІ) апа питап аїрна 1(ХІ1)-ІКе соПадеп депез аге Іосаїїгей оп тоизе спгото5оте 9 апа пПитап спготовоте 6. Ссепотісзв 14, 225-231.

Опіа 5, Коїде М, Токоуата Т, МоКоїа М, Мізнігамжа 5, Матба Н (2001). Сасб ехргезвіоп аз а тагКег ої ргоїїГегаїме асіїміїу іп бгаіп Тштог5. Опсої Вер. 8, 1063-1066.

Опеда Р, Могап А, Регпападе?-Магсеїо Т, Оє УС, Епаз С, І оре7-Азепіо УА, Запспе2-Регташе

А, Тоїте5 А, Оіа?2-Вибіо Е, Іпіввіа Р, Вепіо М (2010). ММР-7 апа 5аСЕ ав аівііпсіїме тоїІесшіаг

Тасіогз іп зрогадіс соіогесіа! сапсеге їот Ше тиїаюг рпепоїуре раїйулау. Іпі. У Опсої 36, 1209- 1215.

Ов5рогпе АВ, Варорогі ТА, мап деп Вегу В (2005). Ргоївіп ШМапзіосайоп Бу Ше бесб1/5есу сНпаппеї. Аппи. Веу. Сеї! Оеєм. Віо!. 21, 529-550.

Разсоїо 5, Сіппоих Е, Гайат М, УМанег 5, Зспоог О, Ргобві У, Воппісн Р, Обептау" Е, Різсй Р,

Бапоз О, ЕНпісп В, Гетоппієг ЕРА, Ваттепзеє На (2005). ТНе поп-сіаззіса! НІ А сіавтз І тоїІесиеє

НЕЕ доез пої іпіїшмепсе Ше МК-їКе асіїміу сопіаіпейд іп їевй! питап РВМСз апа доевз пої іпіегасі м/п МК сеїїв. Ти. Іттипої). 17, 117-122.

Разсгтеай Сї, ЕсКегаї Р, ГемейПуп АГ, Ргідепі С, Майег У (2009). РпозрПогуїайоп ої р5З ів геашаїейа Бу ТРХ2-Ашога А іп хепориз оосуїев. / Віої. Спет. 284, 5497-5505.

Райегзоп СЕ, Абгате МУВ, Мойег МЕ, Нозепріоот У, Оамів ЕС (2005). Оємеіортепгаї! геашайоп апа соогаїпаїе геехргеззіоп ої ЕКВРб5 улій ехігасеїІшШаг тайіх ргоїєїп5 апйег Ішпд іп)шгу зцадезі а 5ресіаїїей тпеоп ог Пів епдоріазтіс геїсшит іттипорніїйп. Сеї! Біге55. Снарегопев. 10, 285-295.

Райцегтзоп СЕ, зспацб Т, Соієтап Е.), Оамі5 ЕС (2000). ОємеІортепіа! гедшайоп ої ЕКВРб5. Ап

ЕВ-Оосаїї2ей ехігасеїІшміаг таїйіх ріпаіпа-ргоїеїіп. Мої. Віої. Сеї! 11, 3925-3935.

Реїго С, Оіероїа У, Вагеноп СВ, Кіттіяд В, І ойг5 О (2001). СеїІшаг ароріозі5 зивзсеріїрійу депе ехргезвіоп іп епдотеїйіа! сагсіпота: сотеїайоп уп Всі-г, Вах, апа сазразе-3 ехргез5віоп апа оцісоте. Іпі. / Супесої. Раїної. 20, 359-367.

Репа С, Тодауасні А, Кмоп ХО, Хіє С, Ми С, 70и Х, Заю Т, Ію Н, Таспірапа К, Киброїа Т, Мосе

Т, Магітаїви Н, 2папд У (2010). Ідепійісайоп ої а поме! пПитап ООР-СаїІМАс ігапвтегазе м/йй ипідне саїа|уїс асіїміну апа ехргеззіоп ргоїйе. Віоспет. Віорпуз. Не5. Соттип. 402, 680-686.

Реппіпуд ТМ, ВитгсгупеКкі МЕ, де УМ, Нипо СЕ, Гіп НК, Ма Н, Мооге М, РаїаскКа! М, Раіпат К (2000). Нитап ЗаїІрна-пудгохузієгоїд депуагодепавзе ізоїогт5 (АКН1С1-АКНА1С4) ої Те аїЇдо-кею гедисіазе зирепатіу: їпсіопаї ріавіїсну апа їіз5це аівшшіоп гемеаї5 гоЇез іп Пе іпасіїмайоп апа

Топпайоп ої тає апа Тетаїе зех поптопевз. Віоспет. У 351, 67-77.

Ретіп-Тгісаца С, Виїзсптапп С, Неппеї Т (2011). Ідепійісанйоп ої дотаїп5 апа атіпо асідв еззепійа! тю Ше соЇПадеп даїасіозуйгапвїегазе асіїмну ої СІ Т2501. РІ о5. ОМЕ. 6, є29390.

Ріпе ЗВ, Меспапіс І Е, Епемоїа І, Снаштгтуєаі АК, Каїкі НА, 2пепд МІ, Воумлтап ЕО, Епде!5 ЕА, Сарогазо МЕ, Наїтіз СС (2011). Іпстєазей Ієме!5 ої сіксциайіпоу іпіепецкКіп б, іпіепецшкКіп 8, С-геасіїме ргоївіп, апа гізК ої Ішпд сапсег. У Маї!. Сапсег Іпв5і. 103, 1112-1122.

РізКас-Соїег АГ, Мопгоу С, І оре2 М5, Сопез А, Еї2еї СУ, Сгеївіпдег АУ, Зрії: МА, ЕІ-2еіп ВА (2011). Матїіапів іп тїаіе раїйужуау депе5 аз тоашіагв ої депеїйс іпетарійу апа Ішпуд сапсег тівк.

Сепез Спготозотев. Сапсег 50, 1-12.

Ропіїззо Р, СаїЇаргезе Е, Вепухедпи І, І іве М, ВеПйисо С, Вимоїено Ма, Магіпо М, Маїепіє М,

Міні О, Сайца А, Раззіпа Сі (2004). Омегехргеззіоп ої запатоивз сеї! сагсіпота апіідеп маїапів іп

ПераїйосеїІшаг сагсіпота. Вг. У Сапсег 90, 833-837.

Ргадез С, Аттоціа І, Аппіо Т, ЗпШепіп 5, Спеп 20, Оговсо Г, Тип! М, Оемаца С, Маїпіоих-

І агоїв С, І атагаце С, Гетоїпе С, Оепейе Р, Возієї М, Оєап М (2002). Тне питап АТР бБіпаїпд сазбзеце депе АВСАТ13, Іосаїед оп спготозоте 7р1і2.3, епсодез а 5058 атіпо асіа ргоїєїп м йй ап ехігасеїІшШаг дотаїп епсоава іп рай Бу а 4.8-КЬ сопзегуєд ехоп. Суїодепеї. Сепоте Нез 98, 160- 168.

Ргазаай Р, Тіма АК, Китаг КМ, Аттіпі АС, Сиріа А, Сиріа В, Тпєїта ВК (2010). Авзосіайоп апаїузів ої АОРАТІ, АКАТВІ, НАСЕ, СЕРТ2 апа РАЇ!-1 депе роїутогрпізт5 м/йй спгопіс гепаї іпзийісіепсу атопд Авіап Іпаіап5 м/йН їуре-2 аіареїез. ВМО. Мед. Сепеї. 11, 52.

Рирріп С, Раббго 0, Оіта М, Оі С, Рихедади Е, Ейені 5, Вив5о 0, ЮОатапіє сі (2008). Нідп регіовіїп ехргеззіоп соїтеіаїе5 м/п аддгезвімепезз іп раріПагу Іугоїа сагсіпотав. / Епадостіпої. 197, 401-408.

Ригаце МР, допапевзоп М, 7еїІепіка 0, Того УВ, 5сеїю С, Мооге ГЕ, РгтоКпопспоик Е, Ми Х, 60 Кіетепеу ГА, Саброгієаи М, дасоре КВ, Спом/ М/Н, 7агідле 0, Маїмеєм У, І ибіпвкКі У, Тріска У,

З2е52епіа-РаргомеКа М, ІГіввомеКа У, Нидпаї Р, Рабіапома Е, Висиг А, ВепсКо У, ЕРогеїома І,

Уапоцші М, Вопейца Р, Соїї У5, Оамі5 С, Зспмапа КІ, Вапк5 ВЕ, ЗеїБу РУ, Натаеп Р, Вего СО,

Нвіпуд АМУ, Сігибь ВІ, ПІ, Вовіпа Н, Міпеїв Р, СіамеІ-Спарейоп Е, Раїїї О, Титіпо НВ, Кгодп У, Рапісо 5, Юиєї! Еу, Оцігоз УВА, бЗапспе?7 МУ, Мамато С, Агдапа Е, ЮОоїтопзого М, Кпамж КТ, АїІеп МЕ, Виепо-де-Мездийа НВ, Рееєївег5 РН, Тііспорошіов ОО, Ііпзеізеп У, Мипдрегу В, Омегмай К,

Топпеїапа А, Ротієи І, Віроїї Е, МикКета А, Зпападіпа О, 5іємеп5 МІ, Тпип МУ, Оімег М/В, Сарзіиг

ЗМ, Рпагоай РО, Еазюп ОН, АІрапез 0, МУеїпвівїп 5), Мійато У, Мацеп ГІ, Нуєет К, Міоївгас І, ТеїЇ ав, сюпепрегу С, Китаг В, Коррома К, Сивзепої О, Веппатои 5, ОовієгміЇкК Е, Мептешеп 5Н,

Ареп КК, мап дег Магеї! 5І, Ме М, Мосй Са, Ри Х, Маг2иг АМ, Вошудіпа Е5, СпеКкапом ММ, Родіїо

М, Гесппег 0, сі І, Неайй 5, Віапсне Н, Ниїспіпзоп А, Тпотаз С, УМапод 7, Уеадег М, Егайтепі УР,

Уг., зКкгуабіп КО, МеКау У0, Войттап М, Спапоск 5, І азїйгор М, Вгеппап Р (2011). бепоте-міде аззосіаноп 5зішау ої гепаї сеїЇ сагсіпота ідепійев ймо зивсеріїбіїну осі оп 2раг1 апа 11413.3. Маї

Сепеї. 43, 60-65.

Риус! М, Мапіп А, ВБибизв Р, Миїсего Е, Рігсиєїа Р, Кнап С, Сиеїта С, Запіатагіа 0, Вагбасіа М (2010). А 5упіпеїйс Ієїна! іпієгасіоп Беїмеєп К-Ка5 опсодепе5 апа Сак4 цпувїв а Шегарешіс зігатеду ог поп-5таї! сеїЇ Ішпуд сагсіпота. Сапсег Сеї! 18, 63-73.

Ои Р, би Н, У/апо Х, Мап С (2009). Маїгіх теїаїІоргоївіпазе 12 омегехргезвіоп іп Їшпу еріїНеїаї сеї ріауз а Кеу гоїЇє іп етрпузета 0 Ішпа Бгопспісаїмеоїаг адепосагсіпота ігапейіоп. Сапсег Ве 69, 7252-7261.

ВатакКгізппа М, М/Шіатве ІН, Воуїе 5Е, Веапоої У, егіанаг А, Бреєй ТР, Сюпіпде КІ,

Сатррбеї! Іа (2010). Ідепійісайоп ої сапаїдаїє дгоуУлЛи рготоїйпу депез іп омапап сапсег Шгоцдн іптеагаїєд сору питбег апа ехргезвіоп апаїузів. РІ о5. ОМЕ. 5, е9983.

Ваттепзее НО, Васптапп /), ЕЄттегіспн МР, Васпог ОА, 5іемапоміс 5 (1999). 5БМЕРЕЇТНІ: дагаразе ог МНО Іідапаз апа реріїде тоїйїв. Іттиподепеїсв 50, 213-219.

Ваттепзєеє На, Васптапп У, біемапоміс 5 (1997). МНС ІГідапа5 апа Реріїде Моїіїв. (НеїдеІрегао, Септапу: Зргіпдег-Мепіад).

Вао В, Сао У, Ниапо у, Сао Х, Ри Х, Ниапо М, Мао У, Мапа 9, Гі МУ, 2Ннапа у, Пи Н, У/апао І,

Мапа У (2011). Миїайоп5 ої ро53 апа К-га5 согтеїаге ТЕ ехргеввіоп іп питап соіогесіа! сагсіпотав:

ТЕ аосхжупгедшіайоп аз а тагКег ої роог ргодпозвів. Іпі. ) Соіогесіа! рів. 26, 593-601.

Коо) Варрзіїбег У, Вудег І, Гатопа АЇ, Мапп М (2002). І агде-5саіе ргоїєотіс апаїувзі5 ої Ше питап зрісеозоте. Сепоте Нев. 12, 1231-1245.

Васі У, О'"Мей! Е, Маск В, Майніаз С, Мип; М, Коїсй МУ, Сігез О (2010). Неіегодепеоив5 писієаг гпрописіеоргоївіп Н ріоск5 М5Т2-тедіаївд ароріовзів іп сапсег сеї Бу гедшіаїййпа А-Наї мапзсетгірійоп. Сапсег Нев. 70, 1679-1688.

Веде ТА, Надоса 5 (2006а). Тну-1 аз а гедшіаюг ої сеїІ-сеїЇ апа сеїІ-таїгіх іпіегасііпв іп ахоп гедепегаїййоп, ароріозі5, аапезіоп, тідгайоп, сапсег, апа йргозі5. ЕАБЕВ У 20, 1045-1054.

Веде ТА, Надоса 95 (20065). ТНу-1ї, а мегзайе тоашіайг ої зідпаїййпу апйесійпод сеїшаг аднезіоп, ргоїїегайноп, зигмуімаї, апа суїокКіпе/дгоулЛи Тасіог тезропзев. Віоспіт. Віорпуз. Асіа 1763, 991-999.

Вейцід МУ, Сагпіп-Спеза Р, Неаїєу УН, зи 51, О2ег НІ, 5спулар М, Аїбіпо АР, СОЯ ГУ (1993).

Ведшаїйоп апа Неїеготегіс вігисіиге ої Те Пргобіаві асіїмайоп ргоївїп іп погтаї апа ігап5іоптеа сеї ої тезепспутаї апа пеигоесіодептаї огідіп. Сапсег Нез 53, 3327-3335.

Вейцід МУ, зи 5І,, Гопипаїю 5В, Зсапіап МУ, Ва) ВК, Сагіп-Снеза Р, Неаїєу УН, Оа у (1994).

Еіргобіаві асіїмайоп ргоївїп: рипіїсайоп, ерйоре тарріпд апа іпдисіоп ру агоумй Тасіогв. пі Сапсег 58, 385-392.

Віпі ВІ, М/єіпрега М, Ропд Ї, Сопгу 5, Нег5прегд АМ, Зтаї! ЕуУ (2006). Сотріпайоп іттипоїПпегару мій ргобіаїйс асіїй рпозрпаїазе риїзей апіїдеп-ргезепіїпуд сеї (ргомепадє) ріиб5 ремасігитаб іп раїепів м/йй 5егоїодіс ргодгезвіоп ої рговіаїе сапсег апег аеїпйіме оса! І(Шегару.

Сапсег 107, 67-74.

ВірКа 5, Копід А, Висппої2 М, УУадпег М, 5іроз5 В, Кіорре! С, Оомпуага у, Стев5 Т, Міснпі Р (2007). М/МТ5А--агдеї ої СОТІ 1 апа роїєпі тоадшіаюг ої їштог сеї! тідгайоп апа іпмавіоп іп рапсгєаїйс сапсег. Сагсіподепевів 28, 1178-1187.

Вімега МТ, ВопдоиКна 5, бітоп А, боціді М, СимеїШег 5, Ріппа С, РоієззКауа А (2013). Розі- тмапзсгірійопаї! гедшіайоп ої сусіїп5 О1, ОЗ апа С апа ргоїїгтегайоп ої пПитап сапсег сеїЇ дерепа оп

ІМР-3 писієаг Іосаїїгайоп. Опсодепе.

Водпіпдеп ОК, Воітезеп-Оаїє АЇ, АїІ5пег /), Назіє Т, Омегааага У (2008). Радіайоп-іпдисейд депе ехргебввіоп іп питап 5!ирсшіапеоив Пргоріаві5 ів ргеєдісіме ої гадіайоп-іпдисей Тргов5ів.

ВадіоїНег. Опсої! 86, 314-320.

Водіїдне: СІ, Бієжшай СІ (2007). Оівгиріп ої Ше ибрідийіп Ідазе НЕВСА сацзез аеїесів іп 60 5рептаї2о0оп тайшгайоп апа ітраїгеа Тепіїйу. Оєм. Віої. 312, 501-508.

Воетег А, зспумейтапп ГІ, Уипд М, Воїідав /), Кгівйапвзеп С, Зеппоїт 0, І оепіпд 5А, дипа К,

І іспіпдпадеп А (2004а). ІпстеазеЯй тАМА ехргезвзіоп ої АСАМ:5 іп гепаї сеї! сагсіпота апа іНеїг аззосіайноп Ул сіїпіса! ошісоте. Опсої! Вер. 11, 529-536.

Воетег А, Зспмейтапп Її, дУипд М, Біерпап С, Ноідаз У, Кіівійапбзеп С, І оєепіпд А,

Ііспіпдпадеп НЯ, дипуд К (2004р). Тне тетрбгапе ргоївазе5 адатв апа Первзіп аге аїйегепіайну ехргеззеа іп гепаї сеї! сагсіпота. Аге Іеу роїепійа! Тштог татегв? У гої. 172, 2162-2166.

Вопає М, ОСацдаага М, депзеп МН, Неїїп К, Муїапавієй У, даанеїа М (2005). Метрбегз5 ої Ше пеаї-зНоскК ргоївіп 70 Татіїу рготоїе сапсег сеї! атоулй Бу адівііпсії теспапізт5. Сепев ЮОвєму. 19, 570- 582.

Вотаодпоїї 5, Разоїї Е, Маїга М, РайПепі М, РеїПеагіпі С, Саїапіа А, Ропсаїїї М, МагсНені А,

Запіатбргодіо І, Соодді С, Возагі 5 (2009). Ідепійісайоп ої роїепійа! Іпегарешіс їагдеїв іп таїїдпапі тезоїПпеїта ивіпд сеїІ-сусіє депе ехргезвіоп апаїувів. Ат У Раїйої. 174, 762-770.

Вотего-М/еамег АЇ, Мапуд НМУ, 5ієеп НС, Зсаггейо А), Наїї МІ, Зпеїки ЕР, ОоппеїПу ВР,

Сатего АМ (2010). Везівтапсе ю ІЕМ-аІрна-іпдисейд ароріовів і5 ІПпКей о а Іо55 ої 5ТАТ2. Мої. Сапсег Вез. 8, 80-92.

Возепбрего 5А, І оїге МТ, Миші І М, Спапод АЕ, Аміз5 ЕР, І ейтап 5, І іпенап ММ, Рорегізоп СМ,

І єе ВЕ, Вибіп УТ, . (1987). А ргодгев5 герої оп Ше Ігеайтепі ої 157 райепів м/п адмапсей сапсег ивіпд ІутрпоКіпе-асіїмаїеай Кіїег сеїїв апа іпіепеицкКіп-2 ог підп-дозе іпіепеиКіп-2 аіопе. М. Епа). 5.

Меа. 316, 889-897.

Возепрегу 5А, РасКага В5, Аерегзоїй РМ, боїотоп 0, Тораїйап 51, Тоу 5Т, бітоп Р, І ої7е

МТ, Мапд УС, Зеірр СА, . (1988). Ове ої Штог-іпіійгайпа Іутрпосуїез апа іпіепеицкКіп-2 іп Ше іттипоїНегару ої райепів м/п теїавіаїййс теіапота. А ргеїїтіпагу героп. М. Епаї. У Меа 319, 1676- 1680.

Виап К, Вао 5, Оцуапду с (2009). Тне тийасеїей гоїє ої регіовійп іп Штогідепевів. Сеї! Мої.

Ше сі. 66, 2219-2230.

Виї А, І, 5сагзеїїї М, Возетопа Е, Сашат 0, дои М, Сампіома О, Ебетп Р.), І емій Р, М/евз5 у (2010). ВОа54 і5 а педаїїме геашайг ої іпзцїп геІєазе їот рапстгеаїйс Беїа-сеїІв іп міто апа іп мімо.

Ргос Маї!. Асад. сі. 0. 5. А 107, 7999-8004.

Вивзіп М, 7ієпіеК Н, Кігезпіак М, МаїшзесКа Е, 2Брогек А, Ктггугом5Ка-Сстгиса 5, Виїкієміся 0,

МайекКипайе В, ІізомєКа К, СтгуромуєКа Е, Ктамусгук 2 (2004). Іпігопіс роїутогрпізт (1541- 1542де1сТ) ої Ше сопвійшііме пеаї 5посК ргоївіп 70 депе Нав Шпсійопа! зідпітісапсе апа пом емідепсе ої аззосіайоп м/йй Ішпд сапсег гізк. Мої. Сагсіпоа. 39, 155-163.

Задага М, Тода С, Нігаі М, Тегада М, Каюп М (1998). МоїІесшіаг сіопіпоу, дінегепііа! ехргезвіоп, апа спотозотаї Іосаїїгайноп ої пПитап їі22Іва-1, міг7Іва-2, апа піг2г2Іва-7. Віоспет. Віорпув5. Незв. боттип. 252, 117-122. заїкі АК, СеМапа ОН, 51оїе! 5, 5спап 5, Нідиспі В, Ногп СТ, Миїйїв КВ, Епісн НА (1988).

Ргітег-дігесівєд епгутаїйс атрійісайоп ої ОМА м/йп а Шептовіабіе ОМА роїутегазе. 5сієепсе 239, 487-491. закКипіабнаї А, Аиї2-Реге? М, Сапег 5, дасорзеп М, Вигде 5, МопкК 5, Зтіїй М, Мипго С5,

Обопомап М, Стададоск М, Киспепараїї В, Неез ЛІ, Омеп М, І айгор СМ, Мопасо АР, 5ігаспап Т,

Ноупапіап А (1999). Миїайопз іп АТР2А2, епсодіпд а Саг--ритр, саизе Вагієг дізеазе. Маї Сепеї. 21, 271-277. зЗатапіа 5, Зпагта УМ, Кап А, Мегсигіо АМ (2012). Ведшайоп ої ІМРЗ Бу ЕСЕ відпаїїпд апа гергеззіоп Бу ЕВбеїа: ітріїсайопв ог Міріе-педаїйме Бгєаві сапсег. Опсодепе 31, 4689-4697.

Запд ОХ (1998). Сотріех гоїе ої таїйгіх теїаІІоргоївіпазез іп апдіодепевів. Сеї! Без 8, 171-177.

Загаі М, Кадамжа МУ, РціїКажша М, Зайо К, Нікіра У, ТапаКа К, Міуадамжа К, КигитігакКа Н,

УоКоуата 5 (2008). Віоснетісаї! апаїувів ої Ше М-їеттіпа! дотаїп ої питап ВАОБАВ. Мисівєїс Асід5

Везв. 36, 5441-5450.

Заїом/ В, Зпазнпіде М, Капаї У, ТаКевзніа Е, Оіта Н, дідаті Т, Нопаа К, Козиде Т, Оспіуа Т,

Нігопазні 5, Матада Т (2010). Сотбріпей їшпсіпаі! депоте зийгуєу ої Іпегарешіс їагдеїв ог

ПераюсеїІшаг сагсіпота. Сіїп Сапсег Вез 16, 2518-2528.

Зсапіап МУ, На) ВК, Само В, Сагіп-СНеза Р, Зап2-Мопсавзі МР, Неаїєу УН, Оа ГУ, Вейід МУ (1994). МоїІесшіаг сіопіпа ої пПргобіаві асіїмайноп ргоївіп аІрна, а тетрбег ої Ше зегіпе ргоїєазе Татіїу зеїІесіїмеІМу ехргеззейд іп віготаї! Пргобіавів ої еріїпеїЇйаІ сапсег5. Ргос Маї!. Асайд. осі. 0. 5. А 91, 5657-5661.

ЗсНагєг В, ЗедеНігаде Е, М/еце Т, Веїзег с (2003). АТР-апа ОТР-асіїмаїед Р2У гтесерюгв5 айетгепцу гтедшіаїе ргоїїїтегайоп ої питап Ішпуд еріїпеїїа! Штог сеї. Ат. / РНувзіої Гипа СеїЇ Мої.

Рпузіо! 285, І 376-І 385. зЗспеда В, Ниїбтеїєї АуУ, Ниїзсйтапп С, Маад С, Неппеї Т (2009). Соге діусозуїайоп ої 60 соПадеп ів іпіангей Бу їмо реїа(1-О)даїасіозуйгапвіегазез. Мої. Сеї! Віої!. 29, 943-952.

Зспцеї? С5, Вопіп М, Сіаге 5Е, Мієзеїї К, ЗойМаг К, У/апйег М, РГент Т, боіотауеєг Е, Вієв5 0,

Ммайм/лепег О, Китек А, Меибрацег НУ (2006). Ргодгезвіоп-5ресіїїс депе5 ідепійєй Бу ехргезв5іоп рооїйпу ої таїсней дисіа!| сагсіпотав іп 5йми апа іпмазіме Бгеаві Штогв5, сотбіпіпу Іазег сарійте тістодіззесійп апа оЇїдописієоїіде тістоа!тау апаїувзів. Сапсег Нез 66, 5278-5286.

Зсієді5Ка 0, РідіомеКі МУ, Магигек А, МаїшзесКа Е, 7ебгасКка /, НРіїрсгак Р, Ктамусгук 7 (2008). Тпе НерАг ргоївіп Іосаїї2е5 іп писієоїї апа сепігозотез ої Неаї зпоскКеа сапсег сеїІв5. У СеїЇ

Віоспет. 104, 2193-2206.

Зеїеп М, Киппізсп У, Мапйгеп Т, Нот 0, НашсКе У, Неппієвз НС (2011). Сонеп зупаготе- азвосіаїєйд ргоївіп, СОНІ, із а помеї, діапі СоїЇді таїйгіх ргоївїп гедцігей тог Соїді іпієдну. У Віої.

Сет. 286, 37665-37675.

Зпашцііап Е (2010). АР-1--Тне дип ргоїєїпв: Опсодепез ог їШштог 5 Грргеззогз іп дізацізе? Сеї! зідпа!. 22, 894-899. зпашіап Е, Кагіп М (2002). АР-1 аз а гедшіайг ої сеї! Іїе апа деайй. Маї Сеї! Віо!. 4, Е131-Е136.

Ззпептап-Вацйві СА, М/еегагаїпа АТ, Ваподеї! І В, Рігег Е5, Спо КА, Зспулагі: ОВ, Зпоск Т, Могіп

РУ (2003). Нетоавеїїпао ої те ехігасеїшіаг таїййх Іпгоцоп омегехргезвіоп ої соПадеп МІ сопігіршевз ї0 сізріайіп гезівїапсе іп омагіап сапсег сеїЇ5. Сапсег Сеї! 3, 377-386. зЗпідеївні Н, Еціїтою 5, НігаоКка М, Опо 5, Такі М, ОНіа К, Нідазпікажа К, Катаїа М (2009).

Омегехргезвіоп ої Ше гесеріог їТог Нуаішгопап-теадіаїєд тоїййу, согеїаїєз м/йй ехргевзвіоп ої тістоїШшриЇе-аззосіаїєй ргоївіп іп питап ога! здпиатоиз сеї! сагсіпотазв. Іпі У Опсої 34, 1565-1571.

Зпітбро Т, Тапетига А, Мата?лакі Т, Татаї К, Каіауата І, Капеда У (2010). Зегит апії-ВРАСІЇ ашо-апійбоаду із а поме! татжег г питап теїІапота. Рі о5. ОМЕ. 5, е10566.

ЗПпуіїап М, СтузиКома М, Ковіїапеїв О, СогзйКом М, СХодоїєм М, СопсНнагик І, МезргуадКо 5,

Могобіома І, РіпопепКо М, Кіуатома А (2011). Оцапійайме апаїузів ої 5ІСЗ4А2 ехргезвіоп іп айетепі турез ої омагіап їштогв5. Ехр. Опсої! 33, 94-98. зідаїдиі М, Вогаеп КІ. (2012). тАМА ехрої апа сапсег. ММіїєу. Іпіегаізсір. Вем. ВМА. 3, 13-25.

Зітрзоп МЕ, Тгтупдуак МР, Веїапа БА, Родгірбпу ІР (2012). Ап іп мімо іпмевіїдайоп ої теїарбоїїсаПу зеп5ййме БіотагКегз іп Бгеавзі сапсег ргодгеззіоп. Вгеаві Сапсег Вев. Тгеаї. 133, 959- 968.

Зіпдап-Уазціа Н, Еттетгіспй МР, Наттепзеє На (2004). Тне Тиріпдеп арргоасі: ідепійісайоп, веїієсійоп, апа маїїдайоп ої ІШштог-аззосіаїєд НІ А реріїде5 їог сапсег Шегару. Сапсег Іттипо).

ІттипоїНег. 53, 187-195.

Зіом ОЇ, УМайепрегуо ВМУ (2012). Маттаїап ОРБМОЇ ргоївєїп5 теаіайїе Ше тєедбраск гезропве іп сегатіде ріозупіневів. У Віої. Спет. 287, 40198-40204.

Зіаск РУ, М/еіднааз ОВ (2008). МістоАМА іп сапсег ргодпозів. М. Епді. У Мед. 359, 2720-2722. зтаї! ЕУ, ЗспеПНаттег РЕ, Нідапо С5, ВНейїет СН, Метипаїййв У, Маїопе ЕН, Мегієє 55,

УЧопе5 ГА, Негзпбрегу НАМ (2006). Ріасеро-сопігоїей рпазе ПП ща! ої іттипоіодіс Шегару м взіршейсеІ-Т (АРСВО15) іп раїйєпів м/йй теїавіаййс, азутріотаїййс Ппогптопе геїгасіогу рговіаїє сапсег. У Сіїп Опсої. 24, 3089-3094.

Зтій МУ, Сцйапе АС, Юопомап М, СоПеу УС, Вапу ВО, Кеїу МА, Ніддіпе ОС, Мапа УН,

Кіплап МО, Сонег Та, Ведтопа НР (2009а). Апаїузів ої айегепіа! депе ехргезвіоп іп соіогесіа) сапсег апа 5ігота ивіпу Пиогезсепсе-асіїмаїєа сеї! зопіпу ригіїісайіоп. Ве. / Сапсег 100, 1452-1464.

Зтій 50, Місноїзоп В, Мії: М, Нгієтгоп НЕ, уг., ЗтоїКіп М, Натріоп С, ЕІ-Вітаі МУ, Тнеодогевзси

О (20095). Ргоїїїпуд Біадаєг сапсег огдап взіе-зресіїс теїавіавів ідепійез ГАМС2 ав а помеї ріотаг!Кег ої петаюдепоиз аіззетіпайоп. Ат У Раїпйої. 174, 371-379.

Зо 5, Епдеіапа К (2008). АВНАММ із аййМегепійайу ехргезвей іп їШе сеїЇ сусіє апа домпгедиіаїєд ру Ше їштог зирргеззог р53. СеїЇ Сусіє 7, 3448-3460.

Зотегв СН, Вгадригу В, Тгшїе І, Сопідгаме А, Мепієї 0У (1999). Ехргезвіоп ої Ше питап Р2гУб писієоїіде гесеріог іп поптаї ріасепіа апа дезіайопа! мМорпобіавіїс аізеазе. І ар Іпмеві 79, 131-139. зЗгоцді МС, Витідде К (2011). Тне писієаг доапіпе писіеоїіде ехспапде Тасіюгв5 Есі2 апа Мей геашаїе АНпоВ-теадіаїєа сеї! аєаїй апйег ОМА датаде. Рі о5. ОМЕ. 6, е17108. зЗіаейіег М, 5їепгі А, Оієїніспя РУ, Еізеп Т, НаГежатр А, Веск /), Мауег А, УММацег 5, 5іпдн-

Уазціа Н, 5йієї С (2007). А рпазе І зшау ю емаїмаїє заїеїу, іттиподепісйу апа апії-штог асіїмйу ої

Ше тийі-рерііде массіпе ІМАЗ9О1 іп гепаї! сеї сагсіпота раїйепів (АСС). дошитаї ої Сіїіпіса! Опсоіоду, 2007 АБСО Аппиаї! Меевіїпу Ргосеєдіпов Рапі І, Мої 25, Мо. 185 (Шипе 20 Зуиррієтепі), 2007: 5098 (АБзігасі). зЗіаігук ВМ, Нозепом С, Егує /), І еівтапп М, Вод?гіп5Кі Е, Ришїпеу 5, Тиотапеп ЕЇ (2000).

Сегебрга! сеїЇ адпезіоп тоїІесціе: а поме! ІеєиКосуїе адпезіоп деїептіпапі оп Бріосд-Ббгаїп. Баттіег саріїагу епаоїнеїїшт. У Іптесі. бів. 181, 181-187. зЗіесКеЇНгоеск 5, іп У, Сорізпену 5, Оуезапті В, Реппіпд ТМ (2004). Нитап суїозоїїс ЗаІрна- 60 Нудгохувівтоїд депудгодепазевз ої Ше аїдо-Ккеїо гедисіазе зирепатіїу аізріау 5ідпіїїсапі Зреїа-

Нудгохувівстоїд депуагодепазе асіїмпцу: ітріїсайоп5 ог в5іегоїй поптопе теїароїїєт апа асійоп. у

Віо!. Спет. 279, 10784-10795.

Зієжатй 0 (2010). Титог апа Нозі Тасіогз ІНаї тау Ійтії ейісасу ої спетоїпегару іп поп-5таїЇ сеї апа в5таї! сеї! Ішпд сапсег. Стії Вем. Опсої Нетаїйо). 75, 173-234. зіцап УЕ, Гивів ЕА, 5спеск АС, Сооп5 ЗМУ, Гаї А, Регту А, сштапп ОН (2010). Ідепійісайоп ої

Сепе МагКег5 Авззосіаївд МУйН Аддгезвзіме Мепіпдіота Бу Рійегпуд Асго55 Мийіріє беїв ої Сепе

Ехргеввіоп Аттаув. У Мешигораїної. Ехр. Меигої.

Зитіпаті М, Ківпі ЕР, бекідиспі К, Каїо Н (1991). Здатоив сеї! сагсіпота апіїдеп і5 а пем/ тетьег ої Іпе зегіпе ргоїєазе іппіріюгв5. Віоспет. Віорпуз. Нез. боттип. 181, 51-58. зЗипада М, Ітаї Н, 5Пітіги К, Знатез 05, КаКедаума 5, Сзігага І, Заю М, Каїга К, ІвпігиКа Т,

Сагдаг АР, Міппа 9У0О, Мої М (2012). Опсодепіс КВА5-іпдисей іпіепеиКіп-8 омегехргеввіоп рготоїез сеїЇ дгоули апа тідгайоп апа сопігіршез 0 адагезвіме рпепоїуре5 ої поп-зтаї! сеї! їшпд сапсег. Іпі. / Сапсег 130, 1733-1744. зЗМціпепіп МЕ, Мівпітогі І, Сайнйтеу Т, Веппей ЕР, Наззап Н, Мапаєї І, Маск 0, Іматига Т,

Сіайвєп НН, НойПпдзумойй МА (1997). Ехргтезвіоп ої Штєе | ШШОР-М-асемі-аІрна-О- даіастюзатіпе:роїуреріїде СаІМАс М-асеуІдаіасіюозатіпуйгапвіегазез іп адепосагсіпота сеї Іїпев.

Сапсег Нев. 57, 4744-4748.

Бимавзіпі А, 5Нгшії В, ТНоїа В, ЗПпПіпде 5М, Егівдтапп-МогуіпзКі О, Мама 7, Ргазаппа КУ,

Тпеппагази К, Недаде АБ, Агмагнадап А, Спапагатоції ВА, Запіозп М, 5отазипаагат К (2011).

Інзшіп агоулй Тасіог-2 Бріпаїпоу ргоївіп З (ІСЕ2ВРЗ) і5 а адіїоріазіота-5ресіїйс тагКег паї асіїмаїев рпозрпаїйауїїповйо! 3-Кіпазе/тіподеп-асіїмаїєй ргоївїп Кіпазе (РІЗК/МАРК) раїпжау5 ру тоадигайпа

ІСЕ-2. У Віої. Спет. 286, 25882-25890.

Таї Су, 5пеп 5С, І ее МВ, Піао СЕ, Оепд М/Р, Спіои НУ, Нвіей СІ, Типуд УМ, Спеп С5, Спіои

У, ПТ, Сп СМ, Нзи СН, Лапд МО (2010). Іпстєазей сеїІшаг ароріовзі5 зизсеріїрійу (СЗЕТ /САБ) риоївїп ехргезвіоп рготоїев ргоїгивіоп ехієпвіоп апа еппапсев тідгайоп ої МСЕ-7 Бгеаві сапсег сеї. Ехр. СеїЇ Бевз. 316, 2969-2981.

ТаКапаті І, АБіко Т, Коіїгиті 5 (2008). Ехргезвіоп ої реповіїп іп райєпів м/йй поп-5таї! сеї! їшпу сапсег: соітеїіайоп мій апдіодепеві5 апа Іутрнапдіодепевзвів. Іпі У Віої. Маткегз 23, 182-186.

ТапакКа 5, АКіуовзпі Т, Моїгі М, УУапаз УВ, Зидітасні К (1998). А помеї! і27Ієд депе ідепійеа іп

Зо пПитап езорпадеаї! сагсіпота тедіаїез АРС/беїа-саїйепіп зідпа!в. Ргос. Маї!. Асад. 5сі. Ш. 5. А 95, 10164-10169.

ТапаКка Т, ОНКибо 5, Таївипо І, Ріїме5 С (2007). НСАБ/С5ЕТІ аззосіаїє5 м/йй спготаїййп апа геашаїез ехргеззіоп ої зеїесі роЗ їагоаєї депез. Сеї! 130, 638-650.

Тегарбауазні Т, ЗаКадисні М, Зпіптуоги К, ОНепіта Т, Чдопіта А, Одига Т, Мікі Н,

Мієпіпакатига А (2012). Рпозрпогуїайноп ої Кі2бЬ рготоїез її роїушрідийіпайоп апа 5зирзедиепі ргооїєазотаї аєдгадайоп дигіпа Кідпеу демеіортепі. РІ о5. ОМЕ. 7, е39714.

Тепу КІ, Мпопів АЕ, Негпапаєг О, І шіє с, 50п9 Н, Натив 5У, ТПіив5-Егпвіой І, Сатеу МЕ,

МКепе І В, Сепігу-Манага| А, Мепоп І, СауШег ЗА, Рнагаоп РО, Соодтап МТ, Статег ОМУ,

Вітег МУ (2010). А роїутогрпівт іп Ше САЇ МТ2 депе апа омагіап сапсег ті5К іп тоиг роршіайоп

Бразей сазе-сопігої віцаїіев. Іпі. У Мої. Ерідетіо!. Сіепеї. 1, 272-277.

ТНієїту І, Сеївег А5, Напзеп А, Тезепе Е, Неїкеп В, Міозде М (2004). СоПадеп їурез ХІЇ апа

ХІМ аге ргезепі іп базетепі тетбргапе 20пе5 дийпд питап етбгуопіс демеІортепі. У Мої. Нівіої. 35, 803-810.

Тпоїзеп К, ботепзеп КО, Вгетв5-Ез5Кіїдзеп АБ, Модіп С, Сайзіадпез М, Неїп АМ, Кипоїйег М,

І ашбего 5, Воїте М, У/апо К, Вгипак 5, Кгаїпег АВ, Тоїгтіпда М, бут5Кіої І, Апаєгзеп СІ, ОАпіой ТЕ (2008). Апегаїйме 5ріїсіпд іп соїоп, Біадаег, апа рговіаге сапсег ідепійеа Бу ехоп аітау апаїувів.

МОЇ. СеїЇ Ргоїєотісв. 7, 1214-1224.

Тнитег В, Наеєпаїє І, Водег С, біесКтапп 0, КеїКамоив5і Р, Чопиціей Н, Вепаеєг А, Масгек с,

Зепгеіпег О, моп деп ОР, ВгосКег ЕВ, бівіптап АВМ, ЕпК А, Катродєп Е, Зсишег Ссї (1999).

Массіпайоп м/йп таде-зЗА1 рерііде-риїзей таїшге, топосуїе-дегімей депапііс сеї ехрапаз 5ресіїйс суюїохіс Т сеї апа іпдисев5 гедгезвіоп ої зоте теїавіазез іп адмапсей 5іаде ІМ теІапота. У Ехр.

Меа 190, 1669-1678.

Тітаг У, Казієг М, Каїаї У, 5005 М, Маййіаз2 0, Котапу А, Райну ГЇ, Комасз С, догв5а А, 52Пйак

І, Ротаї Т (2006). (Оємеіортенпів іп сапсег тападетенпі Бу іппомаїме депотісв. 2006 тероп ої Те

Маїйопа! Сапсег Сопзопішті|. Маду. ОпКо!. 50, 349-359.

ТівсНіег М, Епй25спе ЕВ, М/йа РУ, бієїап С, Звітей НН, Вієпег МО, Нептаппз Т, Мопегамі А,

Септагаї у, Зспгаті Р, дипд К, Мосп Н, боПептапп А, Кгівіапзеп Сі (2010). Регіовіїп ів Мир- геашаїеас іп підн агаде апа піди 5іаде ргозіаїє сапсег. ВМО. Сапсег 10, 273.

Тотркіпз ОН, Везпага У, І апде АМУ, Кеїзег АВ, У/еп ЗЕ, Вгипо МО, М/піїзей УА (2011). 5ох2 асіїматез сеї! ргоїїГегайоп апа аімегепіацйоп іп їІйе гезрігаюгу еріїпеїйШт. Ат / Везріг. Сеї! Мої. Віої. 45, 101-110.

Топагеаи Т, Оєіїепейе М, Мешетап М, біатагюроціоз В, ОєЇогде А, Мапіаї Р, Вгоп 0,

І адпеаих І (2008). Сепе ехргезвзіоп райет ої Шпсійопа! пешопаї сеї дегімед їот Нитап ропе татом тезепспутаї! зіготаї! сеї5. ВМО. Сепотісзв 9, 166.

Топа І, Напмосй Ну, ук. (2006). АсеїуІ-соепгуте А сагбохуїазев: мегзаше тїагдеїв їог апа дізсомегу. у СеїЇ Віоснет. 99, 1476-1488.

Топуд М/С, М/іегда МС, іп Е, Киапа 50, ВеКеїе ВМ, Евігом 7, МУеї У, Мапа Н, Кеаїїйпд МУ,

Сагсіа-Мапего с (2010). сЧепоте-міде ОМА теїНуїаїйоп ргоїйпу ої спгопіс Іутрпосуїйс ІєшКетіа айому5 ідепійісайноп ої ерідепеїїсаїІу герге55ейд тоїесшіаг раїпулау5 ул сіїпіса! ітрасі. Ерідепеїісв5. 5, 499-508.

Тоте С (1998). БОС апіїідеп іп таїїдпапі апа поптаїїдпапі занатоизв Іебзіопе. Титоиг. Віої. 19, 517-526.

Ти: В, Ніскеу МУ, Сп АН, Надм/ідег Р, Зап ОМУ, Мешмеїї ЕА, МиеїІєг ВМ, Кгизе СА (2009).

ЕАРР2 депе домпгеашіаїййоп іпстеазеб5 їШтог сеїЇ вепейїмну о Раз-іпдисей ароріовіб5. Віоспет.

Віорпуз. Не5. Соттип. 383, 167-171.

Тваії УВ, Спопу ІМУ, Спеп МН, Мапа МУ, Зпєи СС, Спапд НС, Нулапа 9, Нипдуд УМ, іп 5А (2007). Оіїегепііа! ехргезвіоп ргоїе ої МАСЕ Гатіїу іп поп-зтаїІ-сеї!| Імпд сапсег. Гипуд Сапсег 56, 185-192.

Твепуд Н (1998). Вазописіїй, а гіпс Ппдег ргоївїп азбосіаїєд мій ерійеїа ехрапзіоп апа рооїїегайоп. Егопі Віовсі. 3, 0985-0988.

Твзепа Н, Вієдеї! УА, Вгомуп В5 (1999). Вазописіїп із аззосіаїтей мн пе гпірозота! ВМА депев оп

Ппитап Кегаїіпосуїє тйоїіс спготозотев. / Сеї! сі. 112 РІ 18, 3039-3047.

Твзепа Н, Стеєп Н (1994). Авззосіайоп ої разописіїп м/йй абіїйу ої Кегайіпосуїе5 о тийіріу апа м/п абзепсе ої іептіпа! айегепііайоп. У Сеї! Вісі. 126, 495-506.

Твції А, Кікиспі М, Зайо У, Коіїде 5, Уцаза К, Маданата М, Маїзида М (2006). А ргоїєотіс арргоасі геуеаї!5 ігапзієпі аззосіайоп ої гейсшцосаїБіп-3, а поме! тетбрег ої Ше СВЕС Тату, м/ййп

Ше ргесигзог ої 5ибБіівіп-ЇКе ргоргоївїп сопмепазе, РАСЕЯ4. Віоспет. У 396, 51-59.

Зо ТвиКатоїо У, Оспіада Т, Каптап 5, Модисні Т, Модпуєп І Т, Тапідажа М, ТаКеийсні І, Маївишга К,

Нійуа М, МаКада С, Ківпіда Т, Камжапага К, Мо Н, МигаКаті К, РціоКа Т, 5ею М, Мопуата М (2008). Сепоте-м/іде апаїузіз ої ОМА сору питбег аПегайоп5 апа депе ехргевзвіоп іп давтіс сапсег. У Раїної. 216, 471-482.

Туагоск 5, Татті МІ, Замапі ВС, Різспег УМ (2010). НуаІштопап зіабіїїге5 са! адпезіопв,

Пороадіа, апа Ше ргоїїїегайме рпепоїуре іп езорпадєа! задпатоив5 сагсіпота сеїІв. / Віої. Спет. 285, 23276-23284.

Тмеїї ВС, МеїгКег МІ, Вгтомп 50, Сох В, Сагеу С, Наттопоа Н, Неу РУ, І ему Е, МаКадауа У,

РПїйїре М5, Тода ОА, Невз5 ЧЕ (2001). Тне зеднепсе апа депе сНагасієгігайоп ої а 400-Ко сапаїідате гедіоп ог ІЮОМА оп спготозоте 11413. Сепотісв 72, 231-242.

ТгапКом А, Бігаззег ), Оігоїег 5, Мепієвг Т, Агбег С, доцегапа М, Вомо А, Тіснеїйї А, зіацдег

В, Сбипіпеп Ш (2011). яп вйш ВНАММ ргоївіп ехргеззіоп іп асціє туєїоід ІєиКетіа ріазів зиддевів роог омегаї! вигуїмаІ. Апп Нетай!і.

Оспіуата У, ЗаКадисні М, Тегабауавні Т, Іпепада Т, Іпоце 5, Корауавні С, О5піта М, Кіуопагі

Н, Макадаїа М, Заїо У, ЗеКкідиспі К, МіКі Н, Агакі Е, ЕРцітига 5, Тапака 55, Мізпіпакатига В (2010). Кп2бБ, а Кіпезіп Татіїу депе, гедшцангез адпевіоп ої Ше етргуопіс Кідпеу тезепспуте. Ргос.

Маї!. Асад. сі. 0. 5. А 107, 9240-9245.

ШІтап Е, Рап дА, 2опд МУХ (2011). Здиатоив сеї сагсіпота апіїдеп 1 рготоїев сазразе-8- теадіаїеєйд ароріовів іп гезропзе о епдоріабтіс геїйсиит 5іге55 мпіїе іппібйіпу песто5і5 іпдисейд ру

Іузозотаї іпішгу. Мої. Сеї! Вісі. 31, 2902-2919.

ІЛіврап К, Тпимаїй Р, Абіко У, СпатокКаєм К, Рашймраїто) А, Спац-іп 5, Тпимаїй С (2010). Сепе ехргеввіоп ргоїйпуд ої споїіапдіосагсіпота-дегімей Тіргоріабі гемеа!є апегайопе гейаїва юю ШшШтог ргодгезвіоп апа іпаїісаїез реповіїп аз а роог ргодповіїс татег. Мої. Сапсег 9, 13. мап АМ, Зсперепз М, де ВО, дапезеп В, Метїкх С, Сецнвь мап КА (2000). Сопвігисійоп ої а 350- кр зедиепсе-геаду 11413 совтій сопіїд епсотрабзіпу Ше таїКег5 01154933 апа 0115546: тарріпа ої 11 депез апа З Штог-авзосіаїей ігапвіосаїйоп БгєакКроіпіб5. Сепотісв 66, 35-42.

Магдаз-Воїд І М, Садо ЕЕ, Тео О, Агпаг УС, Сіосса ОВ (1998). Неаї 5поск ргоївїп ехргезвіоп апа ад гезівіїапсе іп Бгєаві сапсег раїепів ігеаївд м/йп іпдисіоп спетоїНегару. Іпі. У Сапсег 79, 468-475.

Мааце:-Опі? С, Ріпа-Запсйе? Р, Ма?дие: К, Юепаз А, Таїа Ї, Мепдола Р, Сагсіа ЗА,

Заіседо М (2005). Омегехргезвіоп ої саїйерзіп Е, таїйгіх теїаІІоргоївєїпазев 11 апа 12 іп сегміса! сапсег. ВМО. Сапсег 5, 68. мані МО, У СГ, Сийитапп А (2009). Тне з5ріісеозоте: девідп ргіпсіріез ої а дупатіс ВМР таспіпе. Сеї! 136, 701-718.

Муаїснії С, Косі М, Спіднеї М, Одептаїй ВЕ, Тер В (1994). Тіввие-5ресіїйс ехргезвіоп ої Ше

ТрпіІ-аззосіаїей соЇПадепз ХІЇ апа ХІМ. У Сеїї! сі. 107 (РІ 2), 669-681.

М/аПасе АМ, Запагога АуУ, ЕпадіїзА УС, ВиїКеїй КМ, Гі Н, Ріпівсу ВУ, МиПег МІ, Сохзоп НО, Раге

РО, Арроца НТ (2008). Маїйгіїх теїаїІПоргоївіпазе ехргеззіоп Бу питап амеоїаг тасторпадез іп геІайоп о етрпузета. СОРО. 5, 13-23.

Муацег 5, Негдеп І, 5сНпоог О, дипа С, Мегтпеї 0, Вийгіпа НУ, Ваттепзее На, 5іємапоміс 5 (2003). Синіпу едде: ргедеїетгтіпей аміайу ої питап СОВ8 Т сеї ехрапаеєй оп саїїнгаївд МНеС/апії-

СОр28-соаїед тістозрНегев. У. Іттипої. 171, 4974-4978.

Мапа С, Ваї|ршиї 5, Маїабе К, Піао ОРЕ, Сао О (2010а). Асе(уІ-СоА сагбохуїазе-а ав а поме!

Ттагудеї ог сапсег ШТегару. Егопі Віозсі. (спо. Ед) 2, 515-526.

Мапа С, Хи С, Б!йп М, о 0, Мао ОЕ, Сао О (2009а). АсеїуІ-СоА сагрохуїазе-аІрна іппіріюг

ТОРБА іпдисев питап сапсег сеї! ароріовзі5. Віоспет. Віорпуз. Ве5. Соттип. 385, 302-306.

МУапа НМУ, (іп СР, Спіш УН, Спож КС, Ко КТ, іп Сб5, Мапуд 1/5 (2007). Вемегзаї ої іпЯаттаїйоп-авзосіаїєд аїнуагодіої аДаенудгодепазе5 (АКАТСІ апа АКА1С2) омегехргезвіоп апа ду гезівїапсе іп попептаї сеї! їшпд сапсег сеї Бу одопіп апа снгузіп. Іпї. ) Сапсег 120, 2019- 2027.

УМапуд у, Твці НМУ, Веїєї Б, Ріий2Кег КР, Іптап НО, Твці ЕМ/ (2008а). Те АМКН

Бенпаг490Мшиайоп іп СаЇІсішт РугорпозрНаїе рінуагате Стузіа! Оерозйпоп Оізєвазе (СРРОО) апесів їізвиє поп-5ресіїйс АІКаїїпе РнпозрНаїазе (ТМАР) асіїмціез. Ореп АНешйтай!. У 2, 23-30.

Мапд КК, Гіи М, Вайшіомісн М, Мідіє БА, допйп5юп МА, Зперпега ГА, Міпдеп МО, Твао М5 (2002). Момеї сапаїідате штог тагКег депез ог Ішпу адепосагсіпота. Опсодепе 21, 7598-7604.

М/апд 0, Тгаупог УВА (2011). Оріоїд-іпдисей дожмп-тедшіайноп ої Наза: гоїє ої ибідийіпайоп апа ітріїсайопв їог гтесеріог сго5в5-їаїК. У Віої. Спет. 286, 7854-7864.

Мапу 52, Шо ХО, 5Ппеп у, 2ои УМ, и МН, Хі Т (20085). КпосКаомп ої 5ММОЗ ру ВМА

Коо) іптепегепсе іппірії5 сегуіса!| сагсіпота сеї! атом апа іпмазіоп іп міо. ВМВ. Нер. 41, 294-299. мапу МІХ, 2папд МУ, Репа 4, Мапо КХ (20095). (Ехргезвіоп апа сіїпіса! відпітісапсе ої СОСб апа пмМ5на іп сегуіса! сагсіпота). 5іспиап. ба. Хиє. Хиє. Вас. Уї. Хиє. Вап. 40, 857-860. мапу У, 2пои Е, Ми У, Хи 0, ії М, Цапду 5 (20106). Тне геіайопеПір ремееп ІНгеє Неаї зпоск ргоївіп 70 депе роїутогрпізт5 апа зивсеріїрійу ю Ішпдуд сапсег. Сіїп Спет. Гар Мед. 48, 1657- 1663.

МУатег 5, 5іернепо В), МижоКепКжмо 5, Новієнег С, Зцудепа А, НідаІдо М, Тгтепі ОМ, Нап Н,

Моп Ної ро (2009). Маїїдайоп ої ТРХ2 аз а роїепійа| Іпегарецшіїс їагодеї іп рапсгеаїс сапсег сеїЇв.

Сіїп Сапсег Нез 15, 6519-6528.

ММаїапаре М, ТаКетаза І, Кауадисні М, МіуаКе М, Мібпітига М, Маїзибрага Т, Маївно Е,

ЗеКітоїюо М, Мадаї К, Маївиига М, Мопдеп М, Мібзпітигта О (2008). Ап арріїсайоп ої Ше 2- пігорепгепезиїТепу! теїносй ю ргоїеотіс ргоїййпоу ої питап соіогесіа! сагсіпота: А поме! арргоасн

Тог БбіотаКкег дізсомегу. Ргоїєотісв. Сіїп Аррі. 2, 925-935.

М/аїапабре Т, Корипаї Т, Мататоїйо У, ІКеиспі Н, Маївида К, Івспіпага 5, Могама К, Іпита Н,

Капагама Т, ТапаКа Т, МоКоуата Т, Копівні Т, Евпіта К, АоКа У, Нірі Т, У/аїапабе М, Мию Т,

Мадама Н (2011). Ргєдісііпу пІсегаїїме соїйі5-аззосіаїей соогесіа! сапсег ибвіпд гемег5е-ігапзсегірійп роїутегавзе сНаїп геасіїоп апаїувів. Сіїп СоіогесіаІ| Сапсег 10, 134-141.

Маїйіп Е, Гедадпеих М (2005). Сопігіршіоп ої НСАР-02, а поп-5МСО 5ибБипії ої сопадепвіп І, сптотовоте апа сптотозотаї ргоївїп дупатісв дигіпа тіовзів. Мої. Сеї! Віо!. 25, 740-750.

Ман ві, Іпошит СР, МеОопоцдпй АМ, Кеєпе ОА, Вигдезоп НЕ, Моїтів МР (1992). СНагасієгігайноп ої соПадеп їурез ХІЇ апа ХІМ їот Теза! роміпе сапіаде. У Віої. Спет. 267, 20093- 20099.

МУамлгупеКа І, ЗаКоміс: А, Ниа?гіп5Кі Р, Гапдіопй А, Киггупа М (2003). Те сопмегвіоп ої

ІШугохіпе о шіодоїНугопіпе іп Пе Ішпа: сотрагізоп ої асіїміу ої їуре І іодоїпугопіпе 5' авіодіпаве іп

Імпд сапсег мА регірпега! Ішпд їізвцев. Мопаїаї Агсй. Спеві ів. 59, 140-145.

М/еегагаіїпа АТ, Лапд У, НовзієНег С, Козепбіайї К, Юигау Р, Війпег М, Тгтепі ОМ (2002). МУпібза відпаїїпу дігесПу апесів сеїЇ тойНйу апа іпмавіоп ої теїавіаййс теіапота. Сапсег Сеї| 1, 279-288.

МУ/віпег І, Стееп Н (1998). Вазописіїйп аз а сеїЇ таїкег іп їйе ГТоптаїйоп апа сусіїпу ої Ше тигіпе

Наїг тоїсіІє. Оійегепііайцоп 63, 263-272.

М/еіпвспепк Т, Сошеїтапдеаз С, Зспіпе М, Обептауг Е, УМацег 5, Зспоог О, Кигек В, І оезег

МУ, Віспієгї КН, УУегеї О, біемапоміс 5, ВНаттепзеє На (2002). Іпієдгатед Шпсіопа! депотісв арргоасн ог Іїе дезідп ої раїепі-іпаїмідца! апійитог массіпе5. Сапсег ВНев. 62, 5818-5827.

М/іскгатавіпоане МО, 5іемжап М, ГазКеу ВА (2010). САМР еппапсев Ше ейісіеєпсу ої тАМА писієаг ехроп іп таттаїап сеїІ5. Мисієив5. 1, 393-396.

МУйдероєг О, Мав 5, ту Запа ОХ, Вапйзсі МУ, Радепвієснег А (2006). МеїаїПоргоївіпазе дібіпієдніпя. АСАМ8 апа АСАМІ19 аге підніу гедшаїва іп питап ріїтагу Бгаіп їШштоїв апа Неї! ехргезвіоп Іемеї5 апа асіїмціе5 аге аззосіаїєд м/п іпмазімепеб55. У Меигораїйо!ї. Ехр. Меигої. 65, 516-527.

Міег Су, Заппа 5, Уасквоп А, 5сціегі А, Воппусавзіе ГІ, Сіаже ВА, Неай 5С, Тітрзоп МУ,

Маї|аг 55, Зііпуойат НМ, бігай У, Юитеп М, Мазсніо А, Визопего Е, Миїаз А, АїБраї С, Змій АУ,

МоїКеп МА, Маїізи М, Веппей 0, Рагізй 5, Зпеп Н, Саїап Р, Мепеюп Р, Негсбрега 5, 7еіІєпіка 0,

Спеп УУМ, Гі М, сон У, Зсепевї РА, Бипамаї! У, УМаїапабе ВМ, Мадагада В, Ебгайіт 5, І амог СА,

Веп-ЗПпІото У, Оамеу-Зтіїй сі, ЗПціІдіпег АВ, Соїїїп5 А, Вегатап ВМ, Ода М, Тиотіїеніо У, Сабо А, СоШо5 Е5, ГаКаца Е, Гаїйгор СМ, ВоеппКе М, Зспіеззіпдег О, МопіКе КІ, Аресавзів СА (2008).

Меулу ідепійієа осі ІНаї іпепсе Іірій сопсепігайопв апа гізК ої согопагу апегу дізеазе. Маї Сепеї. 40, 161-169.

МУіпКІієт 25, Миїдег КМУ, Вагамжеї! МУ, Каїкпомеп Е, Тіттегз НТ (2006). Нитап Ссг4-Мої сотріех із а ІІдапа-дерепаеєпі гергеззог ої писієаг гтесеріог-теадіаїєд ігапзсгіріоп. ЕМВО . 25, 3089-3099.

Мопа СН, Снап Н, Но СУ, їаі ЗК, Спап К5, Коп ба, її НМУ (2009). Ароріюоїїс Нівіопе тоаіїїсатіоп іппірії5 писієаг ігапзрогі Бу гедшіайпуд АСС1. Маї Сеї Віої. 11, 36-45.

Ми А, Ми В, Со У, о МУ, Ми 0, Мапа Н, 2Неп У, Ми Х, Мапа Н, 2пои М, Пи 7, Рапд МУ, Мапа 2 (2011а). ЕІємаїейд ехргеввіоп ої СОКА іп Ішпду сапсег. / Тгапві. Мед. 9, 38.

Ми аб, Ни НС, пі МН (2008). (Ехргезвзіоп апа сіїпіса! відпіїїсапсе ої а дівзіпієдсгіп апа теїаПоргоївєазе 8 (АРАМВ) апа ерідентаї! дгоулАи Тасіог гтесеріог (ЕСЕВ) іп поп-5таї! сеї! їшпд сапсе!. А. пепа. 27, 874-878.

Ми Н, Хи Н, Мігадіїа ГУ, СтооКе 5Т (2000). Нитап АМавзе ПП із а 160-КОа ргоївіп іпмоїЇмейд іп ргепрозотаї! ВМА ргосезвіпод. / Віо!. Спет. 275, 36957 -36965.

Зо Ми КО, ее М/5, М/єу у), Випдаюі О, Гуйоп 9) (1995). І осаїїгайоп апа дпиапійісайнйоп ої епдоріазтіс геїїсцит Са(2--)-АТРавзе ізоїтогт ігапзсіірів. Ат. / Ріувзіо! 269, С775-0784.

Ми 50, Їм УЕ, Мп ВН, Го І М, Ім 51, Ві АН, Ла м5 (2013). 5йепсіпа ої регіовіїп іппіріїв пісоїіпе-теадіаїед Штог сеїЇ доми апа еріпеїЇаІ-тезепспутаї їгапз5йпоп іп Ішпуд сапсег сеїІв5. Мої.

Меа. Нер. 7, 875-880.

Ми УМ, Пи СН, Ни ВН, Ниапао МУ, І се 9УУ, Спеп СН, Ниапа у, Гаї Н5, І єє РН, Нзи М/М, Ниапд

НС, Ниапд МО (20115). Мисіп діусозуїайпЯ еплуте САЇ МТ2 гедшціаїез Ше таїїдпапі сНагасієг ої

ПераюсеїІшаг сагсіпота Бу тодіїуїпд Те ЕСЕ гесеріог. Сапсег Вез. 71, 7270-7279.

Ми 7, Лапд Н, 7Напяд Ї, Хи Х, 7Напд Х, Капд 7, 5оп4 0, 7Напа У, Сбцап М, Си М (2012).

Моїіесшіаг апаїувзів ої ВМЕ213 депе ог тоуатоуа дізеазе іп Ше Спіпезе Нап роршіайоп. Рі о5.

ОМЕ. 7, е48179.

МуцшІпег 0, Мееєї І, ЄПег А, Кієїпез5 М, Тиг МК, Вапйй 5 (2008). СеїІ-зресіїіс іпдисійюп ої ароріовів

Бу гайопапу дезідпей Брімаіепі аріатег!-5івнМА ігапзсгірів 5іїепсіпд ейКагуоііс еіопдаїйоп Тасюг 2.

Сит. Сапсег Огид Тагавєїв. 8, 554-565.

Хіа ІМ, Тіап БА, 7Напа 0, Мап МУ, Мапа В, Пи М, її РУ, Снеп В (2008). Пппірйіоп ої НЕР70-2 ехргезбвіоп ру АМА іпіепегепсе іпдисеб5 ароріобзіз ої питап ПераїосеїІшіаг сагсіпота сеїІві. 2попдпца Сап 7апа. Віпо. 7а 2 пі. 16, 678-682.

Хіао І, Вао УМ, 70и Т, Ци І, Магаза В5, Спеп У, Тигпег БУ, Раззапіїї А, Мапду УМ (2007).

Іпдисей дип іп іпієзііпа! еріїпеїїа! сеї гергеззе5 СОКА ігапзстгіріїоп ІНгоцоднп її5 ргохіта! рготоїег гедіоп тюїїомжміпа роїуатіпе деріеїоп. Віоспет. / 403, 573-581.

БО Хіє У, Мой ОМ, Меї Т, Мапа В, Оепа С, Кікиї УК, дУіапо Н, Оп У, Абе! РМУ, Ти м (2009). Вгєеаві сапсег тідгайоп апа іпмазіоп дерепа оп ргоївазоте дедгадаїйоп ої гедшіайг ої Сі-ргоївіп 5ідпаїїпту 4. Сапсег Вез 69, 5743-5751.

Хіопа б, 1 і с, 1 К, Хи 0, Рап 7, біпо Е, Медеї! Р, Пи Р, Сиї Р, Ниа Х, діапа Н, Міп М, 7пи 7, Її

Х, «папа В, Ма 0, УМ/апд У, Мои М (2012). Ехоте зедиепсіпа ідепійев МХВА5 аз а помеї! сапсег депе Гедиепіну тиїаїедй іп поп-зтаї! сеї їшпа сагсіпота їот СпНіпезе раїепів. Сагсіподепевів 33, 1797-1805.

Уатада Н, Мападізама К, Токитаги 5, Тадисні А, Мітига У, Озада Н, Мадіпо М, ТаКапавні Т (2008). Оеїаїей сНагасієгігайоп ої а потогудоизіу аєївїєд гедіоп соїтезропаїпд о а сапаїідаїе їмтог 5зирргеззог Іосив аї 21411-21 іп питап Ішпд сапсег. Сепе5 Спготозотев. Сапсег 47, 810- 60 818.

Мататою Н, Оце М, Заю А, Назедамжа У, Мататоїю Н, Маїзибрага А, Мазиі М, Кікиспі А (2010). М/піза 5ідпайїйпу і5 іпмоїмей іп Ше аддгеввімепе55 ої рговіаї6є сапсег апа ехргеввіоп ої теїаїІІоргоїєїпазе. Опсодепе 29, 2036-2046.

Уаталглакі Н, Мівпіда Н, Імаїа 5, Юапа МН, Могітою С (2009). 6090 апа СО110 согтеїаіе м/п сапсег 5івт сеї! роїепііаІ5 іп питап Т-асше Іутрпобіавіїс ІешКетіа сеїїв. Віоспет. Віорпу5. Нев5

Соттип. 383, 172-177.

Мапа 5, Зпіп У, Рак КН, Ууєипдуд НС, Аа 5У, Мой 5Н, Мапд УМ, Спипа НО (2007). МоїІесшіаг равів ої Те діпегепсе5 реїм'єеп поптаї апа Штог їіз5цев ої давігіс сапсег. Віоспіт. Віорпув. Асіа 1772, 1033-1040.

Уавзтееп А, Вегає!ї МЕ, Зегуле Н, МиПег-Тідом/ С (2003). Е-апа А-уре сусіїп5 аз такКегв ог сапсег діадпов5і5 апа ргодпозів. Ехреп. Нем. Мої. Оіадп. 3, 617-633.

Уазикама М, Ізпіда К, Миде У, Напаока М, Міпаті М, Одауа М, Завзакі Т, Зайо М, ТвціїЇ Т (2013). Орувзій і5 іпмоїмейд іп Топ депт тогрподепевів гоцди агомй гедшіайоп, роїіагігайоп апа айегепіайоп ої депіа! еріїНнеїіа! сеїІв. Іпі. У Віої. бсі. 9, 382-390.

Ме Н, Ми Т, Тетат 5, 7іорег ВІ, Мапа У, 5спуланя У, Мао І, Мопдо ОТ, 7пои Х (2008).

Ткапвзетпрютіс адібвзесіїоп ої юпдиє здиатоиз сеї сагсіпота. ВМО. Сепотісз 9, 69.

Мее С, Тпотрзоп ЗА, Вуга 0, Відаєї! 5А, Росне Р, Сеїїз Е, Стеєпрега РО (2002). Адоріїме Т сеї! Шегару ивіпд апіїдеп-5ресіїс СО8--Ї сеї сіопев5 їог Ше єаїтепі ої раїєпів м/йй теїавіаїйс теїапота: іп мімо регзівієпсе, тідгайоп, апа апійитог ейПесі ої ігапвтетеа Т сеїІ5. Ргос. Маї!. Асай.

Зсі. 3. 5. А 99, 16168-16173.

Мооп Н, Пуапагасисні 5, Мідні РА, Оамиїшгі А, ГосКтап УС, де Іа СА, РеїПедаїа М5 (2002).

Сепе ехргезвіоп ргоїїїпу ої ізодепіс сеї м/йй айегепі ТРОЗ депе дозаде гемеаЇ5 питегоив депев

Інаї аге апесієйд Бу ТРБОЗ дозаде апа ідепійіез СЗРО аз а адігесі загдеї ої р53. Ргос Маї). Асад. 5сі.

М. 5. А 99, 15632-15637.

Мовпіда К, Бидітоїо М, манпогі 5, Мидамжа Т, Магізажа-зЗайо М, Кіуопо Т, Еційа М (2010).

СОС іпіегасіюп м/йп АТЕ гедиіанез асіїмайіоп ої а геріїсайоп спескКроіпі іп Ніднег еиКагуоїйс сеїІ5. /

Сеї сі. 123, 225-235.

Ми УМ, дип Е5, дип 95, Б!й ЗУ, Нап УМ, Кіт УМ, Кіт КМУ, Уипа У5 (2007). Воїє ої М/піба іп Ше ргооїїегайноп ої питап аїобіазюта сеїІ5. Сапсег І ей. 257, 172-181.

Ко) Уиидиїи Н, Вепна) К, Олішк М, бепішк 5, СеїїкК Е, Тоуїш А, Тазаєтік М, Міта М, Екгааї Е,

Аксаїї КС, Атареу М, Олішк М (2009). Сапопіса! МУпі зідпаїїпуд і апіадопігед Бу попсапопісаї

МУ/піба іп перайосеїІшаг сагсіпота сеїЇв. Мої. Сапсег 8, 90. 7аКа В, ріоп АБ, Кизвпієї2 А, Вопеп5Ку У, 5гіпімаз М, Егеетап Т, У/ППатв С) (2009). Охудеп

Іепвзіоп гедшате5 Ше ехргезвіоп ої АМК (ргодгезвзіме апкКуїовів) іп ап НІЕ-1-дерепадепі таппег іп агоУмй ріаїє спопагосуїев. / Вопе Міпег. Невз. 24, 1869-1878. 7агетра 5, Ваггада Е, 7пи М, 5оагез М, Твапд КМ, спот У (1997). Ідепійісайоп ої ап епнапсег адопіві суїюїюхіс Т ІутрПосуїе реріїде їтот питап сагсіпоетбгуопіс апіїдеп. Сапсег Везв. 57, 4570-4577. 7папуд Н, діа М, Соорег 9), На Т, 7Напа 7, ЕІєїп 5С (2004). боттоп магіапів іп дішатіпе:тисіозе-6-рпозріаїє атідоїгапоїегаєе 2 (СЕРТ2) депе аге авззосіаївд м/ййп їуре 2 діареїтез, діабеїйс перпгораїну, апа іпстеазеа СЕРТ2 тВАМА Іемеї!в. У Сіїп Епдосгіпої. Мегїаб 89, 748-755. папа у, Маійапоми М, Спепд 90 (2010а). Ідепійісанйоп апа сНагасієгігайоп ої Ше рготоїег ої

Тіргобріаві асіїмайоп ргоївіп. Егопі Віозсі. (ЕІйе. Ед) 2, 1154-1163. 7папд Х, Вегаег ГО, Мапду у, и Х (2011а). ОБРА іппірійв ро53 ШТгоцді аеибрідийіпайпу апа егабіїгіпд АВЕ-ВРІ. ЕМВО У 30, 2177-2189. 2папа У, папа С, Її У, Тао О, Тапуд М (201065). Тне ехргезвіоп апаїувів ої регіовійп іп питап ргеаві сапсег. У 5и!ига Нез 160, 102-106. 7папд 2С, Зацепу М, Ропісига ВМ, СпоокК УМ (20115). ЕмоІшіопагу демеіортепі ої гедипадапі

БО писівєаг Іосаїїгайоп 5ідпа!5 іп Ше тАМА ехротп Тасіог МХЕ1. Мої. Віо!. Сеї! 22, 4657-4668. 2пао С, Веїїше ОЇ, Си 5, 2пао Е, Сгазві МА, Вомупе 5, Зйіїмап І 5, ЮОаїдег 5Р, Спеп ГУ, Рапд

СР, 2Нао К, 5іаіІєу УР, І атхзоп С (2009). Ашозотаї!-дотіпапі гейпіів рідтепіоза сайзєедй буа тиїайоп іп 5МАМР2ОО, а депе гедицігей ог ипм/іпаїпуд ої 04/06 зпАМАв5. Ат. ) Нит. Сіепеї. 85, 617-627. 7пао 7, ве СС, Ваїдіпі А, СазКеу СТ (1995). А питап потоіодие ої Ше Огозорпйа роїану депе їі22Ієд Нав реєп ідепійієд апа таррей ю 17д21.1. Сепотісв 27, 370-373. 2пепа РБ5, Меп У, Апд ІС, Зпепа МУ, Мііотіа-Реїй А, УУапу У, Ми У, Кепеї! 85, Мапо ВВ (2004).

Мегвзісап/рРа-м 23 дотаїп рготоїев Шштог дгоули апа апдіодепевів. ЕАБЕВ У 18, 754-756. пи СО, Ророма 5М, Вгом/п ЕН, Вагзуїе-І омеїоу О, Мама А, 5Пій МУ, Гі М, Ги М, читівіса І, 60 Репп 17, СсишІрегу 0, Тзао М5 (2007). Іпіедгіп аІрна 11 гедшіаїез ІСЕ2 ехргеззіоп іп Пргобіавів ї0 еппапсе штогідепісйу ої питап поп-5таїї-сеїЇ їпд сапсег сеїІ5. Ргос. Маї!. Асай. Зсі. ). 5. А 104, 11754-11759. 2пи УН, Нопд ОБ, 5опд УМ, 5ийцп ГЕ, Мапуд 2Е, Мапд УМ (2013). Зирргезвзіоп ої СеїІшаг

Ароріозіз Зивзсеріїбійу (СЕТ) Іпнібії5 Ргоїїїтегайоп апа Іпдисе5 Ароріовзів іп Соіогесіа! Сапсег

СеїІв. Авіап Рас. / Сапсег Ргем. 14, 1017-1021. гобрес І, Теітассіапо І, ТопійЙо І, схипінетп |), Миопа Т, дазз УВА, І цдії А (2008). Воїє ої ННАММ м/йпіп їпе НієгагсНну ої меїІ-евіабіїзней ргодпозіїс Тасіогв іп соіогесіа! сапсег. (ації 57, 1413-1419. 7ои УМ, Мапуд 57, Мапуд 9У5, Її цо Ха, Хіє ОУН, Хі Т (2009). Кпоскдомп ої 5МУОЗ ру АМА іптепегепсе дом/п-тедшіате5 с-Меї ехргезвзіоп апа іппіріїє сеї5 тідгайоп апа іпмазіоп іпдисед Бу нар. Сапсег І ей. 280, 78-85. 70и ТТ, Беїіаги ЕМ, Хи У, Зпи!ивіома У, Міп У, Могі У, Зпібаїйа 0, За Е, Мапа 5, Оїіаги А, ЮОєаси

Е, Ци ТС, Абгапат УМ, Мейгег 5 (2002). Арріїсаноп ої СОМА тісгоа!таувз ю депегаїе а тоіесшіаг їахопоту сарабіе ої аївііпдиієпіпуд бейуееп соїоп сапсег апа погтаї! соїоп. Опсодепе 21, 4855- 4862.

АМапдег ЗМ, Шеії РВ, Спеп М, Апіопезси СА, Війпег М, Іадапуі М, Мейгег РБ5 (2002).

Ехргезвіоп ргоїїйїпу ої зупоміа! загсота Бу СОМА тісгоа!таув: аззосіанйоп ої ЕВВВ2, ІСЕВР, апа

ЕГЕЗ м/п еріпеїа! апетгепіацйоп. Ат. У Раїйої. 161, 1587-1595.

ВакКкег 0), Уедапаїнап КВ, Сатегоп ХО, Тпотрзоп М, Уипеїа 5, КоресКа А, Китаг В, УепкКіп5

ВВ, де Стоеп РОС, Восне Р, мап Оєшитзеп УМ (2004). ВИЬА1 іпзийісіепсу саизез єапу опвеї ої адіпа-аззосіаїеєд рпепоїурез апа іптепійу іп тісе. Маї Сепеї. 36, 744-749.

ВаїІа А, Кіт ХУ, Матаї Р, 52епіреїегу 7, Кпідні 7, ЗпоКаї КМ, Ваїа Т (2008). Маіпіепапсе ої

Ппогтопе-з5епвіїйме рпозрпоіповіїае рооїі5 іп Ше ріазта тетрбгапе гедиіге5 рпозрпайауїїповзі! 4-

Кіпазе Шаїрна. Мої. Віої. Сеї! 19, 711-721.

Вагетрайт М, Могепо ТА, ГаВоппе С, 5еснгіві /), Вгоппег-Егазег М (2000). Моеєїїп-1 ів а зестеївей діусоргоївіп іпмоїмед іп депегаїйоп ої їйе пешгаї стевзі. Маї Сеї! Віої. 2, 219-225.

Вподага)си 5, Саіапек І, Рон С, Віїзпіск Т, УУерег К, Тазсппег М, Міг2ипо М, І атіа 5, Вавійп Р,

Мідуд ЕА, Гогепігеп Е (2013). МоІесшаг Бавів ої шШвиїйп Шшапзропй мійпіп Ше сіїйшт Бу ІЕТ74 апа

ІРТ81. Зсіепсе 341, 1009-1012.

ВіптепіаІ-Рету А, Напеу Су, МУ/вїхе! КМ, УМаїкіп5 С, МУвєїв2 ОА, Агідог М (2006).

Зо РіозрНаїйау!їїпозйо! 4-рпозрНаїє гоптаїйоп аї ЕК ехії зіе5 геашіатез ЕВ ехроп. Оєум. Сеї! 11, 671- 682.

Сатог ОМ, Сіперега МН (2012). С0ОВ аї їйпе сгозвгоад5 ої адаріїме іттипійу апа сапсег. У Сеї! зЗсі. 125, 1373-1382.

Саме Н, Бисіи 5, Ргерапотте С, Рорре В, Вобеп А, Оуйергоеск А, Маїеї М, Вошіага Р, Вепоїї

У, Мамівєих Г, І ші Р, Меспіпаца Е, Стагає! М, Магіпдие Е, биропі М, Магопегйе Сї, Радез5 МР,

Вепгапа м, Ріошміег Е, Вгипіве С, Вавіага С, Ріапіа7 0, Мапаеє МУ, І, Надетеї|ег А, ЗреІетап ЕК,

Ї еззага М, ОНеп .), Мітег Е, Юазішдиє М (2004). Сііпіса! відпіїсапсе ої НОХ111 2 ехргезвіоп Іпкеа тю Ц(5и714)(435;932), "Е НОХТ1 ехргезвзіоп, апа ої 5І--ТАЇ. Тивіоп іп спіїдноса Т-сеїЇ таїЇдпапсіеєв: гезиїї5 ОЇ ЕОВТОС віцаїєз 58881 апа 58951. Віоса 103, 442-450.

Спадміск ВР, Обегтауг Е, Егізснацї АМ (1996). Мисієаг сар Ббіпаїіпу ргоїєїп тарв сіозе їо Ше хегодептвд рідтепіозит сотріетепіайоп агоир А (ХРА) Іосив іп питап апа тоизе. Сепотісв 35, 632-633.

Согпеп 5, СішШе А, Адеїаїде /, Аддои-Кіоисне Г, Ріпейі Р, зааде МЕ, Мапаї М, Сатиссіа М,

Векпоисне І, І егезвзієг А, Наупаца 5, СНагате-Чашннтеї Е, дасдиетіег у), Зрісцидіїа 5, де ТН, Мієпв Р,

Веписсі Е, Вітбайт 0, Спапапеї М (2014). Сапаїдане Іштіпа! В ргєаві сапсег депез ідепійіва ру депоте, депе ехргезвіоп апа ОМА теїпуїаїйоп ргоїйїпд. РІ о5. ОМЕ. 9, е81843.

Оеаг ТМ, Запспе2-Сагсіа І, Наррійє ТН (1993). Тпе НОХІТТ1 депе епсодез а ОМА-ріпаїпа писівєаг ігапзсетіріюп Тасіог реіопадіпд іо а адівіїіпсі Татійу ої потеобох депез. Ргос. Маї!. Асад. 5сі. 0.

З. А 90, 4431-4435.

Оемез В, Воуй СА (2000). Бипасе апідєеп С0О8(4Е2): пої а зіпдіє тетьгапе ргоївіп, б а

Тату ої ргоївіп5 м/йй тийіріє Типсійоп5. У Метрьг. Віої. 173, 165-177.

Ееітапдо АА, Нетбіої 5, Раіїотего Т, Напзеп М, Ноапо Т, ЕРох ЕА, І сок АТ (2004). ВіаїІІеїїс їапзегтірійопа! асіїмайоп ої опсодепіс ігапзсгіріп Тасіоге іп Т-сеіЇ асше Іутрпобіавіїс ІеиКетіа.

Віоса 103, 1909-1911.

Егу АМ, Мауог Т, Мегаїді Р, ейетої МО, Тапака К, Міда ЕА (1998). С-Марії, а помеї! сепітовзотаї! сойеа-соїЇ ргоїєїп апа сападідатеє 5!иБзігаїе ої Ше сеї! сусієе-гедшаївєй ргоївїп Кіпазе

Мекаг. У Сеї! Віої. 141, 1563-1574.

Еи У, Віап М, діапа О, 7Напа С (2007). Воїе5 ої Ашога Кіпазев5 іп тйов5ів апа (штогідепевів.

МОЇ. Сапсег Незв. 5, 1-10.

Сататгіпо УЕ, Ссірропз ІВ (2002). Ехргезвіоп апа депотіс апаїувзів ої тідавіп, а помеї апа підніу сопзегуєй ААА ргоївіп адівіапну геїЇаїєд о дупеїп. ВМО. Сепотісз 3, 18.

Сютез-ЕРеїтегпіа МА, ВазиКигом М, Миїйп М, Сіпагаз АС, РеїПейег І (2012). СЕР192 іпівгасів рпузісаПу апа Типсійопайу м/йй Ше КбЗ-деирідийіпаве СМ О о рготоїє тійоїіс зріпаІе аззетрбіу.

Сеї Сусіє 11, 3555-3558.

Сотег-Ееїтепа МА, Раїй М, Вивієї ОМ, Спапаа 5К, Саїдмеї! У5, Віпез ОВ, ЗНагр 0) (2007).

Нитап Сері1192 і5 гедцігей їтог тйоїіс сепігозоте апа зріпаїе аззетбіу. Ситт. Віо!. 17, 1960-1966.

Ніпек Г. (2004). Тне мегзашце гоїез ої "ахоп диідапсе" сцез іп їїввиє тогрподепезів. Юєу. Сеї! 7, 783-793.

Процдо А, Маші УС, Юиброів-РоЇї-5сппеїдег Н, Сопи А, 2истап-Новзві У, Затвоп М, Ге 5У (2014). Омегехргезвіоп ої рпозрНаїйауїйповИо! 4-Кіпазе їуре Шаїрна ів аввосіаїєй міт ипайегепііаїєа в5іатшв апа роог ргодповів ої питап ПераїйосеїІшаг сагсіпота. ВМО. Сапсег 14, 7.

Каїга К, Огпішспі М, Ітаї Н, 5Ніті?2и К, Мападнапі М, Зипада М, Нізада Т, Іб5пігиКка Т, Капаї У,

МакКаїїта Т, Мої М (2009). Реодповіїйс 5ідпітісапсе ої І -уре атіпо асій (мапзропег 1 (ГАТІ) апа 4Е2 пеаму спаіп (С098) ехргезвіоп іп віаде І ри!топагу адепосагсіпота. І пд Сапсег 66, 120-126.

Каїаока М, Оппо М, Капдама К, ТоКого МУ, Зпітига М (1994). Сіопіпд ої а сотріетепіагу ОМА епсодіпу ап 80 Кіода|юп писієаг сар Біпаїіпу ргоївїп. Мисівіс Асіах5 Не. 22, 3861-3865.

Кпап У, М/вї 95, Віпдпег М, зЗааї! ІН, ІГадапуі М, М/езієптапп РЕ, Вепоїй Р, 5спжав М,

Апіопезси СВ, Реїєегзоп С, Меїйгег РБ (2001). Сіаззіїсайоп апа аіадпозвіїс ргедісіоп ої сапсеїг5 ивіпд депе ехргезвіоп ргоїйпа апа апіїйсіа! пешга! пеїмоїКкв5. Маї Меа. 7, 673-679.

Кіт НУ, Спо ОН, Оцап Н, Кіт УА (2011). Оомлп-тедшіайоп ої Айгога В Кіпазе іпдисез сеїїшаг вепезсепсе іп питап їБгобріавзів апа епаоїнеїіа! сеї Іпгоцдіи а ро53-дерепаепі раїпулау. ГЕВЗ І ей. 585, 3569-3576.

КиїКкаті МН, Кагамапісн СА, Аїіспієу МУВ, Апроїї ВА (2000). Спагасієгігайоп апа аїйегепіа! ехргезвіоп ої а пПитап депе Татійу ої оїасіотеаіп-геїаїей ргоївіп5. Сепеї. Вев. 76, 41-50.

КипіюкКи М, Зазауата Т, Магитоїо Т, 7папод 0, Нопаа 5, Корауавні О, НаїаКеуата К, Овніо

М, Зауа Н, Ніюїа Т (2003). СЕМР-А рпозрпогуїайоп Бу Айцтога-А іп ргорпазе ів гедшїгейд ог епгісптепі ої Айгога-В аї іппег сепіготегевз апа ог Кіпеїоспоге їипсійоп. Оєм. Сеї| 5, 853-864.

Іатрбзоп МА, Кароог ТМ (2005). Те питап тіоїіс спесКроїпі ргоїєїп ВибАТ гедшаїев

Зо спготовоте-5ріпаіє анасптепів. Маї Сеї! Віо!. 7, 93-98.

Гай А, Спепе І, СосНапі-РгіоПеї В, Мапдіп Р, Роцгпіег С, Вепйоп Р, Сивзепої О (2003).

Опмапійісайоп ої ехргезвіоп ої пейіпв, 5ійб5 апа Ійпеїг гесеріої5 іп питап рговіаїє їштогв. пі. у

Сапсег 103, 306-315.

Ї єе У, Мооп КА, оо У, І єе 0, Ває К, Нап УМ, І ве 95 (2013). Ргодпозіїйс ітріїсайопв ої депеїїс мапапів іп адмапсей поп-5таї! сеїЇ їшпд сапсег: а депоте-м/де аззосіайоп 5ішау. Сагсіподепевів 34, 307-313.

І етайге С, Соппеї Е, Маїдої Р, Сіаго! Х, Мапіп МТ, Топа)ада У, Макзтап сі (2005). С0О8, а поме!Ї таЖег ої їапвівспі атрійуїпд питап Кегаїіпосуїев5. Ргоїєотісв. 5, 3637-3645.

ГисКег ВЕ, Вепа! АН, Оіп Н, бігоп С, Таддай У/О, Нозепрайт У, Соіє Ос (2005).

СНагасієгіганоп ої Ше іпігаПїадеїМаг шпапзроп сотрієх В соге: аїкесі іпіегасіюп ої Те ІРТ81 апа

ІЕТ74/72 вирипіїв. / ВіоЇ. Спет. 280, 27688-27696.

МаїІпгеапи ГА, УедапаШйап КВ, Натада М, У/азіїєму5Кі І, Юамепроїі У, мап Овигзеп ОМ (2009).

ВиБАТ М іептіпиз асів ах а зоЇШшріє іппібйог ої сусіїп В дедгадайоп Бу АРС/С(Сасг0) іп іпіегрпазе.

Оем. СеїІ 16, 118-191.

Маївицга 5, Маївитоїо У, Могізпіта К, Ігиті Н, Маїзитоїо Н, Мо Е, Тзиївиі К, Корауавні .,

Ташсні Н, Каїмжага У, Ната 5, Китізи К, Тапага Н, Оз5пітига М, Котаїзи К, Ікеиснпі Т, Каїї Т (2006). МопоаїІеїс ВОВІВ тшиїайоп5 апа аеїесіїме тпоїіс-5ріпаіє спескКроїпі іп земеп Татійев мій ргетаїйшге спгтотаїйіа зерагайоп (РОБ) зупаготе. Ат. у Мед. Сепеї. А 140, 358-367.

Мауог Т, Наскег И, Зіегої МО, Мідуд ЕА (2002). Тне теспапізт гедшіаїйпду Ше аїіввосіайоп ої

Ше сепігозотаї ргоїєїп С-Марії їот тіоїйс з5ріпаїє роїіев. У СеїЇ сі. 115, 3275-3284.

Міподне 5, Уацоп Ма (2012). Те РіозрНаїйауїїповйо! 4-Кіпазе5: Боп'ї Са! й а Сотебаск. зибсеї!. Віоспет. 58, 1-24.

Мадазе Т, 5екі М, Івпікама К, Опіга М, Камжагабауаві У, Опага 0, Тапака А, Коїапі Н, Міуаійта

М, Мотитга М (1996). Ргедісіоп ої Те содіпд зедиепсез ої ипідепійеа питап депев. МІ. Те содіпа взедиепсез ої 80 пем/ депез (КІААО2О1-КІААО280) дедисеа Бу апаїувзів ої СОМА сіопез їот сеї! Ппе

Ка-1 апа Бгаіп. ОМА Рез. 3, 321-354.

Магауап Сі, Сорага)и С, Агіаз-Риїйдо Н, Каштапп АМ, 5сппеїдег А, Юитвї М, Мапзикнапі М,

Роїпигі В, Мипйу УМ (2006). Рготоїег НпурегтеїНуїЇайоп-теаіаїва іпасіїмайоп ої тийПіріє 5І-НКоБо рашШшучау депез іп сегуіса!| сапсег ргоагеззіоп. Мої. Сапсег 5, 16.

Рапаєу А, Віадоєм В, Кгаїсптагома І, Регпапде; М, Мієїзеп М, Кгівійапзеп 17, ОНага 0,

РоагеїІє|піком АМ, Восне 5, І одізй НЕ, Мапп М (2002). Сіопіпду ої а поме! рпозрпоїуговзіпе Біпаїпа дотаїп сопіаіпіпд тоіесшіе, Одіп, іпмоїмей іп відпаїїпу Бу гесеріог їугозіпе Кіпазе5. Опсодепе 21, 8029-8036.

Регитаї 0, біпоп 5, Модег 5), Вісот СС, СпеМПаррап 5Р (2012). А помеї їйме депе відпайшге депмейд їот 5іет-іїКе 5іде роршіайоп сеїІ5 ргедісів омегаїЇ апа геситепсе-їтеє 5игмімаї! іп МС б.

РІГо5. ОМЕ. 7, е43589.

РоКтгоузКауа ІО, УУШей В, Зтійт ВО, МогеПе МУ, КиаІук т, І иравпіп ММ (2011). Сопзегуєй оїїдотегіс Соїді сотріех 5ресіїїсаПу гедшіаїез Ше таїіпієпапсе ої Соїді діусозуїайоп таспіпегу.

Сіусобіоіоду 21, 1554-1569.

Оіап М, Рий»всп В, ЗНігазажа 5, Спеп Сі, Спої М, Ма О (2001). Рогптаїйоп ої Бгаїпвіет (попадгепегадіс сепієг5 апа їг51-огаеєг геїІау мізсега! зепзогу пешгопв5 і5 дерепдепі оп пПотеодотаїп ргоївіп Впих/ТІх3. Сепе5 Оем. 15, 2533-2545.

Веупаегв Е, Роцідшпіег Е, Ї єао ТЕ, ОйєЇНназ О, Могейе М, Вабоцйе С, Аппаєеп МУ, Манні|5 С (2009). Сюїді типсіп апа аузійпсіоп іп Ше їгві СОСі4-аєїісієпї Са їуре І! райєпі. Нит. Мої.

Сепеї. 18, 3244-3256. зЗептій ВС, Вегпіслек СА, Рабіапі С, МХопеда Т, І еодонег 5, 2ейіпдег АВ (2007). Тне пешгопаї диідапсе сце 5Ій2 іпдисез їагаєївд тідгайоп апа тау ріау а гоЇе іп Бгаїп теїавзіавзів ої Бгеаві сапсег сеїІ5. Вгеазі Сапсег Нев. Тгеаї. 106, 333-342.

Зпапта С, Міга 5, Ргазайдй СР, Біімавіама А, Сиріа 50, Наап А (2007). Рготоїег

ПпурептеїНуїайоп ої р1бІМКАА, р14АВЕ, Сусіїпр2 апа 5ій2 іп бегит апа штог ОМА їтот бБгеаві сапсег раїіепів. І їе 5сі. 80, 1873-1881.

Зпіп у, Си С, Раїк Е, Раїк 5 (2007). Ідепійісайоп ої рпозрпоїуговіпе Біпаїпд дотаїп-сопіаїіпіпду ргоїєїп5 аз помеї! дом/пзігеат їагдеї5 ої Те ЕрпАвВ 5ідпаїїпу типсійоп. Мої. Сеї! Вісі. 27, 8113-8126. зЗигикі М, ЗПігаїівПпі К, Едиспі А, Ікеда К, Мотгі Т, Мозпітоїо К, Опба У, Матада Т, Мо Т, Ваба У,

Ваба Н (2013). Аретапі теїпуїайоп ої ГІМЕ-1, ЗИІТ2, МАЇ апа ІСЕВР?7 іп поп-зтаї! сеї! їшпд сапсег. Опсої Вер. 29, 1308-1314.

Оподаг 0, ОКа Т, Вііше ЕЕ, Мавіїе Е, Гиравніп МУ, Спанепоп УЕ, Неизег УЕ, Кіїєдег М, У/аїетв

Ма (2002). Спагасієгіганоп ої а таттаїйап Соі/ді-Іосаїїгейд ргоївїп сотріех, СОС, ІНаї і5 гедцітєй ог поттаї СоїЇді тогрпоіоду апа Гипсійоп. У Сеї! Віої. 157, 405-415.

Оподаг 0, ОКа Т, Мавіїе Е, Кієдег М, Ниднизоп ЕМ (2005). Б!ирипії агспіесіиге ої Ше сопзегуєа оїїдотеїтіс Соїді сотріех. / Віої. Спет. 280, 32729-32735.

МУпуїє УВ, Мипго 5 (2001). Тне бес34/35 Сіоїді мМапзрой сотріех і5 геіаївд тю Ше ехосузі, деїіпіпа а Татійу ої сотрієхез іпмоїмейд іп тийіріє 5іерз ої тетьгапе Ігайіс. Оєм. Сеї! 1, 527-537.

Мопу У, Спешипд ТН, Го КМУ, міт 5Е, 5іи М5, Спап 5С, Но ТМ, Мопду КМУ, Ми МУ, УМапду УМ, ії С, Сагапег СУ, Вопоте Т, доппзоп МВ, Зтіїй І, Спипо ТК, Вітег МУ (2007). Ідепійісайоп ої тоїесшіаг таїКеї5 апа відпаїпу раїпмжмау іп епдотеїгіа! сапсег іп Нопд Копд Спіпезе жотеп ру депоте-міде депе ехргезвіоп ргоїїїпд. Опсодепе 26, 1971-1982.

Ми С, Спапа МУ, 2Нао У, Ми У, Тап Х, зи Т, 2пао І, Ниапо 5, Пи 5, Сао С (2010). Оемеортепі ої ашоапіїбоаду 5ідпайтев аз помеї аіадповіїс БіотагКегї5 ої поп-5таї! сеї! Ішпа сапсег. Сіїп Сапсег

Везв. 16, 3760-3768.

Воро5 М, Нуййгодіои Р, Ковіороціо5 І, Какамеіаз С, Рарадітіййои Сб5 (2006).

Іттипопівіюспетісаї аїбіїпсіоп Беїмееп теїкеї сеї сагсіпота апа 5таї! сеї! сагсіпота ої Ше Ішпа.

Ат. У Оептаїораїної. 28, 99-104.

Мепа Н, Могтізоп АГ, допез5 ВУ, Суцге КА (2001). Сепіта!а пештосуютах ехргез5 рпоіогесеріог айегепііайноп. Сапсег 91, 136-143.

Зспівїснег ВІ, Нипіег ЗВ, 7Напду М, 7Непа М, Тап МУ, Вапаєа СІ, Раїоп МТ, Вовіміск ба,

Магта МА (1997). МешгойПатепі пеаму сНаїіп-їКе теззепдег АМА апа ргоївіп аге ргезепі іп репідп ргозіаїє апа дом/п-тедціаїеа іп ргозіаїййс сагсіпота. Сапсег Ве. 57, 3532-3536.

Зеда! А, Сагейо 5, Саїепйпа Р, Рарадітішои УМ, бЗрадпоїю ОМ (1994). Савігоіпіевііпа ашопотіс пегуе Штогв: а сііпісораїйо|одіса!, іттипопівіоспетіса! апа ишйгазтисіига! вішау ої 10 сазе5. РаїпоЇоду 26, 439-447.

З2ерепуії С, тій ОМ, Ії Р, Вгаду 51 (2002). Омегехргеззіоп ої пешгойатенпі Н аівгирів погтаї сеї! вітисіиге апа гипсіоп. У Мешгозсі. Нез. 68, 185-198.

ТапакКка У, Ціїї А, Каю К, Каїо У, Мізиді К, МакКаїапі У, Нага М (2000). НМВ-45/теїап-А апа 5тооїй тибвсіє асііп-розййме сієаг-сеї!! еріїпеїоід їштог апвіпд іп Ше Ідатепішт їеге5 Нераїбв: адайіогаї ехатріє ої сієаг сеї! "гидаг Штогв. Ат. ) 5!г9. Раїйої!. 24, 1295-1299.

ПЕРЕЛІК ПОСЛІДОВНОСТЕЙ

«110» іттаїййсв БіоїесппоЇодієз СТЬН «120» Новий метод імунотерапії різних типів пухлин, таких як рак легенів, включаючи НДРЛ -130» ІЗ2387МО0 -1505 аВ1313987.8 -1515 2013-08-05 -1505 О561/862,213 -1515 2013-08-05 -1505 а81403297.3 -1515 2014-02-25 -1605» 92 «170» РаїепіНп мегвіоп 3.5 -2105 1 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 -4005 1

Ко) Пе Геи Ре Сім Пе Авп Рго Гуз ГІ єи 1 5 -2105 2 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 2

Гуз Пе Сіп СПи Меї Сіп Ні РНє ГІ єи 1 5 -2105 З «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 З

Аа Гей Авр Спи Авп Гей Нів Сіп Ї ей 1 5 «-210» 4 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 (516)

«400» 4

Авп Ге Пе Сім Гуз Зег Пе Туг Гей 1 5 «2105» 5 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 5

ТигГеи Зег Зег Пе Гуз Ма! СПи Маї 1 5 «2105» 6 «2115» 9 «212» РВАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 6

Гуз Геи Авр Си ТНг Авп Авп ТАг І єи 1 5 -2105 7

Зо «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 7

ТигГеи Тр Туг Аг Аа Рго Сім Маї 1 5 -2105» 8 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «400» 8

Зег Меї 5ег Сіу Туг А5р Сп Маї І єи 1 5 «210» 9 «2115 11 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 9

Аа Геи Меї Авр Гуз СІ СПУ Гей Тнг Аа І єи 1 5 10 (516)

«2105 10 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 10 ма! І еи Зег Маї Ма! Спи Маї Тнг І єи 1 5 «2105 11 «2115 12 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 11 ма! Ге І еи Рго Маї Сіи Маї Ага Тнг Ні Туг І єи 1 5 10 «2105 12 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «-4005 12

Зо зЗегІ ей Пе Спи Авр І єи Їе І єи І єи 1 5 «2105 13 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 -4005 13

ТугГеи Іе Ні Рне Рго Маї Зег Маї 1 5 «2105» 14 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 14

Рпє Сп Туг Ар Ні Сім Аїа РНе Гей 1 5 «2105 15 «2115» 9 «212» РАТ 60 «213» Ното зарієп5

«4005 15

Гуз І еи Аа Маї Ага І си І еи Аа Аа 1 5 «2105 16 «2115 10 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 16

ТАг Ма! Пе Сіу Рне Геи Гей Рго РНе Аа 1 5 10 -2105 17 «2115 14 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 17

Ага Г еи Геи Су Рго 5ег Аа Аа Айїа Ар Іе ГГ еи Сп І єи 1 5 10

Зо «2105» 18 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 18

ТигГеи Тут Рго Ні Тиг 5ег Сіп Маї 1 5 «2105» 19 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 19

АІа Ма! Ма! Спи Рне І єи Тнг бег Маї 1 5 «2105» 20 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното заріеп5 «4005» 20

Аа І еи Маї Авр Ніз Тиг Рго Ту І єи (516) 1 5

«2105 21 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 21

Аа Іе І еи Азр ТНигГеи Туг Сім Маї 1 5 «2105 22 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 22

Рпє Г еи Пе Рго Іе Туг Ні Сип Маї 1 5 «2105 23 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5

Коо) «4005» 23

Рпє Г єм Ні Нів І и Спи Пе Спи ей 1 5 «2105» 24 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 24

РнНе І єи Маї Авр Су 5ег Тр 5ег Маї 1 5 «2105» 25 «2115 10 «212» РАТ «213» Ното заріеп5 «4005» 25

Стпу І єи Туг Рго Азр Аа Рнє Аїа Рго Маї 1 5 10 «2105» 26 «2115» 9 (510) «212» РАТ

«213» Ното зарієп5 «4005» 26

І уз І єи Рне Су Сім Гуз Тнг Туг І ей 1 5 «2105» 27 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 27

ТНг Маї АІа Спи Маї Пе Сіп бег Ма! 1 5 «2105» 28 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 28 зег Пе Зег Авр Маї Пе Аа Сіп Маї 1 5

Зо «2105» 29 «2115 11 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 29

Ага І єи Спи Сі Авр Ар Сіу Азр Маї Аіа Меї 1 5 10 «2105 30 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 30

Гуз Пе Туг Авп Спи РНе Іе 5ег Маї 1 5 «2105 31 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 31 (510) Аа Пе Авр Су Авп Авп Ні Сіи Маї

1 5 «2105 32 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «-4005 32

Гуз Геи Зег Тр Азр І єи Пе Туг І єи 1 5 «2105 ЗЗ3 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 33

Ага Геиц І еи Ага Тнг Маї Ма! 5ег Маї 1 5 «2105» 34 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5

Зо «4005 34

Аа І ви Сту Аа Спіу Пе Спи Агу Меї 1 5 «2105 35 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «-4005 35

Ма! Геи Рне Рго Авп Г єи Гуз ТНг Маї 1 5 «2105 36 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «-4005 36

Тиг Ге Маї Аїа Іе Маї Маї Спіу Маї 1 5 «-2105 37 бо «2115» 9

«212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 37

Ма! І еи Аа Рго І ви Рнеє Маї Туг І єи 1 5 «2105» З8 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 38 зег І еи Ні Рне Геи Пе І єи Туг Маї 1 5 «2105» 39 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 39

Аг9 Г еи Геи Авр 5ег Маї 5ег Ага Гей 1 5

Зо «2105» 40 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 40

СІУ Г єи Тнг Авр Авп Пе Ніз І ви Маї 1 5 «2105 А «2115 12 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 41 зег Пе Г еи ТНг Пе Сім Авр Сіу Пе Ре Сі Маї 1 5 10 «2105» 42 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 42 (516)

зег І еи Тгтр Спу Спу Авр Маї Маї І ви 1 5 «2105 43 «2115 10 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «-4005 43

Аа І єи Рне Рго Ніз І єи І єи Сіп Рго Маї 1 5 10 «2105» 4А «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 4А

Азп Гей І ви Аа Сім Пе Ні Спу Маї 1 5 «2105» 45 «2115 10 «212» РАТ

Коо) «213» Ното заріеп5 «4005» 45

Аа Пе Меї Спіу Ріє Пе Спу Рне РНе Маї 1 5 10 «2105» 46 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 46

ТигГ єи Тк Авп Пе Пе Нів Авп І ви 1 5 «2105» 47 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 47

Сіу Ма! Геи Спи Авп Іе РНе Сіу Маї 1 5 60 «2105» 468

«2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «400» 48

СПУ Ї єи Пе Спи Пе Пе б5ег Азп Аїа 1 5 «2105» 49 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 49

Аго Г еи ГГ еи Айва Аа Сіи Авп Рнє І єи 1 5 «2105» 50 «2115 11 «212» РАТ «213» Ното заріеп5 «4005» 50 зег І еи Г еи Рго Маї Авр Іе Ага ап Туг Гей

Ко) 1 5 10 «2105 51 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 51

ТупТ еи Аа Рго Рне І еи Ага Азп Маї 1 5 «2105 52 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «-4005 52

Аа ей ви Спи Агу Стпу Туг бег і ей 1 5 «2105 53 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 60 «4005 53

ТугГ єи Рго Ні Аа Рго Рго РПе Аа 1 5 «2105 54 «2115 10 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 54

І уз І єи Маї Спи Рне Авр РнНе І єи Стпу Аа 1 5 10 «2105» 55 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното заріеп5 «4005 55 зЗег І ей Аа Азр РНе Меї Сіп Сім Маї 1 5 «2105 56 «2115» 9

Ко) «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 56 зЗегі еи Туг І уз Спу Гей Ї ей 5ег Маї 1 5 «2105 57 «2115 11 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 57

Су Г еи Аа Сіи Авр Іе Авр Гуз Спу Спи Маї 1 5 10 «2105 58 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «-4005 58 зег І ви Пе Ар Аа Азвр Рго Туг Гей 1 5 (516)

«2105» 59 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 59

Пе Геи Маї Зег Тгр І єи Рго Ага Гей 1 5 «210» 60 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «400» 60 ма! ма! Азр Гуз ТНг І еи І еи І еи Маї 1 5 «2105 61 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005 61

Коо) Тиг Ге Пе Зег Агу І єи Рго Аа Маї 1 5 «2105» 62 «2115 10 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 -4005 62

Пе Геи Рне Рго Азр Іе Пе Айїа Агу Аїа 1 5 10 «2105» 63 «2115 11 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 63 зег І ей Аа Сіу Азр Маї Авіа Гей Сп Сіп Ї ей 1 5 10 «2105» 64 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 (516)

«4005» 64

Ада Меї І ви Аа Маї І єи Ні Тнг Ма! 1 5 «210» 65 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното заріеп5 «400» 65

Гуз Ма! І еи Сім Пе Г еи Ніз Аго Маї 1 5 «210» 66 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «400» 66

Гуз Пе СІп Спи Пе Г єи Тк Сп Маї 1 5 «2105» 67

Зо «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 67

Пе Геи Сп Авр Аг ГГ еи Авп ап Маї 1 5 «2105» 68 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «-4005» 68

Туг Ма! Туг ап Авп Авп Пе Туг І еи 1 5 «210» 69 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «400» 69

Аа Меї Зег Зег І уз Ре РнНе І єи Маї 1 5 (516)

«2105 70 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «-4005 70

Гуз Пе Геи Спи Авр Маї Маї Спу Маї 1 5 «2105 71 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 71

Гуз Геи Г ви Спи Туг Пе Спи Спи Пе 1 5 «2105 72 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 72

Зо

Гуз Ге І єи Тнг Стпи Маї Ніз Аа Аа 1 5 «2105 73 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «-4005 73

Рпє Г еи Геи Авр Спу 5ег Аа Авп Маї 1 5 «2105» 74 «2115 11 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 74 зЗегі ей Гей АІа Сп Авп ТНг бег Прі ей ей 1 5 10 «2105 75 «2115» 9 «212» РВТ 60 «213» Ното зарієп5

«4005 75

Аа Гей Туг Авр 5ег Ма! Пе І єи Гей 1 5 «2105 76 «2115 18 «212» РВАТ «213» Ното зарієп5 «4005 76

Пе Авп Авп Туг ТНг Рго Азр Меї Авп Агу Сіи Авр Маї Ар Туг Аа 1 5 10 15

Пе Аг «-2105 77 «2115 17 «212» РВАТ «213» Ното зарієп5 «4005 77

Зо Тпиг Авп ау Маї Іе Ні Маї Маї Авр Гуз І еи І єи Туг Рго Аіа А5р 1 5 10 15

Тие

З5 «2105 78 «2115 10 «212» РВАТ «213» Ното зарієп5 «4005 78 зЗегІ ей Туг Азр Азп СіІп Пе Тнг Тнг Маї 1 5 10 «2105» 79 «2115 10 «212» РВАТ «213» Ното зарієп5 «4005» 79 зег І ви Аа Рго Аїа Сту Ма! Пе Аго Маї 1 5 10 «-2105 80 бо «2115 12

«212» РВТ «213» Ното зарієп5 «400» 80 зег І еи Рпе Сіпу Авп 5ег Су Пе ГГ еи Спи Авп Маї 1 5 10 «2105 81 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005 81

Ага Гей Туг Спу Аго Гей Спи Маї Маї 1 5 «2105» 82 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 -4005» 82

Ага Гей Тгр Си Гуз Авп Тнг Нів І ви 1 5

Зо «2105» 83 «2115 10 «212» РВТ «213» Ното заріеп5 «4005» 83

Аа Геи Аа Авп ап Гуз І ви Туг 5ег Маї 1 5 10 «2105» 84 «2115 10 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 84

Пе Ї єи Меї Сіу Тнг Спи Гей ТАг Сп Маї 1 5 10 «2105» 85 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 85 (516)

І уз Пе Маї Авр Ре 5ег Туг 5ег Маї 1 5 «210» 86 «2115 11 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «-4005» 86

Аа Меї Аа Тнг Спи бе" Пе І єи Ніз Рне Аа 1 5 10 «-2105» 87 «2115 11 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 87

Агоу Ма! Геи Рго Рго 5ег Айа І и Сіп 5ег Маї 1 5 10 «2105» 88 «2115 11 «212» РВТ

Коо) «213» Ното заріеп5 «4005» 88 зегі ей Гей Сім бег Азп Гуз Азріецї ей Ї ей 1 5 10 «2105» 89 «2115» 9 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «400» 89

Аа Геи Аа 5ег Ма! Пе Гуз Спи І еи 1 5 «2105» 90 «2115 10 «212» РВТ «213» Ното зарієп5 «4005» 90 зег І ви Маї Аїа Маї Спи Гей Сти Гуз Маї 1 5 10 «2105 91 60 «2115» 9

«212» РАТ «213» Ното зарієп5 «400» 91

Аа Меї РНе Спи Азп РнНе Маї 5ег Маї 1 5 «210» 92 «2115» 9 «212» РАТ «213» Ното зарієп5 «400» 92

Ніз Гей ГГ еи Спи Азр Іе Аа Ніз Маї

Claims (25)

1 5 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Пептид, що складається з амінокислотної послідовності «ЕО ІЮ МО: 5 або фармацевтично прийнятної солі послідовності ФЕО ІЮ МО: 5.

2. Пептид за п. 1, де згаданий пептид містить непептидні зв'язки.

3. Пептид за п. 1 або 2, де згаданий пептид є частиною злитого білка, зокрема злитого із М- кінцевими амінокислотами антигенасоційованого інваріантного ланцюга (І) НІГА-ОК, або злитого з антитілом.

4. Нуклеїнова кислота, що кодує пептид за будь-яким із пп. 1-3.

5. Нуклеїнова кислота за п. 4, яка є ДНК, кКДНК, ПНК, РНК чи їхньою комбінацією. Зо

6. Вектор експресії, здатний експресувати нуклеїнову кислоту за п. 4 або 5.

7. Пептид за будь-яким із пп. 1-3, нуклеїнова кислота за п. 4 або 5 або вектор експресії за п. 6 для застосування в медицині.

8. Клітина-хазяїн, що містить нуклеїнову кислоту за п. 4 або 5 або вектор експресії за п. 6, де згадана клітина-хазяїн не є ембріональною стовбуровою клітиною людини.

9. Клітина-хазяїн за п. 8, де згадана клітина є антигенпрезентуючою клітиною, наприклад дендритною клітиною.

10. Фармацевтична композиція, що містить пептид за будь-яким із пп.1-3 або його фармацевтично прийнятну сіль і принаймні один інший компонент, вибраний з групи фармацевтично прийнятних, краще водних носіїв і/або допоміжних речовин, таких як буфери, зв'язувальні агенти, розпушувачі, розріджувачі, ароматизатори, антифрикційні речовини і імуностимулюючі або імуномодулюючі речовини, такі як цитокіни, імуномодулятори, ад'юванти і терапевтичні речовини з імуномодулюючими властивостями.

11. Спосіб отримання пептиду за будь-яким із пп. 1-3, де спосіб включає культивування клітини-хазяїна за п.8 або 9 і виділення згаданого пептиду з клітини-хазяїна або її культурального середовища.

12. Спосіб отримання активованого цитотоксичного Т-лімфоциту (ЦТЛ) або Т-хелперної клітини (Ти-клітини) /л мйго, причому спосіб включає контактування /л міто ЦТЛ або Тр-клітини із навантаженими антигеном молекулами МНС людини І! класу, що експресуються на поверхні відповідної антигенпрезентуючої клітини, протягом періоду часу, достатнього для активації згаданого ЦТЛ шляхом набуття ним специфічності до антигену, де згаданий антиген є пептидом за будь-яким із пп. 1-3.

13. Спосіб за п.12, де згаданий антиген навантажують на молекули МНС І! класу, що експресуються на поверхні відповідної антигенпрезентуючої клітини, шляхом контакту достатньої кількості згаданого антигену зі згаданою антигенпрезентуючою клітиною.

14. Спосіб за п. 12 або 13, де згадана антигенпрезентуюча клітина містить вектор експресії, здатний експресувати пептид за будь-яким із пп. 1-3.

15. Активований цитотоксичний Т-лімфоцит (ЦТЛ) або Т-хелперна клітина (Тр-клітина), отримані згідно зі способом за будь-яким із пп. 12-14, де згадані ЦТЛ або ТВп-клітина селективно розпізнають пептид за будь-яким з пп. 1-3.

16. Спосіб отримання /л мйго ТКР або рТКР або його фрагмента, який є специфічним до пептиду за будь-яким із пп. 1-3, де спосіб включає клонування варіабельних доменів із активованого цитотоксичного Т-лімфоциту (ЦТЛ) або Т-хелперної клітини (Тп-клітини) за п. 15 і експресію згаданого ТКР або ртТКР або його фрагмента у прийнятному хазяїні і/або експресійній системі.

17. Виділений зв'язувальний агент, який зв'язується і переважно специфічно зв'язується з пептидом за будь-яким із пп. 1-3 або з комплексом пептиду за будь-яким із пп. 1-3 з молекулою

МН.

18. Виділений зв'язувальний агент за п. 17, де вказаний виділений зв'язувальний агент являє собою антитіло або його фрагмент, білок, нуклеїнову кислоту, пептид, ТКР або ртТКР або його фрагмент.

19. Застосування пептиду за будь-яким із пп. 1-3 як лікарського засобу, де згаданий лікарський засіб виявляє активність проти раку, вибраного з недрібноклітинного раку легень (НДРЛ), раку легень, раку шлунка і/або гліобластоми, причому краще, коли згаданий лікарський засіб являє собою вакцину.

20. Застосування нуклеїнової кислоти за п.4 або 5 або вектора експресії, здатного експресувати нуклеїнову кислоту за п. 4 або 5, як лікарського засобу, де згаданий лікарський засіб виявляє активність проти раку, вибраного з недрібноклітинного раку легень (НДРЛ), раку легень, раку шлунка і/або гліобластоми, причому краще, коли згаданий лікарський засіб являє собою вакцину.

21. Застосування клітини за п. 8 або 9 як лікарського засобу, де згаданий лікарський засіб виявляє активність проти раку, вибраного з недрібноклітинного раку легень (НДРЛ), раку легень, раку шлунка і/або гліобластоми, причому краще, коли згаданий лікарський засіб являє собою вакцину.

22. Застосування активованого цитотоксичного Т-лімфоциту за п. 15 як лікарського засобу, де згаданий лікарський засіб виявляє активність проти раку, вибраного з недрібноклітинного раку легень (НДРЛ), раку легень, раку шлунка і/або гліобластоми, причому краще, коли згаданий лікарський засіб являє собою вакцину.

23. Застосування виділеного зв'язувального агента, такого як антитіло або ТКР, або ртКР за Зо п. 17, як лікарського засобу, де згаданий лікарський засіб виявляє активність проти раку, вибраного з недрібноклітинного раку легень (НДРЛ), раку легень, раку шлунка і/або гліобластоми, причому краще, коли згаданий лікарський засіб являє собою вакцину.

24. Застосування за будь-яким із пп. 19-23 для адоптивної клітинної терапії у людини.

25. Фармацевтична композиція, що містить: (а) елемент, вибраний із групи, що складається з: (а!) виділеного пептиду за будь-яким із пп. 1-3, (аг) Т-клітинного рецептора, рТКР або його фрагмента за п. 17, (аЗ) злитого білка за п. 3, (а) нуклеїнової кислоти за п. 4 або 5, (аб) вектора експресії за п. б, (аб) клітини-хазяїна за п. 8 або 9, і (а7) активованого цитотоксичного Т-лімфоциту або Т-хелперної клітини зап. 15, ї (б) фармацевтично прийнятний носій, і необов'язково (с) принаймні один інший компонент, вибраний із групи фармацевтично прийнятних допоміжних речовин, буферів, зв'язувальних агентів, розпушувачів, розріджувачів, ароматизаторів, антифрикційних речовин і імуностимулюючих або імуномодулюючих речовин, таких як цитокіни, імуномодулятори, ад'юванти і терапевтичні речовини з імуномодулюючими властивостями.