UA128576C2 - Пептиди та комбінації пептидів для застосування для імунотерапії недрібноклітинного раку легень та інших видів раку - Google Patents

Пептиди та комбінації пептидів для застосування для імунотерапії недрібноклітинного раку легень та інших видів раку Download PDF

Info

Publication number
UA128576C2
UA128576C2 UAA201808859A UAA201808859A UA128576C2 UA 128576 C2 UA128576 C2 UA 128576C2 UA A201808859 A UAA201808859 A UA A201808859A UA A201808859 A UAA201808859 A UA A201808859A UA 128576 C2 UA128576 C2 UA 128576C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
cells
cancer
peptides
peptide
cell
Prior art date
Application number
UAA201808859A
Other languages
English (en)
Inventor
Андреа Мар
Олівер Шор
Оливер Шор
Тоні Вайншенк
Тони Вайншенк
Original Assignee
Імматікс Біотекнолоджіс Гмбх
Имматикс Биотекнолоджис Гмбх
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Імматікс Біотекнолоджіс Гмбх, Имматикс Биотекнолоджис Гмбх filed Critical Імматікс Біотекнолоджіс Гмбх
Publication of UA128576C2 publication Critical patent/UA128576C2/uk

Links

Classifications

    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K39/0005—Vertebrate antigens
    • A61K39/0011—Cancer antigens
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K38/00—Medicinal preparations containing peptides
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K40/00—Cellular immunotherapy
    • A61K40/10—Cellular immunotherapy characterised by the cell type used
    • A61K40/11—T-cells, e.g. tumour infiltrating lymphocytes [TIL] or regulatory T [Treg] cells; Lymphokine-activated killer [LAK] cells
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K40/00—Cellular immunotherapy
    • A61K40/30—Cellular immunotherapy characterised by the recombinant expression of specific molecules in the cells of the immune system
    • A61K40/32—T-cell receptors [TCR]
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K40/00—Cellular immunotherapy
    • A61K40/40—Cellular immunotherapy characterised by antigens that are targeted or presented by cells of the immune system
    • A61K40/41—Vertebrate antigens
    • A61K40/42—Cancer antigens
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K40/00—Cellular immunotherapy
    • A61K40/40—Cellular immunotherapy characterised by antigens that are targeted or presented by cells of the immune system
    • A61K40/41—Vertebrate antigens
    • A61K40/42—Cancer antigens
    • A61K40/4267—Cancer testis antigens, e.g. SSX, BAGE, GAGE or SAGE
    • A61K40/4268—MAGE
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K40/00—Cellular immunotherapy
    • A61K40/40—Cellular immunotherapy characterised by antigens that are targeted or presented by cells of the immune system
    • A61K40/46—Viral antigens
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P35/00—Antineoplastic agents
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K14/00—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • C07K14/435—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • C07K14/46—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans from vertebrates
    • C07K14/47—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans from vertebrates from mammals
    • C07K14/4701—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans from vertebrates from mammals not used
    • C07K14/4748—Tumour specific antigens; Tumour rejection antigen precursors [TRAP], e.g. MAGE
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K14/00—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • C07K14/435—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • C07K14/705—Receptors; Cell surface antigens; Cell surface determinants
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K14/00—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • C07K14/435—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • C07K14/705—Receptors; Cell surface antigens; Cell surface determinants
    • C07K14/70503—Immunoglobulin superfamily
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K14/00—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • C07K14/435—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • C07K14/705—Receptors; Cell surface antigens; Cell surface determinants
    • C07K14/70503—Immunoglobulin superfamily
    • C07K14/7051—T-cell receptor (TcR)-CD3 complex
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K14/00—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • C07K14/435—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • C07K14/705—Receptors; Cell surface antigens; Cell surface determinants
    • C07K14/70503—Immunoglobulin superfamily
    • C07K14/70539—MHC-molecules, e.g. HLA-molecules
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K16/00—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies
    • C07K16/18—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans
    • C07K16/28—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants
    • C07K16/2803—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the immunoglobulin superfamily
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K16/00—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies
    • C07K16/18—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans
    • C07K16/28—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants
    • C07K16/2803—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the immunoglobulin superfamily
    • C07K16/2833—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the immunoglobulin superfamily against MHC-molecules, e.g. HLA-molecules
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K16/00—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies
    • C07K16/18—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans
    • C07K16/28—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants
    • C07K16/30—Immunoglobulins [IG], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants from tumour cells
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K7/00—Peptides having 5 to 20 amino acids in a fully defined sequence; Derivatives thereof
    • C07K7/04—Linear peptides containing only normal peptide links
    • C07K7/06—Linear peptides containing only normal peptide links having 5 to 11 amino acids
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K7/00—Peptides having 5 to 20 amino acids in a fully defined sequence; Derivatives thereof
    • C07K7/04—Linear peptides containing only normal peptide links
    • C07K7/08—Linear peptides containing only normal peptide links having 12 to 20 amino acids
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12N—MICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N15/00—Mutation or genetic engineering; DNA or RNA concerning genetic engineering, vectors, e.g. plasmids, or their isolation, preparation or purification; Use of hosts therefor
    • C12N15/09—Recombinant DNA-technology
    • C12N15/11—DNA or RNA fragments; Modified forms thereof; Non-coding nucleic acids having a biological activity
    • C12N15/115—Aptamers, i.e. nucleic acids binding a target molecule specifically and with high affinity without hybridising therewith ; Nucleic acids binding to non-nucleic acids, e.g. aptamers
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12N—MICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N5/00—Undifferentiated human, animal or plant cells, e.g. cell lines; Tissues; Cultivation or maintenance thereof; Culture media therefor
    • C12N5/06—Animal cells or tissues; Human cells or tissues
    • C12N5/0602—Vertebrate cells
    • C12N5/0634—Cells from the blood or the immune system
    • C12N5/0636—T lymphocytes
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12N—MICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N5/00—Undifferentiated human, animal or plant cells, e.g. cell lines; Tissues; Cultivation or maintenance thereof; Culture media therefor
    • C12N5/06—Animal cells or tissues; Human cells or tissues
    • C12N5/0602—Vertebrate cells
    • C12N5/0634—Cells from the blood or the immune system
    • C12N5/0636—T lymphocytes
    • C12N5/0638—Cytotoxic T lymphocytes [CTL] or lymphokine activated killer cells [LAK]
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12Q—MEASURING OR TESTING PROCESSES INVOLVING ENZYMES, NUCLEIC ACIDS OR MICROORGANISMS; COMPOSITIONS OR TEST PAPERS THEREFOR; PROCESSES OF PREPARING SUCH COMPOSITIONS; CONDITION-RESPONSIVE CONTROL IN MICROBIOLOGICAL OR ENZYMOLOGICAL PROCESSES
    • C12Q1/00—Measuring or testing processes involving enzymes, nucleic acids or microorganisms; Compositions therefor; Processes of preparing such compositions
    • C12Q1/68—Measuring or testing processes involving enzymes, nucleic acids or microorganisms; Compositions therefor; Processes of preparing such compositions involving nucleic acids
    • C12Q1/6876—Nucleic acid products used in the analysis of nucleic acids, e.g. primers or probes
    • C12Q1/6883—Nucleic acid products used in the analysis of nucleic acids, e.g. primers or probes for diseases caused by alterations of genetic material
    • C12Q1/6886—Nucleic acid products used in the analysis of nucleic acids, e.g. primers or probes for diseases caused by alterations of genetic material for cancer
    • G—PHYSICS
    • G01—MEASURING; TESTING
    • G01N—INVESTIGATING OR ANALYSING MATERIALS BY DETERMINING THEIR CHEMICAL OR PHYSICAL PROPERTIES
    • G01N33/00—Investigating or analysing materials by specific methods not covered by groups G01N1/00 - G01N31/00
    • G01N33/48—Biological material, e.g. blood, urine; Haemocytometers
    • G01N33/50—Chemical analysis of biological material, e.g. blood, urine; Testing involving biospecific ligand binding methods; Immunological testing
    • G01N33/53—Immunoassay; Biospecific binding assay; Materials therefor
    • G01N33/575—Immunoassay; Biospecific binding assay; Materials therefor for cancer
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/51—Medicinal preparations containing antigens or antibodies comprising whole cells, viruses or DNA/RNA
    • A61K2039/515—Animal cells
    • A61K2039/5158—Antigen-pulsed cells, e.g. T-cells
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/57—Medicinal preparations containing antigens or antibodies characterised by the type of response, e.g. Th1, Th2
    • A61K2039/572—Medicinal preparations containing antigens or antibodies characterised by the type of response, e.g. Th1, Th2 cytotoxic response
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/80—Vaccine for a specifically defined cancer
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2317/00—Immunoglobulins specific features
    • C07K2317/30—Immunoglobulins specific features characterized by aspects of specificity or valency
    • C07K2317/32—Immunoglobulins specific features characterized by aspects of specificity or valency specific for a neo-epitope on a complex, e.g. antibody-antigen or ligand-receptor
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2319/00—Fusion polypeptide
    • C07K2319/40—Fusion polypeptide containing a tag for immunodetection, or an epitope for immunisation
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12N—MICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N2310/00—Structure or type of the nucleic acid
    • C12N2310/10—Type of nucleic acid
    • C12N2310/16—Aptamers
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12N—MICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N2501/00—Active agents used in cell culture processes, e.g. differentation
    • C12N2501/50—Cell markers; Cell surface determinants
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12Q—MEASURING OR TESTING PROCESSES INVOLVING ENZYMES, NUCLEIC ACIDS OR MICROORGANISMS; COMPOSITIONS OR TEST PAPERS THEREFOR; PROCESSES OF PREPARING SUCH COMPOSITIONS; CONDITION-RESPONSIVE CONTROL IN MICROBIOLOGICAL OR ENZYMOLOGICAL PROCESSES
    • C12Q2600/00—Oligonucleotides characterized by their use
    • C12Q2600/156—Polymorphic or mutational markers
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12Q—MEASURING OR TESTING PROCESSES INVOLVING ENZYMES, NUCLEIC ACIDS OR MICROORGANISMS; COMPOSITIONS OR TEST PAPERS THEREFOR; PROCESSES OF PREPARING SUCH COMPOSITIONS; CONDITION-RESPONSIVE CONTROL IN MICROBIOLOGICAL OR ENZYMOLOGICAL PROCESSES
    • C12Q2600/00—Oligonucleotides characterized by their use
    • C12Q2600/158—Expression markers

Landscapes

  • Health & Medical Sciences (AREA)
  • Life Sciences & Earth Sciences (AREA)
  • Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Organic Chemistry (AREA)
  • Immunology (AREA)
  • General Health & Medical Sciences (AREA)
  • Genetics & Genomics (AREA)
  • Engineering & Computer Science (AREA)
  • Biochemistry (AREA)
  • Molecular Biology (AREA)
  • Zoology (AREA)
  • Proteomics, Peptides & Aminoacids (AREA)
  • Medicinal Chemistry (AREA)
  • Biomedical Technology (AREA)
  • Biophysics (AREA)
  • Public Health (AREA)
  • Veterinary Medicine (AREA)
  • Animal Behavior & Ethology (AREA)
  • Wood Science & Technology (AREA)
  • Epidemiology (AREA)
  • Bioinformatics & Cheminformatics (AREA)
  • Biotechnology (AREA)
  • Microbiology (AREA)
  • Cell Biology (AREA)
  • General Engineering & Computer Science (AREA)
  • Gastroenterology & Hepatology (AREA)
  • Toxicology (AREA)
  • Hematology (AREA)
  • Pharmacology & Pharmacy (AREA)
  • Pathology (AREA)
  • Oncology (AREA)
  • Analytical Chemistry (AREA)
  • Physics & Mathematics (AREA)
  • Mycology (AREA)
  • Hospice & Palliative Care (AREA)
  • Plant Pathology (AREA)
  • Chemical Kinetics & Catalysis (AREA)
  • General Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Nuclear Medicine, Radiotherapy & Molecular Imaging (AREA)
  • Urology & Nephrology (AREA)

Abstract

Винахід стосується пептидів, білків, нуклеїнових кислот та клітин для їх застосування в імунотерапії. Зокрема, цей винахід стосується імунотерапії раку. Цей винахід також стосується епітопів пухлино-асоційованих пептидів T-клітин, які самостійно або в комбінації з іншими пухлино-асоційованими пептидами можуть, наприклад, служити активними фармацевтичними інгредієнтами композицій вакцин, які стимулюють протипухлинні імунні відповіді, або стимулювати T-клітини ex vivo з їх перенесенням в організм пацієнта. Пептиди, зв'язані з молекулами головного комплексу гістосумісності (MHC), або пептиди як такі можуть також бути мішенями для антитіл, розчинних Т-клітинних рецепторів та інших зв'язувальних молекул. - 96 -

Description

Винахід стосується пептидів, білків, нуклеїнових кислот та клітин для їх застосування в імунотерапії.
Зокрема, цей винахід стосується імунотерапії раку.
Цей винахід також стосується епітопів пухлино-асоційованих пептидів Т-клітин, які самостійно або в комбінації з іншими пухлино-асоційованими пептидами можуть, наприклад, служити активними фармацевтичними інгредієнтами композицій вакцин, які стимулюють протипухлинні імунні відповіді, або стимулювати Т-клітини ех м/о з їх перенесенням в організм пацієнта.
Пептиди, зв'язані з молекулами головного комплексу гістосумісності (МНС), або пептиди як такі можуть також бути мішенями для антитіл, розчинних Т-клітинних рецепторів та інших зв'язувальних молекул.
Цей опис стосується пептидів, білків, нуклеїнових кислот та клітин для їх застосування в імунотерапії. Зокрема, цей опис стосується імунотерапії раку. Цей опис також стосується епітопів пухлино-асоційованих пептидів Т-клітин, які самостійно або в комбінації з іншими пухлино-асоційованими пептидами можуть, наприклад, служити активними фармацевтичними інгредієнтами композицій вакцин, які стимулюють протипухлинні імунні відповіді, або стимулювати Т-клітини ех мімо з їх перенесенням в організм пацієнта. Пептиди, зв'язані з молекулами головного комплексу гістосумісності (МНС), або пептиди як такі можуть також бути мішенями для антитіл, розчинних Т-клітинних рецепторів та інших зв'язувальних молекул.
Цей опис також стосується використання вищезазначених пептидів для отримання специфічних Т-клітинних рецепторів (ТКР) що зв'язують пухлино-асоційовані антигени (ТАА), для націлювання на ракові клітини, для отримання Т-клітин, що експресують вищезгадане, і способів лікування ракових захворювань із застосуванням вищезгаданого. Нові пептидні послідовності та їх варіанти, отримані з молекул НГА І класу пухлинних клітин людини, можуть застосовуватися у вакцинних композиціях з метою викликати протипухлинну імунну відповідь або як мішені для розробки фармацевтично або імунологічно активних сполук і клітин.
Переважним є пептид, який містить амінокислотну послідовність КМ ЕНММАМ (ЗЕО ІО МО: 1).
ПЕРЕДУМОВА СТВОРЕННЯ ВИНАХОДУ
Недрібноклітинний рак легенів (НДРЛ) отримав свою назву відповідно до розміру ракових клітин, коли їх розглядають під мікроскопом, і його треба відрізняти від дрібноклітинного раку легенів (ДРЛ)У. Доля НДРЛ серед усіх випадків раку легенів становить приблизно 85-90 95 (Атеїгісап Сапсег 5осівїу, 2015).
Обидва типи раку (ДРЛ і НДРЛ) разом є другим за поширеністю видом раку як серед чоловіків, так і серед жінок. Рак легенів є головною причиною смерті від раку, що становить приблизно 25 95. Отже, більше людей вмирає кожний рік від раку легенів, ніж від раку товстої кишки, молочної залози і передміхурової залози, разом узятих. До того ж, обидва типи раку легенів становлять приблизно 1395 (більш ніж 1,8 мільйона випадків) від усіх щойно діагностованих випадків раку. Рак легенів головним чином вражає літніх людей. Середній вік під час встановлення діагнозу становить приблизно 70 років. Менш ніж 2 95 усіх випадків діагностується у людей молодше 45 років.
Існує чотири основні типи НДРЛ, а саме аденокарцинома, пласкоклітинна карцинома, бронхоальвеолярна карцинома і великоклітинна карцинома. Аденокарцинома і пласкоклітинна карцинома є найбільш поширеними типами НДРЛ, виходячи з морфології клітин (Тгамів еї аї.,
ЇШпуд Сапсег о Рііпсіріеє апа Ркгасіїсе, Іірріпсой-Намеп, Мем Мо, 361-395, 1996).
Аденокарциномам властива більш периферична локалізація у легені і вони часто мають мутацію онкогена К-газ (Саадаг єї аї., Апіісапсег Вев5., 14, 261-267, 1994). Пласкоклітинні карциноми як правило мають більш центральне розташування і вони часто несуть мутації в гені роз (МіКіїпеКа еї аї., РоЇїа Нівіоспет. Суїобіо!., 39, 147-148, 2001).
Повідомлялося про велику кількість генетичних змін, які асоціюються з розвитком і прогресуванням раку легенів, але конкретний молекулярний механізм залишається невідомим (бог7і, С. Ек. У. Сапсег 37: 63-73 (2001)). Більшість випадків НДРЛ характеризуються присутністю мутації газ, у зв'язку з цим пацієнт стає відносно нечутливим до лікування відомими інгібіторами кіназ. У результаті сучасні методи лікування раку легенів зазвичай обмежені цитотоксичними лікарськими препаратами, хірургією та променевою терапією. Протягом останнього десятиріччя з'явилися нещодавно розроблені цитотоксичні засоби, включаючи паклітаксел, доцетаксел, гемцитабін і вінорельбін, надаючи різні варіанти вибору для терапії пацієнтів з поширеним НДРЛ. Однак кожна з цих нових схем може забезпечити лише обмежені переваги щодо виживаності у порівнянні з лікуванням на основі цисплатину (ЗспШег, У. Н. еї аї.,
М. Епої. У. Мей. 346: 92-98 (2002); КепПу, К. еї аї., 9. Сіїй. Опсої. 19: 3210-3218 (2001)). Отже, клініцисти нетерпляче очікують появу нових терапевтичних стратегій, таких як розробка молекулярно спрямованих препаратів.
Імунотерапія раку являє собою варіант специфічного націлювання на ракові клітини, у той же час зводячи до мінімуму побічні ефекти. У імунотерапії раку використовується існування пухлино-асоційованих антигенів.
Сучасна класифікація пухлино-асоційованих антигенів (ТАА) охоплює наступні групи: а) Раково-тестикулярні антигени. Перші будь-коли ідентифіковані ТАА, які можуть бути розпізнані Т-клітинами, належать до цього класу, які були спочатку названі раково- тестикулярними (СТ) антигенами завдяки експресії його представників у гістологічно різних пухлинах людини і, поряд із нормальними тканинами, тільки в сперматоцитах/сперматогоніальних клітинах яєчок і іноді в плаценті. Оскільки клітини яєчок не 60 експресують молекули НГА І та ІЇ класу, ці антигени не можуть розпізнаватися Т-клітинами у нормальних тканинах і можуть, таким чином, вважатися пухлинно-специфічними, з точки зору імунології. Добре відомими прикладами СТ антигенів є члени сімейства МАСЕ і МУ-Е5О-1. б) Антигени диференціації. Ці ТАА розподілені між пухлинами та нормальними тканинами, з яких виникла пухлина. Більшість з відомих антигенів диференціації знайдена в меланомах і нормальних меланоцитах. Багато цих білків, пов'язаних із диференціацією у меланоцити, беруть участь у біосинтезі меланіну і тому не є пухлино-специфічними, але, тим не менше, широко застосовуються для імунотерапії раку. Приклади включають, без обмеження, тирозиназу і МеІап-А/МАВТ-1 для меланоми або ПСА для раку передміхурової залози. в) Надмірно експресовані ТАА. Гени, що кодують ТАА, які широко експресуються, були виявлені в гістологічно різних типах пухлин, а також у багатьох нормальних тканинах, загалом з нижчими рівнями експресії. Можливо, що багато епітопів, що були процесовані і, можливо, презентовані нормальними тканинами, присутні у кількості, що нижча за пороговий рівень розпізнання Т-клітинами, в той час як їх надекспресія в пухлинних клітинах може запустити антиракову реакцію, порушивши раніш встановлену толерантність. Відомими прикладами для цього класу ТАА є Нег-2/пеи, сурвівін, теломераза або М/11. г) Пухлино-специфічні антигени. Ці унікальні ТАА утворюються в результаті мутацій нормальних генів (таких як бета-катенін, СОКА тощо). Деякі з цих молекулярних змін зв'язані з неопластичною трансформацією і (або) прогресуванням пухлини. Пухлино-специфічні антигени загалом можуть викликати сильні імунні відповіді, не спричиняючи ризику аутоїмунних реакцій проти нормальних тканин. З іншого боку, ці ТАА у більшості випадків мають відношення тільки до певної пухлини, на якій вони були ідентифіковані, і зазвичай не є спільними для багатьох окремих пухлин. Специфічність пептиду до пухлини (або асоціація з пухлиною) може також виникати, якщо пептид походить із екзону пухлини (пухлино-асоційованого екзону) у випадку білків з пухлиноспецифічними (-асоційованими) ізоформами. д) ТАА, що виникають в результаті посттрансляційних модифікацій. Такі ТАА можуть виникати з білків, які не є ні специфічними, ні надмірно експресованими у пухлинах, але, незважаючи на це, стають асоційованими з пухлинами в результаті посттрансляційних процесів, первинно активних у пухлинах. Прикладами ТАА цього класу є антигени, що виникають в результаті змін характеру гликозилювання, що приводить до утворення у пухлинах нових епітопів, таких як МОСТІ, або таких подій як білковий сплайсинг під час деградації, які можуть бути пухлино-специфічними, а можуть і не бути. е) Онковірусні білки. Ці ТАА є вірусними білками, які можуть відігравати вирішальну роль в онкогенному процесі і, оскільки вони є чужорідними (не походять від людини), вони можуть викликати відповідь Т-клітин. Прикладами таких білків є білки вірусу папіломи людини типу 16,
Еб і Е7, які експресуються клітинами карциноми шийки матки.
Мішенями імунотерапії з використанням Т-клітин є пептидні епітопи, отримані з пухлино- асоційованих або пухлино-специфічних білків, які презентуються молекулами головного комплексу гістосумісності (МНС). Антигенами, які розпізнаються пухлино-специфічними Т- лімфоцитами, тобто їхніми епітопами, можуть бути молекули, що отримані з усіх класів білків, таких як ферменти, рецептори, фактори транскрипції тощо, які експресуються і, у порівнянні з незміненими клітинами того ж походження, активність яких підвищена у клітинах відповідної пухлини.
Існує два класи молекул МНС, МНС | класу і МНС І класу. Молекули МНС І! класу складаються з альфа-важких ланцюгів і бета-2-мікроглобуліну, молекули МНС | класу складаються з альфа- і бета-ланцюгів. Їхня тривимірна конформація приводить до утворення зв'язувальної щілини, що використовується для нековалентної взаємодії з пептидами. Молекули
МН І класу можна виявити в більшості клітин, що мають ядро. Вони презентують пептиди, які утворюються в результаті протеолітичного розщеплення переважно ендогенних білків, дефектних рибосомальних продуктів (ОКІР) та більш великих пептидів. Однак пептиди, одержані з ендосомальних компартментів чи екзогенних джерел, також часто зустрічаються на молекулах МНС І класу. Цей некласичний спосіб презентації І класом називається у науковій літературі крос-презентацієй (Вгоззап апа Вемап, 1997; КоскК еї аї., 1990). Молекули МН ІІ класу містяться головним чином на професійних антигенпрезентуючих клітинах (АПК) і презентують головним чином пептиди екзогенних або трансмембранних білків, які поглинаються
АПК, наприклад, в ході ендоцитозу і згодом процесуються.
Комплекси пептидів і молекул МНС І класу розпізнаються СО8-позитивними Т-клітинами, що несуть відповідний Т-клітинний рецептор (ТКР), в той час як комплекси пептиду і молекул МНС
МП класу розпізнаються СО4-позитивними Т-хелперами, що несуть відповідний ТКР.
Загальновідомо, що ТКР, пептид і МНС, таким чином, є присутніми у стехіометричних кількостях 60 у співвідношенні 1:1:1.
Сора-позитивні Т-хелпери відіграють важливу роль, викликаючи та підтримуючи ефективну відповідь СЮО8-позитивних цитотоксичних Т-клітин. Ідентифікація епітопів СО4-позитивних Т- клітин, отриманих із пухлино-асоційованих антигенів (ТАА), може мати велике значення під час розробки фармацевтичних засобів для ініціювання протипухлинних імунних реакцій. (Спіайіс еї а!., 2003). У місці локалізації пухлини Т-хелперні клітини підтримують сприятливе для цитотоксичних Т-клітин (ЦТЛ) цитокінове середовище (Мопага еї аї., 2006) і притягують ефекторні клітини, наприклад, ЦТЛ, природні кілерні (МК) клітини, макрофаги і гранулоцити (Нмапо еї а!., 2007).
За відсутності запалення експресія молекул МНС ЇЇ класу обмежується головним чином клітинами імунної системи, особливо професійними антиген-презентуючими клітинами (АПК), наприклад, моноцитами, клітинами, що походять з моноцитів, макрофагами, дендритними клітинами. Було виявлено, що клітини пухлин у хворих на рак пацієнтів експресують молекули
МНЄе ЇЇ класу (Оепдієї! еї аїЇ., 2006). Подовжені (довші) пептиди за цим описом можуть діяти як епітопи, активні по відношенню до молекул МН ІІ класу.
Т-хелперні клітини, активовані зв'язаними з молекулами МНС ІІ класу епітопами, відіграють важливу роль в регуляції ефекторної функції ЦТЛ у протипухлинному імунітеті. Епітопи Т- хелперних клітин, які ініціюють реакцію Т-хелперів типу ТНІ, підтримують ефекторні функції
СОв-позитивних Т-кілерів, котрі включають цитотоксичні функції, спрямовані проти клітин пухлини, що презентують комплекси пухлино-асоційованого пептиду/мНо на поверхнях своїх клітин. У такий спосіб епітопи пухлино-асоційованих пептидів Т-хелперів самостійно або в комбінації з іншими пухлино-асоційованих пептидами можуть служити активними фармацевтичними інгредієнтами композицій вакцин, які стимулюють протипухлинні імунні реакції.
На моделях тварин-ссавців, наприклад, на мишах, було показано, що навіть за відсутності
СОв-позитивних Т-лімфоцитів, присутності СЮО4-позитивних Т-клітин виявляється достатньо для послаблення клінічних проявів пухлин шляхом інгібування ангіогенезу за рахунок секреції інтерферону-гамма (ІФН-гамма) (Веацйу апа Раїегзоп, 2001; Митбегд еї аї., 1999). Існують докази, що Т-клітини є ефекторними клітинами прямої протипухлинної дії (ВгаштиЙПег еї аї., 2013; Тгап еї а!ї., 2014).
Оскільки конститутивна експресія молекул НІ А Ії класу зазвичай обмежується клітинами імунної системи, раніше вважалося неможливим виділити пептиди ІЇ класу безпосередньо з первинних пухлин. Однак ЮепадієЇ і співавт. вдалося ідентифікувати декілька зв'язаних з молекулами МН ІІ класу епітопів безпосередньо із пухлин (М/О 2007/028574, ЕР 1 760 088 В1).
Оскільки обидва типи відповіді, залежні від СО8 та СО4, спільно та синергічно роблять свій внесок у протипухлинну дію, для розробки протипухлинних вакцин важливими є ідентифікація та визначення характеристик пухлино-асоційованих антигенів, які розпізнаються або СО8Т- клітинами (ліганд: молекули МНС | класу ї- пептидний епітоп), або СО4- позитивними Т- хелперними клітинами (ліганд: молекули МН ІІ класу ї- пептидний епітоп).
Щоб пептид, зв'язаний з молекулою МНС І класу, ініціював (викликав) клітинну імунну відповідь, він також має зв'язатися з молекулою МНС. Цей процес залежить від алеля молекули
МНС і специфічних поліморфізмів амінокислотної послідовності пептиду. Пептиди, що зв'язуються з молекулами МНС | класу, зазвичай мають 8-12 амінокислотних залишків у довжину і зазвичай містять два консервативні залишки ("якорі") у своїй послідовності, які взаємодіють з відповідною зв'язувальною щілиною молекули МН. У такий спосіб кожний алель
МНС має "зв'язувальний мотив", що визначає, які пептиди зможуть специфічно зв'язатися зі зв'язувальною щілиною.
В імунній реакції, залежній від молекул МНС І класу, пептиди не тільки мають бути здатними зв'язатися з певними молекулами МН І класу, що експресуються клітинами пухлини, але вони також мають згодом розпізнаватися Т-клітинами, що несуть специфічні Т-клітинні рецептори 5О0 (ТКР).
Для того, щоб білки розпізнавалися Т-лімфоцитами як пухлино-специфічні або пухлино- асоційовані антигени, та щоб їх було можливо застосовувати в терапії, необхідно створити особливі передумови. Антиген має експресуватися, головним чином, пухлинними клітинами і не експресуватися або експресуватися у порівняно невеликих кількостях нормальними здоровими тканинами. В переважному втіленні вищезгаданий пептид має надмірно презентуватися пухлинними клітинами у порівнянні з нормальними здоровими тканинами. До того ж бажано, щоб відповідний антиген не тільки був присутнім у пухлині певного типу, але також був присутнім у високих концентраціях (тобто як декілька копій відповідного пептиду на одну клітину). Пухлино-специфічні та пухлино-асоційовані антигени часто отримують із білків, які бо беруть безпосередню участь у трансформації нормальної клітини в пухлинну клітину, завдяки їх функції, наприклад, в контролі клітинного циклу або пригніченні апоптозу. Крім цього, низхідні мішені білків, що також є безпосередньою причиною трансформації, можуть мати підвищену експресію і, таким чином, можуть бути опосередковано пухлино-асоційованими. Такі опосередковано пухлино-асоційовані антигени також можуть бути мішенями у вакцинаційному підході (Зіпуйп-дазціа еї а!., 2004). Важливим є те, щоб в амінокислотній послідовності антигену були присутні епітопи, оскільки такий пептид ("імуногенний пептид"), отриманий із пухлино- асоційованого антигену, має приводити до відповіді Т-клітин іп міїго або іп мімо.
Таким чином, ТАА є стартовою точкою для розробки Т-клітинної терапії, включаючи, але не обмежуючись ними, протипухлинні вакцини. Методи ідентифікації та визначення характеристик
ТАА зазвичай базуються на використанні Т-клітин, які можна виділити з організму пацієнтів або здорових суб'єктів, або вони грунтуються на генерації різних профілів транскрипції або різному характері експресії пептидів тканинами пухлин і нормальними тканинами. Проте ідентифікація генів, які надмірно експресуються пухлинними тканинами або лініями пухлинних клітин людини, або селективно експресуються в таких тканинах або клітинних лініях, не дає точної інформації щодо використання антигенів, що кодуються цими генами, в імунній терапії. Причиною цього є те, що тільки окрема субпопуляція епітопів цих антигенів придатна для такого застосування, оскільки має бути присутня Т-клітина з відповідним ТКР, і імунологічна толерантність по відношенню до цього епітопу повинна бути відсутньою або мінімальною. Отже, у більш переважному втіленні цього винаходу важливо вибрати тільки ті надмірно або селективно презентовані пептиди, проти яких можна знайти функціонуючу Т-клітину і (або) Т-клітину, здатну до проліферації. Така функціонуюча Т-клітина визначається як Т-клітина, яка за стимуляції специфічним антигеном може бути клонована і здатна виконувати функції ефектору
Сефекторна Т-клітина").
У випадку націлювання специфічних ТКР (наприклад, розчинних ТКР) і антитіл або інших зв'язувальних молекул (каркасів) за цим описом імуногенність базових пептидів є вторинною. У цих випадках визначальним фактором є презентація.
Незважаючи на значний прогрес у теоретичних і клінічних дослідженнях щодо ТАА (Возепбреод вї а!., Маїиге Меа. 4: 321-7 (1998); Микнегіїі єї а!., Ргос. Маї). Асай. 5сі. (О5А) 92: 8078- 82 (1995); Ни єї аЇ., Сапсег Ве5. 56: 2479-83 (1996)) доступна лише обмежена кількість кандидатів у ТАА для лікування раку. ТАА, які інтенсивно експресуються у ракових клітинах і у той же час експресія яких обмежена раковими клітинами, були б перспективними кандидатами як мішені для імунотерапії. Крім того, очікується, що ідентифікація нових ТАА, що викликають потужні і специфічні протипухлинні імунні відповіді, стимулюватиме клінічне застосування стратегій вакцинації пептидами при лікуванні різних видів раку (Вооп апа сап дег Вгиддеп, 4.
Ехр. Меа. 183: 725-9 (1996); мап дег Втшодеп еї аї., Зсіеєпсе 254: 1643-7 (1991); Вгіснага еї аї.,».
Ехр. Мед. 178: 489-95 (1993); КамакКаті еї а!., У. Ехр. Мед. 180: 347-52 (1994); ЗНісніо еї аї., 9.
Ехр. Мед. 187: 277-88 (1998); Снеп евї аї., Ргос. Маї!. Асай. 5сі. (О5А) 94: 1914-8 (1997); Нагтів, 9.
Маї!. Сапсег Інвзі. 88: 1442-5 (1996); Винепіва еї а!., Сапсег Нев. 59: 3134-42 (1999); Міб5егз еї аї.,
Сапсег Вев. 59: 5554-9 (1999); мап дег Вигу еї аї., У Іттипої! 156: 3308-14 (1996); Тапака еї аї.,
Сапсег Вев. 57: 4465-8 (1997); Ецііє еї аї., Ійї. У. Сапсег 80: 169-72 (1999); Кікисні еї аї., Ійї. У.
Сапсег 81: 459-66 (1999); Оізо ві аї., Іпі. 9). Сапсег 81: 387-94 (1999)).
До того ж, незважаючи на те, що був досягнутий прогрес у розробці молекулярно спрямованих препаратів для терапії раку, спектр видів пухлин, що відповідають на неї, так само як ії ефективність цих лікарських препаратів все ще дуже обмежені. Отже, існує нагальна потреба у розробці нових протиракових препаратів, націлених на молекули, високо специфічні для злоякісних клітин, і які, ймовірно, спричинятимуть мінімальні побічні реакції або зовсім не викликатимуть їх. Є також потреба в ідентифікації інших чинників, які виконують роль біомаркерів раку взагалі і НДРЛ зокрема, які забезпечать кращу діагностику раку, оцінку прогнозу і передбачення успіху лікування.
В одному з аспектів цей опис стосується пептиду, що містить амінокислотну послідовність, вибрану з групи від ЗЕО ІЮ МО: 1 до 5ЕО ІЮО МО: 24 або варіанта його послідовності, який принаймні на 6595, переважно принаймні на 77 95 і білош переважно принаймні на 8595 гомологічний (переважно принаймні на 75 95 або принаймні на 85 95 ідентичний) послідовності від ЗЕО ІО МО: 1 до 5ЕО ІЮО МО: 24, де згаданий варіант зв'язується з МНО і (або) викликає перехресну реакцію Т-клітин із згаданим пептидом, або його фармацевтично прийнятної солі, де згаданий пептид не є базовим повнорозмірним поліпептидом.
Цей опис також стосується пептиду за цим описом, що містить послідовність, вибрану з групи від зХЕО ІЮО МО: 1 до 5ЕО ІЮО МО: 24 або варіанта його послідовності, який принаймні на 6595, переважно принаймні на 7595 і більш переважно принаймні на 8595 гомологічний 60 (переважно принаймні на 75 95 або принаймні на 85 95 ідентичний) послідовності від 5ЕО ІЮ МО:
1 до 5ЕО ІО МО: 24, де згаданий пептид або його варіант має загальну довжину між 8 |і 100, переважно між 8 і 30 і найбільш переважно між 8 і 14 амінокислот, де згаданий пептид або варіант зв'язується з МН і (або) викликає перехресну реакцію Т-клітин із згаданим пептидом, або його фармацевтичноприйнятної солі.
У наступних таблицях наведені пептиди за цим описом та їх відповідні ЖЕО 10 МО.
Таблиця 1
Пептиди за цим описом 6 |КШЕНУМА ГГ 7.8 |КШЕНУМА ГГ: 7.1.8 |КАЇЕНУУВМ -ХБЖИІЧ
В іншому аспекті цей опис стосується пептиду МАС-003, наприклад виділеного пептиду, що містить амінокислотну послідовність за нижченаведеною загальною формулою |:
ХІХаЇ ЕНММАХ» (5ЕО ІО МО: 5)
Формула де Хі: вибраний з амінокислот К і У, Х2 вибраний з амінокислот У, ГІ. апа А, та Хз вибраний із
М, І, А та І, де згаданий пептид зв'язується з молекулою НІ А | класу або з молекулою НІА класу або ІЇ класу і (або) викликає перехресну реакцію Т-клітин із згаданим пептидом, або його фармацевтично прийнятної солі В одному аспекті згаданий пептид не є базовим повнорозмірним поліпептидом.
Цей опис також загалом стосується пептидів за цим описом для застосування при лікуванні проліферативного захворювання, такого як недрібноклітинний рак легенів, дрібноклітинний рак легенів, нирковоклітинний рак, рак головного мозку, рак шлунка, колоректальний рак, гепатоцелюлярний рак, рак підшлункової залози, рак передміхурової залози, лейкоз, рак молочної залози, карцинома з клітин Меркеля, меланома, рак яєчника, рак сечового міхура, рак матки, рак жовчного міхура і рак жовчних протоків і рак стравоходу.
Особливо переважними є пептиди - для застосування самостійно або в комбінації - за цим описом, вибрані з групи послідовностей від 5ЕО ІО МО: 1 до ЗЕО ІЮ МО: 24. Більш переважними є пептиди - для застосування самостійно або в комбінації - за цим описом, вибрані з групи послідовностей від 5ЕО ІЮ МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 24 (див. Таблицю 1), і їх застосування при імунотерапії недрібноклітинного раку легенів, дрібноклітинного раку легенів, нирковоклітинного раку, раку головного мозку, раку шлунка, колоректального раку, гепатоцелюлярного раку, раку підшлункової залози, раку передміхурової залози, лейкозу, раку молочної залози, карциноми з клітин Меркеля, меланоми, раку яєчника, раку сечового міхура,
раку матки, раку жовчного міхура і раку жовчних протоків і раку стравоходу і переважно гліобластоми, раку шлунка, раку легенів, гепатоцелюлярної карциноми, колоректального раку, раку підшлункової залози, раку стравоходу, раку яєчника і недрібноклітинного раку легенів.
Цей опис також стосується пептидів за цим описом, які здатні зв'язуватись з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини І! класу або - у подовженій формі, такій як відмінний за довжиною варіант - МН ІІ класу.
Цей опис також стосується пептидів за цим описом, де згадані пептиди (кожний із них) складаються або по суті складаються з амінокислотної послідовності від з«ЕО ІЮО МО: 1 до 5ЕО
ІО МО: 24.
Цей опис також стосується пептидів за цим описом, де згаданий пептид є модифікованим і (або) включає непептидні зв'язки.
Цей опис також стосується пептидів за цим описом, де згаданий пептид є частиною злитого білка, зокрема злитого з М-термінальними амінокислотами НІГА-ОК антиген-асоційованого інваріантного ланцюга (Ії) або злитого з послідовністю (або вбудованого у послідовність) антитіла, наприклад, антитіла, що є специфічним до дендритних клітин.
Цей опис також стосується нуклеїнової кислоти, що кодує пептиди за цим описом. Цей опис також стосується нуклеїнової кислоти за цим описом, яка являє собою ДНК, кКДНК, ПНК, РНК чи їх комбінацію.
Цей опис також стосується вектора експресії, що здатний експресувати і (або) експресує нуклеїнову кислоту за цим описом.
Цей опис також стосується пептиду за цим описом, нуклеїнової кислоти за цим описом або вектора експресії за цим описом для застосування для лікування захворювань і в медицині, зокрема в лікуванні раку.
Цей опис також стосується антитіл, які є специфічними по відношенню до пептидів за цим описом або комплексів згаданих пептидів за цим описом з МН та способів їх отримання.
Цей опис також стосується клітини-хазяїна за цим описом, що містить нуклеїнову кислоту за цим описом або вектор експресії, як зазначено вище.
Цей опис також стосується клітини-хазяїна за цим описом, яка є антиген-презентуючою клітиною, і переважно дендритною клітиною.
Цей опис також стосується способу отримання пептиду за цим описом, причому спосіб включає культивування клітини-хазяїна за цим описом і виділення пептиду зі згаданої клітини- хазяїна або її культурального середовища.
Цей опис також стосується способу за цим описом, де антиген навантажують на молекули
МНОЄе І або ІІ класу, що експресуються на поверхні відповідної антиген-презентуючої клітини або штучної антиген-презентуючої клітини шляхом контакту достатньої кількості антигену з антиген- презентуючою клітиною.
Цей опис також стосується способу за цим описом, де антиген-презентуюча клітина містить вектор експресії що здатний експресувати і (або) експресує згаданий пептид, що містить послідовність від 52Е0 10 МО: 1 до ЗЕО ІО Мо.: 24, переважно, що містить послідовність від хХЕО
ІО МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 24 або варіант амінокислотної послідовності.
Цей опис також стосується активованих Т-клітин, отриманих згідно способу за цим описом, де згадана Т-клітина селективно розпізнає клітину, яка експресує поліпептид, що містить амінокислотну послідовність за цим описом.
Цей опис також стосується способу знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта, клітини- мішені якого аберантно експресують поліпептид, що містить будь-яку амінокислотну послідовність за цим описом, причому спосіб включає введення в організм пацієнта ефективної кількості Т-клітин за цим описом.
Цей опис також стосується застосування будь-якого пептиду, що описаний тут, нуклеїнової кислоти за цим описом, вектора експресії за цим описом, клітини за цим описом, активованого
Т-лімфоцита, Т-клітинного рецептора або антитіла або інших молекул, що зв'язують пептид або комплекс пептид-МНСОС, за цим описом як лікарського засобу або в процесі виробництва лікарського засобу. Переважно, якщо згаданий лікарський засіб виявляє протиракову активність.
Переважно, якщо згаданий лікарський засіб є засобом клітинної терапії, вакциною або білком на основі розчинного ТКР або антитілом.
Цей опис також стосується застосування за цим описом, де згадані ракові клітини є клітинами недрібноклітинного раку легенів, дрібноклітинного раку легенів, нирковоклітинного раку, раку головного мозку, раку шлунка, колоректального раку, гепатоцелюлярного раку, раку підшлункової залози, раку передміхурової залози, лейкозу, раку молочної залози, карциноми з клітин Меркеля, меланоми, раку яєчника, раку сечового міхура, раку матки, раку жовчного 60 міхура і раку жовчних протоків і раку стравоходу і переважно недрібноклітинного раку легенів.
Цей опис також стосується біомаркерів на основі пептидів за цим описом, які у цьому документі іменуватимуться як "мішені", які можуть використовуватися в діагностиці раку, переважно недрібноклітинного раку легенів. Маркером може бути надмірна презентація самого(-их) пептиду(-ів) або надмірна експресія відповідного(-их) гена(-ів). Маркери також можуть використовуватися для передбачення вірогідності успіху лікування, переважно імунотерапії і найбільш переважно імунотерапії, націленої на ту ж мішень, що ідентифікується біомаркером. Наприклад, антитіло або розчинний ТКР може використовуватися для барвлення зрізів пухлини з метою виявлення присутності досліджуваного пептиду у комплексі з МНС.
Необов'язково, антитіло має додаткову ефекторну функцію, наприклад несе імуностимулюючий домен або токсин.
Цей опис також стосується застосування цих нових мішеней для ідентифікації ТКР, які розпізнають принаймні одну зі згаданих мішеней, і переважно ідентифікації згаданих ТКР, які активують Т-клітини.
Цей опис також стосується застосування цих нових мішеней у контексті лікування раку.
Цей опис також стосується застосування цих пептидів за цим винаходом для отримання
ТКР, індивідуальних субодиниць ТКР (поодинці або в комбінації) та їх субдоменів, зокрема розчинних ТКР (рТКР) і клонованих ТКР, згаданих ТКР, вбудованих в аутологічні або алогенні Т- клітини, та способів їх отримання, а також інших клітин, що несуть згаданий ТКР або вступають у перехресну реакцію із згаданими ТКР.
Цей опис також стосується білка ТКР, індивідуальних субодиниць ТКР (поодинці або в комбінації) та їх субдоменів, зокрема розчинних ТКР (рТКР) і клонованих ТКР, які зв'язуються з комплексом КМ ЕНММАМ (ЗЕО ІЮ МО: 1)-НІ А-А"02, що містить варіабельний домен альфа- ланцюга ТКР і варіабельний домен бета-ланцюга ТКР.
Цей опис також стосується виділеної нуклеїнової кислоти, що містить нуклеотидну послідовність, яка кодує ТКР за цим описом. Цей опис також стосується рекомбінантного вектора експресії, що містить нуклеїнову кислоту, яка кодує альфа-ланцюг ТКР, бета-ланцюг
ТКР або обидва з них, отриманого за цим описом.
Цей опис також стосується виділеної клітини-хазяїна, що містить рекомбінантний вектор експресії, який експресує нуклеїнову кислоту, що кодує альфа-ланцюг ТКР, бета-ланцюг ТКР або обидва з них за цим описом.
Цей опис також стосується виділеної клітини-хазяїна, що містить рекомбінантний вектор експресії за цим винаходом, переважно якщо клітина є лімфоцитом периферичної крові (РВІ)
Цей опис також стосується виділеного РВІ,, що містить рекомбінантний вектор експресії за цим описом, де РВІ є СО8«Т-клітиною або СО4Т-клітиною.
Цей опис також стосується популяції клітин, що містить принаймні одну клітину-хазяїна за цим описом.
Цей опис також стосується білків ТКР за цим описом для застосування при лікуванні проліферативних захворювань, таких як, наприклад недрібноклітинний рак легенів, дрібноклітинний рак легенів, нирковоклітинний рак, рак головного мозку, рак шлунка, колоректальний рак, гепатоцелюлярний рак, рак підшлункової залози, рак передміхурової залози, лейкоз, рак молочної залози, карцинома з клітин Меркеля, меланома, рак яєчника, рак сечового міхура, рак матки, рак жовчного міхура і рак жовчних протоків і рак стравоходу.
Стимуляція імунної відповіді залежить від присутності антигенів, що сприймаються імунною системою хазяїна як чужорідні. Відкриття пухлино-асоційованих антигенів зробило можливим використання імунної системи хазяїна для втручання в ріст пухлини. Зараз вивчається можливість використання для імунотерапії раку різних механізмів задіяння як гуморальної, так і клітинної ланки імунної системи.
Специфічні елементи клітинної імунної відповіді здатні специфічно розпізнавати та знищувати пухлинні клітини. Виділення Т-клітин із популяції пухлино-інфільтруючих клітин або з периферичної крові говорить про те, що такі клітини відіграють важливу роль у природному імунному захисті проти раку. Важливу роль у цій відповіді відіграють, зокрема, СО8-позитивні Т- клітини, які розпізнають пептиди, зв'язані з молекулами головного комплексу гістосумісності класу (МНС). Ці пептиди зазвичай складаються з 8-10 амінокислотних залишків, що отримані з білків або дефектних рибосомальних продуктів (ОКІР), які містяться у цитозолі. Молекули МНС людини також визначаються як лейкоцитарні антигени людини (НІ А).
Термін "Т-клітинна відповідь" означає специфічну проліферацію та активацію ефекторних функцій, індукованих пептидом іп міїго чи іп мімо. Для цитотоксичних Т-клітин, обмежених МН І класу, ефекторними функціями можуть бути лізис клітин-мішеней, оброблених пептидом чи пептидним прекурсором чи клітин-мішеней, природно презентуючих пептид, секреція цитокінів,
переважно гамма-інтерферону, ТМЕ-альфа або 1ІЛ-2, індукована пептидом, секреція ефекторних молекул, переважно гранзимів чи перфоринів, індукована пептидом, або дегрануляція.
Термін "пептид" використовується в цьому описі для позначення серії амінокислотних залишків, що з'єднані один з одним зазвичай пептидним зв'язком між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Бажано, щоб пептиди були довжиною у 9 амінокислот, але можуть бути такими короткими, як довжиною у 8 амінокислот, і такими довгими, як довжиною у 10, 11 або 12 амінокислот або більшими по довжині, а у випадку пептидів, що зв'язані з молекулами МНС ІІ класу (подовжені варіанти пептидів за цим описом), вони можуть досягати такої довжини, як 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 або 20 або більше амінокислот.
Термін "пептид" використовується також для позначення солей серії амінокислотних залишків, що з'єднані один з одним зазвичай пептидним зв'язком між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Переважно, щоб ці солі були фармацевтично прийнятними солями пептидів, наприклад, такими як хлорид або ацетат (трифторацетат). Треба зазначити, що солі пептидів за цим описом суттєво відрізняються від пептидів у їхньому стані(- ах) іп мімо, оскільки пептиди не є солями іп мімо.
Термін "пептид" повинен також включати "олігопептид". Термін "олігопептид" використовується в цьому описі для позначення серії амінокислотних залишків, що з'єднані один з одним зазвичай пептидними зв'язками між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Довжина олігопептиду не є критичною для цього опису за умови, що він містить правильний епітоп чи епітопи. Олігопептиди зазвичай коротші, ніж довжиною близько 30 амінокислотних залишків, і довші, ніж довжиною близько 15 амінокислотних залишків.
Термін "поліпептид" використовується для позначення серії амінокислотних залишків, що з'єднані один з одним зазвичай пептидними зв'язками між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Довжина поліпептиду не є критичною для цього опису за умови, що він містить правильні епітопи. На відміну до термінів "пептид" і "олігопептид", під терміном "поліпептид" маються на увазі молекули, що містять більш ніж приблизно 30 амінокислотних залишків.
Пептид, олігопептид, білок або полінуклеотид, що кодує таку молекулу, має назву "імуногенного" (і, отже, є "імуногеном" в межах цього опису), якщо він здатний індукувати імунну відповідь. У межах цього опису імуногенність точніше визначається як здатність викликати відповідь Т-клітин. Отже, "імуногеном" може бути молекула, яка здатна індукувати імунну відповідь, і, що стосується цього опису, молекула, що здатна індукувати відповідь Т-клітин. В іншому аспекті імуноген може бути пептидом, комплексом пептиду з МНС, олігопептидом і (або) білком, який використовується для продукції специфічних антитіл або ТКР проти нього. "Епітоп" | класу Т-клітини потребує короткого пептиду, який зв'язаний із рецептором молекули МНС І класу, утворюючи потрійний комплекс (альфа-ланцюг молекули МНС І класу, бета-2-мікроглобулін і пептид), який може розпізнаватися Т-клітиною, що несе відповідний Т- клітинний рецептор, який зв'язується із комплексом МНС/пептид із належної афінністю.
Пептиди, які зв'язані з молекулами МН І класу, зазвичай мають довжину в 8-14 амінокислот, і, найбільш типово, довжину в 9 амінокислот.
У людини є три різні генетичні локуси, які кодують молекули МНС І класу (молекули МНС людини мають також визначаються як лейкоцитарні антигени людини (НІ А)): НГА-А, НІ А-В і
НІГА-С. НІ А-А"О1, НІ А-А"02 і НГА-В"07 є прикладами різних алелів МНС І класу, які можуть експресуватися з цих локусів.
Таблиця 2 Частоти експресії Е для НІ А"Аб2 і НІ А-А"24 і найбільш поширених серотипів
НГА-ОК. Частоти, отримані з частот виявлення гаплотипів Її серед населення США, адаптовано з публікації Могі і співавт. (Могі еї аіІ., 1997), з використанням формули Харді-
Вайнберга: Б-1 - (1-55. Комбінація А"02 або А"24 з певними алелями НІГ А-ОК внаслідок неврівноваженого зчеплення може бути збагаченою або збідненою у порівнянні з передбачуваною на основі індивідуальних частот виявлення. Докладну інформацію див. у
Спапоск і співавт (Спапоск еї а!., 2004).
Європеоїдна раса (Північна Америка) 49,1 95
Афроамериканці (Північна Америка) 34,1 95 дод? Американці монголоїдної раси (Північна 43,2 9;
Америка)
Латиноамериканці (Північна Америка) 48,3 9
Європеоїдна раса (Північна Америка) 19,4 95
Європеоїдна раса (Північна Америка) 28,2 95
Європеоїдна раса (Північна Америка) 20,6 95
Європеоїдна раса (Північна Америка) 30,7 95
Європеоїдна раса (Північна Америка) 23,3 95 086 |Європеоїдна раса (Північна Америка) 26,7 95
Європеоїдна раса (Північна Америка) 24,8 95
Європеоїдна раса (Північна Америка)
ОВУ |Європеоїдна раса (Північна Америка)
Афроамериканці (Північна Америка) 13,20 95
Афроамериканці (Північна Америка) 29,80 95
Афроамериканці (Північна Америка) 24,80 95
Афроамериканці (Північна Америка) 11,10 95
Афроамериканці (Північна Америка) 31,10 95 086 /|Афроамериканці (Північна Америка) 33,70 95
Афроамериканці (Північна Америка) 19,20 95
Афроамериканці (Північна Америка) 12,10 95
ОВО /ГАфроамериканці (Північна Америка) 5,80 9
Ов Американці монголоїдної раси (Північна 6,80 95
Америка) рво Американці монголоїдної раси (Північна 33,80 95
Америка) ов Американці монголоїдної раси (Північна 9,20 95
Америка) рва Американці монголоїдної раси (Північна 28,60 95
Америка)
Американці монголоїдної раси (Північна 30,00 9, мерика
Американці монголоїдної раси (Північна 251095
Америка)
ОВ Американці монголоїдної раси (Північна 13,40 95
Америка) ов Американці монголоїдної раси (Північна 12,70 95
Америка)
зе Мер вх
Америка)
Вб |Латиноамериканці(ПівнічнаАмерика) |: З1ЛОЯю 1
ОВО |Латиноамериканці(ПівнічнаАмерика) | 2 О96 1
АТ |ЯЛонЯ.ЇГ ///77777777771111111111111111Ї1111111111111111111115996111111111СсСс1С
АТ о Пндіяд////77777777777111111111111111С1Ї111111111111111111114796с1
АТ нНДіЯЇ //77777777777711111111111111111Ї1111111111111111111112996111сС1С
Ген МАСЕА4 є членом сімейства генів МАСЕА. Члени цього сімейства кодують білки з ідентичністю послідовностей одна до одної у діапазоні 50-80 95 Промотори і перші екзони генів
МАСЕА демонструють значну варіабельність, вказуючи на те, що існування цього сімейства генів забезпечує експресію сполук з однією і тією самою функцією під різним транскрипційним контролем. Гени МАСЕА утворюють кластер на ділянці хромосоми Ха28. Вони задіяні у деяких спадкових порушеннях, таких як вроджений дискератоз. У цьому гені були виявлені щонайменше чотири варіанти одного й того самого білка. (відповідно до Кеїбед, Уиі 2008)
МАСЕА4, за описами, локалізується в цитоплазмі (Кіт еї аї., 2015). Однак забарвлення
МАСЕА4 було також виявлене у ядрах, з різним розподілом між ядром і цитоплазмою для високодиференційованих ракових пухлинах у порівнянні з менш диференційованими формами раку (Загсеміс єї аі!., 2003).
МАСЕА4 використовується як маркер чоловічих статевих клітин. Він не експресується у гоноцитах, але експресується у зародкових клітинах-попередниках і зрілих статевих клітинах (Мієснеї! еї аї., 2014).
МАСЕА4 є онкофетальним білком або раково-тестикулярним антигеном. Не існує чітких свідоцтв прямого пухлино-стимулюючого ефекту МАСЕА4. Результати одного з досліджень наводять на думку, що надмірна експресія МАСЕА4 прискорює ріст спонтанно трансформованих нормальних кератиноцитів ротової порожнини шляхом інгібування зупинки клітинного циклу та апоптозу (Впап сеї аї., 2012). Навпаки, інші звіти свідчать про пухлиносупресивний ефект МАСЕАХА іп міїго, оскільки надмірна експресія підвищує апоптоз і активність каспази-3, у той час як сайленсинг МАСЕ4 веде до зниження активності каспази-3 (РеїКеп еї аїЇ., 2006). Інші автори повідомляли про те, що С-кінцевому фрагменту МАСЕА4 властива проапоптотична активність іп міго (ЗакКигаї еї аї., 2004) і що він інгібує без'якірний ріст шляхом його взаємодії з онкобілком ганкірином (Мадао єї аї., 2003).
Існують поодинокі випадки асоціації з метастазуванням пухлин: експресія МАСЕА4 асоціювалася з метастазами у лімфатичні вузли при пласкоклітинній карциномі стравоходу (Еогопапіїага еї аї., 2011), з прогресуванням раку сечового міхура до м'язово-інвазивної форми (Вегдегоп еї а!., 2009) і з метастазами раку вульви у лімфатичний вузол (Вегїаї; еї а!., 2007).
Не існує чітких свідоцтв асоціації МАСЕАА4 зі стовбуроподібними раковими клітинами. Однак експресія МАСЕА4 була виявлена у клітинах побічної популяції з різних ліній ракових клітин, включаючи рак легенів, товстої кишки і молочної залози (Уатада еї аї., 2013), а також у зразках пухлин лімфоми Ходжкіна (ЗПпаїег еї аї., 2010). Більш того, були описані випадки присутності
МАСЕА4 у недиференційованих ембріональних стовбурових клітинах, а також у їх диференційованих похідних, клітинах тератокарциноми (І апізема еї а!., 2011).
Надмірна експресія МАСЕА4 при ракових захворюваннях -- експресія МАСЕА4 була описана у численних випадках різних видів раку. Докладну інформацію щодо конкретних видів раку надано у підрозділах нижче. У цьому розділі наведена лише деяка додаткова інформація стосовно тих видів раку, які не охоплені у окремому розділі, наведеному нижче.
У первинній меланомі експресію МАСЕАА4 виявили імуногістохімічними методами у 10-30 95 пухлин і аж до 44 95 віддалених метастазів (Ваїтом/ еї а!І., 2006; І ий еї аїЇ., 2004). Первинні меланоми слизової оболонки голови та шиї виявляють до 60 95 випадків позитивності щодо
МАСЕАХА за результатами забарвлювання (Ргазавд еї а!., 2004).
При раку сечового міхура МАСЕА4 спостерігався у 38 95 пухлин без інвазії у м'язову стінку, 48 95 пухлин м'язово-інвазивної форми, 60 9о карцином іп зйи і у 73 90 метастазів у лімфатичні вузли (Вегдегоп еї аїЇ., 2009). У іншому дослідженні описана експресія МАСЕА4 при раку сечового міхура з дещо нижчою частотою, з найвищою частотою у пласкоклітинних (25 із 55, 46
Фо) у порівнянні з адено- (4 із 15, 27 95), саркоматоїдними (4 із 14, 29 95), дрібноклітинними (5 із 20, 25 У) карциномами або карциномами перехідних клітин (281 із 1522, 19 95) (Коснег вї аї., 2002). При уротеліальній карциномі експресія МАСЕА4- спостерігалася, за даними імуногістохімії, у 64 95 випадків і, за даними ЗТ-ПЛР, у 5895 випадків (5Пагта еї аї!., 2006). Метод
ЗТ-ПЛР виявив МАСЕАХ у 40-60 95 зразків пласкоклітинної карциноми голови та шиї (СиПеї еї а!., 2011; 5ода еї аІ., 2013). Експресія МАСЕАЯ спостерігалася у 57 95 зразків пласкоклітинної карциноми порожнини рота (Мопіого еї аї., 2012; Кієз еї аІ., 2005). Експресія МАСЕА4 не була виявлена імуногістохімічними методами в жодному з 70 проаналізованих зразків доброякісних і злоякісних пухлин щитоподібної залози (Меїо еї аїЇ., 2011). Експресію МАСЕА4 спостерігали лише у класичній семіномі, але не у несеміноматозних герміногенних пухлинах яєчка (А!цргу еї а!., 2001; Воде еї а!., 2014). Експресію МАСЕАХА виявили у 14 95 (у 5 із 35 зразків) пухлин строми шлунково-кишкового тракту (Реге? еї аї., 2008).
ІРНК МАСЕА4 була виявлена у 28 95 (7 із 28) зразків дитячої медулобластоми, але імунореактивність спостерігалася лише у 4 95 (1 із 25) зразків (Оба-5Піпіо еї а!., 2008). В іншому дослідженні слабкий сигнал ІРНК МАСЕА4 був виявлений у 1895 (2 із 11) зразків медулобластоми (дасобрз еї а!., 2008). В одному з досліджень було встановлено, що МАСЕА4 експресується у 6095 зразків Т-клітинного лейкозу/І-клітинної лімфоми у дорослих (Мізпікамжа еї аІ., 2012). В іншому звіті описана набагато нижча частота експресії у 5 95 (2 із 38) зразків неходжкінської лімфоми і у 20-3095 зразків хвороби Ходжкіна. При лімфомі Ходжкіна клітини
Рід-Штернберга були найбільш інтенсивно забарвленими клітинами, у той час як клітини, що їх оточують, не були забарвлені (Спатрбозві еї - 22 - аіІ., 2000). Експресії МАСЕАА не було виявлено у 39 зразках множинної мієломи (Апагаде еї а!., 2008).
Імунореактивність МАСЕА4 вдалося виявити у 3395 випадків пласкоклітинної карциноми шийки матки (20 із 60) (Загсеміс еї аїЇ.,, 2003). Як було встановлено, експресія МАСЕА4 спостерігалася у 12 95 випадків ендометріоїдних аденокарцином, 63 95 випадків папілярних серозних карцином матки і 91 95 карциносарком матки, за даними імуногістохімії. Серед різних видів пухлин рівень експресії МАСЕА4 був найвищим у карциносаркомах (Кезпіск еї аї., 2002).
Забарвлення МАСЕА4, за даними імуногістохімії було неоднорідним, і лише частина позитивних пухлин експресує МАСЕАЯ4 у більш ніж 5095 клітин пухлини (КезпіскК еї аї., 2002;
Загсеміс еї аї., 2003). На відміну від великої кількості досліджень, у яких повідомлялося про експресію МАСЕА4 при різних видах раку, свідчення про асоціацію МАСЕДАДА4 з клінічним результатом і прогнозом є більш обмеженими. Однак у деяких публікаціях знайдена кореляція рівня експресії МАСЕА4 з клінічними показниками. При пласкоклітинній карциноми голови та шиї рівень експресії МАСЕА4 корелював зі зниженою загальною виживаністю і являв собою незалежний прогностичний індикатор несприятливого клінічного результату (Сийеї! еї аї., 2011).
При раку сечового міхура рівень експресії МАСЕА4 корелював із рецидивами і прогресуванням до м'язово-інвазивного раку (Вегдегоп еї аїЇ.,, 2009), і інтенсивне забарвлення МАСЕА4 асоціювалося зі зниженою виживаністю (Коспег еї аїЇ., 2002). При пухлинах строми шлунково- кишкового тракту рівень експресії МАСЕАА разом із іншими раково-тестикулярними антигенами корелював з рецидивами (Реге еї аІЇ., 2008), а також при раку вульви МАСЕДА4 частіше виявлявся у рецидивних пухлинах (Вега еї аїЇ.,, 2007). Свідоцтва асоціації рівня експресії
МАСЕАХА з пізніми стадіями розвитку пухлини містяться у деяких звітах, що стосуються різних видів раку: при злоякісній меланомі експресія МАСЕА4 підвищувалася з розвитком захворювання з 9 95 у первинних пухлинах до 44 95 у віддалених метастазах (Ваїгтом еї аї., 60 2006). При раку вульви - 23 - експресія МАСЕДА4 також частіше спостерігалася у пухлинах із метастазами у лімфатичні вузли (Веїай еї аїЇ., 2007). Більш того, експресія МАСЕА4 асоціювалася з пухлинами високого ступеню злоякісності або з пізньою стадією при ендометріальній карциномі (СпіїаІіе еї аЇ., 2005), пласкоклітинних карциномах шийки матки (Загсеміс ега!., 2003) і при раку сечового міхура (Вегдегоп еї аї., 2009; Коснег еї аї., 2002).
Очевидно, що МАСЕА4 експресується пухлинними клітинами, не існує свідоцтв його експресії у стромальних, васкулярних, імунних або інших пухлиноасоційованих клітинах. Більш того, експресія МАСЕА4 була також виявлена у культурах ліній пухлинних клітин, таких як лінії клітин раку шлунка (Гі еї аї., 1997), лінії клітин карциноми стравоходу (Тапака еї аї., 1997), лінії клітин карциноми підшлункової залози (КибизспокК еї аї., 2004) ії лінії клітин пласкоклітинної карциноми голови та шиї (Нагтапп еї а!., 2015).
Таблиця З
МАСЕАХА як загальна мішень для протиракових препаратів
Надмірна експресія при досліджуваний рак), про яку є відомості влітературіїд | 7
Експресія раковими стовбуровими клітинами.д /://777111Ї1О "Роль у проходженні клітин через клітинний циклі у проліферації пухлинних клітин! (3 |/
Участьуінвазії, міграції метастазуванніпухлин.д////////1Ї11СсС2С оЗв'язокізпов'язаними зраком сигнальними шляхами!.д /-/:/::///Ї1ССсС1С
Антиапоптотичніефекти д/с (Проангіогенніефекти/неоваскуляризаця.д -:11Ї111СсС1С (Загальнамішеньдля протиракових препаратів./-/./:/|///./:/;О//;бСС:(/:///Ї. ССС 1 тТаг - трансформуючий фактор росту; РІЗК - фосфатидилінозитид З-кінази; р53 - клітинний пухлинний антиген ро3; ЕСЕК - рецептор епітеліального фактору росту; ЕОГ2 - рецептор фактора 2 росту фібробластів; М/пі - М/пі / бета-катеніновий шлях (ембріогенез);
Ваз - протоонкоген саркоми щурів; МЕ-КВ - ядерний фактор каппа В (фактор транскрипції еукаріот) 2 ЦП - цитоплазматична; З ПК - пухлинні клітини МАСЕАА як терапевтична мішень -- мішень для імунотерапії (вакцини, ад'юванти, САК)
Двадцяти пацієнтам із поширеним раком стравоходу, шлунка або легенів вводили вакцину на основі МАСЕАХЯ, яка містить 300 мкг білка, підшкірно, раз на 2 тижні, у шести дозах. Із 15 пацієнтів, які завершили один цикл вакцинації, чотири пацієнти показали МАСЕА4-специфічну гуморальну відповідь, і ці пацієнти показали довшу загальну виживаність, ніж пацієнти без відповіді антитіл. СО4 ії СО8Т-клітинні відповіді спостерігалися у трьох і шести пацієнтів відповідно, і пацієнти з індукцією МАСЕА4-специфічних ІФН-гамма-продукуючих СО8Т-клітин, але не СОВ4Т-клітин, мали довшу виживаність, ніж пацієнти без індукції (Зайо еї а!., 2014).
Існує опис випадку захворювання на рак товстої кишки з метастазами у легені, коли хворого лікували пептидом -- продуктом злиття МАСЕ-А4-Н/К-НЕЇ Р (який складається з МАСЕ-А4(278-- 299)-хелперного епітопу, з'єднаного гліциновим лінкером із МАСЕ-А4(143-154)-кілерним епітопом) у комбінації з ОК432 і монтанідом. Лікування індукувало МАСЕА4-специфічні імунні відповіді Т-хелперів типу 1 ї ЦТЛ і продукування МАСЕА4-специфічного до. Ріст пухлини і та вміст маркера пухлини-раковоембріонального антигена знизилися, відповідно до остаточного діагнозу (ТаКапазбвпі еї аї., 2012).
У клінічному випробуванні фази | досліджувалося адоптивне перенесення аутологічних генетично модифікованих ЦТЛ, які експресують ТКР і є реактивними відносно МАСЕАЯ (143- 151), зв'язаних із НІ А-А"24:02, у пацієнтів із раком стравоходу. Пацієнти отримували ТКР- трансдуковані лімфоцити один раз без прекондиціювання, з подальшими підшкірними імунізацями пептидом МАСЕА4 після 2 і 4 тижнів. Об'єктивної регресії пухлини не спостерігалося, можливо, внаслідок відсутності процедури лімфодеплеції і введення ІЛ2 (Кадеуата еї а!., 2015). Доклінічні дослідження на мишах продемонстрували, що перенесені Т- клітини інгібують ріст ліній пухлинних клітин, що експресують МАСЕА4, які були прищеплені миші, ії що додаткова вакцинація пептидами підвищує цю протипухлинну активність (ЗпігакКига еї а!., 2012).
Націлювання на МАСЕА4 шляхом адоптивного перенесення ЦТЛ пропонується як варіант лікування ЕВМ-негативних випадків лімфоми Ходжкіна та неходжкінської лімфоми.
Описувалося, що введені ЦТЛ, націлені на пептиди, отримані з ЕВУ, індукують повну ремісію у
ЕВМ(ї) пацієнтів із лімфомою. Отже, націлювання на інші антигени, які експресуються лімфомою, включаючи МАСЕАЯ4, досліджується як можливий варіант лікування (Стги 6ї аї., 2011; Сегдетапп еї аї., 2011).
У декількох дослідженнях було продемонстровано отримання МАСЕА4- специфічних СО4()
Т-клітин від здорових донорів і хворих на рак пацієнтів після інкубації з аутологічними антиген- презентуючими клітинами, навантаженими пулами пептидів, що перекриваються (Сезвзоп еї аї., 2011; Сегдетапп еї а!., 2011; ОнкКиті еї а!., 2009).
МАС-003, тобто КМ ЕНММАМ (5ЕО ІО МО: 1), є НГА-Ах0201-рестриктованим епітопом Т- лімфоцитів (ЦТЛ), сенсибілізованих до МАСЕА4 (амінокислоти 286-294) (діа еї а. 2010; Ми еї аї. 2011), вміст яких таким чином включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті. В одному з аспектів, МАС-003 продукує пептид-специфічні ЦТЛ як іп мійго із НІ А-Ах0201- позитивних МКПК, так і у НГА-Ах0201/Кр трансгенних мишей. В іншому аспекті індуковані ЦТЛ спричиняють лізис клітинімішеней у обмежений за НІ А-Ак«0201 спосіб, демонструючи, що МАО- 003 є рестриктованим за НІ А-Ах0201епітопом ЦТЛ і що він служить мішенню для терапевтичної протипухлинної вакцинації (Ла еї аїЇ. 2010), вміст якої таким чином включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті.
Крім цього, стандартна база даних ЗУЕРЕЇТНІ (Катітепзее еї аї., 1997; Каттепвзее еї аї., 1999) прогнозує зв'язування МАС-003 з А"02:01 з абсолютним балом 25 і відносною оцінкою 0,69. Автори цього винаходу підтвердили, що 10095 ідентифікацій здійснено на основі зв'язування МАС-003 з А"02-позитивними зразками.
Таблиця 4
Презентація МАС-003 у нормальних тканинах і ракових зразках
Нормальнітканини.д | 0із245 |Й.77777777171171-11111111-
МЕЛ 77777771 Ї711033 17777171 ббеюр//7/////
РЯ 77777771 Ї112і320 17777771 4бею? 7777777 | 0000
Надмірна презентація або специфічна презентація ТАА на пухлинних клітинах у порівнянні з нормальними клітинами є достатньою для можливості його використання в імунотерапії, а деякі пептиди є пухлино-специфічними незважаючи на те, що їхній вихідний білок зустрічається також у нормальних тканинах. Все ж, отримання профілю експресії ІРНК додає додатковий рівень безпеки у виборі пептидних мішеней для імунотерапії. Це особливо важливо для варіантів терапії з високим ризиком для безпеки, таких як ТКР із дозрілою афінністю, де ідеальний пептид буде отриманий з білка, унікального для пухлини і який не виявлений у нормальних тканинах.
Зразки тканин, видалені хірургічним шляхом, були придбані у зазначених вище джерел після одержання письмової інформованої згоди від кожного пацієнта. Зразки пухлинної тканини були миттєво заморожені безпосередньо після хірургічної операції та пізніше гомогенізовані з використанням ступки та товкача під рідким азотом. Тотальна РНК була приготована з цих зразків з використанням реактиву ТКІ (Атбріоп, Дармштадт, Німеччина), з наступним очищенням за допомогою КМеазу (ОІАСЕМ, Хільден, Німеччина); обидві методики виконувались за протоколом виробника.
Аналіз генної експресії зразків РНК пухлинних і нормальних тканин був виконаний за методикою секвенування "наступного покоління" (КМАвзед) компанією Себатї (Тюбінген,
Німеччина). Стисло, бібліотеки секвенування готують з використанням набору реагентів ПШитіпа
Нізед м4 відповідно до протоколу виробника (Шитіпа Іпс., Сан-Дієго, Каліфорнія, США), який включає РНК- фрагментацію, конверсію у кКДНК і додавання адаптерів секвенування. Бібліотеки,
отримані із багатьох зразків, змішували у еквімолярних співвідношеннях і секвенували на секвенаторі Шитіпа Нізед 2500 відповідно до інструкцій виробника, виконуючи зчитування 50 п. н. з одного кінця. Оброблені зчитування картували на геном людини (СКСПЗ38) з використанням програми ЗТАК. Дані з експресії отримані на рівні транскриптів у вигляді КРКМ (кількість зчитувань на кілобазу, у перерахунку на мільйон картованих зчитувань, отримана за допомогою програми СийіпКк5) і на рівні екзонів (загальна кількість зчитувань, отримана за допомогою програми Веайооі5), на основі ідентифікації за базою даних епзетрі щодо послідовностей (Епзетбрі/7). Зчитування за екзонами нормалізують за довжиною екзону і розміром вирівнювання для отримання значень КРКМ.
У Таблицях 5-7 наведені дані КМАзед (бали експресії) для експресії МАС-003 при різних видах раку.
Таблиця 5
ЕМАЗеад, бал 1 ехопосоге ехопосоге
РЯ /77777777/171717171717156,60 | 77711 18645 | 1844 17775774
Таблиця 6
ЕМАЗед, бал З ехопосоге ехопосоге
РЯ /777777717/7171717171161259.7. | 333.74 | 333,69 | 44729 9 Щ
Таблиця 7
Експресія на пухлині 27242 317034 593984
РЯ 77777779 |17771711173М6777717717171113ивб17111 713720 пБ 77777777 1771111117100077777 | ..7711.000 1. 000 11771001 2 пНДРЛ 7 177171717111925 |. ЮюЙ009 7.7.7 .009.77.717 2258.2щЩщ Р
Ннкк о 77777717777171717171001.....Ї1 0001... 00017001 2 шщ
На відміну від великої кількості досліджень, у яких повідомлялося про експресію МАСЕАДА при різних видах раку, свідчення про асоціацію МАСЕАХЯ з клінічним результатом і прогнозом є більш обмеженими. Однак у деяких публікаціях знайдена кореляція рівня експресії МАСЕАА з клінічними показниками. При пласкоклітинній карциномі голови та шиї рівень експресії МАСЕАД.4 корелював зі зниженою загальною виживаністю і являв собою незалежний прогностичний індикатор несприятливого клінічного результату (Сипйеї еї аї., 2011). Була виявлена зворотна кореляція між рівнем експресії МАСЕ-А4 і виживанням пацієнтів при таких ракових захворюваннях на пізніх стадіях як НДРЛ (ХУовпіаа еї аї., 2006; 5Підетаїйби еї аї., 2010) і рак яєчника (Хакігемісй еї аї., 2003). При раку сечового міхура рівень експресії МАСЕА4 корелював із рецидивами і прогресуванням до м'язово-інвазивного раку (Вегдегоп еї аї., 2009), а інтенсивне забарвлення МАСЕА4 асоціювалося зі зниженою виживаністю (Коспег еї аї., 2002). При пухлинах строми шлунково-кишкового тракту рівень експресії МАСЕА4 разом із іншими раковотестикулярними антигенами корелював з рецидивами (Реге? еї аї., 2008), а також при раку вульви МАСЕАА частіше виявлявся у рецидивних пухлинах (Вегїаїї еї а!., 2007).
У дослідженні серозного раку яєчника високого ступеня злоякісності у межах Атласу ракового генома (ТСОСА) рівень експресії МАСЕА8, нижчий за медіану, асоціювався з підвищеним на 11,4 місяця РЕ5 (виживання без прогресування), це було найнадійнішим ефектом, який можна перевірити. Високий рівень експресії МАСЕ Ав8 асоціювався з гіршим РЕ5 у пацієнтів з пухлинами з високим рівнем СОЗ, що потенційно свідчить про імуносупресивну роль МАСЕАВ, яка виникає шляхом активації імуносупресивних регуляторних клітин Тгед (Епд еїа!., 2015).
Групи пацієнтів із раком товстої кишки з високим ризиком і низьким ризиком розрізнялися за значеннями восьми біомаркерів (2871832, ОК5184, ССІ 8, ТМЕРЕ2, 5АЇ І 3, СРБ5МІ1, МАСЕАВ і
ЗАГ І 1), які були джерелом рекомендації з вибору індивідуального лікування (2Папо еї аї., 2015)
Повідомлялося, що в експериментах із клітинними лініями пласкоклітинної карциноми людини МАСЕ-А5 і -АВ служили негативними факторами передбачення результатів лікування антитілами проти рецептора ЕСЕК із застосуванням панітумумабу (Наптапп еї аї., 2014).
Свідоцтва асоціації рівня експресії МАСЕАХ з пізніми стадіями розвитку пухлини містяться у деяких звітах, що стосуються різних видів раку: при злоякісній меланомі експресія МАСЕАД4 підвищувалася з розвитком захворювання з 995 у первинних пухлинах до 4495 у віддалених метастазах (Ваггом/ еї аї.,, 2006). При раку вульви експресія МАСЕА4 також частіше спостерігалася у пухлинах із метастазами у лімфатичні вузли (Вегїаїї еї аї., 2007). Більш того, експресія МАСЕА4 асоціювалася з пухлинами високого ступеню злоякісності або з пізньою стадією при ендометріальній карциномі (Спіаїйе еї а!., 2005), пласкоклітинних карциномах шийки матки (Загсеміс еї аї., 2003) і при раку сечового міхура (Вегдегоп еї аї!., 2009; Коснег еї аї., 2002).
У втіленні термін "нуклеотидна послідовність" стосується гетерополімеру дезоксирибонуклеотидів.
Нуклеотидна послідовність, що кодує конкретний пептид, олігопептид або поліпептид, може зустрічатися в природі або може бути сконструйована синтетично. Загалом, сегменти ДНК, які кодують пептиди, поліпептиди та білки за цим описом, зібрані з фрагментів кКДНК ії коротких олігонуклеотидних лінкерів або з серії олігонулеотидів з утворенням синтетичного гена, що здатний експресуватися в рекомбінантній транскрипційній одиниці, що містить регуляторні елементи, отримані з оперона мікроорганізму або вірусу.
Термін "нуклеотид, що кодує пептид" в контексті цього винаходу означає нуклеотидну послідовність, що кодує пептид, включаючи штучні (створені руками людини) старт- і стоп- кодони, сумісні з біологічною системою, якою ця послідовність буде експресуватися, наприклад, з дендритними клітинами або іншою системою клітин, застосовних для отримання ТКР.
Термін "нуклеотид, що кодує білок ТКР" в контексті цього винаходу означає нуклеотидну послідовність, що кодує білок ТКР, включаючи штучні (створені руками людини) старт- і стоп- кодони, сумісні з біологічною системою, якою ця послідовність буде експресуватися, наприклад, з Т-клітинами або іншою системою клітин, застосовних для отримання ТКР.
Для цілей цього винаходу посилання на послідовність нуклеїнової кислоти означає як одноланцюгову, так і дволанцюгову нуклеїнову кислоту. Отже, наприклад, для ДНК, конкретна послідовність, якщо контекст на вказує на інше, відноситься до одноланцюгової ДНК такої послідовності, дуплекса такої послідовності з її комплементом (дволанцюгова ДНК) і комплементу такої послідовності.
Термін "кодуюча ділянка" відноситься до тієї частини гена, яка або природно, або нормально кодує продукт експресії цього гена в його природному геномному оточенні, тобто до ділянки, що кодує іп мімо природний продукт експресії гена.
Кодуюча ділянка може бути ділянкою немутованого ("нормального"), мутованого або зміненого гена, або навіть ділянкою послідовності ДНК, або гена, повністю синтезованого в лабораторії з використанням методів, добре відомих фахівцям у галузі синтезу ДНК.
Термін "продукт експресії" означає поліпептид або білок, котрий є природним трансляційним продуктом гена та будь-якої нуклеїново-кислотної послідовності, що кодує еквіваленти, які є результатом виродження генетичного коду, і, таким чином, кодує ту ж амінокислоту (ті ж амінокислоти).
Термін "фрагмент", стосовно кодуючої послідовності, означає частину ДНК, яка містить менш ніж повну кодуючу ділянку, і продукт експресії якої зберігає по суті ту ж біологічну функцію чи активність, що й продукт експресії повної кодуючої ділянки.
Термін "сегмент ДНК" відноситься до полімеру ДНК у формі окремого фрагмента чи як компонент більшої конструкції ДНК, що одержаний з ДНК, виділеної принаймні один раз по суті в чистій формі, тобто без забруднюючих ендогенних матеріалів та в кількості чи концентрації, яка дає змогу ідентифікувати, виконувати маніпуляції та відновлювати сегмент і його складові нуклеотидні послідовності за допомогою стандартних біохімічних методів, наприклад, з використанням вектора клонування. Такі сегменти надаються у формі відкритої рамки зчитування, без порушень внутрішніми нетрансльованими послідовностями, чи інтронів, які зазвичай присутні в еукаріотичних генах. Послідовності нетрансльованих ДНК можуть бути присутні за відкритою рамкою зчитування, де вони не заважають маніпуляціям або експресії кодуючих ділянок.
Термін "праймер" означає коротку нуклеїново-кислотну послідовність, котра може бути спарена з одним ланцюгом ДНК та надає вільний З'ОН-кінець, на якому ДНК-полімераза починає синтез дезоксирибонуклеотидного ланцюга.
Термін "промотор" означає ділянку ДНК, яка бере участь у зв'язуванні РНК-полімерази для ініціації транскрипції.
Термін "виділений" означає, що матеріал видаляється зі свого первісного середовища (наприклад, природного середовища, якщо він має природне походження). Наприклад, існуючий у природі полінуклеотид чи поліпептид, присутній у живих тваринах, не є виділеним, але той самий полінуклеотид чи поліпептид, відокремлений від якихось чи всіх співіснуючих матеріалів в природній системі, є виділеним. В одному аспекті такі полінуклеотиди є часткою вектора, і (або) такі полінуклеотиди чи поліпептиди є частиною композиції і все ж таки є виділеними, якщо такий вектор чи композиція не є частиною свого природного середовища.
Ці полінуклеотиди та рекомбінантні чи імуногенні поліпептиди, розкриті відповідно до цього опису, також можуть бути в "очищеній" формі. Термін "очищений" не вимагає абсолютної чистоти; скоріше він має відносне значення та може включати препарати високого ступеню очищення або препарати, які тільки частково очищені, в тому сенсі, як спеціалісти в цій галузі розуміють такі терміни. Наприклад, окремі клони, виділені з бібліотеки КкДНК, були стандартним чином очищені до електрофоретичної однорідності. Очищення вихідного матеріалу чи природного матеріалу принаймні на порядок величини, переважно на два-три порядки, та більш переважно, на чотири-п'ять порядків величини, чітко передбачається в цьому винаході. Крім того, заявлений поліпептид, який має чистоту переважно 99,999, або принаймні 99,99 95 чи 60 99,9 95 і навіть бажано 99 95 за масою чи більше, також чітко пропонується у винаході.
Нуклеїнові кислоти та поліпептиди як продукти експресії, що розкриваються відповідно до цього опису, а також вектори експресії, які містять такі нуклеїнові кислоти і (або) такі поліпептиди, можуть бути в "збагаченій формі". Термін "збагачений" в тому виді, в якому він використовується тут, означає, що концентрація матеріалу принаймні приблизно в 2, 5, 10, 100 або 1000 разів перевищує його природну концентрацію (наприклад), бажано 0,01 95, за масою, принаймні краще приблизно 0,1 95 за масою. Також маються на увазі збагачені препарати приблизно в 0,5 95, 1 У, 5 У5, 10 95 та 20 95 за масою. Послідовності, конструкції, вектори, клони та інші матеріали, які включені у цей опис, можуть, що більш сприятливо, бути у збагаченій чи виділений формі. Термін "активний фрагмент" означає фрагмент, зазвичай пептиду, поліпептиду або нуклеїново-кислотної послідовності, що генерує імунну реакцію (тобто має імуногенну активність) при введенні індивідуально чи, необов'язково, з прийнятним ад'ювантом або у векторі, тварині, наприклад, ссавцю, такому як кролик чи миша, і також включаючи людину, до того ж така імунна реакція має вид стимуляції Т-клітинної відповіді у тварини- реципієнта, такої як людина. Альтернативно, "активний фрагмент" також може використовуватись для індукції Т-клітинної відповіді іп міїго.
В цьому винаході терміни "частка", "сегмент" і "фрагмент", якщо вони використовуються по відношенню до поліпептидів, означають безперервну послідовність залишків, таких як амінокислотні залишки, причому ця послідовність утворює підгрупу більшої послідовності.
Наприклад, якщо поліпептид був підданий обробці будь-якою з типових ендопептидаз, таких як трипсин або хімотрипсин, олігопептиди, одержані в результаті такої обробки, будуть представляти частки, сегменти чи фрагменти початкового поліпептиду. Якщо такі терміни використовуються стосовно полінуклеотидів, вони означають продукти, одержані після обробки згаданих полінуклеотидів будь-якою з типових ендонуклеаз.
Відповідно до цього опису, термін "відсоткова ідентичність" або "відсоток ідентичності" відносно послідовності означає, що послідовність порівнюється із заявленою або описаною послідовністю після вирівнювання послідовності, яка порівнюється ("Послідовність, що порівнюється"), з описаною або заявленою послідовністю ("Контрольна послідовність").
Відсоткова ідентичність визначається відповідно до наведеної нижче формули:
Відсоткова ідентичність - 100 (1 -(С/А)) де С - кількість відмінностей між Контрольною послідовністю та Послідовністю, що порівнюється, на довжині вирівнювання між Контрольною послідовністю та Послідовністю, що порівнюється, де () кожна основа чи амінокислота в Контрольній послідовності, котра не має відповідної вирівняної основи чи амінокислоти у Послідовності, що порівнюється, і (ї) кожний розрив у Контрольній послідовності та (ії) кожна вирівняна основа чи амінокислота в Контрольній послідовності, котра не має відповідної вирівняної основи чи амінокислоти у Послідовності, що порівнюється, становить відмінність, і (м) вирівнювання повинне починатися з позиції 1 вирівняних послідовностей; і К є числом основ або амінокислот у Контрольній послідовності по довжині вирівнювання з
Послідовністю, що порівнюється, причому будь-який розрив, створений у Контрольній послідовності, також вважається основою або амінокислотою.
Якщо існує вирівнювання між Послідовністю, що порівнюється, та Контрольною послідовністю, для якої відсоткова ідентичність, що розрахована вище, є приблизно рівною чи більшою, ніж зазначена мінімальна Відсоткова ідентичність, то Послідовність, що порівнюється, має зазначену мінімальну відсоткову ідентичність до Контрольної послідовності, хоча можуть існувати вирівнювання, в яких розрахована, як описано вище, Відсоткова ідентичність є меншою, ніж зазначена Відсоткова ідентичність.
Як згадано вище, таким чином, цей опис стосується пептиду, що містить послідовність, вибрану з групи від 5ХЕО ІЮО МО: 1 до ЗЕО ІО МО: 24, або варіанту його послідовності, який на 85 95 гомологічний послідовності від зЗЕО ІО МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 24, або його варіанту, який індукує перехресну реакцію Т-клітин зі згаданим пептидом. Пептиди за описом здатні зв'язуватися з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини | класу, або подовжені версії згаданих пептидів - з молекулою ІЇ класу.
У цьому описі термін "гомологічний" означає ступінь ідентичності (див. "Відсоткова ідентичність" вище) послідовностей двох амінокислотних послідовностей, тобто пептидних або поліпептидних послідовностей. Згадана вище "гомологія" визначається порівнянням двох послідовностей, що були вирівняні в оптимальних умовах щодо послідовностей, які порівнюються. Таку гомологічність послідовностей можна розрахувати, створивши 60 вирівнювання за допомогою, наприклад, алгоритму СіивіаіМуУ. Загальнодоступне програмне забезпечення для аналізу послідовностей, більш конкретно, Месіог МТІ, СЕМЕТУХ або інші інструменти можна знайти у базах даних у вільному доступі.
Фахівець у цій галузі в змозі оцінити, чи будуть Т-клітини, індуковані варіантом конкретного пептиду, вступати в перехресну реакцію із самим пептидом (Аррау еї аї., 2006; Соіотрейці еї аї., 2006; опо еї а!., 2001; 7агетрва еї аї., 1997).
Під терміном "варіант" даної амінокислотної послідовності автори винаходу мають на увазі, що бокові ланцюги, наприклад, одного чи двох амінокислотних залишків змінюються (зокрема, шляхом заміни їх боковим ланцюгом іншого природно існуючого амінокислотного залишку чи якимось іншим боковим ланцюгом) таким чином, що пептид все ще здатний зв'язуватися з молекулою НІА, по суті, у такий же спосіб, як і пептид, що складається з даної амінокислотної послідовності від 5ЕО ІЮ МО:1 до 5ЕО ІЮО МО:24. Наприклад, пептид може бути модифікований так, що він буде принаймні зберігати, чи навіть поліпшувати здатність взаємодіяти та зв'язуватися зі зв'язувальною щілиною прийнятної молекули МНС, такої як НІ А-А"02 або -ОК, і у такий спосіб принаймні зберігати чи навіть поліпшувати здатність зв'язуватися з ТКР активованих Т-клітин. Аналогічно, білок ТКР може бути модифікований так, що він буде принаймні зберігати, чи навіть поліпшувати здатність взаємодіяти та зв'язуватися з прийнятним комплексом молекула МНС (така як НІ А-А"02 або -ОР)УКМІ ЕНУМАМ (5ЕО ІО МО: 1), і у такий спосіб принаймні зберігати чи навіть поліпшувати здатність активувати Т-клітини.
Ці Т-клітини можуть згодом вступати в перехресну реакцію із клітинами і знищувати клітини, які експресують поліпептид, що містить природну амінокислотну послідовність спорідненого пептиду, такого як КМГЕНММРМ (5ЕО ІО МО'1), як визначено в аспектах цього опису. Як можна дізнатися з наукових публікацій і баз даних (Каттепвзеєе еї аї., 1999; соакіп еї а!., 1997), окремі позиції пептидів, що зв'язують НІ А, є типово якірними залишками, які формують ключову послідовність, що відповідає зв'язувальному мотиву рецептора НІА, який визначається полярністю, електрофізичними, гідрофобними властивостями і просторовою структурою поліпептидних ланцюгів, що утворюють зв'язувальну щілину. Отже, фахівець у цій галузі зможе модифікувати амінокислотні послідовності від ЗЕО ОО МО: 1 до 5ЕО ІЮ МО: 24, зберігаючи відомі якірні залишки, і буде здатний визначити, чи зберігають такі варіанти здатність зв'язувати комплекси молекули МНС І або ІЇ класу/км ЕНММАКМ (5ЕО ІО МО: 1). Варіанти цього опису зберігають здатність зв'язувати комплекси молекули МНС І або ІЇ класу/кМ ЕНУМАМ (5ЕО І
МО: 1). Т-клітини, які експресують варіанти за цим описом, можуть згодом знищувати клітини, які експресують поліпептид, що містить природну амінокислотну послідовність спорідненого пептиду, такого як КМГЕНУМЕМ (ЗЕО ІО МО: 1).
Первісні (немодифіковані) пептиди або білки ТКР, що розкриваються в цьому документі, можуть модифікуватися заміщенням одного чи кількох залишків на різних, можливо, селективних, ділянках пептидного ланцюга, якщо не зазначено інакше. Переважно, щоб ці заміщення знаходилися на кінці амінокислотного ланцюга згаданого пептиду. У випадку білків
ТКР переважно, щоб ці заміщення знаходилися у варіабельних доменах альфа-ланцюга ТКР і бета-ланцюга ТКР. Такі заміщення можуть бути консервативного характеру, наприклад, коли одна амінокислота замінюється амінокислотою подібної структури та характеристик, наприклад, коли гідрофобна амінокислота замінюється іншою гідрофобною амінокислотою. Навіть більш консервативною буде заміна амінокислот такого ж чи подібного розміру та хімічного характеру, наприклад, коли лейцин замінюється на ізолейцин. В дослідженнях варіацій послідовностей в сімействах природних гомологічних білків певні амінокислотні заміщення допускаються частіше, ніж інші, ї вони часто демонструють кореляцію зі схожістю за розміром, зарядом, полярністю та гідрофобністю між первісною амінокислотою та її заміною, і це є основою для визначення "консервативних заміщень".
Консервативні заміщення визначаються в цьому документі як обмін в межах однієї з наведених нижче п'яти груп: група 1 - малі аліфатичні, неполярні чи слабо полярні залишки (Аа, 5ег, ТНг, Рго, Су); група 2 - полярні, негативно заряджені залишки та їх аміди (Ар, Авп,
Сім, СІп); група З - полярні, позитивно заряджені залишки (Ні, Аго, Гуз); група 4 - великі аліфатичні неполярні залишки (Меї, Гей, Пе, Маї, Сувз); та група 5 - великі ароматичні залишки (Ре, Тут, Гр).
Менш консервативні заміщення можуть включати заміну однієї амінокислоти іншою, яка має подібні характеристики, але дещо відрізняється за розміром, наприклад, заміна аланіну залишком ізолейцину. Високо-неконсервативні заміни можуть включати заміщення кислої амінокислоти полярною, або навіть такою, що є основною за своїм характером. Такі "радикальні" заміщення не можуть, однак, відхилятись як потенційно неефективні, оскільки їх хімічні наслідки не є повністю прогнозованими, та радикальні заміщення також можуть несподівано призвести до сприятливих ефектів, які неможливо передбачити за простими хімічними принципами.
Звичайно, такі заміщення можуть включати структури, що відрізняються від звичайних |І- амінокислот. Отже, Ю-амінокислоти можуть заміщуватися І-амінокислотами, котрі зазвичай виявляються в антигенних пептидах цього опису та все ж охоплюються розкриттям в ньому.
Крім того, нестандартні амінокислоти (тобто інші, ніж стандартні амінокислоти природних білків), також можуть використовуватись для заміщення з метою отримання імуногенів та імуногенних поліпептидів відповідно до цього опису.
Якщо виявляється, що заміщення в більш ніж одній позиції приводять до утворення пептиду по суті з еквівалентною чи більшою антигенною активністю, як визначено нижче, тоді комбінації цих заміщень будуть досліджуватись з метою визначення, чи мають комбіновані заміщення додатковий чи синергічний вплив на антигенність пептиду. Як правило, в пептиді замінюються одночасно не більш ніж 4 позиції.
Пептид, що по суті складається з амінокислотної послідовності як зазначено у цьому документі, може мати одну або дві неякірні амінокислоти (див. нижче пояснення щодо якірного мотиву), що були замінені без того, щоб здатність пептиду зв'язуватись з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини І або ІІ класу суттєво змінилася або піддалася негативному впливу у порівнянні з немодифікованим пептидом. У іншому втіленні, у пептиді, що складається або по суті складається з цієї амінокислотної послідовності як зазначено у цьому документі, одна або дві амінокислоти можуть бути замінені партнерами по консервативній заміні (також див. нижче у цьому документі) без того, щоб здатність пептиду зв'язуватись з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини І або ІІ класу суттєво змінилася або піддалася негативному впливу у порівнянні з немодифікованим пептидом.
Ті амінокислотні залишки, що не є суттєвими для взаємодії з ТКР, можуть бути модифіковані шляхом заміни іншою амінокислотою, введення якої не має суттєвого впливу на реактивність Т- клітин та не виключає зв'язування із відповідним МНС. Отже, за винятком зазначеної умови, пептид за описом може бути будь-яким пептидом (до цього терміну автори винаходу відносять олігопептид чи поліпептид), який включає амінокислотні послідовності або їхню частину чи її варіант, як він є.
Зо
Таблиця 9
Варіанти пептидів за цим винаходом ..... Позиця | 71 | 2 | з | 4 | 5 | 6 | 7 | в | 5
БЗЕОІЮМОлЛ-ї3 77777777 / |К ЇМ 0 ЕЕ |н ЇМ М (в 3
ГГ м ГГ ГГ 1 її її м - ГГ ГГ 1 1 її м СГ ГГ 1 1 1 п
М длА ЇЇ Г7Ї17171717ї11
Варіанти У ТА 1 17221200
М длА Її ЇЇ Її її 1 ЇЇ с-г
М длА Її ГГ 717171 гг 1111111 м 17 7Г717Г17171171711171117171111сА м 111111
Більш довгі (подовжені) пептиди також можуть бути придатними. Можливо, що хоча зазвичай фактичні епітопи є залишками, які не мають значного впливу на протеолітичне розщеплення, епітопи МНС | класу необхідні для презентації фактичного епітопу під час процесингу.
Пептиди за цим описом можуть бути подовжені на сегмент довжиною аж до чотирьох амінокислот, тобто 1, 2, З або 4 амінокислоти можуть бути додані до будь-якого кінця у будь-якій комбінації, довжиною від 8 до 11 амінокислот, і їх утворюють шляхом процесингу з більш довгих пептидів чи білків, які включають фактичний епітоп. Бажано, щоби бокові залишки були у співвідношенні між 4:0 ї 0:4. Комбінації подовжень за цим описом можуть бути проілюстровані у
Таблиці 10.
Таблиця 10
Комбінації подовжень у пептидах за цим описом 4 17111110 0 | Об, абої,абог,абоЗ, або4 4 17111110 0 | Об, абої,абог,абоЗ, або4
Амінокислотами для подовжень/елонгацій можуть бути пептиди вихідної послідовності білка або будь-яка інша амінокислота. Подовження може використовуватися для підвищення стабільності або розчинності пептидів.
Отже, епітопи відповідно цього опису можуть бути ідентичними природним пухлино- асоційованим та пухлино-специфічним епітопам або можуть включати епітопи, які відрізняються не більше ніж на чотири залишки від контрольного пептиду, за умови, що вони мають по суті ідентичну антигенну активність.
У альтернативному втіленні пептид є подовженим з будь-якого або з обох боків на більш ніж 4 амінокислоти, переважно до загальної довжини аж до 30 амінокислот. Це може привести до утворення пептидів, що зв'язуються з молекулами МН ІІ класу. Зв'язування з молекулами МНС
ІЇ класу може бути перевірено методами, відомими в цій галузі.
Відповідно, за цим описом також пропонуються пептидні епітопи і епітопи пептидних варіантів, що зв'язуються з молекулами МНС І класу, де згаданий пептид або його варіант має загальну довжину від 8 до 100, переважно від 8 до 30, та найбільш переважно від 8 до 14, а саме 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 амінокислот, а у випадку подовжених пептидів, що зв'язуються з молекулами НГА ІІ класу, вони можуть також досягати довжини 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 або 22 амінокислоти.
Зрозуміло, що пептид або його варіант за цим описом здатний зв'язуватися з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини І або ІІ класу. Зв'язування пептиду або його варіанта з комплексом МНС може бути досліджено методами, відомими в цій галузі.
Переважно, коли Т-клітини, специфічні по відношенню до пептиду за цим описом, досліджують у порівнянні із заміщеними пептидами, причому концентрація пептиду, за якої заміщені пептиди досягають половини максимального росту лізису відносно фонових значень, є не більше ніж 1 мМ, переважно не більше ніж 1 мкМ, ще більш переважно не більше ніж приблизно 1 НМ, ї ще більш переважно не більше ніж приблизно 100 пМ, і найбільш переважно не більше ніж приблизно 10 пМ. Переважно також, щоб заміщений пептид розпізнавався Т- клітинами, отриманими від більш ніж однієї особи, принаймні двох, і більш переважно трьох осіб.
Підсилення афінності пухлино-специфічних ТКР та її застосування грунтується на існуванні "вікна" для оптимальної афінності ТКР. Існування такого вікна базується на спостереженнях, що
ТКР, специфічні до патогенів, рестриктованих за молекулами НІ А-А2, мають значення КО, які, як правило, приблизно у 10 разів нижчі, якщо їх порівняти з ТКР, специфічних до "своїх" власних антигенів (аутоантигенів), рестриктованих за молекулами НІ А-А2 (Аїекзіс еї аї. 2012; Кипеп еї а. 2013). Зараз відомо, що хоча пухлинні антигени мають потенціал ставати імуногенними, оскільки пухлини виникають із власних клітин індивідуума, тільки мутовані білки або білки зі зміненою трансляційною модифікацією будуть сприйматися імунною системою як чужорідні.
Антигени, які мають підвищену активність або надмірно експресуються (так звані аутоантигени), зовсім необов'язково викликають функціональну імунну відповідь на пухлину. Т-клітини, що експресують ТКР, які є високоактивними по відношенню до цих антигенів, будуть піддаватися негативному відбору у тимусі у процесі, відомому як центральна толерантність (Хіпод еї аї!. 2012;
Киеїйа еї а). 2014; ЗНагре еї а). 2015), що означає, що залишаться лише Т-клітини з низькоафінними ТКР до аутоантигенів. Таким чином, афінність ТКР або їх варіантів за цим описом до МАС-003 була підвищена методами, добре відомими фахівцям у цій галузі, як описано нижче. "Фармацевтична композиція" є переважно композицією, прийнятною для введення людині у медичній установі. Переважно, фармацевтична композиція є стерильною і виробляється відповідно до вимог належної виробничої практики (ЗМР).
Фармацевтичні композиції включають пептиди або білки ТКР або у вільній формі, або у формі фармацевтично прийнятної солі (див. також вище). Термін "фармацевтично прийнятна сіль" в контексті цього винаходу означає похідну сполуку розкритих пептидів, в якій пептид модифікується шляхом створення кислої чи основної солі речовини. Наприклад, кислі солі готуються з вільної основи (як правило, де нейтральна форма лікарського засобу має нейтральну -МН2-групу), за участю реакції з прийнятною кислотою. Прийнятні кислоти для приготування кислих солей включають органічні кислоти, такі, наприклад, як оцтова кислота, пропіонова кислота, гліколева кислота, піровиноградна кислота, щавлева кислота, яблучна кислота, малонова кислота, бурштинова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота, винна кислота, лимонна кислота, бензойна кислота, корична кислота, мигдальна кислота, метансульфокислота, етансульфокислота, п-толуолсульфокислота, саліцилова кислота і т. ін., а також неорганічні кислоти, наприклад, соляна кислота, бромистоводнева кислота, сірчана кислота, азотна кислота, фосфорна кислота і т. ін. | навпаки, приготування основних солей кислотних компонентів, які можуть бути присутніми на пептиді, здійснюється з використанням фармацевтично прийнятної основи, такої як гідроксид натрію, гідроксид калію, гідроксид амонію, гідроксид кальцію, триметиламін і тому подібні.
Інше втілення цього винаходу стосується пептиду неприродного походження, де згаданий пептид складається або по суті складається з амінокислотної послідовності від 5ЕО ІЮ МО: 1 до
ЗЕО ІО МО: 24 і був отриманий синтезом (наприклад, синтезований) у вигляді фармацевтично прийнятної солі. Способи синтетичного отримання пептидів добре відомі фахівцю у цій галузі.
Солі пептидів за цим винаходом суттєво відрізняються від пептидів за їхнім станом (їхніми станами) іп мімо, оскільки пептиди, які генеруються іп мімо, не є солями. Сольова форма пептиду неприродного походження опосередковує розчинність цього пептиду, особливо у контексті фармацевтичних композицій, які містять ці пептиди, наприклад, пептидні вакцини, як це розкрито тут. Достатня і принаймні суттєва розчинність пептиду (пептидів) є необхідною умовою для того, щоб ефективно доставити пептиди суб'єкту, якого належить лікувати. Переважно, щоб ці солі були фармацевтично прийнятними солями пептидів. Ці солі за винаходом включають лужні і лужноземельні солі, такі як солі із серії Гормейстера, які містять аніони РО43, 5042,
СНЗСООУ, СІ, Вг, МОз, СіОг, Г, БОМ: і катіони МНа», Вр», КУ, Мах, С55, Гі, 7п2, Мр, Сагя, Мпе», би» і Ва». Зокрема, солі вибирають із (МНа)зРО»4, (МНА)гНРО», (МНа)НегРоО»х, (МНА)»5Ох,
МНАСНЗСОО, МНаАСІ, МНаВг, МНаМО»з, МНаСІОя, МНаЇ, МНаАЗСМ, АрзРОх, АраНРО», ВБНгРО»,
Вр2505, НБаСНЗСОО, АБС, ВБаВг, АБаМО»з, АБаСіІОх, АраІ, АБАЗСМ, КзРОх, К2НРО»х, КНегРО»,
К»50х, КОСНзЗСОО, КСІ, КВ, КМО»з, КСІОх, КІ, К5СМ, МазРОх, МагНРО»х, МанНегРО»4, Маг505, маснзоСоо, Масі, МаВг, МамМмоОз, МасСіОх, Маї, Мазсм, 2пСіІ» С5зРО»4, С52НРО»Х, СвНеРоОх, С52505,
С5СНзСОО, 50, С5Вг, СеМОз, СебСіОл, С5іІ, С550М, ІгізРОх, ГПе2НРО», ГіНегРО», 12505,
ПСНзСОО, ГІС, СВ, ГМО», ГіСІОя, С, 15СМ, бцгвОз, Маз(РОз)г6, МогНРО», Ма(НгРоз)»,
М92г50х, Мо(СНзСО0)2, МосСіІг, МоВіг, Ма(МОз)2, Ма(СіОз)2, Мадіг, Ма(5СМ)2, МписСіг, Саз(Рох),,
СагНРО», Са(НгРОзЗ)»2, Сабо», Са(СНзСОО)», Сасі», СаВіг, Са(МОз)», Са(СІО4)», Са!», Са(5СМ)»,
Ваз(РОз4)г, ВагНРО», Ва(НгРОЗ4)2, ВабзО»м, Ва(СНзСО0)», Васі», ВаВгг, Ва(МОз)», Ва(СіІОл)», Ваї» і
Ва(5СМ)». Особливо переважними є ацетат МН, Масі», КНгРО», Маг50О», КСІ, Масі і Сасі», такі як, наприклад, хлоридні або ацетатні (трифторацетатні) солі.
В особливо переважному втіленні фармацевтичні композиції містять пептиди або білки ТКР у вигляді солей оцтової кислоти (ацетати), трифторацетатів або солей соляної кислоти (хлориди).
Згідно з ще одним аспектом опису пропонується нуклеїнова кислота (наприклад, полінуклеотид), що кодує пептид чи його варіант і білок ТКР і варіанти ТКР за описом.
Полінуклеотид може бути, наприклад, ДНК, кКДНК, ПНК, СНК, РНК чи їх комбінацією, як одноланцюговою, так і (або) дволанцюговою, або природними чи стабілізованими формами полінуклеотидів, такими як, наприклад, полінуклеотиди з фосфоротіоатним скелетом; він може містити або не містити інтрони, за умови, що він кодує пептид. Звичайно, що тільки пептиди, що містять природно існуючі амінокислотні залишки, з'єднані природно існуючими пептидними зв'язками, можуть бути кодовані полінуклеотидом. Згідно з ще одним аспектом цього опису, пропонується вектор експресії, здатний експресувати поліпептид відповідно до опису.
Було розроблено багато способів зв'язування полінуклеотидів, особливо ДНК, з векторами, бо наприклад, за допомогою комплементарних липких кінців. Наприклад, можуть бути додані комплементарні гомополімерні хвости до сегменту ДНК, щоб бути вставленими у вектор ДНК.
Цей вектор і сегмент ДНК потім з'єднують водневим зв'язком між комплементарними гомополімерними хвостами з утворенням молекул рекомбінантної ДНК.
Синтетичні лінкери, що містять один або більше сайтів рестрикції, забезпечують альтернативний спосіб об'єднання фрагментів ДНК у вектори. Синтетичні лінкери, що містять різноманітні сайти впізнавання рестрикційних ендонуклеаз, комерційно доступні у декількох джерелах, включаючи компанію Іпіегпайопаї! Віосесппоіодієз Іпс., Нью Хейвен, Конектикут, США.
У бажаному методі модифікації ДНК, що кодує поліпептид за описом, використовується полімеразна ланцюгова реакція, як це розкрито у роботі Заїкі ЕК, еї аї!. (Заїкі еї а!., 1988). Цей метод може використовуватися для введення цієї ДНК у відповідний вектор, наприклад, шляхом створення відповідних сайтів рестрикції, або його можна застосовувати для модифікації ДНК у інший прийнятний спосіб, відомий фахівцеві у цій галузі. Якщо використовуються вірусні вектори, переважними є вектори на основі поксвірусу або аденовірусу.
Ця ДНК (або, у випадку ретровірусного вектора, РНК) може потім експресуватися у відповідному організмі-хазяїні, утворюючи поліпептид, що містить пептид або чи його варіант за описом. Таким чином, ДНК, яка кодує пептид чи його варіант за описом, може використовуватися відповідно до відомих методик, належним чином модифікованих виходячи з ідей, розкритих у цьому описі, для конструювання вектора експресії, який після цього використовується для трансформації відповідних клітин-хазяїв таким чином, щоб вони набули здатність експресувати і виробляти пептиди за описом. Ці методики включають такі, що розкриті, наприклад, у патентах США 4 440 859, 4 530 901, 4 582 800,4 677 063, 4 678 751, 4 704 362, 4 710 463, 4 757 006, 4 766 07514 810 648.
Ця ДНК (або, у випадку ретровірусного вектора, РНК), яка кодує поліпептид, що є предметом цього опису, може бути з'єднана з широким спектром інших послідовностей ДНК для введення у відповідну клітину-хазяїна. Ця супутня ДНК буде залежати від природи хазяїна, способу представлення ДНК хазяїну, і від того, необхідне утримання в епісомальній чи інтегрованій формі.
Зазвичай ДНК вставляється у вектор експресії, такий як плазміда, у належній орієнтації і коректній рамці зчитування для експресії. Якщо необхідно, ДНК може бути зв'язаною з відповідними нуклеотидними послідовностями, що забезпечують координацію транскрипції і трансляції, що розпізнаються бажаним хазяїном, хоча такі контрольні елементи зазвичай містяться у векторі експресії. Вектор згодом вводиться хазяїну із використанням стандартних методик. Загалом, не всі хазяї трансформуються вектором. Отже, необхідно виділити трансформовані клітини-хазяї. Одна з методик виділення включає введення до складу вектора експресії такої послідовності ДНК із будь-якими необхідними контрольними елементами, яка кодує вибрану ознаку у трансформованій клітині, таку як резистентність до антибіотиків.
Як альтернатива, ген для такої вибраної ознаки може бути вбудованим в інший вектор, який використовується для спільної трансформації бажаної клітини-хазяїна.
Клітини-хазяї, які були трансформовані рекомбінантною РНК за описом, потім культивують протягом достатнього періоду часу у відповідних умовах, які відомі фахівцеві в цій галузі з точки зору ідей, розкритих тут, з метою дати можливість експресувати поліпептид, який потім може бути виділений.
Фахівцям відомі багато експресійних систем, включаючи бактерії (наприклад, Е. сої ії ВасіШи5 5МиБійв5), дріжджі (наприклад, басспаготусев5 сегемізіає), міцеліальні гриби (наприклад,
Азрегойи5 зрес.), клітини рослин, тварин і комах. Переважно, система може бути клітинами ссавців, таких як клітини СНО, які комерційно доступні від Американської колекції типових культур АТОО.
Типова векторна плазміда клітин ссавців для конститутивної експресії включає вірус СММ або опромотор 5М40 з відповідним поліаденільним хвостом роїу(А)-їайї і маркером резистентності, таким є неоміцин. Одним із прикладів є рем, доступний від компанії РНаптасіа,
Піскатеуей, Нью-Джерсі, США. Прикладом вектора індуцибельної експресії у ссавців є рРМ5б, також доступний від компанії Рпагітасіа. Корисними є плазмідні вектори дріжджів рК5403-406 і рАб413-416, які доступні від компанії Зігаїадепе Сіопіпд Зузіет5, Ла Джола, Каліфорнія 92037,
США. Плазміди рКк5403, рК5404, рК5405 і рК5406 є дріжджовими інтегруючими плазмідами (Ір) ії включають дріжджові селективні маркери НІЗЗ, ТКРІ1, ГЕЦО2 і ОКАЗ. Плазміди рК5413- 416 є дріжджовими плазмідами з центромерами (Уср). Вектори на базі промотору СММ (наприклад, від компанії бідта-АїЇдгісп) забезпечують тимчасову або стабільну експресію, цитоплазматичну експресію або секрецію і М-термінальне або С-термінальне мічення для різних комбінацій РГАС, ЗХхРІГАСб, с-тус або МАТ. Ці злиті білки можна використовувати для виявлення, очищення і аналізу рекомбінантного білка. Злиття з використанням двох міток забезпечує гнучкість під час виявлення.
Сильна регуляторна область промотора цитомегаловірусу (СММ) людини підвищує рівні конститутивної експресії білка у клітинах лінії СО5 до таких високих значень, як 1 мг/л. У разі не таких активних ліній клітин рівні білка зазвичай становлять «0,1 мг/л. Присутність ділянки початку реплікації у фрагменті 5440 приводить до високих рівнів реплікації ДНК у пермісивних клітинах СО5. Вектори СМУ, наприклад, можуть містити РМВІ1 (похідне РВК322) ділянку початку реплікації у клітинах бактерій, ген бета-лактамази для вибору резистентності бактерій до ампіциліну, роїу(А) гормону росту людини і ділянку початку реплікації Я. Вектори, що містять лідерну послідовність препротрипсину (РРТ), можуть направляти секрецію злитих білків РІГ АС в культуральному середовищі на очищення антитіл проти ЕГАс, смол і планшетів. Інші вектори і експресійні системи також добре відомі у цій галузі для використанні у багатьох клітинах- хазяїнах.
В іншому втіленні два або більше пептидів або варіантів пептидів за описом кодуються і, отже, експресуються послідовно (подібно до конструкцій "вузли на мотузці"). При цьому пептиди або варіанти пептидів можуть бути зв'язані або злиті одне з одним фрагментами лінкерних амінокислотних послідовностей, такими, наприклад, які ГГ, або можуть зв'язатися без будь- яких додаткових пептидів між ними. Ці конструкції можуть також застосовуватися для терапії раку і можуть індукувати імунну відповідь за участі як молекул МНС І класу, так і МН ІІ класу.
Цей опис також стосується клітини-хазяїна, трансформованої полінуклеотидною векторною конструкцією за описом. Клітина-хазяїн може бути або прокаріотичною, або еукаріотичною.
Бактеріальні клітини можуть бути переважно прокаріотичними клітинами-хазяїнами у деяких обставинах, а зазвичай це штам Е. соїї, такий як, наприклад, штам ОН5 Е. соїі, доступний від компанії Веїпезда Кезеагсі І абогайгіе5 Іпс., Бетесда, Меріленд, США, і КК, доступний від
Американської колекції типових культур АТСС, Роквіл, Меріленд, США (Номер АТСС 31343).
Переважні еукаріотичні клітини-хазяї включають клітини дріжджів, комах і ссавців, переважно клітини хребетних, такі як лінії фібробластів і клітин товстої кишки від мишей, пацюків, мавп або людини. Дріжджові клітини-хазяї включають УРНА99, УРН5БОО і УРН5БОТЇ, які зазвичай доступні від компанії 5ігаїадепе СіІопіпуд 5узівет5, Ла Джола, 92037, Каліфорнія, США. Переважні клітини- хазяї ссавців включають клітини яєчника китайського хом'яка (СНО), доступні як штам АТОС
СС 61, клітини ембріонів швейцарської миші штаму МІН/3Т3, доступні з колекції АТОС СК... 1658, клітини СО5-1 з нирок мавп, доступні з колекції АТОС СІ 1650 і клітини 293 нирок ембріонів людини. Переважними клітинами комах є клітини 519, що можуть бути трансфековані бакуловірусними векторами експресії. Огляд публікацій щодо вибору відповідних клітин-хазяїв для експресії можна знайти, наприклад, у підручнику: Рашіпа Варах апа Агдеїа Іогепсе "Меїтнодвз іп МоЇІесціаг Віоїосду Кесотбріпапі Сепе Ехргезвіоп, Кеміемуз апа Ргоїосоїв, " Рай Опе, зЗесопа Еайіоп, ІЗВМ 978-1-58829-262-9, і інших літературних джерелах, відомих фахівцю у цій галузі.
Трансформація відповідних клітин-хазяїв за допомогою ДНК-конструкції за цим описом здійснюється добре відомими методами, вибір яких, як правило, залежить від типу вектора, що використовується. Щодо трансформації прокаріотичних клітин-хазяїв див., наприклад, Сопеп еї аІ. (Сопеп ег аї., 1972) і (сгееп апа затрбгоок, 2012) . Трансформація дріжджових клітин описана в роботі ЗПпегтап еї аї. (Зпептап еї аї., 1986) . Метод Ведоз (Ведов5, 1978) також є корисним.
Щодо клітин хребетних, реагенти, придатні для трансфекції таких клітин, наприклад, фосфат кальцію і ДЕАЕ-декстран або ліпосомні препарати, доступні від компанії Зігаїадепе Сіопіпд
Бузієтв, або І їе Тесппоіодієз Іпс., Гейтерсберг, Меріленд 20877, США. Електропорація також придатна для трансформації і (або) трансфекції клітин і відома в цій галузі як метод трансформації клітин дріжджів, клітин бактерій, клітин комах і клітин хребетних.
Успішно трансформовані клітини, тобто клітини, що містять ДНК-конструкцію за цим описом, можуть бути ідентифіковані добре відомими методами, такими як ПЛР. Альтернативно, присутність білка у супернатанті можна виявити за допомогою антитіл.
Зрозуміло, що певні клітини-хазяї за описом здатні синтезувати пептиди за описом, наприклад, клітини бактерій, дріжджів і комах. Проте в певних терапевтичних методах можуть використовуватися інші клітини-хазяї. Наприклад, антиген-презентуючі клітини, такі як дендритні клітини, можуть принагідно використовуватися, щоби експресувати пептиди за описом, які можуть бути навантажені на відповідні молекули МНС. Отже, цей опис також стосується клітини-хазяїна, що містить нуклеїнову кислоту або вектор експресії за цим описом.
У переважному втіленні клітина-хазяїн є антиген-презентуючою клітиною, зокрема дендритною клітиною або антиген-презентуючою клітиною. Управління з контролю за 60 харчовими продуктами та лікарськими засобами (ЕСА) США 29 квітня 2010 року схвалило застосування АПК, навантажених рекомбінантним злитим білком, що містить простатичну кислу фосфатазу (РАР), для лікування метастатичного НКРС (гормон-рефрактерного раку передміхурової залози), що протікає безсимптомно або з мінімально вираженими симптомами (сіпулейцел-Т) (Віпі єї а!., 2006; Зтаї! єї а!., 2006).
Згідно з ще одним аспектом опису пропонується спосіб отримання пептиду або його варіанта, причому спосіб включає культивування клітини-хазяїна і виділення пептиду з клітини- хазяїна або її культурального середовища.
В іншому втіленні білки ТКР, нуклеїнова кислота або вектор експресії за описом застосовуються у медицині. Наприклад, пептид або його варіант може бути приготований для внутрішньовенного (в/в) введення, підшкірного (п/ш) введення, внутрішньошкірного (в/ш) введення, внутрішньочеревного (в/ч) введення, внутрішньом'язового (в/м) введення. Переважні способи введення пептиду -- це п/ш, в/ш, в/ч, в/м і в/в. Переважними способами введення ДНК є в/ш, в/м, п/ш, в /ч ії в/в. Можуть вводитись дози, наприклад, від 50 мкг до 1,5 мг, переважно від 125 мкг до 500 мкг пептиду або ДНК залежно від відповідного пептиду чи ДНК. Дози в цьому діапазоні успішно використовувались в попередніх дослідженнях (УмМапнег еї а!., 2012).
Полінуклеотид, що застосовується для активної вакцинації, може бути по суті чистим або включеним в належний вектор чи в систему доставки. Нуклеїнова кислота може бути представлена, наприклад, ДНК, кКДНК, ПНК, РНК чи їхньою комбінацією. Методи конструювання і введення такої нуклеїнової кислоти добре відомі фахівцям в цій галузі. Їх огляд наведений, наприклад, у роботі Тештеї еї аї. (Тештеї! еї аі., 2005). Полінуклеотидні вакцини легко приготувати, але механізм дії цих векторів у виникненні імунної відповіді повністю не з'ясований. Прийнятні векторні системи і системи доставки включають вірусну ДНК і (або) РНК, такі як системи на базі аденовірусу, вірусу коров'ячої віспи, ретровірусу, вірусу герпесу, аденоасоційованого вірусу або гіоридів, що містять елементи більш ніж одного вірусу. Невірусні системи доставки включають катіонні ліпіди та катіонні полімери, добре відомі в галузі засобів доставки ДНК. Також може використовуватись фізична доставка, наприклад, за допомогою "генної гармати". Пептид або пептиди, що кодуються нуклеїновою кислотою, може (можуть) бути злитим білком, наприклад, з епітопом, що стимулює Т-клітини щодо відповідних протилежних СОК, як відзначається вище.
Лікарський засіб за описом може також включати один або більше ад'ювантів. Ад'юванти є речовинами, які у неспецифічний спосіб підвищують або підсилюють імунну відповідь (наприклад, імунну відповідь на антиген, яку опосередкують СОв8-позитивні Т-клітини і Т- хелпери (ТН), і, отже, можуть вважатися корисними для використання у лікарському засобі за описом. Відповідні ад'юванти включають, але не обмежуються ними, 1018 І55, солі алюмінію,
АМРИМАХ?У, А5БІ5, БЦЖ, СР-870,893, Сро7909, СуаА, азіІМ, флагелін чи ліганди ТІ К5, які походять з флагеліну, ліганд РІТ3, ГМ-КСФ, ІСЗО, ІСЗ31, іміквімод (АГ ОАРАЄ), резиквімод,
ІтиРасії ІМРЗ321, інтерлейкіни, такі як ІЛ-2, ІЛ-13, ІЛ-21, інтерферон-альфа чи -бета, або їхні пегільовані похідні, І5 Раїсн, І55, ІБСОМАТКІХ, імуностимулюючі комплекси ІЗСОМ,
Уиміттипе?є, Промас, МАГ Р2, МЕ59, монофосфориловий ліпід А, монтанід ІМ5 1312, монтанід
ІЗА 206, монтанід ІЗА 50М, монтанід ІЗА-51, емульсії "вода у маслі" та "масло у воді", ОК-432,
ОМ-174, ОМ-197-МР-ЕС, ОМТАК, О5рА, векторну систему Рертеїб, мікрочастинки на основі полілактиду когліколіду ІРІС| та декстрану, талактоферин, 5КІ172, віросоми та інші вірусоподібні частинки, УЕ-170, МЕСЕ ігар, К848, бета-глюкан, РатЗСуз, стимулон 9521 Адиїйа, який виділяється з сапоніну, мікобактеріальні екстракти та синтетичні імітатори стінок бактеріальних клітин, а також інші патентовані ад'юванти, наприклад, Оеєїйох компанії Кірі, Оці чи
БЗирепо5. Переважними є такі ад'юванти, як ад'ювант Фрейнда або ГМ-КОФф. Декілька імунологічних ад'ювантів (наприклад, МЕ59), специфічних до дендритних клітин, та способи їх приготування були описані раніше (АїЇїзоп апа Кититеї!, 1995). Також можуть застосовуватися цитокіни. Окремі цитокіни були прямо співвіднесені з впливом на міграцію дендритних клітин до лімфоїдних тканин (наприклад, ТМЕ-), прискорюючи дозрівання дендритних клітин до ефективних антиген-презентуючих клітин для Т-лімфоцитів (наприклад, ГМ-КСФ, ІЛ-1 та ІЛ-4) (патент США Мо 5 849 589, конкретно включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті) та діючі як імуноад'юванти (наприклад, ІЛ-12, ІЛ-15, ІЛ-23, ІЛ-7, ІФН-альфа, ІФН-бета) (Сабпіоміснй еї а!., 1996).
Також доповідалося про те, що імуностимулюючі СрОо-олігонуклеотиди посилюють ефект ад'ювантів у складі вакцин. Якщо не вдаватися у подробиці теорії, Срі-олігонуклеотиди діють шляхом активації природної (не здобутої) імунної системи за допомогою ТоїІ-подібних рецепторів (ТІК), переважно ТІКУ. Активація ТІКУ, ініційована Сро, посилює антиген- специфічні гуморальні та клітинні реакції на широкий спектр антигенів, включаючи пептидні чи білкові антигени, живі або знищені віруси, вакцини на основі дендритних клітин, аутологічні 60 клітинні вакцини та полісахаридні кон'юЮгати як в профілактичних, так і в терапевтичних вакцинах. Важливішим є те, що посилюється визрівання та диференціація дендритних клітин, що в результаті збільшує активацію ТНІ-клітин та інтенсивну генерацію цитотоксичних Т- лімфоцитів (ЦТЛ) навіть за відсутності підтримки з боку СА Т-клітин. Активація ТНІ, індукована стимуляцією ТІ КО, зберігається навіть у присутності вакцинних ад'ювантів, таких як галун чи неповний ад'ювант Фрейнда (ІБА), які зазвичай сприяють активації ТН2. Сро-олігонуклеотиди демонструють навіть більшу ад'ювантну активність, коли переводяться в лікарську форму або вводяться разом з іншими ад'ювантами чи в таких формах, як мікрочастинки, наночастинки, ліпідні емульсії або подібні композиції, особливо необхідні для індукування сильної відповіді, коли антиген відносно слабкий. Вони також прискорюють імунну відповідь та дозволяють зменшити дози антигену приблизно на два порядки в порівнянні з відповідями антитіл на вакцину в повній дозі без Ср, як спостерігалося в деяких експериментах (Кгієд, 2006). У патенті США б 406 705 В1 описується комбіноване застосування Сро-олігонуклеотидів, ад'ювантів, що не містять нуклеїнові кислоти, та антигену для індукування антиген-специфічної імунної відповіді Сро ТІ КО9-антагоністом є а5ІІМ (імуномодулятор із структурою типу дволанцюжкове стебло-петля) компанії Моіодеп (Берлін, Німеччина), котрий є переважним компонентом фармацевтичної композиції за цим описом. Також можуть використовуватись інші
ТІ В-зв'язувальні молекули, наприклад, ТІ К 7, ТІ К 8 і (або) ТІ К 9, що зв'язуються з РНК.
Інші приклади прийнятних ад'ювантів включають, без обмежень, хімічно модифіковані Сро (наприклад, Срк, Ідега), аналоги длРНК, такі як полі(І:С) та їхні похідні (наприклад, АтріїбепФф),
Нійопо!їФ, полі-(ІСІ С), полі(ІС-К), полі(:С12)), бактеріальні ДНК або РНК, відмінні від Сро, а також невеликі імунологічно активні молекули та антитіла, такі як циклофосфамід, сунітиніб, бевацизумаб, целебрекс, МСХ-4016, сілденафіл, тадалафіл, варденафіл, сорафеніб, темозоломід, темзиролімус, ХІ -999, СР-547632, пазопаніб, МЕСЕ Тгар, 202171, А2О2171, анти-
СТІ А4, інші антитіла, націлені на ключові структури імунної системи (наприклад, анти-СО040-, анти-ТоЕбета-, анти-ТМЕальфа-рецептори) та 5058175, які можуть діяти терапевтично і (або) як ад'юванти. Кількості та концентрації ад'ювантів та добавок, прийнятних в контексті цього опису, можуть бути легко визначені досвідченим фахівцем без зайвого експериментування.
Переважними ад'ювантами є анти-СО40-антитіла, іміквімод, резиквімод, ГМ-КОФ, циклофосфамід, сунітиніб, бевацизумаб, інтерферон-альфа, Сро олігонуклеотиди та їх похідні, полі-(І:С) та її похідні, РНК, сілденафіл і композиції з твердих мікрочастинок з РІ С або віросоми.
В переважному втіленні фармацевтичної композиції за описом ад'ювант вибирається з групи, що складається з колонієстимулюючих факторів, таких як Фактор стимулювання утворення колоній гранулоцитів-макрофагів (ГМ-КСФ, сарграмостим), циклофосфамід, іміквімод, резиквімод та інтерферон-альфа.
В переважному втіленні фармацевтичної композиції за винаходом ад'ювант вибирається з групи, що складається з колонієстимулюючих факторів, таких як Фактор стимулювання утворення колоній гранулоцитів-макрофагів (ГМ-КСФ, сарграмостим), циклофосфамід, іміквімод і резиквімод. У переважному втіленні фармацевтичної композиції за винаходом ад'ювантом є циклофосфамід, іміквімод чи резиквімод. Навіть більш переважними ад'ювантами є монтанід
ІМ5 1312, монтанід ІЗА 206, монтанід ІЗА 50М, монтанід ІЗА-51, полі-ІСЇ С (НікопоїФ) і моноклональні анти-СО040-антитіла або їх комбінація.
Ця композиція може застосовуватися для парентерального введення, наприклад, підшкірного, внутрішньошкірного, внутрішньом'язового або для перорального застосування Для цього пептиди і необов'язково інші молекули розчиняють або суспендують у фармацевтично прийнятному, переважно водному носієві. Крім того, композиція може містити допоміжні речовини, такі як буфери, зв'язувальні речовини, баластні речовини, розріджувачі, ароматизатори, антифрикційні речовини тощо. Пептиди можна також ввести разом із імуностимуляторами, такими як цитокіни. Великий перелік допоміжних речовин, які можна використовувати у такій композиції, можна знайти, наприклад, у посібнику А. Кірбе, Напабоок ої
РПпаптасешіса! ЄЕхсіріепі5 (Кірбе, 2000). Ця композиція може застосовуватися для попередження, профілактики і (або) лікування аденоматозних або ракових захворювань.
Приклади фармацевтичних композицій наведені, наприклад, у ЕР2113253.
Важливо розуміти, що імунна відповідь, ініційована вакциною за описом, спрямована проти ракових клітин на різних стадіях клітинного циклу і на різних стадіях розвитку пухлини. Більш того, атака здійснюється на різні асоційовані з раковими пухлинами сигнальні шляхи. Це є перевагою над вакцинами, які направлені тільки на одну чи малу кількість мішеней, що може привести до легкої адаптації пухлини до атаки (уникання пухлиною). Більш того, не усі індивідуальні пухлини експресують одну й ту саму картину антигенів. Таким чином, комбінація декількох пухлино-асоційованих пептидів гарантує, що кожна окрема пухлина несе принаймні 60 деякі з мішеней. Композиція була створена виходячи з того, що, як очікується, кожна пухлина експресує декілька антигенів і охоплює декілька незалежних сигнальних шляхів, необхідних для росту і розвитку пухлини. Таким чином, вакцину може легко використовувати у "готовому для застосування" вигляді для більшої популяції пацієнтів. Це означає, що попередній відбір пацієнтів, що потребують лікування цією вакциною, можна обмежити типуванням за НІ А, не потребує будь-якого додаткового дослідження біомаркерів експресії антигенів, але все ж забезпечується одночасна атака декількох мішеней у вигляді індукованої імунної відповіді, що є важливим для ефективності (Вапспегеаи еї аї., 2001; УУанег еї а!., 2012).
Термін "каркас" в контексті цього винаходу означає молекулу, яка специфічно зв'язується з (наприклад, антигенною) детермінантою. В одному з втілень каркас здатний направляти об'єкт, до якого він приєднаний (наприклад, (другий) антиген-зв'язувальний елемент) до сайта-мішені, наприклад, до клітини конкретного виду пухлини або до строми пухлини, що несе антигенну детермінанту (наприклад, комплекс пептид-МНеС відповідно до цієї патентної заявки). В іншому втіленні каркас здатний активувати сигнальний шлях через його антиген-мішень, наприклад, антиген комплексу Т-клітинного рецептора. Каркаси включають, але не обмежуються ними, антитіла і їх фрагменти, антиген-зв'язувальні домени антитіл, що містять варіабельну ділянку важкого ланцюга антитіла і варіабельну ділянку легкого ланцюга антитіла, зв'язувальні білки, що містять принаймні один модуль анкіринового повтору і однодоменні антиген-зв'язувальні (ЗОБАВ) молекули, аптамери, (розчинні) ТКР їі (модифіковані) клітини, такі як алогенні або аутологічні Т-клітини. Щоб оцінити, чи буде молекула каркасом, що зв'язується з мішенню, можна провести аналіз зв'язування. "Специфічне" зв'язування означає, що каркас зв'язує досліджуваний комплекс пептид-МНО краще ніж інші природно існуючі комплекси пептид-МНС до такої міри, що каркас, споряджений активною молекулою, яка здатна знищувати клітину, що несе конкретну мішень, не здатний знищувати іншу клітину без конкретної мішені, але таку, що презентує інший(с-ї) комплекс(-и) пептид-МНО. Зв'язування з іншими комплексами пептид-МНОС не має значення, якщо пептид, що бере участь у перехресній реакції комплексу пептид-МНЄО, не зустрічається в природі, тобто не отриманий із пептидому НІГ А. Тести для оцінки знищення клітин-мішеней добре відомі фахівцям в цій галузі. Їх потрібно виконувати з використанням клітин-мішеней (первинних клітинних культур або клітинних ліній) із незміненою презентацією пептидів молекулами МНС, або клітин, навантажених пептидами, у такий спосіб, щоб були досягнуті природні рівні комплексів пептид-МНО.
Кожний каркас може містити мітку, яка забезпечує можливість виявлення зв'язаного каркаса шляхом визначення присутності або відсутності сигналу, який генерує мітка. Наприклад, каркас може бути міченим флуоресцентним барвником або іншою застосовною маркерною молекулою клітини. Такі маркерні молекули добре відомі в цій галузі. Наприклад, флуоресцентне мічення, наприклад, флуоресцентним барвником, може забезпечити візуалізацію зв'язаного аптамеру за допомогою флуоресценції або лазерної сканувальної мікроскопії або проточної цитометрії.
Кожний каркас може бути кон'югованим із другою активною молекулою, такою як, наприклад, ІЛ-21, антитіло проти СОЗ і антитіло проти СО28.
Додаткову інформацію про поліпептидні каркаси див., наприклад, у розділі "Передумова створення винаходу" у заявці МО 2014/0719784А1 і у посиланнях, наведених в ній.
Цей опис також стосується аптамерів. Аптамери (див., наприклад, МУО 2014/191359 і посилання, наведені в цій роботі) є молекулами коротких одноланцюгових нуклеїнових кислот, які можуть складатися у певні тривимірні структури і розпізнавати специфічні структури-мішені.
Вони, очевидно, є прийнятними альтернативами для розробки таргетної терапії. Було показано, що аптамери селективно зв'язуються з багатьма складними мішенями з високою афінністю і специфічністю.
Аптамери, що розпізнають розташовані на поверхні молекули, були ідентифіковані у минулому десятиріччі і забезпечують засоби для розробки діагностичних і терапевтичних підходів. Оскільки було показано, що аптамери майже не проявляють жодної токсичності і імуногенності, вони є перспективними кандидатами у речовини для біомедичних застосувань.
Справді, аптамери, наприклад, такі, що розпізнають простат-специфічні мембранні антигени, були успішно застосовані для таргетної терапії, і було показано, що вони виявляють ці функції в трансплантатних моделях іп мімо. Більш того, були ідентифіковані аптамери, які розпізнають конкретні лінії пухлинних клітин.
Можуть бути вибрані аптамери ДНК, що проявляють розпізнавальні властивості широкого спектру по відношенню до різних ракових клітин, особливо до таких, що отримані з солідних пухлин, у той час як непухлиногенні і первинні здорові клітини ними не розпізнаються. Якщо ідентифіковані аптамери розпізнають не тільки підтип конкретної пухлини, але скоріше взаємодіють з рядом пухлин, це надає аптамерам властивість бути застосовними в якості так званих діагностичних і терапевтичних засобів широкого спектру.
Далі, дослідження зв'язувальних властивостей по відношенню до клітин методом проточної цитометрії показало, що аптамери виявляють дуже добру позірну афінність, яка знаходиться у наномолярному діапазоні.
Аптамери можуть використовуватися для діагностичних і терапевтичних цілей. В одному аспекті принаймні один або декілька аптамерів поглинаються пухлинними клітинами і таким чином можуть використовуватися як молекулярні носії для цілеспрямованої доставки протиракових препаратів, таких як міРНК, у пухлинні клітини.
Можуть бути вибрані аптамери проти складних мішеней, таких як клітини і тканини і комплекси пептидів за цим описом із молекулою МНС з використанням методики 5ЕГЕХ (Систематична еволюція лігандів шляхом експоненційного збагачення).
Пептиди за цим описом можуть використовуватися для продукції і розробки антитіл, специфічних до комплексів МНС/пептид. Вони можуть застосовуватися для лікування, націлюючи токсини або радіоактивні речовини на хворі тканини. Іншим використанням цих антитіл може бути націлювання радіонуклідів на хворі тканини з метою формування зображень, таких як позитронна емісійна томографія (ПЕТ). Таке використання може виявляти невеликі метастази або визначати розмір і точну локалізацію хворих тканин.
Таким чином, в ще одному аспекті цей опис стосується способу отримання рекомбінантного антитіла, яке специфічно зв'язується з головним комплексом гістосумісності (МНС) людини І або
ЇЇ класу, який входить до складу комплексу з антигенами, обмеженими за НІ А, причому спосіб включає: імунізацію ссавців нелюдського походження, отриманих методами генної інженерії, які містять клітини, що експресують згаданий головний комплекс гістосумісності (МНС) людини або Ії класу із розчинною формою молекули МНС | або І класу, яка входить до складу комплексу зі згаданими антигенами, обмеженими за НІ А; виділення молекул іРНК із клітин згаданих ссавців нелюдського походження, що продукують антитіла; отримання бібліотеки фагового дисплея, що містить фаги, які експонують молекули білка, який кодується згаданими молекулами ІРНК; і виділення принаймні одного фага із згаданої бібліотеки фагового дисплея, причому згаданий принаймні один фаг експонує згадане антитіло, що специфічно зв'язується із згаданим головним комплексом гістосумісності (МНС) людини І або ІІ класу, який входить до складу комплексу із згаданим антигеном, обмеженим за НІГ А.
У ще одному аспекті цей опис стосується антитіла, яке специфічно зв'язується з головним комплексом гістосумісності (МНС) людини І або ЇЇ класу, який входить до складу комплексу з антигенами, рестриктованими за НГА, в якому антитіло переважно є поліклональним антитілом, моноклональним антитілом, біспецифічним антитілом і (або) химерним антитілом.
Відповідні способи отримання таких антитіл і одноланцюгових головних комплексів гістосумісності (МНС) І класу, а також інших інструментів отримання цих антитіл розкриті в заявках УМО 03/068201, УМО 2004/084798, УМО 01/72768, МО 03/070752 і статтях (Сопеп еї аї., 200За; Сонеп еї аї., 20036; ОепкКбего еї аї., 2003), які для цілей цього опису всі у прямій формі включені в цей документ шляхом посилання в усій повноті.
Переважно, антитіло зв'язується з спорідненістю на рівні нижче 20 наномолів, переважно нижче 10 наномолів, у комплекс, який також вважається "специфічним" у контексті цього опису.
Цей опис стосується білка ТКР або його варіанта чи функціонального фрагмента, який специфічно зв'язується з МАС-003.
Цей опис також стосується білка ТКР за цим описом, де згаданий білок ТКР є (хімічно) модифікованим і (або) включає непептидні зв'язки.
Цей опис також стосується нуклеїнової кислоти, що кодує білки ТКР за цим описом за умови, що білок ТКР не є повністю (цілковито) людським білком.
Цей опис також стосується нуклеїнової кислоти за цим описом, яка являє собою ДНК, кКДНК,
БО ПНК, РНК чи їх комбінацію.
Цей опис також стосується вектора експресії, що здатний експресувати нуклеїнову кислоту за цим описом.
Цей опис також стосується білка ТКР за цим описом, нуклеїнової кислоти за цим описом або вектора експресії за цим описом для застосування в медицині, зокрема в лікуванні недрібноклітинного раку легенів.
Цей опис також стосується клітини-хазяїна, що містить нуклеїнову кислоту за цим описом або вектор експресії за цим описом.
Цей опис також стосується клітини-хазяїна за цим описом, яка є Т-клітиною, і переважно
СОв-позитивною Т-клітиною або СО4-позитивною Т-клітиною.
Цей опис також стосується способу отримання білка ТКР відповідно до цього опису, причому згаданий спосіб включає інкубування МКПК, отриманих у НІ А-А"02-негативних здорових донорів, із А2г/МАСЄ-003 мономерами, інкубування МКПК з тетрамер-фікоеритрином (ФЕ) і виділення високоавідних Т-клітин методом флуоресцентного сортування клітин на аналізаторі
ЕАСЗ5 Саїїриг.
Цей опис також стосується способу отримання білка ТКР відповідно до цього опису, причому згаданий спосіб включає інкубування МКПК, отриманих у НІА-А"02-негативних здорових донорів, із А2/р286-172Ї мономерами, інкубування МКПК з тетрамер-фікоеритрином (ФЕ) і виділення високоавідних Т-клітин методом флуоресцентного сортування клітин на аналізаторі
ЕАСЗ5 Саїїриг.
Цей опис також стосується способу отримання білка ТКР відповідно до цього опису, причому згаданий спосіб включає інкубування МКПК, отриманих у НІ А-А"02-негативних здорових донорів, із А2/р286-1721 9| мономерами, інкубування МКПК з тетрамер-фікоеритрином (ФЕ) і виділення високоавідних Т-клітин методом флуоресцентного сортування клітин на аналізаторі
ЕАСЗ5 Саїїриг.
Цей опис також стосується способу отримання білка ТКР відповідно до цього опису, де згаданий спосіб включає отримання трансгенної миші з цілими локусами генів людини ТКРавр (1,1 ї 0,7 млн. п. н.), Т-клітини якої експресують широкий спектр ТКР людини, які компенсують дефіцит ТКР у миші, імунізацію миші МАС-003, інкубування МКПК, отриманих від трансгенних мишей, з тетрамер-фікоеритрином (ФЕ) і виділення високоавідних Т-клітин методом флуоресцентного сортування клітин на аналізаторі ЕАС5 Саїїриг.
Цей опис також стосується способу отримання білка ТКР відповідно до цього опису, де згаданий спосіб включає отримання трансгенної миші з цілими локусами генів людини ТКРар (1,1 ї 0,7 млн. п. н.), Т-клітини якої експресують широкий спектр ТКР людини, які компенсують дефіцит ТКР у миші, імунізацію миші р286-1721І, інкубування МКПК, отриманих від трансгенних мишей, з тетрамер-фікоеритрином (ФЕ) і виділення високоавідних Т-клітин методом флуоресцентного сортування клітин на аналізаторі ЕАС5 Саїїриг.
Цей опис також стосується способу отримання білка ТКР відповідно до цього опису, де згаданий спосіб включає отримання трансгенної миші з цілими локусами генів людини ТКРар (1,1 ї 0,7 млн. п. н.), Т-клітини якої експресують широкий спектр ТКР людини, які компенсують дефіцит ТКР у миші, імунізацію миші р286-1у2191|, інкубування МКПК, отриманих від трансгенних мишей, з тетрамер-фікоеритрином (ФЕ) і виділення високоавідних Т-клітин методом флуоресцентного сортування клітин на аналізаторі ЕАС5 Саїїриг.
Цей опис також стосується способу знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта, клітини- мішені якого аберантно експресують МАС-003, причому спосіб включає введення в організм пацієнта ефективної кількості Т-клітин за цим описом.
Цей опис також стосується застосування будь-якого білка ТКР, що описаний тут, нуклеїнової кислоти за цим описом, вектора експресії за цим описом, клітини за цим описом, або активованого цитотоксичного Т-лімфоцита за цим описом, як лікарського засобу або в процесі виробництва лікарського засобу. Цей опис також стосується застосування за цим описом, де лікарський засіб виявляє протиракову активність.
Цей опис також стосується застосування за цим описом, де згадані ракові клітини є клітинами недрібноклітинного раку легенів або клітинами інших солідних або гематологічних пухлин, таких як недрібноклітинний рак легенів, дрібноклітинний рак легенів, нирковоклітинний рак, рак головного мозку, рак шлунка, колоректальний рак, гепатоцелюлярний рак, рак підшлункової залози, рак передміхурової залози, лейкоз, рак молочної залози, карцинома з клітин Меркеля, меланома, рак яєчника, рак сечового міхура, рак матки, рак жовчного міхура і рак жовчних протоків і рак стравоходу.
Цей опис також стосується конкретних маркерних білків і біомаркерів на основі пептидів за цим описом, які у цьому документі іменуватимуться як "мішені", які можуть використовуватися в діагностиці і (або) визначенні прогнозу перебігу недрібноклітинного раку легенів. Цей опис також стосується застосування цих нових мішеней для лікування раку.
Термін "антитіло" або "антитіла" використовується в тут у широкому сенсі і включає як поліклональні, так і моноклональні антитіла. На додаток до інтактних або "повнорозмірних" молекул імуноглобуліну, до терміну "антитіла" також входять фрагменти (наприклад, фрагменти
СОК, Ру, Раб ї Ес) або полімери цих молекул імуноглобуліну і гуманізовані версії молекул імуноглобуліну, за умови, що вони виявляють будь-які з бажаних властивостей (наприклад, специфічне зв'язування (полізіпептидного маркера недрібноклітинного раку легенів, доставку токсину до клітини недрібноклітинного раку легенів, що експресує ген-маркер раку на підвищеному рівні, і (або) інгібування активності поліпептидного маркера недрібноклітинного раку легенів) відповідно до цього опису.
За найменшої можливості антитіла за описом слід закуповувати у комерційних підприємств.
Антитіла за описом можуть також бути отримані з використанням добре відомих методів.
Кваліфікований фахівець зрозуміє, що для отримання антитіл за описом можуть бути використані як повнорозмірні поліпептидні маркери недрібноклітинного раку легенів, так і їх фрагменти. Поліпептид, який буде використовуватися для отримання антитіл за описом, може бути повністю чи частково очищеним компонентом природного джерела або може бути отриманий за допомогою технології рекомбінантних ДНК.
Фахівцю ов цій галузі відомо, що отримання двох або більше різних комплектів моноклональних або поліклональних антитіл максимально збільшує ймовірність отримання антитіла, що буде мати специфічність та афінність, необхідні для використання за призначенням (наприклад, для ЕГІ5А, імуногістохімічних методів, візуалізації іп мімо, лікування імунотоксинами). Антитіла досліджують на бажану активність добре відомими методами, відповідно до цілей, у яких мають використовуватися антитіла (наприклад, ЕГІ5А, імуногістохімічні методи, імунотерапія тощо; додаткові відомості щодо отримання і перевірки антитіл див., наприклад, СгеепіїєЇїд, 2014 (Стеепіїєїд, 2014)). Наприклад, антитіла можуть бути досліджені методами ЕГІЗА, Вестерн-блотингу, імуногістохімічним забарвленням фіксованих формаліном зрізів ракової тканини або заморожених зрізів тканини. Після попередніх досліджень іп мйго антитіла, які мають використовуватися для терапевтичних цілей або для діагностики іп мімо, досліджують з використанням відомих методів клінічного дослідження.
Термін "моноклональне антитіло" в тому виді, в якому він використовується тут, означає антитіло, отримане із по суті гомогенної популяції антитіл, тобто індивідуальні антитіла, що складають популяцію, є ідентичними, за винятком можливих мутантних форм, що спостерігаються в природі, які можуть бути присутніми в незначній кількості. Моноклональні антитіла за цим патентом конкретно включають "химерні" антитіла, у яких частина важкого і (або) легкого ланцюга ідентична або гомологічна відповідним послідовностям в антитілах, отриманих із окремого виду, або які належать до окремого класу чи підкласу антитіл, в той час як решта ланцюга (ланцюгів) ідентична або гомологічна відповідним послідовностям в антитілах, отриманих із іншого виду або які належать до іншого класу чи підкласу антитіл, а також фрагментів таких антитіл, за умови, що вони виявляють бажану антагоністичну активність (Пат. США 4 816 567, включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті).
Моноклональні антитіла за описом можуть бути отримані гібридомними технологіями. У гіоридомних технологіях мишу або іншу прийнятну тварину-хазяїна, як правило, імунізують імунізуючим агентом для створення лімфоцитів, які продукують або здатні продукувати антитіла, які специфічно зв'язуються з імунізуючим агентом. Альтернативно, лімфоцити можуть бути імунізовані іп міїго.
Моноклональні антитіла можуть також бути створені технологіями рекомбінантних ДНК, такими як описані в патенті США 4 816 567. ДНК, що кодує моноклональні антитіла за описом, можна легко виділити і секвенувати з використанням традиційних методик (наприклад, використовуючи олігонуклеотидні зонди, здатні специфічно зв'язуватися з генами, що кодують важкі та легкі ланцюги антитіл миші).
Методи іп міїго також придатні для створення одновалентних антитіл. Розщеплення антитіл з метою отримання їх фрагментів, зокрема, БГар-фрагментів, можна провести з використанням стандартних методик, відомих у галузі. Наприклад, розщеплення можна виконати за допомогою папаїну. Приклади розщеплення папаїном описані у заявці М/О 94/29348 і в патенті США 4 342 566. При розщепленні антитіл папаїном, як правило, утворюються два ідентичних антиген- зв'язувальних фрагменти, які звуться Гар-фрагментами, кожний з одним антиген-зв'язувальним сайтом, і залишковим Ес фрагментом. Обробка пепсином дає фрагмент К(ар)2 і фрагмент рес.
Фрагменти антитіл, чи то з'єднані з іншими послідовностями, чи ні, можуть також включати вставки, делеції, заміни або інші вибрані модифікації окремих частин або амінокислотних залишків за умови, що активність фрагмента не є значно зміненою або пошкодженою у порівнянні з немодифікованим антитілом або фрагментом антитіла. Ці модифікації можуть надати деякі додаткові властивості, такі як видалити/додати амінокислоти, що здатні до дисульфідного зв'язування, підвищити біологічну довговічність, змінити секреторні властивості тощо. У будь-якому випадку, фрагмент антитіла має виявляти біологічну активність, таку як зв'язувальна активність, регулювання зв'язування у зв'язувальному домені тощо. Функціональні або активні центри антитіла можуть бути ідентифіковані шляхом мутагенезу конкретної ділянки білка, який супроводжується експресією і перевіркою експресованого поліпептиду. Такі методи є цілююм очевидними для фахівця у цій галузі і можуть включати сайт-специфічний мутагенез нуклеїнової кислоти, що кодує фрагмент антитіла.
Антитіла за описом можуть додатково включати гуманізовані антитіла або людські антитіла.
Гуманізованими формами антитіл нелюдського походження (наприклад, мишачі) є химерні імуноглобуліни, ланцюги імуноглобулінів або їх фрагменти (такі як Ру, Раб, Рар' та інші антиген- зв'язувальні послідовності антитіл), які містять мінімальну послідовність, отриману з імуноглобуліну нелюдського походження. Гуманізовані антитіла включають імуноглобуліни людини (антитіло-реципієнт), в яких залишки від комплементарної детермінантної групи (СОК) реципієнта заміщені залишками від СОК нелюдського походження (антитіло-донор), такого як від миші, щура або кроля, що має бажану специфічність, афінність і зв'язувальну здатність. У деяких випадках Ем каркасні (ЕК) залишки імуноглобуліну людини є заміщеними відповідними залишками нелюдського походження. Гуманізовані антитіла можуть включати залишки, які не були виявлені ні в антитілі-реципієнті, ні в імпортованих СОК або послідовностях каркаса. Як правило, гуманізоване антитіло буде містити по суті всі з принаймні одного, а зазвичай двох варіабельних доменів, в яких всі або по суті всі із ділянок СОК відповідають ділянкам імуноглобуліну нелюдського походження і всі або по суті всі із ділянок ЕК є ділянками консенсусної послідовності імуноглобуліну людини. Оптимально, якщо гуманізоване антитіло містить також принаймні частину константної ділянки імуноглобуліну (Ес), зазвичай ділянку імуноглобуліну людини.
Методи гуманізації нелюдських антитіл добре відомі фахівцю у цій галузі. Загалом, гуманізоване антитіло має один або більше амінокислотних залишків, введених в нього з джерела нелюдського походження. Ці амінокислотні залишки нелюдського походження часто називають "імпортними" залишками, які зазвичай беруть із "імпортного" варіабельного домену.
Гуманізацію можна по суті провести шляхом заміщення СОК або послідовностей СОК гризунів відповідними послідовностями людського антитіла. Відповідно, такі "гуманізовані" антитіла є химерними антитілами (патент США 4 816 567), в яких суттєво менша частина ніж інтактний варіабельний домен людини була заміщена відповідною послідовністю біологічних видів, відмінних від людини. На практиці гуманізовані антитіла є зазвичай людськими антитілами, в яких деякі залишки СОК і, можливо, залишки ЕК є заміщеними залишками з аналогічних сайтів антитіл гризунів.
Можуть використовуватися трансгенні тварини (наприклад, миші), які після імунізації набувають здатність продукувати повний спектр людських антитіл в умовах відсутності продукування ендогенного імуноглобуліну. Наприклад, було описано, що гомозиготна делеція гена, що кодує ділянку з'єднання важких ланцюгів антитіла, у химерних клітин і лінії клітин зародків мутантних мишей приводить до повного інгібування продукування ендогенних антитіл.
Перенесення генної матриці імуноглобуліну клітин зародків людини у лінію клітин зародків мутантних мишей приводить до продукування людських антитіл після антигенної стимуляції.
Людські антитіла можуть також бути виділені методом фагового дисплея з комбінаторної бібліотеки.
Антитіла за описом переважно вводять суб'єкту у фармацевтично прийнятному носієві. Як правило, для надання фармацевтичній композиції ізотонічності використовують відповідну кількість фармацевтично прийнятної солі. Приклади фармацевтично прийнятного носія включають фізіологічний розчин, розчин Рінгера і розчин глюкози. рН розчину переважно має становити приблизно від 5 до 8, і більш переважно приблизно від 7 до 7,5. Додатково пропонуються носії, що включають препарати з тривалим вивільненням, такі як напівпроникні матриці твердих гідрофобних полімерів, які містять антитіла, причому ці матриці мають вигляд сформованих предметів, наприклад, плівок, ліпосом або мікрочастинок. Фахівцю в цій галузі зрозуміло, що певні носії можуть бути більш переважними, залежно від, наприклад, способу введення і концентрації антитіла, що вводиться.
Антитіла можна вводити суб'єкту, пацієнту або в клітину шляхом ін'єкції (наприклад, внутрішньовенної, внутрішньочеревної, підшкірної, внутрішньом'язової) або іншими методами, такими як інфузія, яка гарантує їх доставку у кровотік у ефективній формі. Антитіла можуть також бути введені внутрішньопухлинним або перитуморальним шляхом з метою отримати місцевий, а також системний терапевтичний ефект. Кращими є місцеве або внутрішньовенне введення.
Ефективні дози і режими дозування для введення антитіл можна визначити емпіричним шляхом, такі визначення знайомі фахівцю в цій галузі. Фахівцю в цій галузі зрозуміло, що дози антитіл, які необхідно вводити, залежать, наприклад, від суб'єкта, який отримує антитіла, шляху введення, конкретного типу використовуваних антитіл та інших лікарських препаратів, які бо вводяться. Типова добова доза при монотерапії антитілами може становити від приблизно 1 мкг/кг до 100 мг/кг маси тіла або більше на добу, залежно від вищезгаданих факторів. Після введення антитіл, переважно з метою лікування недрібноклітинного раку легенів, ефективність терапевтичної дії антитіл можна оцінити різними способами, відомими фахівцю в цій галузі.
Наприклад, розмір, кількість і (або) розповсюдження раку в організмі суб'єкта, що отримує лікування, можна контролювати за допомогою стандартних методик візуалізації пухлин.
Введене з терапевтичними цілями антитіло, яке затримує ріст пухлини, приводить до скорочення пухлини і (або) запобігає розвитку нових пухлин у порівнянні з перебігом захворювання, який би спостерігався за відсутності введення антитіла, є ефективним антитілом для лікування гліобластоми.
У ще одному аспекті цей опис стосується способу отримання розчинного Т-клітинного рецептора (рТКР), що розпізнає конкретний комплекс пептиду і МНС. Такі розчинні Т-клітинні рецептори можуть бути отримані зі специфічних клонів Т-клітин, і їх спорідненість можна підвищити мутагенезом, націленим на ділянки, що визначає комплементарність. З метою вибору Т-клітинних рецепторів може використовуватися метод фагового дисплея (заявка США 20100113300, (ІПідау еї аї.,, 2012)). З метою стабілізації Т-клітинних рецепторів у процесі фагового дисплея і у разі практичного застосування як лікарського препарату альфа- і бета- ланцюги можуть буди зв'язані, наприклад ненативними дисульфідними зв'язками, іншими ковалентними зв'язками (одноланцюговий Т-клітинний рецептор) або доменами димеризації (Вошкег еї аї., 2003; Сага єї аїІ., 2004; М/йсох еї аї.,, 1999). Т-клітинний рецептор може бути зв'язаний з токсинами, лікарськими препаратами, цитокінами (див., наприклад, заявку США 2013/0115191), доменами, що залучають ефекторні клітини, такі як домени антитіл проти СОЗ тощо, щоб виконувати конкретні функції на клітинах-мішенях. В іншому аспекті він експресується у Т-клітинах, що використовуються для адоптивного переносу. Див., наприклад, заявки УМО 2004/033685А1, ЛО 2004/074322А1, і МО 2013/057586А1, вміст яких включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті.
Крім того, пептиди і (або) ТКР, або антитіла, або інші зв'язувальні молекули за цим описом можуть використовуватися для підтвердження діагнозу "рак", поставленому патоморфологом на основі дослідження біоптату.
Ці антитіла або ТКР можуть використовуватися також для діагностики іп мімо. Зазвичай антитіла мітять радіонуклідами (такими як "й, 99Тс, 140, 1911, ЗН, З2Р або 355), щоб пухлину можна було локалізувати, використовуючи імуносцинтіграфію. В одному з втілень антитіла або їх фрагменти зв'язуються з зовнішньоклітинними доменами двох або більше таких мішеней білка, вибраного з групи, що складається з вищезгаданих білків, із константою зв'язування (Ка) меншою ніж 1 х 10 мкМ.
Антитіла для діагностичного застосування можна мітити зондами, що підходять для виявлення різними методами візуалізації. Методи виявлення зондів включають, але не обмежуються ними, флуоресценцію, світлову, конфокальну і електронну мікроскопію, магнітно- резонансну візуалізацію і спектроскопію, флуороскопію, комп'ютерну томографію та позитронну емісійну томографію. Відповідні зонди включають, але не обмежуються ними, флуоресцеїн, родамін, еозин та інші флуорофори, радіоіїзотопи, золото, гадоліній та інші лантаноїди, парамагнітне залізо, фтор-18 та інші радіонукліди, що випромінюють позитрони. Крім цього, зонди можуть бути бі- або багатофункціональними і виявлятися більш ніж одним із зазначених методів. Ці антитіла можуть бути безпосередньо або опосередковано мічені вищезгаданими зондами. Прикріплення зондів до антитіл включає ковалентне зв'язування зонда, включення зонда в антитіло і ковалентне прикріплення хелатуючої сполуки для зв'язування зонда, серед інших методів, добре відомих фахівцю у цій галузі. У разі імуногістохімічних методів зразок хворої тканини може бути свіжим чи замороженим або може бути залитим у парафін і фіксованим за допомогою консерванту, такого як формалін. Фіксовані або залиті зразки зрізів тканин приводять у контакт із міченим первинним антитілом і вторинним антитілом, де антитіло використовується для виявлення експресії цих білків іп 5йИ.
Цей винахід буде проілюстрований наведеними нижче прикладами, які, тим не менш, не обмежуються наведеними тут. Для цілей цього винаходу всі цитовані джерела включені в цей документ шляхом посилання в усій повноті.
На Фігурі 1 наведена експресія екзону МАС-003 в МАСЕА4 (пухлинні у порівнянні із здоровими тканинами, дані КМАБЗед). Експресія екзону МАС-003 в МАСЕА4 на здорових тканинах порівнювалася з його експресією на різних солідних пухлинах (червоні стовпчики).
Підтипи здорових тканин розподілені по групах як тканини високого (темно-зелені стовпчики), середнього (світло-зелені стовпчики) і низького (сірі стовпчики) ризику. Кожний стовпчик означає окремий зразок. Високий рівень експресії на нормальних тканинах був виявлений лише у плаценті і яєчку (низький ризик). (ЕРКМ -- кількість зчитувань на кілобазу, у перерахунку на мільйон картованих зчитувань)
На Фігурі 2 наведена експресія екзону МАС-003 на МАСЕАВ (пухлинному у порівнянні із здорової тканини, дані КМАбБед). Експресія екзону МАСЕАВ8 на здорових тканинах порівнювалася з його експресією на різних солідних пухлинах (червоні стовпчики). Підтипи здорових тканин розподілені по групах як тканини високого (темно-зелені стовпчики), середнього (світло-зелені стовпчики) і низького (сірі стовпчики) ризику. Кожний стовпчик означає окремий зразок. Високий рівень експресії на нормальних тканинах був виявлений лише у плаценті (низький ризик). (КРКМ -- кількість зчитувань на кілобазу, у перерахунку на мільйон картованих зчитувань)
На Фігурах 3-5 показане вивільнення ІФН-гамма з СО8-Т-клітин, у які методом електропорації введена РНК альфа- і бета-ланцюгів МАС-003-специфічних ТКР після сумісної інкубації з клітинами-мішенями, навантаженими пептидом МАС-003 (5ЕО ІО МО:1) або різними варіантами МАС-003, у яких проведена заміна аланіну у позиціях 1-9 послідовності зЗЕО ІЮ
МО:1, як це розкрито тут.
На Фігурі б показана експресія МАСЕА4 для прикладу 7. ІРНК МАСЕА4 піддається виявленню у представлених ракових зразках. Рівні експресії охоплюють діапазон від значної експресії у зразках раку голови та шиї і недрібноклітинного раку легенів (НМЗССО62711,
НМ5ОССО64Т1 ії МЗСІ СО0О04Т1) до досить низької експресії у зразках недрібноклітинного раку легенів і раку яєчника (М5СІ СО0О06Т1 і ОСОЗ6Т1).
Приклади
Алореактивну відповідь можна використати для уникання аутотолерантності і отримання Т- клітин з вищою авідністю у порівнянні з Т-клітинами аутологічного походження, тобто від аутологічних пацієнтів. Приклади таких умов включають отримання іп міїго ало-НІ А-реактивних пептид-специфічних Т-клітин (Задоупікома єї аїЇ. 1998; Замаде еї аІ. 2004; Уміде еї аІ. 2012) та імунізацію мишей, трансгенних для МНС або ТКР людини (Запізіаму»зкі єї а. 2001; Ї і еї а. 2010).
Приклад 1
Отримання іп міїго ало-НГІ А реактивних, пептид-специфічних Т-клітин (Замаде еї аї. 2004)
Використовувалися МКПК від НІГА-А"02-негативних здорових донорів після отримання від них інформованої згоди. Мономери біотинільованих рекомбінантних молекул НІ А-А?2 І| класу та
Аг-флуоресцентні тетрамери, що містять МАС-003, були отримані у МВІ! (Вобурн,
Массачусетс, США). МКПК інкубували з антитілами проти СО2О5А, розведеними забуференим фосфатами фізіологічним розчином (РВ5) протягом 1 години за кімнатної температури, промивали і інкубували з біотинільованими мономерами А2/МАС-003 протягом 30 хвилин за кімнатної температури, промивали і висівали в концентрації З х 106 клітин/лунку на 24-лункові планшети з середовищем КРМІ, у яке додана АВ-сироватка людини. Інтерлейкін 7 (ІЛ-7, НЯО
Зузіет5, Міннеаполіс, Міннесота, США) додавали у день 1 у концентрації 10 нг/мл, та у день 4 додавали 10 Од/мл ІЛ-2 (СПігоп, Херфілд, Велика Британія). Протягом 5 тижнів клітини щотижнево рестимулювали свіжими МКПК, змішаними з клітинами- респондерами у співвідношенні 1:1 і висівали на 24-лункові планшети у концентрації З х 105/клітину.
Для отримання високоавідних Т-клітин інкубували приблизно109 МКПК з НІ А-Аг/МАО-003- тетрамер-фікоеритрином (ФЕ) (отриманим у МВІЇ) протягом 30 хвилин за температури 37 "С, з наступним інкубуванням з антитілами до СО8-флуоресцеїнізотіоціанату (РІТС)/алофікоціаніну (АРС) на протязі 20 хвилин за температури 4 "С, яке супроводжувалося флуоресцентним сортуванням клітин (ГАСФ5) і аналізом на аналізаторі Саїїриг. Сортування проводили на приладі
ЕАС5-Мапіаде (Весіоп ОісКіпвоп, Коулі, Оксфорд, Велика Британія). Сортовані тетрамер- позитивні клітини висівали на 24-лункові планшети з використанням на кожну лунку 2 х 105 сортованих клітин, 2 х 1056 опромінених А2-негативних МКПК як живильних клітин, 2 х 104 с0р3/С2028 мікрогранул/мл (Бупаї, Осло, Норвегія) та ІЛ-2 (1000 Од/мл). Отримані таким чином високоавідні Т-клітини були згодом використані для ідентифікації та виділення ТКР для визначення амінокислотних та ДНК-послідовностей і клонування у вектори експресії з використанням методів, добре відомих фахівцям у цій галузі.
Приклад 2
Імунізація мишей, трансгенних для МНС або ТКР людини
МАа-003 використовували для імунізації трансгенних мишей цілими локусами генів людини
ТКРОВ (1,1 ї 0,7 млн. п. н.), Т-клітини яких експресують широкий спектр ТКР людини, які компенсують дефіцит ТКР у миші. (Сі еї а. 2010). Для отримання високоавідних Т-клітин інкубували МКПК, отримані від трансгенних мишей, з тетрамер-фікоеритрином (ФЕ) із подальшим сортуванням клітин як описано вище. Отримані таким чином високоавідні Т-клітини 60 були згодом використані для ідентифікації та виділення ТКР для визначення амінокислотних та
ДНК-послідовностей і клонування у вектори експресії з використанням методів, добре відомих фахівцям у цій галузі.
В одному аспекті МАС-003 і його варіанти, тобто р286-1у21 (які мають 2 амінокислотні заміни, 5ЕО ІО МО: 2) і р286-1У2191| (які мають З амінокислотні заміни, 5БО ІО МО: 3), виявляють потужну спорідненість до молекули НІ А-А"0201 і стабільність що стосується неї.
Зокрема, р286-1721 91. продемонстрував здатність індукувати специфічні ЦТЛ, які в одному з аспектів спричиняють лізис клітин-мішеней із МКПК як здорових донорів, так і НГ А-А2.1 Жр- трансгенних мишей. Див., наприклад, (Ми еї аї. 2011), вміст якої таким чином включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті.
Для отримання високоавідних ТКР для комплексів МНС І або П/р286-1У2І або р2г86-1219|. ці пептиди можуть використовуватися у способах, описаних у Прикладах 1 і 2. Отримані таким чином високоавідні Т-клітини були згодом використані для ідентифікації та виділення ТКР для визначення амінокислотних та ДНК-послідовностей і клонування у вектори експресії з використанням методів, добре відомих фахівцям у цій галузі.
Високоавідні варіанти ТКР можна також вибрати з бібліотеки мутантних СОК дріжджовим, фаговим або Т-клітинним дисплеєм (Поїег еї аі. 2003; Її еї аІ. 2005; Спегуїп єї аІ. 2008). Отже, кандидати у варіанти ТКР забезпечують настанову для конструювання мутацій СОК Т-клітинних рецепторів для одержання високоавідних варіантів ТКР (Кобррбіпз еї аї. 2008; 7оеєїе еї а. 2007).
Приклад 3. Клонування ТКР
Методи клонування ТКР відомі в цій галузі, наприклад описані у патенті США 8 519 100, вміст якого що стосується згаданих методів таким чином включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті. Олігонуклеотид А7, специфічний для послідовності варіабельної ділянки альфа-ланцюга, який кодує сайт рестрикції Маеє!, введений метіонін для ефективного ініціювання експресії у бактерій, і олігонуклеотид А2г, специфічний для послідовності константної ділянки альфа-ланцюга, який кодує сайт рестрикції зЗаїЇ, використовуються для ампліфікації варіабельної ділянки альфа-ланцюга. У випадку бета-ланцюга для ампліфікації варіабельної ділянки бета-ланцюга використовуються специфічний для послідовності варіабельної ділянки бета-ланцюга олігонуклеотид, який кодує сайт рестрикції, наприклад Маєї, введений метіонін для ефективного ініціювання експресії у бактерій і олігонуклеотид В2, специфічний для послідовності константної ділянки бета-ланцюга, який кодує сайт рестрикції, наприклад Адеї.
Варіабельні ділянки альфа та бета були клоновані у експресійні плазміди на основі РОМТ7, які містять або Са, або СВ, за допомогою стандартних методів, описаних у (ХатьгооКк апа
КиззеїЇ "МоІесшаг Сіопіпд а Іарогаїгу Мапиа!", Тпіга еаййоп). Плазміди секвенували з використанням аналізатора ДНК 3730х1 (Арріїеа Віозузі(етв).
Послідовності ДНК, які кодують продукт розщеплення альфа-ланцюга ТКР за допомогою має! ї ЗаіІ, лігували у вектор рРОМТ7-Са, який розщеплювали за допомогою Маеї і ХпНої.
Послідовності ДНК, які кодують продукт розщеплення бета-ланцюга ТКР за допомогою Мавбеї і
Адеї!, лігували в окремий вектор рОмМТ7-СВфВ, який також розщеплювали за допомогою Мавбеї і
АдеІ. Отримані в результаті лігування плазміди трансформують у компетентний штам
Езспетісніа соїї ХІ 1-рІсе і висівають на чашки з агаром Луріа-Бертані, які містять 100 мкг/мл ампіциліну. Після інкубації протягом ночі за температури 37" С поодинокі колонії збирають і вирощують в 10 мл агару Луріа-Бертані, який містить 100 мкг/мл ампіциліну, протягом ночі за температури 377 С зі струшуванням. Клоновані плазміди очищають за допомогою набору
Міпіргер (Оіадеп), і вставки секвенують на автоматичному секвенаторі ДНК (Гагк Тесппоїодіев).
Приклад 4. Генетична інженерія аутологічних Т-клітин
Т-клітини отримують з метою експресії високоавідних ТКР (так звані лікарські препарати
ТКР) або отримані із злитих білків химерні антигенні рецептори (САК), які мають підвищену специфічність до антигена комплексу МНС І/МАС-003 або комплексу МНС П/МАС-003. В одному аспекті цей підхід знімає деякі обмеження, асоційовані з центральною і периферичною толерантністю і генерує Т-клітини, які є ефективнішими для націлювання на пухлини без необхідності активації Т-клітин пацієнта де помо.
Для отримання Т-клітин, що експресують ТКР за цим описом, нуклеїнові кислоти, які кодують ідентифіковані та виділені пухлиноспецифічні ТКР-альфа і (або) ТКР-бета ланцюги як описано у Прикладах 1--3, клонують у вектори експресії, такі як гамма-ретровірус або лентівірус.
Рекомбінантні віруси отримували, а потім перевіряли на функціональність, таку як специфічність до антигену і функціональну авідність. Аліквоту кінцевого продукту після цього використовують для трансдукції цільової популяції Т-клітин (як правило очищених від МКПК пацієнта), яку культивують перед введенням пацієнту.
Ланцюги ТКР, введені у периферичні Т-клітини, можуть конкурувати з ланцюгами 60 ендогенних ТКР за асоціацію з СОЗ-комплексом, що необхідно для поверхневої експресії ТКР.
Оскільки високий рівень поверхневої експресії ТКР є суттєвим для забезпечення належної специфічності для ініціювання клітинами, які експресують пухлинний антиген-мішень (Соорег еї а!., 2000; І аргесдпце егї аї., 2001), стратегії, які підвищують рівні генної експресії ТКР-альфа і ТКР- бета, є важливим аспектом у генній терапії Т-клітинними рецепторами.
Для підвищення рівня експресії ТКР за цим описом у цьому описі можуть використовуватися потужні промотори, такі як к довгі кінцеві повтори ретровірусу (СТЕК), цитомегаловірусу (СММУ), вірусу стовбурових клітин мишей (М5СМ) ОЗ, фосфогліцераткіназа (РОК), бета-актин, убіквітин і композиційний промотор мавпячого вірусу 40 (54409УС043 (Соорег єї аї.,, 2004; допез еї аї., 2009), фактор елонгації (ЕРЕ)-Та (Твції еї аІ., 2005) і промотор вірусу некрозу селезінки (ЗЕЕМ) (Чозерн еї а!., 2008).
На додаток до сильних промоторів, численні касети експресії ТКР містять додаткові елементи, які можуть посилити трансгенну експресію, включаючи центральний поліпуриновий тракт (СРРТ), який сприяє ядерній транслокації лентівірусних конструкцій (ЕоїІепі еї аї., 2000), посттранскрипційний регуляторний елемент вірусу гепатиту американських байбаків (РЕЕ), який підвищує рівень трансгенної експресії шляхом підвищення стабільності РНК (7ийМегеу еї аї., 1999).
Щоб дося!гти високого рівня поверхневої експресії ТКР, необхідно, щоб як альфа-, так і бета- ланцюги ТКР введеного ТКР транскрибувалися на високому рівні. Щоб досягти цього, альфа- і бета-ланцюги ТКР за цим описом можуть бути клоновані у біцистронні конструкції в одному векторі, які, як було показано, здатні подолати цю перешкоду. Використання ділянки внутрішньої посадки рибосоми вірусу (ІКЕ5) між альфа- і бета-ланцюгами ТКР приводить до координованої експресії обох ланцюгів, оскільки альфа- і бета-ланцюги ТКР утворюються з одного транскрипту, який розділяється на два білки в ході трансляції, забезпечуючи утворення рівних молярних співвідношень альфа- і бета-ланцюгів ТКР (5сптій єї аЇ. 2009).
Іншою модифікацією, щодо якої отримані свідоцтва про її корисність для підвищення рівня трансгенної експресії ТКР, є оптимізація кодону. Надмірність генетичного коду дозволяє деяким кислотам кодуватися більш ніж одним кодоном, але певні кодони є менш "оптимальними" ніж інші внаслідок відносній наявності відповідних РНК, а також інших факторів (Сивіаївзоп еї аї., 2004). Як було показано, модифікація послідовностей генів альфа- і бета-ланцюгів ТКР таким чином, щоб кожна амінокислота кодувалася оптимальним кодоном для експресії генів у ссавців, а також видалення мотивів нестабільності ІРНК або прихованих сайтів сплайсингу, значно підвищує експресію генів альфа- і бета-ланцюгів ТКР (ЗспоцКеп еї а!., 2006).
Крім того, порушення парування між введеними і ендогенними ланцюгами ТКР може привести до набуття таких видів специфічності, які становлять значний ризик для аутоіїмунності.
Наприклад, утворення суміші димерів ТКР може знизити кількість молекул СОЗ, що доступні для утворення належнім чином спарених комплексів ТКР, і у такий спосіб може значно зменшити функціональну авідність клітин, які експресують введені ТКР (Киваї! еї а1!., 2007).
Для зменшення порушень парування, С-кінцевий домен ланцюгів введеного ТКР за цим описом можна модифікувати, щоб підвищити взаємодію між ланцюгами, у той же час зменшити здатність введених ланцюгів утворювати пари з ендогенним ТКР. Ці підходи можуть включати заміну С-кінцевих доменів альфа- і бета-ланцюгів ТКР їх мишачими двійниками (наближений до мишачого С-кінцевий домен), утворюючи другий міжланцюговий дисульфідний зв'язок у С- кінцевому домені шляхом введення другого залишку цистеїну як у альфа-ланцюги ТКР, такі у бета-ланцюги ТКР введеного ТКР (цистеїнова модифікація); перестановку взаємодіючих залишків С-кінцевих доменів альфа- і бета-ланцюгів ТКР ("виступ-у-западину") і злиття варіабельних доменів альфа- і бета-ланцюгів ТКР безпосередньо з СОЗС (злиття СОЗС). (бсптій еї а. 2009).
Предметом цього опису є білки ТКР для лікування раку та інших пухлин, переважно недрібноклітинного раку легенів, які надмірно чи виключно презентують МАС-003.
Приклад 5. Генетична інженерія алогенних Т-клітин
Гамма-дельта (уб) Т-клітини, які є нетрадиційними ефекторами Т-лімфоцитів, задіяними у першій лінії захисту від патогенів, можуть взаємодіяти з пухлинними клітинами і знищувати їх незалежно від МНС шляхом активації рецепторів, серед інших, ТКР-гамма ланцюгів і ТКР- дельта ланцюгів. Ці уб-Т-клітини виявляють попередньо активований фенотип, який забезпечує швидку продукцію цитокінів (ФН-гамма, ТМЕ-альфа) і сильну цитотоксичну відповідь після активації. Ці Т-клітини виявляють протипухлинну активність щодо багатьох видів раку і є свідченням того, що опосередкована уб Т-клітинами імунотерапія є здійсненною і може викликати об'єктивні протипухлинні відповіді. (Вгала єї аі. 2013).
Недавні досягнення в галузі іммобілізованих антигенів, агоністичних моноклональних 60 антитіл (мАт), отриманих із пухлин штучних антиген-презентуючих клітин (штучні АПК) або комбінацій активуючих мАт і штучних АПК дозволили досягнути успіх у культивуванні гамма- дельта Т-клітин зі спектром олігоклональних або поліклональних ТКР. Наприклад, іммобілізований білок А, пов'язаний із ланцюгом головного комплексу гістосумісності І класу, був стимулом для уб Т-клітин, які експресують ізотипи ТКР-01, а зв'язані на чашках Петрі активувальні антитіла сприяли культивуванню клітин МОї1 і Мб2 ех мімо. Клінічно достатні кількості ТКР-61, ТКР-62 та ТКР-БТеТКР-б2ег були отримані після сумісного культивування на штучних АПК, і ці підтипи виявляли відмінність у фенотипі пам'яті і реактивності до пухлин іп міїго та іп мімо. (Оеспідег еї аї. 2014).
Крім того, уб Т-клітини піддаються генній модифікації, про що свідчить введення альфа- і бета-ланцюгів ТКР (Ніаза єї аї. 2009). Інший аспект цього опису стосується продукції уб Т-клітин, що експресують ТКР-альфа і ТКР-бета, які зв'язуються з МАС-003. Щоб досягти цього, уб Т- клітини культивують методами, описаними у статті Оепідег еї аІ. 2014, з наступною трансдукцією рекомбінантних вірусів, що експресують ТКР, які зв'язуються з МАС-003 (як описано у Прикладі 3), в уб Т-клітини після культивації. Трансдуковані вірусом уб Т-клітини згодом вводять пацієнту.
Приклад 6. Дані з імуногенності і функціональних властивостей Т-клітин
Імуногенність МАС-003 досліджували за протоколами, які імітують процес виробництва фармацевтичного продукту. Спостерігалося праймування МАС-003З-специфічних Т-клітин здорових донорів. Отримані Т-клітини виявилися здатними знищувати навантажені пептидом клітини-мішені, демонструючи свою функціональність. Дані продемонстрували, що 1) МАС -003 є імуногенною мішенню і 2) що отриманим Т-клітинам проти МАС-003 притаманна функціональна активність.
Отримані додаткові дані стали свідоцтвами того, що МАС-003 є пептидом з дуже ефективним зв'язуванням з НІ А-А"02:01.
Приклад 7. Експресія ІРНК МАСЕАХЯ у тканинах
Гібридизація іп зйи (ІЗН) використовується для виявлення експресії ІРНК безпосередньо в фіксованих формаліном або заморожених зрізах тканини. Завдяки високій чутливості цього методу і його високій просторовій роздільній здатності він є придатним для визначення клітино- специфічної експресії мішені і розподілу або частоти експресії мішені поміж зрізами ракових тканин.
ІЗН здійснювали для виявлення ІРНК МАСЕАХ за технологією Вазебсоре"М, розробленою компанією Адмапсеа Сеїї Оіадповіїсв (АСО). Технологія Вазезсоре "М базується на гібридизації від однієї до чотирьох пар олігонуклеотидних зондів 2-подібної форми до цільової послідовності. Ампліфікація сигналу досягається розгалуженою ампліфікацією ДНК, яка базується на багатократній ступеневій гібридизації нуклеотидів, зрештою побудувавши "дерево" розгалужених ланцюгів ДНК (рДНК). Кінець кінцем, велика кількість мічених зондів гіоридизується до гілок "дерева" рДНК, і можна зафіксувати підсилений сигнал. Хромогенний набір для виявлення Вазебсоре"М Юеїесіоп Кії (КЕЮ) включає мічені зонди, які зв'язані з ферментом (лужною фосфатазою). Виявлення сигналу залежить від ферментативного перетворення хромогенного субстрату Разікед, що додатково підсилює вихідний сигнал.
Вазебсоре"М є дуже чутливою теологією, що пов'язано з ефективним процесом підсилення сигналу, у поєднанні з високою чутливістю та міцним зв'язуванням пар 2-зондів із іІРНК- мішенню, навіть якщо вона частково утворила поперечні зв'язки або розклалася. За свідченнями АСО, зв'язування однієї поодинокої пари зондів до кожної поодинокої молекули
ІРНК є достатнім для генерування виявлюваного сигналу ІЗН.
Кожний експеримент з ІЗН підрозділяється на два методологічних процеси: 1) попередня обробка тканин для демаскування мішені і 2) гібридизація мішені, підсилення і виявлення сигналу. Оптимальні умови попередньої обробки є критичними для успішного виявлення мішені у зрізах тканин ЕЕРЕ (фіксованих формаліном і залитих у парафін). Процес фіксації викликає утворення поперечних зв'язків між молекулами білків, ДНК і РНК у клітинах і тканинах і таким чином маскує сайти гібридизації. Отже для забезпечення доступності ІРНК-мішені і належного зв'язування набору зондів, ці поперечні зв'язки необхідно видалити перед гібридизацією мішені.
Попередня обробка тканин включає три окремі етапи: 1) блокування ендогенної лужної фосфатази обробкою пероксидом водню, 2) демаскування мішені кип'ятінням у реагенті для демаскування мішені і 3) демаскування мішені розщепленням протеазою. Оскільки ступінь фіксації і утворення поперечних зв'язків може різниться між різними блоками ЕЕРЕ, оптимальні умови для демаскування мішені мають бути визначені експериментально для кожного окремого блока ЕЕРРЕ Отже, зрізи тканин витримували протягом різних періодів кип'ятіння і розщеплення протеазою з наступною гібридизацією з набором зондів позитивного та негативного контролю.
Оптимальні умови визначали шляхом мікроскопічного дослідження інтенсивності специфічного бо сигналу в позитивному контролі, неспецифічного фонового сигналу в негативному контролі та морфології тканини. Попередню обробка тканин здійснювали відповідно до протоколів виробника. Реагенти для попередньої обробки входять у комплекти реагентів Вазебсоре М,
Після завершення різних етапів попередньої обробки оцінювали експресію мішені шляхом гіоридизації конкретного набору зондів із досліджуваною ІРНК з наступним підсиленням сигналу від розгалуженої ампліфікації ДНК і виявленням хромогенного або флуоресцентного сигналу.
Усі аналізи здійснювали відповідно до протоколів виробника.
Таблиця 10
Аналіз експресії
Сумарний рівень експресії МАСЕАХЯ у відповідному зрізі: - дуже низький, - низький або помірний, ї-- високий, -- дуже високий
Список посилань
Адаїг 59), Нодап КТ (2009). Ттєаїтепі ої омагіап сапсег сеї! пев ум/йй 5-ага-2'-деохусуїаіпе иргедшіате5 Ше ехргеззіоп ої сапсег-їевії5 апіїдеп5 апа сіаб5 І та)ог півтосотрайбіїйу соптріех- епсодей тоїіесціе5. Сапсег Іттипо)ї. ІттипоїНег. 58, 589-601.
АЇмез РМ, І ему М, Воигоцгепе Н, Міаце 5, Вгісага С, Аууоць М, Мийештіег Н, Сіме! УС, НаїКіс
М, Зреїізег ОЕ, Вотего Р, І ему Е (2007). МоіІесшаг апа іттипоіодіса! емаІчайоп ої їпе ехргезвіоп ої сапсегЛевіїз депе ргодисів іп питап соіогесіа!| сапсег. Сапсег Іттипої. ІттипоїНег. 56, 839- 847.
Апагаде УС, Мецноге АЇ, Еевїїх 85, АІтеїда М5, Сагмаїно Е, Оїїмеїга 95, Спашнаїйе МІ, Апагоїо
А, СабраПйего ОЇ, 7адо МА, СоПеопі (СУМУ (2008). Ргодповіїс ітрасі ої сапсег/Левіїв апіїдеп ехргеззіоп іп адмапсеа 5іаде тийріє тувіІота раїепів. Сапсег Іттип. 8, 2.
Ацбгу РЕ, Зайе АР, НВіоих-І есієтсд М, Наіреп-Ое МЕ, 5радпоїї ас, Споте? Р, Ое ВО, дедои В, затвоп М (2001). МАСЕ-А4, а депт сеї! зресіїїс таїКег, і ехргеззей айегепіану іп їезіісшаг їмтогв. Сапсег 92, 2778-2785.
Ва!-Наїт Е, Ра; А, МаспіепКіп А, Наггап 0, Тіко5п В, Сагтоп ГІ, Вгеппег В, Мадаї Е, Мог 0,
Зівїп А, Гетоппіег ЕРА, Т2епомаї Е, Еізепрасі ГІ. (2004). МАСЕ-АВ омегехргеззіоп іп ігапейіопаї сеї сагсіпота ої Ше бБіадае": ідепійісайоп ої їмо Шштоиг-аззосіаїей апіїдеп реріїдев. Вг. ) Сапсег 91, 398-407.
Ваітом С, Вгомлпіпу у), Масатгедог 0, Оаміз ІО, біштоск 5, Уипдрішй АА, Себоп У (2006). Титог апіїдеп ехргеззіоп іп теїІапота магіє5 ассогаїпу ю апіїдеп апа з5іаде. Сіїп Сапсег Вез 12, 764-771.
Зо ВеїІаїї Е, Мароїеїапо С, Тагадціпі Е, Раїаїа І, І апа В, Мапсі М, 5радпоїї С, Виднейі А, Рапісі РВ,
Миші М (2007). Сапсег їевіїв апіїдеп ехргезвіоп іп ргітагу апа геситепі мшцімаг сапсег: аззосіайноп мА ргодпозвіїс Тасіогв. Ешг. У Сапсег 43, 2621-2627.
Вегдегоп А, Рісага М, Гавие Н, Нагеєї! Е, Номіпдюп Н, Гасотре І, Егадеї М (2009). Нідн їтедиепсу ої МАСЕ-А4 апа МАСЕ-А9 ехргезвіоп іп підн-гізкК Біадаєг сапсег. Ії. У Сапсег 125, 1365-1371.
Впап 5, Спцапа А, Меді 55, СіІагег СА, Саїїапо ОА (2012). МАСЕАХЯ іпдисез дгтоумли іп поптаї! ога! Кегаїіпосуїез Бу іппірйіпу доми а!їтеві апа ароріовів. Опсої! Нер. 28, 1498-1502.
Воде РК, Тнівікеп А, Вгапаї 5, Вагайог А, ГоНе В, Кпшй А, Мосі Н (2014). Сапсег іевіїв апіїдеп ехргезвзіоп іп їезіїсціаг дегт сеї! Шптогідепезів. Май. Раїної. 27, 899-905.
Сабегоп Т, Стотома І, Стотом Р, бегігама В, Тіттетптапз М/, М, Ктотап М, Сеїїв УЕ, Могеїга
УМ (2013). Ргоїеотіс ргоїйпа ої Мірієе-педаїїме Бгеавзі сагсіпотав іп сотбріпайоп мій а іІНгее-йег опподопа! Тесппоіоду арргоаспи ідепійез Маде-А4 а5 роїепійа! Шегарешіс їагуеї іп езігодеп гесеріог педаїїме ргеаві сапсег. Мої. СеїЇ Ргоїеотісв. 12, 381-394.
Сеззоп У, ВімаІ5 ОР, ЕзсНег А, Ріоївеї Е, Тнівіетапз5 К, Роземії» М, Ооісіпоміс ОЮ, Моппіег Р,
Зреїізег 0, Вгоп І, Котего Р (2011). МАСЕ-АЗ апа МАСЕ-АА4 зресіїїс СО4(-) Т-сеїІ іп пеай апа пескК сапсег раїепів: аеїесійп ої паїигаПу асдцігей гезропзез апа ідепійісайоп ої пем еріїорев.
Сапсег Іттипої. ІттипоїНег. 60, 23-35.
Зб
Спатрбозі Н, Мап ВМ, Вгаззеиг Е, Сюае!|аїпе 0, Хегїті І, ІГапаї 5У, Тиеаїе І, Ріштаз У, Зрадпоїї ас, Місне! С, Соціе РО, Оїїме О (2000). Ехргеззіоп ої депе МАСЕ-А4 іп Веєа-5іетьего9 сеїв.
Віоса 95, 3530-3533.
Спеп СН, Ниапо СТ, І ее Н5, Мапо РМ, мап МО, Спеп 05, Зпей УС (1999). Нідп тедиепсу ої ехргеззіоп ої МАСЕ депез іп питап ПераїйосеїІшаг сагсіпота. 1999. І імег 19, 110-114.
Сппаіє РА, уЧипорішй АА, Магзпаї! 05, Гейао ММ, Недмаї СУ, Коїб 0, Зрадпоїї СС, Імегзеп К,
Зовіом ВА (2005). Ехргезвіоп ої сапсег-іевіїв апіїдеп5 іп епдотеїга! сагсіпотав5 ивіпа а ііввце тісгоаітау. Май. Раїйої. 18, 119-126.
Согаї! 5, Рагізі С, Місоїау НУ, Соїї22і Е, Оапіевїїї В, Егайа Е, Сомге А, Тамета Р, 5іда!ойі І, Маїо
М (2013). Іттипотоашіаютгу асіїмпу ої 521-110, а 5-ага-2'-деохусуїаіпе-сопіаіпіпд дептеїНуїаїіпа аіписієоїіде. Сапсег Іттипо). ІттипоїНег. 62, 605-614.
Спи: СВ, Сегаетапп І, Гееп АМ, ЗПНагег ЧА, Ки 5, Т20и В, Нопоп ТМ, Зпеепап А, Сореїапа А,
Мопез А, Ноопеу СМ, Незіор НЕ, Воїїага СМ (2011). Ітргоміпд Т-сеїЇ Шегару їог геіарзед ЕВУ- педаїїме Нодокіп ІМтрпота бу їагодеїїпд иргедшаїед МАСЕ-АХ4. Сіїп Сапсег Нез 17, 7058-7066.
Синеї С, Вімаї5 УР, 7ацдо М, Замі 5, Зевіепіад МУ, 5реїзег ОЕ, Пепага 0, Моппієг Р, Вотего
Р, Вгоп ГІ, Вітоїаї О (2011). Рацет апа сіїіпіса! відпітсапсе ої сапсе!-іевії5 депе ехргеззіоп іп пеай апа песк запатоиз сеї! сагсіпота. Іпі. ) Сапсег 128, 2625-2634.
Бацаї 5, Епа КН, Мнпажесн-Раийсеадійа Р, Могтізоп С, Міїоно А, Веск А, Маїзилакі у, Теції Т,
Стотап А, Спіаййс 5, 5расдпоїї С, І еіе 5, Одипві К (2014). Ехргеззіоп апа іттипе гезропзез 0
МАСЕ апіїдепз ргедісі зигуіїмаї! іп еріїпеїїа! омагіап сапсег. РІ о5. ОМЕ. 9, е104099. рийоиг МТ, Спаийх Р, Гигдціп С, Согпеїїз С, Вооп Т, мап дег Вгиддеп Р (1999). А МАСЕ-А4 реріїде ргезепієй Бу НІ А-А2 із гесодпігей ру суюїуїс Т Іутрпосуїе5. Єиг. ) Іттипої. 29, 3329- 3337. бе РЕ, Агавп К, Тгамегзагі С, Саогіо 9, 5гікога УР, Ое 5С, Вгаззеиг Е, мап дег Вгиддеп Р,
Ї еше В, І игдціп С, . (1994). Бтисшгте, спготозотаї Іосаїїгайоп, апа ехргеззіоп ої 12 депез ої Ше
МАСЕ Гїатіїу. Іттиподепеїїсв 40, 360-369. оуїе УМ, Сабо У, УМапад У, Мапа М, Ройв5 РА (2010). МАСЕ-ВІМа ргоївіп сотріехе5 сотргізе а
Татіїу ОТ ЕЗ ибідийіп Ідазев. Мої Сеї! 39, 963-974.
Епа КН, УУеїг І, Твції Т, Одипві К (2015). Ігтптиповіїтиіагюгу/гедшиіаюгу депе ехргеззіоп рацйегп5
Зо іп адумапсей омагіап сапсег. Сепев5 апа Сапсег.
Еогапапітага ММ, Споїатіп М, Рагзнепіап М, Моамеп 0, Метаг В, Рогдпапі ММ, Раакнан Е,
Мазей Н, Моспьеїї М, Раеєізоззадаїї В, Абразгадедап МА (2011). Сапсег-іевіїз депе ехргезвзіоп ргоїййпа іп езорпадеа! здпатоивзх сеї! сагсіпота: ідепійісайоп ої 5ресіїїс шШтог таїКег апа роїепіаї!
Тагдеїв Тог іттипоїПпегару. Сапсег Віо! ТНег. 12, 191-197.
Сегаеєтапп /, Каїаїті О, СНгівііп АБ, Сти? СВ, Тііріс Т, Воиззеаи А, СюоїйїзсенаїЇкК 5М, Замоїдо В,
Мега УРЕ, Незіор НЕ, Вгеппег МК, ВоїЇага СМ, Воопеу СМ, І ееп АМ (2011). Суїоюхіс Т ІМмтрпосуїев5 вітинапеоизіу їагдеїїпуд тийіріє їштог-аззосіаїгей апіїдепз о їгтєаї ЕВМ педаїїме ІМмтрпота. Мої.
Тег. 19, 2258-2268.
Сипаа У, Содаїї АР, Вегпазсопі МУ, Умагдо ЗА, Рагапді 5 (2013). Роїепіа! гоїє ої 5-ага-2- деохусуїаїпе іпдисей МАСЕ-АА4 ехргезвіоп іп іттипоїНегару ог апаріавіїс Іпугоїдй сапсег. Зигдегу 154, 1456-1462.
Сиге АО, Спиа НВ, М/Патвзоп В, Сопеп М, Реїтега СА, Спіаййс 5, Віцег С, Зітрзоп АУ, Спеп
УТ, біа гу, Апоїкі МК (2005). Сапсег-іевіїв депез аге соогаїіпаїеіу ехргеззей апа аге таїКегв5 ої роог ошцісоте іп поп-зтаї! сеї Ішпу сапсег. Сіїп Сапсег Вез 11, 8055-8062.
Наптапп 5, Меуєг ТУ), Вгапаз ВС, Нашбії» ІВ, І іп2 С, Зепег А, Кибієт АС, МиПег-Віснтег ОО (2015). МАСЕ-А ехргеззіоп сіизієг5 апа апііпеоріавіїс ігеаїтепі іп Неай апа пескК сапсег. Іпі. ) Мої.
Меа. 35, 1675-1682.
Назедама Н, Мотгі М, Нагадиспі М, Оєо Н, Зидітасні К, АКіуозпі Т (1998). Ехргезвіоп зресігит ої теїіапота апіїдеп-епсодіпуд депе Татіу тетрег"з іп соЇогесіа! сагсіпота. Агсп. Раїної. І ар Меа. 122, 551-554.
Низзеїп УМ, Могай РЕ, Сатеє! МА, Етат УМА, ЕЇ Зажу М/Н, ЕЇ Таппошипу 5А, Вауоту Е5,
Ваагаї М (2012). МАСЕ-4 депе т-ВАМА апа Та іп ріоса аз роїепійа! ріоспетіса! тагКегв Тог НСС іп НСУ-іпіесієа раїепів. Мед. Опсої 29, 3055-3062.
Уасобз УЕ, Стацег ОМ, Вгаззеицг Е, Ноодегогидде РМ, У/еззеїїпу Р, Сідаїпа СЕ, мап де Ракі
ММ, Ріддог СО, Соц РО, де М'івєзх І, Адета С.) (2008). беїІесіїме сапсег-дептіпе депе ехргеззіоп іп реаїіайіс Бгаїп Штогв. ) Мешигоопсо!. 88, 273-280.
Уа 2С, Мі В, Ниапд 2М, Тіап У, Тапд У, УМапд УХ, Ри ХГ, УМи м2 (2010). Ідепійісайоп ої їмо поме! НГ А-А"0201-гевійсієа СТІ. ерпорез дегмейд їтот МАСБ-АХ4. Сіїп Оем. Іттипої. 2010, 567594.
Кадеуата 5, Ікеда Н, Міуанага У, Ітаї М, Ізпінага М, Зайо К, би!идіпо 5, Оєда 5, Ібпікаула Т, 60 КоКига 5, Маосїа Н, ОнНівні К, 5Пігаївні Т, Іпоше М, Тапабе М, КіаоКого Т, МозпіоКа Н, Тотига 0,
МикКауа І, Міпепо .), ТаКезакКо К, Каїауата М, 5піКи Н (2015). Адоріїме Тгапеїег ої МАСЕ-АА Т-сеї
Весеріог Сепе-Ттапзацсей Іутрпосуїе5з іп Раїйепіб5 м/йй Весштепі Езорпадеа! Сапсег. Сіїп.
Сапсег Нез.
Капа у, І все НУ, Кіт У, І ее 9), Маєпа І 5 (2015). бузгеашаїйоп ої Х спготозоте іпасіїмайоп іп підй дгаде омагіап зегоив адепосагсіпота. Рі о5. ОМЕ. 10, е0118927.
Кажадое Н, Уатада А, Маїзитоїо Н, по М, О5Нііта К, Мівзпіда Т, МаКкивпі|ї М, Мой К (2000).
Зегпт МАСЕ-4 ргоївіп іп омагіап сапсег раїепів. Супесої. Опсої! 76, 336-339.
Кіт К, Спо ММ, Рак ВН, Гее У, Во УМ, бо Н, піт УМ/ (2015). Нівгоодіса! апа іттипопівіоспетіса! таїКкег5 Тог ргодгезвзіоп ргедісіоп іп їапзигеїпгайну гезесієа пПідп-дгаде поп- тизсіє іпмазіме ріададег сапсег. Іпі. У Сіїп Ехр. Раїгої. 8, 743-750.
Корауавні Т, І опснау С, Соїіаи 0, Оетойе М, Вооп Т, мап дег Вгиддеп Р (2003). Мему МАСЕ-4 апіїдепіс рерііде гесодпігей Бу суїю|уїс Т Іутрпосуїе5 оп НІ А-АТ шШтог сеїІ5. Ті5це Апіїдепв 62, 426-432.
Коснег Т, 2пепа М, Воїї М, бітоп В, Еогеїег Т, 5спшй2- Гнайег Е, Ветітеї! Е, Морреп С, 5сптіа
М, АсКептапп 0, Мінаївси Му), Савззег Т, Небрегег М, Зашег С, бЗрадпоїї С (2002). Ргодповіїс геіемапсе ої МАСЕ-А4 Штог апіїдеп ехргезвіоп іп ігапзійопаї сеїЇ сагсіпота ої Ше игіпагу Біадаег: а їіз5це тістоа!тау зіцау. Іпі. ) Сапсег 100, 702-705.
Киризенок В, Хіє Х, дУезпому5Кі В, Ргеизз КО, ВотеїКе ВЕ, Меитапп Е, Ведії» Е, Рівіогіив5 С,
ЗспіШпд М, 5спейпетапп Р, Ігбіскі ОВ, Гог ОМ, Рітенипазспий М (2004). Ехргеззіоп ої сапсег тевіїє апідепб5 іп рапсгєаїйс сагсіпота сеї! ІПпев, рапсгєаїйс адепосагсіпота апа спгопіс рапсгеаїййів. Іпі. ) Сапсег 109, 568-575.
ЦП У, Мапду М, Еціє Т, ТапаКа РЕ, Мітогі К, Нагадисні М, Оєо Н, Мотгі М, АКіуовзпі Т (1997).
Ехргезвіоп ої пе МАСЕЕ депе Татіїу іп питап давігіс сагсіпота. Апіїсапсег Нез 17, 3559-3563. ії М, Миуап УН, Нап У, Гіш УХ, мап І, УУапа м, Си У (2005). Ехргезвзіоп ргойе ої сапсег-іевіїв депевз іп 121 питап соіогесіа| сапсег їїзвце апа адіасепі поптаї їїззце. Сіїп Сапсег Нез 11, 1809- 1814.
ІПтапізема М, Коїїзома А, Кгуїома Т, МаКкомієма Т, РоЦап5Кауа С, Согаєема О (2011). Ехргезвіоп рацетв ої сапсе!ї-їевіїз апіїдеп5 іп питап етбгуопіс 5іет сеїІ5 апа ІШНеїг сеї! депмаїйме5 іпаісаїе
Іпеаде ігаскв5. 5іет СеїЇв Іпії. 2011, 795239.
Г ий М, 5спМШіег С, Чипоаріши АА (2004). МеІапота ог пої? Сапсег іевіїз апіїдеп5 тау Неїр. ВЕ. у
Оептаї!о). 151, 1213-1218.
Мп У, Сп Її, Тпота5 ОО, Стеепвзоп УК, Сіогдапо ТУ, Вобіпзоп 25, Вагле ВА, М/візнааг РЕА,
Тауюг УМ, Опіпдег МВ, Веег ОО (2004). Меїапота-аззосіаїєд апіїдепе іп езорнадеаї адепосагсіпота: ідепійісайоп ої похе! МАСЕ-АТ10 зріїсе мапапів. Сіїп Сапсег Без 10, 5708-5716.
Пи М/, Спепа 5, Аза 51, Елла! 5 (2008). Те теїапота-аззосіаїєй апідеп АЗ теаіаїез
Тргопесііп-сопігоїїєа сапсег ргодгеззіоп апа птеїавзіавзіз. Сапсег Нез 68, 8104-8112.
Магсаг І, Інгід В, Ношгінап .), Вгау ЗЕ, Оціпіап РА, догаап І В, Тнотрзоп АМ, Нирр ТА, Меек
ОМ (2015). МАСБ-А Сапсег/ТГевіїв Апіїдеп5 Іппірй МОМ2 ОбБідийуїайоп ЕРипсіп апа Рготоїе
Іпстеазей І емеіІз ої МОМА. РІ о5. ОМЕ. 10, е0127713.
Магсаг І, Масіаіпе МУ, Нирр ТА, Меек ОМ (2010а). Маде-А сапсеї/Лезіїз апіідепз іппібії роз
Типсійоп Бу БіоскКіпа її5 іптегасіп м/йй спготаїййп. Сапсег Нез 70, 10362-10370.
Магсаг І, Масіаіпе МУ, Нирр ТА, Меек ОМ (20105). Маде-А сапсеї/Лезіїз апіідепз іппібії роз
Типсійоп Бу БіоскКіпа її5 іптегасіюп м/йй спготаїйнп. Сапсег Нез 70, 10362-10370.
Меїо ОН, Матеде ВС, Меадег І, Заддіого ЕР, Рідиеєїгедо ОІ.,, да 5іма МАУ, дФипдрішй АА, 7адо
МА (2011). Ехргеззіоп ої МАСЕ-А4 апа МАСЕБ-С1 Шштог-аззосіаїей апіїдеп іп Бепідп апа таїїдпапі Іпугоїа аізеазе5. Неайа Меск 33, 1426-1432.
Мізсно А, Киризсенок В, Епап К, Ргеизз КО, ВотеїікКе В, Ведії? Е, 5споптапп С, де ВО, У/ааіє
А, Мештапп Е, 5сПптіаї М/, Веппег С, Рітеипазспий М (2006). Ргозресіїме зшау оп Ше ехргеззіоп ої сапсег їевіїз депе5 апа апібоду гезропбзе5 іп 100 сопзесшііме раїйепів м/йй ргітагу Ббгеаві сапсег. Іпі. У Сапсег 118, 696-703.
МіїснеїЇ ЕТ, Сатасно-Мої! Е, Масропаїа у, Апаегзоп ВА, КеїЇпаг СУ, О'"боппеї! М, Знагре ВМ,
Зтійй І В, Стідог КМ, Уаїїасе М/Н, 5іоор Н, У/оїйеприцеї! КР, Ропаї В, Зашйпаегз РТ, І осїепда ІН (2014). Іпташриаг дегт сеї! пеоріазіа ої Ше питап Гевіїв: пеїегодепеои5 ргоївіп ехргеззіоп апа геІайоп (о іпмазіме роїепіда). Мод. Раїйої. 27, 1255-1266.
Міуанага У, Маосїа Н, У/апа І, Ніаза А, Соїо М, У/аїапабре М, Кіїапо 5, ОКитига 5, ТаКетіїви
Т, Мша А, Маїїта У, Гетоппієг ЕРА, Вооп Т, 5НпіКки Н (2005). Оєїептіпаїйоп ої сеїЇІшіапу ргосеззей
НГ А-А2402-гезігістед поме! СТІ. ерпйорез дегімей їот їмо сапсег дегт Іїпе депез, МАСЕ-А4 апа
ЗАС. Сіїп Сапсег Нез 11, 5581-5589.
Мопіого В, Матеде ВС, Медег 51, Зададіого ЕР, Рідовігтедо ОЇ, 5іма МА, дг., дипаріши АА, зЗрадпоїї ас, 7адо МА (2012). Ехргеззіоп ої сапсег-їевії5 апідеп5 МАСЕ-А4 апа МАСЕ-С1 іп огаї здоатоизг сеї! сагсіпота. Неай Меск 34, 1123-1128.
Мопіє М, 5ітопано М, Респе ІМ, Вибіїк ОА, Сюбезві 5, Ріегойі МА, НКодого М, 5сНпеїдег С (2006). МАСЕ-А Штог апіїдепз5 їагдеї р5З3 ігапзасіїмайоп Тпсіоп ІШгоцойп Пізіопе аеасеїуїазе геспийтепі апа сопіег гезібїапсе о спетоїПпегарешіс адепів. Ргос. Маї!. Асайд. 5сі. 0. 5. А 103, 11160-11165.
Мадао Т, Нідавпіївції Н, Моподисні К, ЗаКигаї Т, Оамзоп 5, Мауег ВУ, Цой К, Ецшійа У (2003).
МАСЕ-АА іпівегасів м/п пе Імег опсоргоївїіп дапКугіп апа зирргеззез її5 Штогідепіс асіїмпу. У Віої
Сет 278, 10668-10674.
Масіа Н, Міуанага У, ОКититга 5, Ки2!и5Ніта К, АКаїзика У, Ніаза А, Кіїапо 5, ТаКанНавні Т,
Уша А, Маї)йта М, піки Н (2006). Сепегайоп ої рерііде-зресіїс СО8в-Т-сеїв Бу рпуїопетададішіпіп-5іїтиатей апіїдеп-тАМА-ігапзацсеа СО4.-Т-сеїІв. У Іттипої. Меїподі5 314, 54- 66.
Мібпікажа Н, Маєда У, Ібпіда Т, Спіайс 5, За Е, Могі Е, 5идіуата 0, Мо А, РиКитоїї У,
Мівипотіуа А, Іпадакі Н, Оа (у, Оєда В, ЗаКадисні 5 (2012). Сапсег/Левіїв апіїдеп5 аге поме!
Тагдеїв5 ої іттипоїПегару їог адийї Т-се!ї ІенкетіаЛутрпо!та. Віоса 119, 3097-3104.
Мівпітига 5, Еційа М, Тегаїа М, Тапі Т, Кодата М, Мой К (1997). Ехргеззіоп ої МАСЕ депез іп соЇогесіа! сагсіпотав. Міноп Віпопо Мепекі. СакККаї Каївпі 20, 95-101.
Обра-5Ппіпіо ЗМ, Сабаїего ОЇ, Уипоріши АА, Нозетбрегуд 5, Ой Гу, бітрзоп Ау, Мапйе 5К (2008). Сапсег-іевіїв (СТ) апіїдеп ехргеззіоп іп теашіобіазіота. Сапсег Іттип. 8, 7.
ОпКигі Т, Уакійа 0, Спатоїо К, Тодав5ні М, Кпатига Н, Мівпітига Т (2009). Ідепійісайомп ої помеї! пеІрег ерйоре5 ої МАСЕ-А4 шШтог апіїдеп: изеїці оо! ог Те ргорадаїййоп ої ТН1 сеїІ5. Вг. /
Сапсег 100, 1135-1143.
ОНаміапі 5, Соїаи 0, мап дег Вгиддеп Р, мап дег Вгиддеп Р (2006). А пем/ МАСЕ-4 апіїдепіс реріїде гесодпілейа Бу суїоїуйс Т Іутрпосуїез оп НІ А-А24 сагсіпота сеї. Сапсег Іттипо).
ІттипоїНег. 55, 867-872.
Оце М, 7аїгаказ М, Вієїйаот І, Ріспітеїег ), Гопіпу Т, Уапіске Е, Рапієї К (2001). МАСБ-А депе ехргеззіоп рацет іп ргітагу Бгеавзі сапсег. Сапсег Нез 61, 6682-6687.
Реїкей Т, Зреск5 І, Рагмег С, Еггигит 5С, Сотпаї ЗА (2006). Меіапота апіїдеп А4 ів ехргеззей іп поп-5паї! сеїЇ Ішпуд сапсегз апа рготоїез ароріозіз. Сапсег Нез 66, 4693-4700.
Реп УВ, Спеп Н5, Мои ОС, Сао У, Сопа Х, Оїп І І, Меї І, Гепдуд Х5, Мапд М, Спеп М/Е (2005).
Ехргеззіоп ої сапсег/Лезіїз (СТ) апіїдепв іп Спіпезе пераїосеїІшШіаг сагсіпота апа їїз соїтеїайоп мій сіїпіса! рагатеїег5. Сапсег І вії. 219, 223-232.
Регег 0, Непттапп Т, Уппоріш АА, Затагпігів Р, 5радпоїї С, Оетапіпез М, Сіаміеп РА, Маїгіпо
З, Зеїеп В, даедег О (2008). Сапсег іевіїв апіїдеп ехргеззіоп іп давзігоіпіезіїпа! віготаї! (Штогв: пем/ таке!» Тог вапу геситепсе. Іпі. У Сапсег 123, 1551-1555.
Ргазай МІ, уипоріши АА, Раїв! 50, Імегзеп К, Нозпамж-М/оодага 5, Визат Ку (2004).
Ехргезвіоп апа взідпітісапсе ої сапсег іевії5 апідепв іп ріітагу тисоза! теіапота ої Ше пеай апа песк. Неаа Меск 26, 1053-1057.
ОийШіеп М, Ваоиі ДГ, Негезбасі 0, СоїІеї В, Тоціаз І, Вгаззеиг Е (1997). Ехргеззіоп ої МАСЕ депез іп езорпадеа! запатоивз-сеї! сагсіпота. Апіісапсег Нез. 17, 387-391.
Ваттепзее НО, Васптапп ./), ЕЄттегіспй МР, Васпог ОА, 5іемапоміс 5 (1999). 5МЕРЕЇТНІ: даїабазе ог МН Іідапаз апа рерііде тоїїйїв5. Іттиподепеїїйсз 50, 213-219.
Ваттепзее НО, Васптапп //, 5іемапоміс 5 (1997). МНС Гідапаз апа Реріїде Моїїйїв. (НеїдеІрегао, Септапу: Зргіпдег-Мепіад).
Везпіск МВ, Забо Е, Копагаїем 5, Кептег Н, 5расдпоїї СС, МакКігемісй Е (2002). Сапсег-іевіі5 апідеп ехргеззіоп іп шегіпе таїїдпапсіеє мйй ап етрпавіб оп сагсіпозагсота5 апа рарійагу взегоц5 сагсіпотазв. Іпі. У Сапсег 101, 190-195.
Віез у, ЗспМййге-Мозда 5, МешиКат РЕ, Оіере! Е, УіїШапу у (2005). Іпмевіїдайоп ої Ше ехргезвіоп ої теіапота апіїдеп-епсодіпуд депез (МАСЕ-АТ іо-Аб) іп ога! запатоиз сеї! сагсіпотав то дегептіпе роїепіа! Тагдеїв їог депе-базей сапсег іттипоїНегару. пі. У Опсої!. 26, 817-824.
Восі М, Кшир А, Мавзпіві У, МеКебаз Е, Каїїйпіп У, І2біскі УВ (2010). Соехргезвзіоп ої МАСБЕ-А реріідез5 апа НІ А сіазз І тоЇІесшіез іп пПераїосеїІшаг сагсіпота. Апіїсапсег Нез 30, 1617-1623. зайо Т, Уада Н, Матазакі М, Міуаїа Н, Мізпікамжа Н, Заю Е, Кадеуата 5, 5ПіКи Н, Мотгті М, рокі М (2014). Нідй ехргезз5іоп ої МАСЕ-А4 апа МН сіазз І апіїдепв іп Штог сеї апа іпаисійоп ої
МАСЕ-А4 іттипе гезропзез аге ргодповіїс тагКег5 ої СНР-МАСЕ-АА4 сапсег массіпе. Массіпе 32, 5901-5907. закигаї Т, Ной К, Нідазніїзції Н, Мадао Т, Моподисні К, Спіба Т, Еційа У (2004). А сієалед гт бо ої МАСЕ-Аа4 бБіпаз го Мі2-1 апа іпаисез ароріовів іп питап сеїІ5. ) Віої Снет 279, 15505-15514.
загсеміс В, брадпоїї С, Тетассіапо Ї, 5сп!йй2-ТНайїег Е, Небегег М, Сатиїйп М, Кгаїіпа 7,
Огезіс Т, берагоміс АВ, Уигеїйс А (2003). Ехргеззіоп ої сапсег/Левіїз Штог аззосіаїеєд апіідепв іп сегміса! засатоиз сеї! сагсіпота. Опсоіоду 64, 443-449.
Зспіппег І, Рієді Н, Ріеїег М, 7еітеї АС, МиПег-Ної2пег Е, Воде РК, Тізспіег М, АМПемоді Р (2013). Ерідепеїїс гедшіаїйоп ої І 1САМ іп епдотеїгаї! сагсіпота: сотрагізоп іо сапсег-іевіїв (СТ-Х) апіїдеп5. ВМО. Сапсег 13, 156. зпагег УА, Сти2 СВ, Гееп АМ, Ки 5, и А, Коиззеаи А, Незіор НЕ, Коопеу СМ, ВоїІага СМ,
Еозівг АЕ (2010). Апіїдеп-5ресіїіс суїоіохіс Т Іутрпосуїев сап їагдеї спетогевівіапі зіде-роршайоп
Тштог сеїї5 іп НодакКіп Іутрпо!та. ГеикК. ГГ утрпота 51, 870-880. зпапта Р, Зпеп У, Меп 5, Вайіогіп ОР, Вешег МЕ, Оїа ГУ, Уипоріши АА (2006). Сапсег-іевіїв5 апіїдепе: ехргеззіоп апа сотеїайоп улйй зигмімаї! іп питап игоїНеїїа! сагсіпота. Сіїп Сапсег Нез 12, 5442-5447.
ЗПпіспіо 5, Нозпіпо Т, Кошції К, Науазпі А, Каулатоїо М, Кікиспі М, Нідисні Т, Іспікі М, Оі2гиті
К, пон К (1997). Оєїесіїоп ої МАСЕ-4 ргоївїп іп зега ої Ішпуд сапсег раїіепів. Урп. / Сапсег Нез 88, 15. 414-419. зпідетаїзи У, Нападігі Т, Зпіоїа Н, Кигода К, Ваба Т, Мігикаті М, 50 Т, ІспіКкі М, Мазида М, 50
Т, ТаКепоуата М, Мазитоїо К (2010). Сііпіса! відпісапсе ої сапсег/Лезії5 апіїдепз5 ехргезвіоп іп раїйепів м/йй поп-зптаї! сеї! шипа сапсег. І пуд Сапсег 68, 105-110.
ЗпігаКига У, Мігипо У, УМапа ГІ, Ітаї М, АтаїКе С, Зайо Е, по М, МикКкауа І, Міпепо У, ТаКкезако
К, ІКеда Н, 5піки Н (2012). Т-сеї! гесеріог депе ІНегару їагдеїйпуд теіапота-аззосіаїей апіїдеп-А4 іппірйв питап їштог дгоУмли іп поп-орезе аїіабеїййс/5СІО/даттаспциі! тісе. Сапсег Зсі. 103, 17-25.
Зітрзоп ААУ, СабаПйего ОЇ, дипобріши А, Спеп МТ, СІЯ Гу (2005). Сапсег/евіїв апіідепв, датеїодепезів апа сапсег. Маї Неу. Сапсег 5, 615-625. зода М, Ногі У, Матакадо К, Ікеда Н, Ітаї М, Кадеуата 5, МакКазе К, Мша А, Науавзні М, ЗПіКи
Н, Бидітига М (2013). І ітей ехргезвіоп ої сапсег-іевії5 апіідепв5 іп гепаї сеї сагсіпота раїепів.
Мої. Сіїп Опсої! 1, 326-330.
ЗИ С, Хи м, Х, Веп 5, 2Нао С, Нои Г, Ме 27, 2пои С (2015). Ргєдісіїме апа ргодпозіїс еМесі ої
СО0133 апа сапсе!-іевіїв апіїдепв іп віаде ІБ-ША поп-зптаї! сеї! Ішпд сапсег. Іпі. У Сіїп Ехр. Раїпної. 8, 5509-5518.
ТаКаназні М, ОйКигі Т, Нотта 5, ОНіаКе У, Макйа ОО, Тодавзні М, Кіатига Н, Тодо 5,
Мівпітига Т (2012). Рігві сіїпіса! міа! ої сапсег массіпе (егару мій апіїсіану зупіпезігейа Неїрег/
КШег-пубгіа еріюоре Іопу реріїде ої МАСЕ-А4 сапсег апіїдеп. Сапсег 5сі. 103, 150-153.
Тапага К, Моїгі М, Задапада М, ЗаКатоїо У, Кіапо 5, МаКииснпі М (19995). Ехргезвзіоп ої Ше
МАСЕ депе Гатіїу іп питап ПераїосеїІшіаг сагсіпота 1999. Сапсег 85, 1234-1240.
Тапака Е, Мотгі М, Гі у, Ещіє Т, Мітогі К, Нагадисні М, ТапакКка У, Маїшпе К, АкКіуовзпі Т (1997).
Нідй тедшиепсу ої Ше ехргеззіоп ої Ше МАСЕ депе їТатіу іп питап езорнадеаї сагсіпота. Іпі. У
Опсо! 10, 1113-1117.
Твигиганага 5, Заїа М, Іматоїо О, ЗпПіспіо 5, Ко)їго М, Тапікажма К, поп К (1997). Оеєїесіїйоп ої
МАСЕ-4 ргоївіп іп Шїе зега ої райепів мій пераїййів-С мігив-аззосіаїейд НераїосеїІшаг сагсіпота апа мег сітновзів. Урп. / Сапсег Нез 88, 915-918.
Мапа М, Ії У, Мапа І, Спеп Х, 2папяд 7, Мие 0, Ріпа М, 5Ні Х, Ниапа І, 7Напо Т, Мапа І, 7Нао
У, Ма Х, Ії 0, Рап 7, 7Нао Ї, Тапа 7, 2Наї МУ, 7Напд В, 7Напд м (2015). Сотбіпейа сапсег іезвії5 апіїдеп5 еппапсеа ргедісііоп ассигасу їТог ргодповів ої райепів мйй ПераїосеїІшаг сагсіпота. пі. у
Сіїп Ехр. Раїйої. 8, 3513-3528.
УМізоп ЕМ (2010). Апагодеп гесеріог тоїІесшаг ріоіоду апа роїепіа! тагодеєїв іп ргозіаїе сапсег.
Тег. Аду. гої. 2, 105-117.
МО АС, Наттопа МЕ, Ніске С, Юомузей М, Ме5Напе І М, АїЇїзоп КН, Аїйгеа ОС, Вапіей ОМ,
Віїсив М, Рйгдірроп5 Р, Наппа М/, депКіпз ВВ, Мапа РВ, РаїкК 5, Реге ЕА, Ргез5 МЕ, 5реагз РА,
Мапсе СН, Міаіеє С, Науез ОЕ (2013). Весоттепааїйоп5 Тог питап ерідептаї! дгоуУли Тасіог гесеріог 2 їезііпу іп Бгеавзі сапсег: Атегісап 5осівїу ої Сіїпіса! ОпсоІоду/СоїЇІеде ої Атегісап Раїпоодізів сіїпіса! ргасіїсе диїдеїїпе ираагїе. У Сіїп Опсої 31, 3997-4013.
Мопа РР, Меоп СС, Антай А5, Спеїаіїйа С, сШей С, Ореїг5 М, допе5 У, Ниві НО (2014).
Ідепійісайоп ої МАСЕА апіїдепз аз сашзаї ріауегз іп Те демеІортепі ої іатохіїтеп-гезівїапі Бгеаві сапсег. Опсодепе 33, 4579-4588.
Ми 2У, Сбао УЕ, Ми МН, Пи М/, Зип М, 2Наї МХ, Оїі УМ, Ме м (2011). Ідепійісайоп ої а поме
СОр8-Т-сеї! еріюоре дегімей тот сапсег-іевіїз апідеп МАСЕ-4 іп оєзорпадеаї! сагсіпота. 5сапа.
Іттипо)ї. 74, 561-567.
УакКігемісн Е, Забо Е, І аміеє О, Магагеб 5, 5радпоїї ас, Везпіск МВ (2003). Ехргеззіоп ої Те
МАСЕ-А4 апа МУ-ЕБО-1 сапсе!-іевії5 апіїдеп5 іп зегоив5 омагіап пеоріазт5. Сіїп Сапсег Нез 9, 60 6453-6460.
Хапуд В, ОСіНеїтіп 5М, Ми У, Неадап-5Нам 5, Ма У, Внаї КМ, СтамеКатр С, зеїаїшгі М, Реїег5
М, Нойтапп ЕМ, Репа Н, Імапом АУ, бітрзоп А), Іопаїеу В) (2007). МАСЕ-А, тМаде-р, апа
МАСЕ-С ргоївіп5 Топт сотріехе5 м/ййп КАРІ апа зуирргез5 р5З-дерепаепі ароріозіз5 іп МАСЕ- розійме сеї! Іпев5. Сапсег Без 67, 9954-9962.
Уатада Н, ТаКапавзні А, Тогідое Т, Моїтіїа В, Татига У, ТзиКканага Т, Капазекі Т, Киро Т,
Маїагаї К, Копао Т, Нігонавні М, За М (2013). Ргеїегепійа! ехргеззіоп ої сапсег/Левіїв депез іп сапсег зіет-іїКе сеїІв: ргорозаї ої а поме! зир-саїгедогу, сапсег/Лезіїв/5їет депе. Тів5це Апіїдепв 81, 428-434.
Уозпіда М, Абе Н, ОНКигі Т, У/акйа 0, Заю М, Модисні О, Міуатоїо М, Могікамжа Т, Копао 5,
ІКеда Н, Мівпітига Т (2006). Ехргеззіоп ої Ше МАСЕ-А4 апа МУ-ЕБО-1 сапсег-іевіїз апіїдеп5 апа
Т-сеїЇ іпЯнккайоп іп поп-5таї! сеї! Їшпд сагсіпота апа ІНеїг ргодповіїс зідпітісапсе. Іпі. У Опсої 28, 1089-1098. 7папуд М, Бішоорапі М, Виб55о М, Вооп Т, мап дег Вгиддеп Р (2002). А МАСЕ-А4 рерійає ргезепієд Бу НІ А-837 і5 гесодпігед оп питап їШштогз5 Бу суїшюїуїйс Т Іутрпосуїев. Тізвце Апіїдепо 60, 365-371. 7іттептапп АК, Ітід у, Кіаг А, Веппег С, Кого! 0, Ріпк 0, 5іадітапп 5, біпдег С, Кпшй А,
Мосп Н, Садий А (2013). Ехргеззіоп ої МАСЕ-С1/СТ7 апа зеїесівєд сапсег/евіїв апіідеп5 іп омагіап рогаепліпе їштоигз5 апа ргітагу апа геситепі омагіап сагсіпотав. Мігспому5 Агсп. 462, 565-

Claims (7)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ
1. Застосування пептиду, що складається з амінокислотної послідовності ЕС ІЮ МО: 1, або його фармацевтично прийнятної солі у виробництві лікарського засобу для лікування раку, вибраного з групи, яка складається з недрібноклітинного раку легень та дрібноклітинного раку легень.
2. Застосування антитіла, яке специфічно розпізнає пептид, що складається з амінокислотної послідовності зЗЕО ІО МО: 1, у виробництві лікарського засобу для лікування раку, вибраного з групи, яка складається з недрібноклітинного раку легень та дрібноклітинного раку легень.
3. Застосування за п. 2, де антитіло являє собою розчинне або зв'язане з мембраною антитіло.
4. Застосування за п. 2 або 3, де антитіло специфічно зв'язується з пептидом, що складається з амінокислотної послідовності зЕО ІО МО: 1, якщо він зв'язаний з молекулою МНС.
5. Застосування Т-клітинного рецептора (ТКР) або його функціонального фрагмента, що реагує з лігандом НГА, де згаданий ліганд складається з пептиду, що складається з амінокислотної послідовності зЗЕО ІО МО: 1, у виробництві лікарського засобу для лікування раку, вибраного з групи, яка складається з недрібноклітинного раку легень та дрібноклітинного раку легень.
6. Застосування Т-клітинного рецептора або його функціонального фрагмента за п. 5, де згаданий Т-клітинний рецептор або його функціональний фрагмент являє собою зв'язаний з мембраною Т-клітинний рецептор.
7. Застосування Т-клітинного рецептора або його функціонального фрагмента за п. 5, де згаданий Т-клітинний рецептор або його функціональний фрагмент представлений у вигляді розчинної молекули.
UAA201808859A 2016-03-16 2017-03-15 Пептиди та комбінації пептидів для застосування для імунотерапії недрібноклітинного раку легень та інших видів раку UA128576C2 (uk)

Applications Claiming Priority (3)

Application Number Priority Date Filing Date Title
US201662308944P 2016-03-16 2016-03-16
GBGB1604458.8A GB201604458D0 (en) 2016-03-16 2016-03-16 Peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against cancers
PCT/EP2017/056049 WO2017157972A1 (en) 2016-03-16 2017-03-15 Peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against non-small cell lung cancer and other cancers

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA128576C2 true UA128576C2 (uk) 2024-08-21

Family

ID=55952389

Family Applications (1)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UAA201808859A UA128576C2 (uk) 2016-03-16 2017-03-15 Пептиди та комбінації пептидів для застосування для імунотерапії недрібноклітинного раку легень та інших видів раку

Country Status (35)

Country Link
US (4) US20170296641A1 (uk)
EP (2) EP4180450A1 (uk)
JP (2) JP2019515650A (uk)
KR (3) KR20230004914A (uk)
CN (1) CN108779149A (uk)
AU (3) AU2017235364B2 (uk)
BR (1) BR112018017022A2 (uk)
CA (1) CA3016410A1 (uk)
CL (2) CL2018002591A1 (uk)
CO (1) CO2018010009A2 (uk)
CR (1) CR20180491A (uk)
CY (1) CY1126472T1 (uk)
DK (1) DK3430027T5 (uk)
EA (1) EA201891701A1 (uk)
ES (1) ES2965011T3 (uk)
FI (1) FI3430027T3 (uk)
GB (1) GB201604458D0 (uk)
HR (1) HRP20231570T1 (uk)
HU (1) HUE064592T2 (uk)
IL (1) IL261785A (uk)
LT (1) LT3430027T (uk)
MA (2) MA43327A1 (uk)
MD (1) MD3430027T2 (uk)
MX (1) MX2018011215A (uk)
MY (1) MY198565A (uk)
NZ (1) NZ746979A (uk)
PE (1) PE20181824A1 (uk)
PH (1) PH12018501865B1 (uk)
PL (1) PL3430027T3 (uk)
PT (1) PT3430027T (uk)
RS (1) RS64907B1 (uk)
SG (2) SG11201806905UA (uk)
SI (1) SI3430027T1 (uk)
UA (1) UA128576C2 (uk)
WO (1) WO2017157972A1 (uk)

Families Citing this family (29)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
GB201604458D0 (en) 2016-03-16 2016-04-27 Immatics Biotechnologies Gmbh Peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against cancers
ES2968802T3 (es) * 2016-03-16 2024-05-14 Immatics Biotechnologies Gmbh Células T transfectadas y receptores de células T para su uso en inmunoterapia contra el cáncer
JP7075125B2 (ja) 2016-05-25 2022-05-25 イマティクス バイオテクノロジーズ ゲーエムベーハー 標的としてのおよび胆嚢がんおよび胆管がんおよびその他のがんに対する免疫療法で使用するための新規ペプチド、ペプチド組み合わせ
GB201609193D0 (en) 2016-05-25 2016-07-06 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel peptides, combination of peptides as targets for use in immunotherapy against gallbladder cancer and cholangiocarcinoma and other cancers
DE102016123893A1 (de) 2016-12-08 2018-06-14 Immatics Biotechnologies Gmbh T-Zellrezeptoren mit verbesserter Bindung
EP3539562A1 (en) 2018-03-12 2019-09-18 Eberhard Karls Universität Tübingen Medizinische Fakultät Immunotherapeutic peptides
DE102018108612A1 (de) 2018-03-21 2019-09-26 Immatics US, Inc. Verfahren zur erhöhung der persistenz von adoptiv infundierten t-zellen
JP7677892B2 (ja) * 2018-12-28 2025-05-15 エフ． ホフマン－ラ ロシュ アーゲー 免疫応答が増幅された患者における治療的使用のためのペプチド－ｍｈｃ－ｉ－抗体融合タンパク質
WO2020243134A1 (en) 2019-05-27 2020-12-03 Immatics US, Inc. Viral vectors and their use in adoptive cellular therapy
MX2021015033A (es) 2019-06-06 2022-01-18 Immatics Biotechnologies Gmbh Clasificacion con contraseleccion utilizando peptidos de secuencias similares.
MX2022000896A (es) 2019-07-24 2022-02-14 Regeneron Pharma Receptores de antigenos quimericos con especificidad por mage-a4 y usos de los mismos.
DE102019121007A1 (de) 2019-08-02 2021-02-04 Immatics Biotechnologies Gmbh Antigenbindende Proteine, die spezifisch an MAGE-A binden
EP3827840A1 (en) 2019-11-29 2021-06-02 Academisch Ziekenhuis Leiden h.o.d.n. LUMC Teipp peptide variant and uses thereof
DE102021100038A1 (de) 2020-12-31 2022-06-30 Immatics US, Inc. Modifizierte cd8-polypeptide, zusammensetzungen und verfahren zu deren verwendung
KR20230135589A (ko) 2020-12-31 2023-09-25 이매틱스 유에스 인코포레이티드 Cd8 폴리펩타이드, 조성물 및 이의 사용 방법
CN113861283B (zh) * 2021-03-24 2024-12-06 深圳市新靶向生物科技有限公司 一种与肺癌驱动基因突变相关的抗原肽及其应用
CN113087801B (zh) * 2021-04-07 2022-07-05 深圳市核子基因科技有限公司 一种用核酸和抗体联合检测肺癌的试剂盒
US12162940B2 (en) 2021-05-05 2024-12-10 Immatics Biotechnologies Gmbh BMA031 antigen binding polypeptides
CN114230636B (zh) * 2021-11-12 2023-04-25 四川大学 一类多肽及其应用以及含该类多肽的药物
JP2025515604A (ja) 2022-04-28 2025-05-20 イマティクス ユーエス，アイエヌシー． ドミナントネガティブＴＧＦβ受容体ポリペプチド、ＣＤ８ポリペプチド、細胞、組成物、およびその使用方法
JP2025516189A (ja) 2022-04-28 2025-05-27 イマティクス ユーエス，アイエヌシー． 膜結合型ｉｌ－１５、ｃｄ８ポリペプチド、細胞、組成物、およびそれらの使用方法
JP2025515603A (ja) 2022-04-28 2025-05-20 イマティクス ユーエス，アイエヌシー． Ｉｌ－１２ポリペプチド、ｉｌ－１５ポリペプチド、ｉｌ－１８ポリペプチド、ｃｄ８ポリペプチド、それらの組成物、およびそれらの使用方法
US20230355678A1 (en) 2022-05-05 2023-11-09 Immatics US, Inc. Methods for improving t cell efficacy
CN115785207B (zh) * 2022-06-10 2024-08-30 河北博海生物工程开发有限公司 肺癌特异性分子靶标02及其用途
CN115785208B (zh) * 2022-06-10 2024-07-12 河北博海生物工程开发有限公司 肺癌特异性分子靶标01及其用途
CN115894575B (zh) * 2022-08-10 2024-11-19 河南大学 一种由非经典三层笼状簇构筑的多金属氧酸盐材料及其制备方法与应用
WO2024077601A1 (en) * 2022-10-14 2024-04-18 Guangdong Tcrcure Biopharma Technology Co., Ltd. Peptide vaccines against glioma and uses thereof
WO2025096649A1 (en) 2023-11-01 2025-05-08 Immatics US, Inc. Membrane-bound il-15, cd8 polypeptides, cells, compositions, and methods of using thereof
WO2025233420A1 (en) * 2024-05-07 2025-11-13 Immatics Biotechnologies Gmbh Use of anti-cancer molecules

Family Cites Families (129)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
US4179338A (en) 1977-09-19 1979-12-18 Gordon Maurice R Microbiological medium suitable for sterilization by ionizing radiation
JPS6023084B2 (ja) 1979-07-11 1985-06-05 味の素株式会社 代用血液
WO1981001145A1 (en) 1979-10-18 1981-04-30 Univ Illinois Hydrolytic enzyme-activatible pro-drugs
US4640835A (en) 1981-10-30 1987-02-03 Nippon Chemiphar Company, Ltd. Plasminogen activator derivatives
US4496689A (en) 1983-12-27 1985-01-29 Miles Laboratories, Inc. Covalently attached complex of alpha-1-proteinase inhibitor with a water soluble polymer
DE3675588D1 (de) 1985-06-19 1990-12-20 Ajinomoto Kk Haemoglobin, das an ein poly(alkenylenoxid) gebunden ist.
AU597574B2 (en) 1986-03-07 1990-06-07 Massachusetts Institute Of Technology Method for enhancing glycoprotein stability
US4861719A (en) 1986-04-25 1989-08-29 Fred Hutchinson Cancer Research Center DNA constructs for retrovirus packaging cell lines
US4791192A (en) 1986-06-26 1988-12-13 Takeda Chemical Industries, Ltd. Chemically modified protein with polyethyleneglycol
GB8705477D0 (en) 1987-03-09 1987-04-15 Carlton Med Prod Drug delivery systems
WO1988007089A1 (en) 1987-03-18 1988-09-22 Medical Research Council Altered antibodies
US4975278A (en) 1988-02-26 1990-12-04 Bristol-Myers Company Antibody-enzyme conjugates in combination with prodrugs for the delivery of cytotoxic agents to tumor cells
US5204244A (en) 1987-10-27 1993-04-20 Oncogen Production of chimeric antibodies by homologous recombination
US5202238A (en) 1987-10-27 1993-04-13 Oncogen Production of chimeric antibodies by homologous recombination
US5278056A (en) 1988-02-05 1994-01-11 The Trustees Of Columbia University In The City Of New York Retroviral packaging cell lines and process of using same
US5208020A (en) 1989-10-25 1993-05-04 Immunogen Inc. Cytotoxic agents comprising maytansinoids and their therapeutic use
US5670488A (en) 1992-12-03 1997-09-23 Genzyme Corporation Adenovirus vector for gene therapy
MD1367C2 (ro) 1992-11-13 2000-11-30 Idec Pharmaceuticals Corporation Metode de tratament al limfomului celulelor B, anticorpi anti-CD20, hibridom.
DE69434860T2 (de) 1993-02-22 2007-03-15 The Rockefeller University Herstellung von helfer-freien retroviren mit hohem titer mittels transienter transfektion
FR2712812B1 (fr) 1993-11-23 1996-02-09 Centre Nat Rech Scient Composition pour la production de produits thérapeutiques in vivo.
IL116816A (en) 1995-01-20 2003-05-29 Rhone Poulenc Rorer Sa Cell for the production of a defective recombinant adenovirus or an adeno-associated virus and the various uses thereof
US5731168A (en) 1995-03-01 1998-03-24 Genentech, Inc. Method for making heteromultimeric polypeptides
CN1241944C (zh) 1995-09-11 2006-02-15 协和发酵工业株式会社 抗人白介素－5受体α链的抗体
US6013516A (en) 1995-10-06 2000-01-11 The Salk Institute For Biological Studies Vector and method of use for nucleic acid delivery to non-dividing cells
ES2203782T3 (es) 1996-01-17 2004-04-16 Imperial College Innovations Limited Inmunoterapia que utiliza linfocitos t citotoxicos (ctl).
EP1194542A1 (en) 1999-03-02 2002-04-10 Ludwig Institute For Cancer Research Cloning of cdna of mage's 5,8,9 and 11 and their uses in diagnosis of cancer
JP4972264B2 (ja) 1999-12-06 2012-07-11 ボード オブ トラスティーズ オブ ザ ユニバーシティ オブ イリノイ 高親和性ｔｃｒタンパク質および方法
EP1242049A4 (en) * 1999-12-13 2005-01-05 Epimmune Inc VACCINE COMPOSITIONS AND ANTIGEN PEPTIDES ASSOCIATED WITH CLASS I HLA-A2 TUMOR
ES2304398T3 (es) * 2000-07-31 2008-10-16 Green Peptide Co., Ltd. Antigeno de tumores.
WO2002072627A2 (en) 2001-03-09 2002-09-19 Callistogen Ag Induction of anti-tumor cytotoxic t-lymphocytes in humans using peptide epitopes found by computer based algorithms for vaccination
US6833441B2 (en) 2001-08-01 2004-12-21 Abmaxis, Inc. Compositions and methods for generating chimeric heteromultimers
CA2481304A1 (en) 2002-03-27 2003-10-09 Patrick Hwu Method for treating cancer in humans
DE10225139A1 (de) 2002-05-29 2004-02-26 Immatics Biotechnologies Gmbh Verfahren zur Identifizierung von immunreaktiven Peptiden
DE60327795D1 (de) 2002-11-09 2009-07-09 Immunocore Ltd T zell rezeptor "display"
GB0308731D0 (en) 2003-04-15 2003-05-21 Anticancer Therapeutic Inv Sa Method of radiotherapy
US7807392B1 (en) 2003-09-15 2010-10-05 Celera Corporation Lung disease targets and uses thereof
JP2007519910A (ja) 2004-01-28 2007-07-19 イマティクス バイオテクノロジーズ ゲーエムベーハー 腫瘍関連ペプチドの同定および定量方法
US20090075832A1 (en) * 2005-02-24 2009-03-19 Cemines, Inc Compositions and Methods for Classifying Biological Samples
US9963510B2 (en) 2005-04-15 2018-05-08 Macrogenics, Inc. Covalent diabodies and uses thereof
ES2341802T3 (es) 2005-09-05 2010-06-28 Immatics Biotechnologies Gmbh Peptidos asociados a tumores unidos promiscuamente a moleculas del antigeno de leucocito humano (hla) de clase ii.
CN101287831B (zh) 2005-09-13 2013-05-15 国立大学法人三重大学 T细胞受体和编码该受体的核酸
WO2008053573A1 (fr) 2006-10-30 2008-05-08 National University Corporation Hokkaido University Remède pour néoplasme malin
PL2565204T3 (pl) 2007-07-27 2016-03-31 Immatics Biotechnologies Gmbh Nowe immunogenne epitopy do immunoterapii
CN111909273B (zh) 2007-08-29 2024-03-26 塞诺菲-安万特股份有限公司 人源化的抗-cxcr5抗体、其衍生物及它们的应用
AU2008304748C1 (en) 2007-09-26 2014-06-12 Chugai Seiyaku Kabushiki Kaisha Modified antibody constant region
ES2622505T3 (es) 2008-05-09 2017-07-06 Agency For Science, Technology And Research Receptor de linfocito T (RLT) exógeno reactivo contra epítopo de VHB y usos del mismo
SI2119726T2 (en) 2008-05-14 2018-03-30 Immatics Biotechnologies Gmbh New and powerful Class II MHC peptides derived from survivin and neurocane
TW201008574A (en) * 2008-08-19 2010-03-01 Oncotherapy Science Inc INHBB epitope peptides and vaccines containing the same
WO2010037395A2 (en) 2008-10-01 2010-04-08 Dako Denmark A/S Mhc multimers in cancer vaccines and immune monitoring
US9840695B2 (en) 2009-04-28 2017-12-12 Agriculture Victoria Services Pty Ltd Plant technology
EP2258719A1 (en) 2009-05-19 2010-12-08 Max-Delbrück-Centrum für Molekulare Medizin (MDC) Multiple target T cell receptor
GB0917094D0 (en) 2009-09-29 2009-11-11 Ucl Biomedica Plc T-cell receptor
CA2777053A1 (en) 2009-10-06 2011-04-14 The Board Of Trustees Of The University Of Illinois Human single-chain t cell receptors
US20130011496A1 (en) * 2009-11-25 2013-01-10 Ludwig Institute For Cancer Research Ltd. Cancer testis antigens as biomarkers in non-small cell lung cancer
GB201004551D0 (en) * 2010-03-19 2010-05-05 Immatics Biotechnologies Gmbh NOvel immunotherapy against several tumors including gastrointestinal and gastric cancer
GB201006360D0 (en) 2010-04-16 2010-06-02 Immatics Biotechnologies Gmbh Method for differentially quantifying naturally processed HLA-restricted peptides for cancer, autoimmune and infectious diseases immunotherapy development
US9114100B2 (en) 2010-05-17 2015-08-25 Duke University Methods of treatment using ex vivo expansion of cord blood T cells
CN101870725B (zh) * 2010-06-29 2012-06-27 郑州大学 Mage-4抗肿瘤ctl表位肽及其应用
ES2635335T3 (es) 2010-09-20 2017-10-03 Biontech Cell & Gene Therapies Gmbh Receptores de células T específicos de antígeno y epítopos de células T
TWI588156B (zh) 2011-03-28 2017-06-21 賽諾菲公司 具有交叉結合區定向之雙重可變區類抗體結合蛋白
WO2013026837A1 (en) 2011-08-23 2013-02-28 Roche Glycart Ag Bispecific t cell activating antigen binding molecules
AU2012302778B2 (en) * 2011-08-31 2016-11-24 Mie University Vaccine preparation for cancer treatment
WO2013057596A1 (en) 2011-10-21 2013-04-25 Atena Srl Anatomic cushion accumulator for thermal treatment with heat or cold
EP2660250B1 (en) 2012-05-02 2018-11-14 Deutsches Rheuma-Forschungszentrum Berlin Tcr transgenic mouse model for immune disease
AU2013295652B2 (en) 2012-07-27 2018-02-08 The Board Of Trustees Of The University Of Illinois Engineering T-cell receptors
IL286786B (en) 2012-09-14 2022-09-01 The Us Secretary Department Of Health And Human Services Office Of Technology Transfer National Inst T cell receptors that recognize mhc mage–a3 are restricted type ii
JOP20200236A1 (ar) 2012-09-21 2017-06-16 Regeneron Pharma الأجسام المضادة لمضاد cd3 وجزيئات ربط الأنتيجين ثنائية التحديد التي تربط cd3 وcd20 واستخداماتها
GB2508414A (en) 2012-11-30 2014-06-04 Max Delbrueck Centrum Tumour specific T cell receptors (TCRs)
JP6676521B2 (ja) 2013-03-14 2020-04-08 マクロジェニクス，インコーポレーテッド 二重特異性分子、薬学的組成物及びそれらの使用
AU2014236769B2 (en) 2013-03-15 2018-09-27 Amgen Inc. Heterodimeric bispecific antibodies
JP6346266B2 (ja) 2013-03-21 2018-06-20 サンガモ セラピューティクス， インコーポレイテッド 操作されたジンクフィンガータンパク質ヌクレアーゼを使用するｔ細胞受容体遺伝子の標的化された破壊
RU2645256C2 (ru) 2013-06-26 2018-02-19 Гуандун Сянсюэ Лайф Сайенсис, Лтд. Высокостабильный т-клеточный рецептор и способ его получения и применения
TWI775117B (zh) * 2013-08-05 2022-08-21 德商伊瑪提克斯生物科技有限公司 新穎肽類，細胞及其用於治療多種腫瘤的用途，其製造方法及包含其等之醫藥組成物（二）
GB201319446D0 (en) 2013-11-04 2013-12-18 Immatics Biotechnologies Gmbh Personalized immunotherapy against several neuronal and brain tumors
CN106103711A (zh) 2013-11-21 2016-11-09 组库创世纪株式会社 T细胞受体和b细胞受体库分析系统及其在治疗和诊断中的应用
UA129760C2 (uk) 2013-12-17 2025-07-30 Дженентек, Інк. Анти-cd3 антитіло та спосіб його застосування
US10202640B2 (en) 2014-05-07 2019-02-12 The Board Of Trustees Of The Leland Stanford Junior University Single cell analysis of T cells using high-throughput multiplex amplification and deep sequencing
GB201408255D0 (en) 2014-05-09 2014-06-25 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel immunotherapy against several tumours of the blood, such as acute myeloid leukemia (AML)
WO2015172843A1 (en) * 2014-05-16 2015-11-19 Biontech Diagnostics Gmbh Methods and kits for the diagnosis of cancer
EP2985294A1 (en) 2014-08-14 2016-02-17 Deutsches Krebsforschungszentrum Recombinant antibody molecule and its use for target cell restricted T cell activation
US10973894B2 (en) * 2014-10-02 2021-04-13 The United States Of America, As Represented By The Secretary, Department Of Health And Human Methods of isolating T cells having antigenic specificity for a cancer-specific mutation
EP3215164A1 (en) 2014-11-03 2017-09-13 Immures S.r.l. T cell receptors
GB201423361D0 (en) 2014-12-30 2015-02-11 Immatics Biotechnologies Gmbh Method for the absolute Quantification of naturally processed HLA-Restricted cancer peptides
CR20170383A (es) 2015-01-23 2017-11-22 Sanofi Sa Anticuerpos anti-cd3, anticuerpos anti-cd-123 y anticuerpos biespecíficos que se unen específicamente a cd3 y/o cd123
EP3067366A1 (en) 2015-03-13 2016-09-14 Max-Delbrück-Centrum Für Molekulare Medizin Combined T cell receptor gene therapy of cancer against MHC I and MHC II-restricted epitopes of the tumor antigen NY-ESO-1
GB201505305D0 (en) 2015-03-27 2015-05-13 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel Peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against various tumors
GB201506642D0 (en) 2015-04-20 2015-06-03 Ucl Business Plc T cell receptor
CN107995913B (zh) 2015-05-18 2022-02-11 T细胞受体治疗公司 使用融合蛋白对tcr重编程的组合物和方法
EP3095792A1 (en) 2015-05-19 2016-11-23 Klinikum rechts der Isar der Technischen Universität München T cell receptor with specificity for myeloperoxidase peptide and uses thereof
CN105219719A (zh) * 2015-10-20 2016-01-06 上海隆耀生物科技有限公司 一种用于激活卵巢癌特异性免疫反应的试剂盒
CN105219714A (zh) * 2015-10-20 2016-01-06 上海隆耀生物科技有限公司 一种用于激活肺癌特异性免疫反应的试剂盒
EP3842450A1 (en) 2015-10-23 2021-06-30 Eureka Therapeutics, Inc. Antibody/t-cell receptor chimeric constructs and uses thereof
GB201522592D0 (en) 2015-12-22 2016-02-03 Immunocore Ltd T cell receptors
GB201604492D0 (en) 2016-03-16 2016-04-27 Immatics Biotechnologies Gmbh Transfected t-cells and t-cell receptors for use in immunotherapy against cancers
GB201604458D0 (en) 2016-03-16 2016-04-27 Immatics Biotechnologies Gmbh Peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against cancers
ES2968802T3 (es) * 2016-03-16 2024-05-14 Immatics Biotechnologies Gmbh Células T transfectadas y receptores de células T para su uso en inmunoterapia contra el cáncer
EP3443001B1 (en) 2016-04-11 2025-04-30 Obsidian Therapeutics, Inc. REGULATED BIOCIRCUIT SYSTEMS
EP3494138A1 (en) 2016-08-02 2019-06-12 TCR2 Therapeutics Inc. Compositions and methods for tcr reprogramming using fusion proteins
WO2018026018A1 (ja) 2016-08-05 2018-02-08 国立大学法人東北大学 Ｔ細胞受容体の認識機構を用いたがん又は感染症の治療及び診断
GB201617714D0 (en) 2016-10-19 2016-11-30 Ucl Business Plc T Cell receptor
GB201617716D0 (en) 2016-10-19 2016-11-30 Ucl Business Plc Cell
DE102016121899A1 (de) 2016-11-15 2018-05-17 Immatics Biotechnologies Gmbh Verfahren zur Herstellung von elektrokompetenten Hefezellen und Verfahren zur Verwendung dieser Zellen
DE102016123893A1 (de) 2016-12-08 2018-06-14 Immatics Biotechnologies Gmbh T-Zellrezeptoren mit verbesserter Bindung
RU2020103379A (ru) 2017-07-04 2021-08-04 Куревак Аг Новые молекулы нуклеиновых кислот
SG11202000025SA (en) 2017-07-14 2020-02-27 Immatics Biotechnologies Gmbh Improved dual specificity polypeptide molecule
AU2018318303A1 (en) 2017-08-18 2020-04-09 Gritstone Bio, Inc. Antigen-binding proteins targeting shared antigens
WO2019051001A1 (en) 2017-09-06 2019-03-14 California Institute Of Technology SIGNALING AND BIFUNCTIONAL RECEPTORS HAVING ANTIGENS (SABR)
US11866731B2 (en) 2017-11-10 2024-01-09 Chineo Medical Technology Co., Ltd Modified immune cells and uses thereof
DE102017127984B4 (de) 2017-11-27 2019-12-05 Immatics US, Inc. Verfahren für die Vermehrung und Aktivierung von γδ-T-Zellen
US20210061914A1 (en) 2017-12-28 2021-03-04 Gritstone Oncology, Inc. Antigen-Binding Proteins Targeting Shared Antigens
DE102018100967B4 (de) 2018-01-17 2019-08-14 Immatics US, Inc. Verfahren zur feststellung der wirksamkeit von viralen vektoren
JPWO2019151392A1 (ja) 2018-01-31 2021-02-04 国立大学法人東北大学 抗原特異的ｍｈｃ発現調節法
EP3749753B1 (en) 2018-02-09 2025-04-02 Immatics US, Inc. Methods for manufacturing t cells
DE102018108612A1 (de) 2018-03-21 2019-09-26 Immatics US, Inc. Verfahren zur erhöhung der persistenz von adoptiv infundierten t-zellen
CN112118863B (zh) 2018-04-11 2025-05-30 恩特罗姆公司 用于预防和治疗癌症的抗原肽
MX2020012124A (es) 2018-05-14 2021-04-19 Immunocore Ltd Polipeptidos de unión bifuncional.
CN112512538A (zh) 2018-05-18 2021-03-16 国家儿童医疗中心 改进的靶向t细胞疗法
CN112368386A (zh) 2018-05-23 2021-02-12 磨石肿瘤生物技术公司 共有抗原
AU2019283639A1 (en) 2018-06-04 2021-01-07 Apo-T B.V. Methods and means for attracting immune effector cells to tumor cells
GB201819540D0 (en) 2018-11-30 2019-01-16 Adaptimmune Ltd T cell modification
ES2974424T3 (es) 2019-01-17 2024-06-27 Immunocore Ltd Formulaciones
GB201901306D0 (en) 2019-01-30 2019-03-20 Immunocore Ltd Multi-domain binding molecules
KR20220030933A (ko) 2019-05-08 2022-03-11 메디진 이뮤노테라피스 게엠바하 조작된 t 세포
CN118994397A (zh) 2019-05-21 2024-11-22 诺华股份有限公司 针对bcma的三特异性结合分子及其用途
BR112021025548A2 (pt) 2019-06-18 2022-05-17 Regeneron Pharma Receptores de células t mage-a4 e métodos de uso dos mesmos
GB201911286D0 (en) 2019-08-07 2019-09-18 Ucl Business Plc Method
WO2021073624A1 (zh) 2019-10-17 2021-04-22 北京门罗生物科技有限公司 用于免疫治疗的嵌合抗原受体、制备方法及其应用
US11286081B2 (en) 2020-06-04 2022-03-29 Safeseal-Systems Self-sealing container
US12162940B2 (en) 2021-05-05 2024-12-10 Immatics Biotechnologies Gmbh BMA031 antigen binding polypeptides

Also Published As

Publication number Publication date
EP4180450A1 (en) 2023-05-17
GB201604458D0 (en) 2016-04-27
BR112018017022A2 (pt) 2019-02-05
CA3016410A1 (en) 2017-09-21
ES2965011T3 (es) 2024-04-10
AU2017235364B2 (en) 2022-01-06
EP3430027A1 (en) 2019-01-23
DK3430027T5 (da) 2024-09-23
AU2022287621A1 (en) 2023-02-02
LT3430027T (lt) 2023-11-27
MX2018011215A (es) 2018-11-22
AU2022287621B2 (en) 2024-08-15
AU2022202307B2 (en) 2022-09-15
PH12018501865A1 (en) 2019-07-15
FI3430027T3 (fi) 2023-11-29
PT3430027T (pt) 2023-12-15
EA201891701A1 (ru) 2019-02-28
KR20250127181A (ko) 2025-08-26
KR20230004914A (ko) 2023-01-06
WO2017157972A1 (en) 2017-09-21
JP2019515650A (ja) 2019-06-13
CN108779149A (zh) 2018-11-09
CL2023001346A1 (es) 2023-10-06
HUE064592T2 (hu) 2024-03-28
HRP20231570T1 (hr) 2024-03-15
PL3430027T3 (pl) 2024-03-04
US20240100137A1 (en) 2024-03-28
SG11201806905UA (en) 2018-09-27
NZ746979A (en) 2025-03-28
CY1126472T1 (el) 2026-02-25
DK3430027T3 (da) 2023-12-04
MA43719B1 (fr) 2023-11-30
MD3430027T2 (ro) 2024-03-31
CR20180491A (es) 2019-01-09
CO2018010009A2 (es) 2018-09-28
US20200085930A1 (en) 2020-03-19
RS64907B1 (sr) 2023-12-29
JP2023055722A (ja) 2023-04-18
MA43719A (fr) 2018-11-28
MY198565A (en) 2023-09-05
US20170296641A1 (en) 2017-10-19
IL261785A (en) 2018-10-31
SI3430027T1 (sl) 2024-01-31
KR20180121530A (ko) 2018-11-07
MA43327A1 (fr) 2018-12-31
US20240123044A1 (en) 2024-04-18
CL2018002591A1 (es) 2018-11-05
AU2022202307A1 (en) 2022-04-28
PE20181824A1 (es) 2018-11-29
AU2017235364A1 (en) 2018-10-25
US12168044B2 (en) 2024-12-17
PH12018501865B1 (en) 2024-01-24
EP3430027B1 (en) 2023-09-13
SG10202006119TA (en) 2020-08-28

Similar Documents

Publication Publication Date Title
UA128576C2 (uk) Пептиди та комбінації пептидів для застосування для імунотерапії недрібноклітинного раку легень та інших видів раку
AU2017235467B2 (en) Transfected T-cells and T-cell receptors for use in immunotherapy against cancers
AU2024266950A1 (en) Transfected t-cells and t-cell receptors for use in immunotherapy against cancers
CN107109421B (zh) Car表达载体及car表达t细胞
TWI811278B (zh) 表現特異性辨識人類間皮素之細胞表面分子、il-7、及ccl19之免疫活性細胞
UA123941C2 (uk) Пептид та його застосування для лікування раку
UA124575C2 (uk) Пептид для лікування раку
US9901629B2 (en) Immunotherapy against melanoma and other cancers
UA125816C2 (uk) Пептид, придатний для лікування та/або діагностики раку
UA124519C2 (uk) Пептид, здатний зв'язуватися з молекулою головного комплексу гістосумісності (mhc) людини i класу
UA122661C2 (uk) Пептид, який має здатність зв'язуватися з молекулою мнс і класу
UA124577C2 (uk) Пептид для лікування раку
KR20180026758A (ko) 식도암 및 기타 암에 대한 면역요법에 사용하기 위한 펩티드 및 펩티드의 조합
UA125817C2 (uk) Пептид, придатний для лікування та/або діагностики раку
TW201738266A (zh) 用於aml和其他癌症免疫治療的新型肽和肽組合物
TW201414752A (zh) Ｕｂｅ２ｔ胜肽與含此之疫苗
HK40086864A (en) Peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against non-small cell lung cancer and other cancers
CN117552115A (zh) 用于诱导肿瘤特异性免疫响应的通用型抗原肽库及其应用
HK40003641A (en) Peptide for use in immunotherapy against non-small cell lung cancer and small cell lung cancer
HK40003641B (en) Peptide for use in immunotherapy against non-small cell lung cancer and small cell lung cancer