UA142976U - Інфузійний розчин - Google Patents

Abstract

Інфузійний розчин містить хлориди натрію, калію і магнію, ін'єкційну воду як розчинник і біологічно активний компонент. Він додатково містить розчинений у воді молекулярний водень і має окисно-відновний потенціал, близький до окисно-відновного потенціалу крові.

Description

Корисна модель належить до області фармацевтичної промисловості і медицини, а саме до сольових інфузійних розчинів.

Інфузійні розчини - це специфічна група парентеральних лікарських засобів з підвищеними вимогами до якості, оскільки вони вводяться безпосередньо у кровотік у великих обсягах.

Значну частку інфузійних розчинів складають розчини електролітів. Їх застосовують для корекції порушень водного, електролітного, водно-електролітного обміну і при інших критичних ситуаціях.

Відомі інфузійні розчини: розчин натрію хлориду 0,9 95, розчин Рінгера, Лактасіль, розчин

Рінгера-Локка, Плазмаліт, Трисіль, Квартасіль, Хлосіль, розчин Рінгера - ацетат, розчин Дарроу,

Йоностеріл. Ці розчини містять основні життєво важливі іони, що входять у склад плазми крові, такі як натрій, калій, кальцій, магній, хлорид, гідрокарбонат, ацетат, лактат (див. Кузьмина Ю.А.

РАЗРАБОТКА СОСТАВА, ТЕХНОЛОГИИ МИ МЕТОДОВ СТАНДАРТИЗАЦИМИ НОВОГО

ЗЛЕКТРОЛИТНОГО ИНФУЗИОННОГО РАСТВОРА ИЗОСОЛЬ. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук. Санкт-Петербург -20091.

Недоліком відомих розчинів є відмінність окисно-відновного потенціалу ОВП розчину від

ОВП крові. Крім того, не один з названих вище розчинів не є повністю ізоїонним по відношенню плазми крові.

Відомий інфузійний розчин, що містить іони натрію, калію, кальцію, магнію, кобальту, цинку, марганцю, хлору і ацетату у воді (Патент России Ме 2423987. ИНФУЗИОННЬЙ РАСТВОР ДЛЯ

ВОСПОЛНЕНИЯ ОБЬЕМА ЦИРКУЛИРУЮЩЕЙ КРОВИ, ВОССТАНОВЛЕНИЯ /ВОДНО-

ЗЛЕКТРОЛИТНОГО БАЛАНСА И НОРМАЛИЗАЦИИ ПРОЦЕССОВ КРОВЕТВОРЕНИЯ. МПК

АВІК 33/14. Опубл. 20.07.2011 Бюл. Мо 20).

Недоліком відомого розчину є складність його вмісту і відмінність окисно-відновного потенціалу (ОВП) розчину від ОВП крові.

Відомий інфузійний розчин ""»БАМБЕРИН", що містить хлориди натрію, калію і магнію, ін'єкційну воду як розчинник і біологічно активний компонент, за який містить натрію глюкаміну сукцинат (Евразийский патент Ме 000879. ИНФУЗИОННЬЙ РАСТВОР "РЕАМБЕРИН". МПК

АбІ1К 33/14, АбІК 31/00. Опубл. 1999.06.24. Бюл. Мо 3). Відомий інфузійний розчин "МАФУСОЛ", що містить хлорид натрію, хлорид калію, хлорид магнію і фумарат натрію (Патент России Мо

Зо 1630043. ПЛАЗМОЗАМЕЩАЮЩИЙ РАСТВОР ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ ШОКА "МАФУСОЛ". МПК АбІК 31/19. Опубл. 28.02.1994). Відомий інфузійний розчин, що містить хлориди натрію, калію і магнію, ін'єкційну воду як розчинник і біологічно активні компоненти, що містить натрію М-

Метилглюкаміну сукцинат, рибоксін, метіонін і нікотинамід (Патент России Мо 2240116.

ДЕЗИНТОКСИКАЦИОННЬЙ ИНФУЗИОННЬЙ РАСТВОР. МПК АбІК 33/14, АВІК 9/08. Опубл. 20.11.2004 Бюл. Мо 32). Відомий інфузійний розчин, що містить хлориди натрію, калію і магнію, ін'єкційну воду як розчинник і біологічно активний компонент, який містить натрій І-Аргініну сукцинат (Патент России Ме 2549448. СБАЛАНСИРОВАННЬЙ ИНФУЗИОННЬЙ РАСТВОР. МПК

АбІК 31/198, АбІТК 33/14, АБІК 9/08. Опубл. 27.04.2015 Бюл. Мо 121.

Недоліком відомих інфузійних розчинів є відмінність окисно-відновного потенціалу (ОВП) розчину від ОВП крові.

Для хорошої біологічної сумісності з кров'ю інфузійні розчини повинні відповідати плазмі крові як за фізико-хімічними властивостями і своїм складом, так і за іншими показниками, такими як кислотність і окисно-відновний потенціал (ОВП).

Найбільш близьким до інфузійного розчину, що заявляється, є інфузійний розчин, що містить іони натрію, калію, магнію, має рнН від 7,0 до 5,5 і містить 0,500-0,700 мас. 956 хлориду натрію, 0,010-0,014 мас. 95 хлориду магнію, 0,025-0,035 мас. 96 хлориду калію і 1,350-1,650 мас. 96 меглюміну натрію сукцинату як біологічно активний компонент (Патент России Мо 2549448. СБАЛАНСИРОВАННЬЙ ИНФУЗИОННЬЙ РАСТВОР. МПК АбІК 31/198, АбІК 33/14,

АБІК 9/08. Опубл. 27.04.2015 Бюл. Мо 121.

Недоліком відомого розчину є те що його окисно-відновний потенціал (ОВП) відрізняється від ОВП крові. Це знижує ефективність розчину. Так, дослідження показали, що ОВП крові людини менше нуля і перебуває в межах від -30 до -135 мВ. ІВ.И. Прилуцкий, В.М. Бахир.

ЗЛЕКТРОХИМИЧЕСКИ АКТИВИРОВАННАЯ ВОДА: АНОМАЛЬНЬЕ СВОЙСТВА, МЕХАНИЗМ

БИОЛОГИЧЕСКОГО ДЕЙСТВИЯ. 1995. Стр. 85). Потрібні спеціальні заходи для надання інфузійному розчину від'ємного ОВП. Відмінність ОВП внутрішнього середовища організму людини і водних розчинів означають, що активність електронів у внутрішньому середовищі організму людини набагато вища, ніж активність електронів у водному розчині. Коли такий водний розчин проникає в тканини людського (або іншого) організму, він віднімає електрони від клітин і тканин. У результаті цього біологічні структури організму піддаються окисному 60 руйнуванню. Якщо водний розчин, що надходить в організм, має ОВП, близький до значення

ОВП внутрішнього середовища організму людини, то вода і розчинені в ній речовини легко засвоюються, оскільки мають біологічну сумісність за цим параметром (Е.В. Прадедова, О.Д.

Нимаєва, Р.К. Саляєв. РЕДОКСО-ПРОЦЕССЬІ! В БИОЛОГИЧЕСКИХ СИСТЕМАХ. Журнал "Физиология растений". 7.64, Мо 6, 2017, С. 433-445).

В основу корисної моделі поставлена задача підвищення ефективності інфузійного розчину за рахунок хорошої сумісності його із кров'ю і за рахунок підвищеної антиоксидантної активності розчину.

Запропонований, як відомий, інфузійний розчин містить хлориди натрію, калію і магнію, ін'єкційну воду як розчинник і біологічно активний компонент і відрізняється тим, що додатково містить розчинений у воді молекулярний водень і має окисно-відновний потенціал, близький до окисно-відновного потенціалу крові. При цьому має концентрацію водню 0,5-1 ррт, має окисно- відновний потенціал мінус 10 мВ - мінус 200 мВ, переважно мінус 30 мВ - мінус 135 мВ.

Інфузійний розчин додатково містить розчинений у воді молекулярний водень. Розчинений у воді водень є активним відновником, активним антиоксидантом. Завдяки малому розміру молекули водню можуть проникати через біологічні мембрани і подавляти небезпечні вільні радикали безпосередньо в їхньому джерелі - мітохондріях, а також у ядрі, де вільні радикали пошкоджують ДНК. Водень - це єдиний антиоксидант, здатний легко переборювати гемато- енцефалічний бар'єр і усувати оксиданти в мозку. Найнебезпечнішими для організму є гідроксильні радикали. Взаємодіючи з гідроксильними радикалами, водень перетворює їх у молекули води, не утворюючи при цьому ніяких побічних продуктів і не викликаючи ланцюгових реакцій. Цією властивістю водню пояснюється відсутність побічних ефектів і протипоказань для застосування водневої терапії (Оіхоп ВУ, Тапд у), 7Напуд УН. ТНЕ ЕМО ОТІОМ ОЕ МОЇ ЕС АВ

НУОВОСЕМ: А МОТЕМЖМОВТНУ РОТЕМТІАЇ ТНЕВАРМУ УМІТН СІ ІМІСАЇ. БІСМІРІСАМСЕ. Меаісаї!

Саз Везеагсиі. 2013, 3:101.

Водні розчини, насичені воднем, що мають від'ємний ОВП і відповідно мають відновні властивості, проявляють високу біологічну активність (Пискарев И.М., Ушканов В.А.

ОКИСЛИТЕЛЬНО-ВОССТАНОВИТЕЛЬНЬЙ ПОТЕНЦИАЛ ВОДЬ, НАСЬІЩЕННОЙ

ВОДОРОДОМ. НИЙ ядерной физики им. Д.В. Скобельцьнна. 2006 г.|.

Інфузійний розчин має окисно-відновний потенціал, близький до окисно-відновного

Зо потенціалу крові. Це підвищує сумісність розчину.

Інфузійний розчин має концентрацію водню 0,5-1 ррт. Це дозволяє забезпечити окисно- відновний потенціал розчину близький до ОВП крові і підвищити тим самим ефективність розчину.

Інфузійний розчин має окисно-відновний потенціал мінус 10 мВ - мінус 200 мВ, переважно мінус 30 мВ - мінус 135 мВ. Це забезпечує хорошу сумісність розчину і крові. Крім того, магній в інфузійному розчині набуває електронно-донорні властивості. Магній має ступені окислення 1,2 (Мо, Ма). У водному середовищі з від'ємним значенням ОВП магній буде набувати більш низького ступеня окислення ї1 (Мад"). Це відбувається у водному розчині, насиченому воднем. Такий розчин з від'ємним ОВП має електронно-донорну властивість. У такому середовищі катіони магнію в низькому ступені окислення самі стають донорами електронів. Це підвищує антиоксидантну активність розчину.

Приклад.

Інфузійний розчин отримують таким чином. Розчин виробляють на воді для ін'єкцій. У воду додають у певній кількості діючі речовини - натрій, калій і магній у вигляді хлоридів, додають необхідні біологічно активні компоненти. Потім, використовуючи генератор водню, через розчин пропускають водень під тиском до досягнення концентрації водню в розчині 0,5-1 ррт. Окисно- відновний потенціал контролюють за допомогою ОВП-метра, наприклад, за допомогою портативного тестера ККтооп Реп Туре ОВР Меївї. У результаті одержують кінцевий інфузійний розчин, який фільтрують через азбестові пластини фільтра Сальнікова, розливають у флакони, герметично закривають і автоклавують при 120 "С протягом 50 хв.

Отриманий запропонованим вище способом інфузійний розчин найбільш близький до плазми крові за величиною окисно-відновного потенціалу (ОВП).

Claims (2)

ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ

1. Інфузійний розчин, що містить хлориди натрію, калію і магнію, ін'єкційну воду як розчинник і біологічно активний компонент, який відрізняється тим, що додатково містить розчинений у воді молекулярний водень і має окисно-відновний потенціал, близький до окисно-відновного потенціалу крові.

2. Інфузійний розчин за п. 1, який відрізняється тим, що має концентрацію водню 0,5-1 ррт.

З. Інфузійний розчин за п. 1, який відрізняється тим, що має окисно-відновний потенціал мінус мВ - мінус 200 мВ, переважно мінус 30 мВ - мінус 135 мВ.