UA127480C2 - Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів в присутності капролактаму та олігомерів капролактаму - Google Patents

Abstract

Представлений винахід стосується способу отримання лігноцелюлозних матеріалів на основі ізоціанату в присутності капролактаму, олігомерів капролактаму або їх сумішей. Представлений винахід також стосується лігноцелюлозних матеріалів, таким чином отриманих, та їх застосування в меблевому будівництві, житловому будівництві, дизайні інтер'єру та виставковому будівництві.

Description

Представлений винахід стосується способу отримання лігноцелюлозних матеріалів на основі ізоціанату в присутності капролактаму, олігомерів капролактаму або їх сумішей.

Представлений винахід також стосується лігноцелюлозних матеріалів таким чином отриманих та їх застосування в меблевому будівництві, житловому будівництві, дизайні інтер'єру та виставковому будівництві.

Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів, зв'язаних ізоціанатом, є відомим з УМО 2015 104349.

Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів є відомим з Ш5 В 6,458,238, в яких зв'язуючі речовини складаються з поліїзоціанатного компонента та М-алкілпіролідона як синергіста.

Недоліками даних систем є їх висока ціна, з одного боку, та їх токсичність, з іншого.

РЕ О5 2444002 розкриває спосіб отримання деревостружкової плити, який пропонує 4,4'- дифенілметандіїзоціанат (4,4-МОІ), оскільки зв'язуюча речовина деревостружкової плити замість перевірених амінопластових адгезивних смол, в яких стружки обробляють амідами кислот перед тим як, під час або після застосування до стружки зв'язуючої речовини.

Недоліки ОЕ О5 2444002 полягають в тому, що 4,4-МОЇ, який є твердим при кімнатній температурі (25 "С), повинен бути рідким для склеювання деревної стружки, та при підвищеній температурі в рідкому стані має настільки низьку в'язкість, що значна кількість зв'язуючої речовини проникає у деревину і тому більше не є доступною для склеювання лігноцелюлозних волокон (М. ЮипКу, Р. Мієтл, НоІ2мегКвіоПйе та І еіте: Тесппоіодіє та ЕіппивеТакюгеп (Моса

Маїетгіа!І5 та Сіцев: ТесппоіЇоду та ІпПиепсіпд Расюгві, Зргіпдег Ветпіп НеїдеїІрего, 2002, ра. 727).

РЕ О5 1653178 розкриває полімерний дифенілметандіїзоціанат (рМОЇ) як зв'язуючу речовину.

Спосіб є відомим з СЕ 05 1653199 для виготовлення формованих корпусів (таких як деревостружкові плити), забезпечених покривними шарами, які містять подрібнений неорганічний та/або органічний водовмісний матеріал, переважно деревні стружки, які містять поліїзоціанати, які є визначеними як усі відомі дво- та поліфункціональні ізоціанати, наприклад 4,4-МОІ та рмІ.

Завданням представленого винаходу було виправити вищезазначені недоліки та запропонувати спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів, в якому відокремлена матриця

Зо має високу початкову липкість (холодну липкість), та спосіб може бути здійснений з меншими часом пресування.

Відповідно, було знайдено новий та вдосконалений спосіб отримання одношарових або багатошарових лігноцелюлозних матеріалів, які складаються з одного або безлічі шару(ів) (І г) та, необов'язково, одного або безлічі додаткового(их) шару(ів) (РІ), який включає стадії способу (І) змішування компонентів в одну або декілька сумішщ(ей), (ІЇ) розподілення суміщ(ей), отриманоїих) зі стадії (І) способу з утворенням матриці, (І) попереднє пресування розподіленої матриці та (ІМ) нагрівання та пресування попередньо пресованої матриці, при цьому суміщі(ї), які використовуються на стадії (І) способу для одного або декількох шару(ів) (І), містить(ять) лігноцелюлозні частинки (компонент І), капролактам, олігомери капролактаму та/або їх суміші (компонент А), зв'язуючі речовини на основі ізоціанату, які містять багатоядерний дифенілметандіїзоціанат (компонент В), воду (компонент С) та необов'язково одну або декілька добавку/добавок (компонент Б).

Відповідні способи отримання лігноцелюлозних матеріалів, які включають стадії способа з (І) по (ІМ) загалом, є відомими кваліфікованому фахівцю в даній галузі, та є описаними, наприклад, в М. ЮипКу, Р. Міет7, НоІ2г.уегКквіоме апа І еіте (М/оой Маїега!5 апа Сійеві, Рай 1,

СНарієг 4, 5ргіпдег Мепад НеїдеєЇрегу, 2002 або іп А. М/адепіїнт, Р. 5спої7, Тазспеприси дег

НоїІгеснпік (Напароок ої Мой ТесНпоіоау|, СНарієгї 2, Расприснуепад І віргід іт Са Напзег

Мепад, 2012 або Н. Тпоетеп, М. Не, М. Зетек (еєд.), Моод-Вазейд Рапе!5-Ап Іпігодисійоп ог зЗресіаїївів, Спарієї 1, СО5Т Окісе, Вгипеї Опімегейу Ргезв5, Гопдоп, ОВ8 ЗРН, Епдіапа. Спосіб відповідно до винаходу може бути здійснений дискретно або безперервно, та переважно безперервно.

Стадія (ІІІ) способу - Попереднє пресування

Попереднє пресування, як мається на увазі, стосується зменшення товщини розподіленої матриці під механічним впливом. В даному документі, попереднє пресування здійснюється на додаток до пресування стадія (ІМ) способу.

Розподілену матрицю піддають попередньому пресуванню для того, щоб надати їй певний бо ступінь міцності. Температура поверхонь преса попереднього пресування становить зазвичай від 5 до 60 "С, переважно від 5 до 40 "С, зокрема від 10 до 30 "С, особливо переважно від 15 до

У випадку декількох шарів, попереднє пресування може здійснюватися після розподілення кожного індивідуального шару або після розподілення всіх шарів. Переважно, попереднє пресування здійснюється після розподілення всіх шарів один над одним.

Попереднє пресування може бути здійснений за способом, відомим кваліфікованому фахівцю в даній галузі, таким як, ті, які описані в М. ЮОшпКу, Р. Міет2, НоіІ2уегКвіоїе апа І еіте

ГМоса МаїетіаІ5 апа сійеві, Зргіпдег Мепаяд Неїдеїбега, 2002, ро. 819 або в Н.-). Оерре, К. Егпві,

МОГЕ-Медіит-Оепзійу Рібегтбоага, ОВМУ-Мепад, 1996, рр. 44, 45 апа 93 або в А. Мадепинг, Е.

Зепої27, Тазспеприсії дег Ноїдеснпік (НапароокК ої МУоой Тесппоіоду|, Расприснмепад І еіргід, 2012, ра. 219.

Попереднє пресування може проводитись на одній, двох або більше стадіях.

Попереднє пресування здійснюється, як правило, при тиску від 1 до 30 бар, переважно від 2 до 25 бар, особливо переважно від З до 20 бар.

Між початком стадії (І) способу та початком стадії (І) способу, тобто від початку розподілення до початку попереднє пресування, може, наприклад, існувати інтервал від 1 до 120 сек., переважно від 2 до 60 сек., особливо переважно від З до 20 сек.

Стадія (ІМ) способу - Нагрівання та пресування попередньо пресованої матриці

Відповідно до винаходу, нагрівання та пресування попередньо пресованої матриці здійснюють послідовно. Мета представляє собою затвердівання зв'язуючої речовини.

На стадії (ІМ) способу, товщина матриці (додатково) зменшується або щонайменше підтримується постійною через застосування зусилля пресування. Крім того, температура матриці збільшується за рахунок споживання енергії. В найпростішому випадку, застосовується постійне зусилля пресування, та матриця одночасно нагрівається з використанням джерела енергії с постійною потужністю. Однак, як споживання енергії, так і пресування за допомогою зусилля пресування можуть здійснюватися, відповідно, в різний час та на декількох стадіях.

Споживання енергії на стадії (ІМ) способу може здійснюватися шляхом передачі тепла від нагрітих поверхонь, наприклад, нажимних пластин, до матриці. Енергія може споживатися шляхом застосування електромагнітного поля. Енергія переважно споживається за рахунок

Зо передачі тепла від нагрітих поверхонь до матриці.

За рахунок споживання енергії, шляхом застосування високочастотного електромагнітного поля, матриця нагрівається таким чином, що після того, як високочастотне електромагнітне поле зі стадії (ІМ) відключається, середина спресованої матриці переважно має температуру щонайменше 80 "С, зокрема від 80 до 170 "С. Під серединою спресованої матриці слід розуміти розташування в матриці, яке знаходиться на рівній відстані (у вертикальному напрямку) між двома поверхнями преса. В даному документі, температура в середині матриці переважно становить щонайменше 90 "С, зокрема від 90 до 170 "С, особливо переважно щонайменше 100 "С, зокрема від 100 до 170 "С, найбільш переважно щонайменше 110 "С, зокрема від 110 до 17076.

Застосовуване електромагнітне поле може представляти собою мікрохвильове випромінення або високочастотне електричне поле, яке генерується в пластинчастому конденсаторі між двома пластинами після застосування поле високочастотного змінного струму.

В переважному варіанті здійснення, стадія (ІМ) способу, стадія пресування спочатку може бути здійснена, із наступним застосуванням високочастотного електромагнітного випромінення.

Для даної мети, розподілена та спресована матриця може бути проведена за допомогою конвеєра через ділянку між пластинчастими конденсаторами, розташованими паралельно.

Пристрій для безперервного процесу нагрівання шляхом застосування високочастотного електромагнітного поля після пресування всередині тієї самої машини є описаним, наприклад, в

МО 97/28936.

Нагрівання відразу після стадії пресування також може відбуватися в періодично працюючому високочастотному пресі.

В наступному переважному варіанті здійснення, нагрівання та пресування попередньо пресованої матриці зі стадія (ІМ) способу здійснюються за рахунок передачі тепла від нагрітих поверхонь до матриці (гаряче пресування). Споживання енергії в гарячому пресуванні, як правило, відбувається через контактування матриці з нагрітими поверхнями преса, які мають температури від 80 до 300 "С, переважно від 120 до 280 "С, особливо переважно від 150 до 250 7С, при цьому пресування здійснюється під час споживання енергії при тиску від 1 до 50 бар, переважно від З до 40 бар, особливо переважно від 5 до 30 бар. Дане пресування може бути здійсненим за будь-якими способами, відомими кваліфікованому фахівцю в даній галузі 60 (дивіться приклади в "Тазспеприсп дег Зраппріайеп Тесппік (НапарооК ої Рапісіеє Воага

Тесппоіоду, " Н.-У. Оерре, К. Егпвії, 4 еайоп, 2000, ОРБМ/-Мепад УУ/еіпбгеппег", І еіптеідеп-

Еспіегаіпдеп, рр. 232 0 254, та "МОР - Міцеїідісніе Разегріацеп |Медіит-ЮОепзйу Рірегроагаві" Н.-

У. Оерре, К. ЄЕгпп5і, 1996, ОВНМ/-Мепад УУеїіпргеппег, І віпі'єїдеп-Еспіегаіпдеп, рр. 93 юю 104).

Переважно, використовуються безперервні способи пресування, наприклад, з використанням двохсмугових пресів. Тривалість пресування, як правило, становить від 2 до 15 сек. на мм товщини плити, переважно від 2 до 10 сек. на мм товщини плити, особливо переважно від 2 до б сек. на мм товщини плити, зокрема, від 2 до 4 сек. на мм товщини плити.

Якщо енергія споживається на стадії (ІМ) способу за рахунок а) застосування високочастотного електромагнітного поля та шляхом б) гарячого пресування, спочатку переважно застосовується високочастотне електричне поле, та потім здійснюється гаряче пресування.

Між початком стадії (І) способу та початком стадії (ІМ) способу, тобто від початку розподілення до початку нагрівання та/або пресування, наприклад, може існувати інтервал від 5 до 300 сек., переважно від 7 до 120 сек., особливо переважно від 10 до 60 сек.

Лігноцелюлозні матеріали, отримані відповідно до винаходу, можуть мати один або декілька шарів.

На завершення, в першому варіанті здійснення, лігноцелюлозні матеріали, отримані відповідно до винаходу, складаються з одного або декількох шару(ів) (І), переважно одного шару (І к), тобто лігноцелюлозні матеріали не містять ніяких додаткових шарів (Рі к).

В другому переважному варіанті здійснення, лігноцелюлозні матеріали, отримані відповідно до винаходу, складаються, на додаток до одного або декількох шару(ів) (г), з одного або декількох додаткових шарів (Рі г).

Додаткові шари (РІ), як загалом мається на увазі, представляють собою шари, які відрізняються від шару або шарів (І ку), тобто не відповідають вимогам щодо шару (І г). Додаткові шари (Ріг) можуть знаходитись в лігноцелюлозних матеріалів поверх та/або нижче одного або декількох шару(ів) (І к). Якщо лігноцелюлозний матеріал складається з декількох шарів, то шари, які складають граничні поверхневі шари з навколишнім середовищем, тобто зовнішні шари лігноцелюлозного матеріалу, називаються покривними шарами. Покривні шари можуть представляти собою або шари (І г), або додаткові шари (Ріг), переважно додаткові шари (Рі г).

Зо Покривні шари переважно містять не більше, ніж 50 95, особливо переважно не більше, ніж 35 95 від загальної маси всього лігноцелюлозного матеріалу.

Особливо переважно, шари лігноцелюлозного матеріалу розташовуються таким чином, що середина пресованої матриці остаточно обробленого лігноцелюлозного матеріалу лежить всередині шару (І г).

В особливо кращому варіанті здійснення лігноцелюлозний матеріал має тришарову структуру і складається з середнього шару, який є шаром (ік), і двох покривних шарів, які є або шарами (І г), або подальшими шарами (Рг), переважно подальші шари (Рі г).

В особливо переважному варіанті здійснення, лігноцелюлозний матеріал має трьох-шарову структуру та складається з середнього шару, який представляє собою шар (І г), та два покривні шари, які представляють собою або шари (І), або додаткові шари (Рі), переважно додаткові шари (РІ к).

Як правило, прийнятними є всі типи додаткових шарів, відомі кваліфікованому фахівцю в даній галузі для виробництва лігноцелюлозних матеріалів, зокрема покривних шарів. Прийнятні додаткові шари, зокрема покривні шари, та їх застосування, є описаними, наприклад, в УУО 2016/156226.

Суміщіі) з шару(ів) (І г) переважно містить(ять) лігноцелюлозні частинки (компонент І) та від 0,001 до 4 мас. 95, переважно від 0,001 до З мас. 95, особливо переважно від 0,01 до 2 мас. 95, зокрема від 0,05 до 1 мас. 95 компонента А, від 0,5 до 10 мас. 95, переважно від 1 до 5 мас. 95, особливо переважно від 1,5 до 4 мас. 95, зокрема від 2 до 3,5 мас. 956 компонента В, від З до 16 мас. 95, переважно від 8 до 14 мас. 95, особливо переважно від 8 до 12 мас. 95 компонента С, та від 0 до 30 мас. 95, переважно від 0 до 20 мас. 95, особливо переважно від 0 до 10 мас. 95, зокрема від 0 до 5 мас. 95 компонента 0, відносно в кожному випадку до 100 мас. 95 за сухою масою компонента І.

Суха маса в контексті представленого винаходу відноситься до маси компонента Г у стані, висушеному до постійної маси, який іноді також називають абсолютною сухістю (абс. сух.). Це визначається за методом висушування в сушильній шафі, який використовується для висушування зразка до постійної маси в сушильній шафі при температурі 103 "С. Деталі 60 наводяться в СІМ ЕМ 13183-1.

Компонент І: Лігноцелюлозні частинки

Як правило, лігноцелюлозні частинки утворюються шляхом подрібнення речовини, які містять лігноцелюлозу. Речовини, які містять лігноцелюлозу, представляють собою речовини, які містять лігніфікований рослинний матеріал. Лігніфікація, як мається на увазі, стосується хімічної та фізичної модифікації клітинних стінок рослин за рахунок відкладень лігніну. Найбільш важлива речовина, яка містить лігноцелюлозу, представляє собою деревину. Однак, також можуть використовуватись інші рослини, які містять лігнін або сільськогосподарський та лісовий сировинний матеріал, та залишки, які містять лігнін, такі як, наприклад, солома, лляна солома або бавовникові стебла. Прийнятними також є пальми або трави з лігніфікованими стеблами, такі як бамбук. Наступне джерело частинок, які містять лігноцелюлозу, представляє собою паперову макулатуру або відходи деревини, такі як старі меблі. Використовувані частинки, які містять лігноцелюлозу, можуть містити сторонні речовини, які не походять з рослин, які містять лігноцелюлозу. Вміст сторонніх речовин може варіюватися в широкому діапазоні, та становить, як правило, від 0 до 30 мас. 95, переважно від 0 до 10 мас. 95, особливо переважно від 0 до 5 мас. 95, зокрема від 0 до 1 мас. 95. Сторонні матеріали можуть представляти собою пластмасу, адгезиви, покриття, барвники тощо, які містяться, наприклад, у відходах деревини. Термін лігноцелюлоза є відомим кваліфікованим фахівцям в даній галузі.

Використовуватись можуть одна або декілька речовин, які містять лігноцелюлозу. Термін безліч/декілька речовин, які містять лігноцелюлозу, як мається на увазі, зазвичай стосується від 2 до 10, переважно від 2 до 5, особливо переважно від 2 до 4, зокрема 2 або З різних речовини, які містять лігноцелюлозу.

Частинки, які містять лігноцелюлозу, використовуються у вигляді волокон, смужок, стружок, пилу або їх сумішей, переважно стружок, волокон, пилу або їх сумішей, особливо переважно стружок, волокон або їх сумішей. Волокна, смужки або стружки виробляються, як правило, шляхом подрібнення вихідних матеріалів. Прийнятні вихідні матеріали, як правило, представляють собою рослини, які містять лігноцелюлозу, та частини рослин. Приклади прийнятних рослин включають дерева, трави, льон, коноплі або їх суміші, переважно дерева.

Деревні волокна або деревні листи, деревні смужки, тирса, деревні стружки, деревні тріски, деревний пил, або їх суміші, переважно деревні стружки, деревні волокна, деревний пил або їх

Зо суміші, особливо переважно деревні стружки, деревні волокна або їх суміші, переважно використовуються як деревні волокна які містять лігноцелюлозу.

Будь-який бажаний вид хвойної деревини або листяних порід деревини є прийнятними для отримання деревних частинок, таких як промислові деревні залишки, деревні лісоматеріали або плантаційні лісоматеріали, переважно евкаліпт, ялина, бук, сосна, модрина, липа, тополя, ясен, дуб, піхта або їх суміші, особливо переважно евкаліпт, ялина, сосна, бук або їх суміші.

Розміри подрібнених частинок, які містять лігноцелюлозу, не є критичними та залежать від лігноцелюлозних матеріалів, які виробляються. В залежності від виду лігноцелюлозних частинок (компонент 1), які використовуються, їх отримують як лігноцелюлозні матеріали МДФ (деревинно-волокниста плита середньої щільності), НОЕ (деревинно-волокниста плита високої щільності), РВ (деревинно-стружкова плита), О5В (орієнтовано-стружкові плити) або М/РІ (теплозвукоізоляційні плити з деревинно-волокнистих матеріалів).

Великі стружки, які використовуються, наприклад, для виготовлення плит О58В, також називають нитками. Середній розмір ниток, як правило, становить від 20 до 300 мм, переважно від 25 до 200 мм, особливо переважно від 30 до 150 мм.

Більш дрібні стружки, як правило, використовуються для виробництва деревинно-стружкової плити. Частинки, необхідні для цієї мети, можуть класифікуватися відповідно до розміру за допомогою ситового аналізу. Ситовий аналіз є описаним, наприклад, в СІМ 4188 або ІМ ІЗО 3310. Середній розмір частинок зазвичай становить від 0,01 до 30 мм, переважно від 0,05 до 25 мм, особливо переважно від 0,1 до 20 мм.

Прийнятні волокна представляють собою деревні волокна, конопляні волокна, бамбукові волокна, китайський очерет, багасу (цукровий очерет) або їх суміші, переважно деревні волокна, або їх суміші. Довжина волокон, як правило, становить від 0,01 до 20 мм, переважно від 0,05 до 15 мм, особливо переважно від 0,1 до 10 мм.

Подрібнення речовин, які містять лігноцелюлозу до частинок, які містять лігноцелюлозу, може здійсненюватися за широко відомими способами (дивіться, наприклад, М. ОипКу, Р.

Мієтл, НоіІ2меКквіойе апа І єїте (М/оой МаїегіаІ!є апа Сійеві|, рр. 91 о 156, бргіпдег Мепаада

Неїдеїбего, 2002).

Частинки, які містять лігноцелюлозу, можуть бути висушені за загальноприйнятими способами сушіння, відомими кваліфікованому фахівцю в даній галузі, що в результаті призводить до загального низького залишкового вмісту води (в межах загального діапазону варіабельності; так званий "вміст залишкової вологи").

Не існує ніяких обмежень щодо середнього значення щільності вихідного матеріалу, який містить лігноцелюлозу відповідно до винаходу, з якого виробляються частинки, які містять лігноцелюлозу, та дана щільність, як правило, становить від 0,2 до 0,9 г/см, переважно від 0,4 до 0,85 г/см", особливо переважно від 0,4 до 0,75 г/сму, зокрема від 0,4 до 0,6 г/см3. В даному документі щільність відноситься до насипної щільності в стандартній атмосфері (20 "С/65 96 вологість), як визначається в ОІМ 1306, тобто з урахуванням порожнистого простору, який міститься в вихідному матеріалі, який містить лігноцелюлозу, наприклад, стовбурі дерева.

Компонент А

Відповідно до винаходу, суміщії), які використовуються на стадії (І) способу, для шару(ів) (І 7) містять як компонент А: капролактам, олігомери капролактаму та/або їх суміші. Зазначені вище сполуки діють як прискорювачі для затвердіння зв'язуючої речовини. Прискорювачі, як мається на увазі, представляють собою сполуки, які прискорюють взаємодію МСО груп в способі відповідно до винаходу.

Переважно, використовують від 0,001 до 4 мас. 96 компонента А по відношенню до 100 мас. 96 за сухою масою компонента І, зокрема від 0,001 до З мас. 956, та найбільш особливо переважно від 0,01 до 2 мас. 95, зокрема від 0,05 до 1 мас. 95.

Якщо включеними є олігомери капролактаму, вони можуть бути лінійними або циклічними, та переважно мають середньочислове значення довжини ланцюга від 2 до 10, особливо переважно від 2 до 7, та найбільш особливо переважно від 2 до 4. Відповідно, суміші з капролактаму та олігомерів капролактаму мають середньочислове значення довжини ланцюга більше, ніж 1 максимум до 10, особливо переважно більше, ніж 1 до 7, та найбільш особливо переважно від 1,5 до 4.

Капролактам є особливо переважним як компонент А.

Прийнятні розчини або суспензії компонента А складають від 1 до 95 мас. 95, переважно від 5 до 90 мас. 95, особливо переважно від 20 до 80 мас. 95, зокрема від 40 до 80 мас. 95 розчинів або суспензій.

В переважному варіанті здійснення, компонент А використовується у водному розчині з

Зо концентрацією щонайменше 25 мас. 96, переважно щонайменше 40 мас. 9о та максимум до 80 мас. 95, переважно максимум до 60 мас. 95, по відношенню до загальної маси розчину.

В наступному переважному варіанті здійснення, компонент А використовується у вигляді розчину в поліолі або суміші поліолів або суміші поліолу(ів) та води.

В наступному переважному варіанті здійснення, компонент А використовується в поліолі або суміші поліолів або суміші з поліолу(ів) та води в концентрації щонайменше 25 мас. 95, переважно щонайменше 40 мас. 95 та максимум до 80 мас. 96, переважно максимум до 60 мас. 96, по відношенню до загальної маси розчину. Суміші з поліолу та капролактаму, в якій молярне співвідношення становить від 2:1 до 1:2, зокрема 1:1, є особливо прийнятними. Крім того, суміші з поліолу та капролактаму, які містять одну частину капролактаму на Он функціональність поліолу, наприклад, молярне переважним є співвідношення становить 1:3 для гліцерину/капролактаму через трьохатомний спирт, та молярне співвідношення 1:2 для бутандіолу/капролактаму через двохатомний спирт.

Кваліфікований фахівець в даній галузі вибирає прийнятні розчинники в залежності від розчинності або здатності до суспендування прискорювачів. Речовини прийнятні я"к розчинники та/або суспендуючі агенти включають воду, яку класифікують як компонент (с, або органічні розчинники або суспендуючі агенти класифікують як компонент 0, такий як спирти, наприклад, від Со- до Св-алканолів, таких як етанол, пропанол або бутанол, поліоли, наприклад, 1,4- бутандіол, гліцерин, водні розчини цукрів, додаткові розчинники, такі як М-метил-2-піролідон (ММР) або диметилформамід (ДМФ), або складні ефіри органічних орто-фосфорних кислот, такі як триетил фосфат (ТЕР), переважно воду та спирти з функціональністю (ОН групи) два або більше, особливо переважно воду, гліцерин, водні розчини цукрів та бутандіол.

Крім того, прийнятними як розчинники або суспендуючі агенти є крохмальні розчини або водні емульсії крохмалю. Крохмаль може також бути хімічно модифікованим, наприклад, шляхом часткової або повної функціоналізації ОН груп або з використанням механічних способів.

Розчини або суспензії компонента А можуть бути отримані в температурному діапазоні, в якому розчинник або суспендуючий агент знаходиться в рідкому агрегатному стауї до температури їх кипіння, але при температурах щонайменше 10 "С, переважно щонайменше 20 "С, особливо переважно щонайменше 80 "С. Через більш легку розчинність або здатність до суспендування компонента А, як правило, переважним є отримувати розчини або суспензії компонента А при більш високих температурах.

У випадках, коли розчини компонента А, які були отримані при температурі вище кімнатної температури (252), при кімнатній температурі перебувають у твердому агрегатному стані, необхідним є їх розплавити до того, як вони можуть використовуватись у способі відповідно до винаходу. В таких випадках, температуру змішування слід вибирати таким, щоб розчин циклічних амідів знаходився в рідкому агрегатному стані під час процесу змішування.

Стадія (І) способу відповідно до винаходу, отримання суміші(ей) для шару(ів) (І г), може бути здійсненою наступним чином:

Компонент (А) може бути добавленим: а) окремо, тобто за часом та/або просторово відокремлено від компонента (В), до лігноцелюлозних частинок (компонент (І) (2-компонентна система). В даному документі, а) компонент (А) та компонент (В) може бути добавленим за часом або просторово в безпосередній послідовності, або аг) додатковий компонент (С та/або ОЮ) може бути добавленим просторово або за часом між компонентом (А) та компонентом (В); або

Б) разом з компонентом (В) (1-компонентна система). Компонент (А) та компонент (В) можуть бути змішані рі) за безперервним або переривчастим способом застосування лігноцелюлозних волокон (7) або р2) під час застосування іп зйш, наприклад, в насадці 2-речовини або З-речовини.

Компоненти (А), (В) та (С) та (0) можуть застосовуватись в будь-якому порядку щодо компонента (І).

В першому переважному варіанті здійснення, компонент (С) може бути добавленим, із наступним додаванням компонента (А), необов'язково розчиненим в частині кількості компонента (С), їз наступним додаванням компонент (В). В переважному альтернативному варіанті здійснення, компонент (А) застосовують до компонента (І) із наступним додаванням компонента (В), із наступним додаванням компонента (С). В додатковому переважному альтернативному варіанті здійснення, однак, можливим також є додавати компонент (С) та

Зо компонент (А) або компонент (С) та компонент (В) одночасно (тобто попередньо змішані), із наступним додаванням компонента (В) або компонента (А).

В другому переважному варіанті здійснення, компонент (А) та компонент (В) можуть застосовуватись до компонента (І) в безпосередній послідовності (в будь-якому порядку). В даному випадку, прийнятними, як правило, є від 10 до 80 мас. 95, переважно від 15 до 60 мас. 95, особливо переважно від 20 до 60 мас. 95 розчини компонента (А).

В наступному переважному варіанті здійснення, один або декілька з інших компонентів (С) або (Юр) можуть застосовуватись до компонента (І) між компонентом (А) та компонентом (В), де послідовність не є критичною. В даному випадку, прийнятними, як правило, є від 10 до 95 мас. 96, переважно від 20 до 85 мас. 95, особливо переважно від 40 до 80 мас. 95 розчини капролактаму.

В наступному переважному варіанті здійснення, компонент (В), потім компонент (С), потім компонент (А), необов'язково розчинений в частині кількості компонента (0), або компонент (А), необов'язково розчинений в частині кількості компонента (0), потім компонент (С), потім компонент (В), особливо переважно компонент (В), потім компонент (А), необов'язково розчинений в частині кількості компонента (0), потім компонент (С), можуть застосовуватись до компонента (1). Дані варіанти здійснення є особливі прийнятними для розчинення або суспендування циклічних амідів, при цьому розчинник або суспендуючий агент містить один або декілька спиртів.

В додатковому варіанті здійснення, компонент (А) може бути добавленим у вигляді чистої речовини, тобто без розчинників та/або суспендуючих агентів. Якщо капролактам використовується як компонент (А), капролактам потрібно розплавити, та розплав застосувати через сопло або пульверизатор, який переважно слід нагрівати.

В додатковому варіанті здійснення, компонент (А) складається з розчинників та капролактаму та/або олігомерів капролактаму в співвідношенні змішування такому, що компонент (А) знаходиться в рідкому стані при від 20 до 80 "С, переважно від ЗО до 70 с, особливо переважно від 40 до 60 "С, зокрема 50 "С.

Змішування зазначених вище компонентів здійснюється, як правило, при температурах від 10 до 100 "С, переважно від 15 до 80 "С, особливо переважно від 20 до 50 "С та нормальному тиску (атмосферному тиску). бо Компонент В

Відповідно до винаходу, суміш, яка використовується на стадії (І) способу отримання шару або шарів (г), містить зв'язуючу речовину на основі ізоціанату, який містить багатоядерний дифенілметандіїзоціанат. Зв'язуючі речовини на основі ізоціанатів, загалом, є відомими кваліфікованому фахівцю в даній галузі, та є описаними, наприклад, в М. ЮипКу, Р. Міета,

НоІ2хеїКквіоїе апа І еіте: Тесппоіодіє апа Еіппйиз5такюгтеп (оса МаїетіаІ5 апа Сіцев: ТесппоЇоау апа ІпЯшепсіпа Расіюгв|, Зргіпдег Вепіп НеїдеЇбего, 2002 (частина ІІ починаючи на сторінці 249).

Відповідно до винаходу, зв'язуючі речовини (компонент В) містять щонайменше один багатоядерний дифенілметандіїзоціанат. Відповідно до винаходу, термін багатоядерний дифенілметандіїзоціанат, як мається на увазі, стосується багатоядерного дифенілметан- дізоціанату з З або більше ароматичними ядрами, а також стосується олігомерного дифенілметандіїзоціаната. Багатоядерний дифенілметандіїзоціанат переважно використовується в суміші з додатковими поліїзоціанатами, зокрема двухядерним дифенілметандіїзоціанатом. Така суміш називається, в контексті представленого винаходу, як полімерний дифенілметандіїзоціанат. МСО функціональність (середньочислове значення) дифенілметандіїзоціанату, який використовується як компонент А, може варіювати в діапазоні від приблизно 2 до приблизно 4, переважно від 2 до 3, зокрема від 2,1 до 2,7.

Крім того, щонайменше один багатоядерний дифенілметандіїзоціанат, зв'язуючі речовини (компонент В) можуть додатково містити 2,2'--дифенілметандіїзоціанат, 2,4- дифенілметандіїзоціанат, 4,4"-дифенілметандіїзоціанат, додаткові (інші) поліїзоціанати, зокрема додаткові ароматичні поліїзоціанати, переважно толуолдіїзоціанат (ТО) або суміші з двох або більше зазначених вище сполук, або неочищений МОЇ, який утворюється при отриманні МОЇ (дифенілметандіїзоціанату). Особливо переважним є багатоядерний МОЇ в суміші з двохядерним МО, зокрема 4,4-МОЇ та необов'язково 2,4"-МО1І.

Компонент В) переважно містить від 20 до 70 мас. 95 4,4-МОЇ по відношенню до загальної маси компонента В), зокрема від 25 до 50 мас. 95, особливо переважно від 30 до 45 мас. 95.

Компонент В) переважно містить від 25 до 70 мас. 95 4,А4"-МОЇ, від 0 до 20 мас. 95 2,4И-МОЇ та від 10 до 80 мас. 95 багатоядерного МОЇ, в кожному випадку по відношенню до загальної маси компонента В).

Компонент В) особливо переважно містить від 20 до 70 мас. 95, зокрема від 25 до 50 мас. 95 4,А4-МОІ, від 0 до 20 мас. 95, зокрема від 1 до 17 мас. 95, особливо переважно від 1 до 12 мас. 95, та найбільш особливо переважно від 1 до 10 мас. 95 2,4--МОЇ та від 10 до 80 мас. 95, зокрема від

ЗО до 70 мас. 95, та найбільш особливо переважно від 40 до 60 мас 95 багатоядерного МО, в кожному випадку по відношенню до загальної маси компонента В).

Такі зв'язуючі речовини (компонент В) є відомими та продаються, наприклад, компанією

ВАБЕ 5Е та ВАБЕ Роїумгеїпапе5 СітьН під назвою І иргапаїф).

Переважно, вміст ізоціанатних груп в компоненті В становить від 5 до 10 ммоль/г, зокрема від 6 до 9 ммоль/г, особливо переважно від 7 до 8,5 ммоль/г. Відомим кваліфікованому фахівцю в даній галузі є те, що вміст ізоціанатних груп в ммоль/г та так-звана еквівалентна маса в г/еквівалентах знаходяться в оберненому співвідношенні. Вміст ізоціанатних груп в ммоль/г отримують із вмісту в мас. 95 відповідно до АТМ 0-5155-96 А.

В'язкість компонента В, яка використовується, може варіювати в межах широкого діапазону.

Переважно, компонент В має в'язкість від 10 до 300 мПа"сек, особливо переважно від 20 до 250 мПа"сек, при 25 76.

В додатковому варіанті здійснення, компонент В використовується повністю або частково у вигляді поліїзоціанатних преполімерів.

Дані поліїзоціанатні преполімери можуть бути отримані шляхом повної або часткової взаємодії описаних вище поліїзоціанатів попередньо з полімерними сполуками, які є реакційноздатними з ізоціанатами з отриманням ізоціанатного преполімера. Реакція здійснюється з надлишком поліїзоціанатного компонента, наприклад, при температурах від 30 до 100 "С, переважно при приблизно 80 "С.

Прийнятні полімерні сполуки з групами, які є реакційноздатними з ізоціанатними, є відомими кваліфікованому фахівцю в даній галузі, та є описаними, наприклад, в "Кипвібв(ойпапариси

ІРіавіїсз Напароокі, 7, РоїуштеїНнапезв, " Са! Напзег-Мепаая, Зга едйіоп 1993, Спарієг 3.1.

Як правило, прийнятні полімерні сполуки з групами, які є реакційноздатними з ізоціанатами, всі є відомими сполуками з щонайменше двома атомами водню, які є реакційноздатними з ізоціанатами, наприклад, такими, що мають функціональність від 2 до 8 та середньочислове значення молекулярної маси Мп від 400 до 15 000 г/моль. Таким чином, використовуватись можуть, наприклад, сполуки, вибрані з групи простих поліефірів поліолів, складних поліефірів поліолів або їх сумішей. бо Прийнятні преполімери пояснюються, наприклад, в ОЕ 10314762.

Вміст МСО преполімерів, які використовуються, переважно знаходиться в діапазоні від 20 до 32,5 95, особливо переважно від 25 до 31 95. Вміст МСО визначається відповідно до А5ТМО- 5155-96 А.

Крім того, олігомерний дифенілметандіїзоціанат або дифенілметандіїзоціанати можуть використовуватись в суміші з додатковими зв'язуючими речовинами. Приклади прийнятних додаткових зв'язуючих речовин включають інші органічні ізоціанати з двома або більше ізоціанатних груп та їх суміші, преполімери ізоціанатів, поліоли або аміни з щонайменше двох ізоціанатних груп та їх суміші, зокрема, всі органічні ізоціанати, відомі кваліфікованому фахівцю в даній галузі, переважно, тих відомих, які отримують з лігноцелюлозних матеріалів або поліуретанів, або їх сумішей. Такі органічні ізоціанату, та їх отримання, та застосування є описаними, наприклад, в ВесКег/Вгацп, Кипвівіої Напарисп (Ріавіїс5 НапароокК|, Зга гемізєй еайіоп, Мої. 7, "РоїушгетШапезв, " Напзег 1993, рр. 17 10 21, рр. 76 о 88 та рр. 665 10 671.

Компонент С

Вода (компонент С) може вводитись в суміші(ах) відокремлено, повністю, або частково, у вигляді вологих лігноцелюлозних частинок, у вигляді водної суміші з компонентом А, у вигляді водної суміші з компонентом В або у вигляді водної суміші з компонентом 0.

Компонент 0

Прийнятні як добавки (компонент ОЮ) представляють собою всі добавки, широко відомі, за виключенням компонента І, компонента А, компонента В та компонента С Приклади прийнятних добавок включають розділяючи агенти, гідрофобізуючі агенти, такі як парафінові емульсії, агенти, які захищають деревину, барвники, пігменти, наповнювачі, реологічні допоміжні речовини, акцептори формальдегіду, такі як сечовина або поліаміни, інгібітори горіння, целюлозу, наприклад, нанокристалічну целюлозу або мікрофібільовану целюлозу. Такі добавки є описаними, наприклад, в МО А-2015/104349 як компоненти 0) та Е).

Крім того, компонент О може містити зв'язуючі речовини, які відрізняються від компонента В, тобто ті, які не грунтуються на ізоціанаті. Такі зв'язуючі речовини загалом, є відомими кваліфікованому фахівцю в даній галузі. Такі зв'язуючі речовини пояснюються, наприклад, в М.

ОипкКу, Р. Міет2, НоІ2гметгКквіоїе апа І еіте: Тесппоїодіє апа ЕіпПйи5з5такіюогеп |(М/оса Маїеїа!5 апа

Сінев5: Тесппоіоду апа ІпПмепсіпд Расіогв|, Зргіпдег Вепіп Неїдеїрего, 2002 (чпстина ІІ починаючи

Зо зі сорінки 249). Особливо прийнятними є формальдегідні конденсовані смоли, такі як сечовина- формальдегідні смоли, сечовина-меламін-формальдегідні смоли, меламін-формальдегідні смоли, фенол-формальдегідні смоли, резорцинол-формальдегідні смоли, резорцинол-фенол- формальдегідні смоли, крім того, реакційноздатні термоплавкі адгезивні системи (етилен- вінілацетат, термопластичний поліуретан, поліаміди, термопластичні складні поліефіри, аморфні полі-а-олефіни), полівінілацетатні клеї, зв'язуючі речовини на основі відновлюваної сировини, такі як таніни, лігніни, протеїни (казеїнові клеї, глютинові клеї та клеї на основі альбуміну крові) та їх суміші.

Міцність при поперечному розтягуванні лігноцелюлозних матеріалів відповідно до винаходу переважно становить від 0,1 до 1 Н/мм", виміряна відповідно до СІМ ЕМ 319.

Міцність при поперечному розтягуванні деревинно-стружкової плити та орієнтовано- стружкових плит відповідно до винаходу з товщиною від З до 20 мм, виміряна відповідно до ІМ

ЕМ 319, переважно становить від 0,2 до 0,8 Н/мм"7, особливо переважно від 0,25 до 0,6 Н/мм-, та найбільш особливо переважно від 0,3 до 0,5 Н/мм?. Міцність при поперечному розтягуванні деревинно-стружкової плити відповідно до винаходу з товщиною від понад 20 до 60 мм, виміряна відповідно до ІМ ЕМ 319, переважно становить від 0,1 до 0,6 Н/мм-, особливо переважно від 0,15 до 0,5 Н/мм-, та найбільш особливо переважно від 0,2 до 0,4 Н/мм.-.

Міцність при поперечному розтягуванні МДФ та НОР відповідно до винаходу, виміряна відповідно до СІМ ЕМ 319, переважно становить від 0,3 до 1,0 Н/мм-, особливо переважно від 0,4 до 0,9 Н/мму", та найбільш особливо переважно від 0,5 до 0,8 Н/мм-.

Додаткові об'єкти представленого винаходу являють собою лігноцелюлозні матеріали, які можуть бути отримані відповідно до способу за винаходом. Лігноцелюлозні матеріали відповідно до винаходу використовуються зокрема у меблевому будівництві, житловому будівництві, дизайні інтер'єрів та виставковому будівництві.

Лігноцелюлозні матеріали можуть використовуватися в даних застосуваннях як такі або після додаткової обробки, наприклад, нанесення або покриття плівкою, ламінатом або зовнішнім шаром.

Приклади

Матеріали та обладнання

Деревні стружки, які використовуються (компонент !), мали вміст води 2-5 маб.90о по бо відношенню до сухої маси стружок. Стружкові суміші В/С використовувалися для виробництва деревинно-стружкової плити (масове співвідношення В:С - 60:40, при цьому фракція В мала розмір стружки 0,5-2 мм, та фракція С мала розмір стружки 2-4 мм. Як зв'язуючу речовину (компонент В) використовували ІПргапакюе М 20 А від ВАБЕ 5Е (полімерний МОЇ із функціональністю приблизно 2,7). Використовували змішувач, який був оснащений двокомпонентною форсункою, яка працює зі стисненим повітрям під тиском не більше 4 бар.

Стосовно попереднього пресування, використовували пневматичний поршневий прес, в якому розподілену матрицю пресували в металевому каркасі з розмірами 30 см х 30 см. Гаряче пресування здійснювали відповідно до приклада 2.

Приклад 1 (холодне склеювання, дослідження на зсув)

Партія 1-1: 5535 г стружок (вологість 2,5 мас. 95, еквівалент 5400 г абсолютно сухих стружок) завантажували в змішувач та зрошували під час змішування 216 г (4 мас. 95 від абсолютно сухих) І иргапаке М 20 В. Після цього, суміш зрошували 400 г води.

Партія 1-2: 5535 г стружок (вологість 2,5 мас. 9о) завантажували в змішувач та зрошували під час змішування 108 г 50 мас. 95 водного розчину капролактаму (1 мас. 95 від абсолютно сухих). Після цього, суміш зрошували 346 г води таким чином, щоб загальна кількість води в розчині капролактаму з водою, становила 400 г, в даному випадку. На завершення, суміш зрошували 216 г І иргапают М 20 В (4 мас. 95 від абсолютно сухих).

Вимірювання розривної довжини (як вимірювання холодного склеювання):

Частину суміші (150 г) партій 1-1 до 1-2 виливали у форму на висоту 50 мм. Прес-баран був розміщений зверху, та пресування здійснювали в лабораторному пресі із питомим тиском 1

Н/мме протягом 20 сек. Попередньо пресовану плиту виймали з форми та поміщали в завантажувальний пристрій. Після цього, матриця ковзала із постійною швидкістю подачі 15

См/хв. по всій поверхні кромки смола доки матриця не руйнувалася під силою тяжіння.

Використовуючи лінійку із супроводжуючим рухом, вимірювали довжину виступаючої матриці до точки розриву ("розривна довжина"). Дану операцію повторювали двічі, з відповідними часом пресування 80 сек. та 160 сек.

Результати наведені в таблиці 1.

Таблиця 1 с абсолютно сухих пресування (сек. см м 11111115 м 11181117 м -111111111111111во111111111181 1-21 1111 Капролаламії.ї//// ЇЇ 777777771717807777111111111111111191С

Зо Таблиця 1 показує покращення щодо розривної довжини (холодне склеювання) при однаковому часі пресування з використанням капролактаму як компонента А в протилежність до попередньо пресованих плит без компонента А.

Приклад 2 (час пресування в гарячому пресуванні)

Партія 2-1: 5654 г стружок (вологість 4,7мас. 95, еквівалент 5400 г абсолютно сухих стружок) завантажували в змішувач та зрошували під час змішування 300 г води. Після цього, суміш зрошували 216 г (4 мас. 95 від абсолютно сухих) І иргапаке м 20 В.

Партія 2-2: 5654 г стружок (вологість 4,7 мас. 9о) завантажували в змішувач та зрошували під час змішування 214 г води. Після цього, суміш зрошували 108 г 20 мас. 95 водного розчину капролактаму (1 мас. 95 від абсолютно сухих) таким чином, що загальна кількість води в розчині капролактаму з водою становила 300 г, в даному випадку. На завершення, суміш зрошували 216 г І иргапак? М 20 В (4 мас. 95 від абсолютно сухих).

Партія 2-3: 5654 г стружок (вологість 4.7 мас. 9о) завантажували в змішувач та зрошували під час змішування 216 г 25 мас. 95 водного розчину капролактаму (1 мас. 95 від абсолютно сухих). Після цього, суміш зрошували 138 г води таким чином, що загальна кількість води в розчині капролактаму з водою становили 300 г, в даному випадку. Назавершення, суміш зрошували 216 г І иргапают М 20 В (4 мас. 95 від абсолютно сухих).

Отримання деревинно-стружкової плити та визначення міцності при поперечному розтягуванні:

Після вилучення із змішувача 1100 г суміші партій 2-1 до 2-3 рівномірно розподіляли у формі розміром 30 х 30 см: та попередньо пресували при кімнатній температурі із питомим тиском 1

Н/мм: протягом 30 сек. Отриману попередньо пресовану матрицю пресували з використанням парафінізованого прокладувального паперу при 210 "С протягом часу пресування відповідних партій, показаних в таблиці 4. Сила пресування становила 4 Н/мм? протягом 2/3 часу пресування, потім 2 Н/мм:? протягом 1/6 часу пресування, та на завершення 1 Н/мм? протягом 1/6 часу пресування. Товщину плити регулювали, використовуючи 16 мм розпірних підкладок, які складаються з металу. Після пресування, готові деревостружкові плити вилучали з гарячого преса та залишили на зберігання протягом одного дня. Вимірювання міцності при поперечному розтягуванні здійснювали відповідно до ОІМ ЕМ 319 щонайменше на 8 досліджуваних деталях на деревостружкову плиту. Мінімальний час пресування визначається як час пресування за який отримують стабільну плиту з міцністю при поперечному розтягуванні щонайменше 0,4

Н/мм-.

Результати наведені в таблиці 2.

Таблиця 2 11111111

Таблиця 2 показує покращення мінімального часу пресування при застосуванні капролактаму як компонента А відповідно до винаходу.

Claims (16)

1. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 20 1. Спосіб отримання одно- або багатошарових лігноцелюлозних матеріалів, які складаються з одного або декількох шарів (г) та необов'язково одного або декількох додаткових шарів (Рі г), який включає стадії способу: (І) змішування компонентів в одну або декілька сумішей, (ІІ) розподілення суміші(ей), отриманої(их) зі стадії (І) способу з утворенням матриці, 25 (І) попереднє пресування розподіленої матриці та (ІМ) нагрівання та пресування попередньо пресованої матриці, де суміщ(ї), що використовують на стадії (І) способу для одного або декількох шарів, (І г) містить(ять) лігноцелюлозні частинки (компонент І), капролактам, олігомери капролактаму або їх суміші (компонент А), Зо зв'язуючі речовини на основі ізоціанату, які містять багатоядерний дифенілметандіїзоціанат (компонент В), воду (компонент С) та необов'язково одну або декілька добавок (компонент 0).
2. 2. Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів за п. 1, в якому суміш з шару (г) містить 35 лігноцелюлозні частинки (компонент ГІ) та від 0,5 до 10 мас. 95 компонента В, від З до 16 мас. 95 компонента С та від 0 до 30 мас. 95 одного або декількох компонентів О, та від 0,001 до 4 мас. 95 компонента А, 40 в кожному випадку відносно 100 мас. 9о сухої маси компонента Г.
3. З. Спосіб за будь-яким одним з пп. 1 або 2, в якому компонент А являє собою суміш з капролактаму та олігомерів капролактаму, при цьому суміш має середньочислове значення довжини ланцюга більше ніж 1, максимум до 10.
4. 4. Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів за будь-яким одним з пп. 1 або 2, в якому 45 компонент А являє собою капролактам.
5. 5. Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів за будь-яким одним з пп. 1-4, в якому компонент В містить суміш із 4,4"-дифенілметандізоціанату та багатоядерного дифенілметандіїзоціанату.
6. 6. Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів за будь-яким одним з пп. 1-5, в якому 50 компонент В містить полімерний дифенілметандіїзоціанат із середньочисловим значенням функціональності більше ніж 2, максимум до 3.
7. 7. Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів за будь-яким одним з пп. 1-6, в якому від 0,1 до 1 мас. 95 капролактаму відносно 100 мас. 95 сухої маси компонента І використовується як компонент А.
8. 8. Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів за будь-яким одним з пп. 1-6, в якому від 0,1 до 1 мас. 95 із суміші капролактаму та олігомерів капролактаму відносно 100 мас. 9о сухої маси компонента ГІ. використовується як компонент А.
9. 9. Спосіб за будь-яким одним з пп. 1-8, в якому компонент А використовується у водному розчині з концентрацією щонайменше 25 мас. 95 відносно загальної маси розчину.
10. 10. Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів за будь-яким одним з пп. 1-8, в якому компонент А використовується у вигляді розчину в поліолі або суміші поліолів, або суміші поліолу(ів) та води.
11. 11. Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів за п. 10, в якому концентрація компонента А становить щонайменше 25 мас. 95 відносно загальної маси розчину.
12. 12. Спосіб отримання лігпоцелюлозних матеріалів за будь-яким одним з пп. 1-11, в якому нагрівання на стадії (ІМ) способу здійснюється термічно або з використанням електричного високочастотного поля, або комбінації з двох.
13. 13. Спосіб отримання лігноцелюлозних матеріалів за будь-яким одним з пп. 1-12, в якому лігноцелюлозні матеріали являють собою МОРЕ |(деревинноволокнисті плити середньої щільності), НОЕ (деревинноволокнисті плити високої щільності), РВ (деревинностружкові плити), О5В (орієнтовано-стружкові плити) або МІРІ (теплозвукоізоляційні плити З деревинноволокнистих матеріалів).
14. 14. Лігноцелюлозні матеріали, які отримані за будь-яким одним з пп. 1-13.
15. 15. Лігноцелюлозні матеріали за п. 14 з міцністю при поперечному розтягуванні відповідно до ІМ ЕМ ІЗО 319 від 01 до 1 Н/мм-.
16. 16. Застосування лігноцелюлозних матеріалів за п. 14 або 15 в меблевому будівництві, житловому будівництві, дизайні інтер'єру та виставковому будівництві.